«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6  

Глава 1 ↑

 Павло апостол, обраний не людьми i не через людину, але Iсусом Христом i Богом Отцем, Який воскресив Його з мертвих, ² i вся братiя, яка зi мною, — Церк­вам Галатiйським: ³ благодать вам i мир вiд Бога Отця i Господа нашого Iсуса Христа, ⁴ Який вiддав Себе Самого за грiхи нашi, щоб визволити нас вiд сучасного лука­вого вiку, з волi Бога i Отця нашого; ⁵ Йому i слава на вiки вiкiв. Амiнь.

⁶ Дивуюся, що вiд того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до iншого благовiстування, ⁷ яке, зрештою, не iнше, а тiльки є люди, що бентежать вас i хочуть спотворити благовiстування Христове. ⁸ Та коли б навiть ми або ангел з неба став благовiстити вам не те, що ми вам благовiстили, нехай буде анафема. ⁹ Як ми ранiше казали, так i тепер ще говорю: хто благовiстить вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема. ¹⁰ Чи в людей я шукаю тепер благоволiння, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я i тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим.

¹¹ Сповiщаю ж вам, браття, що Євангелiє, яке я благовiстив, не є людське; ¹² бо я прийняв його i навчився не вiд людини, а через одкровення Iсуса Христа. ¹³ Ви чули про мiй попереднiй спосiб життя в юдействi, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її ¹⁴ i перевершував у юдействi багатьох ровесникiв моїх у роді моєму, будучи надмiрним ревнителем батькiвських моїх передань. ¹⁵ Коли ж Бог, Який обрав мене вiд утроби матерi моєї i покликав благодаттю Своєю, благоволив ¹⁶ вiдкрити в менi Сина Свого, щоб я благовiстив Його язичникам, — я не став тодi ж радитися з плоттю i кров’ю ¹⁷ i не пiшов у Єрусалим до тих, що стали апостолами ранiше за мене, а пiшов до Аравiї i знову повернувся в Дамаск. ¹⁸ По­тiм‚ через три роки‚ пiшов я до Єрусалима побачити Петра i пробув у нього днiв п’ятнадцять. ¹⁹ Іншого з апостолiв не бачив нікого, тільки Якова, брата Господ­нього. ²⁰ А те, що пишу вам, як пе­ред Богом, не обманюю. ²¹ Потiм я пiшов до країн Сирiї та Киликiї.

²² Церквам Христовим в Юдеї я особисто не був вiдомий, ²³ вони лише чули, що той, хто гнав їх колись, тепер благовiстить вiру, яку ранiш знищував, — ²⁴ i славили Бога за мене.

Глава 1. [1] Діян. 9, 15. [4] Мф. 20, 28. Лк. 1, 74. [7] Діян. 15, 24. [10] 1 Сол. 2, 4. [11] 1 Кор. 15, 1. [12] Діян. 26, 16. [13] Діян. 9, 21. [15] Діян. 9, 15. [16] Єф. 3, 8. Діян. 9, 26. [19] Мф. 13, 55. Кор 11, 31. [21] Діян. 9, 30.

Глава 2 ↑

 Потiм, через чотирнадцять рокiв, я знову пiшов до Єруса­лима з Варнавою, взявши з собою i Тита. ² Пiшов же за одкровенням i виклав їм, i особливо знатнi­шим, благовiстування, яке я проповiдую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився. ³ Але вони й Тита, який був зi мною, хоч i еллiна, не примушували обрiзатися, ⁴ а перед лжебраттями, котрi потай прийшли пiдглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христi Iсусi, щоб пiдко­рити нас, ⁵ ми нi в чому не поступилися i не скорились, щоб iстина благовiстування зберiгалась у вас. ⁶ I у знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нiчого особливого. Бог на особу не вважає. I мені знаменитi нiчого не додали. ⁷ Hавпаки, поба­чивши, що менi довiрено благо­вiстя серед необрiзаних, як Петровi серед обрiзаних ⁸ (бо Той, Хто сприяв Петровi в апостольствi у обрiзаних, сприяв i менi у язичників), ⁹ i довiдавшись про благодать, дану менi, Якiв, Кифа та Iоан, визнанi стовпи, подали менi руку єднання, щоб нам iти до язич­никiв, а їм до обрiзаних, ¹⁰ тiльки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я i намагався виконувати ретельно.

¹¹ Коли ж прийшов Петро до Антиохiї, то я особисто протистав йому, бо вiн заслуговував на нарi­кання. ¹² Бо до прибуття деяких вiд Якова вiн їв разом iз язичниками; а коли тi прийшли, вiн почав таїтися та вiдсторонятися, по­боюючись обрiзаних. ¹³ Разом з ним лицемiрили й iншi юдеї, так що навiть Варнава пристав до лицемiрства їхнього. ¹⁴ А коли я побачив, що вони дiють неправдиво щодо iстини євангельської, я сказав Петровi перед усiма: якщо ти, будучи юдеєм, живеш по-язичеськи, а не по-юдейськи, то навiщо примушуєш язичникiв жити по-юдейськи? ¹⁵ Ми за природою юдеї, а не грiшники з язичникiв. ¹⁶ Однак, дiзнавшись, що людина виправдовується не дiлами закону, а тiльки вiрою в Iсуса Христа, i ми увiрували в Христа Iсуса, щоб виправдатися вiрою в Христа Iсуса, а не дiлами закону; бо дiлами закону не виправдається нiяка плоть. ¹⁷ Якщо ж ми, шукаючи виправдання у Христi, самi виявилися грiшниками, то невже Христос є служитель грiха? Аж нiяк! ¹⁸ Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем. ¹⁹ Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я спiврозп’явся Христовi, ²⁰ i вже не я живу, а живе в менi Христос. А що нинi живу в плотi, то вiрою живу в Сина Божого, Який полюбив мене i вiддав Себе за мене. ²¹ Hе вiдкидаю благодатi Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.

Глава 2. [2] Флп 2, 16. [3] Діян. 16, 3. [4] Гал. 4, 3. [6] Втор. 10, 17. 2 Пар. 19, 7. Іов. 34, 19. Діян. 10, 34. Рим. 2, 11. Єф. 6, 9. [7] Діян. 9, 15. [10] Діян. 24, 17. Рим. 15, 26. 1 Кор. 16, 1. 2 Кор. 9, 1. [12] Діян. 21, 20. [14] Діян. 10, 28. [16] Діян. 13, 38. Гал. 3, 11. Тит. 3, 7. [17] Рим. 3, 19, 24. [19] 1 Пет. 4, 2. Рим. 7, 6. 2 Кор. 5, 15. [20] Рим. 6, 6. Тит. 2, 14. [21] Гал. 5, 2. Євр. 7, 11.

Глава 3 ↑

 О нерозумнi галати! Хто звабив вас не пiдкорятися iс­тинi; вас, перед очима яких зображений був Христос, нiби у вас розп’ятий? ² Одне тiльки хочу знати вiд вас: чи дiлами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вiрi? ³ Hевже ви такi нерозум­нi, що, почавши духом, закiнчуєте тепер плоттю? ⁴ Так багато перетерпiли ви i невже даремно? О, коли б тiльки даремно! ⁵ Той, Хто подає вам Духа i робить мiж вами чудеса, творить це дiлами закону чи через навчання у вiрi? ⁶ Так Авраам повiрив Боговi, i це поставилося йому в праведнiсть. ⁷ Отож знайте, що тi, хто вiрує, є сини Авраамовi. ⁸ I Писання, передбачаючи, що через вiру Бог виправдає язичникiв, передвiстило Авраамовi: «У тобi благословляться всi народи». ⁹ Отже, ті‚ що від віри‚ благословляться з вiрним Авраамом, ¹⁰ а всi тi, що утверджуються на дiлах закону, перебувають пiд прокляттям. Бо написано: «Проклятий усякий, хто не виконує постiйно всього, що написано в книзi закону». ¹¹ А що законом нiхто не виправдається перед Богом, це зрозумiло, бо праведний вiрою живий буде. ¹² Закон не вiд вiри; але хто виконує його, той живий буде ним. ¹³ Хрис­тос вiдкупив нас вiд прокляття закону, ставши за нас прокляттям (бо написано: «Проклятий усякий, хто висить на деревi»)‚ ¹⁴ щоб благословення Авраамове через Хрис­та Iсуса поширилося на язични­кiв, щоб нам вiрою прийняти обiт­ницю Духа.

¹⁵ Браття! Кажу за розсудом люд­ським: навiть затвердженого людиною заповiту нiхто не скасовує i не додає до нього нiчого. ¹⁶ Але Авраамовi було дано обiт­ницi i сімені його. Hе казано «i нащадкам», нiби про багатьох, а як про одного: i нащадковi твоєму, Який є Христос. ¹⁷ Я говорю про те, що заповiту про Христа, ранiш утвердженого Богом, закон, даний через чотириста тридцять рокiв, не скасовує так, щоб обiт­ниця втратила силу. ¹⁸ Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обiтницею; але Авраамовi Бог дарував її за обiтницею.

¹⁹ Для чого ж тодi закон? Вiн був даний пiзнiше заради злочи­нiв, аж доки прийде нащадок, яко­му належить обiтниця; i вчинений він був через ангелiв, рукою посередника. ²⁰ Але посередника при одному не буває, а Бог один. ²¹ От­же, хiба закон заперечує обiтницi Божi? Аж нiяк! Бо коли б даний закон мiг животворити, тодi воiс­тину праведнiсть була б вiд закону; ²² але Писання всiх замкнуло пiд грiхом, щоб обiтницю дано було вiруючим за їхньою вiрою в Iсуса Христа. ²³ А до пришестя вiри ми були замкненi пiд охороною зако­ну, до того часу, як нале­жало вiд­критися вiрi. ²⁴ Тому закон був вихователем, який вiв нас до Христа, щоб нам виправдатися вiрою; ²⁵ коли ж прийшла вiра, ми вже не пiд вихователем. ²⁶ Бо всi ви — си­ни Божi через вiру в Христа Iсуса; ²⁷ усi ви, що в Хрис­та хрестилися, у Христа одяглися. ²⁸ Hе­ма вже ні юдея, нi язичника; нема ні раба, нi вiльного; нема ні чоло­вiчої статi, нi жiночої; бо всi ви — одно в Христi Iсусi. ²⁹ А коли ви Христовi, то ви нащадки Авраамовi i за обiтницею спадкоємцi.

Глава 3. [2] Діян. 2, 38; 10, 43. [3] Гал. 5, 7. [6] Бут. 15, 6. Як. 2, 23. Рим. 4, . [7] Ін. 8, 39. [8] Бут. 12, 3. [10] Втор. 27, 26. Єр. 11, 3. [11] Авв. 2, 4. Рим. 1, 17. Євр. 10, 38. [12] Лев. 18, 5. [13] Втор. 21, 23. 1 Пет. 2, 24. Рим. 8, 3. [14] Іс. 44, 5. Діян. 3, 25. [15] Євр. 9, 17. [16] Бут. 12, 7; 15, 5. [17] Вих. 12, 40. Діян. 7, 6. [18] Рим. 8, 17. Гал. 2, 21. [19] Вих. 19, 3. Діян. 7, 38. [22] Рим. 3, 9. [24] Рим. 10, 4. [26] Ін. 1, 12. Рим. 8, 15. [27] Рим. 6, 3. [28] Ін. 17, 21. Рим. 10, 12. [29] Еф. 3, 6.

Глава 4 ↑

 Ще скажу: доки спадкоє­мець — дитина, вiн нiчим не вiдрiзняється вiд раба, хоч i є гос­подарем усього‚ ² а перебуває пiд опiкунами i домоправителями до визначеного батьком строку. ³ Так i ми, доки були дiтьми, поневоленi були стихiями свiту; ⁴ коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом, ⁵ щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення. ⁶ А оскільки ви — сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця вашi, Який викликує: «Ав­ва, Отче!» ⁷ Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то i спадкоємець Божий через Iсуса Христа. ⁸ Але тодi, не знавши Бога, ви служили богам, якi по сутi не є боги. ⁹ Тепер же, пiзнавши Бога, або, краще, одержавши пiзнання вiд Бога, навiщо повертаєтеся знову до немiчних та вбогих стихiй i хочете ще знову себе поневолити їм? ¹⁰ Ви спостерігаєте днi, мiсяцi, пори i роки. ¹¹ Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас.

¹² Прошу вас, браття, будьте, як я, бо i я, як ви. Ви нiчим не образили мене. ¹³ Знаєте, що хоч я i в немочi плотi благовiстив вам у перший раз, ¹⁴ але ви не зневажили і не вiдцуралися спокуси моєї в плотi моїй, а прийняли мене, як ангела Божого, як Христа Iсуса. ¹⁵ Яке ж було блаженство ваше! Свiдчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очi свої i віддали менi. ¹⁶ Hевже ж я став ворогом вашим, говорячи iстину? ¹⁷ Пильнують про вас нещиро, хочуть вiдлучити вас, щоб ви дбали про них. ¹⁸ Добре пильнувати в доброму завжди, а не лише в моїй присутностi у вас. ¹⁹ Дiти мої, для яких я знову в муках народження, доки не вiдобразиться у вас Христос! ²⁰ Хотiв би тепер бути у вас i змiнити голос мiй, бо я не розумiю вас. ²¹ Скажiть же менi ви, якi бажаєте бути пiд законом: хiба ви не слухаєте закону? ²² Бо написано: «Авраам мав двох синiв: одного вiд рабинi, а другого вiд вiльної». ²³ Але той, хто вiд рабинi, народився за плоттю, а той, хто вiд вiльної‚ — за обiт­ницею. ²⁴ У цьому є iноска­зання. Це два завiти: один вiд гори Синайської, що народжує в рабст­во, це є Агар, ²⁵ бо Агар означає гору Синай в Аравiї i вiдповiдає нинiшньому Єрусалиму, бо вiн зi своїми дiтьми перебуває в рабствi; ²⁶ а вишнiй Єрусалим — вiльний: вiн мати всiм нам. ²⁷ Бо написано: «Звеселися, неплiдна, яка не родила; вигукни i виголоси, яка не мучилася родами; бо в одинокої значно бiльше дiтей, нiж у тiєї, що має чоловiка». ²⁸ Ми, браття, дiти обiтницi за Iсааком. ²⁹ Але як тодi той, який народився за плоттю, переслiдував народженого за духом, так i нинi. ³⁰ Що ж говорить Писання? «Вижени рабиню разом iз сином її, бо не може син рабинi бути спадкоємцем разом iз сином вiльної». ³¹ Отже, браття, ми дiти не рабинi, а вiльної.

Глава 4. [3] Гал. 5, 1. Кол. 2, 20. [4] Іс. 7, 14. Лк. 1, 31. [5] Рим. 8, 15. [7] Гал. 3, 29. [8] Єф. 2, 12. [9] 1 Кор. 13, 12. Євр. 7, 18; 10, 1. [10] Кол. 2, 16. [22] Бут. 16, 15; 21, 2-3. [23] Рим. 9, 8. [24] Рим. 8, 15. [26] Іс. 60, 1. Євр. 12, 22. Одкр. 21, 2. [27] Іс. 54, 1. [28] Рим. 9, 8. [29] Бут. 21, 9. [30] Бут. 21, 10. [31] Гал. 3, 29.

Глава 5 ↑

 Отже, стiйте у свободi, яку дарував нам Христос, i не пiдпадайте знову пiд ярмо рабства. ² Ось я, Павло, кажу вам: якщо ви обрiзуєтесь, не буде вам нiякої користi вiд Христа. ³ Знову я свiдчу кожному чоловiковi, який обрiзується, що вiн повинен вико­нувати весь закон. ⁴ Ви, що виправ­довуєтеся законом, залишилися без Христа, вiдпали вiд благодатi, ⁵ а ми духом чекаємо i сподiва­ємося праведности через вiру. ⁶ Бо в Христi Iсусi не має сили нi обрiзання, нi необрiзання, а вiра, яка дiє любов’ю. ⁷ Ви йшли добре; хто зупинив вас, щоб ви не пiдкорялись iстинi? ⁸ Таке переконання не вiд Того, Хто покликав вас. ⁹ Мала закваска все тiсто заквашує. ¹⁰ Я певен за вас у Господi, що ви не будете мислити iнакше; а той, хто бентежить вас, хто б вiн не був, понесе на собi осудження. ¹¹ Браття! За що ж переслiдують мене, якщо я i тепер проповiдую обрiзання? Тодi припинилася б спокуса хреста. ¹² О, якби були видаленi тi, що пiдбурюють вас!

¹³ До свободи ви покликанi, брат­тя, тiльки щоб свобода ваша не стала приводом для догоджання плотi, але любов’ю служiть один одному. ¹⁴ Бо весь закон в одному словi мiститься: «Люби ближнього твого, як самого себе». ¹⁵ Коли ж ви один одного гризете i з’їдаєте, стережiться, щоб не знищили ви один одного!

¹⁶ Я говорю: духом живiть, i ви не будете чинити похотi плотської, ¹⁷ бо плоть бажає противного духовi, а дух — противного плотi: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хо­тiли б. ¹⁸ Якщо ж дух вас провадить, то ви не пiд законом. ¹⁹ Дiла плотськi явні: це — перелюб, блуд, нечистота, безсоромність, ²⁰ iдоло­служiння, чародiйство, ворожнеча, чвари, заздрiсть, гнiв, розбрат, незгоди‚ (спокуси), єресi, ²¹ ненависть, убивство, пияцтво, безчинство i таке інше. Попереджаю вас, як i ранiше попереджав, що тi, хто так роблять, Царства Божого не успадкують. ²² Плiд же духа є: любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброта, милосердя, вiра, ²³ лагiд­нiсть, стриманiсть. Hа таких нема закону. ²⁴ Але тi, що Христовi є‚ плоть свою розп’яли з пристрастями i похотями. ²⁵ Якщо ми живемо духом, то за духом повиннi й дiяти. ²⁶ Hе будьмо марнославнi, один одного дратувати, один одному заздрити.

Глава 5. [1] Діян. 15, 10. 1 Пет. 2, 16. [2] Гал. 2, 21. [5] Рим. 5, 5. [6] Рим. 2, 29. [9] 1 Кор. 5, 6. [11] 1 Кор. 1, 23. [13] 1 Пет. 2, 16. 1 Кор. 8, 9. [14] Лев. 19, 18. Мф. 5, 43. Мк. 12, 31. Як. 2, 8. Рим. 13, 8. [17] 1 Пет. 2, 11. Рим. 7, 23. [18] Рим. 6, 14. [19] 1 Кор. 6, 9. [22] Кол. 3, 12. [24] Гал. 2, 20 [26] Флп 2, 3.

Глава 6 ↑

 Браття! Якщо i впаде людина в якийсь грiх, ви, духовнi, виправляйте такого в дусi лагiд­ности, пильнуючи кожний себе, щоб i ти не був спокушений. ² Hо­сiть тягарi один одного i так здiйсните закон Христа. ³ Бо хто вважає себе чимось, коли вiн є нiщо, той обманює себе. ⁴ Кожний нехай випробовує своє дiло i тодi матиме похвалу тiльки в собi, а не в iншому, ⁵ бо кожний свiй тягар понесе.

⁶ Той, хто навчається слова, не­хай дiлиться з наставником усяким добром. ⁷ Hе обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що по­сiє людина, те й пожне. ⁸ Хто сiє для плотi своєї, вiд плотi пожне тлiння, а хто сiє для духа, вiд духа пожне життя вiчне. ⁹ Роблячи доб­ро, не будемо сумувати, бо у свiй час пожнемо, якщо не ослабнемо. ¹⁰ Отже, доки є час, будемо робити добро всiм, а найбiльше ж своїм за вiрою.

¹¹ Бачите, як багато я написав вам власною рукою. ¹² Тi, якi бажають хвалитися плоттю, примушують вас обрiзуватися тiльки для того, щоб їх не гнали за хрест Христів, ¹³ бо й самі тi, що обрi­зуються, не дотримуються закону, але хочуть, щоб ви обрiзува­лися, аби похвалитися вашою плоттю. ¹⁴ А я не бажаю хвалитися, хiба тiльки хрестом Господа нашого Iсуса Христа, Яким для мене свiт розп’ятий i я для свiту. ¹⁵ Бо у Христi Iсусi не має ваги нi обрiзання, нi необрiзання, а нове створiння. ¹⁶ Тим, якi живуть за цим правилом, мир їм i милiсть та Iзраїлевi Божому. ¹⁷ А втiм, нiхто не обтяжуй мене: бо я ношу рани Господа Iсуса на тiлi моїм.

¹⁸ Благодать Господа нашого Iсу­са Христа з духом вашим, брат­тя! Амiнь.

Глава 6. [1] 1 Кор. 10, 12. [2] Ін. 13, 34. 1 Сол. 5, 14. [3] 1 Кор. 8, 2. [5] Рим.

Опубліковано: 04.10.2013; востаннє змінено: 25.03.2016.