Церква Різдва Богородиці (київська група)1755 рік
Місцевий переказ наївно, але переконливо оповідає, що престол храму вирізано із величезного дубового пня — звісно, священного для предків. А місцевий священик в котромусь інтерв’ю розповів про асиметрію у вівтарі: виявляється, престол зміщено відносно осі тризрубної церкви. Він пов’язує цей факт зі стародавнім дубом. Одначе особисто ми не вбачаємо тут прямого зв’язку: хіба стародавні зодчі не могли оббудувати святиню цілком рівномірно? Відтак варто просто уважніше придивитися до осердя храму…
Хай там як, а дубову церкву дійсно поставили на колишньому узліссі, на північній околиці села. Нині зниклу діброву замінили кілька могутніх ясенів, які створюють найкращу раму для споглядання церковного обійстя. В образі храму тісно переплелися архаїка (квадратні зруби і малі віконця) і нові барокові віяння (три двозаломні верхи). Пізніші невисокі прируби майже не спотворюють гармонійної картини. Цього не скажеш про нові пластикові євровікна. Та й сучасні хрести на маківках дуже далекі від своїх вишуканих ажурних попередників…
Всередині зберігся іконостас із гарними царськими вратами. А от стара дзвіниця пропала під час останньої війни. Тоді ж біля вівтаря вибухнув снаряд, чиї осколки пошкодили навіть могутні дубові бруси. Рани у стінах закрили жерстю і вони майже непомітні. Натомість душевні рани, завдані людям і колишніми, і нинішніми «сліпими поводирями сліпих», вилікувати набагато складніше…
Усі фото
