Церква Собору св. Іоана Предтечі, 1934 р.1934 р.Архітектор: Сергій Тимошенко
Церква у Прилуцькому (колишні Ківерці) — унікальна. Однією «ногою» вона міцно утверджена в українському модерні, а другою вже ступила у конструктивізм. Та так вдало, що ці два антагоністичні стилі явили в особі храму надивовижу цілісну і досконалу споруду.
Головну скрипку в такому результаті відіграв, природно, геній архітектора, але не тільки. Залучені Тимошенком здобутки народних майстрів — шатровий верх, заломи, шалювання тощо виявилися універсальними стосовно світових стилів. Тому навіть стрічкові вікна — винахід Ле Корбюзьє — вписалися в образ церкви легко і невимушено, як у Парижі. Використання таких вікон стало можливим завдяки тому, що верх і стіни у храмі не зрубні, як може здатися любителю традиційної архітектури, а каркасні, обшиті дошками. Утім, ця обшивка не проста, а естетично значима. В інтер’єрі гарно орнаментовані елементи каркасу являють собою окремий художній фактор, ретельно продуманий і сміливий, що відкриває духовне Небо не гірше за звичні сюжетні розписи. Останні також наявні у храмі — тут непогано збереглися майже непошкоджені зразки модернового малярства 1930-х (писані не прямо на стінах, а на полотні). Окремо слід сказати про вельми стильне оздоблення західних дверей і зовнішніх карнизів.
Дякуючи журналістові Богдану Ворону, маємо в своєму розпорядженні унікальну світлину проекту церкви, підписаного самим Тимошенком. На прийнятому до виконання документі чітко вказана дата — 11 липня 1934 р. В цей період Сергій Прокопович обіймав посаду головного архітектора сільгоспбудівництва на Волині, та, як бачимо, під сільгоспбудівництвоим розумів не лише свинарники і цукрові заводи. Спасибі йому за це безмірне!
Поруч із церквою — пам’ятник незламному юнакові, що героїчно загинув за Україну в застінках НКВД. Степан Мазурець народився у Прилуцькому і, напевне, встиг оцінити красу новозбудованої церкви. В храмі довіку молитимуться за спокій його прекрасної душі.
Дай Боже, аби тим, хто молиться і молитиметься в дивовижній прилуцькій церкві, завжди вистачало смаку, розуму і любові для збереження шедевру в усій його первісній красі.