Миколаївська церква (зарічнянська група)1818 рік
Кожан-Городок — село гранично поетичне. Адже тут є не тільки дуб Міцкевича, а й гора Овідія. Якщо з дубом все ясно (українські аналоги також закріплені за Шевченком чи Гоголем), то гора — випадок унікальний. Це ж яким треба бути романтиком, аби вірити в те, що давньоримський поет знайшов спочинок у цьому поліському закутку!.. Не меншої віри потребує легенда про французьких полонених, які буцімто шапками насипали величезний курган у центрі Кожан-Городка, на якому й стоїть Миколаївська церква. Через оті шапки-бирки все й вийшло.
Чи французи не старалися, чи їх головні убори не відповідали нинішнім євростандартам , але після будівництва храму курган почав просідати. Відтак вже через сто років жоден хрест хрещатої церкви не дивився в небо строго вертикально. Це пожвавило сухуватий образ пам’ятки, одначе додало клопоту парафіянам. І все ж до середини ХХ ст. загрози руйнування не виникало — мудрі майстри поставили храм на стендари, які успішно компенсували зсуви грунту. А от після некваліфікованого радянського ремонту (коли був залитий бетонний фундамент), церква почала повільно гинути. Якщо вона таки впаде, зникнуть не тільки пластичні куполи і високі стіни, а й унікальна дерев’яна скульптура, якою щедро оздоблена святиня.
На жаль, білоруські спеціалісти не квапляться рятувати Миколаївську церкву, єдину і неповторну навіть у своєму нечисленному роді. Можливо, сподіваються, що все зміниться саме собою? Ех, не читали вони «Метаморфоз» того ж Овідія…
Усі фото
