Церква Перенесення мощів святителя Миколая із Мір Лікійських у Барі (СЄ)1740 рік
Довгі роки Миколаївський храм був архітектурною домінантою мальовничого острова, що омивається тихими водами річки Усті. Але у ХХІ ст. він став не таким помітним, оскільки поруч виросли два великі храми новітнього монастиря. Ви спитаєте, навіщо було потрібно таке широкомасштабне будівництво? Все просто: свого часу наш герой був відданий помісній Українській православній Церкві, тоді як решта території перейшла у відання Московського Партіархату.
Фундатором Миколаївської церкви виступив відомий греко-католицький митрополит Атанасій Шептицький. Він і постарався, щоб його дітище було оздоблене щонайкраще. Маємо на увазі вишукані барокові фронтони і вхідні портали церкви. На превеликий жаль, вже у ХХІ ст. храм зазнав євроремонту, внаслідок чого обзавівся традиційною псевдопозолотою і білим пластиком. Втім, кілька старих вікон іще радують погляд заїжджих аматорів УЦА.
Усередині картина краща. Бароковий іконостас зберіг свої рами і скульптуру, проте ікони, свого часу передані у фондосховища Києво-Печерського заповідника, додому так і не повернулися. Первісні розписи лишилися тільки в одній з ніш апсиди, решту ж церкви вкриває олійний стінопис другої половини ХІХ ст.
Та хай там як, Миколаївська церква у Городку — справжня барокова перлина Волині.
Усі фото
