«Наша Парафія»

Про початок творіння: «На початку
створив Бог небо і землю» (Бут. 1, 1)

1. Великою радістю наповнююсь я сьогодні, бачачи ваші милі обличчя. І справді, не так радіють і веселяться люблячі батьки, коли зі всіх боків оточують їх діти і приносять їм велике задоволення своєю благопристойністю і своїм ставленням, як нині радію й тішусь я, коли бачу, як цей ваш духовний собор зібрався тут із такою старанністю і живим бажанням слухати слово Боже, як ви, знехтувавши плотською їжею, поспішаєте на духовний бенкет і ділами підтверджуєте слова Господні: «Не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що вихо­дить з уст Божих» (Мф. 4, 4). Будемо ж і ми робити подібно до хліборобів. Як вони, коли бачать, що земля вже очищена і звільнена від бур’яну, щедро кидають насіння, так і ми, коли в нас, за Божою благодаттю, ця духовна нива очистилася від тяжких пристрастей, коли припинилися веселощі і ні в кого не­має сум’яття й бурі в помислах, а настала велика тиша і спокій у думках, які злітають і підносяться, так би мовити, до самого неба, і споглядають речі замість плотських духовні, — погово­римо трохи з вашою любов’ю і наважимося сьогодні на більш тонкі роздуми, запропонувавши вам повчання з Божествен­ного Писання. Якщо ми не зробимо цього тепер, коли є піст, зневага до (задоволень) шлунка і належний настрій помислів, то коли ще зможемо запропонувати це вашій любові? Чи тоді, коли бувають веселощі, непомірність у їжі і велика безпечність? Але тоді і ми не зможемо зробити цього належним чином, і ви, затоплені хвилями помислів, ніби якоюсь хмарою, не зможете прийняти бодай щось із запропонованого повчання.

Але якщо є час для таких повчань, так це саме тепер, коли раба вже не повстає проти господині, а, ставши тихою, вияв­ляє неабияку покірність і слухняність, приборкуючи пориви плоті і залишаючись у своїх межах. Піст є заспокоєнням на­ших душ, прикрасою старців, наставником юнаків, учителем цнотливих, — він прикрашає всякий вік і стать мовби діаде­мою. Ніде немає сьогодні ані шуму, ані лементу, ані розділен­ня м’яса, ані метушні кухарів — усе це припинилося, і наше місто тепер стало подібним на чесну, скромну і цнотливу жін­ку. Коли подумаю про раптову переміну, яка сталася сьогодні, і згадаю про безпорядки вчорашнього дня, то дивуюся силі посту, як він, увійшовши в совість кожного, змінив думки, очистив розум не тільки в начальників, але й у простих людей, не тільки у вільних, але й у рабів, не тільки в чоловіків, але й у жінок, не тільки в багатих, але й у бідних, не тільки в тих, що знають грецьку мову, але й у варварів. Але що говорити про начальників і простих людей? Піст упокорив до однакової слухняності з іншими навіть совість того, хто носить діадему. Сьогодні не побачиш відмінності між трапезою багатого і бідного, — скрізь їжа проста, далека від вишуканості і примх. І до простої трапези приступають з більшим задоволенням, ніж тоді, коли пропонувалися безліч вишуканих страв і вин.

2. Чи бачите, улюблені, у сказаному силу посту? Тому і я сьогодні з більшим старанням, ніж раніше, зважуюся говори­ти з вами, знаючи, що кидаю насіння в родючий і глибокий ґрунт, який може незабаром принести нам щедрі плоди від посіву. Тож розглянемо, якщо бажаєте, зміст слів, прочитаних нам сьогодні від блаженного Мойсея. Але прошу вас, слухайте наші слова уважно, бо ми будемо говорити не від себе, а те, що благодать Божа вселила нам для вашої користі.

Що ж саме? «На початку створив Бог небо і землю» (Бут. 1, 1). Тут (насамперед) доречним є запитання: для чого подає нам це блаженний пророк, який жив через багато поколінь піс­ля (події)? Не без причини і не без мети. На початку Бог, Який створив людину, Сам розмовляв з людьми, наскільки люди мо­гли Його слухати. Так Він приходив до Адама, так викривав Ка­їна, так розмовляв з Ноєм, так відвідував Авраама. Коли ж увесь людський рід упав у велике безчестя, то й тоді не відвернувся Творець цілком від усього людського роду. Та оскільки люди зробилися негідними спілкування з Ним, то, бажаючи віднови­ти спілкування з ними, посилає до людей, які знаходяться на­чебто вдалині, Писання, щоби залучити до Себе весь людський рід. Це Писання послав Бог, а приніс Мойсей. Про що ж гово­рить писання? «На початку створив Бог небо і землю» (Бут. 1, 1). Вбачай, улюблений, і в цьому особливу величність цього дивного пророка. Всі інші пророки говорили або про те, що мало бути через тривалий час, або про те, що мало трапитися тоді ж; а він, блаженний, який жив через багато поколінь (піс­ля створення світу), сподобився під проводом небесної Десниці висловити те, що створене Господом ще до його народження.

Саме тому він і почав говорити так: «На початку створив Бог небо і землю», ніби волаючи до всіх нас могутнім голосом: не від людського розуму говорю це; Той, Хто покликав це (небо і землю) з небуття до буття, Він направив і мої слова для розпо­віді про них. Отже, прошу вас, будемо слухати ці слова так, на­чебто ми слухаємо не Мойсея, а Самого Господа всесвіту, Який промовляє вустами Мойсея, і надовго розпрощаємося із влас­ними судженнями. «Думки людські боязкі й помилкові» (Прем. 9, 14). З великою вдячністю будемо сприймати сказане (Мойсеєм), не виступаючи поза свої межі і не досліджуючи того, що вище нас, як робили вороги істини, які захотіли все осягнути своїм розумом, не подумавши, що природа людська не може осягнути творіння (δημιουργίαν) Божого. Але що я кажу: творін­ня Божого? Ми не можемо осягнути навіть мистецтво подібної до нас людини. Справді, скажи мені, як через техніку плавлен­ня (μεταλλικής τέχνης) утворюється золото (χρυσίου φύσις) або як із піску добувається чисте скло? Ти не можеш цього сказати. А коли неможливо осягнути те, що лежить перед очима і що завдяки Божому людинолюбству робить людська мудрість, то як ти, людино, осягнеш створене Богом?

І яке ти можеш мати виправдання, яке вибачення, коли так божеволієш і замислюєшся над тим, що вище твоєї природи? Говорити, що все звершилося із уже готової речовини, і не ви­знавати, що Творець світу створив усе з нічого, було б ознакою крайнього божевілля. Отже, затуляючи вуста божевільним, блаженний пророк на самому початку книги сказав так: «На початку створив Бог небо і землю». Коли ж чуєш, що «ство­рив», то нічого іншого не видумуй, а смиренно віруй сказаному. Це Бог усе творить і перемінює і все влаштовує за Своєю волею. Поглянь тут і на особливу поблажливість: (Мойсей) не говорить про невидимі сили, не каже: на початку створив Бог ангелів чи архангелів. Не даремно і не без мети обрав він для нас такий шлях повчання. Оскільки він говорив до юдеїв, які були прив’язані до теперішнього і не могли споглядати того, що можна осягну­ти розумом, тому насамперед возносить їх від предметів матері­альних до Творця світу, щоб вони, пізнавши Художника через Його діла, віддали поклоніння Творцеві і не зупинялися на тва­ринах. Якщо і після цього вони не переставали обожнювати створіння і вшановувати найнижчих тварин, то до якого боже­вілля вони б дійшли, якби Він не виявив такої поблажливості?

3. Не дивуйся ж, улюблений, що Мойсей іде цим шляхом, звертаючись зі своїми словами насамперед до грубих юдеїв, бо і Павло в часи благодаті, після такого поширення проповіді, почавши розмову з афінянами, подає їм настановлення через видимі предмети, кажучи так: «Бог, що створив світ і все, що в ньому, Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе і не вимагає служіння рук людських» (Діян. 17, 24-25). Оскільки він знав, що таке настановлення є відповідним для них, то й обрав цей шлях. Відповідно до того, хто були ті, ко­трі отримували від нього настановлення, він, будучи керований Духом Святим, і давав повчання. А щоб ти переконався, що при­чиною цього була відмінність між слухачами та їхня грубість, то послухай, як він у посланні до колосян йде вже не цим шляхом, а розмовляє з ними інакше і говорить: «Бо Ним створено все, що на небесах і що на землі, видиме і невидиме; чи престоли, чи господства, чи начальства, чи влади, — усе Ним і для Нього створено» (Кол. 1, 16). І Іоан, син громів, виголошував: «Все че­рез Нього сталося, і без Нього ніщо не сталося» (Ін. 1, 3).

Але Мойсей (учив) не так, і справедливо, оскільки було б нерозсудливо давати тверду їжу тим, яких потрібно ще году­вати молоком. Як учителі, які приймають дітей від батьків, по­дають їм перші початки вчення, а ті, котрі приймають дітей від цих учителів, подають їм уже більш досконалі знання; так учи­нив і блаженний Мойсей, і вчитель народів, і син громів. Той, прийнявши людський рід на самому початку, навчив слухачів перших початків; а ці, прийнявши його від Мойсея, передали вже більш досконале вчення. Тепер ми побачили причину по­блажливості (Мойсея) і те, що він, за велінням Духа, подав усе, пристосовуючись до слухачів.

Але водночас цими ж словами він вириває і всі єресі, що появляються в Церкві, наче кукіль. «На початку створив Бог небо і землю». Коли підійде до тебе Манихей, який стверджує, що колись існувала матерія, чи Маркіон, чи Валентин, чи будь-хто із язичників, то говори їм: «На початку створив Бог небо і землю». Але він не вірить Писанню? Тоді відвернися від нього, як від несамовитого і безумного. Хто не вірить Творцеві світу і ніби обвинувачує істину в неправді, то яке прощення він може заслужити коли-небудь? Ці люди мають фальшивий вигляд і, надягаючи личину лагідності, під овечою шкірою ховають вов­ка. Однак ти не зваблюйся, а ще більше зненавидь такого через те, що він перед тобою, таким же, як і він, рабом, прикидається лагідним, а проти Владики усього, проти Бога підняв війну і не відчуває, що йде проти власного спасіння.

Ми ж будемо триматися нездоланної основи і звернемося знову до початку: «На початку створив Бог небо і землю». По­глянь, як навіть у самому творінні відкривається Божественна природа, як вона діє всупереч людському сприйняттю: спо­чатку простягає небо, а вже потім підстилає землю, — спочатку (робить) покрівлю, а потім основу. Хто бачив, хто чув (поді­бне)? У людських творіннях такого ніколи не буває, але коли велить Бог, тоді все слухається і підкоряється Його волі. Тож не будемо своїм людським розумом досліджувати справи Божі, а, дивлячись на створене, будемо дивуватися Художникові. «Бо невидиме Його…, — говорить Писання, — від створення світу через розглядання творіння видимі» (Рим. 1, 10).

4. Якщо ж вороги істини будуть наполягати на тому, що не­можливо зробити будь-що із неіснуючого, то ми запитаємо в них: перша людина створена із землі чи з чогось іншого? Без­сумнівно, що вони погодяться з нами і скажуть, що із землі. Тоді нехай же вони скажуть нам, як із землі утворилася плоть? Із землі може бути бруд, цегла, глина, черепиця, — але як ство­рилася плоть? Як кістки, нерви, жили, жир, шкіра, нігті, волос­ся? Як із однієї простої речовини стільки різноякісних речей? На це вони і вуст відкрити не зможуть. Але що казати про наше тіло? Нехай вони скажуть нам про хліб, який ми щодня спожи­ваємо: як він, будучи одноманітний, перетворюється на кров, мокроту, жовч та різні соки? Хліб у своїй більшості має колір пшениці, а кров буває червоною або чорною. Отже, якщо не можуть сказати нам про те, що є в нас щодня перед очима, то тим менше можуть сказати про інше творіння Боже. Але якщо вони і після такої безлічі доказів стануть завзято триматися своєї позиції, то ми, незважаючи на це, не перестанемо гово­рити їм одне і те ж: «На початку створив Бог небо і землю». Тільки ці слова можуть відкинути всі протистояння супротив­ників, зруйнувати до самої основи всі людські мудрування і їх самих привести на шлях істини, якщо тільки вони захочуть ві­дійти від суперечок.

«Земля ж, — говорить, — була безвидна і порожня» (Бут. 1, 1). Чому, скажи мені, (Бог) небо зробив світлим і досконалим, а землю — безобразною (αμόρφοτον)? І це зробив Він не да­ремно, а для того, щоб ти, пізнавши Його творчість у кращій частині творіння, відкинув усяке непорозуміння і не думав, на­чебто це сталося через недостатню могутність. Крім того, Він створив землю безобразною і з іншої причини. Оскільки вона є і нашою годувальницею, і матір’ю, із неї ми створені і від неї годуємося, вона для нас є і батьківщиною, і загальною домо­виною, до неї ми знову повертаємося і через неї отримуємо незліченні блага, — тому, щоб люди через корисне і необхідне не стали надмірно вшановувати її, насамперед показує тобі її безобразною і порожньою (αδιατύπωτον), щоб, отримуючи від землі благодіяння, ти приписував це не природі землі, а Тому, Хто привів її з небуття в буття. Тому і говорить: «Земля ж була безвидна і порожня».

Можливо, що ми уявними роздумами надто швидко і за­рано довели ваш розум до напруженого стану. Тому вважає­мо за потрібне зупинити на цьому слово, просячи вашу любов запам’ятати сказане і завжди мати це у свіжій пам’яті; а коли вийдете звідси, то разом із матеріальною трапезою пропо­нуйте і духовну трапезу. Чоловік нехай передає дещо зі сказа­ного тут, а дружина нехай слухає, діти нехай повчаються, та й слуги нехай отримують урок; і так нехай дім буде церквою, щоб утік звідти диявол і сховався цей лукавий демон і ворог нашого спасіння, щоби перебувала там благодать Святого Духа, щоб досконалий мир і єдність захищали тих, що живуть там. Пам’ятаючи вже сказане, ви з більшою готовністю буде­те сприймати і те, що буде запропоноване далі. Так само і ми, коли побачимо, що посіяне проростає, будемо з неабиякою ревністю і щедрістю подавати те, що подасть Божественна бла­годать. Так і хлібороб, коли побачить, що насіння проростає, тоді з більшою ретельністю доглядає ниви і з охотою береться засівати й інші місця.

5. Отже, щоби викликати в нас більшу ревність, покажіть, що вже сказане є цілковито збереженим, і з істинними догма­тами поєднаєте неабияке піклування про життя. «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, — каже (Господь), — щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесно­го» (Мф. 5, 16). Нехай життя відповідає догматам, а догмати бу­дуть глашатаями життя. «Віра без діл мертва» (Як. 2, 26), і діла без віри мертві. Якщо ми маємо здорові догмати, але не піклу­ємося про життя, то не отримаємо від догматів жодної користі; і знову ж таки, якщо ми піклуємося про життя, але кульгаємо в догматах, то й тоді так само не буде користі.

Тому необхідно, щоб наш духовний дім був міцним з обох боків. «Всякого, — каже Господь, — хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому» (Мф. 7, 24). Бачиш, як Він хоче, щоб ми не тільки слухали, але й виконували, і в ділах виявляли те, що слухаємо, називаючи мудрим того, хто чинить згідно зі словами, а нерозумним того, хто не йде далі слів. І це справедливо, бо останній, каже Господь, «збудував будинок свій на піску», через що він не зміг витримати напору вітрів і відразу ж упав (Мф. 7, 26-27). Такі душі є безпечними, вони не укріпилися на духовному камені. (У словах Господа) йдеться не про будівництво й будинок, а про душі, які починають хита­тися навіть від малої спокуси. Під вітром, дощем і рікою Гос­подь показав дію спокус, що впливають на нас. Людина твер­да, пильна і твереза від цього ще більш укріплюється, і чим більше зростають скорботи, тим більше зростає її мужність. А недбайлива й безпечна, як тільки подме на неї легкий вітерець спокуси, тут же хитається і падає, однак не від властивості спо­кус, а від немічності своєї волі.

Тому необхідно бути тверезими, пильними і готовими до всього, щоб і в щасті ми були стриманими, і в скорботах не су­мували, а зберігали велику розсудливість, безупинно піднося­чи подяку людинолюбному Богові. Якщо ми так будемо вла­штовувати наше життя, то отримаємо велику благодать звище і зможемо і це життя проводити в безпеці, і в майбутньому житті приготувати для себе велику відвагу, чого щоб досягли всі ми за благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, з Яким Отцеві зі Святим Духом слава, держава, честь нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Бесіда перша | Зміст | Бесіда третя

Опубліковано: 02.03.2016; востаннє змінено: 03.03.2016.