«Наша Парафія»

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл.• Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах.• Мал.
• Мф. • Мк. • Лк. • Ін. • Діян.
• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.
• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.
• Одкр.

Глава:  1  2   3   4   5   6   7   8   9   10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24 

ЧЕТВЕРТА КНИГА ЦАРСТВ*

Глава 1↑

 І відійшов Моав від Ізраїля після смерти Ахава. ² Охозія ж упав через ґрати зі світлиці своєї, що в Самарії, і занедужав. І послав послів, і сказав їм: підіть, запитайте у Веельзевула, божества аккаронського: чи видужаю я від цієї хвороби? [І пішли вони запитувати.]

³ Тоді ангел Господній сказав Іллі фесвитянину: встань, піди назустріч посланим від царя Самарійського і скажи їм: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ви йдете запитувати Веельзевула,­ божество аккаронське? ⁴ За це так говорить Господь: з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. І пішов Ілля, [і сказав їм]. ⁵ І поверну­лися до Охозії послані. І він сказав їм: чого це ви повернулися? ⁶ І сказали йому: назустріч нам вийшов чо­ловік і сказав нам: підіть, поверніться до царя, який послав вас, і скажіть йому: так говорить Господь: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ти поси­лаєш запитувати Веельзевула, божество ак­каронське? За те з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. ⁷ І сказав їм: який на вигляд той чоловік, який вийшов назустріч вам і говорив вам слова ці? ⁸ Вони сказали йому: чоловік той весь у волоссі і шкіряним поясом підперезаний по стегнах своїх. І сказав він: це Ілля фесвитянин. ⁹ І послав до нього п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він пішов до нього, коли Ілля сидів на верхівці гори, і сказав йому: чоловіче Божий! цар говорить: зійди. ¹⁰ І відповідав Ілля, і сказав п’ятдесятникові: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь з неба і попалив його і п’ятидесяток його. ¹¹ І послав до нього цар іншого п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він став говорити йому: чоловіче Божий! так сказав цар: зійди швидше. ¹² І відповів Ілля і сказав йому: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і попалив його і п’ятидесяток його. ¹³ І ще послав утретє п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І піднявся, і прийшов п’ятдесятник третій, і упав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: чоловіче Божий! нехай не буде знех­тувана душа моя і душі рабів твоїх — цих п’ятдесятьох — перед очима твоїми; ¹⁴ ось, зійшов вогонь з неба, і попалив двох п’ятдесятників попередніх з їх п’ятидесятками; але тепер нехай не буде знехтувана душа моя перед очима твоїми! ¹⁵ І сказав ангел Господній Іллі: піди з ним, не бійся його. І він встав, і пішов з ним до царя. ¹⁶ І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти посилав послів запитувати Веельзевула, божество аккаронське, ніби в Ізраїлі немає Бога, щоб запитувати про слово Його, — з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. ¹⁷ І помер­ він за словом Господнім, що прорік Ілля. І став царем Іорам [брат Охозії], замість нього, на другий рік Іора­ма, сина Іосафатового, царя Юдейського, бо сина в того не було.

¹⁸ Інше про Охозію, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

* У євреїв: «Друга Царів».

Глава 1. [1] 2 Цар. 8, 2. 4 Цар. 3, 5. [2] Іс. 19, 3. Мф. 10, 25. Нав. 15, 45. [4] Пс. 54, 24. [8] Іс. 20, 2. Зах. 13, 4. Мф. 3, 4. [9] Суд. 13, 6. 3 Цар. 17, 18. 1 Тим. 6, 11. [10] Лк. 9, 54. Одкр. 11, 5. [12] Лк. 9, 54. [17] 4 Цар. 3, 1. [18] 2 Пар. 22, 1.

Глава 2↑

 У той час, коли Господь захотів піднести Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм з Галгала. ² І сказав Ілля Єлисеєві: залишся тут, бо Господь посилає мене у Вефиль. Але Єлисей сказав: живий Господь і жива душа твоя! не залишу­ тебе. І пішли вони у Вефиль. ³ І вийшли сини пророків, що у Вефилі, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь піднесе господа­ря твого над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть. ⁴ І сказав йому Ілля: Єлисею, залишся тут, бо Господь посилає мене в Єрихон. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І прийшли в Єрихон. ⁵ І підійшли сини пророків, що у Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь бере господаря твого і піднесе над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть. ⁶ І сказав йому Ілля: залишся тут, тому що Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли обоє. ⁷ П’ятдесят чоловік із синів пророчих пішли і стали віддалік навпроти них, а вони обоє стояли біля Йордану. ⁸ І взяв Ілля милоть свою, і згорнув, і вдарив нею по воді, і розступилася вона туди і сюди, і перейшли обоє по сухому. ⁹ Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: проси, що зробити тобі, раніше, ніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: дух, який у тобі, нехай буде на мені подвійно. ¹⁰ І сказав він: важкого ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.

¹¹ Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо. ¹² Єлисей же дивився і викликнув: батьку мій, батьку мій, ко­лісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одяг свій і роздер його на дві частини.­ ¹³ І підняв милоть Іллі, що впала з нього, і пішов назад, і став на березі Йордану; ¹⁴ і взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: де Господь, Бог Іллі, — Він Самий? І вдарив по воді, і вона розступилася туди і сюди, і перейшов Єлисей. ¹⁵ І побачили його сини пророків, що у Єрихоні, здаля, і сказали: спочив дух Іллі на Єлисеєві. І пішли назустріч йому, і поклонилися йому до землі, ¹⁶ і сказали йому: ось, є у нас , рабів твоїх, чоловік п’ятдесят, люди сильні; нехай би вони пішли і пошукали господаря твого; може, відніс його Дух Господній і поставив його на одній з гір, або на одній з долин. Він же сказав: не посилайте. ¹⁷ Але вони приступали до нього дов­го, так що надокучили йому, і він ска­зав: пошліть. І послали п’ятдесят чо­ловік, і шукали три дні, і не знайшли його, ¹⁸ і повернулися до нього, тим часом як він залишався в Єрихоні, і сказав їм: чи не говорив я вам: не ходіть? ¹⁹ І сказали жителі того міс­та Єлисеєві: ось, розташування цього­ міста добре, як бачить господар­ наш; але вода погана і земля неплідна. ²⁰ І сказав він: дайте мені нову чашу і покладіть туди соли. І дали йому. ²¹ І вийшов він до джерела води, і ки­нув туди соли, і сказав: так говорить Господь: Я зробив воду цю здоровою, не буде від неї надалі ні смер­ти, ні неплідности. ²² І вода стала здоровою до цього дня, за словом Єлисея, що він сказав. ²³ І пішов він звідти у Вефиль. Коли він ішов дорогою, малі діти вийшли з міста і насміхалися з нього і говорили йому: йди, плішивий! йди, плішивий! ²⁴ Він озирнувся і побачив їх і прокляв їх ім’ям Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розірвали з них сорок дві дити­ни. ²⁵ Звідси пішов він на гору Кармил, а звідти повернувся в Самарію.

Глава 2. [1] Втор. 11, 30. Нав. 4, 19. [2] Бут. 12, 8. 4 Цар. 4, 30. Руф. 1, 16. [4] Втор. 34, 3. [8] Вих. 14, 21. Нав. 3, 16; 4, 23. [9] 3 Цар. 3, 5. Мк. 6, 22. [11] Сир. 48, 13. 1 Мак. 2, 58. [12] Євр. 11, 5. [15] 4 Цар.f 2, 7. 3 Цар. 18, 12. [17] 4 Цар. 8, 11. [19] Вих. 15, 23. [24] Втор. 18, 19. Пс. 43, 6. Прем. 11, 18. [25] Нав. 19, 26.

Глава 3↑

 Іорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював дванадцять років, ² і робив невгодне в очах Господніх, хоча не так, як батько його і мати його: він зняв статую Ваала, яку зробив батько його; ³ однак же гріхів Ієровоама, сина Наватового, що ввів у гріх Ізраїля, він тримався, не відступав від них.

⁴ Меса, цар Моавитський, був багатий на худобу і посилав цареві Ізраїльському по сто тисяч овець і по сто тисяч необстрижених баранів. ⁵ Але коли помер Ахав, цар Моавитський відділився від царя Із­раїльського. ⁶ І виступив цар Іорам у той час із Самарії і зробив огляд всім ізраїльтянам; ⁷ і пішов і послав до Іосафата, царя Юдейського, сказати: цар Моавитський відділився від мене, чи підеш зі мною на війну проти Моава? Він сказав: піду; як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні. ⁸ І сказав: якою дорогою йти нам? Він сказав: дорогою пустелі Едомської. ⁹ І пішов цар Ізраїльський, і цар Юдейський, і цар Едомський, і йшли вони обходом сім днів, і не було води для війська і для худоби, що йшла за ними. ¹⁰ І сказав цар Ізраїльський: ох! скликав Господь трьох царів цих, щоб віддати їх у руку Моава. ¹¹ І сказав Іосафат: чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати Господа через нього? І відповів один із слуг царя Ізраїльського і сказав: тут Єлисей, син Сафатів, який подавав воду на руки Іллі. ¹² І сказав Іосафат: є в нього слово Господнє. І пішли до нього цар Ізраїльський, і Іосафат, і цар Едомський. ¹³ І сказав Єлисей цареві Ізраїльському: що мені і тобі? піди до пророків батька твого і до пророків матері твоєї. І сказав йому цар Ізраїльський: ні, бо Господь скликав сюди трьох царів цих, щоб віддати їх у руки Моава. ¹⁴ І сказав Єлисей: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! Якби я не шанував Іосафата, царя Юдейського, то не глянув би на тебе і не бачив би тебе; ¹⁵ тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася Єлисея, ¹⁶ і він сказав: так говорить Господь: робіть на цій долині рови за ровами, ¹⁷ бо так говорить Господь: не побачите вітру і не побачите дощу, а долина ця наповниться водою, яку будете пити ви і дрібна і велика худоба ваша; ¹⁸ але цього мало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у руки ваші, ¹⁹ і ви уразите всі міста укріплені і всі міста головні, і всі кращі дерева зрубаєте, і всі джерела водні загатите, і всі кращі ділянки польові зіпсуєте камінням. ²⁰ Зранку, коли підносять хлібне приношення, раптом полилася вода по дорозі від Едома, і наповнилася земля водою.

²¹ Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрані були всі, починаючи від тих, хто носить пояс, і старші, і стали на кордоні. ²² Зранку встали вони рано, і коли сонце засяяло над водою, моавитянам здаля здалася ця вода червоною, як кров. ²³ І сказали вони: це кров; побилися царі між собою і знищили один одного; тепер на здобич, Моав! ²⁴ І прийшли вони до стану ізраїльського. І встали ізраїльтяни і почали бити моавитян, і ті побігли від них, а вони продовжували йти на них і бити моавитян. ²⁵ І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожен по каменю і закидали його; і всі протоки вод загатили й усі дерева кращі зрубали, так що залишалися тільки камені в Кир-Харешеті. І обступили його пращники і зруйнували його. ²⁶ І побачив цар Моавитський, що битва долає його, і взяв із собою сімсот чоловік, які володіють мечем, щоб пробитися до царя Едомського; але не могли. ²⁷ І взяв він сина свого первістка, якому належало царювати замість нього, і підніс його у всепалення на стіні. Це спричинило велике обурення серед ізраїльтян, і вони відступили від нього і повернулися у свою землю.

Глава 3. [1] 4 Цар. 1, 17. [2] 3 Цар. 16, 32. [3] 3 Цар. 12, 28; 15, 26. [5] 4 Цар. 1, 1. 3 Цар. 21, 29. [7] 3 Цар. 22, 4. [9] 2 Пар. 21, 9. [11] 3 Цар. 22, 5. [14] 1 Цар. 15, 26. [15] 1 Цар. 16, 16. 4 Цар. 4, 27. [20] Вих. 29, 39. [27] Бут. 22, 2. Лев. 20, 2. Пс. 105, 37.

Глава 4↑

 Одна з дружин синів пророчих із криком говорила Єлисеєві: раб твій, мій чоловік, помер; а ти знаєш,­ що раб твій боявся Господа; тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх у раби собі. ² І сказав їй Єлисей: що мені зробити тобі? скажи­ мені, що є у тебе в домі? Вона сказа­ла: немає в раби твоєї нічого в домі, крім посудини з єлеєм. ³ І сказав він: піди, попроси собі посудин на сторо­ні, у всіх сусідів твоїх, посу­дин порож­ніх; набери чимало, ⁴ і пі­ди, зам­кни двері за собою і за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини; повні відставляй. ⁵ І пішла від нього і замкнула двері за собою і за синами своїми.­ Вони подавали їй, а вона наливала. ⁶ Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: подай мені ще посудину. Він сказав їй: немає більш посудин. І зупинилася олія. ⁷ І прийшла вона, і переказала чоловіку Божому. Він сказав: пі­ди, продай олію і заплати борги твої; а що залишиться, тим будеш жити із синами твоїми.

⁸ Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе їсти хліб; і коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб. ⁹ І сказала вона чоловіку своєму: ось, я знаю, що чоловік Божий, який проходить повз нас постійно, святий; ¹⁰ зробимо невелику світлицю над стіною і поставимо йому там постіль, і стіл, і сідалище, і світильник; і коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди. ¹¹ В один день він прийшов туди, і зайшов у світлицю, і ліг там, ¹² і сказав Гиєзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним. ¹³ І сказав йому: скажи їй: «ось, ти так піклуєшся про нас; що зробити б тобі? чи не потріб­но поговорити про тебе з царем, або з воєначальником?» Вона сказала: ні, серед свого народу я живу. ¹⁴ І сказав він: що ж зробити їй? І сказав Гиєзій: так ось, сина немає у неї, а чоловік її старий. ¹⁵ І сказав він: поклич її. Він покликав її, і стала вона у дверях. ¹⁶ І сказав він: через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина. І сказала вона: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї. ¹⁷ І жінка стала вагітною і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей. ¹⁸ І підріс хлопчик і в один день пішов до батька свого, до женців. ¹⁹ І сказав батькові своєму: голова моя! голова моя болить! І ска­зав той слузі своєму: віднеси його до матері його. ²⁰ І поніс його і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер. ²¹ І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і зам­к­нула його, і вийшла, ²² і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся. ²³ Він сказав: навіщо тобі їхати до нього? сьогодні не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: добре. ²⁴ І осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди; не зупиняйся, доки не скажу тобі. ²⁵ І вирушила і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармил. І коли побачив чоловік Божий її здаля, то сказав слузі своєму Гиєзію: це та сонамитянка. ²⁶ Побіжи до неї назустріч і скажи їй: «чи здорова ти? чи здоровий чоловік твій? чи здорова дитина?» — Вона сказала: здорові. ²⁷ Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Гиєзій, щоб відвести її; але чоловік Божий сказав: залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав від мене і не оголосив мені. ²⁸ І сказала вона: чи просила я сина в господаря мого? чи не говорила я: «не обманюй мене»? ²⁹ І сказав він Гиєзію: підпережи стегна твої і візь­ми жезл мій у руку твою, і піди; якщо зустрінеш кого, не вітай його, і якщо хто буде тебе вітати, не відповідай йому; і поклади жезл мій на лице дитини. ³⁰ І сказала мати дитини: живий Господь і жива душа твоя! не відстану від тебе. І він встав і пішов за нею. ³¹ Гиєзій пішов попереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні від­повіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: не пробуджується дитина. ³² І ввійшов Єлисей у дім, і ось, дитина померла лежить на постелі його. ³³ І ввійшов, і зам­к­нув двері за собою, і помолився Гос­поду. ³⁴ І піднявся і ліг над дитям, і приклав свої вуста до його вуст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому,­ і зігрілося тіло хлопчика. ³⁵ І встав і пройшов по світлиці назад і вперед; потім знову піднявся і простяг­ся на ньому. І пчихнула дитина ра­зів сім, і відкрила дитина очі свої. ³⁶ І покликав він Гиєзія і сказав: по­клич цю сонамитянку. І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: візьми сина твого. ³⁷ І пі­дійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі; і взяла сина свого і пішла. ³⁸ Єлисей же повернув­ся в Галгал.

І був голод у землі тій, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він слузі своєму: постав великий казан і звари юшку для синів пророчих. ³⁹ І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій; і прийшов і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх . ⁴⁰ І налили їм їсти. Але як тільки вони стали їсти юшку, то здійняли крик і говорили: смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти. ⁴¹ І сказав він: подайте борошна. І всипав його в казан і сказав [Гиєзію]: наливай людям, нехай їдять. І не стало нічого шкідливого в казані. ⁴² Прийшов хтось з Ваал-Шалиші, і приніс чоловіку Божому хлібний початок — двадцять ячмінних хлібців і сирі зерна в лушпинні. І сказав Єлисей: віддай людям, нехай їдять. ⁴³ І сказав слуга його: що тут я дам сотні людей? І сказав він: віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: «наситяться, і залишиться». ⁴⁴ Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.

Глава 4. [1] Лев. 25, 39. [2] 3 Цар. 17, 14. [16] Бут. 18, 10, 14. [18] Юдиф. 8, 2. [25] Нав. 19, 46. 4 Цар. 2, 25. [27] 4 Цар. 3, 15. [29] Лк. 10, 4. [35] 4 Цар. 8, 1. [36] 3 Цар. 17, 22. [37] Євр. 11, 35. [42] Чис. 18, 19. [43] Ін. 6, 7. [44] Мф. 15, 37.

Глава 5↑

 Неєман, воєначальник царя Си­­рійського, був великою людиною у господаря свого і шанованою, тому що через нього дав Господь перемогу сиріянам; і людина ця була відмінним воїном, але прокаженим. ² Сиріяни одного разу пішли загона­ми і взяли в полон із землі Ізраїльсь­кої маленьку дівчинку, і вона служи­ла дружині Неємановій. ³ І сказала вона господині своїй: о, якби господар мій побував у пророка, який у Самарії, то він зняв би з нього проказу його! ⁴ І пішов Неєман і передав це господарю своєму, говорячи: так і так говорить дівчинка, що із землі Ізраїльської. ⁵ І сказав цар Сирійський [Неєману]: піди, сходи, а я надішлю лист до царя Ізраїльсь­кого. Він пішов і взяв із собою десять талантів срібла і шість тисяч сиклів золота, і десять змін одягу; ⁶ і приніс лист цареві Ізраїльському, в якому було сказано: разом з листом цим, ось, я посилаю до тебе Неє­мана, слугу мого, щоб ти зняв з його проказу його. ⁷ Цар Ізраїльський, прочитавши лист, роздер одяг свій і сказав: хіба я Бог, щоб умертвляти й оживляти, що він посилає до мене, щоб я зняв з людини проказу її? ось, тепер знайте і дивіться, що він шукає приводу ворогувати проти мене.

⁸ Коли почув Єлисей, чоловік Божий, що цар Ізраїльський роздер одяг свій, то послав сказати цареві: для чого ти роздер одяг свій? нехай він прийде до мене, й дізнається, що є пророк в Ізраїлі. ⁹ І прибув Неєман на конях своїх і на колісниці своїй, і зупинився біля входу в дім Єлисєїв. ¹⁰ І вислав до нього Єлисей слугу сказати: піди, омийся сім разів у Йордані, й оновиться тіло твоє у тебе, і будеш чистий. ¹¹ І розгнівав­ся Неєман, і пішов, і сказав: ось, я думав, що він вийде, стане і закличе ім’я Господа Бога свого, і покладе руку свою на те місце і зніме проказу; ¹² хіба Авана і Фарфар, ріки дамаські, не кращі за всі води ізраїльські? хіба я не міг би омитися в них і очиститися? І повернувся і відійшов у гніві. ¹³ І підійшли раби його і говорили йому, і сказали: батьку мій, якби що-небудь важливе сказав тобі пророк, то чи не зробив би ти? а тим більше, коли він сказав тобі тільки: «омийся, і будеш чистий». ¹⁴ І пішов він і занурився в Йордані сім разів, за словом чоловіка Божого, й оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився. ¹⁵ І повернувся до чоловіка Божого він і всі, хто супроводжував його, і прийшов, і став перед ним, і сказав: ось, я пізнав, що на всій землі немає­ Бога, як тільки в Ізраїля; отже, прийми дар від раба твого. ¹⁶ І сказав він: живий Господь, перед лицем Якого стою! не прийму. І той примушував його взяти, але він не погодився. ¹⁷ І сказав Неєман: якщо вже не так, то нехай рабові твоєму дадуть землі, скільки понесуть два мули, тому що не буде надалі раб твій приносити всепалення і жертви­ іншим богам, крім Господа; ¹⁸ тільки­ ось у чому нехай простить Господь раба твого: коли піде господар мій у дім Риммона для поклоніння там і обіпрется на руку мою, і поклонюся я в домі Риммона, то, за моє поклоніння в домі Риммона, нехай простить Господь раба твого у випадку цьому. ¹⁹ І сказав йому: йди з миром. І він від’їхав від нього на невеликий простір землі.

²⁰ І сказав Гиєзій, слуга Єлисея, чо­­ловіка Божого: ось, господар мій відмовився взяти з руки Неємана, цьо­го сиріянина, те, що він приносив. Живий Господь! Побіжу я за ним, і візьму в нього що-небудь. ²¹ І погнав­ся Гиєзій за Неєманом. І побачив Неєман того, хто біг за ним, і зійшов з колісниці назустріч йому, і сказав: чи з миром? ²² Він відповів: з миром; господар мій послав мене сказати: «ось, тепер прийшли до мене з гори Єфремової два молодих чолові­ка­ із синів пророчих; дай їм талант срібла­ і дві зміни одягу». ²³ І сказав Неєман: візьми, мабуть, два таланти. І про­сив його. І зав’язав він два таланти сріб­ла у два мішки і дві зміни одягу і віддав двом слугам своїм, і понесли перед ним. ²⁴ Коли він прийшов до пагорба, то взяв з рук їхніх і сховав удо­ма. І відпустив людей, і вони пішли. ²⁵ Коли він прийшов і з’явився до господаря свого, Єлисей сказав йому: звідки, Гиєзію? І сказав він: нікуди не ходив раб твій. ²⁶ І сказав він йому: хіба серце моє не супровод­жувало тебе, коли обернувся назуст­річ тобі чоловік той з колісниці своєї?­ чи час брати срібло і брати одяг, або оливкові дерева і виноградники, і дрібну або велику худобу, і рабів або рабинь? ²⁷ Нехай же проказа Неєманова пристане до тебе і до потомства твого навік. І вийшов він від нього білий від прокази, як сніг.

Глава 5. [7] Втор. 32, 39. [10] Ін. 9, 7. Лк. 17, 14. [14] Лк. 4, 27. [15] Нав. 15, 19. 1 Цар. 25, 27. [27] 2 Цар. 3, 29. Вих. 4, 6. Чис. 12, 10.

Глава 6↑

 І сказали сини пророків Єлисеєві: ось, місце, де ми живемо при тобі, тісне для нас; ² підемо до Йордану і візьмемо звідти кожен по од­ній колоді і зробимо собі там місце­ для житла. Він сказав: підіть. ³ І сказав один: зроби милість, піди і ти з рабами твоїми. І сказав він: піду. ⁴ І пі­шов з ними, і прийшли до Йордану і стали рубати дерева. ⁵ І коли один валив колоду, сокира його впала у воду. І закричав він і сказав: ох, господарю мій! а вона була позичена! ⁶ І сказав чоловік Божий: де вона впала? Він показав йому місце. І відрубав він шматок дерева і кинув туди, і сплила сокира. ⁷ І сказав він: візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.

⁸ Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян, і радився зі слугами своїми, говорячи: у такому-то й у такому-то місці я розташую свій стан. ⁹ І посилав чоловік Божий до царя Ізраїльського сказати: бережися проходити цим місцем, тому що там сиріяни залягли. ¹⁰ І посилав цар Ізраїльський на те місце, про яке говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і зберіг себе там не раз і не два. ¹¹ І збентежилося серце царя Сирійського з цього приводу, і покликав він рабів своїх і сказав їм: скажіть мені, хто з наших у зносинах з царем Ізраїльським? ¹² І сказав один із слуг його: ніхто, господа­рю мій царю; а Єлисей пророк, який у Ізраїля, переказує цареві Ізраїльському і ті слова, що ти говориш у спальній кімнаті твоїй. ¹³ І сказав він: підіть, дізнайтеся, де він; я пошлю і візьму його. І донесли йому і сказали: ось, він у Дофаїмі. ¹⁴ І послав туди коней і колісниці і багато війська. І прийшли вночі й оточили місто. ¹⁵ Вранці слуга чоловіка Божо­го­ встав і вийшов; і ось, військо нав­коло міста, і коні і колісниці. І сказав йому слуга його: горе нам! господарю мій, що нам робити? ¹⁶ І сказав він: не бійся, тому що тих, які з нами, більше, ніж тих, які з ними. ¹⁷ І молився Єлисей, і говорив: Господи! відкрий йому очі, щоб він побачив. І відкрив Господь очі слузі, і він побачив, і ось, уся гора наповне­на конями і колісницями вогненними навкруги Єлисея. ¹⁸ Коли пішли до нього сиріяни, Єлисей помолився Господу і сказав: уразь їх сліпотою. І Він уразив їх сліпотою за словом Єлисея. ¹⁹ І сказав їм Єлисей: це не та дорога і не те місто; йдіть за мною, і я проведу вас до тієї людини,­ яку ви шукаєте. І привів їх у Самарію. ²⁰ Коли вони прийшли у Самарію, Єлисей сказав: Господи! відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони всередині Самарії. ²¹ І сказав цар Ізраїльський Єлисеєві, побачивши їх: чи не побити їх, батьку мій? ²² І сказав він: не вбивай. Хіба мечем твоїм і луком твоїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п’ють, і підуть до господаря свого. ²³ І приготував їм великий обід, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до господаря свого. І не ходили більше ті полчища сирійські в землю Ізраїлеву.

²⁴ Після того зібрав Венадад, цар Сирійський, усе військо своє і виступив, і обложив Самарію. ²⁵ І був великий голод у Самарії, коли вони облягли її, так що осляча голова продавалася за вісімдесят сиклів срібла,­ і четверта частина каба голубиного посліду — по п’ять сиклів срібла. ²⁶ Один раз цар Ізраїльський проходив по стіні, і жінка з криком говорила йому: допоможи, господарю мій царю. ²⁷ І сказав він: якщо не допоможе тобі Господь, з чого я допоможу тобі? чи з току, а чи з точила? ²⁸ І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: ця жінка говорила мені: «віддай свого сина, ми з’їмо його сьогод­ні, а сина мого з’їмо завтра». ²⁹ І зва­рили ми мого сина, і з’їли його. І я сказала їй на другий день: «віддай же твого сина, і з’їмо його». Але вона сховала свого сина. ³⁰ Цар, вислухав­ши слова жінки, роздер одяг свій: і проходив він по стіні, і народ бачив, що веретище на самому тілі його. ³¹ І сказав: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить, якщо залишиться голова Єлисея, сина Сафатового, на ньому сьогодні. ³² Єлисей же сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] людину від себе. Раніше, ніж прийшов посланий до нього, він сказав старцям: чи бачите, що цей син убивці послав зняти з мене голову? Дивіться, коли прийде посланий, зачиніть двері і притисніть його дверима. А ось і тупіт ніг господаря його за ним! ³³ Ще говорив він з ними, і ось посланий приходить до нього, і говорить: ось яка біда від Господа! чого мені надалі чекати від Господа?

Глава 6. [1] 4 Цар. 4, 38. [13] Бут. 37, 17. [16] 2 Пар. 32, 7. 1 Ін. 4, 4. [17] Чис. 24, 4. Діян. 27, 23. Євр. 1, 14. [18] Бут. 19, 11. [22] 3 Цар. 20, 31. Притч. 25, 22. Рим. 12, 20. [25] 4 Цар. 7, 18. [28] Втор. 28 , 53. [29] Лев. 26, 29. Плач. 4, 10. Єз. 5, 10. [30] 4 Цар. 5, 7.

Глава 7↑

 І сказав Єлисей: вислухайте слово Господнє: так говорить Гос­подь: завтра в цей час міра борошна кращого буде по сиклю і дві міри ячменю по сиклю біля воріт Самарії. ² І відповів сановник, на руку якого цар спирався, чоловіку Божому, і сказав: якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути? І сказав той: ось побачиш очима тво­їми, але їсти цього не будеш. ³ Чотири чоловіка прокажених знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерти? ⁴ Якщо зважитися нам піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж сидіти тут, то також помремо. Піде­мо­ краще в стан сирійський. Якщо залишать нас у живих, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо. ⁵ І вста­ли в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, і ось, немає там жодної людини. ⁶ Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт коліс­ниць та іржання коней, шум війська­ великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єги­петських, щоб піти на нас. ⁷ І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе. ⁸ І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли і пили, і взяли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли і сховали.­ ⁹ І сказали один одному: не так ми робимо. День цей — день радісної звістки, якщо ми будемо баритися і будемо чекати ранкового світ­ла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський. ¹⁰ І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: ми хо­дили в стан сирійський, і ось, немає там ні людини, ні голосу людського,­ а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як бути їм. ¹¹ І по­кликали воротарів, і вони переда­ли звістку в самий палац царський. ¹² І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: скажу вам, що роблять з нами сиріяни. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: «ко­ли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто». ¹³ І відповів один зі службовців при ньому, і сказав: нехай візьмуть п’ять з останніх коней, що залишилися в місті, [з усього ополчення ізраїльтян тільки і залишилося в ньому, з усього ополчення ізраїльтян, що за­гинуло], і пошлемо, і подивимося. ¹⁴ І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар услід сирійському війську, сказавши: підіть, подивіться. ¹⁵ І їхали за ним до Йордану, і ось уся дорога встелена одягом і речами, які покидали сиріяни при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли цареві. ¹⁶ І вийшов народ, і розграбував стан сирійський, і була міра борошна­ кращого по сиклю, і дві міри ячменю по сиклю, за словом Господнім. ¹⁷ І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт; і розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар. ¹⁸ Коли говорив чоловік Божий царю так: «дві міри ячменю по сиклю, і міра борошна кращого по сиклю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії», ¹⁹ тоді відповів цей сановник чоловіку Божому і сказав: «якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути?» А він сказав: «побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш». ²⁰ Так і збулося з ним; і затоптав його народ у воротах, і він помер.

Глава 7. [2] 4 Цар. 5, 18. [3] Лев. 13, 46. [6] 4 Цар. 19, 7. [17] 4 Цар. 7, 2. [19] 4 Цар. 7, 2.

Глава 8↑

 І говорив Єлисей жінці, сина якої воскресив він, і сказав: устань, і піди, ти і дім твій, і поживи там, де можеш пожити, бо послав Господь голод, і він прийде на цю землю на сім років. ² І встала та жінка, і зробила за словом чоловіка Божого;­ і пішла вона і дім її, і жила в землі Филистимській сім років. ³ Через сім років повернулася ця жінка з землі Филистимської і прийшла просити царя про дім свій і про поле своє. ⁴ Цар тоді розмовляв з Гиєзієм, слугою чоловіка Божого, і сказав: розкажи мені про все чудове, що́ зробив Єлисей. ⁵ І в той час як він розповідав цареві, що той воскресив померлого, жінка, сина якої воскресив він, просила царя про дім свій і про поле своє. І сказав Гиєзій: господарю мій царю, це та сама жінка і той самий син її, якого воскресив Єлисей. ⁶ І запитав цар у жінки, і вона розповіла йому. І дав їй цар одного з придворних, сказавши: поверніть їй усе, приналежне їй, і всі доходи з поля, з того дня, як вона залишила землю, понині.

⁷ І прийшов Єлисей у Дамаск, коли Венадад, цар Сирійський, був хворий. І донесли йому, говорячи: прийшов чоловік Божий сюди. ⁸ І ска­зав цар Азаїлу: візьми в руку твою дарунок і піди назустріч чоловіку Божому, і запитай Господа через нього, говорячи: чи видужаю я від цієї хвороби? ⁹ І пішов Азаїл назустріч йому, і взяв дарунок у руку свою і все краще в Дамаску, скільки можуть нести сорок верблюдів, і прийшов і став перед лицем його, і сказав: син твій Венадад, цар Сирійський, послав мене до тебе запитати: «чи видужаю я від цієї хвороби?» ¹⁰ І сказав йому Єлисей: піди, скажи йому: «видужаєш»; однак же відкрив мені Господь, що він помре. ¹¹ І спрямував на нього Єлисей погляд свій, і так залишався до того, що привів його в ніяковість; і заплакав чоловік Божий. ¹² І сказав Азаїл: від чого господар мій плаче? І сказав він: від того, що я знаю, яке зло вчиниш ти синам Ізраїлевим; фортеці їхні віддаси вогню, і юнаків їхніх мечем умертвиш, і немовлят їхніх поб’єш, і вагітних жінок їхніх розрубаєш. ¹³ І сказав Азаїл: що таке раб твій, пес [мертвий], щоб міг зробити таку велику справу? І сказав Єлисей: указав мені Господь у тобі царя Сирії. ¹⁴ І пішов­ він від Єлисея, і прийшов до госпо­даря свого. І сказав йому цей : що го­ворив тобі Єлисей? І сказав: він говорив мені, що ти видужаєш. ¹⁵ А на другий день він узяв ковдру, намочив її водою, і поклав на лице його, і він помер. І став царем Азаїл замість нього.

¹⁶ У п’ятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, після Іосафата, царя Юдейського, став царем Іорам, син Іосафата, царя Юдейського. ¹⁷ Тридцяти двох років був він, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі, ¹⁸ і ходив шляхом царів ізраїльських, як робив дім Ахавів, тому що дочка Ахава була дружиною його, і робив неугодне в очах Господніх. ¹⁹ Однак же не хотів Господь погубити Іуду, заради Давида, раба Свого, бо Він обіцяв дати йому світильник у дітях його на усі часи. ²⁰ У дні його виступив Едом з-під руки Іуди, і поставили вони над собою царя. ²¹ І пішов Іорам у Цаїр, і всі колісниці з ним; і встав він уночі, й уразив ідумеян, які оточували його, і начальників над колісницями, але народ утік у намети свої. ²² І виступив Едом з-під руки Іуди до цього дня. У той же час виступила і Ливна.

²³ Інше про Іорама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. ²⁴ І спочив Іорам з батьками своїми, і похований з батьками­ своїми в місті Давидовому. І став царем Охозія, син його, замість нього.­

²⁵ У дванадцятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, став царем Охозія, син Іорама, царя Юдей­­ського. ²⁶ Двадцяти двох років був Охозія, коли став царем, і один рік царював в Єрусалимі. Ім’я ж матері його Гофолія, дочка Амврія, царя Ізраїльського. ²⁷ І ходив шляхом до­му Ахавового, і робив неугодне в очах Господніх, подібно до дому Аха­ва, тому що він був родичем дому Ахавового. ²⁸ І пішов він з Іорамом, сином Ахавовим, на війну з Азаїлом, царем Сирійським, у Рамоф галаадський, і поранили сиріяни Іорама. ²⁹ І повернувся Іорам цар, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, що заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І Охозія, син Іорама, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама, сина Ахавового, в Ізреель, тому що він був хворий.

Глава 8. [1] 4 Цар. 4, 35. [8] 4 Цар. 5, 5. [11] 4 Цар. 2, 17. Єр. 14, 17. Лк. 19, 41. [12] 4 Цар. 10, 32; 12, 17; 13, 3. [13] 3 Цар. 19, 15. [16] . 2 Пар. 21, 3. [17] 2 Пар. 21, 20. [18] 4 Цар. 16, 3. 2 Пар. 18, 1; 21, 6. [19] 2 Цар. 7, 16. [20] Бут. 27, 40. 2 Пар. 21, 8. [22] Нав. 21, 13. [24] 2 Пар. 22, 1. [26] 4 Цар. 11, 1. [27] 2 Пар. 22, 3. [28] 3 Цар. 22, 29. [29] 4 Цар. 9, 15.

Глава 9↑

 Єлисей пророк покликав одного із синів пророчих і сказав йому: опережи стегна твої, і візьми цю посудину з єлеєм у руку твою, і піди в Рамоф галаадський. ² Прийшовши туди, знайди там Іиуя, сина Іосафата, сина Намессієвого, і підійди, і повели йому виступити із середовища братів своїх, і введи його у внутрішню кімнату; ³ і візьми посудину з єлеєм, і вилий на голову його, і скажи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем». Потім відчини двері, і біжи, і не чекай. ⁴ І пішов отрок, слуга пророка, у Рамоф галаадський, ⁵ і прийшов, і ось сидять воєначальники. І сказав: у мене слово до тебе, воєначальнику. І сказав Іиуй: до кого з усіх нас? І сказав він: до тебе, воєначальнику.­ ⁶ І встав він, і ввійшов у дім. І от­рок вилив єлей на голову його, і сказав йому: так говорить Господь Бог Ізраїлів: «помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем, ⁷ і ти знищиш дім Ахава, господаря твого, щоб Мені помститися за кров рабів Моїх пророків і за кров усіх рабів Господніх, які впали від руки Ієзавелі; ⁸ і загине весь дім Ахава, і знищу в Ахава, хто мочиться до стіни, й ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі, ⁹ і зроблю дім Ахава, як дім Ієровоама, сина Наватового, і як дім Вааси, сина Ахиї­ного; ¹⁰ Ієзавель же з’їдять пси на полі Ізреельському, і ніхто не поховає її». І відчинив двері, і втік. ¹¹ І ви­йшов Іиуй до слуг господаря свого, і сказали йому: чи з миром? Навіщо приходив цей несамовитий до тебе? І сказав їм: ви знаєте цю людину і що він говорить. ¹² І сказали: неправда, скажи нам. І сказав він: те і те він сказав мені, говорячи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем». ¹³ І поспішили вони, і взяли кожен одяг свій, і підстелили йому на самих сходинках, і засурмили трубою, і ска­зали: царем став Іиуй! ¹⁴ І пов­став Іиуй, син Іосафата, сина Намес­сієвого, проти Іорама; Іорам же знаходився з усіма ізраїльтянами в Рамофі галаадському на сторожі проти Азаїла, царя Сирійського. ¹⁵ Втім, сам цар Іорам повернувся, щоб ліку­ватися в Ізреелі від ран, які заподіяли йому сиріяни, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І сказав Іиуй: якщо ви згодні [зі мною], то нехай ніхто не виходить з міста, щоб іти подати звістку в Ізреелі. ¹⁶ І сів Іиуй на коня, і поїхав у Ізреель, де лежав Іорам [цар Ізраїльський, для лікування ран, які заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським, сильним і могутнім], і куди Охозія, цар Юдейський, прийшов відвідати Іора­ма. ¹⁷ На вежі в Ізреелі стояв сторож,­ і побачив він полчище Іиуєве, коли во­­но йшло, і сказав: полчище бачу я. І сказав Іорам: візьми вершника, і пошли назустріч їм, і нехай скаже: чи з миром? ¹⁸ І виїхав вершник на коні назустріч йому, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною. І доніс сторож, і сказав: доїхав до них, але не повертається. ¹⁹ І послали іншого вершника, і він приїхав до них, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною. ²⁰ І до­ніс сторож, сказавши: доїхав до них, і не повертається, а хода, начебто Іиуя, сина На­­­мессієвого, тому що він іде стрім­ко.­­­­ ²¹ І сказав Іорам: запрягай. І за­­пряг­ли­­ колісницю його. І ви­ступив­ Іорам, цар Ізраїльський, і Охозія, цар Юдейський, кожен на колісниці своїй. І ви­ступили назустріч Іиую, і зу­­­стрі­ли­ся з ним на полі Навуфея із­­ре­­елитянина. ²² І коли побачив Іорам Іиуя, то сказав: чи з миром Іиуй? І ска­­­­­зав він: який мир при любодійст­ві Ієзавелі, матері твоєї, і при багатьох волхвуваннях її? ²³ І повернув Іорам ру­ки свої, і побіг, і сказав Охо­зії: зра­да, Охозіє! ²⁴ А Іиуй натягнув­ лук рукою своєю, і вразив Іорама між плечима його, і пройшла­ стріла через серце його, й упав він на колісниці своїй. ²⁵ І сказав Іиуй Бидекару, сановникові своєму: візьми, кинь його на ділянку поля Навуфея ізреелитянина, бо згадай, як ми з тобою їхали удвох позаду Ахава, бать­ка його, і як Господь прорік на нього таке пророцтво: ²⁶ істинно, кров Навуфея і кров синів його бачив Я вчора, говорить Господь, і помщуся тобі на цьому полі. Отже, візь­ми, кинь його на полі, за словом Господнім. ²⁷ Охозія, цар Юдейський, побачивши це, побіг по дорозі до дому, що в саду. І погнався за ним Іиуй, і сказав: і його бийте на колісниці. Це було на висоті Гур, що при Івлеамі. І побіг він у Мегиддон, і помер там. ²⁸ І відвезли його раби його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його, з батьками його, у місті Давидовому.

²⁹ В одинадцятий рік Іорама, сина Ахавового, став царем Охозія в Юдеї. ³⁰ І прибув Іиуй у Ізреель. Ієзавель же, одержавши звістку, нарум’янила обличчя своє і прикрасила голову­ свою, і дивилася у вікно. ³¹ Коли Іиуй ввійшов у ворота, вона сказала: чи мир Замврію, убивці володаря свого? ³² І підняв він лице своє до вікна­ і сказав: хто зі мною, хто? І ви­гля­­ну­­­ли­ до нього два, три євнухи. ³³ І сказав він: викиньте її. І викинули її. І бриз­нула кров її на стіну і на коней, і розтоптали її. ³⁴ І прийшов Іиуй, і їв, і пив, і сказав: знайдіть цю прокляту і поховайте її, оскільки­ царська дочка вона. ³⁵ І пішли ховати її, і не знайшли від неї нічого,­ крім черепа, і ніг, і кісток рук. ³⁶ І повернулися, і донесли йому. І сказав він: таке було слово Господа, яке Він прорік через раба Свого Іллю фес­ви­тянина, сказавши: на полі ізре­ельсь­кому з’їдять пси тіло Ієзавелі, ³⁷ і буде труп Ієзавелі на ділянці ізреельській, як гній на полі, так що ніхто не скаже: це Ієзавель.

Глава 9. [1] 3 Цар. 18, 46. 4 Цар. 4, 29. [2] 3 Цар. 19, 16. [6] 2 Пар. 22, 7. [7] 3 Цар. 21, 22. Ос. 1, 4. Одкр. 2, 20. [8] 3 Цар. 21, 21. [9] 3 Цар. 15, 29; 16, 3. [10] 3 Цар. 21, 23. [14] 3 Цар. 19, 16–17. [15] 4 Цар. 8, 29. [16] 4 Цар. 8, 29. 2 Пар. 22, 6. [17] Єз. 33, 2. [21] 3 Цар. 21, 1. [22] Євр. 12, 14. [24] 2 Пар. 22, 8. [26] 3 Цар. 22, 38. [27] 2 Пар. 22, 9. Нав. 17, 11. [31] 3 Цар. 16, 10. [33] 3 Цар. 21, 23. [34] 3 Цар. 16, 31. [35] 3 Цар. 21, 23. [36] 3 Цар. 21, 23.

Глава 10↑

 У Ахава було сімдесят синів у Самарії. І написав Іиуй листа, і послав у Самарію до начальників Ізреельських, старійшин і вихователів дітей Ахавових, такого змісту: ² коли прийде цей лист до вас, то, оскільки у вас і сини господаря вашого, у вас же і колісниці, і коні, й укріплене місто, і зброя, — ³ виберіть кращого і найдостойнішого із синів володаря свого, і посадіть на престіл батька його, і воюйте за дім володаря свого. ⁴ Вони злякалися надзвичайно і сказали: ось, два царі не устояли перед ним, як же нам устояти? ⁵ І послав начальник над домом царським , і градоначальник, і старійшини, і вихователі до Іиуя, сказати: ми раби твої, і що скажеш нам, те і зробимо; ми нікого не поставимо царем, що завгодно тобі, те і роби. ⁶ І написав він до них лист удруге такий: якщо ви мої і слову моєму підкорюєтеся, то візьміть голови синів володаря свого, і прийдіть до мене завтра в цей час у Ізреель. [Царських же синів було сімдесят чоловік; виховували їх найзнатніші в місті.] ⁷ Коли прийшов до них лист, вони взяли царських синів, і закололи їх — сімдесят чоловік, і поклали голови їхні у кошики,­ і послали до нього в Ізреель. ⁸ І прийшов посланий, і доніс йому, і сказав: принесли голови синів царських. І сказав він: розкладіть їх на дві купи біля входу у ворота, до ранку. ⁹ Зранку він вийшов, і став, і сказав усьому народу: ви невинні. Ось я повстав проти володаря мого й умертвив його, а їх усіх хто убив? ¹⁰ Знайте ж тепер, що не падає на землю жодне слово Господа, яке Він прорік про дім Ахава; Господь зробив те, що прорік через раба Свого Іллю. ¹¹ І умертвив Іиуй усіх, хто залишився з дому Ахава в Ізреелі, й усіх вельмож його, і близь­ких його, і священиків його, так що не залишилося від нього жодного­ вцілілого. ¹² І встав, і пішов, і прийшов у Самарію. Знаходячись на дорозі при Беф-Екеді пастушому, ¹³ зустрів Іиуй братів Охозії, царя Юдейського, і сказав: хто ви? Вони сказали: ми брати Охозії, йдемо довідатися про здоров’я синів царя і синів господині. ¹⁴ І сказав він: візьміть їх живих. І взяли їх живих, і закололи їх — сорок два чоловіка, біля колодя­зя Беф-Екеда, і не залишилося з них жодного. ¹⁵ І поїхав звідти, і зустрівся з Іонадавом, сином Рихавовим, який ішов назустріч йому, і вітав його, і сказав йому: чи налаштоване твоє серце так, як моє серце до твого серця? І сказав Іонадав: так. Якщо так, то дай руку твою. І подав він руку свою, і підняв він його до себе в колісницю, ¹⁶ і сказав: їдь зі мною, і дивися на мою ревність за Господа. І посадили його в колісницю. ¹⁷ Прибувши в Самарію, він убив усіх, хто залишався в Ахава в Самарії, так що зовсім знищив його, за словом Господа, яке Він прорік Іллі.

¹⁸ І зібрав Іиуй весь народ і сказав їм: Ахав мало служив Ваалу; Іиуй буде служити йому більше. ¹⁹ Отже, скличте до мене всіх пророків Ваала,­ всіх служителів його і всіх свяще­ників його, щоб ніхто не був відсутнім, тому що в мене буде велика жерт­ва Ваалу. А всякий, хто не з’я­виться, не залишиться живим. Іиуй робив це з хитрим наміром, щоб знищити служителів Ваала. ²⁰ І сказав Іиуй: призначте святкове зібрання заради Ваала. І проголосили зібрання . ²¹ І послав Іиуй по всьому Ізраїлю, і прийшли всі служителі Ваала; не залишалося жодного чоловіка, хто не прийшов би; і ввійшли в дім Ваалів, і наповнився дім Ваалів від краю до краю. ²² І сказав він хранителеві одягу: принеси одяг для всіх служи­те­лів Ваала. І він приніс їм одяг. ²³ І вві­йшов Іиуй з Іонадавом, сином Ри­ха­во­вим, у дім Ваалів, і сказав служителям Ваала: розвідайте і розгляньте, чи не знаходиться серед вас хто-небудь із служителів Господніх, тому що тут повинні знаходитися тільки одні служителі Ваала. ²⁴ І приступили­ вони до звершення жертв і всепалень. А Іиуй поставив поза домом вісімдесят чоловік і сказав: душа того, в якого врятується хто-небудь з людей, яких я віддаю вам у руки, буде замість душі того, хто врятується .

²⁵ Коли закінчено було всепалення, сказав Іиуй скороходам і началь­никам: підіть, бийте їх, щоб жоден не втік. І вразили їх вістрям меча і кинули їх скороходи і начальники, і пішли в місто, де було капище Ва­алове. ²⁶ І винесли ідолів з капища Ваалового і спалили їх. ²⁷ І розбили ідола Ваала, і зруйнували капище Ваалове; і зробили з нього місце нечистот, до цього дня. ²⁸ І знищив Іиуй Ваала з землі Ізраїльської. ²⁹ Втім, від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, від них не відступав Іиуй, — від золотих тельців, які у Вефилі і які в Дані.

³⁰ І сказав Господь Іиую: за те, що ти охоче зробив, що було праведним в очах Моїх, виконав над домом Ахавовим усе, що було на серці в Мене, сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїлевім. ³¹ Але Іиуй не намагався ходити в законі Господа Бога Ізраїлевого, від усього серця. Він не відступав від гріхів Ієро­воама, який увів Ізраїля в гріх.

³² У ті дні почав Господь відрізати частини від ізраїльтян, і вражав їх Азаїл по всьому краю Ізраїлевому, ³³ на схід від Йордану, всю землю Галаад, коліно Гадове, Рувимове,­ Манассіїне, починаючи від Ароера, що при потоці Арноні, і Галаад і Васан.

³⁴ Інше про Іиуя і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його написано в літописі царів ізраїльсь­ких. ³⁵ І спочив Іиуй з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоахаз, син його, замість нього. ³⁶ Часу ж царювання Іиуєвого над Ізраїлем, у Самарії, було двадцять вісім років.

Глава 10. [4] 4 Цар. 9, 21, 27. [10] 3 Цар. 8, 56; 21, 19, 22. [13] 2 Пар. 22, 8. [14] Ос. 1, 4. [15] Єр. 35, 6. [16] 3 Цар. 19, 10. [17] 3 Цар. 21, 21. [18] 3 Цар. 16, 32. [24] 3 Цар. 20, 39. [25] 3 Цар. 18, 40. [26] Втор. 7, 5; 12, 3. 4 Цар. 11, 18. [29] 3 Цар. 12, 30. 4 Цар. 13, 2, 11. [30] 4 Цар. 15, 12. [31] 3 Цар. 15, 26. [32] 3 Цар. 19, 17. 4 Цар. 8, 12. [34] 2 Пар. 22, 7.

Глава 11↑

 Гофолія, мати Охозії, бачачи, що син її помер, встала і знищила все царське плем’я. ² Але Іосавеф, дочка царя Іорама, сестра Охозії, взяла Іоаса, сина Охозії, і таємно вивела його із середовища синів царських, яких умертвляли, його і годувальницю його, у постіль­ну кімнату; і сховали його від Гофолії, і він не був умертвлений. ³ І був він з нею переховуваним у домі Гос­подньому шість років, тим часом як Гофолія царювала над землею.

⁴ У сьомий рік послав Іодай, і взяв сотників з охоронців і скороходів, і привів їх до себе в дім Господній, і уклав з ними договір, і взяв з них клятву в домі Господньому, і показав їм царського сина. ⁵ І дав їм наказ, сказавши: ось що ви зробіть: третя частина з вас, із тих, хто приходить у суботу, буде нести сторожу при царському домі; ⁶ третя частина біля воріт Сур, і третя частина біля воріт позаду охоронців, і утримуйте варту дому, щоб не було пошкодження; ⁷ і дві частини з вас, з усіх, хто відходить у суботу, будуть нести сторожу при домі Господньому для царя; ⁸ і оточіть царя з усіх боків, кожен зі зброєю своєю в руці своїй; і хто б не ввійшов у ряди, той нехай буде умертвленим. І будьте при цареві, коли він виходить і коли входить. ⁹ І зробили сотники все, що наказав Іодай священик, і взяв кожен людей своїх, які приходять у суботу і відходять у суботу, і прийшли до Іодая священика. ¹⁰ І роздав священик сотникам списи і щити царя Давида, що були в домі Господ­ньому. ¹¹ І стали скороходи, кожен зі зброєю в руці своїй, від правої сторони дому до лівої сторони дому, біля жертовника й біля дому, навколо царя. ¹² І вивів він царського сина, і поклав на нього царський вінець і прикраси, і поставили його царем, і помазали його, і плескали в долоні і викликували: нехай живе цар! ¹³ І почула Гофолія голос народу, що біг, і пішла до народу в дім Господній. ¹⁴ І бачить, і ось цар стоїть на підвищенні, за звичаєм, і князі і труби поруч царя; і весь народ зем­лі веселиться, і сурмлять трубами. І роздерла Гофолія одяг свій, і закричала: змова! змова! ¹⁵ І дав наказ Іодай священик сотникам, які на­чаль­ствують над військом, і сказав їм: «виведіть її за ряди, а хто піде за нею, умертвляйте мечем», тому що думав священик, щоб не умертвили її в домі Господньому. ¹⁶ І дали їй місце, і вона пройшла через вхід кінський до дому царського, й умерт­вили її там.

¹⁷ І уклав Іодай завіт між Господом і між царем і народом, щоб він був народом Господнім, і між царем і народом. ¹⁸ І пішов весь народ землі в дім Ваала, і зруйнували жертов­ники його, і зображення його зовсім розбили, і Матфана, жерця Ваалового, убили перед жертовниками. І встановив священик спостереження за домом Господнім. ¹⁹ І взяв сотників і охоронців і скороходів і весь народ землі, і провели царя з дому Господнього, і прийшли дорогою через ворота охоронців у дім царський; і він сів на престолі царів. ²⁰ І веселився весь народ землі, і місто заспокоїлося. А Гофолію умертвили мечем у царському домі. ²¹ Семи років був Іоас, коли став царем.

Глава 11. [1] 2 Пар. 22, 10. [2] 2 Пар. 22, 11. 4 Цар. 8, 19. [3] 2 Пар. 22, 12. [4] 2 Пар. 23, 3. [6] 2 Пар. 23, 4–5. 4 Цар. 15, 35. [7] 1 Пар. 9, 25. 3 Цар. 2, 3. [10] 2 Пар. 23, 9. [12] 2 Пар. 23, 11. Втор. 17, 18. 1 Цар. 10, 24. [13] 2 Пар. 23, 12. [14] 4 Цар. 23, 3. 3 Цар. 8, 22. 2 Пар. 23, 13. [15] 2 Пар. 23, 14. [16] 2 Пар. 23, 15. [17] 2 Пар. 23, 16. [18] 4 Цар. 10, 26. 2 Пар. 23, 17. [19] 2 Пар. 23, 20. [20] 2 Пар. 23, 21.

Глава 12↑

 У сьомий рік Іиуя став царем Іоас і сорок років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Цив’я, з Вирсавії. ² І робив Іоас угод­не в очах Господніх у всі дні свої, до­ки наставляв його священик Іодай; ³ тільки висоти не були знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах. ⁴ І сказав Іоас священикам: усе срібло, що освячується, яке приносять у дім Господній, срібло від подорожніх, срібло, внесене за кожну душу за оцінкою, усе срібло, скільки кому приходить на серце принести в дім Господній, ⁵ нехай беруть священики собі, кожен від свого знайомого, і нехай лагодять вони пошкоджене в храмі, скрізь, де знайдеться пошкодження. ⁶ Але оскільки до двадцять третього року царя Іоаса священики не лагодили пошкоджень у храмі, ⁷ то цар Іоас покликав священика Іодая і священиків і сказав їм: чому ви не лагодите пошкоджень у храмі? Не беріть же віднині срібла у знайомих своїх, а на полагодження пошкоджень у храмі віддайте його. ⁸ І погодилися священики не брати срібла­ у народу на лагодження пошкоджень у храмі. ⁹ І взяв священик Іодай один ящик, і зробив отвір у ньому зверху, і поставив його поряд із жертовником з правого боку, де входили в дім Господній. І кидали туди священики, які стояли на сторожі біля порогу, все срібло, що приносилося в дім Господній. ¹⁰ І коли бачили, що багато срібла в ящику, приходили писар царський і первосвященик, і зав’язували в мішки , і перераховували срібло, знайдене в домі Господ­ньому; ¹¹ і віддавали перераховане срібло в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці витрачали його на теслярів і будівельників, які працювали в домі Господньому, ¹² і на будівничих стін і на каменотесів, також на закупівлю дерев і тесаних каменів, для полагодження пошкоджень у домі Гос­подньому, і на усе, що витрачалося для підтримки храму. ¹³ Але не зроблено було для дому Господнього сріб­них блюд, ножів, чаш для окроплення , труб, усяких сосудів золотих і сосудів срібних із срібла, що приносили в дім Господній, ¹⁴ а виконав­цям робіт віддавали його, і лагодили за нього дім Господній. ¹⁵ І не вимагали звіту від тих людей, яким доручали срібло для роздачі виконавцям робіт, бо вони діяли чесно. ¹⁶ Срібло на жертву за провину і сріб­ло на жертву за гріх не вносилося в дім Господній: воно священикам належало.

¹⁷ Тоді виступив у похід Азаїл, цар Сирійський, і пішов війною на Геф, і взяв його; і мав намір Азаїл іти на Єрусалим. ¹⁸ Але Іоас, цар Юдейський, узяв усе пожертвуване, що пожертвували храму Іосафат, й Іорам і Охозія, батьки його, царі юдейські, і що він сам пожертвував, і все золото, знайдене в скарбницях дому Господнього і дому царського, і послав Азаїлу, царю Сирійському; і він відступив від Єрусалима.

¹⁹ Інше про Іоаса і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.

²⁰ І повстали слуги його, і вчинили змову, й убили Іоаса в домі Милло, на дорозі до Силли. ²¹ Його убили­ слуги його: Іозакар, син Шимеати, та Ієгозавад, син Шомери; і він помер, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Амасія, син його, замість нього.

Глава 12. [1] 2 Пар. 24, 1. [2] 4 Цар. 14, 3. [3] 3 Цар. 15, 14. [4] Вих. 25, 2; 30, 13. [5] 2 Пар. 24, 5. [7] 2 Пар. 24, 5. [9] 2 Пар. 24, 8. [10] 2 Пар. 24, 11. [11] 4 Цар. 22, 4. 2 Пар. 24, 12–13. [13] 3 Цар. 7, 50. 2 Пар. 24, 14. [15] 4 Цар. 22, 7. [16] Лев. 5, 15. [17] 4 Цар. 8, 12; 13, 25. [18] 3 Цар. 15, 18. 4 Цар. 16, 8. 2 Пар. 24, 23. [19] 3 Цар. 14, 19; 15, 7. [20] 2 Пар. 24, 25. [21] 2 Пар. 24, 27.

Глава 13↑

 У двадцять третій рік Іоаса, сина Охозії, царя Юдейського, став царем Іоахаз, син Іиуя, над Ізраїлем у Самарії, і царював сімнадцять років, ² і робив неугодне в очах Господніх, і ходив у гріхах Ієрово­ама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, і не відставав від них. ³ І запалав гнів Господа на Ізраїля, і Він віддавав їх у руку Азаїла, царя Сирійського, і в руку Венадада, сина Азаїлового, в усі дні. ⁴ І помолився Іоахаз лицю Господньому, і почув його Господь, тому що бачив утиснення ізраїльтян, як тіснив їх цар Сирійський. ⁵ І дав Господь ізраїльтянам визволителя, і вийшли вони з-під руки сиріян, і жили сини Ізраїлеві в наметах своїх, як вчора і третього дня. ⁶ Однак же не відступали від гріхів дому Ієровоамового, який ввів Ізраїля в гріх; ходили в них, і діброва стояла в Самарії. ⁷ В Іоахаза залишалося війська тільки п’ятдесят вершників, десять колісниць і десять тисяч піших, тому що знищив їх цар Сирійський і перетворив їх на порох на потоптання.

⁸ Інше про Іоахаза і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, написано в літописі царів ізраїльсь­ких. ⁹ І спочив Іоахаз з батьками сво­їми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоас, син його, замість нього.

¹⁰ В тридцять сьомий рік Іоаса, царя Юдейського, став царем Іоас, син Іоахазів, над Ізраїлем у Самарії, і царював шістнадцять років, ¹¹ і робив неугодне в очах Господніх; не відставав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, але ходив у них.

¹² Інше про Іоаса і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських. ¹³ І спочив Іоас з батька­ми своїми, а Ієровоам сів на престолі його. І похований Іоас у Самарії з царями ізраїльськими.

¹⁴ Єлисей занедужав на хворобу, від якої потім і помер. І прийшов до нього Іоас, цар Ізраїльський, і плакав над ним, і говорив: батьку мій! батьку мій! колісниця Ізраїля і кіннота його! ¹⁵ І сказав йому Єлисей: візьми лук і стріли. І взяв він лук і стріли. ¹⁶ І сказав цареві Ізраїльському: поклади руку твою на лук. І поклав він руку свою. І наклав Єлисей руки свої на руки царя, ¹⁷ і сказав: відчини вікно на схід. І він відчинив. І сказав Єлисей: вистріли. І він вистрілив. І сказав: ця стріла визволення від Господа і стріла визволення проти Сирії, і ти вразиш сиріян в Афеку дощенту. ¹⁸ І сказав [Єлисей]: візьми стріли. І він узяв. І сказав цареві Ізраїльському: бий по землі. І ударив він тричі, і зупинився. ¹⁹ І розгнівався на нього чоловік Божий, і сказав: потрібно було б бити п’ять або шість разів, тоді ти побив би сиріян зовсім, а тепер тільки тричі вразиш сиріян. ²⁰ І помер Єлисей, і поховали його. І полчища моавитян прийшли в землю в наступному році. ²¹ І було, що коли ховали одного чоловіка, то, побачив­ши це полчище, ті, що ховали , кинули того чоловіка в гріб Єлисеїв; і він при падінні своєму торкнувся кісток Єлисея, і ожив, і встав на ноги свої.

²² Азаїл, цар Сирійський, тіснив ізраїльтян в усі дні Іоахаза. ²³ Але Господь змилосердився над ними, і помилував їх, і повернувся до них заради завіту Свого з Авраамом, Ісааком і Яковом, і не хотів знищити їх, і не відкинув їх від лиця Свого донині. ²⁴ І вмер Азаїл, цар Сирійський, і став царем Венадад, син його, замість нього. ²⁵ І взяв назад Іоас, син Іоахаза, з руки Венадада, сина Азаїла, міста, які він узяв війною з руки батька його Іоахаза. Три рази розбив його Іоас і повернув міста Ізраїлеві.

Глава 13. [2] 4 Цар. 10, 29; 14, 24; 15, 9. [3] 3 Цар. 19, 15, 17. 4 Цар. 8, 12. Ам. 1, 4. [5] 4 Цар. 14, 17. [7] 4 Цар. 8, 12. 2 Пар. [7] 4 Цар. 8, 12. 2 Пар. 24, 23. [11] 4 Цар. 13, 2; 14, 24. [12] 2 Пар. 25, 17. 4 Цар. 14, 8. [13] 4 Цар. 14, 16. [14] 4 Цар. 2, 12. [21] Сир. 48, 14. [23] Бут. 17, 7. Вих. 2, 24. Лев. 26, 42.

Глава 14↑

 На другий рік Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, став царем Амасія, син Іоаса, цар Юдейський: ² двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієгоаддань, з Єрусалима. ³ І чинив він угодне в очах Господніх, утім, не так, як батько його Давид: він в усьому чинив так, як батько його Іоас. ⁴ Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах.

⁵ Коли утвердилося царство в руках його, тоді він умертвив слуг своїх, які убили царя, батька його. ⁶ Але дітей убивць не умертвив, оскільки написано в книзі закону Мойсеєвого, в якій заповів Господь, говорячи: «не повинні бути карані смертю бать­ки за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків, але кожен за свій злочин повинен бути караний смертю». ⁷ Він уразив десять тисяч ідумеян у долині Соляній, і взяв Селу війною, і дав їй ім’я Іокфеїл, яке залишається і до цього дня.

⁸ Тоді послав Амасія послів до Іоаса, царя Ізраїльського, сина Іоаха­за, сина Іиуєвого, сказати: вийди, побачимось особисто. ⁹ І послав Іоас, цар Ізраїльський, до Амасії, царя Юдейського, сказати: терен, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані ж, сказати: «віддай дочку свою за дружину синові моєму». Але про­йшли дикі звірі, що на Ливані, і стоп­тали цей терен. ¹⁰ Ти вразив ідумеян, і загордувало серце твоє. Величайся і сиди у себе вдома. Для чого тобі затівати сварку на свою біду? Впадеш ти й Іуда з тобою. ¹¹ Але не послухався Амасія. І виступив Іоас, цар Ізраїльський, і побачилися­ особисто він і Амасія, цар Юдейський, у Вефсамисі, що в Юдеї. ¹² І розбиті були юдеї ізраїльтянами, і роз­біглися по наметах своїх. ¹³ І Амасію, царя Юдейського, сина Іоаса, сина Охозіїного, захопив Іоас, цар Ізраїльський, у Вефсамисі, і пішов у Єру­салим і зруйнував стіну єрусалимську від воріт Єфремових до воріт вугільних на чотириста ліктів. ¹⁴ І взяв усе золото і срібло, і всі сосуди, які знайшлися в домі Господньому й у скарбницях царського дому, і заруч­ників, і повернувся в Самарію.

¹⁵ Інше про Іоаса, що він зробив, і про мужні подвиги його, і як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських. ¹⁶ І спочив Іоас з батька­ми своїми, і похований у Самарії з царями ізраїльськими. І став царем Ієровоам, син його, замість нього.

¹⁷ І жив Амасія, син Іоаса, цар Юдейський, після смерти Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, п’ят­надцять років.

¹⁸ Інші діла Амасії записані в літописі царів юдейських. ¹⁹ І склали проти нього змову в Єрусалимі, і втік він у Лахис. І послали за ним у Лахис, і умертвили його там. ²⁰ І привезли його на конях, і він був похований у Єрусалимі з батьками своїми в місті Давидовому. ²¹ І взяв весь на­род юдейський Азарію, якому було шістнадцять років, і поставили його царем замість батька його Амасії. ²² Він збудував Елаф, і повер­нув його Іуді, після того як цар спочив з бать­ками своїми.

²³ У п’ятнадцятий рік Амасії, сина Іоасового, царя Юдейського, став царем Ієровоам, син Іоасів, цар Ізраїльський, у Самарії, і царював сорок один рік, ²⁴ і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх. ²⁵ Він відновив межі Ізраїля, від входу в Емаф до моря пустелі, за словом Господа Бога Ізраїлевого, яке Він прорік через раба Свого Іону, сина Амафіїного, пророка з Гафхефера, ²⁶ бо Господь бачив біди Ізраїля, дуже гіркі, так що не залишалося ні ув’яз­неного, ні того, хто залишився, і не було помічника в Ізраїля. ²⁷ І не зволив Господь викорінити ім’я ізраїльтян з піднебесної, і врятував їх рукою Ієровоама, сина Іоасового.

²⁸ Інше про Ієровоама і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював і як повернув Ізраїлю Дамаск і Емаф, що належав Іуді, написано в літописі царів ізраїльських. ²⁹ І спочив Ієровоам з бать­ками своїми, з царями ізраїльськими. І став царем Захарія, син його, замість нього.

Глава 14. [2] 2 Пар. 25, 1. [4] 3 Цар. 3, 2; 15, 14. 4 Цар. 12, 3. [6] Втор. 24, 16. 2 Пар. 25, 4. Єз. 18, 20. [7] 2 Пар. 25, 11. [8] 4 Цар. 13, 12. 2 Пар. 25, 17. [9] Суд. 9, 14. 2 Пар. 25, 18. [11] 2 Пар. 25, 20. [12] 2 Пар. 25, 22. [13] Зах. 14, 10. [14] 2 Пар. 25, 24. [15] 2 Пар. 25, 26. [16] 4 Цар 13, 13. [17] 2 Пар. 25, 25. [18] 2 Пар. 25, 26. [19] 3 Цар. 15, 27. 4 Цар. 12, 20. [20] 2 Пар. 25, 28. [21] 4 Цар. 15, 1–2. 2 Пар. 26, 1. [22] Втор. 2, 8. 2 Пар. 26, 2. [23] Ос. 1, 1. Ам. 1, 1; 7, 9. [24] 3 Цар. 15, 26. 4 Цар. 13, 2. [25] Чис. 34, 3, 8. Іона 1, 1. [26] 4 Цар. 13, 4. Втор. 32, 36. [28] 2 Пар. 12, 15. [29] 4 Пар. 15, 8.

Глава 15↑

 У двадцять сьомий рік Ієро­воама, царя Ізраїльського, став царем Азарія, син Амасії, цар Юдейський: ² він був шістнадцяти років, коли став царем, і п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієхолія, з Єрусалима. ³ Він чинив угодне в очах Господніх у всьому так, як чинив, Амасія, батько його. ⁴ Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах. ⁵ І вразив Господь царя, і був він прокаженим до дня смерти своєї і жив у окремому домі. А Іофам, син царя, був началь­ником над палацом і управляв народом землі.

⁶ Інше про Азарію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. ⁷ І спочив Азарія з батьками своїми, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Іофам, син його, замість нього.

⁸ У тридцять восьмий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Захарія, син Ієровоама, над Ізраїлем у Самарії і царював шість місяців. ⁹ Він робив неугодне в очах Господніх, як робили батьки його: не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх. ¹⁰ І склав проти нього змову Селлум, син Іави­са, і вразив його перед народом і убив його, і став царем замість нього.­

¹¹ Інше про Захарію написано в літописі царів ізраїльських. ¹² Таке було слово Господа, яке він прорік Іиую, сказавши: сини твої до четвер­того роду будуть сидіти на престолі Ізраїля. І збулося так.

¹³ Селлум, син Іависа, став царем у тридцять дев’ятий рік Азарії, царя Юдейського, і царював один місяць у Самарії. ¹⁴ І пішов Менаїм, син Гадія з Фирци, і прийшов у Самарію, і вразив Селлума, сина Іависового, у Самарії й умертвив його, і став царем замість нього.

¹⁵ Інше про Селлума і про змову його, яку він учинив, написано в літописі царів ізраїльських. ¹⁶ І вразив Менаїм Типсах і всіх, які були в ньому й у межах його, починаючи від Фирци, за те, що місто не відчинило воріт , і розбив його , і всіх вагітних жінок у ньому розрубав.

¹⁷ У тридцять дев’ятому році Азарії, царя Юдейського, став царем Ме­наїм, син Гадія, над Ізраїлем і царював десять років у Самарії; ¹⁸ і ро­бив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, в усі дні свої. ¹⁹ Тоді прийшов Фул, цар Ассирійський, на землю [Ізраїлеву]. І дав Менаїм Фулу тисячу талантів срібла, щоб руки його були за нього і щоб утвердити царство у руках своїх. ²⁰ І розклав Менаїм це срібло на ізраїльтян, на всіх людей багатих, по п’ятдесят сиклів срібла на кожну людину, щоб віддати цареві Ассирійському. І пішов назад цар Ассирійський і не залишився там у землі.

²¹ Інше про Менаїма і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

²² І спочив Менаїм з батьками своїми. І став царем Факія, син його, замість нього.

²³ У п’ятдесятий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факія, син Менаїма, над Ізраїлем у Самарії і царював два роки; ²⁴ і робив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх. ²⁵ І склав проти нього змову Факей, син Ремалії, сановник його, і вразив його в Самарії в палаті царського дому, з Арговом і Арієм, маючи­ із собою п’ятдесят чоловік галаадитян, і умертвив його, і став царем замість нього.

²⁶ Інше про Факію і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

²⁷ У п’ятдесят другий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факей, син Ремалії, над Ізраїлем у Самарії і царював двадцять років; ²⁸ і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх. ²⁹ У дні Факея, царя Ізраїльського, прийшов Феглаффелласар, цар Ассирійський, і взяв Іон, Авел-Беф-Мааху, й Іанох, і Кедес, і Асор, і Галаад, і Галилею, всю землю Неффалимову, і переселив їх в Ассирію. ³⁰ І склав змову Осія, син Или, проти­ Факея, сина Ремаліїного, і вразив його, і умертвив його, і став царем замість нього в двадцятий рік Іоафа­ма, сина Озиїного.

³¹ Інше про Факея і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

³² У другий рік Факея, сина Ремаліїного, царя Ізраїльського, став царем Іоафам, син Озії, царя Юдейського. ³³ Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієруша, дочка Садока. ³⁴ Він робив угодне в очах Господніх: в усьому, як чинив Озія, батько його, так чинив і він. ³⁵ Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах. Він побудував верхні ворота при домі Господньому.

³⁶ Інше про Іоафама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. ³⁷ У ті дні почав Господь посилати на Юдею Рецина, царя Сирійського, і Факея, сина Ремаліїного. ³⁸ І спочив Іоафам з батьками своїми, і похований з батьками­ своїми в місті Давида, батька його. І став царем Ахаз, син його, замість нього.

Глава 15. [1] 4 Цар. 14, 21. 2 Пар. 26, 1. [2] 4 Цар. 14, 21. [3] 4 Цар. 14, 3. 2 Пар. 26, 4. [4] 3 Цар. 22, 43. [5] Лев. 13, 46. 2 Пар. 26, 21. [6] 2 Пар. 26, 1, 17. [7] 2 Пар. 26, 23. [8] 4 Цар. 14, 29. [9] 4 Цар. 10, 29. [10] 2 Пар. 28, 12. Ам. 7, 9. [12] 4 Цар. 10, 30. [14] 3 Цар. 16, 8, 17. [18] 4 Цар. 13, 2. [19] 1 Пар. 5, 26. Єр. 50, 17. Єз. 23, 5. [20] 4 Цар. 23, 35. 2 Пар. 24, 6; 30, 6. [24] 4 Цар. 10, 29. [25] 3 Цар. 16, 9. 4 Цар. 14, 19. [28] 3 Цар. 14, 16. [29] 1 Пар. 5, 26. [30] 4 Цар. 12, 20; 14, 21. [31] 2 Пар. 28, 6. [32] Мих. 1, 1. [33] 2 Пар. 27, 1. [35] 3 Цар. 15, 14. 2 Пар. 27, 2. [36] 2 Пар. 27, 1. [37] 4 Цар. 16, 5. Іс. 7, 1. [38] 2 Цар. 5, 7, 9. 2 Пар. 27, 9.

Глава 16↑

 У сімнадцятий рік Факея, сина Ремаліїного, став царем Ахаз, син Іоафама, царя Юдейського. ² Двадцяти років був Ахаз, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі, і не робив угодного в очах Господа Бога свого, як Давид, батько його, З але ходив шляхом царів ізраїльських, і навіть сина свого провів через вогонь, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, ⁴ і звершував жертви і куріння на висотах і на пагорбах і під усяким тінистим деревом. ⁵ Тоді пішов Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, проти Єрусалима, щоб завоювати його, і тримали Ахаза в облозі, але подолати не могли. ⁶ У той час Рецин, цар Сирійський, повернув Сирії Елаф і вигнав юдеїв з Елафа; ідумеяни вступили в Елаф, і живуть там до цього дня. ⁷ І послав Ахаз послів до Феглаффелласара, царя Ассирійського, сказати: раб твій і син твій я; прийди і захисти мене від руки царя Сирійського і від руки царя Ізраїльського, які повстали на мене. ⁸ І взяв Ахаз срібло і золото, яке зна­йшлося в домі Господньому й у скар­б­­ницях дому царського, і послав цареві Ассирійському в дарунок. ⁹ І послухав його цар Ассирійський; і пішов цар Ассирійський у Дамаск, і взяв його, і переселив жителів його в Кир, а Рецина умертвив. ¹⁰ І пішов цар Ахаз назустріч Феглаффелласару, царю Ассирійському, у Дамаск, і побачив жертовник, що у Дамаску, і послав цар Ахаз до Урії священика зображення жертовника і креслення всього облаштування його. ¹¹ І побудував священик Урія жертовник за зразком, який надіслав цар Ахаз з Дамаска; і зробив так священик Урія до прибуття царя Ахаза з Дамаска. ¹² І прийшов цар з Дамаска, і побачив цар жертовник, і підійшов цар до жертовника, і приніс на ньому жертву; ¹³ і спалив всепалення своє і хлібне приношення, і зробив зливання своє, і окропив кров’ю мирної жертви свій жертовник. ¹⁴ А мідний жертовник, що перед лицем Господнім, він пересунув від лицевої сторони храму, з місця між жертовником новим і домом Гос­поднім, і поставив його збоку від цього жертовника на північ. ¹⁵ І дав наказ цар Ахаз священикові Урії, сказавши: на великому жертовнику спалюй ранкове всепалення і вечірнє хлібне приношення, і всепалення від царя і хлібне приношення від нього, і всепалення від усіх людей землі і хлібне приношення від них, і узливання від них, і всякою кров’ю всепалень і всякою кров’ю жертв окроплюй його, а жертовник мідний залишиться на мій розсуд. ¹⁶ І зробив священик Урія все так, як наказав цар Ахаз. ¹⁷ І обламав цар Ахаз обідки на підставах, і зняв з них умивальниці, і море зняв з мідних волів, що були під ним, і поставив його на кам’яну підлогу. ¹⁸ І скасував критий суботній хід, який побудували при храмі, і зовнішній царський вхід до дому Господнього, заради царя Ассирійського.

¹⁹ Інше про Ахаза, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. ²⁰ І спочив Ахаз з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Єзекія, син його, замість нього.

Глава 16. [2] 2 Пар. 28, 1. [3] 4 Цар. 8, 18. 2 Пар. 28, 2. Лев. 18, 21. [5] Іс. 7, 1. [6] 4 Цар. 14, 22. [7] 2 Пар. 28, 16. Ос. 7, 11. Єр. 50, 17. [8] 3 Цар. 15, 18. 4 Цар. 12, 18. Іс. 7, 20. [10] 2 Пар. 28, 23. [14] 2 Пар. 4, 1. [17] 3 Цар. 7, 23, 28. [18] 2 Пар. 28, 24. [19] 2 Пар. 28, 1–2. [20] 2 Пар. 28, 27. Іс. 14, 28.

Глава 17↑

 У дванадцятий рік Ахаза, ца­­ря Юдейського, став царем Осія, син Или, у Самарії над Ізраїлем­ і царював дев’ять років. ² І робив він неугодне в очах Господніх, але не так, як царі ізраїльські, які були раніше нього. ³ Проти нього виступив Салманассар, цар Ассирійський, і зробився Осія підвладним йому і давав йому данину. ⁴ І помітив цар Ассирійський в Осії зраду, тому що він посилав послів до Сигора, царя Єгипетського, і не доставляв данину цареві Ассирійському щороку; і взяв його цар Ассирійський під варту, і закрив його у в’язниці. ⁵ І пішов цар Ассирійський на всю землю, і підійшов до Самарії, і тримав її в облозі три роки. ⁶ В дев’ятий рік Осії взяв цар Ассирійський Самарію, і переселив ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля річки Гозан, і в містах мідійських.

⁷ Коли стали грішити сини Ізраїлеві перед Господом Богом своїм, Який вивів їх із землі Єгипетської, з-під руки фараона, царя Єгипетського, і стали шанувати богів інших, ⁸ і стали чинити за звичаями народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, і за звичаями царів ізраїльських, як чинили вони; ⁹ і ста­ли робити сини Ізраїлеві діла неугод­ні Господу Богу своєму, і спорудили собі висоти в усіх містах своїх, почи­наючи від сторожової вежі до укріпленого міста, ¹⁰ і поставили у себе статуї і зображення Астарт на усякому високому пагорбі й під усяким тінистим деревом, ¹¹ і стали там звер­шувати куріння на усіх висотах, подібно до народів, яких вигнав від них Господь, і робили лихі справи, які прогнівляли Господа, ¹² і служили ідолам, про яких говорив їм Господь: «не робіть цього»; ¹³ тоді Господь через усіх пророків Своїх, через усякого прозорливця застерігав Ізраїля й Іуду, говорячи: поверніться з ваших злих доріг і додержуйтеся заповідей Моїх, уставів Моїх, згідно з усім вченням, яке Я заповів батькам вашим і яке Я дав вам через рабів Моїх, пророків. ¹⁴ Але вони не слухали і зробили жорсткою шию свою, як була шия батьків їхніх, які не вірували в Господа, Бога свого; ¹⁵ і нехтували устави Його, і завіт Його, який Він уклав з батьками їхніми, і одкровення Його, якими Він застерігав їх, і пішли вслід марнотам й змарнотились, і вслід народам навколишнім, про які Господь заповів їм, щоб не робили так, як вони, ¹⁶ і залишили всі заповіді Господа Бога свого, і зробили собі відлиті зображення двох тельців, і влаштували діброву, і поклонялися усьому воїнству небесному, і служили Ваалу, ¹⁷ і проводили синів своїх і дочок своїх через вогонь, і ворожили, і чародіяли, і віддалися тому, щоб робити неугодне в очах Господа і прогнівляти Його.

¹⁸ І прогнівався Господь сильно на ізраїльтян, і відкинув їх від лиця Свого. Не залишилося нікого, крім одного коліна Іудиного. ¹⁹ І Іуда також не дотримувався заповідей Господа Бога свого, і чинив за звичаями­ ізраїльтян, як чинили вони. ²⁰ І відвернувся Господь від усіх нащадків Ізраїля, й упокорив їх, і віддавав їх у руки грабіжників, і нарешті відкинув їх від лиця Свого. ²¹ Ізраїльтяни відокремилися від дому Давида і поставили царем Ієровоама, сина На­ватового; і відвернув Ієровоам ізра­їльтян від Господа, і втягнув їх у великий гріх. ²² І чинили сини Ізраїлеві за всіма гріхами Ієровоама, які він робив, не відступали від них, ²³ доки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив через усіх рабів Своїх, пророків. І переселений Ізраїль із землі своєї в Ассирію, де він і до цього дня.

²⁴ І переселив цар Ассирійський людей з Вавилона, і з Кути, і з Авви, і з Емафа, і з Сепарваїма, і оселив їх у містах самарійських замість синів Ізраїлевих. І вони оволоділи Сама­рією, і стали жити в містах її. ²⁵ І ос­кільки на початку проживання свого там вони не шанували Господа, то Господь посилав на них левів, які умертвляли їх. ²⁶ І донесли цареві Ассирійському, і сказали: народи, яких ти переселив і оселив у містах самарійських, не знають закону Бога тієї землі, і за те Він посилає на них львів, і ось вони умертвляють їх, тому що вони не знають закону Бога тієї землі. ²⁷ І повелів цар Ассирійський, і сказав: відправте туди одного зі священиків, яких ви виселили звідти; нехай піде і живе там, і він навчить їх закону Бога тієї землі. ²⁸ І прийшов один зі священиків, яких виселили із Самарії, і жив у Вефилі, й учив їх, як шанувати Господа. ²⁹ Притому зробив кожен народ і своїх богів і поставив у капищах висот, які спорудили самаряни, — кожен народ у своїх містах, де живуть вони. ³⁰ Вавилоняни зробили Суккот-Беноф, кутийці зробили Нергала, емафяни зробили Ашиму, ³¹ аввийці зробили Нивхаза і Тартака, а сепарваїмці спалювали синів своїх у вогні Адрамелеху й Анамелеху, богам сепарваїмським. ³² Тим часом шанували і Господа, і зробили у себе священиків висот зі свого середовища, і вони служили у них у капищах висот. ³³ Господа вони шанували, і богам своїм вони служили за звичаєм народів, з яких виселили їх. ³⁴ До сьогодні чинять вони за попередніми своїми звичаями: не бояться Господа і не роблять за уставами і за обрядами, і за законом і за заповідями, які заповів Господь синам Якова, якому дав Він ім’я Ізраїля. ³⁵ Уклав Господь з ними завіт і заповів їм, говорячи: не шануйте богів інших, і не поклоняйтеся їм, і не служіть їм, і не приносьте жертв їм, ³⁶ але Господа, Який вивів вас із землі Єгипетської силою великою і м’язами простертими, — Його шануйте і Йому поклоняйтеся,­ і Йому приносьте жертви, ³⁷ і устави, й повеління, і закон, і заповіді, які Він написав вам, намагайтеся виконувати в усі дні, і не шануйте богів інших; ³⁸ і завіту, який Я уклав з вами, не забувайте, і не шануйте богів інших, ³⁹ тільки Господа Бога вашого шануйте, і Він визволить вас від руки усіх ворогів ваших. ⁴⁰ Але вони не послухали, а чинили за попередніми своїми звичаями. ⁴¹ Народи ці шанували Господа, але й ідолам своїм служили. Та й діти їхні і діти дітей їхніх до цього дня чинять так само, як робили батьки їхні.

Глава 17. [1] 4 Цар. 15, 30; 18, 9. [3] Іс. 36, 1. Єр. 50, 17. Ос. 10, 6. [4] Ос. 7, 12. [5] 4 Цар. 18, 10. [6] 4 Цар. 18, 10. [8] Лев. 18, 3. 4 Цар. 16, 3. Ос. 7, 8. [9] Пс. 35, 3. Іс. 5, 20. [10] Лев. 26, 1. [12] Вих. 20, 4, 23; 23, 13. Втор. 5, 7. [13] Єр. 25, 5. [14] Вих. 32, 9. Втор. 31, 27. [15] Рим. 1, 21. Лев. 18, 24. [16] Вих. 32, 8. Втор. 4, 19. 3 Цар. 16, 31. [17] Лев. 18, 21. Втор. 18, 10. Ос. 13, 2. [18] 4 Цар. 23, 27. Єр. 7, 15. 3 Цар. 11, 32. [21] 3 Цар. 12, 16. [22] 3 Цар. 12, 30. 4 Цар. 13, 2. [23] Єр. 25, 4. [24] 1 Езд. 4, 10. [25] Лев. 26, 22. [28] 1 Езд. 4, 2. [29] Іона 1, 5. Рим. 1, 23. [31] Іс. 36, 19. [33] Ін. 4, 20. Лк. 11, 23. 1 Кор. 10, 21. [34] Єз. 20, 18. Бут. 32, 28. 3 Цар. 18, 31. [35] Вих. 20, 2–3; 23, 13. Суд. 6, 10. [36] Вих. 6, 6. [37] Бут. 26, 5. [41] 1 Езд. 4, 3. Ін. 4, 22.

Глава 18↑

У третій рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, став царем Єзекія, син Ахаза, царя Юдейського.­ ² Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Аві, дочка Захарії. ³ І робив він угодне в очах Господа в усьому так, як робив Давид, батько його; ⁴ він знищив висоти, розбив статуї, вирубав діброву і знищив мідного змія, якого зробив Мойсей, тому що до самих тих днів сини Ізраїлеві кадили йому і називали його Нехуштан. ⁵ На Господа Бога Ізраїлевого уповав він; і такого, як він, не було між усіма царями Юдейськими і після нього і раніше нього. ⁶ І приліпився він до Господа і не відступав від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповів Господь Мойсеєві. ⁷ І був Гос­подь з ним: скрізь, куди б він не ходив, чинив він розсудливо. І відійшов він від царя Ассирійського, і не став служити йому. ⁸ Він уразив филистимлян до Гази й у межах її, від сторожової вежі до укріпленого міста.

⁹ У четвертий рік царя Єзекії, тобто в сьомий рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, пішов Салманассар, цар Ассирійський, на Самарію і обложив її, ¹⁰ і взяв її через три роки; у шостий рік Єзекії, тобто в дев’ятий рік Осії, царя Ізраїльського, взято Са­марію. ¹¹ І переселив цар Ассирійський ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля ріки Го­зан, і в містах мідійських, ¹² за те, що вони не слухали голосу Господа Бога свого і переступили завіт Його, усе, що заповів Мойсей раб Господній, вони і не слухали і не виконували.

¹³ У чотирнадцятий рік царя Єзекії пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти всіх укріплених міст Іуди і взяв їх. ¹⁴ І послав Єзекія, цар Юдейський, до царя Ассирійського в Лахис сказати: винен я; відійди від мене; що накладеш на мене, я внесу. І наклав цар Ассирійський на Єзекію, царя Юдейського, триста талан­тів срібла і тридцять талантів золота. ¹⁵ І віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського. ¹⁶ У той час зняв Єзекія золото з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, які позолотив Єзекія, цар Юдейський, і віддав його цареві Ассирійському.

¹⁷ І послав цар Ассирійський Тар­тана і Рабсариса і Рабсака з Лахиса до царя Єзекії з великим військом у Єрусалим. І пішли, і прийшли до Єрусалима; і пішли, і прийшли, і стали біля водопроводу верхнього ставу, що на дорозі поля білильного. ¹⁸ І кликали вони царя. І вийшов до них Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар, і Іоах, син Асафів. ¹⁹ І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти сподіваєшся? ²⁰ Ти говорив тільки пусті слова: для війни потрібні порада і сила. Нині ж на кого ти уповаєш, що відокремився від мене? ²¹ Ось, ти думаєш опертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто обіпреться на неї, увійде йому в руку і проколе її. Такий фараон, цар Єгипетський, для всіх, хто уповає на нього. ²² А якщо ви скажете мені: «на Господа Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертов­ники знищив Єзекія, і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі»? ²³ Отже, вступи в союз з господарем моїм царем Ассирійським: я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них? ²⁴ Як тобі подолати й одного вождя з найменших слуг господаря мого? І уповаєш на Єгипет заради колісниць і коней? ²⁵ Притому ж хіба я без волі Господньої пішов на місце це, щоб зруйнувати його? Господь сказав мені: «піди на землю цю і розори її». ²⁶ І сказав Єлиаким, син Хелкиїн, і Севна й Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм арамейською, тому що розуміємо ми, а не говори з нами юдейською, щоб не розумів народ, що на стіні. ²⁷ І сказав їм Раб­сак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати ці слова? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами. ²⁸ І встав Рабсак і виголосив гучним голосом юдейською, і говорив, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського! ²⁹ Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може вас врятувати від руки моєї; ³⁰ і нехай не обнадіює вас Єзекія Господом, говорячи: «врятує нас Господь і не буде місто це віддане в руки царя Ассирійського». ³¹ Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя, ³² поки я не прийду і не візьму вас у землю таку саму, як і ваша земля, у землю хліба і вина, у землю плодів і виноградників, у землю оливкових дерев і меду, і будете жити, і не помрете. Не слухайте ж Єзекії, який зваблює вас, говорячи: «Господь врятує нас». ³³ Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського? ³⁴ Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма, Ени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї? ³⁵ Хто з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї? ³⁶ І мовчав народ і не відповідали йому ні слова, тому що був наказ царя: «не відповідайте йому». ³⁷ І прийшов Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар і Іоах, син Асафів, діловод, до Єзекії в розідраному одягу, і переказали йому слова Рабсакові.

Глава 18. [1] 2 Пар. 28, 27. [2] 2 Пар. 29, 1. [4] Чис 21, 9. [5] Притч. 3, 5. Іс. 33, 6. [6] Втор. 17, 11. [7] Притч. 16, 20. Іс. 36, 7. [8] Іс. 14, 29. [9] 4 Цар. 17, 5–6. [11] 4 Цар. 17, 6. [13] 2 Пар. 32, 1. Іс. 36, 1. Сир. 48, 20. [14] Мих. 1, 13. [15] 3 Цар. 15, 18. 4 Цар. 12, 18; 16, 8. [17] 2 Пар. 32, 9. Іс. 20, 1; 36, 2. [18] 4 Цар. 19, 2. Іс. 22, 20. [19] 2 Пар. 32, 10. [21] Іс. 20, 5; 36, 6. Єз. 29, 6. [22] 2 Пар. 32, 11. Вих. 20, 24. Втор. 12, 5. [24] Іс. 36, 9. [26] Іс. 22, 20. 2 Пар. 32, 18. [27] 4 Цар. 6, 25. [29] 4 Цар. 19, 10. 2 Пар. 32, 11. Іс. 36, 14. [31] 3 Цар. 4, 25. [33] 2 Пар. 32, 13. Іс. 36, 18. [35] Дан. 3, 15. 2 Пар. 32, 14. [36] Іс. 36, 21. [37] Іс. 22, 20. Бут. 37, 29.

Глава 19↑

Коли почув це цар Єзекія, то роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній. ² І послав Єлиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до Ісаї пророка, сина Амосового. ³ І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посором­лення — день цей; тому що дійшли немовлята до отвору утроби материнської, а сили немає народити. ⁴ Може, почує Господь Бог твій усі слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь Бог твій. Принеси ж молитву за тих, що залишилися, які перебувають ще живими. ⁵ І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї, ⁶ і сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які ти чув, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського. ⁷ Ось Я пошлю в нього дух, і він почує вістку, і повернеться в землю свою, і Я вражу його мечем на землі його.

⁸ І повернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирійського, який воював проти Ливни, тому що він чув, що той відійшов від Лахиса. ⁹ І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. І знову послав він послів до Єзекії сказати: ¹⁰ так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського». ¹¹ Адже ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, наклавши на них закляття, — і чи ти уцілієш? ¹² Боги народів, яких розорили батьки мої, чи врятували їх? Чи врятували Гозан, і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі? ¹³ Де цар Емафа, і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви? ¹⁴ І взяв Єзекія лист із руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господ­ній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім, ¹⁵ і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: Господи Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств земних, Ти створив небо і землю. ¹⁶ Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй [мене]; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити [Тебе,] Бога живого! ¹⁷ Правда, о, Господи, царі ассирійські розорили народи і землі їхні, ¹⁸ і покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а творіння рук людських, дерево і камінь; тому і знищили їх. ¹⁹ І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його, і дізнаються всі царства землі, що Ти, Господи, Бог єдиний.

²⁰ І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь Бог Ізраїлів: те, про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, Я почув. ²¹ Ось слово, яке прорік Господь про нього: знех­тує тебе, насміється з тебе незаймана дочка Сиона; услід тобі похитає головою дочка Єрусалима. ²² Кого ти ганив і ганьбив? І на кого ти підніс голос і підняв так високо око своє? На Святого Ізраїлевого! ²³ Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав великі кедри його, добірні кипариси його, і прийшов на саме крайнє пристановище його, у гай саду його; ²⁴ і відкопував я, і пив воду чужу, і висушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські». ²⁵ Хіба ти не чув, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріплені міста, перетворюючи на купи руїн? ²⁶ І жителі їх зробилися малопотужні, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як парості на покрівлях і обпалений хліб, раніше ніж виколосився. ²⁷ Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я все знаю; знаю і зухвалість твою проти Мене. ²⁸ За твою зухвалість проти Мене і за те, що гординя твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою прийшов ти. ²⁹ І ось тобі, [Єзекіє,] знамення: їжте в цей рік те, що виросло від упалого зерна, і в другий рік — самородне, а на третій рік сійте і жніть, і садіть вино­градні сади і їжте плоди їх. ³⁰ І вціліле в домі Іудиному, що залишилося, пустить знову корінь внизу і принесе плід вгорі, ³¹ тому що з Єрусалима вийде залишок, і спасенне від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це. ³² Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не ввійде він у це місто, і не кине туди стріли, і не приступить до нього з щитом, і не насипле проти нього валу. ³³ Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, і в міс­то це не ввійде, говорить Господь. ³⁴ Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Да­вида, раба Мого».

³⁵ І сталося в ту ніч: пішов ангел Гос­подній і вразив у стані Ассирій­­сь­­кому сто вісімдесят п’ять тисяч. І вста­ли зранку, і ось усі тіла мертві.­ ³⁶ І ви­­рушив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії. ³⁷ І коли він поклонявся в домі Нисроха, бога свого, то Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли в землю Араратську. І став царем Асар­дан, син його, замість нього.

Глава 19. [1] Іс. 37, 1. [2] 4 Цар. 18, 18. [3] Іс. 13, 8; 26, 18; 37, 3. [5] Іс. 37, 6. [7] 4 Цар. 7, 6; 19, 9. [9] Іс. 37, 9. [10] 4 Цар. 18, 30. [12] 4 Цар. 18, 33. 2 Пар. 32, 19. [14] Іс. 37, 14. [15] 1 Цар. 4, 4. Пс. 98, 1. [16] 1 Цар. 17, 10. [19] Сир. 36, 5. [20] 2 Пар. 32, 20. Іс. 37, 21. [21] Іс. 1, 8. [23] Іс. 37, 24. Зах. 11, 2. [24] Іс. 37, 25. [25] Іс. 43, 13; 44, 7. [26] Пс. 36, 2; 91, 8. Іс. 37, 27. [28] 3 Цар. 20, 28. Єз. 29, 4. [29] Іс. 37, 30. Лев. 25, 3. [31] Іс. 37, 32. [34] 4 Цар. 20, 6. 3 Цар. 11, 13. [35] Сир. 48, 24. Іс. 37, 36. 1 Мак. 7, 41. 2 Мак. 8, 19; 15, 22. 2 Пар. 32, 21. [37] Тов. 1, 21. 1 Езд. 4, 2.

Глава 20↑

У ті дні занедужав Єзекія смер­­­тельно, і прийшов до нього Ісая, син Амосів, пророк, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, тому що помреш ти і не видужаєш. ² І відвер­нувся [Єзекія] лицем своїм до стіни і молився Господу, говорячи: ³ «О, Гос­поди! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем, і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно. ⁴ Ісая ще не вийшов з міста, як було до нього слово Господнє: ⁵ повернися і скажи Єзекії, владиці народу Мого: так говорить Господь Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої. Ось, Я зцілю тебе; у третій день підеш у дім Господній; ⁶ і додам до днів твоїх п’ятнадцять років, і від руки царя Ассирійського врятую тебе і місто це, і захищу місто це заради Себе і заради Давида, раба Мого. ⁷ І сказав Ісая: візьміть пласт смокв. І взяли, і приклали до нариву; і він видужав. ⁸ І сказав Єзекія Ісаї: яке знамення, що Господь зцілить мене, і що піду я на третій день у дім Господній? ⁹ І сказав Ісая: ось тобі знамення від Господа, що виконає Господь слово, яке Він прорік: чи вперед пройти тіні на десять ступенів, чи повернутися на десять ступенів? ¹⁰ І сказав Єзекія: легко тіні пересунутися вперед на де­сять ступенів; ні, нехай повернеться тінь назад на десять ступенів. ¹¹ І воз­звав Ісая пророк до Господа, і повер­нув тінь назад на ступенях, де вона спускалася по ступенях Ахазових, на десять ступенів.

¹² У той час послав Беродах Баладан, син Баладана, цар Вавилонський, листи і подарунок Єзекії, бо він чув, що Єзекія був хворий. ¹³ Єзекія, вислухавши посланих, показав їм комори свої, срібло і золото, і пахощі, і мастила дорогі, і весь збройний дім свій і все, що знаходилося в скарбницях його; не залишалося жодної речі, яку б не показав їм Єзекія в домі своєму і в усьому володінні своєму.

¹⁴ І прийшов Ісая пророк до царя Єзекії і сказав йому: що говорили ці люди, і звідки вони приходили до тебе? І сказав Єзекія: із землі далекої вони приходили, з Вавилона. ¹⁵ І сказав Ісая : що вони бачили в домі твоєму? І сказав Єзекія: усе, що в домі моєму, вони бачили, не залишилося жодної речі, яку я не показав би їм у скарбницях моїх. ¹⁶ І сказав Ісая Єзекії: вислухай слово Господнє: ¹⁷ ось прийдуть дні, і взяте буде усе, що в домі твоєму, і що зібрали батьки твої до цього дня, у Вавилон; нічого не залишиться, говорить Господь. ¹⁸ Із синів твоїх, які вийдуть від тебе, яких ти народиш, візьмуть, і будуть вони євнухами в палаці ца­ря Вавилонського. ¹⁹ І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке ти прорік. І продовжував: нехай буде мир і добробут у дні мої!

²⁰ Інше про Єзекію і про всі под­виги його, і про те, що він зробив ставок і водопровід і провів воду в міс­­­то, написано в літописі царів юдейських. ²¹ І спочив Єзекія з батьками своїми, і став царем Манассія, син його, замість нього.

Глава 20. [1] 2 Пар. 32, 24. Іс. 38, 1. [3] 3 Цар. 2, 4. [6] Іс. 38, 5. Євр. 11, 34. 4 Цар. 19, 34. [7] Іс. 38, 21. [8] Суд. 6, 17. [9] Сир. 48, 26. [11] Іов. 9, 7. [12] Іс. 39, 1. [13] 2 Пар. 32, 27. [15] 4 Цар. 20, 13. [17] 4 Цар. 24, 13. 2 Пар. 32, 25. Єр. 52, 17. [19] Іс. 39, 8. 2 Пар. 32, 26. [20] 4 Цар. 18, 17. Неєм. 3, 16. 2 Пар. 29, 1.

Глава 21↑

Дванадцяти років був Манассія, коли став царем, і п’ятдесят років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хефциба. ² І робив він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих. ³ І знову спорудив висоти, які знищив батько його Єзекія, і поставив жертовники Ваалу, і зробив діброву, як зробив Ахав, цар Ізраїльський; і поклонявся всьому воїнству небесному, і служив йому. ⁴ І спорудив жертовники в домі Господньому,­ про який сказав Господь: «в Єрусалимі покладу ім’я Моє». ⁵ І спорудив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього, ⁶ і провів сина свого через вогонь, і чаклував, і ворожив, і завів викли­кувачів мерців і чаклунів; багато зробив неугодного в очах Господа, щоб прогнівити Його. ⁷ І поставив ідола Астарти, якого зробив у домі, про який говорив Господь Давиду і Соломону, синові його: «у домі цьому і в Єрусалимі, який Я обрав із усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ім’я Моє повіки; ⁸ і не дам надалі виступити нозі ізраїльтянина із землі, яку Я дав батькам їхнім, якщо тільки вони будуть намагатися чинити згід­но з усім тим, що Я повелів їм, і з усім законом, який заповів їм раб Мій Мойсей». ⁹ Але вони не послухалися; і спокусив їх Манассія до того, що вони чинили гірше за ті народи, які знищив Господь від лиця синів Ізраїлевих.

¹⁰ І говорив Господь через рабів Своїх пророків і сказав: ¹¹ за те, що зробив Манассія, цар Юдейський, такі мерзоти, гірші за все те, що робили аморреї, які були раніше нього, і ввів Іуду в гріх ідолами своїми, ¹² за те, так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ось, Я наведу таке зло на Єрусалим і на Іуду, про яке, якщо хто почує, задзвенить в обох вухах у нього; ¹³ і простягну на Єрусалим мірчу вірьовку Самарії і висок дому Ахава, і витру Єрусалим так, як витирають чашу, — витруть і перекинуть її; ¹⁴ і відкину залишок наділу Мого, і віддам їх у руку ворогів їхніх, і будуть на розкрадання і розграбування усім ворогам своїм, ¹⁵ за те, що вони робили неугодне в очах Моїх і прогнівляли Мене з того дня, як вийшли батьки їхні з Єгипту, і до цього дня. ¹⁶ Ще ж пролив Манас­сія і дуже багато невинної крови, так що наповнив нею Єрусалим від краю до краю, крім свого гріха, що він увів Іуду в гріх — робити неугодне в очах Господніх.

¹⁷ Інше про Манассію і про все, що він зробив, і про гріхи його, в чому він згрішив, написано в літописі царів юдейських. ¹⁸ І спочив Манассія з батьками своїми, і похований у саду біля дому його, в саду Уззи. І став царем Аммон, син його, замість нього.

¹⁹ Двадцяти двох років був Аммон, коли став царем, і два роки царював у Єрусалимі; ім’я матері його Мешуллемеф, дочка Харуца, з Ятби. ²⁰ І робив він неугодне в очах Господніх так, як робив Манассія, батько його; ²¹ і ходив тією ж точно дорогою, якою ходив батько його, і служив ідолам, яким служив батько його, і поклонявся їм, ²² і залишив Господа Бога батьків своїх, не ходив путями Господніми. ²³ І вчинили змову слуги Аммонові проти нього, й умертвили царя в домі його. ²⁴ Але народ землі перебив усіх, хто був у змові проти царя Аммона; і поставив народ царем над землею Іосію, сина його, замість нього.

²⁵ Інше про Аммона, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. ²⁶ І поховали його в гробниці його, в саду Уззи. І став царем Іосія, син його, замість нього.

Глава 21. [1] 2 Пар. 33, 1. [2] Втор. 18, 9. 2 Пар. 28, 3. [3] 2 Пар. 33, 3. [4] Втор. 12, 5, 11. 2 Цар. 7, 13. 3 Цар. 8, 29; 9, 3. Єр. 32, 34. [6] Лев. 19, 26. Втор. 18, 10–11. 1 Цар. 28, 9. Єр. 32, 35. [7] 3 Цар. 9, 3. [8] 2 Пар. 33, 8. [9] 2 Пар. 33, 9. [10] 2 Пар. 33, 18. [11] 4 Цар. 24, 3. [12] 1 Цар. 3, 11. Єр. 19, 3. [13] Іс. 34, 11. Плач. 2, 8. Ам. 7, 9. [15] Єр. 15, 4. [16] 4 Цар. 24, 4. Єз. 22, 4. [17] 2 Пар. 33, 18. [18] 2 Пар. 33, 20. [19] 2 Пар. 33, 21. [20] 2 Пар. 33, 22. [22] 3 Цар. 11, 33. [23] 4 Цар. 12, 20. [24] 4 Цар. 14, 5. 2 Пар. 33, 25. [25] 2 Пар. 33, 21. [26] 2 Пар. 33, 25.

Глава 22↑

Восьми років був Іосія, коли став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієдида, дочка Адаії, з Боцкафи. ² І робив він угодне в очах Господніх, і ходив у всьому путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч.

³ У вісімнадцятий рік царя Іосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, сина Мешулламового, писаря, у дім Господній, сказавши: ⁴ піди до Хелкії первосвященика, нехай він пере­рахує срібло, принесене в дім Гос­под­ній, яке зібрали від народу ті, що стояли на сторожі біля порогу, ⁵ і нехай віддадуть його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці нехай роздають його тим, хто працює в домі Гос­подньому, на полагодження пошкоджень дому, ⁶ теслям і мулярам, і будівничим стін, і на купівлю дерев і тесаних каменів для лагодження дому; ⁷ втім, не вимагати у них звіту в сріблі, переданому в руки їхні, тому що вони чинять чесно.

⁸ І сказав Хелкія первосвященик Шафану писарю: книгу закону я знайшов у домі Господньому. І подав Хелкія книгу Шафану, і він читав її. ⁹ І прийшов Шафан писар до царя, і приніс цареві відповідь, і сказав: взяли раби твої срібло, зна­йдене в домі, і передали його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього. ¹⁰ І доніс Шафан писар царю, говорячи: книгу дав мені Хелкія священик. І читав її Шафан перед царем. ¹¹ Коли почув цар слова книги закону, то роздер одяг свій. ¹² І повелів цар Хелкії священику, й Ахикаму, синові Шафановому, й Ахбору, синові Михеїному, і Шафану писареві, й Асаії, слузі царському, говорячи: ¹³ підіть, запитайте Господа про мене і про народ і про всю Юдею щодо слів цієї зна­йденої книги, бо великий гнів Господ­ній, що запалав на нас за те, що не слухали батьки наші слів книги цієї, щоб чинити згідно з написаним для нас. ¹⁴ І пішов Хелкія священик, і Ахикам, і Ахбор, і Шафан, і Асаія до Олдами пророчиці, дружини Шаллума, сина Тикви, сина Хархаса, хоронителя одягу, — жила ж вона в Єрусалимі, у другій частині, — і говорили з нею. ¹⁵ І вона сказала їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: скажіть чоловіку, який послав вас до мене: ¹⁶ так говорить Господь: на­веду зло на місце це і на жителів його, — усі слова книги, яку читав цар Юдейський. ¹⁷ За те, що залишили Мене, і кадять іншим богам, щоб прогнівляти Мене всіма ділами рук своїх, запалав гнів Мій на місце це, і не погасне. ¹⁸ А царю Юдейському, який послав вас запитати Господа, скажіть: так говорить Господь Бог Ізраїлів, про слова, що ти чув: ¹⁹ оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Господом, почувши те, що Я прорік на місце це і на жителів його, що вони будуть предметом жаху і прокляття, і ти роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь. ²⁰ За це, ось, Я приєднаю тебе до батьків твоїх, і ти покладений будеш у гробницю твою в мирі, і не побачать очі твої всього того лиха, яке Я наведу на місце це. І принесли цареві відповідь.

Глава 22. [1] 2 Пар. 34, 1. [2] Сир. 49, 4. [3] 2 Пар. 34, 8. [4] 1 Пар. 6, 13. 2 Пар. 34, 9. [5] 2 Пар. 34, 10. [7] 4 Цар 12, 15. [8] Втор. 31, 26. 2 Пар. 34, 14. [9] 2 Пар. 34, 16–17. [10] 2 Пар. 34, 18. [12] 2 Пар. 34, 20. Єр. 26, 24. [14] Єр. 26, 24. 2 Пар. 34, 22. [15] 2 Пар. 34, 23. [16] 4 Цар. 24, 2. 2 Пар. 34, 24. [17] Втор. 31, 29. 4 Цар. 23, 26. Єр. 7, 20. [19] Єр. 24, 9; 44, 12. Іс. 38, 5. [20] Іс. 57, 2. 4 Цар. 23, 30. 2 Пар. 35, 24.

Глава 23↑

І послав цар, і зібрали до нього всіх старійшин Іуди та Єрусалима. ² І пішов цар у дім Господній, і всі Юдеї, і всі жителі Єрусалима з ним, і священики, і пророки, і весь народ, від малого до великого, і прочитав, щоб чули вони всі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому. ³ Потім став цар на підвищене місце й уклав перед лицем Господнім завіт — іти слідом Господа і дотримуватися заповідей Його й одкровень Його й уставів Його від усього серця і від усієї душі, щоб виконати слова завіту цього, написаного в книзі цій. І весь народ вступив у завіт.

⁴ І повелів цар Хелкії первосвященикові та іншим священикам, які стояли на сторожі біля порогу, винести з храму Господнього всі речі, зроблені для Ваала і для Астарти і для всього воїнства небесного, і спалив їх за Єрусалимом у долині Кедрон, і повелів порох їх віднести у Вефиль. ⁵ І відставив жерців, яких поставили царі юдейські, щоб звершувати куріння на висотах у містах юдейських і околицях Єрусалима, — і які кадили Ваалу, сонцю, і місяцю, і сузір’ям, і всьому воїнству небесному; ⁶ і виніс Астарту з дому Господнього за Єрусалим до потоку Кедрону, і спалив її біля потоку Кед­рону, і стер її на порох, і кинув порох її на цвинтар загальнонародний; ⁷ і зруйнував доми блудилищні, які були при храмі Господньому, де жін­ки ткали одяг для Астарти; ⁸ і вивів усіх жерців з міст юдейських, і оск­вернив висоти, на яких звершували куріння жерці, від Геви до Вирсавії, і зруйнував висоти перед воротами, — ту, яка біля входу у ворота Ісуса градоначальника, і ту, яка на лівій стороні біля міських воріт. ⁹ Утім, жерці висот не приносили жертв на жертовнику Господньому в Єрусалимі, опрісноки ж їли разом із братами своїми. ¹⁰ І осквернив він Тофет, що на долині синів Еннома, щоб ніхто не проводив сина свого і дочки своєї через вогонь Молоху; ¹¹ і відмі­нив коней, яких ставили царі юдейські сонцю перед входом у дім Господній біля кімнат Нефан-Мелеха євнуха, що у Фаруримі, колісниці ж сонця спалив вогнем. ¹² І жертовники на покрівлі світлиці Ахазової, які зробили царі юдейські, і жертовники, які зробив Манассія на обох дворах дому Господнього, зруйнував цар, і скинув звідти, і викинув порох їх у потік Кедрон. ¹³ І висоти, що перед Єрусалимом, праворуч від Оливної гори, що спорудив Соломон, цар Ізраїлів, Астарті, мерзоті сидонській, і Хамосу, мерзоті моавитській, і Милхому, мерзоті аммонитській, осквернив цар; ¹⁴ і зруйнував статуї, і вирубав діброви, і наповнив місце їх кістками людськими. ¹⁵ Також і жертовник, що у Вефилі, висоту, споруджену Ієровоамом, сином Наватовим, який увів Ізраїля в гріх, — також і жертовник той і висоту він зруйнував, і спалив цю висоту, стер на порох, і спалив діброву.­ ¹⁶ І глянув Іосія і побачив могили, що були там на горі, і послав і взяв кістки з могил, і спалив на жертов­нику, й осквернив його за словом Гос­поднім, що проголосив чоловік Божий, який передрік події ці, [ко­ли Ієровоам, під час свята, стояв перед жертовником. Потім, обер­нувшись, побачив могилу чоловіка Божого, який передрік ці події,] ¹⁷ і ска­зав Іосія : що це за пам’ятник, який я бачу? І сказали йому жителі міста: це могила чолові­ка Божого, який приходив з Юдеї і проголосив про те, що ти робиш над жертовником Вефильським. ¹⁸ І сказав він: залиш­те його в спокої, ніхто не чіпай кісток його. І зберегли кістки його і кістки пророка, який приходив із Самарії. ¹⁹ Також і всі капища висот у містах самарійських, які побудували царі ізраїльські, прогнівляю­чи Господа , зруйнував Іосія, і зробив з ними те саме, що зробив у Вефилі; ²⁰ і заколов усіх жерців висот, які там були, на жер­товниках, і спалив кістки людські на них, — і повернув­ся в Єрусалим. ²¹ І повелів цар усьому народу, сказавши: «звершіть пасху Господу Богу вашому, як написано в цій книзі завіту», — ²² тому що не була звершена така пасха від днів суддів, які судили Ізраїля, і в усі дні царів ізраїльських і царів юдейських; ²³ а у вісімнадцятий рік царя Іосії була звершена ця пасха Господу в Єрусалимі. ²⁴ І ви­кликателів мертвих, і чаклунів, і терафимів, і ідолів, і всі мерзоти, що з’являлися в землі Юдейській і в Єрусалимі, знищив Іосія, щоб виконати слова закону, написані в книзі, яку зна­йшов Хелкія священик у домі Господньому. ²⁵ Подібного до нього не було царя раніше нього, який навернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, за всім законом Мойсеєвим; і після нього не постав подібний до нього. ²⁶ Однак Господь не відклав великої люті гніву Свого, якою запалав гнів Його на Іуду за всі образи, якими прогнівав Його Манассія. ²⁷ І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув Я Ізраїля, і відкину місто це Єрусалим, яке Я обрав, і дім, про який Я сказав: «буде ім’я Моє там».

²⁸ Інше про Іосію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.

²⁹ У дні його пішов фараон Нехао, цар Єгипетський, проти царя Ассирійського на ріку Євфрат. І вийшов цар Іосія назустріч йому, і той умертвив його в Мегиддоні, коли побачив його. ³⁰ І раби його повезли його мертвого з Мегиддона, і привез­ли його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його. І взяв народ землі Іоахаза, сина Іосіїного, і помазали його і поставили його царем замість батька його.

³¹ Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни. ³² І робив він неугодне в очах Господ­ніх у всьому так, як робили батьки його. ³³ І затримав його фараон­ Нехао в Ривлі, у землі Емафській, щоб він не царював у Єрусалимі, — і наклав пені на землю сто талантів­ сріб­ла і [сто] талантів золота. ³⁴ І поставив фараон Нехао царем Елиакима, сина Іосіїного, замість Іосії, батька його, і перемінив ім’я його на Іоаки­ма; Іоахаза ж узяв і відвів у Єгипет, де він і помер. ³⁵ І сріб­ло і золото­ давав Іоаким фараонові; він зробив оцінку землі, щоб давати срібло за наказом фараона; від кожного з народу землі, за оцінкою своєю, він стягував срібло і золото для того, щоб віддавати фараонові Нехао.

³⁶ Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років­ царював у Єрусалимі; ім’я матері його Зебудда, дочка Федаії, з Ру­ми. ³⁷ І робив він неугодне в очах Господ­ніх у всьому так, як робили батьки його.

Глава 23. [1] 2 Пар. 34, 29. [2] 2 Пар. 34, 30. [3] 3 Цар. 8, 22. Нав. 24, 25. 2 Пар. 15, 12. [4] Сир. 49, 3. [5] 2 Пар. 34, 33. [6] 4 Цар. 21, 3, 7. [7] Втор. 23, 17. [8] 2 Пар. 34, 5. [10] Лев. 18, 21. [12] Суд. 6, 25. 4 Цар. 11, 18; 21, 5. [13] 3 Цар. 11, 7. [14] 2 Пар. 34, 5. [15] 3 Цар. 12, 28. [16] 3 Цар. 13, 2. [17] 3 Цар. 13, 2, 30. [18] 3 Цар. 13, 31. [21] 2 Пар. 35, 1. 2 Езд. 1, 1. [22] 2 Пар. 35, 18. [23] 2 Пар. 35, 19. [24] 2 Пар. 35, 20. [25] 4 Цар. 18, 5. Сир. 49, 4. [26] 4 Цар. 22, 17. Єр. 15, 4. [27] 4 Цар. 17, 18; 24, 3. 3 Цар. 8, 29. [28] 2 Пар. 34, 1. [29] 2 Пар. 35, 20. [30] 4 Цар. 22, 20. 2 Пар. 35, 23; 36, 1. [31] 2 Пар. 36, 2. 4 Цар. 24, 18. [33] 2 Пар. 36, 3. [34] 2 Пар. 36, 4. Єр. 1, 3. [35] 2 Пар. 36, 4. [37] 4 Цар. 24, 9.

Глава 24↑

У дні його виступив Навуходоносор, цар Вавилонський, і зробився Іоаким підвладним йому на три роки, але потім відійшов від нього. ² І посилав на нього Господь полчища халдеїв, і полчища сиріян, і полчища моавитян, і полчища аммонитян, — посилав їх на Іуду, щоб погубити його за словом Господа, яке Він прорік через рабів Своїх пророків. ³ За велінням Господа було це з Іудою, щоб відкинути його від лиця Його за гріхи Манассії, за все, що він зробив; ⁴ і за кров невинну, яку він пролив, наповнивши Єрусалим кров’ю невинною, Господь не захотів простити.

⁵ Інше про Іоакима і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських. ⁶ І спочив Іоаким з батьками своїми, і став царем Ієхонія, син його, замість нього. ⁷ Цар Єгипетський не виступав більше із землі своєї, тому що взяв цар Вавилонський усе, від потоку Єгипетського до ріки Євфрату, що належало цареві Єгипетському.

⁸ Вісімнадцяти років був Ієхонія, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі; ім’я матері його Нехушта, дочка Елнафана, з Єрусалима. ⁹ І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив батько його.

¹⁰ У той час підступили раби Навуходоносора, царя Вавилонського, до Єрусалима, й обложили місто. ¹¹ І при­йшов Навуходоносор, цар Вавилонський, до міста, коли раби його облягали його. ¹² І вийшов Ієхонія, цар Юдейський, до царя Вавилонського, він і мати його, і слуги його, і князі його, і євнухи його, — і взяв його цар Вавилонський у восьмий рік свого царювання. ¹³ І вивіз він звідти всі скарби дому Господнього і скарби царського дому; і поламав, як прорік Господь, усі золоті сосуди, які Соломон, цар Ізраїлів, зробив у храмі Господньому; ¹⁴ і виселив весь Єрусалим, і всіх князів, і все хоробре військо, — десять тисяч було переселених, — і всіх теслів і ковалів; нікого не залишилося, крім бідного народу землі. ¹⁵ І переселив він Ієхонію у Вавилон; і матір царя, і дружин царя, і євнухів його, і сильних землі відвів на поселення з Єрусалима у Вавилон. ¹⁶ І все військо числом сім тисяч, і художників і будівельників тисячу, всіх хоробрих, які ходять на війну, відвів цар Вавилонський на поселення у Вавилон. ¹⁷ І поставив цар Вавилонський царем Матфанію, дядька Ієхонії , замість нього, і перемінив ім’я його на Седекію.

¹⁸ Двадцяти одного року був Седекія, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хамуталь, дочка Єремії, з Ливни. ¹⁹ І робив він неугодне в очах Господніх у всьому так, як робив Іоаким. ²⁰ Гнів Господній був над Єрусалимом і над Іудою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого. І відійшов Седекія від царя Вавилонського.

Глава 24. [1] 2 Пар. 36, 6. Дан. 1, 1. [2] 4 Цар. 22, 15. Єр. 13, 9. [3] 4 Цар. 21, 11. [4] 4 Цар. 21, 16. [5] 2 Пар. 36, 5. [6] Мф. 1, 11. [7] Бут. 15, 18. [8] 2 Пар. 36, 9. [9] 4 Цар. 23, 32. [10] Дан. 1, 1. [12] Єр. 22, 24; 29, 2. [13] 2 Пар. 36, 10. 1 Езд. 1, 7. Дан. 5, 2. [14] Есф. 2, 6. Іс. 3, 3. Єр. 29, 2. [15] 2 Пар. 36, 10. Есф. 2, 6. [17] Єр. 37, 1. [18] 2 Пар. 36, 11. Єр. 52, 1. [19] 4 Цар. 23, 32. [20] 4 Цар. 17, 18. 2 Пар. 36, 13.

Глава 25↑

У дев’ятий рік царювання свого, у десятий місяць, у десятий день місяця, прийшов Навухо­доносор, цар Вавилонський, з усім вій­ськом своїм до Єрусалима, й об­ло­жив його, і спорудив навколо нього вал. ² І перебувало місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії. ³ У де­в’ятий день місяця посилився голод у місті, і не було хліба у народу землі. ⁴ І взяте було місто, і побіг­ли всі військові уночі по дорозі до воріт, між двома стінами, що біля царського саду; халдеї ж стояли навколо міста, і цар пішов дорогою до рівнини. ⁵ І погналося військо­ халдейське за царем, і наздогнали його на рівнинах єрихонських, і все військо його розбіглося від нього. ⁶ І взяли царя, і відвели його до царя Вавилонського в Ривлу, і вчинили над ним суд: ⁷ і синів Седекії заколо­ли перед очима його, а самому Седекії осліпили очі і закували його в кайдани, і відвели його у Вавилон.

⁸ У п’ятий місяць, у сьомий день місяця, тобто в дев’ятнадцятий рік Навуходоносора, царя Вавилонського, прийшов Навузардан, начальник охоронців, слуга царя Вавилонського, в Єрусалим ⁹ і спалив дім Господ­ній і дім царя, і всі доми в Єрусали­мі, і всі доми великі спалив вогнем; ¹⁰ і стіни навколо Єрусалима зруйнувало військо халдейське, що було у начальника охоронців. ¹¹ І інший народ, який залишався в місті, і пе­ребіжчиків, які передалися цареві Вавилонському, й інший простий на­род виселив Навузардан, начальник охоронців. ¹² Тільки деяких із бідно­го народу землі залишив начальник охоронців працівниками у виноград­никах і землеробами. ¹³ І стовпи мід­ні, які були в домі Господньому, і підстави, і море мідне, яке в домі Гос­подньому, зламали халдеї, і віднесли мідь їх у Вавилон; ¹⁴ і тази, і лопатки, і ножі, і ложки, і всі посудини мідні, які вживалися при служінні, взяли; ¹⁵ і кадильниці, і чаші, що було золоте і що було срібне, узяв начальник охоронців: ¹⁶ стовпи числом два, море одне, і підстави, які зробив Соломон у дім Господній, — міді у всіх цих речах не було ваги. ¹⁷ Вісімнадцять ліктів висоти в одному стовпі; вінець на ньому мідний, а висота вінця три лікті, і сітка і гранатові яблука навколо вінця — усе з міді. Те саме і на іншому стовпі з сіткою. ¹⁸ І взяв начальник охоронців Сераію первосвященика і Цефанію, священика другого, і трьох, що стояли на варті біля порогу. ¹⁹ І з міста взяв одного євнуха, який був начальником над людьми військовими, і п’ять чоловік, які стояли перед лицем царя, що знаходилися в місті, і писаря головного у війську, який записував у військо народ землі, і шістдесят чоловік з народу землі, що знаходилися в місті. ²⁰ І взяв їх Навузардан, начальник охоронців, і відвів їх до царя Вавилонського в Ривлу. ²¹ І вразив їх цар Вавилонський, і умертвив їх у Ривлі, у землі Емаф. І виселені були юдеї з землі своєї. ²² Над народом же, що залишався в землі Юдейській, який залишив Навуходоносор, цар Вавилонський, — над ними поставив начальником Годолію, сина Ахикама, сина Шафанового. ²³ Коли почули всі воєначальники, вони і люди їхні, що цар Вавилонський поставив началь­ником Годолію, то прийшли до Годолії в Массифу, і саме : Ісмаїл, син Нефанії, й Іоханан, син Карея, і Сераія, син Танхумефа з Нетофафа, й Ієзанія, син маахитянина, вони і люди їхні. ²⁴ І поклявся Годолія їм і людям їхнім, і сказав їм: не бійтеся бути підвладними халдеям, оселяйтеся на землі і служіть цареві Вавилонському, і буде добре вам. ²⁵ Але в сьомий місяць прийшов Ісмаїл, син Нефанії, сина Елишами, з племені царського, з десятьма людьми, й уразив Годолію, і він помер, і юдеїв і халдеїв, які були з ним у Массифі. ²⁶ І встав весь народ, від малого до великого, і воєначальники, і пішли в Єгипет, тому що боялися халдеїв.

²⁷ У тридцять сьомий рік переселення Ієхонії, царя Юдейського, у дванадцятий місяць, у двадцять сьомий день місяця, Евилмеродах, цар Вавилонський, у рік, коли він став царем, вивів Ієхонію, царя Юдейського, із в’язниці ²⁸ і говорив з ним дружньо, і поставив престіл його вище престолу царів, які були у нього у Вавилоні; ²⁹ і перемінив в’язнич­ний одяг його, і він завжди мав їжу в нього, в усі дні життя його. ³⁰ І утримання його, утримання постійне, видаване було йому від царя, з дня у день, в усі дні життя його.

Глава 25. [1] Єр. 39, 1; 52, 4. [3] Єр. 52, 6. Плач. 4, 10. [4] Єр. 52, 7. [5] Єр. 52, 8. [6] Єр. 38, 23; 52, 9. Єз. 17, 16. [7] Єр. 39, 6; 52, 11. [8] Єр. 52, 12. [9] Пс. 73, 7. Єз. 16, 41. [10] 2 Пар. 36, 19. [11] 2 Пар. 36, 20. [12] Єр. 52, 16. [13] Єр. 27, 19. [14] 3 Цар. 7, 40. Єр. 52, 18. [15] Єр. 52, 19. [16] 3 Цар. 7, 15, 23. [17] 3 Цар. 7, 15. 2 Пар. 3, 15. Єр. 52, 21. [18] Єр. 52, 24. [19] Єр. 52, 25. [21] Єр. 52, 27. [22] Єр. 40, 5. [23] Єр. 42, 1. [24] Єр. 40, 9. [25] Єр. 41, 2, 6–7. [26] Єр. 41, 17. Ос. 9, 3. [27] Єр. 52, 31.

Опубліковано: 06.09.2013; востаннє змінено: 11.02.2014.