Бесіда шоста
на тверді небесній для освітлення землі
і для відокремлення дня від ночі, і для знамень,
і часу, і днів, і років» (Бут. 1, 14)
1. Хочу повернутися до звичайного повчання, але зупиняюся і затримуюсь. Хмара печалі покрила мій розум, обурила й збентежила його, а краще сказати: хмара не тільки печалі, але й гніву. І я не знаю, що маю робити, — таке зніяковіння опанувало моєю душею. Справді, коли подумаю, що як тільки диявол трохи дмухнув, ви, забувши наше безупинне повчання і щоденне умовляння, коли трапилися кінські скачки, всі побігли на те сатанинське позорище. То чи можу з ревністю знову пропонувати вам повчання, коли все попереднє так скоро зникло? Особливо збільшує мою скорботу і підсилює мій гнів те, що ви разом з нашим умовлянням викинули зі своєї душі і благоговіння до святої Чотиридесятниці й таким чином самі віддалися в сіті диявола. Як може хто, хоч би він мав кам’яну душу, легко перенести таку вашу недбалість? Соромлюся, повірте, і червонію, коли бачу, що ми даремно трудимося і кидаємо насіння на каміння.
Але чи слухаєте ви мої слова, чи не слухаєте, призначена нагорода для мене буде, бо я виконав весь свій обов’язок, віддав срібло, зробив наставлення. Тільки боюся і переживаю, щоби саме через це я не став винуватцем вашого великого осуду. «Раб же той, — сказано, — який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий» (Лк. 12, 47). Ніхто з вас уже не може посилатися на незнання, коли ми щодня наставляємо вас в одному і тому ж і вказуємо на диявольські сіті та велику легкість чеснот, тільки б ви захотіли бути пильними. Хіба не знаєте, що тих, котрі так не дбають про своє спасіння (інколи приходять сюди, а часом самі віддаються в сіті диявола), Божественне Писання порівнює із псами? Людина, говорить воно, яка відвертається від свого гріха і знову повертається до нього, подібна до пса, що повертається «на блювотину свою» (Притч. 26, 11).
Ось до кого стали подібними ті, що побігли на те нечестиве видовище. Хіба ви не чули, що сказав Христос: «Всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску. І пішов дощ, і розлилися ріки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике» (Мф. 7, 26-27)? А ті, котрі втекли на кінську арену, зробилися гіршими навіть за цього чоловіка. У нього впав будинок, принаймні, уже після сильного напору (рік і вітрів). Під ріками ж і вітрами (Христос) дає нам розуміти не безліч води і напір вітрів, а сильну дію спокус, і руйнування будинку ми повинні відносити не до видимого будинку, а до душі, яка падає від напору нещасть і не здатна вистояти перед ними. А на вас навіть вітер не кинувся і ріки не налягли, а тільки подуло легке диявольське віяння, — і всіх вас потягнуло. Що може бути гірше за таку безрозсудність? Яка, скажи мені, користь від посту? Які плоди від ходіння сюди? Хто не заплаче над вами і не пожаліє нас? Над вами тому, що ви раптом розсипали все, що вже зібрали, і відчинили двері свого серця злому демону, так що він увійшов і досить легко забрав у вас усе духовне багатство. А ми заслуговуємо жалю тому, що так проповідуємо у мертві вуха і терпимо таку втрату, щодня сяючи і не маючи можливості зібрати бодай якісь плоди.
Хіба ми намагаємося говорити для того, щоб тільки потішати ваш слух чи заслужити похвалу від вас? Якщо ви не маєте наміру брати для себе користь з наших слів, то нам уже краще мовчати: я не хочу накликати на вас більший осуд. Купець, який зібрав великий вантаж товарів і наповнив свій корабель великим багатством, справляє жалюгідне враження, коли раптова буря, що піднялася, і сильний напір вітру затопить його корабель з людьми: він раптом стає нагим, після великого і незліченного багатства опиняється в крайній убогості. Те ж саме зробив тепер з вами диявол: знайшовши ваш духовний корабель наповненим великим багатством і побачивши незліченні скарби, які ви встигли зібрати від посту і безупинних повчань, він навів, наче бурю, це безплідне і згубне позорище і через нього позбавив вас усього багатства.
2. Знаю, що я вчинив сильне викриття, але, прошу, простіть: такою вже є засмучена душа. Не з ворожості кажу це вам, а з піклування, від душі, яка любить вас. Тому, трохи пом’якшивши свою строгість, бо я зупинив якраз збільшення рани, хочу звернути вашу любов і до добрих надій, щоб ви не падали духом і не дійшли до розпачу. Тут не так буває, як у справах земних. Там багач, який дійшов до крайньої убогості, не може раптом знову розбагатіти; а тут, з милості Божої, якщо тільки захочемо визнати свої провини і не продовжувати далі свою безпечність, то можемо незабаром стати такими багатими, якими були раніше.
Таким є наш Владика, такий Він щедрий і милостивий. Ось Він через пророка кличе: «Хіба Я хочу смерті грішника?… Чи не того, щоб він навернувся від шляхів своїх і був живий?» (Єз. 18, 23). Знаю, що ви, будучи сумлінними, усвідомите свій гріх; а усвідомлення тягаря гріхів чимало сприяє наверненню до чеснот. Тільки нехай ніхто не говорить мені знову цих по-диявольськи звабливих слів: що це за гріх — подивитися на кінські скачки? Якщо захочеш уважно подивитися на все, що там відбувається, то побачиш, що все наповнене сатанинською силою. Там можна бачити не тільки коней, які бігають, але і почути лементи, богохульства і безліч вульгарних слів; там є між усіма і негідні жінки, і жінкоподібні юнаки. Чи тобі здається, що цього замало для того, щоби твою душу зробити невільницею? Якщо часто навіть випадкові зустрічі стають для неуважного спотиканням, скидають його і затягують у саму безодню погибелі, то що буває з тими, котрі саме за дим і приходять туди, годують свої очі цими злочинними видовищами і виходять звідти цілковитими перелюбниками? Людинолюбний Господь наш знав, як легко наша природа піддається спокусам і якою хитрою та лукавою є злоба диявола. Тому, щоби захистити нас від багатьох небезпек і зробити невловимими для його сітей, установив такий закон: «Всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму» (Мф. 5, 28), — називаючи нескромний погляд перелюбством.
Тож нехай ніхто не говорить мені: яка шкода від перебування там? Уже навіть (споглядання на) змагання коней може заподіяти душі чимало шкоди. Коли ми витрачаємо час на безкорисне, яке не тільки не приносить нічого доброго для нашої душі, а ще й оскверняє її, коли ми сперечаємося і вимовляємо тисячі вульгарних слів, то як можемо вибачитися за це, чим виправдатися? Ось тут, коли ми трохи продовжимо повчання, то багато хто обурюється, нудьгує і скаржиться на втому і знемогу, хоч цей дивовижний дах (храму) достатньо захищає і від холоду, і від дощу, і від жорстоких вітрів. А там, нехай і сильний дощ ллє, і жорстокі вітри дують, і сонце палить, однак проводять не одну і не дві години, а більшу частину дня. Старець не соромиться своєї сивини, юнак не соромиться йти на те, що розпалює стариків. Ні, спокуса є такою, що цю отруту душ приймають навіть із задоволенням, і не думають ані про короткочасність згубного задоволення, ані про тривалість скорботи, ані про докори совісті. Ось і тепер, дивлюся я на обличчя деяких і здогадуюся, яким є стан їхніх душ і до якого каяття вони приходять. Але щоб ви знову не впали в той же гріх і після цього нашого умовляння не пішли знову на ті сатанинські збіговиська, необхідно використати погрозу (διαμαρτύρασθαι). Не завжди добре давати легкі ліки. Коли рани важкі, тоді, щоби скоріше прийшло одужання, необхідно додавати сильні ліки, які завдають болю.
3. Отже, нехай усі винні знають, що, коли вони і після цього нашого умовляння будуть поводитися так само недбало, то ми не потерпимо більше, а, на підставі церковних законів, з великою строгістю навчимо їх не чинити таких провин і слухати слово Боже не з такою зневагою. Це стосується, звичайно, не всіх. Кожний зі слухачів нехай приймає відповідні ліки: винний у цьому гріхові, — щоб зупинити свою байдужість і не продовжувати її далі, але після цього з ревністю навернутися і виправитися в попередніх гріхах; а невинний нехай буде більш обережним, щоб не захопитися і не зробитися винним. Але щоби насправді переконати вашу любов у тому, що ми змушені були сказати це, будучи натхненними любов’ю і через неабияку турботу та велике побоюванню щодо вашого спасіння, ось знову, втішаючи себе доброю надією, пропонуємо вам звичайне повчання і цим покажемо свою батьківську прихильність, яку маємо до вас. Тільки прошу: слухайте слова мої уважно, щоб одержати більше плодів і з тим повернутися додому.
Необхідно сказати вам, улюблені, про те, що нині читалося. «І сказав Бог: нехай будуть світила на тверді небесній для освітлення землі і для відокремлення дня від ночі, і для знамень, і часу, і днів, і років; і нехай вони будуть світильниками на тверді небесній, щоб освітлювати землю. І сталося так» (Бут. 1, 14-15). Учора блаженний Мойсей показав нам, як Творець світу прикрасив безвидність землі травами, різноманітними квітами і проростанням насіння. Сьогодні він звернувся до прикрашання неба. Як земля прикрашається тим, що з неї виникло, так і це видиме небо (Бог) зробив світлішим і сяючим, засіявши його різноманітними зірками і створивши два великі світила, тобто сонце і місяць. «І створив Бог, — сказано, — два світила великі: світило більше — для управління днем, і світило менше — для управління ніччю, і зорі» (Бут. 1, 16).
Бачиш премудрість Творця? Тільки сказав — і з’явилася ця дивовижна стихія, тобто сонце. Саме його (Мойсей) називає великим світилом і говорить, що воно створено «для управління днем». Воно, кидаючи свої промені, мов якісь блискавки, щодня являє свою красу в усьому блиску, робить день ясним, з’являючись разом з ранком і пробуджуючи всіх людей для звершення своїх справ. Змальовуючи саме його красу, блаженний пророк говорить: «Воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє. Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх» (Пс. 18, 6-7).
Бачиш, як (Давид) змалював і красу, і швидкість руху (сонця)? Словами «від краю небес вихід його, і захід його на краю їх» (Давид) показав нам, як (сонце) миттєво обходить весь світ і від краю до краю розливає своє проміння, чим подає велику користь. Воно не тільки гріє, але й сушить; і не тільки сушить, але й палить, подаючи нам велику і різноманітну користь. Це дуже дивна стихія, і навряд чи хто в змозі належно все виразити. Так кажу і звеличую цю стихію не для того, щоб ти, улюблений, зупинявся на ній, а щоб від неї підносився вище і переніс своє захоплення на Творця цієї стихії. Чим більшою виявляється стихія, тим більш дивним є Творець.
4. Але учні еллінів, приходячи в захоплення і подив перед цією стихією, не могли прозріти далі і прославити Творця, а зупинилися на стихії й обожили її. Тому блаженний Павло і говорить: «Поклонялися і служили тварі замість Творця» (Рим. 1, 25). Хто може бути більш безумним за цих людей, які не могли у творінні пізнати Творця, а впали в таку оману, що тварину і створіння піднесли до ступеня Творця? Тому Божественне Писання, передбачаючи схильність безпечних людей до омани, вчить нас, що ця стихія створена через три дні після того, як на землі проросло все насіння і земля отримала свою прикрасу. Нехай після цього ніхто не посміє сказати, начебто без дії сонця не можуть дозрівати земні рослини. Тому (Мойсей) показує тобі, що все було вчинено до створення сонця, щоб ти дозрівання плодів приписував не йому, а Творцеві світу, Який спочатку сказав: «Нехай вирощує земля зелень, траву» (Бут. 1, 11).
Якщо ж будуть говорити, що і дія сонця сприяє дозріванню плодів, то я цього не буду заперечувати. Як кажучи про хлібороба, що він сприяє родючості, я не приписую все хліборобові, а (висловлюю те, що) скільки б не трудився хлібороб, його труди не будуть успішними, якщо не благоволить дати землі родючість Той, Хто спочатку збудив її до цього. Так само кажу, що нехай до трудів хлібороба приєднається і дія сонця, і місяця, і чисте повітря — не буде успіху, якщо не допоможе десниця Всевишнього. А коли зволить ця державна рука, тоді і дія стихій принесе дуже велику користь.
Твердо пам’ятаючи це, затуляйте вуста тому, хто закоснів в омані, і не дозволяйте шану, яка належить Творцеві, віддавати творінню. Тому і Божественне Писання змальовує для нас не тільки красу, велич і доброчинність сонця словами «мов жених, виходить» і «радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє», але водночас немічність і мізерність. Послухай, що говорить воно в іншому місці: «Що світліше за сонце? Але й воно затьмарюється» (Сир. 17, 30). Нехай не зваблює тебе вигляд (сонця): якщо Творець захоче наказати, то воно зникне, начебто його й не було. Якби це знали учні еллінів, то не впали б у таку оману, а чітко бачили б, що через споглядання на творіння необхідно підноситися до Творця. Тому і створив сонце четвертого дня, щоб ти не подумав, начебто воно робить день. Що ми сказали про насіння, те скажемо і про день, а саме, що до створення сонця минуло три дні. Але Господь захотів через цю стихію зробити світлість дня ще більш яскравою.
Те саме можемо сказати і про менше світило, тобто місяць. Минуло три ночі і до його створення, однак і він, будучи створеним, приносить свою користь, розсіваючи темряву ночі і майже так, як сонце, сприяючи всьому іншому. Те призначене «для управління днем», а цей — «для управління ніччю». Що означає «для управління днем» та «для управління ніччю»? Те, що сонце отримало владу над днем, а місяць — над ніччю, щоб те своїм промінням робило день світлішим, а цей розганяв темряву і своїм світлом подавав людям зручність звершувати свої справи, бо тоді і мандрівник сміливо відправляється в дорогу, і мореплавець спускає корабель і пливе по морю, і кожен ремісник досить вільно займається своєю справою. Показавши нам користь цих світил, Мойсей говорить і про зірки. «І поставив їх Бог на тверді небесній, щоб світити на землю й управляти днем і ніччю, і відокремлювати світло від темряви» (Бут. 1, 17-18).
5. Подумай, яку користь показав нам (Мойсей) і в зірках. «І поставив їх, — каже, — на тверді небесній». Що означає «поставив»? Може, те, що встановив? Ні. Ми бачимо, що часто вони в одну мить пробігають великий простір і ніколи не стоять на одному місці, а звершують свій рух, визначений їм від Господа. Що ж означає «поставив»? Означає: повелів бути їм на небі. Писання, як побачимо далі, в іншому місці говорить, що Бог «примістив» 1 Адама в раю (Бут. 2, 8), але не в тому розумінні, що встановив його в раю, а в тому, що повелів йому бути в раю. Те ж саме можемо сказати і про зірки, що Бог повелів їм бути на тверді небесній і виливати своє світло на землю. Подумай, улюблений, чи не приємніше дивитися вночі на зоряне небо, ніж на різні луги і сади, — як воно прикрашене різноманітними зірками, наче якимись квітами, і як ці зірки ллють на землю безліч світла? Вони для того і призначені, щоб світити на землю й управляти днем і ніччю, як було сказано і про великі світила.
Сповіщаючи нам про створення двох світил і зірок, Мойсей про них говорить загалом: «Управляти днем і ніччю, і відокремлювати світло від темряви». Як удень не видно зірок, які біжать по небу, звершуючи свій шлях (бо їхню дію ховає своєю яскравістю світло сонця), так і сонця ніколи не видно вночі, бо місяць своїм сяйвом достатньо освітлює темряву ночі. Кожна зі стихій, залишаючись у власних межах, ніколи не перетинає їх, а, дотримуючись веління Владики, виконує свою справу. Хто може перерахувати всі благодіяння, які ці світила і зірки подають людському роду? «Нехай будуть, — сказано, — для знамень, і часу, і днів, і років». Що означає: «для знамень, і часу, і днів, і років»? Божественне Писання хоче показати нам, що їхній рух дає нам знання про часи і повороти 2. Рахунок днів, тривалість року і все інше ми можемо розпізнавати через них.
Спостерігаючи за їхнім рухом, дивлячись на небо й уважно за всім стежачи, керманич пускається в плавання і часто серед особливо темної ночі буває в змозі через спостереження за зірками керувати кораблем і своїм умінням рятувати тих, що пливуть. Через них і хлібороб довідується, коли потрібно посіяти насіння, коли орати землю плугом, коли гострити серп і жати ниву. І взагалі, знання часів, рахунок днів і річне коло чимало допомагають нам у нашому житті. І багато чого можна б назвати такого, що подається цим творінням для помочі людям, однак навряд чи хто в змозі перерахувати все з точністю. Тому, роблячи висновок із небагато чого, потрібно бачити, яка велика користь від них, і, захоплюючись творінням, поклонятися їхньому Творцеві, прославляти Його і дивуватися невимовній любові, яку Він виявив до людського роду, створивши все це не для хтозна-кого, а тільки для людини, яку Він мав намір через деякий час поставити над усіма своїми творіннями, наче якогось царя і володаря.
«І побачив Бог, — сказано, — що це добре». Бачиш, як Божественне Писання, щоби позбавити будь-якого виправдання тих, котрі насмілюються зневажати Боже творіння, після кожного дня вказує, що творіння бажані для Нього. А що саме з цією метою Божественне Писання зазначає це про кожне творіння, видно із того, що це часто повторюється. Досить було б, звичайно, після створення всього один раз сказати, що «все, що створив Він, і ось добре воно» (Бут. 1, 31), однак Писання, знаючи неабияку немічність нашого розуму, робить це й окремо для кожного, щоби напоумити нас, що все створене найвищою мудрістю і невимовною любов’ю. «І був, — каже, — вечір, і був ранок: день четвертий» (Бут. 1, 19). Коли завершив (Бог) прикрашати небо, засіявши його зірками і створивши два великі світила, тоді визначає кінець дню і говорить: «І був вечір, і був ранок: день четвертий». Подивись, як він говорить це про кожний день, щоби через часте повторення повчання в нашій свідомості укріпилося Божественні догмати.
6. Закарбувавши все це на скрижалі свого серця (τώ πλάτει τής καρδίας) і вигнавши з нього всю безпечність, будемо старанно заховувати здорові догмати і поневолених еллінською оманою вчити зі всією смиренністю, щоб не порушували порядку і, залишивши Творця, не поклонялися тваринам, які створені для нашого блага і спасіння. Нехай елліни повторюють (своє псевдовчення) хоч до виснаження сил, я ж голосно волаю, що все це створене для людського роду, бо Творець, перебуваючи у повному блаженстві, не мав потреби в жодному із цих творінь, але, щоб показати свою любов до нас, створив усе, показуючи нам, як Він цінує рід людський, і (повчаючи), щоб ми, зважаючи на це, віддавали Йому належне поклоніння. І яке було би божевілля, захоплюючись красою творінь, зупинятися на них і не піднімати свідомого погляду до Творця, не слухати блаженного Павла, який говорить: «Невидиме Його від створення світу через розглядання творіння видимі» (Рим. 1, 20)?
Що ти кажеш, людино? Глянувши на небо, дивуєшся його красі, розмаїтості зірок, надмірному блиску? Не зупиняйся на цьому, а сягни своїм розумом до їхнього Творця. Тебе так само вражає світло сонця: бачачи його велику доброчинність, ти захоплюєшся, коли бачиш, що його проміння осяває твій зір, дивуєшся красі цієї стихії? Але й на цьому не зупиняйся, а подумай, що коли творіння є таким дивовижним і надзвичайним і перевершує всяке людське поняття, то Яким є Той, Хто створив його тільки словом і велінням? Так само думай і про землю: коли бачиш землю прикрашеною квітами, всюди покритою рослинами, наче різнобарвним одягом, то не приписуй цих здобутків землі її силі, ані сприянню сонця чи місяця, а благоговійно подумай, що ще до створення Бог тільки сказав: «Нехай вирощує земля зелень, траву», — і негайно прикрасилося все обличчя землі. Якщо ми щодня будемо думати про це, то і самі будемо розумнішими, і Господу віддамо належне, або краще сказати: відповідне до наших сил славослів’я. А прославимо Його не тільки цим, але й добрим життям, коли не будемо впадати в ті ж гріхи, а навпаки, коли, цілком відкинувши диявольські спокуси, прикличемо на себе небесне благовоління належною уважністю (τή μετά ταύτα), великою ревністю і постійним сповіданням. Для Нього через Його велике людинолюбство достатньо, щоб ми тільки відійшли від гріха. Коли зважимося на це, тоді вже легко візьмемося і за добрі справи.
Прошу вас, нехай ніхто надалі не показується на кінських аренах, нехай ніхто не проводить бодай дня в негідних зібраннях; не віддавайся грі в кості і лементу, що відбувається через неї, та іншим згубним задоволенням. Скажи мені, яка користь від посту, коли ти цілий день утримуєшся від їжі і водночас віддаєшся грі в кості, витрачаєш весь день на марнослів’я, а нерідко навіть у клятвах і богохульстві? Ні, прошу, не будемо настільки безпечними щодо свого спасіння. Навпаки, нехай завжди буде в нас розмова про духовне, і кожен, взявши в руки божественну книгу і скликавши ближніх, так годує словом Божим душу і свою, і своїх співрозмовників, щоби таким чином ми уникнули підступів лукавого, отримали від посту великі блага і насолодилися любов’ю Божою, за благодаттю і людинолюбством Єдинородного Сина Його, з Яким Отцеві зі Святим Духом слава, держава, честь нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
Бесіда п’ята | Зміст | Бесіда сьома
- Це викриття Золотоустого падає і на тих тлумачів, які при поясненні історії творіння починають, подібно до юдеїв, рахунок дня чи доби з вечора. [↩]
- Мається на увазі зимове і літнє рівнодення. [↩]
