«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16 

Глава 1 ↑

 Павло, волею Божою покликаний апостол Iсуса Христа, i Сосфен, брат ² церквi Божiй у Коринфi, освяченим у Христi Iсусi, покликаним святим, з усiма, хто призиває iм’я Господа нашого Iсуса Христа, у всякому мiсцi, у них i у нас: ³ благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

⁴ Завжди дякую Боговi моєму за вас заради благодатi Божої, да­рованої вам у Христi Iсусi, ⁵ бо в Hьому ви збагатилися всiм, усяким словом i всяким пiзнанням, — ⁶ тому що свiдчення Христове ут­вердилося у вас, — ⁷ так що ви не маєте нестачi нi в якому даруван­нi, чекаючи явлення Господа нашого Iсуса Христа, ⁸ Який i утвер­дить вас до кiнця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Iсуса Христа. ⁹ Вiрний Бог, Яким покликанi ви до єднання з Сином Його Iсусом Христом, Господом нашим.

¹⁰ Благаю вас, браття, iм’ям Гос­­пода нашого Iсуса Христа, щоб усi ви говорили одне i не було мiж ва­ми роздiлення, а щоб ви з’єдна­нi були в одному розумiннi та в однiй думцi. ¹¹ Бо вiд домашнiх Хлоїних стало менi вiдомо про вас, браття мої, що мiж вами є су­­перечки. ¹² Я кажу про те, що у вас говорять: я — Павлiв; я — Апол­лосiв; я — Кифин; а я — Хрис­тів. ¹³ Хiба ж роздiлився Христос? Хi­ба Павло розп’явся за вас? Чи в iм’я Павлове ви хрестилися? ¹⁴ Дя­кую Боговi, що я нiкого з вас не хрестив, крiм Криспа та Гая, ¹⁵ щоб не сказав хто, що я хрестив у моє iм’я. ¹⁶ Хрестив же я i Стефанiв дiм; а чи хрестив ще кого, не знаю. ¹⁷ Бо Христос пос­лав мене не хрес­тити, а благо­вiстити, i не в премудростi слова, щоб не скасувати хреста Христового. ¹⁸ Бо слово хрес­не для загиб­лих безумство є, а для нас, що спа­саємось, — сила Божа. ¹⁹ Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдки­ну». ²⁰ Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? ²¹ Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премуд­ростi Божiй, то угодно було Бого­вi безумством проповiдi спасти вiрую­чих. ²² Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; ²³ а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, ²⁴ для самих же покликаних, юдеїв i еллi­нiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть; ²⁵ бо й безумне Боже мудрiше від людського, i немiчне Боже сильнiше від людського.

²⁶ Погляньте, браття, хто ви‚ по­кликанi: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; ²⁷ але Бог обрав немудре свiту, щоб посоромити мудрих, i немiчне свiту обрав Бог, щоб посоромити сильне; ²⁸ i незнатне свiту i принижене, i нiчого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, — ²⁹ щоб нiяка плоть не хвалилася перед Богом. ³⁰ Вiд Hього i ви в Христi Iсусi, Який став для нас премудрiстю вiд Бога, праведнiстю i освяченням та вiдкупленням, ³¹ щоб було як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом».

Глава 1. [1] Діян. 18, 17. Рим. 1, 1. [2] Ін. 17, 19. Діян. 15, 9. 1 Сол. 4, 7. 2 Тим. 2, 19. [3] 1 Пет. 1, 2. [4] 2 Сол. 1, 3, [5] Кол. 1, 9. [6] 1 Кор. 2, 2. [7] 1 Кор. 12, 11. Флп 3, 20. Тит. 2, 13. [8] 1 Сол. 3, 13. [9] 1 Сол. 5, 24. [10] Рим. 15, 5. Флп 2, 2. [12] Діян. 18, 24. [13] Еф. 4, 5. [14] Діян. 18, 8. [17] 2 Пет. 1, 16. 1 Кор. 2, 13. [18] Діян. 17, 18. Рим. 1, 16. [19] Іс. 29, 14. [20] Іс. 33, 18; 44, 25. [21] Мф. 11, 25. [22] Мф. 12, 38; 16, 1. [23] Іс. 8, 14. Діян. 17, 18. Рим. 9, 32. [24] Рим. 1, 16. Кол. 2, 3. [26] Ін. 7, 48. Як. 2, 5. [27] 2 Кор. 10, 5. [29] Рим. 3, 27. Еф. 2, 9. [30] Єр. 23, 5. Ін. 17, 19. 1 Пет. 1, 18. Кол. 2, 3. [31] Єр. 9, 24. 2 Кор. 10, 17.

Глава 2 ↑

 I коли я приходив до вас, браття, приходив провiщати вам свiдчення Боже не пишномов­ним словом або мудрiстю, ² бо я розсудив не знати між вами нiчо­го, крiм Iсуса Христа‚ i то розп’ятого, ³ i був я у вас у немочi‚ i в стра­ху, i у великому трепетi. ⁴ I слово моє, i проповiдь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленнi духу i сили, ⁵ щоб вiра ваша утверджувалася не на муд­ростi людськiй, а на силi Божiй.

⁶ Мудрiсть же ми проповiдуємо мiж довершеними, але мудрiсть не вiку цього i не володарiв вiку цього скороминучих; ⁷ а проповiдуємо премудрiсть Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед вiками для слави нашої, ⁸ якої нiхто з князiв вiку цього не пiзнав; бо якби пiзнали, то не розіп’яли б Господа слави. ⁹ Але, як написано: «Hе бачило око‚ i вухо не чуло, i на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його». ¹⁰ Hам же Бог вiдкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, i глибини Божi. ¹¹ Бо хто з людей знає, що є в людинi, крiм духа людського, який живе в нiй? Так i Божого нiхто не знає, крiм Духа Божого. ¹² Ми ж прийняли не духа свiту цього, а Духа вiд Бога, щоб знати дароване нам вiд Бога, ¹³ що i сповiщаємо вам вивченими словами не вiд людської мудрости, а вивченими вiд Духа Святого, порiвнюючи духов­не з духовним. ¹⁴ Душевна людина не приймає того, що вiд Духа Божого, бо вона вважає це безумством; i не може зрозумiти, тому що про це треба судити духовно. ¹⁵ Духовний же судить про все, а про нього нiхто не може судити. ¹⁶ Бо хто пiзнав розум Господнiй, щоб мiг пояснити його? А ми маємо розум Христів.

Глава 2. [1] 1 Кор. 1, 17. [2] 1 Кор. 1, 23; 15, 3. Флп 3, 8. [3] Діян. 18, 1. [4] 2 Пет. 1, 16. [5] 2 Кор. 6, 7. [6] Як. 3, 15. [7] Рим. 14, 24. Еф. 3, 9. [8] Мф. 11, 25. Діян. 13, 27. 2 Кор. 3, 14. [9] Іс. 64, 4. [10] Мф. 13, 11. Мк. 4, 11. Ін. 14, 26. [11] Рим. 11, 33. [12] Рим. 8, 15. [13] 1 Кор. 1, 17. [14] Рим. 8, 5. [15] Притч. 28, 5. [16] Прем. 9, 13. Іс. 40, 13. Рим. 11, 34.

Глава 3 ↑

 I я, браття, не мiг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христi. ² Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й зараз ще не можете, ³ бо ви ще плотськi. Якщо мiж вами заздрощi, суперечки i незгоди, то хiба ви не плотськi? I чи не за людським звичаєм живете? ⁴ Бо коли хтось говорить: «Я — Пав­лiв», а інший: «Я — Аполлосiв», то хiба не плотськi ви? ⁵ Хто такий Павло? Хто Аполлос? Вони тiльки служителi, через яких ви увiрували, i‚ до того ж‚ як кожному дав Господь. ⁶ Я насадив, Апол­лос поливав, а зростив Бог; ⁷ а то­му i хто насаджує‚ i хто поливає є нiщо, а все Бог, Який вирощує. ⁸ Хто ж насаджує i поливає є одне: але кожний одержить свою нагороду за своєю працею. ⁹ Бо ми спiв­працівники Божі, а ви Божа нива, Божа будівля.

¹⁰ Я, за даною менi вiд Бога бла­годаттю, як мудрий архiтектор, поклав основу, а iнший будує на нiй; але нехай кожний пильнує, як вiн будує. ¹¹ Бо нiхто не може покласти iншої основи, крiм покладеної, яка є Iсус Христос. ¹² Чи будує хто на цiй основi iз золота, срiбла, дорогоцiнних каменiв, дерева, сiна, соломи, — ¹³ дiло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогнi вiдкривається, i вогонь випробовує дiло кожного‚ яке воно є. ¹⁴ У кого дiло, яке вiн будував, устоїть, той одержить на­городу. ¹⁵ А в кого дiло згорить, той зазнає втрати; а втiм, сам спасеться, але так, нiби через вогонь.

¹⁶ Хiба ж не знаєте, що ви — храм Божий i Дух Божий живе у вас? ¹⁷ Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм — ви.

¹⁸ Hiхто хай не обманює самого себе. Якщо хто з вас думає бути муд­рим у свiтi цьому, той будь безум­ним, щоб бути мудрим. ¹⁹ Бо муд­рiсть свiту цього є безумство перед Богом, як написано: «Вiн ловить мудрих у хитрощах їхнiх». ²⁰ I ще: «Господь знає мiркування мудрецiв, що вони марнi». ²¹ Отже, нiхто хай не хвалиться людьми, бо все — ваше: ²² чи Павло, чи Апол­лос, чи Кифа, чи свiтло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє — все ваше; ²³ ви ж — Христовi, а Христос — Божий.

Глава 3. [1] Еф. 4, 14. [2] 1 Пет. 2, 2. [4] 1 Кор. 1, 12. [5] Рим. 12, 6. [6] Мк. 16, 20. Діян. 19, 1. [9] Іс. 5, 1; 61, 3. [11] Іс. 28, 16. Еф. 2, 22. [13] Іс. 48, 10. 1 Пет. 1, 7. [16] Ін. 14, 23. Рим. 8, 9. 1 Кор. 6, 19. 2 Кор. 6, 16. Гал. 4, 6. Євр. 3, 6. [18] Іс. 5, 21. [19] Іов. 5, 13. [20] Пс. 93, 11.

Глава 4 ↑

 Отже, кожен повинен розу­мiти нас як служителiв Христових i будiвничих таїн Божих. ² Вiд будiвничих же вимагається, щоб кожний був вiрним. ³ Для ме­не не важливо, як судите про мене ви або як судять iншi люди; я i сам не суджу про себе. ⁴ Бо хоч я i нiчого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж менi Господь. ⁵ Тому не судiть нiчого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освiтить таємне у темрявi i виявить сердечнi намi­ри; i тодi кожному буде похвала вiд Бога.

⁶ Це, браття, я прикликав до себе i Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися вiд нас не мудрува­ти бiльше того, що написано, та не величалися один перед одним. ⁷ Бо хто тебе вiдрiзняє? Що ти ма­єш, чого б не одержав? А як­що одер­жав, чого хвалишся, нiби не одержав? ⁸ Ви вже наситилися, ви вже збагатилися, ви почали царю­­вати без нас; коли б то ви справдi царювали, щоб i нам з вами царю­вати! ⁹ Бо я думаю, що нам, пос­ланцям останнiм, Бог судив бути нiби засудженими на смерть, бо ми були видовищем свiтовi, ангелам i людям. ¹⁰ Ми безумнi Хрис­та ради, а ви мудрi у Христi; ми немiчнi, а ви мiцнi; ви у славi, а ми в безчестi. ¹¹ Hа­вiть донинi тер­пимо голод‚ i спрагу, i наготу, i страждаємо, i поневiряємось, ¹² i трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; го­нять нас, ми терпимо; ¹³ ганьблять нас, ми благаємо: ми як смiт­тя для свiту, як порох, що усi топчуть донинi.

¹⁴ Це пишу не для того, щоб вас осоромити, а наставляю на розум вас, як дiтей моїх улюблених, ¹⁵ бо хоч у вас тисячi наставникiв у Христi, та не багато отцiв; я родив вас у Христi Iсусi благовiстям. ¹⁶ Тому благаю вас: ставайте по­дiбнi менi, як я Христу. ¹⁷ Для цьо­го я послав до вас Тимофiя, мого улюбленого i вiрного в Господi сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христi Iсусi, як я навчаю скрiзь i в усякiй церквi. ¹⁸ Бо через те, що я не йду до вас, деякi у вас загордилися; ¹⁹ але я скоро до вас прийду, якщо буде угодно Господевi, i пiзнаю не слова тих, що за­гордилися, а силу, ²⁰ бо Царство Боже не в словi, а в силi. ²¹ Чого ви хочете? З палицею прийти до вас чи з любов’ю i духом лагiд­ности?

Глава 4. [1] 2 Кор. 6, 4. [2] Мф. 24, 45. Лк. 12, 42. [4] Вих. 34, 7. Іов. 9, 2. Діян. 23, 1. [5] Мф. 7, 1; 25, 21. Рим. 2, 1. [6] Притч. 3, 7. Рим. 12, 3. [7] Ін. 3, 27. [9] Пс. 43, 23. Рим. 8, 36. 2 Кор. 4, 11. [12] Мф. 5, 44. Лк. 23, 34. Діян. 7, 60; 20, 34. 1 Сол. 2, 9. 2 Сол. 3, 8. [15] Гал. 4, 19. Флм 1, 10. [19] Діян. 18, 21. Як. 4, 15. [20] 1 Кор. 2, 4. [21] 2 Кор. 13, 10.

Глава 5 ↑

 Всюди ходять чутки, що у вас з’явилося блудодiяння‚ i то таке блудодiяння, якого немає навiть i у язичникiв, що хтось за жiнку має жiнку батька свого. ² А ви загордилися, замiсть того, щоб плакати, i того, хто вчинив таке, вилучити з середовища вашого. ³ Та я, будучи вiдсутнiй тiлом, але присутнiй духом, уже вирiшив, нiби знаходячись у вас: того, хто вчинив таке дiло, ⁴ у зi­б­раннi вашому, в iм’я Господа нашого Ісуса Христа‚ разом з мо­їм духом, силою Господа нашого Iсу­са Христа, ⁵ вiддати сатанi на виснаження плотi, щоб дух спасся в день Господа нашого Iсуса Хрис­та. ⁶ Hiчим вам хвалитися. Хiба не знаєте, що мала закваска заквашує все тiсто? ⁷ Отже, очистiть стару закваску, щоб бути вам новим тiстом‚ бо ви — безкваснi, адже Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений. ⁸ Тому святкуймо не зi старою закваскою, не iз закваскою злоби та лукавства, а з опрiсноками чистоти й iстини.

⁹ Я писав вам у посланнi — не знатися з блудниками; ¹⁰ проте не взагалi з блудниками свiту цього — або лихварями, або хижаками, або iдолослужителями, бо iнакше ви мусили б вийти iз свiту цього. ¹¹ Hинi ж написав вам, щоб ви не єдналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником, або лихварем, або iдолослужите­лем, або лихословцем, або п’яницею, чи хижаком; з таким навiть i не їсти разом. ¹² Бо що менi суди­ти i зовнiшнiх? Хiба не внутрiшнiх ви судите? ¹³ А зовнiшнiх судить Бог. Отже, вилучiть розпутного вiд вас самих.

Глава 5. [1] Лев. 18, 8. [3] Кол. 2, 5. [5] Пс. 108, 6. 1 Тим. 1, 20. [6] 1 Кор. 15, 33. Гал. 5, 9. 2 Тим. 2, 17. [7] Іс. 53, 7. [11] Мф. 18, 17. Рим. 16, 17. 2 Сол. 3, 14.

Глава 6 ↑

 Як смiє хто з вас, маючи справу з iншим, судитися у неправедних, а не у святих? ² Хiба не знаєте, що святi судитимуть свiт? Якщо ж свiт буде судимий вами, то невже недостойнi ви судити незначнi справи? ³ Хiба не знаєте, що ми будемо судити анге­лiв, чи не тим бiльше справи житейськi? ⁴ А ви, коли судитесь у житейських справах, ставите своїми суддями таких, якi в церквi нiчого не значать. ⁵ Hа сором вам кажу: невже немає серед вас жод­ного розумного, який мiг би розсу­дити справи мiж братами своїми? ⁶ Але брат iз братом судиться, та ще й перед невiрними. ⁷ I те вже зовсiм сором для вас, що ви судитеся мiж собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпiти нестат­ки? ⁸ Але ви самi кривдите i вiд­нiмаєте, та ще й у братiв. ⁹ Hевже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: нi блудники, нi iдолослужителi, нi перелюбники, нi малакiї, нi мужоложці, ¹⁰ нi злодiї, нi лихварi, нi п’яницi, нi лихословцi, нi хижаки — Царства Божого не успадкують. ¹¹ I такими були деякi з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися iменем Господа нашого Iсуса Христа i Духом Бога нашого.

¹² Усе менi дозволено, та не все корисне; все менi дозволено‚ та нiщо не повинне володiти мною. ¹³ Їжа для черева, i черево для їжi; але Бог знищить i те i друге. Тiло ж не для блуду, а для Господа, i Господь для тiла. ¹⁴ Бог воскресив Господа, воскресить i нас силою Своєю. ¹⁵ Хiба не знаєте‚ що тiла вашi є члени Христовi? Отож, узяв­ши члени Христовi, чи зроблю їх членами блудницi? Зовсiм нi! ¹⁶ Хiба не знаєте, що той, хто з’єднується з блудницею, стає одним тiлом з нею? Бо сказано: «Обидва будуть одна плоть». ¹⁷ А хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом. ¹⁸ Уникайте блудодiяння: всякий грiх, що його чи­нить людина, є поза тiлом, а блуд­ник проти власного тiла грiшить. ¹⁹ Хiба не знаєте, що тiла вашi є храм Святого Духа, Який живе у вас i Якого ви маєте вiд Бога, i ви не свої? ²⁰ Бо ви купленi дорогою цiною. Отже, прославляйте Бога в тiлах ваших i в душах ваших, якi є Божi.

Глава 6. [2] Прем. 3, 8. Мф. 19, 28. Одкр. 20, 4. [7] Мф. 5, 40. Лк. 6, 29. Рим. 12, 19. 1 Сол. 5, 15. [9] Гал. 5, 21. Еф. 5, 5. [11] Еф. 2, 2. Тит. 3, 3. [12] Сир. 37, 31.1 Кор. 10, 23. [13] Мф. 22, 30. Рим. 6, 13, 19. [14] 2 Кор. 4, 14. 1 Сол. 4, 14. [15] Єф. 5, 30. [16] Бут. 2, 24. Мф. 19, 5. Мк. 10, 7. Еф. 5, 31. [19] 1 Пет. 2, 5. 1 Кор. 3, 16. 2 Кор. 6, 16. [20] Діян. 20, 28. 1 Пет. 1, 19. Гал. 3, 13.

Глава 7 ↑

 А про що ви писали менi, то добре чоловiковi не торкатися жiнки. ² Але ж, щоб уникнути блудодiяння, кожний нехай має свою жiнку, i кожна жiнка нехай має свого чоловiка. ³ Hехай чоло­вiк вiддає своїй жiнцi належну лю­бов; так само i жiнка своєму чоловiковi. ⁴ Жiнка не володiє своїм тiлом, а чоловiк; також i чоло­вiк не володiє своїм тiлом, а жiн­ка. ⁵ Hе ухиляйтеся один вiд одного, хiба за згодою, до часу, щоб перебувати в постi та молитвi, i знову будьте разом, щоб не споку­шав вас сатана нестриманістю вашою. ⁶ А втiм, це кажу вам як дозвiл, а не як повелiння. ⁷ Бо ба­жаю, щоб усi люди були як i я; але кожен має вiд Бога своє дарування, один таке, iнший — iнше.

⁸ Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я. ⁹ Але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, нiж розпалюватися. ¹⁰ А одруженим заповiдаю не я, а Господь: жiнцi з чоловiком не розлучатися, — ¹¹ якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна або помириться з чоловiком своїм, — i чоловiковi не залишати своєї жiнки. ¹² Iншим же кажу я, а не Гос­подь: коли який брат має жiн­ку невiруючу, i вона згодна жити з ним, то вiн не повинен залишати її; ¹³ i жiнка, яка має чоловiка невiруючого, i вiн згодний жити з нею, не повинна залишати його. ¹⁴ Бо невiруючий чоловiк освячується жiнкою вiруючою, невiрую­ча жiнка освячується вiруючим чоловiком. Iнакше дiти вашi були б нечистими, а тепер святi. ¹⁵ Як­що ж невiруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язанi; до миру покликав нас Господь. ¹⁶ Звiдки ти знаєш, жiнко, чи не спасеш чоловiка? Або ти, чоловiче, звiдки знаєш, чи не спасеш жiнки? ¹⁷ Тiльки кожен роби так, як визначив йому Бог; i кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всiх церквах. ¹⁸ Чи по­кликаний хто обрiзаним, не хова­й­ся; чи покликаний хто необрi­заним, не обрiзуйся. ¹⁹ Обрiзання нiщо, i необрiзання нiщо, а все в дотриманнi заповiдей Божих. ²⁰ Кож­ний залишайся в тому зван­нi, в якому був покликаний. ²¹ Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо i можеш стати вiльним, то скористайся кращим. ²² Бо раб, покликаний у Господi, є вiльний у Господi; так само i покликаний вiльним є рабом Хрис­товим. ²³ Ви купленi дорогою цi­ною: не ставайте ж рабами людей. ²⁴ У якому станi хто був покликаний, браття, у тому кожен i залишайся перед Богом.

²⁵ Щодо дiвоцтва я не маю пове­лiння Господнього; а даю пораду як той, хто одержав вiд Господа милiсть бути вiрним Йому; ²⁶ отже, з огляду на нинішні утиски‚ вважаю за краще, що добре людинi залишатися так. ²⁷ Чи з’єднався ти з жiнкою? Hе шукай розлучення. Чи залишився без жiнки? Hе шукай жiнки. ²⁸ А втiм, якщо i оже­нишся, не згрiшиш; i якщо дiвчина вийде замiж, не згрiшить. Але такi матимуть муку тілесну; а менi вас шкода.

²⁹ Я кажу вам, браття: час уже короткий; отже, тi, що мають жi­нок, нехай будуть так, нiби не ма­ють їх; ³⁰ хто плаче, наче не плаче; хто радiє, наче не радiє; i хто купує, наче не набуває; ³¹ i хто користується свiтом цим, наче не користується; бо минає образ свiту цього. ³² А я хочу, щоб ви були без турбот. Hеодружений турбується про Господнє, як догодити Господевi; ³³ а одружений турбується про мирське, як догодити жiнцi. Рiзниця є мiж заміжньою i дiви­цею: ³⁴ незаміжня турбується про Господнє, як догодити Господевi, щоб бути святою i тiлом i духом; а замiжня пiклується про мирське, як догодити чоловiковi. ³⁵ Ка­жу це вам на вашу ж користь: не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно‚ безустанно і ревно служили Господевi. ³⁶ Ко­ли ж хто вважає непристойним для своєї дiвчини, щоб вона, досягнувши зрiлого вiку, залишилась такою, то нехай робить як хоче: не згрiшить; нехай такi виходять замiж. ³⁷ А хто непохитно твердий у серцi своїм i не має необхідности, а має владу над своєю волею i розсудив у серцi своїм збе­регти дiвчину свою, той добре робить. ³⁸ Тому той, хто видає замiж свою дiвчину, добре робить; а хто не видає, робить краще. ³⁹ Жiнка зв’язана законом, доки живий її чоловiк; якщо ж помер її чоловiк, вона вiльна вийти замiж за кого хоче, тiльки в Господi. ⁴⁰ Але вона блаженнiша є, коли залишиться так, за моєю порадою; а думаю, що i я маю Духа Божого.

Глава 7. [3] 1 Пет. 3, 7. [5] Іоїл. 2, 16. [7] Мф. 19, 12. [9] 1 Тим. 5, 14. [10] Втор. 24, 1. Мф. 5, 32; 19, 6. Мк. 10, 11. Лк. 16, 18. [15] Рим. 12, 18. 1 Кор. 14, 33. [17] Діян. 15, 28. Еф. 4, 1. [18] 1 Мак. 1, 15. [19] Гал. 5, 6. [20] 1 Сол. 2, 12. [22] Ін. 8, 36. Рим. 6, 22. [23] 1 Кор. 6, 20. [25] 2 Кор. 2, 17. [29] Іов. 9, 25; 14, 1. Пс. 102, 15. [31] Іс. 40, 6. Як. 1, 10; 4, 14. 1 Пет. 1, 24. 1 Ін. 2, 17. [39] Рим. 7, 2.

Глава 8 ↑

 Про iдоложертовнi страви ми знаємо, бо ми всi маємо знан­ня; але знання надимає, а любов будує. ² Хто гадає, що вiн знає що-небудь, той нiчого ще не знає так, як треба знати. ³ Але хто любить Бога, тому дано знання вiд Hього. ⁴ Отже, про вживання в їжу iдоложертовного ми знаємо, що iдол у свiтi нiщо i що немає iншого Бога, крiм Єдиного. ⁵ Бо хоч i є так званi боги, чи на небi, чи на землi, — так як є багато богiв i господарiв багато, — ⁶ але в нас один Бог Отець, вiд Якого все, i ми для Hього, i один Господь Iсус Христос, через Якого все, i ми через Hього. ⁷ Та не в усiх таке знання: деякi й донинi з совiстю, що визнає iдолiв, їдять iдоложер­товне, як жертви iдольськi, i со­вiсть їхня, будучи немiчною, оск­верняється. ⁸ Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нiчого не здобуваємо; чи не їмо, нiчого не втрачаємо. ⁹ Однак бережiться, щоб ця свобода ваша не стала спо­кусою для немiчних. ¹⁰ Бо коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищi, то совiсть його, як немiч­ного, чи не наверне i його їсти iдоложертовне? ¹¹ I вiд твого знання загине немiчний брат, за якого помер Христос. ¹² А грiшачи таким чином проти братiв i вражаючи немiчну совiсть їхню, ви грiшите проти Христа. ¹³ Тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м’яса повiк, щоб не спокусити брата мого.

Глава 8. [1] 1 Кор. 13, 4. [2] 1 Кор. 13, 12. [3] 2 Тим. 2, 19. [4] Втор. 4, 39. 1 Тим. 2, 5. [5] Втор. 10, 17. [6] Мал. 2, 10. Ін. 13, 13. [7] Рим. 14, 23. [8] Рим. 14, 17. [9] Рим. 14, 13. [11] Рим. 14, 15. [12] Рим. 14, 1. [13] Рим. 14, 21.

Глава 9 ↑

 Чи не апостол я? Чи не вiль­ний я? Чи не бачив я Iсуса Христа, Господа нашого? Хiба не моє дiло ви у Господi? ² Якщо для iн­ших я не апостол, то для вас апос­тол; бо печать мого апостольства — ви у Господi. ³ Ось мiй захист проти тих, що осуджують ме­не. ⁴ Хiба ми не маємо влади їсти i пити? ⁵ Хiба не маємо влади ма­ти супутницею сестру — жiн­ку, як i iншi апостоли, i брати Гос­поднi, i Кифа? ⁶ Або один я та Вар­нава не маємо влади не трудитися? ⁷ Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманнi? Хто, насадивши виноград, не їсть плодiв його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока вiд стада? ⁸ Чи тiль­ки за людським мiркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить i закон? ⁹ Бо в Мойсеєвiм законi написано: «Hе зав’язуй рота волові, що молотить». Чи про волiв турбується Бог? ¹⁰ Чи, звичайно, заради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надiєю, i хто молотить, повинен молотити з надiєю одержати те, чого чекає. ¹¹ Якщо ми посiяли у вас духовне, то чи велике те, коли пожнемо у вас тiлесне? ¹² Якщо iншi мають у вас владу, то чи не бiльше ми? Однак ми не користувалися цiєю владою, а все терпимо, щоб не поста­вити якоїсь перешкоди благовiстю Христовому. ¹³ Хiба не знаєте, що священнослужителi живляться вiд святилища? Що тi, якi служать жертовнику, мають частку вiд жертовника? ¹⁴ Так i Господь звелiв тим, якi проповiдують Євангелiє, жити вiд благовiсту­вання. ¹⁵ Але я не користувався нiчим таким. I написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, нiж щоб хто знищив похвалу мою. ¹⁶ Бо коли я благовiстую, то нiчим менi хвалитися, тому що це неодмiн­ний обов’язок мiй, i горе менi, ко­ли не благовiстую! ¹⁷ Бо коли роб­лю це добровiльно, то матиму нагороду; а коли недобровiльно, то лише виконую довiрене менi служiння. ¹⁸ За що ж менi нагорода? За те, що, проповiдуючи Євангелiє, благовiстую про Хрис­та безвiдплатно, не користуючись моєю владою в благовiсту­ваннi. ¹⁹ Бо, будучи вiльним вiд усiх, я всiм пiдкорив себе, щоб бiльше придбати: ²⁰ для юдеїв я був як юдей, щоб придбати юдеїв; для пiдзаконних був як пiд­закон­ний, щоб придбати пiдза­конних; ²¹ для тих, що не мають закону, — був як такий, що не має закону [не будучи таким, що не має зако­ну перед Богом, але пiд­законним Христу], щоб придбати тих, якi не мають закону; ²² для немiчних був як немiчний, щоб придбати немiч­них. Для всiх я став усiм, щоб спасти хоч деяких. ²³ Це ж роблю задля Євангелiя, щоб бути спiв­учасником його. ²⁴ Хiба не знаєте, що тi, якi бiжать на змаганнi, бiжать усi, але один приймає почесті? Так бiжiть, щоб досягти. ²⁵ Усі подвиж­ники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми — нетлінного. ²⁶ I тому я бiжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тiльки бити повiтря; ²⁷ але приборкую i поневолюю тiло моє, щоб, проповiдуючи iн­шим, самому не зостатися недос­тойним.

Глава 9. [1] Діян. 9, 3; 22, 18. 1 Кор. 4, 15; 15, 8. [2] 2 Кор. 3, 2. [4] Лк. 10, 7. 2 Сол. 3, 9. [9] Втор. 25, 4. 1 Тим. 5, 18. [11] Рим. 15, 27. [12] Діян. 20, 33. 2 Кор. 11, 8. 1 Сол. 2, 9. [13] Втор. 18, 8. [14] Мф. 10, 10. [16] Діян. 9, 6; 13, 2. [19] 1 Кор. 10, 33. [21] 1 Кор. 7, 18. [22] Рим. 15, 1. [24] Флп 3, 12. 2 Тим. 4, 7. [25] 2 Тим. 2, 4. Одкр. 2, 10. [27] Рим. 6, 18.

Глава 10 ↑

 Hе хочу, браття, щоб ви не знали, що отцi нашi всi були пiд хмарою i всi пройшли крiзь море; ² i всi хрестилися у Мойсея в хмарi i в морi; ³ i всi споживали ту саму духовну їжу; ⁴ i всi пили те саме духовне питво, бо пили вiд духовного грядущого каменя; камiнь же був Хрис­тос. ⁵ Та не до багатьох iз них благоволив Бог, тому вони загинули в пустелi. ⁶ А це було за приклад для нас, щоб ми не були по­хiтливi до лихого, як були похiт­ливi вони. ⁷ Hе будьте також iдо­лопоклонниками, як деякi з них, про яких написано: «Люди сiли їсти й пити i встали, щоб грати». ⁸ Hе станемо чинити блуду, як деякi з них блудодiяли, i загинуло їх одного дня двадцять три тисячi. ⁹ Hе будемо спокушати Христа, як деякi з них спокушали, i загинули вiд змiй. ¹⁰ Hе нарi­кайте, як деякi з них нарiкали, i загинули вiд всегубителя. ¹¹ Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, якi досягли останнiх вiкiв. ¹² Тому, хто думає, що вiн стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти. ¹³ Вас спiткала спокуса ніяка iнша, тiль­ки людська; i вiрний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушенi бiльше, нiж можете, але разом із спокусою дасть i полегшення, щоб ви могли перенести.

¹⁴ Отже, улюбленi мої, уникайте iдолослужiння. ¹⁵ Я кажу вам як розсудливим: самi розсудiть те, про що говорю. ¹⁶ Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крови Христової? Хлiб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тiла Хрис­тового? ¹⁷ Один хлiб, i нас багато — одне тiло; бо всi причащаємось вiд одного хлiба. ¹⁸ Погляньте на Iзраїля по плотi: тi, що їдять жер­тви, чи не учасники жертовника? ¹⁹ Що ж я кажу? Чи те, що iдол є щось, або жертва iдольська що-небудь значить? ²⁰ Hi, але що язич­ники, приносячи жертви, приносять бiсам, а не Боговi. А я не хо­чу, щоб ви єдналися з бiсами. ²¹ Hе можете пити чашу Господню i чашу бiсiвську; не можете бути учас­никами трапези Господньої i трапези бiсiвської. ²² Чи посмiємо ми гнiвити Господа? Хiба ми силь­нiшi за Hього?

²³ Усе менi дозволено, та не все на користь; усе менi дозволено, та не все повчає. ²⁴ Hехай нiхто не шукає для себе, але кожний для ближнього. ²⁵ Усе, що продається на торгу, їжте, не вагаючись, для спокою совiсти; ²⁶ бо «Господня земля i те, що наповнює її». ²⁷ Як­що хтось iз невiрних запросить вас i ви захочете пiти, то все, що дадуть вам, їжте без найменшого вагання, для спокою совiсти. ²⁸ Але якщо хтось вам скаже: це iдоложертовне, — то не їжте заради того, хто сказав вам‚ i заради совiсти. Бо Господня земля i те, що наповнює її. ²⁹ А совiсть маю на увазi не свою, а iншого; бо чому моя свобода судитиметься чужою совiстю? ³⁰ Якщо я із вдячнiстю вживаю їжу, то навiщо мене зневажати за те, за що я дякую? ³¹ От­же, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось iнше робите, все робiть на славу Божу. ³² Hе давайте спокуси нi юдеям, нi еллiнам, нi Церквi Божiй, ³³ тому що i я догоджаю всiм у всьому, шукаючи не своєї користи, а користи багатьох, щоб вони спаслися.

Глава 10. [1] Вих. 13, 21; 14, 22. Чис. 9, 18. [3] Вих. 16, 14. Пс. 77, 24. Прем. 16, 20. [4] Вих. 17, 6. [5] Чис. 14, 23; 26, 65. [6] Чис. 11, 4. [7] Вих. 32, 6. Пс. 105, 19. [8] Чис. 25, 1, 9. [9] Чис. 21, 6. Пс. 105, 14. [10] Чис. 14, 37. [11] Рим. 15, 4. [12] Рим. 11, 20. [13] 2 Пет. 2, 9. Євр. 12, 4. [15] 1 Кор. 1, 5. [16] Мф. 26, 26. Діян. 2, 42, 46. [17] Ін. 6, 33. [18] Лев. 7, 15. [19] 1 Кор. 8, 4. [20] Втор. 32, 17. [21] 2 Кор. 6, 15. [23] 1 Кор. 6, 12. [24] Рим. 15, 2. [26] Пс. 23, 1. Втор. 10, 14. [28] Пс. 23, 1. [30] Рим. 14, 6.

Глава 11 ↑

 Будьте моїми послідовниками, як i я Христа. ² Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте i дотримуєте передання так, як я передав вам. ³ Хочу також, щоб ви дізналися, що всякому чоловiковi голова Христос; голова жiнцi — чоловiк, а голова Христу — Бог. ⁴ Кожний чоловiк, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову. ⁵ I кожна жiнка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена. ⁶ Бо коли жiнка не покривається, то нехай i стрижеться; а коли жiн­цi сором бути остриженiй чи пого­ленiй, нехай покривається. ⁷ От­же, чоловiк не повинен покривати голову, бо вiн є образ i слава Божа; а жiнка є слава чоловiка. ⁸ Бо не чоловiк вiд жiнки, а жiнка вiд чоловiка; ⁹ i не чоловiк був створений для жiнки, а жiнка для чоловiка. ¹⁰ Тому жiнка i повинна мати на головi своїй знак влади над нею, заради ангелiв. ¹¹ А втiм, нi чоловiк без жiнки, нi жiнка без чоловiка, в Господi. ¹² Бо як жiнка вiд чоловiка, так i чоловiк через жiнку; все ж — вiд Бога. ¹³ Розсу­дiть самi: чи личить жiнцi моли­тися Боговi з непокритою головою? ¹⁴ Чи не сама природа вчить вас, що коли чоловiк запускає во­лосся, то це для нього безчестя, ¹⁵ але коли жiнка запускає волосся, це для неї честь, бо волосся дано їй замiсть покривала. ¹⁶ Коли б хтось захотiв сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, анi церк­ви Божi.

¹⁷ Але‚ пропонуючи це, я не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гiрше. ¹⁸ Бо, по-перше, чую, що‚ коли ви сходитеся до церкви, мiж вами бувають роздiлення, чому почасти i вiрю. ¹⁹ Бо повинна бути мiж вами i роз­бiжнiсть думок, щоб виявилися се­ред вас досвiдченi. ²⁰ Далi, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечерi Господньої; ²¹ бо кожний спiшить ранiше вiд iнших з’їсти свою їжу, тож один лишається голодний, а iнший упивається. ²² Хiба у вас нема домiв для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу i принижуєте бiдних? Що сказати вам? Чи похвалити вас за це? Hе похвалю. ²³ Бо я вiд Господа прийняв те, що i вам передав, що Господь Iсус у ту нiч, коли був зраджений, узяв хлiб ²⁴ i, вiддавши хвалу, переломив i сказав: приймiть, споживайте, це Тiло Моє, яке за вас ламається; це творiть на спомин про Мене. ²⁵ Також i чашу пiсля вече­рi взяв, промовивши: ця чаша є новий завiт у Моїй Кровi, це тво­рiть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене. ²⁶ Бо кожного разу, коли ви споживаєте хлiб цей i п’єте чашу цю, смерть Господню сповiщаєте, доки Вiн прийде. ²⁷ Тому-то, хто їстиме хлiб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тiла i Крови Господньої. ²⁸ Hехай же випробовує себе людина, i так нехай їсть вiд хлiба цього i п’є вiд чашi цiєї. ²⁹ Бо хто їсть i п’є недос­тойно, той їсть i п’є на осудження собi, не думаючи про Тiло Гос­под­нє. ³⁰ Через це багато з вас не­мiч­них i недужих i чимало вмирає. ³¹ Бо коли б ми судили самi себе, то не були б судимi. ³² Будучи ж су­димi, караємось вiд Господа, щоб не бути засудженими зi свiтом. ³³ Тому, браття мої, коли сходитеся на вечерю, чекайте один одного. ³⁴ А коли хто голодний, то нехай їсть вдома, щоб ви збирали­ся не на осудження. Iнше ж влаш­тую, коли прийду.

Глава 11. [1] 1 Кор. 4, 16. Флп 3, 17. [2] 1 Кор. 15, 1. [3] Бут. З, 16. Ін. 14, 28. Еф. 5, 23. [7] Бут. 1, 26. Кол. 3, 10. [8] Бут. 2, 21. [31] Кол. 3, 17. [33] Рим. 15, 2. [18] 1 Кор. 3, 3. [19] Лк. 17, 1. [23] Мф. 26, 26. Мк. 14, 22. Лк. 22, 19. 1 Кор. 10, 16. [27] Євр. 10, 29. [28] 2 Кор. 13, 5. [31] Пс. 31, 5.

Глава 12 ↑

 Hе хочу, браття, щоб ви не знали i про дари духовнi. ² Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до iдолiв безмовних, нi­би вас вели. ³ Тому ка­жу вам, що нiхто з тих, хто говорить Духом Бо­жим, не скаже анафеми на Iсу­са, i нiхто не може наз­вати Iсуса Господом, як тiльки через Духа Святого. ⁴ Дари рiзнi, а Дух один i той же; ⁵ i служiння рiзнi, а Господь один i той же; ⁶ i дiяння рiзнi, а Бог один i той же, Який творить усе в усiх. ⁷ Але кож­ному дається виявлення Духа на користь. ⁸ Одному дається Духом слово мудрос­ти, iншому — слово знання, тим же Духом; ⁹ iншому — вiра, тим же Духом; iншому — дари зцiлення, тим же Духом; ¹⁰ iншому — творення чудес, iншо­му — пророцтво, iншому — розпiз­навання духiв, iншому — рiзнi мови, iншому — тлумачення мов. ¹¹ Усе це творить один i той же Дух, надiляючи кожному осiбно, як Йому завгодно. ¹² Бо, як тiло одне, але має багато членiв, усi члени одного тiла, хоч їх багато, утворюють одне тiло, — так i Хрис­тос. ¹³ Бо всi ми одним Духом хрестилися в одне тiло, юдеї чи еллiни, раби чи вiльнi, i всi єдиним Духом напоєнi. ¹⁴ Бо тiло не з одного члена, а з багатьох. ¹⁵ Як­що нога скаже: «Я не належу до тiла, бо я не рука», то невже через це вона не належить до тiла? ¹⁶ I якщо вухо скаже: «Я не належу до тiла, бо я не око», то невже через це воно не належить до тiла? ¹⁷ Якщо все тiло — око, то де слух? Якщо все — слух, то де нюх? ¹⁸ Та Бог розмiстив члени, кожний з них‚ у тiлi‚ як було Йому завгодно. ¹⁹ А коли б усi були один член, то де було б тiло? ²⁰ Тепер же чле­нiв багато, а тiло одне. ²¹ Hе може око сказати руцi: «Ти менi не потрiбна»; або так само голова ногам: «Ви менi не потрiбнi». ²² Hав­паки, тi члени тiла, що здаються слабкiшими, значно потрiбнiшi, ²³ i якi нам здаються в тiлi непочесними, про тих бiльше пiклу­ємось; ²⁴ i непочеснi нашi члени благовиднiше покриваються, а благовиднi нашi не мають у тому потреби. Але Бог так створив тiло, щоб ми про менш довершене бiльше пiклувалися, ²⁵ щоб не бу­ло роздiлення в тiлi, але щоб усi члени однаково дбали один про одного. ²⁶ Тому, чи страждає один член, з ним страждають усi члени; чи славиться один член, з ним радiють усi члени. ²⁷ I ви — тiло Хрис­тове, а нарiзно — члени. ²⁸ I одних Бог настановив у Церк­вi, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далi, iншим дав сили чудотворення, також дари зцiлення, за­ступництва, управлiння i рiзнi мови.

²⁹ Чи всi апостоли? Чи всi пророки? Чи всi вчителi? Чи всi чудо­творцi? ³⁰ Чи всi мають дари зцi­лення? Чи всi говорять рiзними мовами? Чи всi тлумачi? ³¹ Дбайте про дари бiльшi, i я покажу вам шлях iще кращий.

Глава 12. [2] Еф. 2, 12. [3] Мф. 16, 17. Мк. 9, 39. Флп 2, 11. [4] Еф. 4, 11. [7] Мф. 25, 15. [9] Мк. 16, 17- 18. [10] Діян. 2, 4. [12] Рим. 12, 4. [13] Мк. 1, 8. Гал. 3, 28. [27] Еф. 5, 23. [28] Рим. 12, 6. Еф. 4, 11.

Глава 13 ↑

Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я — мiдь, що дзвенить, або кiмвал, що бриньчить. ² Якщо маю дар пророцтва, i знаю всi таємницi, i маю всяке пiзнання i всю вiру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, — то я нiщо. ³ I якщо роздам усе добро моє i вiддам тiло моє на спалення, а любови не маю, то нема менi з того нiякої користи. ⁴ Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, ⁵ не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, ⁶ не радiє з неправди, а радіє iсти­нi; ⁷ усе покриває, всьому йме вi­ру, всього сподiвається, все терпить. ⁸ Любов нiколи не минає, хоч i пророцтва скiнчаться, i мови замовкнуть, i знання зникне. ⁹ Бо ми частинно знаємо i частинно про­­рокуємо; ¹⁰ коли ж настане досконале, тодi частинне припиниться. ¹¹ Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина мiр­кував, як дитина розумiв; а коли став мужем, тодi вiдкинув дитяче. ¹² Тепер ми бачимо нiби у тьмя­ному дзеркалі, тодi ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тодi пiз­наю, подiбно як i я пiзнаний. ¹³ Ни­ні ж перебувають цi три: вiра, на­дiя, любов; але бiльша з них любов.

Глава 13. [2] Мф. 7, 22. [3] Мф. 6, 1. [4] Притч. 10, 12. 1 Пет. 4, 8. Флп 2, 3. [5] Рим. 15, 1. [7] Гал. 6, 2. [9] 2 Кор. 5, 7. 16. [20] Мф. 18, 4. Мк. 10, 14. Рим. 16, 19. [21] Іс. 28, 11–12. [12] Флп 3, 12. 2 Тим. 2, 19.

Глава 14 ↑

 Досягайте любови; дбайте про дари духовнi, а особливо про те, щоб пророкувати. ² Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Боговi; тому що нiхто не розумiє його, вiн таємне говорить духом; ³ а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння i на втiшення. ⁴ Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву. ⁵ Бажаю, щоб усi ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо бiльший той, хто пророкує, нiж той, хто говорить мовами, хiба що вiн буде i тлумачити, щоб церква розбудовувалася. ⁶ Тепер же, браття, якщо я прийду до вас i буду говорити незнайомими мо­вами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пiзнанням, чи пророцтвом, чи повчанням? ⁷ I бездушнi речi, що дають звук, як сопiлка чи гуслi, коли не видають рiзних то­нiв, то як зрозумiти те, що грають на сопiлцi чи на гуслях? ⁸ I ко­ли сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою? ⁹ Так i ви, якщо промовляєте язиком незрозумiлi слова, то як зрозумiють, що ви говорите? Ви будете говорити на вiтер. ¹⁰ Скiльки, наприклад, рiзних слiв у свiтi, а жодного з них немає без значення. ¹¹ Але якщо я не розумiю значення слiв, то я для того, хто говорить, буду iноземець; i той, хто говорить, iноземець для мене. ¹² Так i ви, коли дбаєте про дари духовнi, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви. ¹³ А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення. ¹⁴ Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч i дух мiй молиться, але розум мiй лишається безплiдним. ¹⁵ Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися i розумом; буду спiвати духом, буду спiвати i розумом. ¹⁶ Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «амiнь» на твою подяку‚ якщо вона не розумiє, що ти говориш? ¹⁷ Ти добре дякуєш, та iнший не повчається. ¹⁸ Дякую Боговi моєму: я бiльше за всiх вас говорю мовами; ¹⁹ але в церквi хочу краще п’ять слiв ска­зати розумом моїм, щоб i iн­ших наставити, нiж тисячi слiв не­знайомою мовою.

²⁰ Браття! Не будьте дiтьми розумом: на зле будьте, як дiти, а розумом будьте повнолiтнi. ²¹ У за­конi написано: «Iншими мовами й iншими устами говоритиму народовi цьому; та й тодi не послухають Мене, — говорить Господь». ²² Отже, мови є знамення не для вiруючих, а для невiруючих; пророцтво ж не для невiруючих, а для вiруючих. ²³ Коли вся церква зi­йдеться разом‚ i всi почнуть говорити незнайомими мовами, i увi­йдуть до вас недосвiдченi або невi­руючi, то чи не скажуть, що ви бiснуєтесь? ²⁴ Та коли всi пророкують i ввiйде хтось невiруючий або недосвiдчений, то його всi викривають i всi осуджують. ²⁵ I та­ким чином таємницi серця його виявляються, i вiн, упавши ниць, поклониться Боговi i скаже: «Во­iстину з вами Бог».

²⁶ Так що ж, браття? Коли ви сходитесь i у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, — все це нехай буде на повчання. ²⁷ Якщо хто говорить незнайомою мовою, говорiть двоє, найбiльше троє, i то по одному, а один нехай тлумачить. ²⁸ Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церквi, а говори собi та Боговi. ²⁹ I пророки нехай говорять двоє чи троє, а iншi нехай розмiрковують. ³⁰ Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить. ³¹ Бо всi один по одному можете пророкувати, щоб усi повчалися i всi втi­шалися. ³² I духи пророчi покiрнi пророкам, ³³ тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всiх церквах у святих. ³⁴ Жiнки вашi у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як i закон говорить. ³⁵ Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловiкiв, бо непристойно жiнцi говорити в церквi. ³⁶ Хiба вiд вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?

³⁷ Якщо хто вважає себе проро­ком чи духовним, нехай той розу­мiє, що я пишу вам, бо це заповiдi Господнi. ³⁸ А хто не розумiє, нехай не розумiє. ³⁹ Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мо­вами; ⁴⁰ тiльки все повинно бути благопристойно i статечно.

Глава 14. [1] Чис. 11, 29. [15] Кол. 3, [25] Іс. 45, 14. [26] 1 Кор. 12, 8. [33] 1 Кор. 12, 25. 1 Сол. 5, 23. [34] Бут. 3, 16. Кол. 3, 18. 1 Тим. 2, 11.

Глава 15 ↑

 Звіщаю вам, браття, благовiстування, яке я благо­вiстив вам, яке ви i прийняли, в якому i утвердилися, ² яким i спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовiстив вам, коли тiльки не марно увiрували. ³ Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Хри­стос помер за грiхи нашi, за Писанням, ⁴ і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням, ⁵ i що явився Кифi, потiм одинадцятьом; ⁶ потiм явив­ся бiльш як п’ятистам браттям одночасно, бiльшiсть яких живуть i донинi, а деякi й померли; ⁷ по­тiм явився Якову, також усiм апос­толам; ⁸ а пiсля всiх явився i менi, мов якомусь виродковi. ⁹ Бо я найменший з апостолiв i недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. ¹⁰ Але благодаттю Божою я є те, що є; i благодать Його в менi не була марною, та й потру­дився я бiльше за них усiх: тiльки не я, а благодать Божа, яка зi мною. ¹¹ Проте чи я, чи вони, ми так про­повiдуємо, i ви так увiрували.

¹² Коли ж про Христа пропо­вiдується, що Вiн воскрес з мертвих, то як же деякi з вас говорять, що нема воскресіння мертвих? ¹³ Якщо нема воскресіння мертвих, то i Христос не воскрес. ¹⁴ А якщо i Христос не воскрес, то й проповiдь наша марна, марна i вiра ваша. ¹⁵ Крiм цього, ми були б лжесвiдками Божими, тому що свiдчили б про Бога, що Вiн воскресив Христа, Якого Вiн не воскресив, якщо мертвi не воскресають; ¹⁶ бо якщо мертвi не воскресають, то й Христос не воскрес. ¹⁷ А якщо Христос не воскрес, то вiра ваша марна: ви ще у грiхах ваших. ¹⁸ Тому i тi, що вмерли у Христi, загинули, ¹⁹ i якщо ми в цьому тiльки життi уповаємо на Христа, то ми нещаснiшi за всiх людей. ²⁰ Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. ²¹ Бо як смерть через людину, так через людину i воскресіння мертвих. ²² Як в Адамi всi вмирають, так у Христi всi оживуть, ²³ кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його. ²⁴ А потому кiнець, коли Вiн передасть царство Богу i Отцю, коли скасує всяке начальство, i всяку владу i силу, ²⁵ бо Йому належить царствувати, доки покладе всiх ворогiв пiд ноги Свої. ²⁶ Ос­таннiй же ворог знищиться — смерть, ²⁷ бо все впокорив пiд ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому пiдкорене, то ясно, що, крiм Того, Який підкорив Йому все. ²⁸ Коли ж упокорить Йому все, тодi i Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все. ²⁹ Бо що роблять тi, якi хрестяться заради мертвих? Якщо мертвi зовсiм не воскресають, то навiщо i хрестяться заради мертвих? ³⁰ Hавiщо i ми повсякчас наражаємося на небезпеки? ³¹ Я щодня вмираю: тому свiдок ваша похвала менi, браття, яку я маю в Христi Iсусi, Господi нашому. ³² Коли я боровся iз звiрами в Ефесi, то, з людського погляду, яка менi користь, якщо мертвi не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо! ³³ Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрi звичаї. ³⁴ Протве­резiться, як належить, i не грi­шiть; бо‚ на сором вам кажу, деякi з вас не знають Бога.

³⁵ Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертвi? I в якому тiлi прийдуть? ³⁶ Hерозумний! Те, що ти сiєш, не оживе, якщо не умре. ³⁷ I коли ти сiєш, то сiєш не тiло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь iнше; ³⁸ але Бог дає йому тiло, як хоче, i кожнiй зернинi своє тiло. ³⁹ Hе вся­ка плоть є така ж сама плоть; але iнша плоть у людей, iнша у тварин, iнша у риб, iнша у птахiв. ⁴⁰ Є тiла небеснi i є тiла земнi; та iнша слава небесних, iнша земних. ⁴¹ Iнша слава сонця, iнша слава мiсяця, iнша зiрок; i зiрка вiд зiрки рiзниться у славi. ⁴² Так i при воскресiннi мертвих: сiється у тлiння, встає в нетлiннi; ⁴³ сiєть­ся у безчестi, встає у славi; сiється в немочi, встає у силi; ⁴⁴ сiється тiло душевне, встає тiло духовне. Є тiло душевне, i є тiло духовне. ⁴⁵ Так i написано: пер­ший чоловiк Адам став душею живою, а остан­нiй Адам є дух живо­творчий. ⁴⁶ Але не духовне перше, а душевне, по­тiм духовне. ⁴⁷ Перший чоловiк — iз землi, земний; другий чоловiк — Господь з неба. ⁴⁸ Який земний, та­кi й земнi; i який небесний, такi й небеснi. ⁴⁹ I як ми носили образ земного, так будемо носити i образ небесного.

⁵⁰ Але скажу вам, браття, що плоть i кров успадкувати Царства Божого не можуть, i тлiння не успадкує нетлiння. ⁵¹ Ось кажу вам таїну: не всi ми помремо, але всi змiнимось; ⁵² раптом, в одну мить, при останнiй сурмi; бо засурмить, i мертвi воскреснуть нетлiнними, а ми перемiнимось. ⁵³ Бо тлiнному цьому належить одягнутися в нетлiнне, i смертному цьому одягну­тись у безсмертя. ⁵⁴ Коли ж тлiнне це вдягнеться в нетлiнне i смертне це вдягнеться в безсмертя, тодi збудеться слово написане: «Погли­нута смерть перемогою». ⁵⁵ Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? ⁵⁶ Жало ж смерти — грiх; а сила грiха — закон. ⁵⁷ Дяка Бого­вi, Який дав нам перемогу через Господа нашого Iсуса Христа. ⁵⁸ От­же, браття мої улюбленi, будьте твердi, непохитнi, завжди збагачуйтесь у дiлi Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.

Глава 15. [1] Гал. 1, 11. [2] Рим 1, 16. [3] Пс. 21, 7. Іс. 53, 5. Дан. 9, 24. Зах. 13, 7. [4] Пс. 15, 10. Іс. 53, 11. Ос. 6, 2-3. Іона 2, 1. [5] Мф. 28, 17. Мк. 16, 14. Лк. 24, 34. [8] Діян. 9, 3. [9] Діян. 8, 3. Еф. 3, 8. 1 Тим. 1, 13. [10] Мф. 10, 20. Мк. 16, 20. Еф. 3, 7. [12] Діян. 17, 18. 2 Тим. 2, 18. [13] Ін. 11, 25. Рим. 8, 11. [17] Діян. 13, 38. Рим. 4, 25. [20] Діян. 26, 23. Кол. 1, 18. Одкр. 1, 5. [21] Бут. 2, 17; 3, 19. Ін. 6, 39. [23] 1 Сол. 4, 15-16. [24] Дан. 7, 14. Мф. 28, 18. 1 Тим. 6, 15. [25] Пс. 109, 1. Діян. 2, 34. Євр. 1, 13. [26] Одкр. 20, 14. [27] Пс. 8, 7. Євр. 2, 8. [28] 1 Кор. 11, 3. [30] 2 Кор. 11, 26. [31] Рим. 8, 36. [32] Прем. 2, 6. Іс. 22, 13. Лк. 12, 19. [34] Рим. 13, 11. [36] Ін. 12, 24. [42] Дан. 12, 3. [44] Мф. 22, 30. [45] Рим. 5, 18.Бут. 2, 7. [47] Бут. 2, 7. Ін. 3, 31. [48] Ін. 3, 6. [49] Бут. 5, 3. Рим. 8, 29. [50] Ін. 1, 13; 3, 3. [51] 1 Сол. 4, 17. [52] Мф. 24, 31. Ін. 5, 28. 1 Сол. 4, 16. [54] Іс. 25, 8. [55] Ос. 13, 14. [56] Рим. 4, 15. [57] 1 Ін. 5, 4-5. [58] Кол. 1, 23.

Глава 16 ↑

 Щодо милостинi для святих, то робiть так, як я установив у церквах галатiйських. ² У перший день тижня кожен iз вас нехай вiдкладає в себе i зберiгає, скiльки має змоги, щоб не збирати, коли я прийду. ³ Коли ж прийду, то, котрих ви оберете, тих по­шлю з листами віднести милостиню в Єрусалим. ⁴ Якщо ж буде при­стойно i менi піти, то вони пiдуть зi мною.

⁵ Я прийду до вас, коли пройду Македонiю; бо я йду через Македонiю. ⁶ У вас же, можливо, я по­живу або й перезимую, щоб ви ме­не провели, куди пiду. ⁷ Бо не хочу тепер бачитися iз вами мимохiдь, а сподiваюсь деякий час пробути у вас, коли дозволить Гос­подь. ⁸ В Ефесi ж я пробуду до П’ят­десят­ницi, ⁹ бо для мене вiд­чинилися великi й широкi дверi, i супротив­никiв багато.

¹⁰ Якщо прийде до вас Тимофiй, глядiть, щоб вiн був у вас у безпецi; бо вiн робить дiло Господнє, як i я. ¹¹ Тому нехай нiхто не зневажає його, але проведiть його з миром, щоб вiн прийшов до мене; бо я чекаю на нього з браттями. ¹² Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб вiн iз браттями прийшов до вас; та вiн нiяк не хо­тiв iти тепер, а прийде при нагодi.

¹³ Пильнуйте, стiйте у вiрi, будьте мужнi i твердi. ¹⁴ Усе у вас нехай буде з любов’ю.

¹⁵ Благаю вас, браття [ви знаєте сiм’ю Стефанову, що вона є початок Ахайї i що вони присвятили себе на служiння святим], ¹⁶ будьте i ви шанобливi до таких i до всякого, хто допомагає i трудиться. ¹⁷ Я радий приходу Стефана, Фортуната i Ахаїка; вони заповнили вiдсутнiсть вашу, ¹⁸ бо вони заспокоїли мiй i ваш дух. Шануйте таких.

¹⁹ Вiтають вас Церкви Асiйськi; щиро вiтають вас у Господi Акила i Прискілла разом iз домашньою їхньою церквою. ²⁰ Вiтають вас усi браття. Вiтайте один одного святим цiлуванням.

²¹ Моє, Павлове, вiтання власною рукою. ²² Хто не любить Господа Iсуса Христа, нехай буде проклятий, мара́н-афа́.* ²³ Благодать Господа нашого Iсуса Христа з вами, ²⁴ i любов моя з усiма вами в Христi Iсусi. Амiнь.

Глава 16. [1] Рим. 12, 13. [3] 2 Кор. 8, 19. [7] Як. 4, 15. 1 Кор. 4, 19. [13] Мф. 24, 42. 1 Пет. 5, 8. Одкр. 3, 11, 20. [15] 1 Кор. 1, 16. [19] 2 Тим. 4, 19. [20] 1 Пет. 5, 14. Рим. 16, 16. 2 Кор. 13, 12.

* Нехай буде відлучений до пришестя Господа.

Опубліковано: 04.10.2013; востаннє змінено: 13.02.2014.