«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:   1  2  3  4  5   6  7  8  9  10  11  12  13  14 

КНИГА ТОВИТА*

Глава 1 ↑

Книга сказань Товита, сина Товиїлового, Ананіїлового, Адуїлового, Гаваїлового, з племені Асиїлового, з коліна Неффалимового, ² який у дні Ассирійського царя Енемессара взятий був у полон з Фисви,­ що знаходиться праворуч від Кидія Неффалимового, у Галилеї, вище Асира. Я, Товит, у всі дні життя мого ходив путями істини і правди, ³ і ро­бив багато благодіянь братам моїм і народу моєму, які прийшли разом зі мною у країну Ассирійську, в Ни­невію. ⁴ Коли я жив у країні моїй, у землі Ізраїля, будучи ще юнаком, тоді усе коліно Неффалима, батька мого, перебувало у відпадінні від дому Єрусалима, обраного від усіх колін Ізраїля, щоб усім їм приносити там жертви, де освячений храм оселі Всевишнього й утверджений на всі роди повіки. ⁵ Як усі коліна, що відокремилися, приносили жертви Ваалу, юниці, так і дім Неффалима,­ батька мого. ⁶ Я ж один часто ходив у Єрусалим на свята, як приписано всьому Ізраїлю установленням вічним, з початками і десятинами плодів землі і початками вовни овець, ⁷ і віддавав це священикам, синам Аароновим, для жертовника: десятину всіх плодів давав синам Левіїним, які служили у Єрусалимі; іншу десятину продавав, і щороку ходив і витрачав її у Єрусалимі; ⁸ а третю давав, кому належало, як заповіла мені Деввора, мати батька мого, ко­ли я після батька мого залишився сиротою. ⁹ Досягнувши чоловічого ві­ку, я взяв дружину Анну із батьківського нашого роду, і породив від неї Товію. ¹⁰ Коли я відведений був у полон у Ниневію, усі брати мої та єдиноплемінники мої їли від споживи язичницької, ¹¹ а я утримував ду­шу мою і не їв, ¹² тому що я пам’ятав Бо­га всією душею моєю. ¹³ І дарував мені Всевишній милість і бла­го­воління в Енемессара, і я був у нього постачальником; ¹⁴ і ходив у Мідію, і віддав на збереження Гава­їлу, братові Гаврія, у Рагах Мідійсь­ких, десять талантів срібла. ¹⁵ Коли ж помер Енемессар, замість нього став царем син його Сеннахирим, шляхи якого не були постійними, і я уже не міг ходити у Мідію. ¹⁶ У дні Енемессара я робив багато благодіянь братам моїм: ¹⁷ голодним давав хліб мій, нагим — одяг мій і, якщо кого з племені мого бачив померлим і викинутим за стіну Ниневії, ховав його. ¹⁸ Таємно ховав я і тих, яких уби­­­­­вав цар Сеннахирим, коли, змушений втікати, повернувся з Юдеї. А він багатьох умертвив у люті своїй. І шу­кав цар трупи, але їх не зна­хо­ди­ли. ¹⁹ Один з ниневитян пішов і доніс цареві, що я погребаю їх; тоді я сховався. Довідавшись же, що мене шу­кають, щоб убити, від страху втік з міста. ²⁰ І було розкра­дено усе моє майно, і не залишилося в мене ні­чо­го,­ крім Анни, дружини моєї, і Товії, сина мого. ²¹ Але не минуло п’ят­де­сяти днів, як два сини його убили його й втекли в гори Араратські. І став ца­рем замість нього син його Сахер­дан, який поставив Ахиахара Анаїла, сина брата мого, над усією рахунковою частиною царства свого і над усім домоправлінням. ²² І клопотався Ахиахар за мене, і я повернувся у Ниневію. Ахиахар же був і виночерпій і хранитель персня, і домоправитель і скарбник; і Сахердан поставив його другим після себе; він був сином брата мого.

* Перекладена з грецької.

Глава 1. [2] 4 Цар. 17, 3. [5] 3 Цар. 12, 30. [6] Вих. 22, 29. [9] Чис. 36, 6. [11] Дан. 1, 8. [14] Тов. 4, 20. [17] Іс. 58, 7. [18] Іс. 37, 37. [21] 4 Цар. 19, 37. 2 Пар. 32, 21.

Глава 2 ↑

Коли я повернувся у дім свій, і були повернуті мені Анна, дружина моя, і Товія, син мій, у свято п’ятдесятниці, у святу седмицю седмиць, приготований був у мене гарний обід, і я возліг їсти. ² Побачивши­ багато страв, я сказав синові моєму:­ піди і приведи, кого знайдеш, бідно­го з братів наших, який пам’ятає Гос­пода, а я зачекаю на тебе. ³ І прийшов він і сказав: батьку мій, один із племені нашого задушений і кинутий на площі. ⁴ Тоді я, раніше ніж став їсти, поспіхом вийшов, прибрав його в одне житло до заходу сонця. ⁵ Повернувшись, зробив обмивання і їв хліб мій у скорботі. ⁶ І згадав я пророцтво Амоса, коли він сказав: свята ваші перетворяться на скорбо­ту, і всі утіхи ваші — на плач. ⁷ І я пла­­­­­кав. Коли ж зайшло сонце, я пішов і, викопавши могилу, поховав його. ⁸ Сусіди насміхалися з мене і говорили: ще не боїться він бути убитим за цю справу; бігав уже, і ось знову ховає мертвих. ⁹ У цю саму ніч, повернувшись після поховання і будучи нечистим, я ліг спати за стіною двору, і лице моє не було покрите. ¹⁰ І не помітив я, що на стіні були горобці. Коли очі мої були відкриті, горобці випустили тепле на очі мої, і зробилися на очах моїх більма. І ходив я до лікарів, але вони не допомогли мені. Ахиахар достав­ляв мені їжу, доки не вирушив у Елимаїду. ¹¹ А потім дружина моя Анна у жіночих відділеннях пряла вовну ¹² і посилала багатим людям, які давали їй платню, й одного разу на додачу дали козеня. ¹³ Коли при­несли його до мене, воно почало бекати; і я запитав дружину: звідки це козеня? чи не крадене? віддай його, кому воно належить! бо не доз­волено їсти крадене. ¹⁴ Вона відповіла: це подарували мені зверх плат­ні. Але я не вірив їй і наполягав, щоб віддала його, кому воно належить, і розгнівався на неї. А вона у відповідь сказала мені: де ж милос­тині твої і праведні діла? ось як усі вони виявилися на тобі!

Глава 2. [6] Ам. 8, 10. 1 Мак. 1, 39. [7] Тов. 12, 12. [8] Тов. 1, 18. [9] Чис. 19, 16. [13] Втор. 22, 1. [14] Іов. 2, 9.

Глава 3↑

Засмутившись, я заплакав і мо­­лився зі скорботою, говорячи: ² праведний Ти, Господи, і всі діла Твої і всі путі Твої — милість і істина,­ і судом істинним і правим судиш Ти повіки! ³ Пом’яни мене і зглянься на мене: не карай мене за гріхи мої й омани мої і батьків моїх, якими вони згрішили перед Тобою! ⁴ Бо вони не послухали заповідей Твоїх, і Ти віддав нас на розкрадання і полон і смерть, і на притчу ганьблення перед усіма народами, між якими ми розсіяні. ⁵ І, воістину, многі і правед­ні суди Твої — робити зі мною за гріхи мої і гріхи батьків моїх, тому що не виконували заповідей Твоїх і не робили за правдою перед Тобою. ⁶ Отже, твори зі мною, що Тобі благо­угодно; повели взяти дух мій, щоб я спочив і повернувся у землю, бо ме­­ні­ краще померти, ніж жити, оскільки я чую неправдиві докори, і глибока скорбота в мені! Повели звільнити мене від цієї тяготи в оселі вічні і не відверни лиця Твого від мене. ⁷ У той самий день трапилося і Саррі, дочці Рагуїловій, в Екбатанах Мідійських терпіти докори від служниць батька свого ⁸ за те, що її віддавали за сі­мох чоловіків, але Ас­модей, злий дух, умертвляв їх раніше, ніж вони були з нею як з дружиною. Вони говорили їй: хіба тобі не совісно, що ти задушила чоловіків твоїх? Уже сімох ти мала, але не назвалася ім’ям жодного з них. ⁹ Навіщо нас бити за них? Вони померли: йди і ти за ними, щоб нам не бачити твого сина або дочки повіки! ¹⁰ Почувши це, во­на дуже засмутилася, так що зважилася було позбавити себе життя, але подумала:­ я одна в батька мого; якщо зроблю це, нечестя йому буде, і я зведу старість його із сумом у пек­ло. ¹¹ І стала вона молитися біля вік­на і говорила: благословенний Ти, Господи Боже мій, і благословенне ім’я Твоє святе і славне навіки: нехай благословляє Тебе все творіння Твоє повіки! ¹² І нині до Тебе, Господи, звер­таю очі мої й лице моє; ¹³ благаю, візьми мене від землі цієї і не дай мені чути ще докори! ¹⁴ Ти знаєш, Господи, що я чиста від усякого гріха з чоловіком ¹⁵ і не знечес­тила імені мого, ні імені батька мого в землі полону мого; я єдинородна у батька мого, і немає в нього сина, який міг би успадкувати після нього, ні брата­ близького, ні сина братового, якому я могла б зберегти себе за дружину: уже семеро загинули в мене. Для чого ж мені жити? А якщо неугодно Тобі умертвити мене, то бла­гозволи зглянутися на мене і помилувати мене, щоб мені не чути більше докору! ¹⁶ І почута була молитва обох пе­ред славою великого Бога, і був посланий Рафаїл зцілити­ обох: ¹⁷ зняти більма в Товита і Сарру, дочку Рагуїлову, дати за дружину­ Товії, синові Товита, зв’язавши Асмодея, злого духа; тому що Товії призначено успадкувати її. — І в один і той самий час Товит, після повернення, ввійшов у дім свій, а Сарра, дочка Рагуїлова, вийшла зі світлиці своєї.

Глава 3. [4] Втор. 28, 15. [11] 3 Цар. 8, 44. Дан. 6, 10. [16] Мф. 18, 10. Євр. 1, 14.

Глава 4↑

У той день згадав Товит про срібло, яке віддав на збереження­ Гаваїлу в Рагах мідійських, ² і ска­зав сам собі: я просив смерти; чому ж не покличу сина мого Товію, щоб оголосити йому про це, поки я не помер? ³ І покликавши його, сказав: сину мій, коли я помру, поховай ме­не і не залишай матері своєї; шануй її в усі дні життя твого, роби угодне їй і не завдавай їй смутку. ⁴ Пам’ятай, сину мій, що вона мала багато скорбот через тебе ще під час чре­во­­­ношення. Коли вона помре, по­ховай­ її поряд зі мною в одному гробі.­ ⁵ В усі дні пам’ятай, сину мій, Господа Бога нашого і не бажай грішити і переступати заповіді Його. В усі дні життя твого чини правду і не ходи путями беззаконня, ⁶ бо, якщо ти будеш робити за істиною, у справах твоїх буде успіх, як у всіх, хто чинить за правдою. ⁷ Із майна твого подавай милостиню, і нехай не шкодує око твоє, коли будеш творити милостиню. Ні від якого убогого не відвертай лиця твого, тоді і від тебе не відвернеться лице Боже. ⁸ Коли в тебе буде багато, твори з того милостиню, і коли у тебе буде мало, не бійся творити милостиню і потроху; ⁹ ти запасеш собі багатий скарб на день нестатку, ¹⁰ бо милос­тиня спасає від смерти і не попускає зійти в темряву. ¹¹ Милостиня є багатий дар для усіх, хто творить її перед Всевишнім. ¹² Бережися, сину мій, усякого виду розпусти. Візьми собі дружину із племені батьків твоїх, але не бери дружини іноземної, яка не з коліна батька твого, бо ми сини пророків. З давнини батьки наші — Ной, Авраам, Ісаак і Яків. Пам’ятай, сину мій, що усі вони брали дружин із середовища братів своїх і були благословенні у дітях своїх,­ і нащадки їхні успадковують землю. ¹³ Отже, сину мій, люби братів твоїх і не підносся серцем перед братами твоїми і перед синами і дочками народу твого, щоб не від них узяти тобі дружину, тому що від гордости — погибель і велике безладдя, а від непотребства — зубожіння і руйнування: непотребство є мати голоду. ¹⁴ Плат­ня найманця, який буде працювати в тебе, нехай не переночує в тебе, а віддавай її негайно: і тобі воздасться, якщо будеш служити Богу. Будь обережний, сину мій, у всіх учинках твоїх і будь розсудливим у всій поведінці твоїй. ¹⁵ Що ненависне тобі самому, того не роби нікому. Вина до сп’яніння не пий, і пияцтво нехай не ходить з тобою на путі твоїй. ¹⁶ Давай голодному від хлі­ба твого і на­гим від одягу твого; від усього, у чо­­­му в тебе надлишок, твори милос­тині, і нехай не шкодує око твоє, ко­ли­ будеш творити милостиню. ¹⁷ Роз­да­вай хліби твої біля гробу праведних, але не давай грішникам. ¹⁸ У всякого розсудливого проси поради, і не нехтуй порадою корисною. ¹⁹ Благословляй Господа Бога повсякчас і проси в Нього, щоб путі твої були праві й усі діла і наміри твої благоуспішні, бо жоден народ не владний в успіху починань, але Сам Господь посилає усе благе і, кого хоче, принижує з Своєї волі. Пам’ятай же, сину мій, заповіді мої, і нехай не згладяться вони із серця твого! ²⁰ Тепер я відкрию тобі, що я віддав десять талантів срібла на збереження Гаваїлу, синові Гаврієвому, в Рагах мідійських. ²¹ Не бійся, сину мій, що ми зубожіли: у тебе багато, якщо ти будеш боятися Господа і, віддаляючись від усякого гріха, чинити угодне перед Ним.

Глава 4. [3] Вих. 20, 12. Сир. 7, 29. [5] Еккл. 12, 1. [7] Притч. 3, 9. Сир. 4, 8; 14, 13. Лк. 14, 13. [8] Сир. 35, 9. [10] Сир. 29, 15. [14] Лев. 19, 13. Втор. 24, 14. [15] Мф. 7, 12. Лк. 6, 31. [16] Лк. 14, 13. [20] Тов. 1, 14.

Глава 5↑

І сказав Товія у відповідь йому: батьку мій, я виконаю все, що ти заповідаєш мені; ² але як я можу одержати срібло, не знаючи тієї лю­дини? ³ Тоді батько дав йому розписку і сказав: знайди собі людину, що супроводжувала б тебе; я дам йому платню, поки ще живий, і йдіть за сріблом.

⁴ І пішов він шукати людину і зустрів Рафаїла. Це був ангел, але він не знав ⁵ і сказав йому: чи можеш ти йти зі мною в Раги мідійські­ і чи знаєш ці місця? ⁶ Ангел відповів: можу йти з тобою і дорогу знаю; я вже зупинявся в Гаваїла, брата на­шого. ⁷ І сказав йому Товія: почекай мене, я скажу батькові моєму. ⁸ Той сказав: іди, тільки не барися. ⁹ Він, прийшовши, сказав батькові: ось я знайшов собі супутника. Батько сказав: запроси його до мене; я довідаюся, з якого він коліна і чи надійний супутник тобі. ¹⁰ І покликав його, і він увійшов, і привітали один одного. ¹¹ Товит запитав: скажи мені, брате, з якого ти коліна і з якого роду? ¹² Він відповів: коліна і роду ти шукаєш, чи найманця, який пішов би із сином твоїм? І сказав йому Товит: брате, мені хочеться знати рід твій і ім’я твоє. ¹³ Він сказав: я Азарія, з роду Ананії великого, із братів твоїх. ¹⁴ Тоді Товит сказав йому: брате, йди благополучно, і не гнівайся на мене за те, що я запитав про коліно і рід твій. Ти доводишся братом мені, з чесного і доброго роду. Я знав Ананію та Іонафана, синів Семея великого; ми разом ходили у Єрусалим на поклоніння, з первород­ними і десятинами земних плодів, бо не захоплювалися оманою братів­ наших: ти, брате, від доброго кореня! ¹⁵ Але скажи мені: яку платню я повинен буду дати тобі? Я дам тобі драхму на день і все необхідне для тебе і для сина мого, ¹⁶ і ще додам тобі зверх цієї платні, якщо благополучно повернетеся. ¹⁷ Так і домовилися. Тоді він сказав Товії: будь готовий у дорогу, і вирушайте благо­получно. І приготував син його пот­рібне для дороги. І сказав йому бать­ко: йди з цією людиною; Бог, Який живе на небесах, благоупорядкує шлях ваш, і ангел Його нехай супро­воджує вас! — І вирушили обоє, і со­бака юнака з ними.

¹⁸ Анна, мати його, заплакала, і сказала Товиту: навіщо відпустив ти сина нашого? Чи не він був опорою рук наших, коли входив і виходив перед нами? ¹⁹ Не віддавай переваги сріблу над сріблом; нехай воно буде, як сміття, у порівнянні із сином нашим! ²⁰ Тому що, скільки Гос­подом визначено нам жити, на це у нас є достатньо. ²¹ Товит сказав їй: не засмучуйся, сестро; він прийде здоровим, і очі твої побачать його, ²² тому що його буде супроводжувати добрий ангел; дорога його буде благоуспішною, і він повернеться здоровим.

Глава 6↑

І перестала вона плакати. ² А по­­­­­дорожні ввечері прийшли до ріки Тигру і зупинилися там на ніч. ³ Юнак пішов помитися, але з ріки показалася риба і хотіла поглинути юнака. ⁴ Тоді ангел сказав йому: візьми цю рибу. І юнак схопив рибу і витяг на землю. ⁵ І сказав йому ангел: розріж рибу, візьми серце, печінку і жовч, і збережи їх. ⁶ Юнак так і зробив, як сказав йому ангел; рибу ж спекли і з’їли; і пішли далі і дійшли до Екбатан. ⁷ І сказав юнак ангелові: брате Азаріє, для чого ця печінка і серце і жовч із риби? ⁸ Він відповів: якщо кого мучить демон або злий дух, то серцем і печінкою слід курити перед таким чоловіком або жінкою, і більш уже не буде мучитися; ⁹ а жовчю помазати людину, яка має більма на очах, і вона зцілиться. ¹⁰ Коли ж на­ближалися до Раг, ¹¹ ангел сказав юнаку: брате, нині ми переночуємо в Рагуїла, твого родича, у якого є дочка, на ім’я Сарра. ¹² Я поговорю про неї, щоб дали її тобі за дружину, бо тобі призначена спадщина її, тому що ти один з роду її; а дівчина прекрасна і розумна. ¹³ Так послухайся мене; я поговорю з її батьком і, коли ми повернемося із Раг, звершимо шлюб. Я знаю Рагуїла: він ніяк не віддасть її чоловіку чужому всупереч закону Мойсеєвому; інакше повинен буде вмерти, тому що спадщину слід одержати тобі, а не іншому кому. ¹⁴ Тоді юнак сказав ангелові: брате Азаріє, я чув, що цю дівчину віддавали семи чоловікам, але усі вони загинули в шлюбній кімнаті; ¹⁵ а я один у батька і боюся,­ як би, увійшовши до неї, не померти подібно до попередніх; її любить демон, який нікому не шкодить, крім тих, хто наближається до неї. І тому я боюся, як би мені не померти і не звести життя батька мого і матері моєї сумом за мною в гріб їхній; а іншого сина, який поховав би їх, немає у них. ¹⁶ Ангел сказав йому: хіба ти забув слова, які заповів тобі батько твій, щоб ти взяв дружину з роду твого? Послухай же мене, брате: їй слід бути твоєю дружиною, а про демона не турбуйся; у цю ж ніч віддадуть тобі її за дружину. ¹⁷ Тільки, коли ти ввійдеш у шлюбну кімнату, візьми курильницю, вклади в неї серце і печінку риби, і покури; ¹⁸ і демон відчує запах і відійде, і не повернеться ніколи. Коли ж тобі пот­рібно буде наблизитися до неї, встань­те обоє, воззовіть до мило­серд­­ного Бога, і Він спасе і помилує­ вас. Не бійся; бо вона призна­че­на тобі від віку, і ти спасеш її, і вона піде з тобою, і я знаю, що у тебе будуть від неї діти. Вислухавши це, Товія полюбив її, і душа його міцно приліпилася до неї. І прийшли вони у Екбатани.

Глава 6. [12] Чис. 27, 8; 36, 7.

Глава 7↑

І підійшли до дому Рагуїла. Сар­­ра зустріла і вітала їх, і вони її, і ввела їх у дім. ² І сказав Рагуїл Едні, дружині своїй: як схожий цей юнак на Товита, сина брата мого! ³ І запитав їх Рагуїл: звідки ви, брати? Вони відповіли йому: ми із синів Неффалима, полонених у Ниневію. ⁴ Ще запитав їх: чи знаєте брата нашого Товита? Вони відповіли: знаємо. Потім запитав: чи здоровий він? Вони відповіли: живий і здоровий. ⁵ А Товія сказав: це мій батько. ⁶ І ки­нувся до нього Рагуїл і цілував його і плакав. ⁷ І благословив його і сказав: ти син чесної і доброї людини. Але, почувши, що Товит утратив зір, засмутився і плакав; ⁸ плакали й Ед­на, дружина його, і Сарра, дочка його. І прийняли їх дуже радо ⁹ і закололи барана, і запропонували багату їжу. Товія ж сказав Рафаїлу: брате Аза­­ріє,­ переговори́, про що ти говорив на­ дорозі; нехай влаштується ця спра­ва! ¹⁰ І він передав цю розмову Рагуїлу, а Рагуїл сказав Товії: їж, пий і веселися, бо тобі належить узяти мою дочку. Втім, скажу тобі правду: ¹¹ я віддавав свою дочку се­ми чоловікам і, коли вони входили до неї, у ту ж ніч помирали. Але ти нині будь веселим! І сказав Товія: я нічого не буду тут їсти доти, доки не зговоритеся і не домовитеся зі мною. Рагуїл сказав: візьми її тепер же за правом; ти брат її, і вона твоя. Ми­ло­сердний Бог нехай влаштує вас щонайкраще! ¹² І прикликав Сарру, доч­ку свою, і, взявши руку її, віддав її Товії за дружину і сказав: ось, за законом Мойсеєвим, візьми її і веди до батька твого. І благословив їх. ¹³ І по­кликав Едну, дружину свою, і, взяв­ши сувій, написав договір і запечатав. ¹⁴ І почали їсти. ¹⁵ І покликав Рагуїл Едну, дружину свою, і ска­­зав їй: приготуй, сестро, іншу спальню і введи її.­ ¹⁶ І зробила, як він сказав; і ввела її туди, і заплака­ла, і прийня­ла взаємно сльози дочки своєї і сказала їй: ¹⁷ заспокойся, дочко; Господь неба і землі дасть тобі радість замість суму твого. Заспокойся, дочко моя!

Глава 7. [12] Чис. 36, 6.

Глава 8↑

Коли закінчили вечерю, ввели до неї Товію. ² Він же, йдучи, згадав слова Рафаїла і взяв курильницю, і поклав серце і печінку риби, і курив. ³ Демон, відчувши цей запах, утік у верхні країни Єгипту, і зв’язав його ангел.

⁴ Коли вони залишилися в кімнаті удвох, Товія встав з постелі і сказав:­ встань, сестро, і помолимося, щоб Гос­­подь помилував нас. ⁵ І почав То­вія говорити: благословенний Ти, Боже батьків наших, і благословенне ім’я Твоє святе і славне повіки! Нехай благословляють Тебе небеса і всі творіння Твої! ⁶ Ти створив Ада­ма і дав йому помічницею Єву, під­порою — дружину його. Від них народився рід людський. Ти сказав: недобре бути чоловікові одному, створимо помічника, подібного до нього. ⁷ І нині, Господи, я беру цю сестру мою не для задоволення похоті, але воістину як дружину: благоволи ж помилувати мене, і дай мені постаріти з нею! ⁸ І вона сказала з ним: амінь. ⁹ І обоє спокійно спали у цю ніч. Тим часом Рагуїл, уставши, пішов і викопав могилу, ¹⁰ говорячи: чи не помер і цей? ¹¹ І прийшов Рагуїл у дім свій ¹² і сказав Едні, дружині своїй: пошли одну зі служниць подивитися, чи живий він; якщо ні, поховаємо його, і ніхто не буде знати. ¹³ Служниця, відчинивши двері, ввійшла і побачила, що обоє вони сплять. ¹⁴ І, вийшовши, оголосила їм, що він живий.

¹⁵ І благословив Рагуїл Бога, гово­рячи: благословенний Ти, Боже, усяким благословенням чистим і святим! Нехай благословляють Тебе святі Твої, і всі творіння Твої, і всі ангели Твої, і всі обрані Твої, нехай благословляють Тебе повіки! ¹⁶ Благословенний Ти, що звеселив мене, і не сталося зі мною так, як я думав, але сотворив з нами з великої Твоєї милости! ¹⁷ Благословенний Ти, що по­милував двох єдинородних! Довер­ши, Владико, милість над ними: дай їм закінчити життя в здоров’ї, з весе­лощами і милістю! ¹⁸ І наказав рабам своїм закопати могилу. ¹⁹ І зробив для них шлюбний бенкет на чотирнадцять днів. ²⁰ І сказав йому Рагуїл із клятвою раніше закінчення­ днів шлюбного бенкету: не йди, доки не сповняться ці чотирнадцять днів шлюбного бенкету; ²¹ а тоді, взявши половину майна, благополучно вирушай до батька твого: інше ж одер­жиш, коли помру я і дружина моя.

Глава 8. [6] Бут. 2, 18.

Глава 9↑

І покликав Товія Рафаїла і ска­зав йому: ² брате Азаріє, візь­ми із собою раба і двох верблюдів і сходи у Раги мідійські до Гаваїла; принеси мені срібло і самого його приведи до мене на шлюб; ³ бо Рагу­їл зобов’язав мене клятвою, щоб я не йшов; ⁴ тим часом батько мій рахує дні і, якщо я набагато затримаюся, він буде дуже уболівати. ⁵ І пішов Рафаїл і зупинився в Гаваїла і віддав йому розписку; а той приніс міш­ки з печатками і передав йому. ⁶ І ра­но-вранці встали вони разом і прийшли на шлюб. І благословив Товія дружину свою.

Глава 10↑

Товит, батько його, рахував ко­­жен день. І коли виповнилися дні подорожі, а він не приходив, ² Товит сказав: чи не затримали­ їх? або чи не помер Гаваїл, і нема ко­му віддати їм срібло? ³ І дуже суму­вав. ⁴ Дружина ж його сказала йому: загинув син наш, тому і не приходить. І почала плакати за ним і говорила: ⁵ ніщо не займає мене, сину мій, тому що я відпустила тебе, світ­ло очей моїх! ⁶ Товит говорить їй: мовчи, не тривожся, він здоровий. ⁷ А вона сказала йому: мовчи ти, не обманюй мене; загинуло дитя моє. — І щодня ходила за місто на дорогу, якою вони вирушили; вдень не їла хліба, а ночами не переставала плакати за сином своїм Товією, поки не закінчилися чотирнадцять днів шлюбного бенкету, які Рагуїл закляв його провести там. Тоді Товія сказав­ Рагуїлу: відпусти мене, тому що бать­ко мій і мати моя не сподіваються вже побачити мене. ⁸ Тесть же сказав йому: побудь у мене; я пошлю до батька твого, і сповістять його про тебе. ⁹ А Товія говорить: ні, відпусти­ мене до батька мого. ¹⁰ І встав Ра­гуїл і віддав йому Сарру, дружину його, і половину майна, рабів і худоби і срібла, ¹¹ і, благословивши їх, відпус­тив, і сказав: діти! нехай бла­го­поспішить вам Бог Небесний, раніше ніж я помру. ¹² Потім сказав доч­ці своїй: шануй твого свекра і свек­руху; тепер вони — батьки твої; ба­­­жаю чути добру чутку про тебе. І по­цілував її. І Една сказала Товії: улюблений бра­те, нехай восставить тебе Господь Небесний і дарує мені бачити дітей від Сарри, дочки моєї, щоб я зраділа­ перед Господом. І ось, віддаю тобі дочку мою на збереження; не засмучуй її.

¹³ Після того вирушив Товія, благословляючи Бога, що Він благовпорядкував путь його, і благословляв Рагуїла й Едну, дружину його. І продовжував шлях, і наблизилися вони до Ниневії.

Глава 11↑

І сказав Рафаїл Товії: ти знаєш, брате, в якому становищі ти залишив батька твого; ² ходімо вперед, раніше дружини твоєї, і приготуємо приміщення; ³ а ти візьми у руку і жовч риб’ячу. І пішли; за ни­ми побіг і собака.

⁴ Тим часом Анна сиділа, виглядаючи на дорозі сина свого, ⁵ і, помітивши, що він іде, сказала батькові його: ось, іде син твій і людина, яка вирушила з ним. ⁶ Рафаїл сказав: я знаю, Товіє, що в батька твого­ відкриються очі; ⁷ ти тільки помасти жовчю очі його, і він, відчувши їдкість, обітре їх, і спадуть більма, і він побачить тебе. ⁸ Анна, підбігши, кинулася на шию сина свого і сказала йому: побачила я тебе, дитя моє, — тепер мені хоч померти. І обоє заплакали. ⁹ А Товит пішов до дверей і спіткнувся, але син його поспішив до нього, і підтримав батька свого, ¹⁰ і приклав жовч до очей бать­ка свого, і сказав: підбадьорся, бать­ку мій! ¹¹ Очі його защеміли, і він обтер їх, ¹² і знялися з країв очей його більма. Побачивши сина свого, він упав на шию його ¹³ і заплакав і сказав: благословенний Ти, Боже, і благословенне ім’я Твоє повіки, і благословенні всі святі ангели Твої! ¹⁴ Тому що Ти покарав і помилував мене. Ось, я бачу Товію, сина мого. — І ввійшов син його ра­дісно і розповів батькові своєму про дивовижні діла, які були з ним у Мідії. ¹⁵ І вийшов Товит назустріч невістці своїй до воріт Ниневії, радіючи і благословляючи Бога. Ті, які бачили, що він іде, дивувалися, як він прозрів. ¹⁶ І Товит сповідав перед ними, що Бог помилував його. Коли підійшов Товит до Сарри, не­вістки своєї, благословив її і сказав: здрастуй, дочко моя! Благословенний Бог, Який привів тебе до нас, і благословенні батько твій і мати твоя! Зраділи і всі брати його в Ниневії. ¹⁷ І прийшов Ахиахар і Насвас, племінник його, ¹⁸ і весело святкували шлюб Товії сім днів.

Глава 12↑

І покликав Товит сина свого Товію і сказав йому: приготуй, сину мій, платню чоловіку, який ходив з тобою; йому потрібно ще додати. ² Він відповів: батьку мій, я не матиму збитку, якщо віддам йому половину всього, що приніс; ³ тому що він привів мене до тебе здоровим і дружину мою зцілив, і срібло моє приніс і тебе також зцілив. ⁴ Старець сказав: так і слід йому. ⁵ І покликав ангела і сказав йому: візьми половину всього, що ви принесли, і йди з миром.

⁶ Тоді, відкликавши обох їх окремо, ангел сказав їм: благословляйте Бога, прославляйте Його, визнавайте велич Його і сповідуйте перед усіма живими, що Він зробив для вас. Добре діло – благословляти Бо­га, звеличувати ім’я Його і благо­го­війно проповідувати про діла Божі; і ви не лінуйтеся прославляти Його. ⁷ Таємницю цареву пристойно зберігати, а про діла Божі сповіщати похвально. Робіть добро, і зло не осягне вас. ⁸ Добре діло – молитва з постом і милостинею і справедливіс­тю. Краще мале зі справедливістю, ніж багато чого з неправдою; краще творити милостиню, ніж збирати зо­лото, ⁹ бо милостиня від смерти спасає і може очищати всякий гріх. Ті, що творять милостині і діла прав­ди,­ будуть довго жити. ¹⁰ Грішники ж є вороги свого життя. ¹¹ Не приховаю від вас нічого; я сказав уже: таємни­цю цареву пристойно зберігати, а про діла Божі оголошувати похваль­но. ¹² Коли молився ти і невістка твоя Сарра, я підносив пам’ять молитви вашої до Святого, і коли ти ховав мертвих, я також був з тобою. ¹³ І коли ти не полінувався встати і залишити обід свій, щоб піти і прибрати мертвого, твоя добродійність не втаїлася від мене, але я був з тобою. ¹⁴ І нині Бог послав мене зцілити­ тебе і невістку твою Сарру. ¹⁵ Я — Ра­­фаїл, один із семи святих ангелів, які возносять молитви святих і піднімаються перед славою Святого.

¹⁶ Тоді обоє знітилися й упали ли­цем на землю, тому що були у страху.­ ¹⁷ Але він сказав їм: не бійтеся, мир буде вам. Благословляйте Бога повік.­ ¹⁸ Бо я прийшов не з своєї волі, а з во­­­­­­лі Бога нашого; тому і благословляйте Його повік. ¹⁹ Усі дні я був ви­димий вами, але я не їв і не пив, — тільки поглядом вашим уявлялося це. ²⁰ Отже, прославляйте тепер Бога, тому що я відходжу до Того, Хто пос­лав мене, і напишіть усе, що зверши­лося, в книгу. ²¹ І встали вони і більш уже не бачили його. ²² І стали розповідати про великі і дивні діла Божі, і як явився їм ангел Господній.

Глава 12. [12] Тов. 2, 7. [19] Бут. 18, 8. Суд. 13, 16.

Глава 13↑

У радості Товит написав молитву в цих словах: благословенний Бог, що вічно живе, і благословенне Царство Його! ² Бо Він карає і милує, зводить до пекла і возводить, і немає нікого, хто уник би руки Його. ³ Сини Ізраїлеві! прослав­ляйте Його перед язичниками, бо Він розсіяв нас між ними. ⁴ Там сповіщайте про велич Його, звеличуйте Його перед усім живим, бо Він Господь наш і Бог, Отець наш в усі віки: ⁵ покарає нас за неправди наші, і знову помилує і збере нас із усіх народів, де б ви не були розсіяні між ними. ⁶ Якщо ви будете звертатися до Нього всім серцем вашим і всією душею вашою, щоб чинити перед Ним за істиною, тоді Він повернеться до вас і не сховає від вас лиця Свого. Побачите, що́ Він зробить з вами. Прославляйте Його всіма словами вуст ваших і благословляйте Господа правди і звеличуйте царя віків. У землі полону мого я прославляю Його і проповідую силу і велич Його народу грішників. Наверніться, грішники, і робіть правду­ перед Ним. Хто знає, може, Він благозволить щодо вас і зробить вам милість? ⁷ Звеличую я Бога мого, і душа моя — Небесного Царя, і радіє величі Його. ⁸ Нехай усі сповіщають про Нього і прославляють Його у Єрусалимі. ⁹ Єрусалиме, місто святе! Він покарає тебе за діла синів твоїх і знову помилує синів праведних. ¹⁰ Слав Господа щиро і благословляй Царя віків, щоб знову була споруджена скинія Його в тобі з радістю, щоб Він звеселив серед тебе полонених і полюбив у тобі нещасних в усі роди навіки. ¹¹ Багато народів здалеку прийдуть до імені Господа Бога з дарами в руках, з дарами Царю Небесному; роди родів звеличать те­бе з вигуками радісними. ¹² Прокляті всі ненависники твої, благословенні будуть повік усі, що люблять тебе! ¹³ Радуйся і весели­ся за синів правед­них, тому що вони зберуться, і будуть благословляти Господа праведних. ¹⁴ О, блаженні ті, що люблять тебе! вони зрадіють миру твоєму. Блаженні скорботні за всі біди твої, бо вони будуть радіти тобою, коли побачать усю славу твою, і будуть веселитися вічно. ¹⁵ Нехай благослов­ляє душа моя Бога, Царя великого, ¹⁶ бо Єрусалим буде відбудований із сапфіра і смарагда і з коштовних каменів; стіни твої, вежі й укріплення — із чистого золота; ¹⁷ і площі єрусалимські будуть вистелені берилом, анфраксом і каменем з Офира. ¹⁸ На усіх вулицях його буде лунати: алилуя, — і будуть славословити, говорячи: благословенний Бог, Який звеличив Єрусалим, на всі віки.

Глава 13. [2] Втор. 32, 39. 1 Цар. 2, 6. Прем. 16, 13. [11] Іс. 51, 11; 60, 4–5. Діян. 2, 47. Одкр. 21, 24. [16] Одкр. 21, 18–19. [17] Іс. 54, 11. Одкр. 21, 11, 18.

Глава 14↑

І закінчив Товит славослів’я. ² Він був вісімдесяти восьми ро­­ків, коли втратив зір, і через вісім­ років прозрів. І творив милостині, і продовжував бути благоговійним пе­ред Господом Богом і прославляти Його. ³ Врешті він дуже постарів, і покликав сина свого і шість синів його, і сказав йому: сину мій, візьми синів твоїх; ось я постарів і вже при кінці життя мого. ⁴ Вируш у Мі­дію, сину мій, бо я впевнений, що Ниневія буде зруйнована, як говорив­ пророк Іона; а у Мідії буде спокійніше до часу. Брати наші, які знаходяться на вітчизняній землі, будуть розсіяні з цієї доброї землі; Єрусалим буде пустелею, і дім Божий у ньому буде спалений і до часу залишиться пустим. ⁵ Але знову Бог помилує їх і поверне їх у землю; і спорудять дім Божий, не такий, як колишній, доки не сповняться часи віку. І після того повернуться з полону і побудують Єрусалим чудово, і дім Божий буде відновлений у ньому на всі роди віку, — споруда велич­на, як говорили про неї пророки. ⁶ І всі народи навернуться і будуть істинно благоговіти перед Господом Богом і скинуть ідолів своїх; ⁷ і всі народи будуть благословляти Господа. І Його народ буде прославляти Бога, і Господь піднесе народ Свій; і всі, що істинно і праведно люблять Господа Бога, будуть радуватися, творячи милість братам нашим. ⁸ Отже, сину мій, вийди з Ниневії, бо неодмінно сповниться те, що говорив пророк Іона. ⁹ Ти ж дотримуйся закону і повелінь і будь любомилостивим і справедливим, щоб добре було тобі. ¹⁰ Поховай мене пристойно, і матір твою зі мною, і потім не залишайтеся в Ниневії. — Сину мій, дивися, що́ зробив Аман з Ахиахаром, який виховав його: як він із світла привів його у пітьму, і як віддано йому. Ахиахар урятований, а той одержав гідну відплату — зійшов у пітьму. Манассія творив милостиню, і був спасений від смертної сіті, яку розставили йому; Аман же упав у сіті і загинув. ¹¹ Отже, діти, знайте, що́ робить милостиня і як спасає справедливість. — Коли він це сказав, душа його залишила його на ложі; було ж йому сто п’ятдесят вісім років, і син з честю поховав його.

¹² Коли померла Анна, він поховав і її з батьком своїм. Після того Товія з дружиною своєю і дітьми сво­їми вирушив у Екбатани до Рагуїла, тестя свого, ¹³ і досяг чесної старос­ти, і поховав пристойно тестя і тещу своїх, і одержав у спадщину майно їхнє і Товита, батька свого. ¹⁴ І помер ста двадцяти семи років в Екба­танах мідійських. ¹⁵ Але перш ніж помер, він чув про загибель Ниневії, яку полонив Навуходоносор і Асуїр, і зрадів перед смертю щодо Ниневії.

Глава 14. [4] Іс. 3, 8. Наум. 3, 7. Соф. 2, 15. [5] 1 Езд. 6, 15. Зах. 8, 8. [6] Соф. 2, 11. Зах. 13, 2. [9] Втор. 6, 13. Нав. 24, 14. 1 Цар. 7, 3.

Опубліковано: 09.09.2013; востаннє змінено: 11.02.2014.