Софійський собор (києво-візантійська школа)1045 — 1051 рр.
Софійський собор у Новгороді Великому заклали у 1045 році, одразу по завершенню будівництва і оздоблення Святої Софії Київської. Відтак дослідники припускають, що північний Дім Премудрості Божої зводила та сама артіль візантійських та київських зодчих і мулярів.
Новгородський храм свідчить про намір повторити київський не лише за назвою. Однак це вдалося тільки в деяких конструктивних моментах. Чи то клімат, чи то вдача ктиторів вплинули на будівничих, але собор вийшов набагато лаконічнішим і суворішим порівняно зі своїм південним прототипом. По-перше, композиція Святої Софії у Новгороді досить проста. Кількість глав зменшилася від 13 до на 5 (вони знаменують Христа і чотирьох євангелістів). Динамічна пірамідальність київської Софії поступилася монолітності кубічної маси новгородського храму. По-друге, і в декорі все простіше — ані мармуру, ані рожевого шиферу, ані мозаїк. Самі фрески. Зате які! На превеликий жаль, від початкового, ХІ сторіччя, іконопису залишилися тільки зображення рівноапостольних Константина Великого та його матері — цариці Олени. До речі, давньоруський художник так і підписав ікону, своєю рідною мовою, — не «Єлєна», не «Альона», а саме «Олена». Пізніше, в ХІХ сторіччі, цей напис як «ідеологічно не витриманий» затерли. В «російському місті» Новгороді ніяких Олен, хоч би і рівноапостольних, бути не могло. Іще пізніше, у 1942 році, разом з образом Христа Вседержителя у центральній бані собору, куди влучив німецький снаряд, загинула одна дуже поетична новгородська легенда. Вона наслідувала оповідь про київську Оранту. В ній мовилося, що місто загине тоді, коли буде знищене відповідне сакральне зображення. Новгород, як відомо, поки не загинув, підтвердивши християнське прислів’я про людину, яка планує, і Бога, Котрий визначає.
Західний портал собору привертає увагу чудовою бронзовою брамою з рельєфами, чия стилістика однозначно свідчить про західноєвропейське походження врат. Над зображеннями зі Старого Завіту є латинські пояснювальні написи (з пізнішим російським перекладом). Брама потрапила до Новгорода у 1187 році із Стокгольма, проте вона не шведська — її виготовили в німецькому Магдебурзі. Ось такий тут вийшов зв’язок часів та народів.
Як бачимо, на відміну від росіян, новгородці, четверта східнослов’янська нація, не боялися євроінтеграції. Адже вони твердо знали, що боятися треба тільки Бога. Це ж бо написав іще премудрий Соломон — «Початок Премудрості-Софії — страх Божий». Страх образити Бога жорстокосердям, ненавистю, ворожнечею…
Усі фото
