Перше послання до Тимофія святого апостола Павла
Глава 1 ↑
Павло, апостол Iсуса Христа за повелiнням Бога, Спасителя нашого, i Господа Iсуса Христа, надiї нашої, 2 Тимофiєвi, iстинному синовi у вiрi: благодать, милiсть, мир вiд Бога Отця нашого i Христа Iсуса, Господа нашого.
3 Йдучи до Македонiї, я просив тебе залишитися в Ефесi i умовляти деяких, щоб вони не навчали iншого 4 i не займалися байками та нескiнченними родоводами, якi бiльше викликають суперечки, нiж Боже утвердження у вiрi. 5 Метою ж умовляння є любов вiд щирого серця i доброї совiсти та нелицемiрної вiри, 6 вiд чого вiдступивши, деякi вдались до марнослiв’я, 7 бажаючи бути законовчителями, але не розумiють нi того, про що говорять, нi того, що стверджують. 8 А ми знаємо, що закон добрий, якщо хто законно вживає його, 9 знаючи, що закон призначений не для праведника, а для беззаконних i непокiрних, нечестивих i грiшникiв, неправедних i нечистих, для кривдників батька і матері, для людиновбивць, 10 для блудникiв, мужоложцiв, розбійників‚ наклепникiв, скотоложцiв, неправдомовцiв, клятвопорушникiв та для всіх, що противляться здоровому вченню, 11 за славним благовiстям блаженного Бога, яке менi довiрене.
12 Дякую Христу Iсусу, Господеві нашому, Який дав менi силу, що Вiн визнав мене вiрним, поставивши на служiння, 13 мене, колишнього хулителя, i гонителя, i кривдника, але помилуваного тому, що так чинив за невiданням‚ у невiрствi; 14 благодать же Господа нашого Iсуса Христа вiдкрилася в менi щедро з вiрою i любов’ю у Христi Iсусi. 15 Вiрне i всякого прийняття гiдне слово, що Христос Iсус прийшов у свiт спасти грiшникiв, серед яких я перший. 16 Та для того я й помилуваний, щоб Iсус Христос на менi першому показав усе довготерпiння, як приклад для тих, якi будуть вiрувати в Hього, для життя вiчного. 17 Царевi ж вiкiв нетлiнному, невидимому, єдиному, премудрому Боговi честь i слава на вiки вiчні. Амiнь.
18 Передаю тобi, сину мiй Тимофiю, згiдно з пророцтвами, що були про тебе ранiш, такий заповiт, щоб ти воював згiдно з ними, як добрий воїн, 19 маючи вiру i добру совiсть, яку деякi вiдкинувши, зазнали загибелi корабля у вiрi, 20 такi Гiменей i Олександр, яких я передав сатанi, щоб вони навчилися не хулити Бога.
Глава 1. [1] Кол. 1, 27. [2] Діян. 16, 1. Одкр. 1, 4. [4] 1 Тим. 4, 7. Тит. 1, 14. [5] Рим. 13, 8. [8] Рим. 7, 12. [9] Гал. 5, 23. [11] 1 Сол. 2, 4. [12] Діян. 9, 15. [13] Гал. 1, 13. [14] 1 Кор. 15, 10. [15] Мф. 9, 13. Мк. 2, 17. Лк. 5, 32. [17] Дан. 7, 14. [18] 1 Тим. 6, 13. [19] 1 Тим. 3, 9. [20] 1 Кор. 5, 5.
Глава 2 ↑
Отже, передусiм благаю чинити молитви, молiння, прохання, подяки за всiх людей, 2 за царiв i за всiх, якi начальствують, щоб провадити нам життя тихе й безтурботне, у всякому благочестi i чистотi, 3 бо це добре i угодне Спасителевi нашому Богу, 4 Який хоче, щоб усi люди спаслися i досягли пiзнання iстини. 5 Бо єдиний Бог, єдиний і Посередник мiж Богом i людьми, чоловiк Христос Iсус, 6 Який вiддав Себе для вiдкуплення всiх. Таке було у свiй час свiдчення, 7 для якого я поставлений проповiдником i апостолом, — iстину кажу у Христi, не обманюю, — учителем язичникiв у вiрi та iстинi.
8 Отже, бажаю, щоб на всякому мiсцi мужi пiдносили молитви, пiднiмаючи чистi руки без гнiву та сумнiву; 9 щоб також i жiнки, в пристойному вбраннi, з соромливiстю i цнотливiстю прикрашали себе не заплiтанням волосся, не золотом, не перлами, не дорогоцiнним одягом, 10 а добрими дiлами, як личить жiнкам, якi присвячують себе благочестю. 11 Жiнка нехай вчиться в безмовностi, в повнiй покорi; 12 а навчати жiнцi не дозволяю, анi панувати над чоловiком, а бути в безмовностi. 13 Бо спершу був створений Адам, а потiм Єва; 14 i не Адам був спокушений; а жiнка, спокусившись, вдалася до переступу; 15 а втiм, спасеться через народження дiтей, якщо буде у вiрi й любовi та в святостi з цнотою.
Глава 2. [2] Єр. 29, 7. [4] Єз. 18, 32; 33, 11. 2 Пет. 3, 9. [6] Мф. 20, 28. Гал. 1, 4. [7] Діян. 22, 21. 2 Тим. 1, 11. [8] Мф. 6, 14. Як. 1, 6. [9] 1 Пет. 3, 3. [11] Бут. 3, 16. [12] 1 Кор. 14, 34. [13] Бут. 1, 27. [14] Бут. 3, 6.
Глава 3 ↑
Вiрне слово: коли хто єпископства бажає, доброго дiла бажає. 2 Але єпископ повинен бути непорочним, однiєї жiнки чоловiком, тверезим, цнотливим, благоговійним, чесним, гостинним, здатним навчати, 3 не п’яницею, не забiякою, не сварливим, не користолюбним, а тихим, миролюбним, не срiблолюбним, 4 таким, що добре править домом своїм, дiтей тримає у слухняностi: з усякою чеснiстю; 5 бо хто не вмiє управляти власним домом, чи буде той пiклуватися про Церкву Божу? 6 Hе повинен бути з новонавернених, щоб не загордився i не потрапив на осуд і в тенета диявола. 7 Hалежить йому також мати добре свiдчення вiд зовнiшнiх, щоб не потрапити на ганьблення i в сіті неприязні диявольськi. 8 Диякони також повиннi бути чесними, не двомовними, не охочими до вина, не користолюбними, 9 такими, що зберiгають таїнство вiри в чистiй совiстi. 10 Таких треба спершу випробовувати, потiм, якщо бездоганнi, допускати до служiння. 11 Так само i жiнки їхнi повиннi бути чесними, не обмовницями, тверезими, вiрними в усьому. 12 Диякон повинен бути чоловiком однiєї жiнки, таким, щоб добре правив дiтьми i домом своїм. 13 Бо тi, що добре служать, готують собi вищий ступiнь i велике дерзновення у вiрi в Христа Iсуса.
14 Це пишу тобi, сподіваючись незабаром прийти до тебе, 15 щоб, коли забарюсь, ти знав, як слiд поводитись у домi Божому, яким є Церква Бога Живого, стовп i утвердження iстини. 16 I безперечно — велика благочестя тайна: Бог явився у плотi, виправдав Себе в Духові‚ показав Себе ангелам, проповiданий у народах, прийнятий вiрою в свiтi, вознiсся у славi.
Глава 3. [1] Діян. 20, 28. [2] Тит. 1, 7. [3] Лев. 10, 9. 1 Пет. 5, 2. [9] 1 Тим. 1, 19. [16] 1, 14. 1 Пет. 1, 12. Рим. 1, 4; 10, 18. Еф. 3, 10.
Глава 4 ↑
Дух же ясно говорить, що в останнi часи вiдступлять деякi вiд вiри, слухаючи духiв спокусникiв i вчення бiсiвськi, 2 через лицемiрство лжесловесникiв, спалених у совiстi своїй, 3 що забороняють одружуватися i вживати в їжу те, що Бог сотворив, аби вiрнi i тi, що пiзнали iстину, споживали з подякою. 4 Бо всяке творiння Боже добре, i нiщо не погане, коли приймається з подякою, 5 бо освячується словом Божим i молитвою.
6 Hавчаючи цьому братiв, будеш добрим служителем Iсуса Христа, годованим словами вiри i добрим ученням, за яким ти пiшов. 7 Негiдних i бабських байок цурайся, а вправляй себе в побожностi, 8 бо тiлесна вправа мало корисна, а благочестя корисне на все, маючи обiтницю життя теперiшнього i майбутнього. 9 Слово це вiрне i всякого прийняття гiдне. 10 Бо ми для того i трудимося i ганьбу терпимо, що уповаємо на Бога Живого, Який є Спасителем усiх людей, а найбiльше вiрних. 11 Проповiдуй це i навчай. 12 Hехай нiхто не гордує твоєю молодiстю: але будь взiрцем для вiрних у словi, в життi, в любовi, в дусi, у вiрi, в чистотi. 13 Доки не прийду, займайся читанням, наставлянням, повчанням. 14 Hе занедбуй дарування, що перебуває в тобi i дане тобi за пророцтвом з покладанням рук священства. 15 Про це турбуйся, в цьому перебувай, щоб успiх твiй для всiх був очевидний. 16 Пильнуй себе самого та навчання; займайся цим постiйно: бо, так роблячи, i себе спасеш i тих, що слухають тебе.
Глава 4. [1] 2 Пет. 3, 3. 2 Тим. 3, 1. [8] Лев. 26, 3. [16] Єз. 33, 9. Дан. 12, 3.
Глава 5 ↑
Старшого не докоряй, але умовляй, як батька; молодших, як братiв; 2 старих жiнок, як матерiв; молодих, як сестер, з усякою чистотою. 3 Вдовиць шануй, справжнiх вдовиць. 4 Коли ж яка вдовиця має дiтей або внучат, то вони спочатку нехай вчаться шанувати свою родину i вiддавати належне батькам, бо це угодне Боговi. 5 Справжня вдовиця i одинока надiється на Бога i перебуває день i нiч у благаннях та молитвах; 6 а сластолюбна живою померла. 7 I цьому повчай їх, щоб були непорочнi. 8 Коли ж хто про своїх i особливо про домашнiх не пiклується, той вiдрiкся вiд вiри i гiрший за невiрного. 9 Вдовиця повинна бути обрана не менш як шiстдесятирiчна, яка була жiнкою одного чоловiка; 10 вiдома добрими дiлами, якщо вона виховала дiтей, приймала подорожніх, умивала ноги святим, допомагала знедоленим i була старанна до всякого доброго дiла. 11 Молодих же вдовиць не приймай, бо коли їх охопить пристрасть, противна Христові, вони хочуть виходити замiж. 12 Вони пiдлягають осудовi, бо зреклися попередньої вiри; 13 до того ж вони, будучи бездiяльними, привчаються ходити по домах i бувають не тiльки бездiяльними, але й балакучими, цiкавими i говорять, чого не слiд. 14 Отже, я хочу, щоб молодi вдови замiж виходили, народжували дiтей, управляли домом i не давали противниковi нiякого приводу до лихомовства; 15 бо деякi вже пiшли слiдом за сатаною. 16 Коли який вiрний чи вiрна має вдовиць, то повиннi їх утримувати i не обтяжувати церкви, щоб вона могла утримувати справжнiх вдовиць.
17 Пресвiтерам, якi начальствують достойно, належить виявляти особливу честь, надто тим, що трудяться в словi i навчаннi. 18 Бо Писання говорить: «Hе зав’язуй рота воловi, що молотить»; i «Той‚ хто працює‚ вартий винагороди своєї». 19 Звинувачення на пресвiтера приймай не iнакше як при двох чи трьох свiдках. 20 А тих, хто грiшить, викривай перед усiма, щоб i iншi страх мали.
21 Перед Богом i Господом Iсусом Христом та обраними ангелами заклинаю тебе зберегти це без упередження, нiчого не роблячи з упередженням. 22 Рук нi на кого не покладай поспiшно i не ставай учасником чужих грiхiв. Бережи себе чистим. 23 Hадалi пий не одну воду, а вживай небагато вина, заради шлунка твого i частих твоїх недуг. 24 Грiхи деяких людей явнi i ведуть до осуду, а деяких вiдкриваються згодом. 25 Так само i добрi дiла явнi; а якщо i не такi, утаїтися не можуть.
Глава 5. [5] Лк. 2, 37. [8] Ic. 58, 7. Гал. 6, 10. [10] Бут. 18, 4. [18] Втор. 25, 4. Мф. 10, 10. Лк. 10, 7. 1 Кор. 9, 9. [21] 1 Тим. 6, 13. Пс. 103, 15.
Глава 6 ↑
Раби, що перебувають пiд ярмом, повиннi вважати господарiв своїх достойними всякої чести, щоб не було хули на iм’я Боже i вчення. 2 Тi, якi мають господарiв вiрних, не повиннi поводитися з ними недбало, бо вони браття; але тим бiльше повиннi служити їм, що вони вiрнi i улюбленi i благодiють їм. Hавчай цього i умовляй.
3 А коли хто навчає iнакше i не дотримується розумних слiв Господа нашого Iсуса Христа i вчення про побожнiсть, 4 той гордий, нiчого не знає, але заражений пристрастю до змагань i суперечок, вiд яких походять заздрiсть, чвари, лихомовство, лукавi пiдозри. 5 Пустi суперечки мiж людьми з ушкодженим розумом, якi позбавленi iстини i думають, нiби побожнiсть служить для прибутку. Вiддаляйся вiд таких.
6 Велике надбання — бути побожним i задоволеним. 7 Бо ми нiчого не принесли у свiт: явно, що нiчого не можемо i винести з нього. 8 Маючи їжу й одяг, будьмо задоволенi тим. 9 А хто бажає збагачуватися‚ впадає у спокусу i в тенета i в багато якi безрозсуднi i шкiдливi похотi, що приводять людей до бiдування i загибелi; 10 бо корiнь усього лихого є срiблолюбство, вiддавшись якому, деякi ухилилися вiд вiри i самi себе вiддали багатьом скорботам. 11 Ти ж, чоловiче Божий, тiкай вiд цього, досягай успiхiв у правдi, побожностi, вiрi, любовi, терпiннi, лагiдностi. 12 Змагайся добрим подвигом вiри, тримайся вiчного життя, до якого ти і покликаний, i сповiдував добре сповiдання перед багатьма свiдками. 13 Заповідаю тобі перед Богом, що все животворить, i перед Христом Iсусом, Який засвiдчив перед Понтiєм Пилатом добре сповiдання, 14 дотримуватися заповiдi чисто i бездоганно, навiть до явлення Господа нашого Iсуса Христа, 15 яке у свiй час вiдкриє блаженний i єдиний сильний Цар царюючих i Господь пануючих, 16 єдиний, Який має безсмертя i живе у неприступному свiтлi, Якого нiхто з людей не бачив i бачити не може. Йому честь i держава вiчна! Амiнь.
17 Багатих у нинiшньому вiцi наставляй, щоб вони були невисокої думки про себе i надiялись не на багатство непевне, а на Бога Живого, Який дає нам усе щедро для насолоди; 18 щоб вони благодiяли, багатiли добрими дiлами, були щедрi i радо ділилися, 19 збираючи собi скарб, добру основу для майбутнього, щоб досягти життя вiчного.
20 О Тимофiю! Бережи передане тобi, вiдвертаючись вiд негiдного марнослiв’я i суперечок неправдивого знання, 21 вiддавшись якому, деякi ухилились вiд вiри. Благодать iз тобою. Амiнь.
Глава 6. [1] Єз. 36, 23. Тит. 2, 9. [3] 1 Kоp. 2, 2. [6] Притч. 15, 17. [7] Іов. 1, 21. Пс. 48, 18. [8] Бут. 28, 20. [9] Мк. 4, 19. Лк. 12, 15. [13] Мф. 27, 11. Мк. 15, 2. Лк. 23, 3. Ін. 18, 37. 1 Тим. 5, 21. [15] 1 Тим. 1, 11. Одкр. 17, 14. [16] Ін. 1, 18. 1 Ін. 4, 12. [17] Мк. 4, 19. Лк. 12, 15. [19] Мф. 6, 20. Лк. 12, 33. [20] 1 Тим. 1, 4; 4, 1.
