Благовіщенська церква і дзвіниця (центральна група)1772 рік
Самі писати про церкву багато не будемо, а дозволимо собі зацитувати Логвина:
«Відрізняється ця церква від інших (подібних) тим, що у неї дуже низенький зруб, складений із велетенських дубових брусів, котрих по висоті до обрізу покрівлі вкладається усього чотири. Винос покрівлі спирається на величезні фігурні кронштейни, які починаються одразу ж від нижнього вінця…»
Неліричний відступ: тепер цих брусів і кронштейнів не побачити — вони приховані під пізнішою шалівкою — хоч і дерев’яною, але не традиційною.
Та читаймо далі:
«На південній стіні нави збереглися фрагменти темперного живопису.
Апсида церкви Благовіщення перекрита зімкнутим зрізаним склепінням, центральний зруб — банею з одним заломом, а бабинець — дзеркальним склепінням. У храмі знаходиться мініатюрний чотириярусний іконостас з оригінальним різьбленням. Особливо милує око намісна ікона «Богоматір з Немовлям». Художник написав Її з квіткою у руці».
Кумедний факт: у дописі Логвина слово «Її», як і було прийнято в радянські часи — з малої літери. Відтак деякі сучасні інтернет-дослідники вирішили, що слово «її» стосується ікони, а не Самої Богородиці, і, відтак, що квітка була у руці художника. А це, погодьтеся, хоч і поетично, але таки незручно з технічної точки зору.
Ось як можна сісти в калюжу, якщо нехтувати норми християнського правопису.