Миколаївська церква (київська група)1772 рік та дзвіниця ХІХ ст.
Місце для будівництва церкви вибрали вдаліше, ніж зодчеську артіль. Скелястий пагорб над мальовничою річкою Уж тримає на своїх кремезних грудях досить дивну як на поліську архітектуру споруду. Річ у тім, що у давніх майстрів вийшла не так традиційна церква, як її макет. І навіть, до певної міри, «кітч».
Іззовні п’ятидільний хрещатий храм виглядає ідеально правильно. Натомість інтер’єр викликає здивування. Замість рублених перекриттів усіх верхів — каркасні конструкції, прийняті у Західній Європі; замість парусів — чотири стовпи посередині храму, що підтримують центральне склепіння. І це при нечуваній як для дерев’яної церкви товщині стін — 20 см!
Зрозуміло, ми вже ніколи не дізнаємося про причини такого архітектурного рішення храму. Чи артіль підібралася невміла, чи керував усім якийсь євро-новатор… Втім, у нас є іще одна смілива версія… Поруч із церквою донедавна вражав око пам’ятник Василю Івановичу (тому самому Чапаєву) на баскому конику. Його воздвиг місцевий скульптор — яскравий представник пост-кітч-авангарду. Можливо, у Межирічці завжди культивувася цей яскравий мистецький напрямок? На жаль, на даний момент славнозвісний герой зник разом із конем у невідомому напрямку…. Яким доморощеним естетам він завадив? Звісно, що не нам, активним бійцям загону культурного спротиву.
Шановні межирічці! Бережіть свою прекрасну церкву — єдину і неповторну! Такої ні в кого іншого немає…
Усі фото
