Спасо-Преображенська церква (К)1760 рік
Тридільна церква наслідує традиції східноподільської школи дерев’яної УЦА. Подібні святині поставали на Поділлі не часто, але й не так рідко, як схильні вважати місцеві патріоти-краєзнавці (пригадаймо хоча б Миколаївську церкву у Могилеві-Подільському).
Ктитором храму називають такого собі намісника київського воєводи Франтішека Казимежа Хоєцького, про якого Вікіпедія глибокодумно повідомляє, що «він був людиною віруючою». Як на ХVІІІ ст. інформація вичерпна, але ми й поза тим однозначно вдячні ясновельможному панові за чудову церкву. Не меншої подяки заслуговує вибір місця для церковища — і слова тут зайві. Таких краєвидів, що відкриваються від храму, навіть на мальовничому Поділлі ще треба пошукати. Щоправда, першу церкву св. Онуфрія (певно, дерев’яну) спорудили на цьому горбі задовго до епохи бароко.
Цікавим архітектурним анахронізмом є внутрішньостінові ходи на хори і до верхів храму, де, можливо, була замислена обхідна оборонна галерея. Та позаяк татарська загроза досить скоро по будівництві церкви минула, то й цей гіпотетичний замисел не було реалізовано.
Яскраве архітектурне «українство» церкви позначилося і на її «політичній» долі. У 1920-х роках в ній порядкувала громада УАПЦ, зараз храм належить УПЦ Київського Патріархату.
Усі фото
