Юрівська церква (архаїчна група)кін. ХVІІ ст. та дзвіниця, ХІХ ст.
Селище Давид-Городок славне і історією, і архітектурою. Історію добре поворушити біля пам’ятника князю Давиду Ігоревичу, який за рішенням вікопомного Витачівського з’їзду князів (1100 р.) отримав погоринські землі замість рідного Володимир-Волинського князівства. Він же і заснував укріплене місто, цікаве для нас найперше унікальною пам’яткою поліського зодчества — Юрівською церквою.
Тридільний тришатровий храм — простий, як поліська природа. Але, так само, як і тутешні болота й ліси, має родзинку. На центральному зрубі влаштовано невеличкий залом, який надзвичайно збагачує образ храму. Внутрішню конструкцію залому добре видно у наві. Вона тут набагато вишуканіше, ніж, скажімо, в кисорицькій церкві (що в Київському скансені), оскільки прикрашена кількома вирізами.
По-поліському стриманий іконостас 1751 року народження у 1980-х позбувся царських врат, які перекочували в Заславський історико-культурний заповідник (біля Мінська). Решта деталей, хоч і поновлена досить нездарним митцем, уся на місці. На щастя, намісні ікони не постраждали.
Біля церкви — справжній рай. Маленька дзвіничка — вершина архітектурного лаконізму — стоїть на церковному обійсті серед численних хрестів, і закликає не так на служби, як у вічність — просту і неподільну, як Бог…
Усі фото
