Покровська церква (київська група)1746 рік
Якщо у загальну статтю про дерев’яну УЦА в якості заголовної світлини ми дали горбулівську церкву, це щось та значить. Вона справила на нас невигладне враження — досконалою чистотою форм, божественною простотою обрисів, лагідним українством ліній…
…Битий шлях до села, славного боротьбою за волю Батьківщини часів УНР, за останнє століття практично не змінився. Тільки тепер замість хоробрих отаманів і козаків по ньому раз у раз їздить грейдер, перетворюючи путівець на старовинний рубель і відтак змушуючи зуби мимоволі вибивати кулеметний дріб. Окрім дороги, про героїчні часи Горбулева нагадує пам’ятний хрест, встановлений у 2010 р. біля церковного обійстя зусиллями і коштом заїжджих та місцевих патріотів.
Так, бойовий горбулівський дух не згас. Ми відчули його в тих кількох бабульках, що прийшли до храму на всенішне богослужіння. З якою гордістю розказували вони про свою дивовижну церкву, про своє село, як уболівали за долю України… А ми слухали і роздивлялися.
Яка затишна церква! Наївно-щирі і водночас «делікатні» розписи вкривали майже усі поверхні, але найбільше вони завдалися у південному Миколаївському приділі. До речі, ми так і не зрозуміли, чому хрещатий храм деякі поважні дослідники називають первісно тридільним — його бічні приділи із чудовим різьбленням ХVІІІ ст. нічим не відрізняються від головних об’ємів храму.
А потім була служба, і церковнослов’янські молитви з яскравою українською вимовою злітали високо-високо, набагато вище небесно-блакитних склепінь. І разом із старечими деренчливими голосками нам вчувався завзятий спів юної отаманші Марусі Соколовської, загиблої в бою з червоною ордою, — доньки дяка і сестри священика Покровської церкви.
Героям слава і вічная пам’ять!
Усі фото
