Воскресні екзапостиларії і ранні євангельські стихири
Екзапостиларій 1
Зійдімо з учениками на гору Галилейську вірою побачити Христа, Який говорить, що має владу на небі й на землі; навчімось, як Він навчає хрестити всі народи в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа та як обіцяє перебувати з тайнознавцями до кінця віку.
Богородичний
З учениками раділа Ти, Богородице Діво, бо побачила Христа, що воскрес із гробу на третій день, як Сам прорік; Він і явився їм, навчаючи й відкриваючи вищі таємниці та наказуючи хрестити в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, щоб ми вірили у воскресіння Його і прославляли Тебе, Діво.
Рання євангельська стихира, на глас 1
Коли ученики поспішали на гору, Господь явився ради вознесіння від землі; коли ж вони Йому вклонилися і дізналися про дану Йому повсюди владу, то послані були у піднебесну проповідувати про воскресіння із мертвих та про вознесіння на небо; з ними ж повік перебувати обіцяв Христос, істинний Бог і Спас душ наших.
Екзапостиларій 2
Камінь одвалений побачивши, раділи мироносиці, бачили бо юнака, що сидів на гробі, і він сказав їм: ось Христос воскрес, скажіть ученикам і Петрові: поспішіть на гору Галилейську, там Він явиться вам, друзям, як провістив.
Богородичний
Перед Твоїм зачаттям, Христе, ангел Діві приніс: радуйся, ангел же камінь одвалив і од гробу Твого. Один замість печалі сповістив про знамення радости несказанної, другий замість звістки про Твою, Життєдавче, смерть, про воскресіння проповідував, і прославляв, і промовляв до жон і тайнозавців.
Рання євангельська стихира, на глас 2
Коли жони, що були з Марією, з миром прийшли і розгубилися, не розуміючи, як досягти їм, чого бажали, виявилося, що камінь одвалений, і Божественний юнак, заспокоюючи тривогу їхньої душі, сказав: воскрес Ісус Господь. Тому сповістіть проповідників, учеників Його, щоб поспішали до Галилеї і побачили, що Він воскрес із мертвих, як життя податель і Господь.
Екзапостиларій 3
Нехай не буде тих, хто не вірить, що Христос воскрес, бо Він явився Марії, потім бачили Його ті, що йшли до села; знову ж явився одинадцятьом тайнознавцям, коли вони сиділи за столом, і послав їх хрестити; вознісся на небеса, звідки прийшов, стверджуючи проповідь їхню множеством чудес.
Богородичний
Сонце, що нині з гробу вийшло, немов жених із чертога, полонило пекло і подолало смерть, молитвами Тієї, що Тебе породила, пошли нам світло, — світло, що просвічує серця й душі, світло, що наставляє всіх ходити стежками повелінь Твоїх і путями миру.
Рання євангельська стихира, на глас 3 Ученики, що не повірили Марії Магдалині, коли вона благовістила про воскресіння й явлення Христове, за жорстокість серця докорів зазнали; але, знаменнями і чудесами озброєні, послані були на проповідь. Ти, Господи, до начала Світла — Отця — вознісся, вони ж всюди проповідували слово, підтверджуючи чудесами. Тому, від них просвітлені, прославляємо Твоє, Чоловіколюбче Господи, з мертвих воскресіння.
Екзапостиларій 4
Ділами добрими себе виявивши, гляньмо на мужа, що в одежах блискучих у живоносному гробі явився мироносицям, які лиця до землі схилили; переконаймося у воскресінні Того, Хто небом володіє, і разом з Петром поспішімо до Життя, що в гробі, та, дивуючись події, залишимося, щоб побачити Христа.
Богородичний
Сказавши: радуйтеся, — Ти, Господи, змінив печаль праотців, принісши у світ радість Твого воскресіння. Тому заради Тієї, що Тебе, Життєдавче, породила, пошли світло, що просвітлює серця, світло милосердя Твого, щоб взивали ми до Тебе: Чоловіколюбний Богочоловіче, слава Твоєму воскресінню.
Рання євангельська стихира, на глас 4
Був ранній ранок, коли жони прийшли до гробу Твого, Христе; але тіла, яке шукали, не знайшли. Поки ж вони вагалися, явилися ті, що в блискучих ризах, промовляючи: чого шукаєте живого між мертвими? Він воскрес, як передрік; чому не пам’ятаєте слів Його? Повіривши їм, жінки звістили про те, що бачили, але видавалося неправдивим благовістя; такими млявими серцем були ще ученики, але Петро побіг і, побачивши, прославив у собі чуда Твої.
Екзапостиларій 5
Христос — Життя і Путь, — воскресши з мертвих, подорожував з Клеопою й Лукою; вони й пізнали Його, як Він в Еммаусі розломлював хліб; душі їхні й серця горіли в той час, коли Він розмовляв із ними по дорозі і Писанням пояснював те, що перетерпів. Разом з ними й ми взиваймо: воскрес і явився Петрові.
Богородичний
У піснях славлю безмірну милість Твою, Творче мій, бо Ти принизив Себе, щоб понести й спасти опановане злом єство людське; і Ти, Слово, будучи Богом, благозволив від чистої Богородиці подібним до мене стати і зійти аж до пекла, бажаючи мене спасти молитвами Тієї, що Тебе, породила, Владико милосердний.
Рання євангельська стихира, на глас 5
Які ж премудрі настанови Твої, Христе! Як Ти через самі лише пелени дав Петрові збагнути Твоє воскресіння! Подорожуючи з Лукою й Клеопою, Ти розмовляв, та, розмовляючи, не зразу Себе виявив, тому й докоряли Тобі, ніби Ти, один з усіх, що прийшли до Єрусалима, не брав участи у тому, що сталося там. Але Ти, що все на користь творіння чиниш, пояснив пророцтва про Себе, і під час благословення хліба вони Тебе пізнали, хоч серця їхні і до того прагнули пізнати Тебе. Вони ж зібраним ученикам уже ясно проповідували про Твоє воскресіння, ним же помилуй нас.
Екзапостиларій 6
Показуючи, що Ти людина за єством, Ти, Спасе, воскресши з гробу, споживав їжу, ставши серед учеників, навчав проповідувати хрещення покаяння; одразу ж вознісся до Отця Небесного і обіцяв Утішителя послати ученикам; Пребожественний Богочоловіче, слава Твоєму воскресінню.
Богородичний
Творець творіння і Бог усього тіло людське прийняв од Твоєї пречистої крови, всесвята Діво, і оновив усе зотліле моє єство, зберігши Тебе після Різдва такою, як і до Різдва. Тому ми всі вірно прославляємо Тебе, взиваючи: радуйся, Владичице світу.
Рання євангельська стихира, на глас 6
Істинний мир Божий Ти, Христе, для людей; ученикам мир Твій після воскресіння подаючи, Ти пройняв їх страхом, бо вони думали, що бачать духа; але, показавши руки й ноги Свої, Ти заспокоїв тривогу душ їхніх; коли ж вони ще не вірили, Ти спожиттям їжі та нагадуванням вчення відкрив їхній розум, щоб зрозуміли Писання; і обітницю Отця пообіцяв, і, благословивши їх, вознісся на небо; тому разом з ними ми поклоняємося Тобі, Господи, слава Тобі.
Екзапостиларій 7
Коли Марія сказала, що взяли Господа, Симон-Петро та інший ученик Христа, якого Він любив, побігли до гробу; і прибігли обидва й знайшли одні тільки пелени, що всередині лежали, а хустка з голови була окремо від них; тому знову замовкли, поки не побачили Христа.
Богородичний
Велике й преславне ради нас вчинив Ти, Христе мій многомилостивий: бо Ти несказанно від Діви отроковиці народився, й узяв хрест, і, перетерпівши смерть, воскрес у славі, і наше єство від смерти визволив. Слава, Христе, славі Твоїй, слава силі Твоїй.
Рання євангельська стихира, на глас 7
Ось темрява і світання. І чого ти, Маріє, біля гробу стоїш, велику темряву маючи в розумі? Через те й запитуєш, де поклали Ісуса. Але дивись на учеників, що збігаються, як вони через плащаницю і хустку переконались у воскресінні і згадали Писання про це. З ними й через них і ми, увірувавши, оспівуємо Тебе, Життєдавця Христа.
Екзапостиларій 8
Двох ангелів усередині гробу побачивши, здивувалася Марія, і, не пізнавши Христа, запитала Його, як садівника: господарю, де ти поклав тіло Ісуса мого? Але, за звертанням Його пізнавши, що Він — Спаситель, почула: не доторкайся до Мене, Я відходжу до Отця, — скажи братії Моїй.
Богородичний
Ти, Діво, несказанно Єдиного з Тройці породила, двоїстого за єством і двоїстого за діянням, але єдиного за іпостассю. Тому повсякчас моли Його за тих, що поклоняються Тобі з вірою, щоб визволитися від усякої спокуси ворожої, бо до Тебе всі ми нині прибігаємо, владичице Богородице.
Рання євангельська стихира, на глас 8
Не даремно ллються гарячі сльози Марії, бо ось сподобилася вона побачити й ангелів, що навчають, і Тебе Самого, Ісусе. Але, як жінка немічна, вона ще про земне думає, тому не дозволяється їй доторкатися до Тебе, Христе. Однак, як проповідниця, посилається до учеників Твоїх, нести їм благовістя, що Ти повертаєшся до Твого Отця; разом з нею сподоби і нас явлення Твого, Владико Господи.
Екзапостиларій 9
Увійшов Ти, Владико, коли двері були зачинені, і, мирно дихнувши, сповнив апостолів Духом Святим і наказав їм в’язати і відпускати гріхи, а через вісім днів ребра Твої показав Фомі і руки; з ним же і ми взиваємо: Господь і Бог Ти єси.
Богородичний
Коли Ти, Богоневісто, пресвятая Діво, побачила Сина Твого, що на третій день із гробу воскрес, то відкинула всю скорботу, що її як Мати перетерпіла, побачивши Його страждання; і, сповнившись радістю, разом з Його учениками прославляєш і оспівуєш Його. Тому спаси тих, що нині Богородицею Тебе визнають.
Рання євангельська стихира, на глас 5
В останній час, пізно ввечері першого дня по суботі, явився Ти, Христе, друзям; і чудесним входом через замкнені двері ствердив чудо Твого із мертвих воскресіння; і тим сповнив Ти учеників радістю, і Святого Духа подав їм, і владу гріхи відпускати, і Фому не залишив потопати у хвилях невірства. Тому, милосердний Господи, подай і нам розуміння істинне і гріхів відпущення.
Екзапостиларій 10
Колись на морі Тиверіадському ловили рибу сини Зеведеєві — і Нафанаїл із Петром, ще й з іншими двома, та Фома; вони, за повелінням Христовим закинувши сіті праворуч човна, витягли риби багато. Петро, пізнавши Його, пішов до Нього; явившись їм утретє, Він показав і хліб, і рибу на вугіллях.
Богородичний
Діво, моли Господа, що в третій день воскрес із гробу, за тих, що в піснях славлять Тебе і з любов’ю ублажають; бо всі ми Тебе пристановищем спасіння маємо і заступницею перед Ним; бо ми — насліддя Твоє, Богородице, і раби, і до Твого заступництва всі ми очі звертаємо.
Рання євангельська стихира, на глас 6
Після Твого зішестя до пекла й воскресіння з мертвих, ученики, сумуючи, як і належить, через розлуку з Тобою, Христе, повернулися до праці; і знову човни й сіті, а лову ніде немає. Але Ти, Спасе, як Владика всього, явившись, сказав: закиньте сіті праворуч човна, і слово одразу ж ділом стало; і багато риби, і на землі готова дивна вечеря. Разом з учениками Твоїми, що тоді споживали її, сподоби й нас нині духовно нею насолодитися, Чоловіколюбче Господи.
Екзапостиларій 11
Після Божественного воскресіння Господь, тричі питаючи Петра: чи любиш ти Мене? — настановлює його пастиреначальником овець Своїх; а він, побачивши, що слідом іде той, якого любив Ісус, запитав Владику: а цей що? Якщо Я хочу, — сказав Господь, — щоб він залишався, аж поки Я знову прийду, що тобі, друже Петре?
Богородичний
О дивна таємниця! О преславне чудо! Смертю до кінця знищена смерть. Хто ж не прославить Тебе і хто не поклониться Твоєму, Слово, воскресінню і Богородиці, що непорочно Тебе тілом породила? Її молитвами всіх із пекла визволи.
Рання євангельська стихира, на глас 8
Являючи Себе ученикам Твоїм, Спасе, після воскресіння, Ти доручив Симонові пасти овець у нагороду за любов до Тебе, вимагаючи про паству піклування; тому Ти й сказав: якщо любиш Мене, Петре, паси ягнят Моїх, паси овець Моїх. А він тут же, дружню любов виявивши, запитав про іншого ученика. Їх молитвами, Христе, охороняй стадо Твоє від вовків, що гублять його.
