Бесіда дев’ятнадцята

БібліотекаСвятоотцівські твориСвятитель Іоан Золотоустий --- Повне зібрання творінь у 12 томахТворіння святого Іоана Золотоустого. Том ІV. Книга 1

І сказав Каїн Авелю, брату своєму:
підемо в поле (Бут. 4, 8)

1. Як невиліковні рани не піддаються ані гострим, ані пом’якшуючим лікам, так і душа, раз зробившись невільницею і віддавшись якому-небудь гріхові, не виправляється, скільки б хто не наставляв її, якщо сама не захоче подумати про власну користь. Вона, начебто зовсім утративши слух, не отримує від умовлянь жодної користі не тому, що не може, а тому, що не хоче. І все ж таки з волею (людини) не так, як буває з тілесними ранами. У тілесній природі недуги часто бувають невиліковними, а з волею не так. Навпаки, нерідко і зла людина, якщо захоче, зможе перемінитися і стати доброю; і добра, якщо не буде уважною, може розбеститися. Господь наш, створивши нашу природу вільною і знаючи таємниці, заховані в глибині душі, хоч зі Свого боку робить усе, виявляючи Своє людинолюбство: попереджає, радить і застерігає від злих справ, однак не примушує, а, запропонувавши належні ліки, віддає все на волю хворого.

Так трапилося тепер і з Каїном. Після такого (Божого) піклування про нього, поглянь, у яке божевілля він упав. Йому треба було б, усвідомивши свій гріх, подбати про виправлення, а він, мов п’яний, до першої хвороби і рани додає іншу виразку і, не прийнявши ліків, запропонованих йому з такою дбайливістю, навпаки, поспішає здійснити задумане вбивство і починає хитрувати, лукавити й улесливими словами зваблює брата. Такою звіроподібною буває людина, яка віддалася злу. Ця розумна істота, будучи настільки величною й поважною (за своєю природою), особливо коли спрямовується творити добро, настільки ж уподібнюється жорстокістю до лютих звірів, коли віддається злу. Впавши в їхню дикість, ця лагідна і розумна істота навіть далеко перевершує їхню лютість.

Подивимося, що відбулося тут. «І сказав Каїн Авелю, брату своєму: підемо в поле». Слова брата, а намір убивці. Що ти робиш, Каїне? Хіба не знаєш, кому говориш? Не розумієш, що розмовляєш з братом? Не думаєш, що він народився від однієї з тобою матері? Не усвідомлюєш мерзенності своєї затії? Не лякаєшся Судді, Якого обманути неможливо? Не тремтиш при думці про злочин? Навіщо заманюєш брата в поле і забираєш його із батьківських обіймів? Для чого позбавляєш його батьківської допомоги? Що за дивина, що ти тягнеш тепер брата в поле — тепер намагаєшся робити те, чого не робив раніше і, заміняючи братерську любов маскою дружби, хочеш повестися з ним вороже? Яка несамовитість! Яка ненависть! Допустимо, що в тебе затьмарився розум, ніскільки не звертаєш уваги на братерську прихильність, не пізнаєш і самої природи; але за що так повстав проти того, хто нічим не образив тебе? За яку провину з боку батьків хочеш заподіяти їм таку печаль і бути першим, хто звершив цю жахливу справу, хочеш першим показати їм цю насильницьку смерть? Так платиш їм за виховання? Яка диявольська хитрість спонукала тебе до цієї справи? Хіба можеш ти сказати, що благовоління до нього (Авеля) нашого Владики змусило його пишатися перед тобою? Хіба не для того, щоби відвернути тебе від цього згубного наміру, Бог підкорив тобі брата і поставив під твою владу, сказавши: «Але ти пануй над ним»? Так, ці слова потрібно розуміти про підкорення брата (Каїнові). А деякі кажуть, начебто це сказав йому Бог про принесену ним жертву: «Він (тобто дар) тягне тебе до себе, але ти пануй над ним», тобто ти сам скористаєшся ним. Отже, запропонувавши те й інше (пояснення), я віддаю на вашу розсудливість — прийняти те, що вам видасться більш вірогідним. А мені здається, що це сказано про брата.

«І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, й убив його» (Бут. 4, 8). Жахливий учинок, пагубна зухвалість, ненависна справа, непрощенний гріх, задум звірячої душі! «Повстав, — сказано, — на Авеля, брата свого, й убив його». О, мерзенна рука! О, жалюгідна правиця! Однак не руку треба називати мерзенною і жалюгідною, а намір, якому послужив цей орган. Тому скажемо так: о, зухвалий, мерзенний і жалюгідний намір! І що би ми не сказали, не виразимо всього того, чого це заслуговує. Як не заціпеніла його рука! Як вона могла підняти меч і завдати удару? Як його душа не вилетіла з тіла? Як вона змогла звершити цю беззаконну справу? Як не завагалася і не змінила наміру? Як не подумала про природу? Як не замислилася, перш ніж здійснити справу, про її наслідки? Як він міг після вчиненого вбивства дивитися на тіло брата, що тремтіло на землі? Як міг бачити труп, повалений на землю, і тут же не впасти в знемозі від цього видовища? Якщо ми, коли минуло стільки років, щодня бачачи вмираючих, причому вмираючих природною смертю, і зовсім не близьких для нас людей, сумуємо і, хоч би померлий був нашим ворогом, припиняємо ворожнечу, то тим більше Каїнові варто було б здригнутися і тут же віддати дух, коли побачив, що той, з ким він недавно розмовляв, — брат від однієї матері і від одного батька, який народився з однієї з ним утроби, який прихилив на себе Боже благовоління, раптом лежить, бездиханним і нерухомим, і тремтить на землі.

2. Але погляньмо, як і після цього безбожного вчинку і після такого злочину, яке не заслуговує будь-якого прощення, — погляньмо, яку поблажливість і людинолюбство виявляє Бог. «І сказав Господь Бог Каїнові…» (Бут. 4, 9). Яку милість показує вже тільки те, що Він сподобив Свого спілкування того, котрий звершив такий злочин? Якщо ми часто нехтуємо людьми, подібними до нас, коли побачимо, що вони вчинили подібний злочин, то тим більше треба дивуватися благому Богові, Який виявив стільки терпіння, і цілком справедливо. Він — Лікар і люблячий Батько. Як лікар, Він використовує всі заходи і засоби, щоби тим, котрі страждають від нестерпних хвороб, повернути здоров’я; а як люблячий батько, Він хоче силою батьківської любові повернути до попереднього належного стану (дітей), які через байдужість утратили свою шляхетність. Оскільки Його благість безмірно велика, то Він хоче і для тих, котрі насмілилися на таке беззаконня, виявити Своє велике людинолюбство і говорить йому: «Де Авель, брат твій?» (Бут. 4, 9).

Велика і безмірна поблажливість Божа! Запитує (Бог) не тому, що не знає. Ні, Він з ним (Каїном) учинив так само, як із його батьком (ніщо не заважає нам знову розповісти про це). Справді, як того (Адама), бачачи, як він ховається від сорому наготи, Бог запитував: «Де ти?» (Бут. 3, 9) не через незнання, а бажаючи підбадьорити його, щоб він через сповідання свого падіння очистив свій гріх (для Нього, звичайно, з давніх-давен і від початку притаманно жадати від нас сповідання гріхів і дарувати прощення), так і тепер Він запитує Каїна і каже: «Де Авель, брат твій?» Людинолюбний Владика робить вигляд, що не знає, щоб того, хто вчинив такий злочин, цим запитанням спонукати до сповідання гріха, щоби він міг (скористатися) людинолюбством й отримати деяке прощення. «Де Авель, брат твій?»

Що ж, безрозсудний, черствий, упертий і безсоромний? Він мав би подумати, що (Бог) запитує не тому, що не знає, а щоб почути від нього сповідання (і нас напоумити: до розгляду справи не виносити вироку над нашими братами); мав би подумати про піклування Господа — це Він, бажаючи втримати його від затії і, знаючи задум його душі ще до його звершення, використав застережливий засіб; треба було б йому, подумавши про це, зупинити свою несамовитість, розповісти про все, що було, показати рану Лікареві і прийняти від нього ліки. Однак він ще збільшує рану, підсилює затвердіння виразки. «І сказав: не знаю». Поглянь, яка безсоромна відповідь! Хіба ти розмовляєш з людиною, яку можна й обманути? Хіба не знаєш, жалюгідний і нещасний, Хто розмовляє з тобою? Не розумієш, що Він запитує зі Своєї великої доброти, бажаючи тільки знайти привід, щоби виявити Своє людинолюбство, або щоб ти після того, як Він зі Свого боку зробить усе, не заслуговував уже будь-якого прощення, оскільки сам підвів себе під покарання?

«І сказав: не знаю; хіба я сторож братові своєму?» (Бут. 4, 9). Зверни тут увагу, як викриває совість, як він (Каїн), спонукуваний, так би мовити, совістю, не зупинився на цих словах «не знаю», але додав: «Хіба я сторож братові своєму?» Однак тільки не викрив себе. Так, якби в тебе все робилося за (природним) порядком і за законами природи, то ти мав би бути і сторожем братового щастя, бо це підказувала природа, — народжені від однієї матері повинні б бути сторожами один для одного. А коли ти не захотів цього і відмовився бути сторожем для брата, то чому зробився вбивцею, — вбив того, хто нічим не образив тебе, і ще подумав, начебто тебе й немає кому викрити? Але почекай і побачиш, що сам убитий буде твоїм викривачем, — той, який лежить мертвим, буде голосно обвинувачувати тебе, живого і ходячого. «І сказав Господь: що ти зробив?» Багатозначні і ці слова.

— Для чого, — каже, — ти зробив це? Для чого вчинив цю безбожну зухвалість, мерзенний учинок, непрощенну справу, нестерпне божевілля, нове й небувале вбивство, яке вперше введене в людське суспільство твоєю рукою? Для чого вчинив цю велику і жахливу справу, бо серед гріхів тяжчого за цей немає? «Голос крові брата твого волає до Мене від землі» (Бут. 4, 10). Хіба Я — людина і чую тільки голос, що видається вустами? Я — Бог і можу чути того, хто лежить на землі і волає за допомогою крові. Ось як далеко несеться голос цієї крові, що підноситься від землі до неба і, минаючи небо небес і небесні сили, досягає аж до престолу Царя і скаржиться на твоє вбивство, викриває нечестиву справу. «Голос крові брата твого волає до Мене від землі». Хіба далекому і сторонньому вчинив ти таку образу? Ні, своєму братові, який нічим тебе не образив. Але, можливо, Моє благовоління накликало на нього це вбивство, і ти, не маючи сили сперечатися зі Мною, вилив свою неприборкану лють на нього? Тому Я накладу на тебе таку кару, щоб і твій злочин, і накладена на тебе за нього кара не могли забутися, але щоб те, що трапилося з тобою, було уроком для всіх наступних (поколінь). І ось за те, що ти вчинив це і звершив свій злий задум, і через велику заздрість зважився на вбивство, «проклятий ти від землі» (Бут. 4, 11).

3. Чи бачиш, улюблений, різницю в проклятті? Не пропусти цього без уваги, але через важкість прокльону суди про тягар злочину. Наскільки цей гріх (Каїна) більший за злочин первозданного (Адама), бажаючий це може побачити завдяки різниці в прокляттях. Там (Господь) сказав: «Проклята земля через тебе» (Бут. 3, 17) і вилив прокляття на землю, виявляючи при цьому піклування про людину. А тут, оскільки справа згубна, зухвалість волаюча, злочин непрощенний, тому прокляття зазнає той, хто вчинив це. «Проклятий ти, — каже, — від землі». Він учинив майже так само, як змій, який послужив знаряддям диявольського задуму: як той через обман увів смерть, так і цей, звабивши брата і вивівши в поле, підняв проти нього свою руку і вчинив убивство. Тому, як до змія, сказав Господь: «Проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими» (Бут. 3, 14), так сказав і цьому, бо він учинив так само. Як диявол, спонукуваний заздрістю і злобою і, не переносячи невимовних благодіянь, дарованих людині від самого початку, через цю заздрість зважився на обман, який спричинив смерть, так і цей, побачивши, що Господь милостивий до його брата, через заздрість наважився на вбивство. Тому Бог і каже йому: «Проклятий ти від землі». Тобто, проклятим будеш саме від тієї землі, «що розкрила вуста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї» (Бут. 4, 11). Проклятий будеш саме тією землею, яка почервоніла кров’ю, пролитою так по-злочинному і такою нечестивою рукою.

Далі Божественне Писання, визначаючи прокляття більш чітко, говорить: «Коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більше давати сили своєї для тебе» (Бут. 4, 12). Велика кара, тяжкий тягар обурення. Трудитися, каже, ти будеш, зі свого боку будеш докладати всіх зусиль для обробітку землі, нагодованої такою кров’ю, але плодів від такої великої праці не одержиш; хоч би які зусилля не докладав, усі вони будуть для тебе даремними. Однак і на цьому покарання ще не зупиниться, але «ти будеш скиглити і трястися на землі» 1. Ось ще неабияке покарання — постійно «скиглити і трястися».

— Оскільки ти, — каже, — задля зла використав тілесну силу і міцність членів, за це прирікаю тебе на постійне скигління і трясіння, щоб не тільки ти мав безупинний урок і нагадування про свій беззаконний учинок, але й усі, що побачать тебе, тільки через твій вигляд, ніби від якогось гучного голосу, напоумлялися не наважуватися на подібні справи; щоби накладена на тебе кара наставляла всіх не червонити землю такою кров’ю. Задля цього не віддаю тебе і швидкій смерті, щоб твій учинок не був забутий. Я змушу тебе тягнути життя, тяжче за смерть, щоб на досвіді пізнав, який злочин ти вчинив.

«І сказав Каїн до Господа: покарання моє більше, ніж можна знести» (Бут. 4, 13). Багато чого і то дуже корисного можна навчитися із цього для нашого спасіння, якщо тільки захочемо бути уважними. «І сказав Каїн до Господа: покарання моє більше, ніж можна знести». Ось повна сповідь! Таким великим, каже, є гріх, учинений мною, що не можу отримати прощення. Ось, скаже (хто-небудь), він визнав (гріх) і сповідував з неабиякою чіткістю. Але користі, улюблений, від цього немає жодної, бо сповідь запізніла. Це треба було зробити у свій час, коли можна було схилити Судію на милість. Пригадайте тепер те, про що я недавно говорив, що в той страшний день і на тому безсторонньому Суді кожен із нас зізнається у своїх гріхах, маючи перед своїми очима ті страшні кари та неминучі муки, але, пропустивши час, не отримає від того жодної користі.

Покаяння повинно бути і воно має невимовну силу, поки ще не визначена кара (на останньому Суді). Тому благаю, допоки ці дивні ліки можуть бути діючими, скористаємося ними, і поки ми ще в цьому житті, приймаймо ліки покаяння, добре знаючи, що, коли закриється видовище і завершиться час подвигів, від каяття для нас уже не буде жодної користі.

4. Але повернемося до попереднього. Каїнові необхідно було сповідувати свій гріх, упасти (перед Богом), благати і просити прощення ще тоді, коли його запитував Господь: «Де Авель, брат твій?» Але тоді він відкинув ліки, а тепер, після вироку, коли вже все завершено, коли його голосно обвинуватила кров лежачого на землі (брата), він зізнається, однак не отримує від цього жодної користі. Тому і пророк сказав: «Праведний себе самого викриває першим» (Притч. 18, 17) 2. Так і цей, якби випередив викриття Господа, можливо, через безконечну доброту Господа сподобився б деякого людинолюбства. Немає гріха, хоч би яким він був великим, який зміг би подолати людинолюбство Боже, якщо тільки ми в належний час приносимо покаяння і просимо прощення.

«І сказав Каїн: покарання моє більше, ніж можна знести». Сповідання достатнє, однак запізніле. «І сказав Каїн: …ось Ти тепер зганяєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я сховаюся, і буду скиглити і трястися (вигнанцем і мандрівником) на землі; і всякий, хто зустрінеться зі мною, вб’є мене» (Бут. 4, 14). Зверни увагу, які зворушливі слова, однак, будучи сказаними недоречно і запізно, не набули будь-якої сили (перед Богом). «І сказав: …ось Ти тепер зганяєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я сховаюся, і буду скиглити і трястися (вигнанцем і мандрівником) на землі; і всякий, хто зустрінеться зі мною, вб’є мене».

— Якщо Ти, — каже, — зробив мене проклятим землею, якщо Ти Сам відвернувся від мене і наклав на мене таку кару, щоб мені скиглити і трястися, то ніщо вже не завадить будь-кому вбити (мене), коли я буду перебувати в такому стані і буду позбавлений Твого благословення. Я буду беззахисним проти будь-кого, хто тільки захоче мене вбити, бо сам своїми розслабленими тремтячими членами не зможу захищатися. Водночас, коли довідаються, що я позбавлений Твого заступництва, тоді всякий, хто тільки захоче, сміливо умертвить мене.

Що ж людинолюбний і благий Господь? «І сказав йому Господь Бог: не так» 3 (Бут. 4, 15).

— Не думай, — каже, — що це так може статися. Ні, не зможе вбити тебе всякий, хто захоче, але продовженням твого життя Я збільшу твою скорботу і дам урок наступним поколінням, щоби твій вигляд був для них напоумленням, і ніхто не наслідував твій приклад. «І сказав йому Господь Бог: не так; всякому, хто вб’є Каїна, відомститься всемеро» (Бут. 4, 15).

Може, вже нами забагато сказано, і ми надто втомили (ваше) тіло? Але що робити? Бачачи вашу уважність і палку ревність слухати, я хочу розглянути й інше і по можливості пояснити. Що ж означає «відомститься всемеро»? Тільки я знову боюся, щоби через багатослів’я не зашкодити вам утримати в пам’яті сказане і не виявитися для вас тягарем. А коли не втомилися, то потерпіть; пояснивши наведені слова, ми завершимо слово. «І сказав йому Господь Бог: не так; всякому, хто вб’є Каїна, відомститься всемеро. І зробив Господь Бог Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не вбив його» (Бут. 4, 15). Ти боїшся, каже, щоб тебе не вбили? Не бійся, цього не буде, бо хто зробить це, той отримає кару у сім разів більшу. Для цього Я накладаю на тебе знамення, щоби ніхто не убив тебе через незнання і не зазнав такої тяжкої кари.

5. Але тут потрібно більш чітко показати вам, як убивця Каїна буде покараний всемеро. Тож будьте, прошу вас, уважними. Якщо тепер, коли є час посту, ми в попередні дні часто розмовляли з вашою любов’ю, насолоджуємося такою тишею і були вільними від помислів, які тривожать наш розум, якщо тепер не розглянемо уважно те, що подається у Божественному Писанні, то в який ще час зможемо довідатися про це? Отож раджу, прошу і благаю, і тільки що не обіймаю ваші коліна: будемо слухати те, про що йдеться, напруживши свідомість, щоби ми повернулися додому із благородним і високим надбанням.

Що ж означає «відомститься всемеро»? По-перше, число «сім» у Божественному Писанні означає безліч, і це можна знайти в багатьох місцях, наприклад: «Неплідна народжує сім разів» (1 Цар. 2, 5), тощо. А тут вам указується на тягар гріха, на те, що ним (Каїном) учинений не один гріх, а сім гріхів, і за кожен гріх необхідно отримати велику кару. Як же нам перерахувати їх? Якщо рахувати, то першим є той гріх, що він позаздрив братові через Боже благовоління до нього, і цього єдиного гріха вже було достатньо, щоби покарати його смертю; другий — що він (позаздрив) власному братові; третій — що використав хитрість; четвертий — що вчинив убивство; п’ятий — що убив брата; шостий — що першим учинив убивство; сьомий — що обманув Бога. Чи встигли ви запам’ятати сказане, бо коли хочете, то ми знову перерахуємо ці гріхи, щоб ви побачили, як одного із них було досить, щоби накласти на нього (на Каїна) найтяжчу кару?

Хто простить людині, яка заздрить іншій через те, що та користується благоволінням Божим? Ось перший, але найбільший і непрощенний гріх. Далі цей гріх є великим ще тому, що заздрість спрямована проти брата, і то такого, який нічим не образив, — ось і це знову немаловажний гріх. Третій гріх той, що (Каїн) виявив хитрість, обманув брата, вивів його в поле і не посоромився самої природи. Четвертий — саме вбивство, яке він учинив. П’ятий, — що умертвив рідного брата. Шостий, — що він першим увів цей вид убивства. Сьомий, — що, будучи запитуваний Богом, насмілився сказати неправду. Тому говорить Бог Каїнові:

— Хто наважиться тебе вбити, той отримає всемеро тяжчу кару. Тому не бійся цього. Ось Я і знамення накладаю на тебе, через яке кожний, хто зустрінеться з тобою, впізнає тебе. Твоє розслаблення на все життя буде корисним для майбутніх поколінь, і про те, що ти вчинив сам без свідків, довідаються всі, коли побачать тебе, як ти скиглиш і трясешся, і цим трясінням тіла ніби говориш і волаєш до всіх: нехай ніхто не наважується на таку справу, яку вчинив я, щоби не зазнав такої ж кари.

6. Слухаючи про це, улюблені, будемо не просто слухати те, що говориться, і не тільки слідкувати за тим, щоби, щодня збираючись тут, насолоджуватися духовною трапезою, адже від самого слухання немає користі, коли вислухане не втілюється в життя. Ні, роздумуючи над тим, чому Каїн довів себе до такого непрощенного і тяжкого гріха, над тим, що він через заздрість щодо свого брата, який його нічим не образив, наважився на таку жорстоку справу, тобто на вбивство рідного брата, будемо остерігатися не стільки того, щоби самим не зазнати зла, як того, щоби не заподіяти зла іншим.

Справжнє зло терпить той, хто хоче спричинити шкоду ближньому. І щоб ти переконався в справедливості цього, то поглянь і тут, хто зазнав зло: той, хто вбив, чи вбитий? Звичайно, що той, котрий убив. Чому? Бо вбитий навіть донині оспівується вустами всіх, утішається і вінчається, як першомученик за істину, на що вказує і блаженний Павло, що Авель «і після смерті ще говорить» (Євр. 11, 4). А вбивця і тоді вів життя більш нещасливе, ніж усі люди, і надалі зазнає загального осуду і виставляється в Божественному Писанні як знедолений і проклятий Богом. І це ще в цьому, обмеженому житті. А що має бути з тим та іншим у майбутньому віці, що кожний з них, відповідно до своїх діл, отримає від праведного Судді: блаженство чи протилежне йому, — яке слово може відобразити це? Ніхто не може відобразити ані тієї радості, ані скорбот. Одного прийме Царство Небесне і вічні обителі, і лики патріархів, пророків й апостолів, і собор усіх святих, де він буде царювати нескінченні віки з Царем Ісусом Христом, Єдинородним Сином Божим і Богом; а іншого візьме геєна вогненна і всі інші вічні муки, і буде він страждати безконечні віки, а разом з ним і всі подібні до нього злочинці, особливо ж ті, котрі в майбутні часи віддавалися найбільш мерзенним пристрастям, за що і більша кара визначається від нашого Владики. Послухай, що говорить блаженний Павло: «Ті, які, не маючи закону, згрішили, поза законом і загинуть», тобто отримають більш легке покарання, оскільки не отримали викриття, ані погрози, ані виправлення від закону. «А ті, які в законі згрішили, за законом будуть засуджені» (Рим. 2, 12). Тобто ці, які, маючи і поміч від закону, чинили подібно до тих, отримають особливо тяжкі і нестерпні покарання. І цілком справедливо, бо ані закон, ані приклади інших, які зазнали такого ж нещастя, не зробили їх більш розсудливими і скромними.

Тому благаю, хоч відтепер навчімося на прикладах інших і направмо своє життя до слухняності Господу і покірності Його законам. Нехай ані заздрість, ані ненависть, ані плотська любов, ні світське славолюбство і владолюбство, ані переїдання, ані будь-яка інша нечиста пристрасть не заволодіє нашими душевними прагненнями. Але, очистивши себе від усякої нечистоти тимчасових насолод і відкинувши всі ганебні і низькі пристрасті, поспішімо до того блаженного життя і тих невимовних благ, які приготував Бог для тих, які люблять Його, і щоби їх сподобилися всі ми через благодать і людинолюбство Господа нашого Ісуса Христа, з Яким Отцеві зі Святим Духом слава, держава, честь нині і повсякчас і навіки-віків. Амінь.

Бесіда вісімнадцята | Зміст | Бесіда двадцята