Дзвіниця церкви Різдва Пресвятої БогородиціПерша пол. ХІХ ст. (1880 р.?)
Про єдину дерев’яну дзвіницю Чернігівської області, дивом збережену посейдень, ми дізналися із енциклопедичного довідника «Чернігівщина», виданого іще 1990 року Божого. До речі, саме звідти черпають інформацію деякі сучасні аматори УЦА, які, «нічтоже сумняшеся», приписують лаври першовідкривачів собі, а не тому давньому колективу авторів.
Та ми прощаємо плагіаторів: мало прочитати, треба доїхати і знайти заданий об’єкт, який, можливо, давно зник у вирі часу. До речі, про «доїхати». Ми рідко дотримуємося обіцянок, даних собі спересердя. Але одну виконаємо точно: у Полову більше не поїдемо — такої вибоїстої дороги ще треба пошукати.
А тепер нарешті про саму дзвіницю. Рік її будівництва — 1880 — буцімто зазначено на стіні третього ярусу (самі туди не піднімалися і той напис не бачили — двері було замкнено). Одначе при пильному огляді унікальної пам’ятки наш вердикт був майже однозначний: попри «еклектичну» дату — це класицизм, нехай і з елементами єпархіального декору. Відтак виникають 2 варіанти:
1) дзвіниця Різдвобогородичної церкви — найпізніша пам’ятка класицизму сіверської та полтавської (чи й взагалі української) землі;
2) споруда постала одночасно із храмом (1811 р.) чи невдовзі після його будівництва, і у 1880 році зазнала незначного ремонту із оновлення оздоблення.
Нам довподоби друга версія. Але не наполягаємо. Толерантність, розумієте…
Усі фото
