«Наша Парафія»

ГОСПОДА НАШОГО ІИСУСА ХРИСТА СВЯТЕ ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТΘЕЯ, українською мовою. МОСКВА. Синодальная Типографія 1907.

Глава 1.

Книга роду Іисуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового.
2. Авраам породив Ісaака; Ісаак породив Іакова; Іаков породив Іуду та братів його;
3. Іуда породив Фареса та Зару від Θамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама:
4. Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наассона; Наассон породив Салмона;
5. Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руθи; Овид породив Ієссея.
6. Ієссей породив Давида царя; Давид царь породив Соломона від Урієвої;
7. Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авію; Авія породив Асу;
8. Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію.
9. Озія породив Іоаθама; Іоаθам породив Ахаза; Ахаз породив Езекію.
10. Езекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію.
11. Іосія породив (Іоакима; Іоаким породив) Ієхонію та братів його за переселення у Вавилон.
12. Після переселення у Вавилон, Ієхонія породив Салаθіїля; Салаθіїль породив Зоровавеля;
13. Зоровавель породив Авіуда; Авіуд породив Еліакима; Еліаким породив Азора;
14. Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда.
15. Еліуд породив Елеазара; Елеазар породив Матθана; Матθан породив Іакова;
16. Іаков породив Іосифа, мужа Марії, від якої народився Іисус, називаємий Христос.
17. Усіх же родів — од Авраама до Давида чотирнадцять родів, і від Давида до переселення у Вавилон чотирнадцять родів, і від переселення у Вавилон до Христа чотирнадцять родів.
18. Різдво ж Іисуса Христа було так: коли Мати Його Марія заручена була з Іосифом, то перше ніж сочетатися їм, виявилося, що вона мала в утробі від Духа Святого.
19. А Іосиф, чоловік її, — душа праведна, не хотів її ославити, і наважився тайкома відпустити її.
20. А як тільки він се надумав, ось Ангел Господень явивсь йому у сні, та й каже: Іосифе, сину Давидів, не бійся принята Марію, жону твою: бо, що зародилося у неї, є від Духа Святого.
21. Породить вона Сина, і даси имя Йому Іисус: бо Він спасе людей Своїх од гріхів їх.
22. Се ж усе сталося, щоб справдилось сказане Господом через пророка, ще каже:
23. Ось Діва прийме в утробі й породить Сина, і дадуть Йому имя Еммануїл, що значить: з нами Бог (Ісаїя 7, 14).
24. Прокинувшись, Іосиф вчинив так, як звелів йому Ангел Господень, і прийняв свою жону.
25. І не знав її, поки й породила Сина свого первенця, і дав Йому имя Іисус.

Глава 2.

Коли ж Іисус народився у Виθлеємі Іудейськім, за царя Ирода, то прийшли в Ієрусалим волхви1 ) від схід-сонця,
2. Та й кажуть: де нарождений Царь Іудейський? бо ми бачили звізду Його на сході, і прийшли поклонитися Йому.
3. Почувши се, царь Ирод стрівожився, і ввесь Ієрусалим з ним.
4. Та, зібравши всіх первосвящеників і книжників людьских, питавсь у їх: де повинно народитися Христу?
5. Вони сказали йому: у Виθлеємі Іудейськім; бо в пророка написано так:
6. І ти, Виθлеєме, земле Іудина, нічим не менша єси між державами Іудиними: бо з тебе вийде воєвода, що спасе народ Мій Ізраїля (Міх. 5, 2).
7. Тоді Ирод тайкома закликав до себе волхвів і випитував у їх про час, коли звізда зъявилась.
8. І відправляючи їх у Виθлеєм, сказав: пійдіть і пильно розвідайте, про Дитя, і коли знайдете, то дайте мені знати, щоб і мені пійти поклонитися Йому.
9. Вони, вислухавши царя, пійшли. І от звізда, що бачили вони на сході, йшла поперед їх, аж поки прійшла й стала над тим місцем, де було Дитя.
10. Як примітили вони звізду, зрадовались дуже великою радістью.
11. Увійшли в хату, побачили Дитя з Матерью Його Марією і, впавши, поклонилися Йому; та, відкривши скарби свої, піднесли Йому дари: золото, ладан і смирну.
12. І прийнявши у сні вістку, щоб не вертатись до Ирода, иншою дорогою пійшли до свого краю.
13. А як вони одійшли, ось Ангел Господень зъявився у сні Іосифові, та й каже: встань, візьми Дитя й Матірь Його та біжи у Єгипет й пробудь там, поки скажу тобі: бо Ирод шукатиме Дитя, щоб погубити Його.
14. Він встав, узяв Дитя й Матірь Його вночі, та й поспішив у Єгипет.
15. І був там до смерти Иродової, щоб справдилось сказане Господом через пророка, що мовив: з Єгипту визвав Я Сина Мого (Осія 11, 1).
16. Тоді Ирод, побачивши, що з його насміялися волхви, дуже розгнівався й послав повбивати всіх дітей, що були у Виθлеємі й по всіх околицях його од двох років і менше, згодно з часом, про який допевнився у волхвів.
17. Тоді справдилось, що мовив пророк Іеремія кажучи:
18. Голос чути в Рамі2 ), плач і ридання й голосіння тяжке; Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче втішитися, бо їх вже нема (Іерем. 31, 15).
19. Коли ж помер Ирод, ось Ангел Господень у сні зъявився Іосифові в Єгипті,
20. Та й каже: встань, візьми Дитя й Матірь Його та йди в землю Ізраїлеву, бо померли ті, що шукали душі Дитяти.
21. Він встав, узяв Дитя й Матірь Його та й прийшов у землю Ізраїлеву.
22. А як почув, що Архелай царствує над Іудеєю замість свого батька Ирода, то побоявся йти туди, а навчений у сні (від Господа) пійшов у краї Галилейські.
23. І, прийшовши, поселивсь у городі, що зветься Назарет, щоб справдилось сказане пророками, що Він Назореєм назветься (Суд. 13, 5).

Глава 3.

У ті дні приходить Іоанн Хреститель і проповідує в пустині Іудейській,
2. І каже: покайтесь, бо наближилось Царство Небесне.
3. Бо се той, про кого пророк Ісаїя віщував, як казав: голос вопіющого в пустині, готуйте дорогу Господові, рівняйте стежки Йому (Ісаїя 40, 3).
4. А той Іоанн носив одежу з верблюжого волосу, підперізувавсь ремінним поясом, а харч його була акриди та дикий мед.
5. Тоді виходили до нього Ієрусалим і вся Іудея та вся околиця Іорданська,
6. І хрестились од його в Іордані, сповідаючи гріхи свої.
7. А як побачив він, що багато фарисеїв і саддукеїв йде до нього хреститися, то сказав їм: кодло гадюче! хто вас навчив утікати від гніву, що має прийти?
8. Принесіть же плід достойний покаяння.
9. Не думайте казати собі: батька маємо Авраама; бо кажу вам, що Бог має силу із сього каміння воздвигнути дітей Авраамові.
10. Вже й сокира край кореня дерева лежит: бо всяке дерево, що не дає доброго плоду, рубають і кидають у вогонь.
11. Я хрещу вас отсе водою на покаяння, а Той, що йде за мною, дужчий від мене; я не годен і обувья Йому понести; Той хреститиме вас Духом Святим і вогнем.
12. Лопата в руці у Нього, і Він прибере тік Свій і збере пшеницю Свою в засіки, а полову спалить огнем невгасимим.
13. Тоді прийшов Іисус з Галилеї на Іордан до Іоанна хреститися від його.
14. А Іоанн перечив Йому, кажучи: мені треба хреститися від Тебе, а Ти до мене приходиш?
15. Іисус же, відповідаючи йому, мовив: зостав тепер, бо так повинно нам усяку правду вчинити. Тоді допустив Його.
16. І тільки Іисус, охрестившись, вийшов з води, і ось одкрились над Ним небеса, і (Іоанн) побачив Духа Божого, що спускавсь як голуб і злинув на Нього.
17. І ось голос з неба промовляє: се Син Мій улюблений, в Йому Моє благоволеніє.

Глава 4.

Тоді Іисус одведений був Духом у пустиню на спокусу від диявола.
2. І постив Він сорок днів і сорок ночей, і потім захотів їсти.
3. І приступивши до Нього, искуситель сказав: коли Ти Син Божий, то скажи, щоб се каміння стало хлібом.
4. Він же, одповідаючи, сказав: написано: не самим тільки хлібом житиме чоловік, а всяким словом, що виходить з уст Божих (Второзак. 8, 3).
5. Тоді взяв Його диявол у святий город і постановив на крилі церковнім,
6. Та й каже Йому: коли Ти Син Божий, то кинься вниз: адже ж написано: Ангелам Своїм накаже про Тебе (берегти Тебе), і вони на руках понесуть Тебе, щоб Ти й ногою Твоєю не спіткнувся об камінь (Псал. 99, 11-12).
7. Іисус сказав йому: написано теж: не спокушуй Господа Бога твого (Второзак. 6, 16).
8. Знов взяв Його диявол на дуже високу гору й показав Йому всі царства світа й славу їх,
9. Та й каже Йому: отсе все я дам Тобі, коли припавши поклонишся мені.
10. Тоді каже йому Іисус: йди геть від Мене, сатано! бо написано: Господу Богу твоєму покланяйся і Йому Єдиному служи (Второзак. 6, 13).
11. Тоді покинув Його диявол, і ось Ангели приступили й служили Йому.
12. А як зачув Іисус, що Іоанна видано, то пійшов до Галилеї.
13. І, покинувши Назарет, прийшов і поселивсь у Капернаумі, що при морі, у краях Завулонових і Нефθалимових,
14. Щоб справдилось те, що сказав пророк Ісаїя, промовляючи:
15. Земля Завулонова й земля Нефθалимова, дорога приморська на той бік Іордану, Галилея невірна;
16. Люде, що сиділи у тьмі, побачили світ великий, і тим, що сиділи в країні й тіні смерти, засяв світ (Ісаїя 9, 1-2).
17. З того часу почав Іисус проповідувати й говорити: покайтесь, бо Царство Небесне наближилось.
18. Коли ж проходив Він понад морем Галилейським, то побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрея, його брата, як вони закидали мережі у море, — бо вони були рибалки;
19. Та й каже їм: ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей.
20. Вони ж зараз покинули мережі і пійшли за Ним.
21. І, йдучи звідтіля, Він побачив инших двох братів, Іакова Зеведеєвого та Іоанна, його брата, у човні з Зеведеєм, їх батьком, як вони лагодили свої мережі, і покликав їх.
22. І вони зараз покинули човен і батька свого та й пійшли за Ним.
23. І ходив Іисус по всій Галилеї, навчаючи в їх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства та сціляючи всякі недуги і всяку неміч у людей.
24. І розійшлась чутка про Нього на всю Сирию, і привели до Нього всіх недужих, що всякі недуги й муки терпіли, і біснуватих, і снохідців, і розслаблених, і Він сцілив їх.
25. І за Ним йшло багато народу з Галилеї й Десятиграддя, і з Ієрусалима й Іудеї, і з того боку Іордану.

Глава 5.

Побачивши народ, Іисус зійшов на гору, і як сів, то підійшли до Нього ученики Його.
2. І Він, одкривши уста Свої, учив їх, промовляючи:
3. Блаженні убогиї духом, бо їх є Царство Небесне.
4. Блаженні плачущиї, бо вони втішаться.
5. Блаженні тихиї, бо вони осягнуть землю.
6. Блаженні голодні й жадні на правду, бо вони наситяться.
7. Блаженні милостивиї, бо вони помилувані будуть.
8. Блаженні чистиї серцем, бо вони Бога уздрять.
9. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10. Блаженні гонимиї за правду, бо їх є Царство Небесне.
11. Блаженні ви, коли вас ганьбуватимуть і гнатимуть та роспускатимуть про вас усяку лиху славу неправдиво Мене ради.
12. Радуйтесь і веселіться, бо велика вам награда на Небесах. Так гнали й пророків, що були перше вас.
13. Ви сіль землі, а коли сіль зпрісніє, то чим вона всолиться? Вона вже ні-нащо не здатна буде, як тільки щоб викинути її геть, і щоб топтали її люде.
14. Ви світ мирові. Не може заховатися город, коли стоїть на горі.
15. І засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на свічнику, і вона світить усім, хто є в хаті.
16. Так нехай світить світ ваш перед людьми, щоб вони бачили добрі діла ваші й прославляли Отця вашого Небесного.
17. Не думайте, що Я прийшов зламати закон, або пророків: не зламати прийшов Я, а сповнити.
18. Истинно бо кажу вам: поки небо й земля перейде, йота єдина або титла єдина з закону не перейде, аж поки станеться все.
19. Так, хто зламає одну з сих найменших заповідей і навчить так людей, той найменшим назветься в Царстві Небеснім, а хто сповнить і навчить, той великим у Царстві Небеснім назветься.
20. Бо кажу вам: коли правда ваша не переважить правди книжників і фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне.
21. Ви чули, що сказано стародавнім: не убий, а хто вбьє, на того буде суд.
22. А Я кажу вам: усякий, хто гнівається на брата свого даремне, на того буде суд; а хто скаже братові свому: рака3, на того буде сінедріон4; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекельний.
23. Тим-то, коли принесеш дар свій до олтаря й тут згадаєш, що брат твій що-небудь має проти тебе,
24. Зостав тут дар свій перед олтарем і пійди, помирись перше з братом своїм, і тоді прийди й принось дар свій.
25. Мирись хутко з супротивником своїм, поки ти в дорозі з ним, щоб супротивник не віддав тебе судді, а суддя не віддав тебе слузі, і не засадили б тебе в темницю.
26. Истинно кажу тобі: не вийдеш звідтіля, поки віддаси до останнього шеляга.
27. Ви чули, що сказано стародавнім: не прелюбодійствуй (Ісх. 20, 14).
28. А Я кажу вам: усякий, хто тільки спогляне на жінку, бажаючи її, той прелюбодійствовав уже з нею у своїм серці.
29. Коли ж праве око твоє вводить тебе в гріх, вирви його й кинь од себе, бо краще для тебе, щоб один з членів твоїх згинув, ніж щоб усе тіло твоє кинуто було в пекло.
30. І коли права рука твоя вводить тебе в гріх, одітни її й кинь од себе: бо краще для тебе, щоб один з членів твоїх згинув, ніж щоб усе тіло твоє вкинуто було в пекло.
31. Сказано теж: хто розводиться з жінкою своєю, той дай їй лист розвідний (Второзак. 24, 1).
32. А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що за любодійство, той призводить її до прелюбодійства; і хто побереться з розвідною, прелюбодійствує.
33. Ще ви чули, що сказано стародавнім: не клянись не по правді, а виповняй клятви свої перед Господом (Левіт. 19, 12. Второзак. 23, 21).
34. А Я кажу вам: ніяк не клянись: ні небом, бо воно є престол Божий;
35. Ні землею, бо вона підніжок ногам Його; ні Ієрусалимом, бо він город великого Царя;
36. Ні головою своєю не клянись, бо не можеш ані одного волоска зробити білим або чорним.
37. Слово же ваше нехай буде: так, так; ні, ні; а що більше сього, те від лукавого.
38. Ви чули, що сказано: око за око, і зуб за зуб (Ісх. 21, 24).
39. А Я вам кажу не спротивлятися лихому; коли ж хто ударить тебе в праву щоку твою, то поверни до нього й другу;
40. І хто схоче позиватися з тобою й зняти з тебе свиту, то віддай йому й сорочку;
41. І хто примусить тебе пройти з ним одні гони, то йди з ним двоє.
42. Тому, хто просить у тебе, дай, і від того, хто хоче позичити в тебе, не одвертайся.
43. Ви чули, що сказано: люби ближнього твого й ненавидь ворога твого (Левіт. 19, 17-18).
44. А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, що клянуть нас, добро чиніть тим, що ненавидять вас, і моліться за тих, що напаствують на вас та гонять вас;
45. Щоб бути вам синами Отця вашого Небесного, бо Він волить сонцю сходити над злими й добрими й посилає дощ на праведних і неправедних.
46. А коли ви любите тих, що вас люблять, то якої ж вам награди? чи не те ж і митарі чинять?
47. І коли ви витаете тільки братів ваших, то що надзвичайного чините? і невірниї чи не те ж чинять?
48. Тим-то будьте ви звершені, як звершен Отець ваш Небесний.

Глава 6.

Остерегайтесь творити милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили, а то не буде вам награди від Отця вашого Небесного.
2. Коли ж твориш милостиню, то не труби перед собою, як лицеміри роблять у синагогах і на улицях, щоб славили їх люде; истинно кажу вам: вони мають уже собі награду.
3. А ти, коли твориш милостиню, то нехай ліва рука, твоя не знає, що чинить права;
4. Нехай милостиня твоя буде в тайні, і Отець твій, що бачить в тайні, віддасть тобі явно.
5. А коли молишся, не будь, як лицеміри, що люблять у синагогах і на роспуттях ставати на молитву, щоб бачили їх люде. Истинно кажу вам: вони мають уже собі награду.
2. Ти ж, коли молишся, увійди в господу свою і, зачинивши двері, помолись Отцеві твоєму, що в тайні, і Отець твій, що бачить в тайні, віддасть тобі явно.
3. Коли ж молитесь, не мовте лишнього, як ті невірні:
4. Бо вони думають, що за велемовство своє будуть вислухані. Не будьте схожі з ними, бо і Отець ваш знає, чого вам і треба, перше, ніж ви попросите в Його.
5. Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться имя Твоє;
6. Нехай прийде царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі;
7. Хліб наш насущний дай нам сьогодня,
12. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим;
13. І не введи нас у спокусу, а избави нас од лукавого. Бо Твоє єсть царство, й сила, й слава во віки. Амінь.
14. Бо коли ви прощатимете людям провини їх, то простить і вам Отець ваш Небесний;
15. А коли не прощатимете людям їх провин, то й Отець ваш Небесний не одпустить вам провин ваших.
16. Коли ж ви постите, то не показуйте сумного виду, як лицеміри; бо вони насуплюють лиця свої, щоб люде бачили, як вони постять. Истинно кажу вам: вони мають собі награду.
17. Ти ж, коли постиш, то помасти голову свою і вмий лице своє,
18. Щоб видно було тебе не людям, коли постиш, а Отцеві твому, що в тайні; і Отець твій, що бачить в тайні, воздасть тобі явно. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і ржа їсть, і де злодії підкопують і крадуть.
14. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні ржа не їсть, і де зло дії не підкопують і не крадуть;
15. Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
16. Світло тілу є око. Тим-то, коли око твоє чисте, то й все тіло твоє світле буде;
17. Коли ж око твоє лихе, то все тіло твоє темне буде. Тим-то, коли вже світ, що в тобі, є тьма, то яка ж тьма?
18. Ніхто не може двом панам служити: бо, або одного зненавидить, а другого полюбить; або одного держатиметься, а другого занедбає. Не можете служити Богові й мамоні5.
19. Ради сего кажу вам: не журіться душею вашою, що вам їсти й що пити, а ні тілом вашим, у віщо одягнутись. Душа чи не більше ж є, як харч, і тіло, як одежа?
26. Погляньте на пташок небесних: вони не сіють, і не жнуть, і не збирають у засіки, а Отець ваш Небесний годує їх; чи ви ж не далеко луччі, як вони?
27. І хто з вас, як би не силкувався, може прибавити собі зросту хоч на один локіть?
28. І про одежу чого побиваєтесь? Подивіться на лілеї польові: як ростуть? Не працюють і не прядуть.
29. А Я вам кажу, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них.
30. Коли ж траву на полі, що сьогодня росте, а завтра вкинуть у піч, Бог так одягає, то чи не тим більше вас, маловіри?
31. Так не журіться ж, кажучи, що їстимем? або що питимем? або у віщо одягнемось?
32. Бо про все те пильно клопочуться невірні; адже ж Отець ваш Небесний знає, що всього того вам треба.
33. Шукайте перше Царства Божого та правди Його, і те усе доложиться вам.
34. Так не журіться ж про завтра, бо завтра само про своє журитиметься. Доволі кожному дневі свого лиха.

Глава 7.

Не судіть, щоб і вас не судили,
2. Бо яким судом судите, таким і вас судитимуть, і якою мірою міряєте, такою й вам одмірять.
3. І що ж ти бачиш скіпочку в оці твого брата, а поліна, що у твоїм оці, не чуєш?
4. Або як скажеш братові твому: дай, я вийму скіпочку з ока твого, коли он поліно в твоїм оці?
5. Лицеміре! вийми перше поліно з свого ока, і тоді побачиш, як вийняти скіпочку з ока твого брата.
6. Не давайте святощі псам і не кидайте перлів ваших перед свині, щоб не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не порвали й вас.
7. Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчиниться вам;
8. Бо кожен, хто просить, той добуває; хто шукає, той знаходить, і хто стукає, тому відчинять.
9. Або чи є ж між вами такий чоловік, що, як син його попросить у його хліба, подасть йому камінь?
10. Або як попросить риби, подасть йому гадюку?
11. Так коли вже ви, лихі, умієте дари добрі давати дітям вашим, то тим паче Отець наш Небесний дасть добра тим, що просять у Нього,
12. Так усе, що тільки хочете, щоб люде вам робили, й ви їм робіть, бо се єсть закон і пророки.
13. Входьте вузькими ворітьми, бо просторі ті ворота й широка дорога, що веде на погибіль, і багато таких, що входять нею;
14. Вузькі бо ворота й тісна дорога, що веде до життя, і мало таких, що ії знаходять.
15. Стережіться лжепророків, що приходять до вас у овечій одежі, а серцем вовки хижі,
16. Пізнаєте їх по плодам їх. Чи збирають же з терену виноград, або з репьяхів смокви?
17. Так усяке добре дерево добрий плід родить, а погане дерево й плід поганий родить.
18. Не може добре дерево поганого плоду дати, і дерево погане дати доброго плоду.
19. Усяке дерево, що не дає плоду доброго, рубають і кидають у вогонь.
20. Отож бо по їх плоду пізнаєте їх.
21. Не всякий, хто каже мені: Господи! Господи! увійде у Царство Небесне, а той, хто чинить волю Отця Мого, що на небесах.
22. Багато таких, що казатимуть Мені у той день: Господи! Господи! чи не Твоїм имям ми пророкували, і не Твоїм имям бісів виганяли, і не Твоїм имям багато чудес творили?
23. І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, одійдіть від Мене ви, що чините беззаконня.
24. Тим-то, усякого, хто слухає сі слова Мої й чинить по ним, Я прирівняю до чоловіка мудрого, що збудував свій будинок на камені;
25. І пійшов дощ, і розлились ріки, і повіяли вітри, і налягли на той будинок, і він не упав, бо збудований був на камені.
26. А всякий, хто слухає сі слова Мої й не чинить по ним, прирівняється до чоловіка нерозумного, що збудував свій будинок на піску;
27. І пійшов дощ, і розлились ріки, і повіяли вітри, і ударили на той будинок, і він упав, і руїна його була велика.
28. І сталось, як Іисус скінчив сю мову, то народ дивувався Його науці.
29. Бо Він учив їх, як маючий силу, а не як книжники й фарисеї.

Глава 8.

Коли ж Він зійшов з гори, то багато народу пійшло за Ним.
2. І от прийшов прокажений і вклонився Йому, кажучи: Господи! коли Ти хочеш, можеш мене очистити.
3. Іисус, простягши руку, доторкнувсь до нього, кажучи: хочу, очисться. І зараз він очистивсь од своєї прокази.
4. І сказав йому Іисус: гляди ж, нікому не кажи, а пійди покажись священикові та принеси дар який звелів (у законі) Мойсей, на свідкування їм.
5. А як увійшов Іисус у Капернаум, то приступив до Нього сотник і благав Його,
6. Кажучи: Господи! мій хлопець лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.
7. Іисус йому каже: Я прийду та сцілю його.
8. Озвався ж сотник і сказав Йому: Господи, я не сто́ю, щоб Ти увійшов під мою крівлю; скажи тільки слово, то й одужає хлопець мій;
9. Бо хоч я чоловік і під властью, але, маючи під собою воїнів, скажу одному: пійди, і він йде; а другому: прийди, і приходить; і наймитові моєму: роби те, і робить.
10. Почувши се, Іисус здивувався, і сказав до тих, що йшли за Ним: истинно кажу вам, навіть і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
11. І скажу вам: багато прийде від сходу сонця й заходу, і возлягуть з Авраамом, Ісааком і Іаковом у Царстві Небеснім;
12. А сини Царства вигнані будуть у тьму надвірню; там буде плач і скрегіт зубів.
13. І сказав Іисус сотникові: йди, і як ти увірував, нехай і буде тобі. І одужав хлопець його у той же час.
14. А як прийшов Іисус до господи Петрової, то побачив, що теща його лежала в гарячці.
15. Він доторкнувсь до руки її, і гарячка її покинула: вона встала й услуговувала Йому.
16. А як настав вечір, привели до Нього багато біснуватих, і Він словом повигонив духів і всім недужим допоміг,
17. Аби справдилось, що сказав пророк Ісаїя: Той немочі наші взяв, і недуги наші поніс (Ісаїя 53, 4). .
18. Як же побачив Іисус круг Себе багато народу, звелів ученикам одплисти на той бік.
19. Один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю! я пійду за Тобою, куди б Ти не йшов.
20. А Іисус йому каже: лисиці мають нори й птахи небесні — гнізда, а Син Чоловічеський не має де голови прихилити.
21. Другий з учеників Його сказав Йому: Господи! дозволь мені перше пійти поховати мого батька.
22. Іисус же сказав йому: йди за Мною, і лиши мертвим ховать своїх мерців.
23. І як увійшов у човен, ученики Його пійшли за Ним.
24. І от знялась на морі така велика буря, що човен заливало хвилями, а Він спав.
25. І приступивши, ученики розбудили Його, кажучи: ратуй нас, Господи! погибаємо.
26. І Він сказав їм: чого ви такі боязькі, маловірні? Тоді встав, заказав вітрам і морю, і настала велика тиша.
27. А люде, дивуючись, казали: хто Сей, що й вітри й море слухають Його?
28. І як переплив Він на той бік, в землю Гергесинську, то зустріли Його два біснуватих, що вийшли з гробовищ, такі люті, що ніхто не важивсь проходити тією дорогою.
29. І от закричали вони, кажучи: що Тобі до нас, Іисусе, Сину Божий? прийшов сюди заздалегідь нас мучити.
30. Оддалеки ж од них паслось велике стадо свиней.
31. І біси прохали Його, кажучи: коли Ти виженеш нас, то звели нам іти в стадо свиней.
32. І сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, увійшли в стадо свиней. І ось зараз усе стадо кинулось з кручі в море й потонуло у воді.
33. А пастухи повтікали і, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих.
34. І ось увесь город вийшов назустріч Іисусові, і, побачивши Його, прохали, щоб Він одійшов від їх околиць.

Глава 9.

І ввійшовши в човен, Він переплив і прибув у Свій город.
2. І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І побачивши віру їх, Іисус сказав розслабленому: кріпись, сину! прощаються тобі гріхи твої.
3. Тоді де-які книжники сказали про себе: Сей гудить Бога.
4. А Іисус, убачаючи їх мислі, сказав: нащо ви лукаве думаєте у серцях ваших?
5. Бо що легше сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
6. Отже, щоб ви знали, що Син Чоловічеський має силу на землі прощати гріхи, (тоді каже недужому) устань, візьми постіль свою та й іди до свого дому!
7. І той устав (узяв постіль свою) і пійшов до дому свого.
8. А народ, бачивши се, дивувався й славив Бога, що дав таку силу людям.
9. І коли проходив Іисус звідтіля, побачив чоловіка, що сидів на митниці, на имя МатΘей, і сказав йому: йди за Мною. І він встав і пійшов за Ним.
10. І сталося, коли Він возлежав за столом у його господі, аж ось багато надійшло митарів і грішників та й возлежали з Іисусом і з учениками Його.
11. І побачивши, фарисеї казали ученикам Його: що се Учитель ваш їсть і пьє з митарями та грішниками?
12. А Іисус, почувши, сказав до них: не здоровим треба лікаря, а недужим.
13. Підіть же та навчіться, що значить: милости хочу, а не жертви (Осія 6, 6). Бо Я прийшов не праведників, а грішників призвати до покаяння.
14. Тоді приступили до Нього ученики Іоаннові, та й кажуть: чому ми й фарисеї постимо часто, а Твої ученики не постять?
15. І сказав їм Іисус: чи можуть же гості весільні сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же дні, коли візьмуть од них жениха, тоді й поститимуть.
16. Бо ніхто не кладе латки з нової тканини на стару одежу, бо одірветься край латки від одежі, і буде гірша дірка.
17. Не вливають теж молодого вина в старі міхи, а то прорвуться міхи, і вино витече й міхи пропадуть. Але молоде вино вливають у нові міхи, то й збережеться й те й друге.
18. Коли Він так розмовляв з ними, ось один старший прийшов і вклонився Йому, кажучи: дочка моя тільки що вмерла; прийди, положи на неї руку Свою, і вона оживе.
19. І, вставши, Іисус пійшов за ним, і ученики Його.
20. І ось жінка, що дванадцять років була кровоточива, підійшла ззаду й доторкнулась до краю одежі Його,
21. Бо вона казала сама собі: як тілько доторкнусь до одежі Його, то одужаю.
22. Іисус же, обернувшись і побачивши її, сказав: кріпись, дочко! віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу.
23. А коли прийшов Іисус у господу до старшого, то, побачивши дудників і людей, що голосили,
24. Сказав їм: одійдіть! дівчина не вмерла, а спить. І насміхалися з Нього.
25. Коли ж випровадили людей, Він увійшов, взяв її за руку, і дівчина встала.
26. І розійшлась чутка про то по всій тій землі.
27. І коли Іисус ішов звідтіля, то двоє сліпих, ідучи за Ним, кричали й говорили: змилуйся над нами, Іисусе, Сину Давидів!
28. А як увійшов Він у госпо́ду, то приступили до Нього ті сліпі; і говорить їм Іисус: чи віруєте, що Я можу се вчинити? Вони кажуть Йому: так, Господи!
29. Тоді Він доторкнувся до їх очей і сказав: по вірі вашій нехай буде вам.
30. І відкрились їх очі. І заказав їм Іисус, кажучи: глядіть же, щоб ніхто не довідався.
31. А вони, вийшовши, розголосили про Нього по всій тій землі.
32. Коли вони виходили, ось привели до Нього чоловіка німого біснуватого.
33. І як вигнав Він біса, то німий заговорив. І народ дивувався, кажучи: ніколи не було такого в Ізраїлі!
34. А фарисеї говорили: Він виго́нить бісів через князя бісовського.
35. І ходив Іисус по всіх городах і селах, навчаючи в їх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства й сціляючи усяку слабість і всяку неміч в людях.
36. І, глянувши на людей, змилосердився над ними, що вони так зморені й розсипані, як вівці, що не мають пастуха.
37. Тоді каже ученикам Своїм: жнива багато, а женців мало.
38. Так благайте Господа жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.

Глава 10.

І призвавши дванадцять учеників Своїх, дав їм силу над духами нечистими, щоб виганяти їх і сціляти всяку слабість і всяку неміч.
2. А дванадцяти Апостолів ймення такі були: перший Симон, що зветься Петром, і Андрей, брат його, Іаков Зеведеїв і Іоанн, брат його,
3. Филипп і Варθоломей, Θома й МатΘей митарь, Іаков Алфеїв і Леввей, прозваний Θаддеєм,
4. Симон Кананит і Іуда Іскаріот, що й видав Його.
5. Сих дванадцять послав Іисус і заповів їм, кажучи: до невірних не ходіть і в город Самарянський не заходьте,
6. А лучче йдіть до загублених овець дому Ізраїлевого;
7. Ідучи ж, проповідуйте, кажучи, що наближилось Царство Небесне.
8. Хворих сціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: дармо прийняли, дармо давайте.
9. Не беріть із собою ні золота, ні срібла, ні міді в череси ваші,
10. Ні торби на дорогу, ні двох одеж, ні обувья, ні палиці, бо робітник достоен свого куска хліба.
11. В який город чи село ви увійдете, довідуйтесь, хто в йому є достойний, і в того пробувайте, аж поки вийдете.
12. А як увійдете в госпо́ду, то привитайте її так: мир сій господі!
13. І коли господа буде достойна, то мир ваш зійде на неї; коли ж не буде достойна, то мир ваш до вас вернеться.
14. А коли хто не прийме вас і не послухає слов ваших, то, виходячи з тої господи, або з того города, обтрусіть порох з ніг ваших.
16. Истинно кажу вам: землі Содомській і Гоморській легше буде в день судний, ніж тому городові.
16. От Я посилаю вас, як овець проміж вовків; будьте ж мудрі, як змії, і тихі, як голуби.
17. Стережіться ж людей, бо вони ставитимуть вас на суд і в синагогах своїх битимуть вас.
18. І поведуть вас до правителів і до царів за Мене на свідкування їм і невірним.
19. А коли видаватимуть вас, не клопочіться як і що казати, бо дасться вам у той час, що сказати,
20. Бо не ви говоритимете, але Дух Отця вашого говоритиме в вас.
21. Видасть же на смерть брат брата й батько сина, і повстануть діти на родителів і вбиватимуть їх.
22. І будуть вас ненавидіти всі за имя Моє; хто ж витерпить до кінця, той спасен буде.
23. Коли ж гнатимуть вас у однім городі, то біжіть у другий. Истинно бо кажу вам: не обійдете ще городів Ізраїлевих, як Син Чоловічеський прийде.
24. Ученик не більший є від свого учителя, і слуга не більший від свого господаря.
25. Досить з ученика, щоб він став як його учитель, і з слуги — як його господарь. Коли хазяїна госпо́ди назвали Вельзевулом, то чи не скорійш (назвуть так) домашніх його?
26. Тим-то не бійтесь їх: бо нема нічого закритого, що б не відкрилось, і потайного, що б про його не провідали.
27. Те, що Я кажу вам у тьмі, ви кажіть при світлі; і що чуєте на ухо, проповідуйте на крівлях.
28. І не бійтесь тих, що тіло убивають, а душі вбити не можуть; а бійтесь більше того, хто і душу і тіло може погубити в пеклі.
29. Чи не дві ж птички продаються за один ассарій?6 і ні одна з них не впаде на землю без волі Отця вашого.
30. А у вас і волосся на голові усе полічено.
31. Не бійтеся ж: ви дорожчі, ніж багато птичок.
32. Так всякого, хто признає Мене перед людьми, і Я признаю його перед Отцем Моїм, що на Небесах.
33. А хто відцурається від Мене перед людьми, одцураюсь і Я від того перед Отцем Моїм, що на Небесах.
34. Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; Я прийшов не мир принести, а меч.
35. Бо Я прийшов сина розлучити з батьком його, і дочку з матерью її, і невістку з свекрухою її.
36. І ворогами чоловікові будуть його домашні.
37. Хто любить батька або матірь більш од Мене, той недостоєн Мене; і хто любить сина або дочку більш од Мене, той недостоєн Мене.
38. І хто не візьме хреста свого й не пійде за Мною, той недостоєн Мене.
39. Хто придбає душу свою, той загубить її, а хто загубить душу свою за Мене, той придбає її.
40. Хто приймає вас, той Мене приймає, а хто Мене приймає, той приймає Того, Хто Мене послав.
41. Хто приймає пророка в имя пророка, той награду пророчу візьме; хто приймає праведника в имя праведника, той награду праведничу візьме.
42. І хто напоїть одного з малих сих тільки кухлем холодної води в имя ученика, истинно кажу вам, не втратить той награди своєї.

Глава 11.

І сталося, як скінчив Іисус навчати дванадцять учеників Своїх, то перейшов звідтіля, щоб учити й проповідувати в городах їх.
2. Іоанн же, почувши в темниці про діла Христові, послав двох учеників своїх,
3. Щоб спитали Його: чи Ти той, що має прийти, чи иншого нам ждати?
4. Іисус, одповідаючи сказав їм: пійдіть і розкажіть Іоаннові, що чуєте й бачите:
5. Сліпі прозрівають криві ходять, прокажені очищаються, і глухі чують, мертві воскресають, і вбогим благовіствується.
6. І блажен той, хто не поблазниться Мною.
7. А коли вони відійшли, Іисус почав говорити народові про Іоанна: на що ходили ви дивитись у пустиню? на тростину, що вітер колише?
8. На що ж ходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Адже ті, що в мягку одежу одягаються, живуть у царських домах.
9. На що ж ви ходили дивитись? на пророка? Так, кажу вам, і більш від пророка.
10. Бо се той, про кого писано: от Я посилаю Ангела Мого перед лицем І Твоїм, що злагодить дорогу Твою перед Тобою (Малах. 3, 1).
11. Истинно кажу вам: з порождених жінками не було ще більшого від Іоанна Хрестителя; найменший же в Царстві Небеснім більший від його.
12. А від днів Іоанна Хрестителя й доси Царство Небесне силою береться, і хто силкується, той здобуває його.
13. Бо всі пророки і закон до Іоанна пророкували.
14. І коли хочете прийняти, то він єсть Ілія, що має прийти.
15. Хто має уші, щоб слухати, нехай слухає.
16. До кого ж прирівняю Я рід сей? він подібний до хлопьят, що сидять на улицях і гукають до своїх товаришів.
17. І кажуть: ми грали вам на сопілках, і ви не скакали: ми співали вам смутні пісні, і ви не плакали.
18. Бо прийшов Іоанн, не їсть, не пьє, і кажуть: біса має.
19. Прийшов Син Чоловічеський, їсть і пьє, і кажуть: от чоловік, що любить поїсти й попити, приятель митарям і грішникам. І оправдилась премудрість од синів своїх.
20. Тоді почав Іисус докоряти городам тим, де найбільше явлено було чудес Його, за те, що вони не покаялись.
21. Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Виθсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, що у вас, от давно б вони у веретищі й попелі покаялись.
22. Одже скажу вам: Тирові та Сидонові легше буде в день судний, ніж вам.
23. І ти, Капернауме, що піднявсь аж до Небес, зпадеш до пекла; бо коли б у Содомі сталися ті чудеса, що в тобі, то І він зостався б і до сього дня.
24. Одже скажу вам: землі Содомській легше буде в день судний, ніж тобі.
25. В той час, промовляючи далі, Іисус сказав: Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв се від мудрих і розумних і відкрив те недоліткам.
26. Так, Отче! бо така була Твоя воля.
27. Усе дано Мені Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець, і Отця ніхто не знає, тільки Син, та кому Син схоче одкрити.
28. Прийдіть до Мене, всі струждені й знеможені, і Я заспокою вас.
29. Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я тихий і смиренний серцем, і найдете спокій душам вашим.
30. Бо ярмо Моє приємне, і тягота Моя легка.

Глава 12.

У той час ішов Іисус через засіяні поля в суботу, ученики ж Його зголодніли й почали зривати колосся та їсти.
2. Фарисеї, побачивши, сказали Йому: глянь, ученики Твої роблять, чого не годиться робити в суботу.
3. А Він сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів сам і ті, що з ним були?
4. Як він увійшов до Божого дому і їв хліби предложения, яких не дозволено було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а самим тільки священикам?
5. Або, хіба не читали ви в законі, що священики в храмі по суботах зневажають суботу, і вони невинні?
6. Я ж кажу вам, що тут є більший од храму.
7. А коли б ви знали, що значиться: милости хочу, а не жертви (Осія 6, 6), то ніколи б не судили невинних.
8. Бо Син Чоловічеський є господарь і суботи.
9. І відійшовши звідтіля, увійшов у їх синагогу.
10. І ось був там чоловік, що мав усохшу руку. І запитали Іисуса, кажучи: чи дозволено сціляти в суботу? щоб обвинуватити Його.
11. Він же сказав їм: хто з вас, маючи одну вівцю, коли вона в суботу впаде в яму, не візьме та й не витягне її?
12. Наскільки ж чоловік лучче овечки? Тим-то дозволено й в суботу робити добро.
13. Тоді каже чоловікові: простягни руку твою. І простяг, і стала вона здорова, як і друга.
14. А фарисеї, вийшовши, радились на Нього, як би Його погубити. Але Іисус, прознавши, одійшов звідтіля.
15. І пійшло за Ним багато народу, і Він сцілив їх усіх.
16. І наказав їм, щоб не виявляли Його;
17. Щоб справдилось, що сказав пророк Ісаїя сими словами:
18. От слуга Мій, що Я вибрав, улюблений Мій, що уподобала душа Моя; положу Дух Мій на Нього, і Він зповістить народам правду.
19. Не буде перечити, і не буде кричати, і ніхто не почує голосу Його на роспуттях;
20. Тростини надломленої не переломить і льону тліючого не загасить, поки доведе суд до правди;
21. І на имя Його уповатимуть народи (Ісаїя 42, 1-4).
22. Тоді привели до Нього біснуватого сліпого й німого, і Він поміг йому, так що сліпий і німий став говорити й бачити.
23. І дивувався ввесь народ і казав: чи не се ж Христос, Син Давидів?
24. А фарисеї, почувши, сказали: Він не инакше виго́нить бісів, як силою Вельзевула, бісовського князя.
25. Іисус же, знаючи думки їх, сказав їм: всяке царство, коли розділиться само в собі, запустіє; і всякни город або дон, коли поділиться сам в собі, не встоїть.
26. І коли сатана сатану вигонить, то він розділивсь сам проти себе: як же встоїть його царство?
27. І коли Я силою Вельзевула вигоню бісів, то сини ваші чією силою виго́нять? Тим-то вони будуть вам суддями.
28. А коли Я Духом Божим виго́ню бісів, то для вас настало вже Царство Боже.
29. Або, як може хто увійти в господу сильного й рознести добро його, хіба що звяже перше сильного, і тоді тільки розграбує госпо́ду його.
30. Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розтрачує.
31. І для того кажу вам: усякий гріх і хула проститься людям; а хула на Духа не проститься людям.
32. І коли хто вимовить слово на Сина Чоловічеського, проститься йому; коли ж хто вимовить на Духа Святого, не проститься йому ні на сім, ні на тім світі.
33. Або признайте, що дерево добре, то й овощ його добрий; або признайте, що дерево погане, то й овощ його поганий; бо дерево пізнається по овощу.
34. Кодло гадюче! як можете казати добре, коли ви самі лихі? Бо від повности серця уста промовляють.
35. Добрий чоловік з доброго скарбу (серця) виносить добре, а лихий чоловік з лихого скарбу виносить лихе.
36. Кажу ж вам, що за і всяке слово марне, яке промовлять люде, оддадуть вони одвіт у день судний.
37. Бо за слова свої оправданий будеш, і за слова свої осужений будеш.
38. Тоді де-які з книжників і фарисеїв озвались до Нього, кажучи: Учителю! ми хочемо бачити ознаку від Тебе.
39. Він же, озвавшись, сказав їм: рід лукавий і прелюбодійний шукає ознаки, і ознаки не дасться йому, окрім ознаки Іони пророка.
40. Бо як Іона був в утробі китовій три дні й три ночі, так і Син Чоловічеський буде в серці земли три дні й три ночі.
41. Люд Ниневийський стане на суд з сим родом і осудить його, бо він покаявсь од проповіді Іониної, а ось тут більш од Іони.
42. Цариця полуденна стане на суд з родом сим і осудить його, бо вона прийшла з далеких країв послухати премудрости Соломонової, а ось тут більш од Соломона.
43. Коли нечистий дух виходить з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи собі спокою, та не знаходить.
44. Тоді каже: вернусь до моєї господи, звідкіля я вийшов; і, вернувшись, находить її порожньою, і підметеною й прибраною.
45. Тоді йде й бере з собою сім других духів злійших, ніж сам він, і, увійшовши, живуть там: і останнє чоловікові тому гірше буде, ніж перше. Так буде й з родом сим лукавим.
46. Коли Він розмовляв ще з народом, ось Мати Його й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
47. І хтось сказав Йому: он Мати Твоя й брати Твої стоять надворі й бажають говорити з Тобою.
48. А Він, одповідаючи, сказав тому, що говорив Йому: хто Мати Моя, і хто брати Мої?
49. І, показавши рукою на учеників Своїх, сказав: І от мати Моя й брати Мої!
50. Бо хто чинитиме волю Отця Мого Небесного, той Мені брат, і сестра, і мати.

Глава 13.

Того ж дня Іисус, вийшовши з дому, сів над морем.
2. І зійшлось до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен та й сів, а ввесь народ стояв на березі.
3. І багато Він промовляв до них притчами, кажучи: От вийшов сівач сіяти.
4. І коли він сіяв, то инше зерно упало при дорозі, і налетіли птахи й поклювали його.
5. Друге ж упало на каменистім місці, де небагато було землі, й зараз зійшло, бо не глибоко було в землі;
6. А як піднялось сонце, то й зівьяло воно і, не маючи коріння, посохло.
7. А инше впало проміж терен, і виріс терен і заглушив його.
8. Инше ж упало на добру землю й дало овощ, одно в стократ, инше в шістьдесять, а инше в тридцять.
9. Хто має уші слухати, нехай слухає.
10. І приступивши, ученики сказали Йому: нащо говориш їм притчами?
11. Він же, відповідаючи сказав їм: для того, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано.
12. Бо хто має, тому дасться й прибавиться, а хто не має, у того й те, що має, одніметься.
13. Для того Я кажу їм притчами, що вони дивлячись не бачать, і слухаючи не чують і не розуміють.
14. І справджується на них, що пророкував Ісаїя, кажучи: слухом слухатимете й не зрозумієте, і дивлячись бачитимете й не побачите;
15. Бо затверділо серце людей сих, і ушима туго чують, і очі свої зажмурили, щоб иноді очима не побачити, і ушима не почути, і серцем не зрозуміти, і не навернутись, щоб я сцілив їх (Ісаїя 6, 9-10).
16. Ваші ж блаженні очі, що бачать, і уши ваші, що чують.
17. Бо истинно кажу вам: багато пророків і праведників бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.
18. Ви ж вислухайте притчу про сівача.
19. До всякого, хто чує слово про Царство й не розуміє, приходить лукавий і хапає, що посіяно в його серці: от те, що посіяно при дорозі.
20. А на каменистому місці посіяне, се той, хто чує слово й зараз з радістью його приймає;
21. Але не має кореню в собі, та й непостійний; а як трапиться йому яка туга, або напасть за слово, то зараз блазниться.
22. А посіяне поміж терном, се той, хто чує слово, але журба сього світу та омана багацтва глушать в йому слово, і воно буває без овощу.
23. Посіяне ж на добрій землі, се той, хто чує слово й розуміє, та й овощ дає, і приносить инший в стократ, инший в шістьдесять, а инший в тридцять.
24. Другу притчу додав їм, кажучи: Царство Небесно подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на своїй ниві.
25. І як люде спали, прийшов ворог його й насіяв куколю між пшеницю, та й пійшов.
26. Коли засів зійшов і почав колоситись, тоді показавсь і кукіль.
27. Слуги ж господаря прийшли й сказали йому: господарю, чи не добре ж насіння сіяв ти на твоїй ниві? Відкіля ж узявся кукіль?
28. А він їм сказав: ворог чоловік се зробив Слуги ж сказали йому хочеш, ми пійдемо та ви полемо його?
29. А він сказав: ні, щоб, вириваючи кукіль, не вирвати разом з ним і пшениці.
30. Нехай росте разом і те й друге до жнив, а в жнива я скажу женцям: зберіть перше кукіль і звяжіть його в снопи, щоб спалити його, а пшеницю зберіть у мою клуню.
31. Иншу притчу додав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна горчишного, що взяв чоловік та й посіяв на ниві своїй.
32. Воно хоч менше від усіх зерен, але як виросте, то буває більше від усякого зілля й стає деревом, так що й птахи небесні прилітають і ховаються між гіллям його.
33. Ще иншу притчу сказав їм: Царство Небесне подібне до росчини, що жінка взяла й положила в три міри муки, поки все вкисне.
34. Усе те говорив Іисус народові притчами, і без притчі їм не говорив;
35. Щоб справдилось, що сказав пророк, кажучи: одкрию притчами уста Мої, викажу закрите від создания світу (Псал. 77, 2).
36. Тоді Іисус, одпустивши народ, прийшов до хати. І приступили до Нього ученики Його, кажучи: розъясни нам притчу про кукіль на ниві.
37. Він же, озвавшись, сказав їм: сівач доброго насіння се Син Чоловічеський,
38. А нива се світ, а добре насіння се сини Царства, а кукіль — сини лукавого;
39. А ворог, що посіяв його, се диявол, а жнива — конець віку, а женці — Ангели.
40. Як збирається кукіль і огнем палиться, так буде при кінці віку сього.
41. Пошле Син Чоловічеський Ангелів Своїх і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять неправду,
42. І вкинуть їх у піч огненну; там буде плач і скрегіт зубів.
43. Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їх. Хто має уші слухати, нехай слухає.
44. І знов Царство Небесне подібне до скарбу, закопаного на полі, що чоловік знайшов і закопав знову, і радіючи з того, йде та все, що має, продає й купує те поле.
45. Знов подібне Царство Небесне до чоловіка-купця, що шукає добрих перлів;
46. І знайшовши одну дорогу перлину, пійшов і продав усе, що мав, і купив її.
47. Знов подібне Царство Небесне до невода, закинутого в море, що захопив всячину;
48. І як став він повен, витягли на беріг і, сівши, вибрали що добре в посудину, а негодяще геть викинули.
49. Так буде й при кінці світу: вийдуть Ангели й відлучать злих од праведних,
50. І вкинуть їх у піч огненну: там буде плач і скрегіт зубів.
51. І каже їм Іисус: чи зрозуміли ж ви отсе все? Йому кажуть: так, Господи.
52. А Він сказав їм: тим же то всякий книжник, навчений про Царство Небесне, подібен до чоловіка-господаря, що з скарбу свого виносить нове й старе.
53. І сталося, як скінчив Іисус сі притчі, то пійшов звідтіля.
54. І, прийшовши до свого краю, навчав їх у синагозі їх, так що вони дивувались і казали: відкіля в Сього така премудрость і чудеса?
55. Чи не син же Він тесляра? Чи не Його ж Мати зветься Марія, і брати Його Іаков, і Іосія, і Симон, і Іуда?
56. І сестри Його чи не всі ж між нами? Відкіля І ж у Нього все те?
57. І блазнились Ним. Іисус же сказав їм: не буває пророк без чести, тільки в своїм краю і в своїй господі.
58. І не сотворив там многих чудес за недовірство їх.

Глава 14.

Того часу дійшла чутка про Іисуса до Ирода четвертовласника,
2. І він сказав прислужникам своїм: се Іоанн Хреститель; він воскрес із мертвих, то й чудеса даються через нього.
3. Бо Ирод узяв Іоанна, звязав його й посадив у темницю за Иродияду, жінку Филиппа, брата свого;
4. Бо Іоанн говорив йому: не годиться тобі її мати.
5. І хотів він убити його, та побоявсь народу, бо його за пророка мали.
6. У день же родин Иродових дочка Иродиядина танцювала перед гістьми й догодила Иродові.
7. За те він обіщався й поклявся їй дати, чого б вона не попросила.
8. А вона, з намови матери своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоанна Хрестителя.
9. І засмутився царь, одначе задля клятьби й задля тих, що з ним возлежали, звелів дати їй.
10. І пославши, одсік голову Іоаннові в темниці.
11. І принесли голову його на блюді та й подали дівчині, а вона віднесла до своєї матери.
12. І прийшли ученики його, взяли тіло й поховали його, і пійшли, сказали Іисусові.
13. Іисус же, як почув, то сів у човен та й поплив звідтіля в безлюдне місце Сам один; а народ, почувши, пійшов слідом за Ним із городів пішки.
14. І, вийшовши, побачив Іисус багато народу й змилувався над ним і сцілив їх недужих.
15. У вечері ж ученики Його приступили до Нього, та й кажуть: місце тут безлюдне, а час уже пізній; одпусти народ, нехай ідуть у села й куплять собі харчів.
16. Іисус же сказав їм: не треба їм іти; ви дайте їм їсти.
17. Вони ж Йому кажуть: у нас нема тут більше, як пять хлібів та дві риби.
18. А Він сказав: принесіть Мені їх сюди.
19. І звелів народові возлягти на траві і, взявши пять хлібів і дві риби, підняв очі на небо, благословив і, поламавши хліби, дав ученикам, а ученики народові.
20. І їли всі й наситились, і набрали шматків, що позоставались, дванадцять кошиків повних.
21. А тих, що їли, було близько пяти тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.
22. І зараз примусив Іисус учеників своїх сісти в човен і плисти поперед Його на той бік, поки Він одправить народ.
23. І, відпустивши народ, зійшов на гору, щоб помолитись на самоті. І як настав вечір, був там один.
24. Човен же був уже на середині моря й било його хвилями, бо вітер був супротивний.
25. У четверту ж добу ночи Іисус пійшов до них, ідучи по морю.
26. Ученики, побачивши, що Він іде по морю, стрівожились і казали, що се мара, і закричали зі страху.
27. Іисус же зараз заговорив до них, кажучи: заспокойтесь; се Я, не бійтесь!
28. А Петр, озвавшись сказав Йому: коли се Ти Господи, то звели мені прийти до Тебе по воді.
29. Він же сказав: іди. І Петр вийшов з човна пійшов по воді, щоб підійти до Іисуса;
30. Та, побачивши сильний вітер, злякавсь і став потопати й закричав, кажучи: Господи, спаси мене!
31. Іисус зараз простяг руку, взяв його й каже йому: маловіре! чого ти усумнився?
32. І як увійшли вони в човен, вітер затих.
33. Ті, що були в човні, підійшли й поклонились Йому, кажучи: истинно Ти Син Божий.
34. І переправившись, прибули в землю Геннисаретську.
35. Люде того місця, впізнавши Його, послали (звістку) по всій тій околиці, і привели до Нього всіх недужих;
36. І благали Його, щоб доторкнутись тільки до країв одежі Його; і скільки їх доторкалось, одужували.

Глава 15.

Тоді приступили до Іисуса книжники й фарисеї з Ієрусалима, кажучи:
2. Для чого ученики Твої переступають заповіти дідів, бо не вмивають рук своїх, коли їдять хліб?
3. А Він, озвавшись, сказав їм: а ви для чого переступаєте заповідь Божу ради вашого заповіту?
4. Бо Бог сказав: шануй батька й матірь (Ісх. 20, 12), і: хто зневажає батька або матірь, смертью нехай умре (Ісх. 21, 16).
5. А ви кажете: коли хто скаже батькові або матері: дар (Богові) те, чим би ти користувався від Мене,
6. Такому вільно не шанувати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради звичаю вашого.
7. Лицеміри! правду пророкував про вас Ісаїя, кажучи:
8. Люде сі наближаються до Мене устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їх далеко від Мене;
9. Та марно шанують Мене, навчаючи наукам і заповідям людським (Ісаїя 29, 13).
10. І підозвавши до Себе народ, сказав їм: слухайте й розумійте.
11. Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а те, що з уст виходить, чоловіка сквернить.
12. Тоді приступили ученики Його й сказали Йому, чи знаєш, що фарисеї, почувши те слово, поблазнились?
13. А Він, озвавшись, сказав: усяке зілля, що не Отець Мій Небесний насадив, вирветься з корінням.
14. Покиньте їх: вони сліпі поводирі сліпих, а коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму.
15. Озвавшись же, Петр сказав Йому: виясни нам сю притчу.
16. Іисус же сказав: чи і й ви ще без розуміння?
17. Хіба ще не розумієте, що все, що входить в уста, переходить у живіт і геть виходить.
18. А що з уст виходить, те йде із серця, і от се сквернить чоловіка.
19. Бо з серця виходять злиї думки, душогубства, предюбодійства, любо дійства, крадіж, криві свідоцтва, хули.
20. От що сквернить чоловіка, а їсти невмитими руками — се чоловіка не сквернить.
21. І, вийшовши звідтіля, пійшов Іисус у сторони Тирські й Сидонські.
22. І ось жінка Хананейська вийшла з тих країв і взивала до Нього, кажучи: змилуйся надо мною, Господи, сину Давидів! дочка моя тяжко біснується.
23. Він же ні слова до неї не промовив. І підійшли до Нього ученики Його й благали, кажучи: відпусти її, бо вона кричить за нами в слід.
24. А Він, озвавшись, сказав: Мене послано тільки до погибших овець дому Ізраїлевого.
25. Вона ж приступила й поклонилась Йому кажучи: Господи! поможи мені!
26. Він же, озвавшись, сказав: не по правді було б взяти хліб у дітей і кинути псам.
27. Вона ж сказала: так, Господи, адже ж і пси їдять крихти, що падають із стола господарів їх.
28. Тоді Іисус, озвавшись, сказав їй: о, жінко, велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І одужала дочка її з того часу.
29. І пійшов Іисус звідтіля й прийшов до моря Галилейського та й, зійшовши на гору, сів там.
30. І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і инших багато, та й положили їх до ніг Іисусових, і Він сцілив їх;
31. Так що народ дивувався, як побачив, що німі говорять, калікі стали здорові, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.
32. А Іисус, підозвавши учеників Своїх, сказав їм: жаль Мені сього народу, що три дні вже ходять за Мною й не мають чого їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
33. І кажуть Йому ученики Його: де взяти нам стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
34. І сказав їм Іисус: скільки хлібів маєте? Вони сказали: сім, та трохи рибок.
35. І звелів народові возлягти на землю;
36. І взявши сім хлібів і риби, воздавши хвалу, поламав і дав ученикам Своїм, а ученики народові.
37. І їли всі й наситились; і набрали шматків, що позоставались, сім повних коробок.
38. А їло їх чотирі тисячі чоловік, окрім жінок і дітей.
39. І відпустивши народ, Іисус сів у човен і прибув у краї Магдалинські.

Глава 16.

I приступили до Нього фарисеї й саддукеї і, спокушуючи Його, просили, щоб показав їм ознаку з неба.
2. А Він, одповідаючи, сказав їм: звечора ви кажете: буде погода, бо небо червоне.
3. А вранці: сього дня буде непогодь, бо небо червоніє й хмуриться. Лицеміри! лице неба роспізнавати вмієте, а ознак времен пізнати не можете.
4. Рід лукавий і прелюбодійний ознаки шукає, і ознаки не дасться йому, окрім ознаки Іони пророка. І покинувши їх, одійшов.
5. І ученики Його, переправившись на той бік, забули взяти хліба.
6. Іисус сказав їм: глядіть, стережіться росчини фарисейської й саддукейської.
7. Вони ж думали собі, кажучи: се — що ми не взяли хліба.
8. А Іисус, зрозумівши, сказав їм: що думаєте собі, маловіри, що хліба не взяли?
9. Не вже ж ви ще не розумієте, та не памятаєте про пять хлібів на пять тисяч душ, і скільки кошиків зібрали?
10. Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки коробок зібрали?
11. Як не розумієте, що Я не про хліб сказав вам, стерегтися росчини фарисейської й саддукейської?
12. Тоді зрозуміли, що Він казав їм стерегтися не росчини хлібної, а науки фарисейської й саддукейської.
13. Коли ж прийшов Іисус до країв Кесарії Филипової, то питав учеників Своїх, кажучи: за кого люде приймають Мене, Сина Чоловічеського?
14. Вони ж сказали: одні за Іоанна Хрестителя; другі за Ілію, инші ж за Ієремію, або за одного з пророків.
15. Іисус каже їм: а ви за кого Мене приймаєте?
16. Симон Петр, озвавшись, сказав: Ти єси Христос, Син Бога Живого.
17. І озвавшись, Іисус сказав йому: блажен єси, Симоне, сину Іонин! бо не тіло й кров одкрили тобі, а Отець Мій що на Небесах.
18. Скажу ж і Я тобі, що ти Петр7, і на сім камені Я збудую Церкву Мою, і ворота адські не осилять її.
19. І дам тобі ключі Царства Небесного, і що ти звяжеш на землі, буде звязано на Небесах, і що розвяжеш на землі, буде розвязано на Небесах.
20. Тоді Іисус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він Іисус Христос.
21. З того часу почав Іисус виявляти ученикам Своїм, що Йому треба йти в Ієрусалим і тяжко потерпіти від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитим бути й на третій день воскреснути.
22. І Петр, одізвавши Його, почав перечити Йому, кажучи: пожалій Себе, Господи! нехай не буде сього Тобі!
23. А Він, обернувшись, сказав Петрові: геть од Мене, сатано! ти спокуса для Мене, бо не про те думаєш, що Боже, а що людське.
24. Тоді Іисус сказав ученикам Своїм: коли хто хоче йти за Мною, нехай одречеться від себе й візьме хрест свій та йде за Мною.
25. Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою ради Мене, той придбає її.
26. І що поможе чоловікові, коли він цілий світ пригорне до себе, а душу свою занапастить? або який викуп дасть чоловік за душу свою?
27. Бо прийде Син Чоловічеський в славі Отця Свого з Ангелами Своїми, і тоді оддасть кожному по ділам його.
28. Истинно кажу вам: єсть деякі між присутними тут, що не дознають смерти, поки побачать Сина Чоловічеського, грядущого в Царстві Своїм.

Глава 17.

І через шість день взяв Іисус Петра й Іакова й Іоанна, брата його, і звів їх самих на гору високу,
2. І преобразився перед ними; лице Його засияло, як сонце, а одежа Його стала біла, як світ.
3. І ось зъявились їм Моисей та Ілія й розмовляли з Ним,
4. Озвавшись же, Петр сказав Іисусові: Господи! добре нам тут бути; коли хочеш, поставимо тут три намети: Тобі один, Мойсееві один і один Ілії.
5. Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і почувсь голос з хмари, що говорив: се Син Мій улюблений; в Йому Моє благоволеніе; Того слухайте.
6. І як почули ученики, то впали ниць і дуже полякались.
7. Іисус же, приступивши, доторкнувсь до них і сказав: встаньте й не бійтесь.
8. Коли звели вони очі свої, то вже нікого не бачили, тільки самого Іисуса.
9. І як сходили з гори, то Іисус наказав їм так: нікому не кажіть про сю зьяву, доки Син Чоловічеський не воскресне з мертвих.
10. І запитали Його ученики Його, кажучи: як же книжники говорять, що Ілії повинно прийти перше?
11. Іисус же, одповідаючи, сказав їм: Ілія має прийти перше і все налагодить.
12. Але Я вам кажу, що Ілія вже прийшов, і його не пізнали, а зробили з ним, що схотіли; так і Син Чоловічеський має постраждати від них.
13. Тоді ученики зрозуміли, що Він говорив їм про Іоанна Хрестителя.
14. Коли ж підійшли вони до народу, то приступив до Нього чоловік к впавши перед Ним на коліна,
15. Сказав: Господи! змилуйся над сином моїм; він на молодику біснується й тяжко мучиться: часто кидається в огонь, і часто в воду.
16. Я приводив його до учеників Твоїх, та, вони не змогли сцілити його.
17. Іисус, озвавшись, сказав: о, роде невірний і роспутний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас? Приведіть Мені його сюди.
18. І заказав йому Іисус, і біс вийшов з його, і хлопья одужало з тої години.
19. Тоді ученики приступили до Іисуса насамоті і сказали: чому ми не змогли його вигнати?
20. Іисус сказав їм: через недовірство ваше, бо истинно кажу вам, коли ви матимете віру з зерня горчишне і скажете горі сій: перейди звідсіля туди, і вона перейде, і нічого не буде для вас неможливого.
21. А сей рід вигониться тільки молитвою та постом.
22. Як же вони пробували в Галилеї, Іисус сказав їм: Син Чоловічеський виданий буде в руки людей,
23. І вбъють Його, і на третій день воскресне. І засмутились тяжко ученики Його.
24. Коли ж прийшли вони в Капернаум, то ті, що збірають дідрахми, підійшли до Петра та й сказали йому: Учитель ваш чи не дасть дідрахми?8
25. Петр каже: а як же. І як він увійшов у господу, то Іисус попередив його, кажучи: як тобі здається, Симоне? Царі земні з кого беруть данину, або податі? з своїх синів, чи з чужих?
26. Одповів Йому Петр: з чужих. Іисус сказав йому: то сини вільні.
27. Але щоб нам не блазнити їх, то пійди до моря, закинь удку, і яку першу рибу піймаєш, візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир9; взявши його, віддай їм за Мене й за себе.

Глава 18.

У той час приступили ученики до Іисуса, кажучи: хто більший в Царстві Небеснім?
2. Іисус призвав дитя, постановив його посеред їх,
3. І сказав: истинно кажу вам: коли не перемінитесь і не будете як діти, не ввійдете в Царство Небесне.
4. Тим-то хто умалиться, як ся дитина, той більший в Царстві Небеснім.
5. І хто прийме одно таке дитя в имя Моє, той Мене Самого приймає,
6. А хто зблазнить одного з малих сих, що в Мене вірують, тому лучче було б, коли б камінь млиновий повішено було йому на шию й потонув би він в глибині морській.
7. Горе мирові від спокус, бо треба й спокусам прийти; тільки горе тому чоловікові, через кого спокуса приходить!
8. Коли ж рука твоя або нога твоя спокушує тебе, відотни її та кинь од себе: краще тобі ввійти в жизнь кривим або безруким, ніж з двома руками або з двома ногами бути вкинутим у вогонь вічний.
9. І коли око твоє спокушує тебе, вирви його й кинь од себе: краще тобі однооким увійти в жизнь, ніж з двома очима бути вкинутим в пекло вогняне.
10. Стережіться зневажити й одного з сих малих; бо кажу вам, що Ангели їх на Небесах по всяк час бачать лице Отця Мого Небесного.
11. Бо Син Чоловічеський прийшов, щоб (знайти й) спасти погибше.
12. Як вам здається? Коли б у кого було сто овець, і одна з них заблудилась: чи не покине ж він девяносто девять у горах і чи не пійде шукати заблудившої?
13. І коли трапиться знайти її, то истинно кажу вам, що втішається нею більше, ніж девяносто девятьма незаблудившими.
14. Так нема волі Отця вашого Небесного на те, щоб загинуло й одно з сих малих.
15. Коли погрішить супротив тебе брат твій, то пійди й викажи йому між тобою й їм одним. Коли послухає тебе, то ти придбав твого брата.
16. А коли не послухає і то візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків ствердилось усяке слово.
17. Коли ж їх не послухає, то скажи церкві; а коли й церкви не послухає, то нехай буде він тобі як невірний і митарь.
18. Истинно кажу вам: що ви з вяжете на землі, буде звязане на небі, і що розвяжете на землі, буде розвязане на небі.
19. Знов истинно кажу вам: коли двоє з вас згодяться на землі про всяку річ, об чім проситимуть, станеться їм од Отця Мого Небесного.
20. Бо де зійдеться двоє, або троє в имя Моє, там і Я посеред них.
21. Тоді приступив до Нього Петр і сказав: Господи! скільки раз, коли погрішить брат мій супротив мене, маю прощати йому? Може й до семи раз?
22. Сказав йому Іисус: не кажу тобі до семи, але до семижди семидесяти раз.
23. Тим-то Царство Небесне прирівняти можна до Царя, що захотів поспитатися з слугами своїми.
24. Коли ж почав він считатися, то привели до нього одного, що був йому винен десять тисяч талантів10.
25. А як він не мав чим заплатити, то господарь його звелів продати його, й жінку його, й дітей, і все, що він мав, і заплатити.
26. Тоді слуга той впав і кланявся йому, кажучи: господарю! потерпи мені, і все тобі віддам.
27. Змилосердився ж господарь над тим слугою, відпустив його й простив йому довг.
28. Як вийшов же той слуга, стрів одного з товаришів своїх, що винен був йому сто динаріїв11, і він схопив його й душив, кажучи: віддай мені, що винен.
29. Упав тоді товариш його в ноги йому й благав його, кажучи: потерпи мені, і все тобі віддам.
30. Він же не схотів, а пійшов та й посадив його в темницю, аж поки віддасть довг.
31. Товариші його, бачивши, що сталось, дуже жалкували, пійшли й розказали господареві своєму все, що сталось.
32. Тоді господарь призвав його та й каже йому: рабе лукавий! увесь той довг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
33. Чи не повинно ж було й тобі змилуватись над товарищем твоїм, як і я над тобою змилувавсь?
34. І прогнівавсь господарь його й віддав його мучителям, аж поки верне йому ввесь довг свій.
35. Так і Отец Мій Небесний учинить з вами, коли хто з вас од серця не простить братові своєму провин його.

Глава 19.

І сталось, як скінчив Іисус сю мову, то пійшов з Галилеї й прийшов до країв Іудейських по той бік Іордану.
2. За Ним ішло багато народу, і Він сцілив їх тут.
3. І приступили до Нього фарисеї, спокушуючи Його й кажучи Йому: чи дозволено чоловікові розводитись з жінкою своєю за всяку вину?
4. Він же, озвавшись, сказав їм: чи ви ж не читали, що Той, хто сотворив з початку (людей), чоловіком і жінкою сотворив їх (Бит. 1, 27).
5. І сказав: для того покине чоловік батька свого й матірь і зъеднається з жінкою своєю, і будуть обидва одно тіло (Бит. 2, 24).
6. Тим-то вони вже не двоє, а одно тіло. А що Бог спарував, чоловік нехай не розлучає.
7. Кажуть Йому: на що ж Моисей заповів давати розвідний лист і одпустити її?
8. А Він каже їм: Моисей через вашу запеклість серця сказав вам розводитись з жінками вашими; зпочатку ж не було так.
9. Я ж кажу вам, що хто розведеться з жінкою своєю, хіба що за любодійство, і ожениться з другою, той любодійствує; і хто ожениться з розвідною, той любодійствує.
10. Сказали Йому ученики Його: коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись.
11. А Він сказав їм: не всі вміщают се слово, а кому дано.
12. Бо є скопці, що з утроби матерної так народились; і є скопці, що від людей скопились; і є скопці, що самі себе зробили скопцями ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вміщає.
13. Тоді привели до Нього дітей, щоб положив на них руки та помолився, а ученики не допускали їх.
14. Іисус же сказав їм: пустіть дітей і не бороніть їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
15. І положивши на них руки, пійшов звідтіля.
16. І ось один підійшов і сказав Йому: Учителю благий! яке добро повинен я чинити, щоб жизнь вічну мати?
17. Він же сказав йому: чого ти зовеш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. А коли хочеш увійти в жизнь вічну, держи заповіді.
18. Каже Йому: які? Іисус же сказав: не вбивай, не любодійствуй, не кради, не свідкуй не по правді;
19. Шануй батька твого й матірь, і — возлюби ближнього твого, як себе самого (Ісх. 20, 13-16; Лев. 19, 18).
20. Каже Йому юнак: усе те держав я змалку: чого ще не стає мені?
21. Сказав Йому Іисус: коли хочеш бути звершеним, то йди, продай все добро своє і роздай убогим, і матимеш скарб на небі, і приходь та й іди за Мною.
22. Як почув юнак те слово, то віддійшов смутний, бо багато добра мав.
23. А Іисус сказав ученикам Своїм: истинно кажу вам, що трудно багатому ввійти в Царство Небесне.
24. І ще скажу вам: легше верблюдові крізь ушко голки пройти, ніж багатому в Царство Небесне ввійти.
25. Почувши ж те, ученики Його дивувались дуже й казали: хто ж зможе спастись?
26. Іисус же, зглянувши, сказав їм: у людей се не можна, а у Бога все можна.
27. Тоді Петр, озвавшись, сказав Йому: от ми все кинули й пійшли за Тобою, так що ж нам буде?
28. Іисус сказав їм: истинно кажу вам: ви, що пійшли за Мною, в новій жизні, як сяде Син Чоловічеський на престолі слави Своєї, сядете також на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїльских.
29. І всякий, хто покине дом, або братів, або сестер, або батька, або матірь, або жінку, або дітей, або грунти ради имени Мого, в сто раз той більше візьме, і жизнь вічну осягне.
30. І многі перші будуть останніми, а останні — першими.

Глава 20.

Подібне бо Царство Небесне до чоловіка господаря, що рано вранці вийшов наймати робітників у свій виноградник.
2. І згодившись з робітниками по динарію в день, послав їх у свій виноградник.
3. І вийшовши коло третьої години, побачив других, що стояли на торгу без роботи,
4. І сказав їм: ідіть і ви у виноградник мій, і що вам буде слід, я дам вам. Вони й пійшли.
5. Знов вийшов він коло шостої й девятої години й те ж зробив.
6. Коло одинадцятої години вийшов і найшов ще инших, що стояли без роботи, та й каже їм: що ви тут стоїте цілий день без роботи?
7. Вони йому кажуть: ніхто нас не найняв. Він каже їм: ідіть і ви у виноградник мій, і що буде слід вам, візьмете.
8. Як же настав вечір, то господарь виноградника й каже до управителя своего: заклич робітників і розплатись з ними, почавши від останніх до перших.
9. І прийшли ті, що коло одинадцятої години, і взяли по динарію.
10. Ті ж, що прийшли першими, думали, що їм дадуть більше, але й вони взяли по динарію,
11. І, взявши, ремствували на господаря,
12. Кажучи: сі останні робили одну годину, а ти порівняв їх з нами, що терпіли тяготу дня й спеку.
13. А він, озвавшись, сказав одному з них: друже, не чиню тобі кривди: хіба не за динарій ти згодився зо мною?
14. Бери своє й іди; я ж і сьому останньому хочу дати, що й тобі.
15. Хіба ж не вільно мені чинити в своїм добрі, що хочу? Чи око твоє завидюще, що я добрий?
16. Так, останні будуть першими, а перші останніми; бо багато званих, та мало вибраних.
17. І йдучи в Ієрусалим, взяв Іисус в дорозі дванадцять учеників одних і сказав їм:
18. От входимо в Ієрусалим, і Сина Чоловічеського видано буде первосвященикам і книжникам, і вони осудять Його на смерть,
19. І видадуть Його невірним на поругу й катування й роспяття, і Він на третій день воскресне.
20. Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми, кланяючись і благаючи чогось у Нього.
21. Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона Йому каже: скажи, щоб сі обидва сини мої сіли в Тебе, один по праву, а другий по ліву руку в Царстві Твоїм.
22. Іисус же, одповідаючи, сказав: не знаєте, чого просите. Чи ж можете пити чашу, що я питиму, і хреститись хрещенням, яким Я хрещусь? Вони кажуть Йому: можемо.
23. І каже їм: чашу Мою питимете й хрещенням, яким Я хрещуся, хреститиметесь: а щоб сісти в Мене по праву й ліву руку, се не Я маю дати, але кому уготовано від Отця Мого.
24. І почувши, десять ремствували на обох братів.
25. А Іисус, підізвавши їх, сказав: ви знаете, що князі народів панують над ними, а старші правлять їми.
26. Але проміж вас не так нехай буде: а хто у вас хоче бути старшим, нехай буде вам слугою,
27. І хто хоче у вас бути першим, нехай буде вам рабом,
28. Як і Син Чоловічеський не на те прийшов, щоб Йому служили, а щоб Самому послужити й оддати душу Свою за спасения многих.
29. І як виходили вони з Іерихону, то багато народу йшло за ними.
30. І ось два сліпці, що сиділи на дорозі, почувши, що Іисус іде повз їх, закричали, кажучи: змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!
31. Народ же зупиняв їх, щоб вони замовкли, а вони ще голоснійше кричали: змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!
32. Іисус став, покликав їх і сказав: чого ви хочете, щоб Я зробив для вас?
33. Вони кажуть Йому: щоб одкрились наші очі, Господи!
34. І змилувавсь над ними Іисус, доторкнувся до очей їх, і зараз очі їх прозріли, і вони пійшли за Ним.

Глава 21.

І коли наближились до Ієрусалиму і прийшли в Виθфагію до гори Елеонської, тоді Іисус послав двох учеників,
2. Сказавши їм: пійдіть у село, що перед вами, і зараз найдете ослицю привязану й осля з нею; одвяжіть і приведіть до Мене.
3. І коли хто скаже вам що, то скажіть, що їх треба Господеві, і він зараз їх пустить.
4. Се ж усе було, щоб справдилось, що сказав пророк, кажучи:
5. Скажіть дочці Сіонській: от Царь твій іде до тебе тихий, сидя на ослиці й осляті, синові підьяремної (Ісаїя 62, 11; Зах. 9, 9).
6. Ученики, пійшовши й зробивши так, як велів їм Іисус,
7. Привели ослицю й осля, вкрили їх одежею своєю, і Він сів поверх неї.
8. Багато ж народу розстілали одежу свою по дорозі, а инші відрізували віття з дерев і встілали дорогу.
9. Народ же, що йшов попереду і вслід за Ним, кричав, кажучи: осанна12 Синові Давидовому! Благословен, хто йде в имя Господнє! Осанна у високостях.
10. І як ввійшов Він в Ієрусалим, то ввесь город стрепенувсь, кажучи: хто се?
11. Народ же казав: се Іисус, пророк, що з Назарета Галилейського.
12. І увійшов Іисус у храм Божий й повигонив усіх, що продавали й купували в храмі, а столи міняйлів і ослони тих, що голубів продавали, поперевертав;
13. І говорив їм: написано: дом Мій домом молитви назветься, а ви зробили його вертепом розбійників (Ісаїя 56, 7; Іерем. 7, 11).
14. І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він сцілив їх.
15. Первосвященики ж і книжники, бачучи чудеса, які творив Він, і дітей, що викрикували у храмі і казали: осанна Синові Давидовому, запалали гнівом,
16. І казали Йому: чи чуєш, що оці кажуть? Іисус же сказав їм: так, а хіба ви ніколи не читали, що з уст немовляток і ссущих вчинив єси хвалу? (Псал. 8, 3).
17. І покинувши їх, вийшов пріч із города в Віθанію, і перебув тут.
18. А вранці, вертаючись у город, захотів їсти,
19. І уздрівши край дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, не знайшовши на ній нічого, тільки одно листя, каже їй: щоб ніколи не було з тебе плоду во віки! І смоковниця раптом усохла.
20. І побачивши, ученики дивувались, кажучи: як смоковниця раптом усохла!
21. Іисус же, озвавшись, сказав їм: истинно кажу вам: коли матимете віру, і не сумніватиметесь, то не тільки зробите те, що з смоковницею, але коли й горі сій скажете: рушся й кинься в море, станеться;
22. І все, чого попросите в молитві з вірою, дістанете.
23. А як прийшов Він у храм і навчав, то приступили до Нього первосвященики та старші народні й казали: якою властью Ти се твориш? І хто дав Тобі сю власть?
24. Іисус же, озвавшись, сказав їм: запитаю й Я вас про одно: коли про те скажете Мені, то й Я вам скажу, якою властью Я се творю.
25. Хрещення Іоаннове звідки було? з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, кажучи, коли скажемо: з неба, то Він скаже нам: чому ж ви йому не йняли віри?
26. А коли скажемо: від людей, то страшно народу, бо всі мають Іоанна за пророка.
27. І, озвавшись, сказали Іисусові: не знаємо. Сказав їм і Він: то й Я вам не скажу, якою властью се творю.
28. А як вам здається? У одного чоловіка було два сини. Він, підійшовши до першого, сказав: пійди, сину, пороби сьогодня в моїм винограднику.
29. Той же, озвавшись, сказав: не хочу; а далі, одумавшись, пійшов.
30. Підійшов він до другого й те ж сказав. А сей, озвавшись, сказав: іду, панотче! і не пійшов.
31. Котрий з двох вчивив волю батька? Йому кажуть: перший. Іисус говорить їм: истинно кажу вам, що митарі й блудниці попережають вас у Царство Небесне.
32. Бо прийшов до вас Іоанн путем правди, і ви не йняли йому віри, а митарі й блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши, не схаменулись потім, щоб вірувати йому.
33. Послухайте иншої притчі: був собі один чоловік — господарь, і насадив виноградник, обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, збудував башту, і віддав його виноградарям та й відъїхав.
34. Коли ж наближалась пора овощу, він послав слуг своїх до виноградарів забрати свій овощ.
35. А виноградарі захопивши слуг його, иншого побили, иншого вбили, а иншого камінням закидали.
36. Знов послав він вже инших слуг, більше, ніж перше; вони й з ними те ж зробили.
37. На останок же послав до них сина свого, кажучи: посоромляться сина мого.
38. А виноградарі, уздрівши сина, сказали сами собі: се наслідник; ходім, убъемо його та й заберемо наслідство його.
39. І вони взяли, вивели його геть з виноградника, і вбили.
40. А коли прийде господарь виноградника, то що зробить він виноградарям тим?
41. Йому кажуть: лютих люто погубить, і виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддаватимуть йому овощ у свою пору.
42. Іисус їм каже: чи вже ж ніколи не читали ви в Писанії: камінь, що занедбали будівничі, той став у голову угла. Від Господа те сталось, і дивне воно в очах наших (Псал. 117. 22-23).
43. І для того кажу вам, що відніметься від вас Царство Боже, і дано буде народові, що приноситиме його овощ.
44. І той, хто впаде на сей камінь, розібъється, а на кого він упаде, того роздавить.
45. І первосвященики і фарисеї, вислухавши притчі Його, зрозуміли, що Він про них каже,
46. І хотіли схопити Його, та побоялись народу, бо Його мали за пророка.

Глава 22.

І озвавшись, Іисус знов почав говорити їм притчами, кажучи;
2. Царство Небесне подібне до чоловіка царя, що справив весілля своєму синові,
3. І послав слуг своїх кликати званих на весілля, і ті не схотіли прийти.
4. Знов послав він инших слуг, наказуючи: скажіть званим: ось обід мій я наготовив: телята мої і що вигодовано, заколото, і все готово; приходьте на весілля.
5. Вони ж занедбали те, і пійшли — той на поле своє, а той до торгу свого;
6. А останні, схопивши слуг його, згнущалися над ними й повбивали їх.
7. І почувши, царь той прогнівався, і послав війско своє, і погубив душогубців тих, і город їх спалив.
8. Тоді каже слугам своїм: весілля налагоджено, а звані не були достойні.
9. Так ідіть же на роздорожжя, і всіх, кого стрінете, кличте на весілля.
10. І вийшли слуги ті на дороги й привели всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих, і набралося на весілля повно людей.
11. Царь увійшов подивитись на гостей і побачив там чоловіка, що був ве в весільній одежі,
12. Та й каже йому: як ти увійшов сюди, друже, не маючи одежі весільної? Він мовчав.
13. Тоді царь сказав слугам: звяжіть йому руки й ноги, возьміть його й киньте в тьму надвірню; там буде плач і скрегіт зубів.
14. Бо багато званих, та мало вибраних,
15. Тоді пійшли фарисеї і радились, як би піймати Його на словах,
16. І посилають до Нього учеників своїх з иродиянами, кажучи: Учителю! знаємо, що Ти праведний, і истинно на путь Божий наставляєш і не дбаєш, щоб догождати кому, бо не дивишся на лице чоловіка.
17. Скажи ж нам: як Тобі здається: чи повинно платити подать кесареві, чи ні?
18. Постеріг же Іисус лукавство їх та й сказав: на що спокушаєте Мене, лицеміри?
19. Покажіть Мені монету податну. Вони принесли Йому динарій.
20. І каже Він їм: чиє се обличчя й надпись?
21. Йому кажуть: кесареве. Тоді Він каже їм: так оддавайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
22. І вони, почувши, дивувались і, оставивши Його, відійшли.
23. У той же день приступили до Нього саддукеї, що кажуть, ніби-то воскресения нема, і запитали Його,
24. Кажучи: Учителю! Моисей сказав: коли хто вмре, не маючи дітей, то брат його нехай ожениться з жінкою його і одродить сімя братові своєму.
25. Було ж у нас сім братів; і перший оженився та вмер, і не маючи дітей, покинув жінку свою братові своєму.
26. Так і другий, і третій, аж до сьомого.
27. А після всіх умерла й жінка.
28. Одже ж у воскресения котрому з семи буде вона жінкою? бо її мали всі.
29. Іисус, одповідаючи, сказав їм: помиляєтесь, не розуміючи Писанія, а ні сили Божої;
30. Бо в воскресению не женяться, ні заміж не виходять, а живуть як Ангели Божі на небі.
31. Про воскресения ж мертвих хіба ви не читали, що сказано вам од Бога сими словами:
32. Я Бог Авраамів, і Бог Исааків, і Бог Іаковів, а Бог не є Бог мертвих, а живих (Ісх. 3, 6).
33. І слухав народ і дивувався його науці.
34. А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зійшлись до купи.
35. І один з них,законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36. Учителю! яка найбільша заповідь в законі?
37. Іисус сказав йому: возлюби Господа Бога твого усім сердцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєму (Второз. 6, 5).
38. Се перша й найбільша заповідь.
39. Друга ж подібна їй: возлюби ближнього твого, як себе самого (Лев 19, 18).
40. На сих двох заповідях увесь закон і пророки держаться.
41. А як зійшлись фарисеї, то Іисус запитав їх,
42. Кажучи: що ви думаєте про Христа? чий Він син? Йому кажуть: Давидів.
43. Він каже їм: так як же Давид в Дусі (Божому) зве Його Господом, кажучи:
44. Сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, поки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх (Псал. 109, 1).
45. Так коли Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46. І ніхто не зміг одповісти Йому ні слова, і з того дня ніхто вже не важився Його питати.

Глава 23.

Тоді Іисус почав говорити до народа і учеників Своїх,
2. Кажучи: на Мойсеевім сідалищі сіли книжники і фарисеї.
3. Отож всього, чого тільки вони кажуть вам держатись, держіться і чиніть; по ділам же їх не робіть, бо вони говорять, а не роблять.
4. Вяжуть бо ноші тяжкі, що трудно носити, і кладуть їх людям на плечі, а сами й пальцем своїм не хочуть їх рушити.
5. А всі діла свої роблять для того, щоб бачили їх люде: ширять богомілля свої й подовшують китиці одеж своїх,
6. І люблять сидіти на покуті на обідах і на перших місцях у синагогах,
7. І щоб витали їх на торгах, і щоб звали їх люде: учителю, учителю!
8. Ви ж не звіться учителями, бо у вас один Учитель — Христос, а ви всі браття.
9. І отцем собі не звіть нікого на землі, бо у вас один Отець, що на небесах.
10. І не звіться наставниками: бо один у вас Наставник — Христос.
11. Більший же з вас нехай буде вам слугою.
12. Хто ж нестиметься вгору, той принизиться, а хто понижає себе, той піднесеться.
13. Горе ж вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви й сами не входите, і тих, що хотіли, не пускаєте ввійти.
14. Горе вам книжники і фарисеї, лицеміри, що заїдаєте доми вдовиць, і напоказ довго молитесь; за се ще тяжчий суд приймете.
15. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море й землю, щоб навернути хоч одного до своєї віри, і коли се станеться, то робите його сином пекла вдвоє гіршим од вас.
16. Горе вам, поводирі сліпі, що кажете: коли хто покленеться церквою, то нічого, а коли покленеться золотом храмовим, то винуватий.
17. Нерозумні й сліпі! що більше: золото, чи храм, що святить золото?
18. І хто покленеться жертовником, то нічого, а коли хто покленеться тим даром, що на ньому, то винуватий.
19. Нерозумні й сліпі! що більше: дар, чи жертовник, що святить дар?
20. Так, хто покленеться жертовником, то кленеться і їм, і всім, що на йому.
21. І хто покленеться храмом, кленеться їм і Тим, Хто живе в ньому.
22. І хто покленеться небом, кленеться престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
23. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з мя ти, ганусу і кмину, а занедбали що найважнійше в законі: правду, милость і віру. Те повинно було чинити, і сього не покидати.
24. Поводирі сліпі, що відціжуєте комаря, а верблюда ковтаєте.
25. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху кухоль і миску, а в середині повні здирства й кривди.
26. Фарисею сліпий! вичисть перше середину кухля й миски, щоб і зверху вони стали чисті.
27. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що подібні до домовин розмальованих, що зверху здаються гарні, а в середині повні кісток мертвих та всякої нечисти.
28. Так і ви з лиця здаєтесь людям праведними, а в середині повні лицемірства й беззаконня.
29. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророків і скрашаєте памятники праведників,
30. І кажете: коли б ми жили за батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків.
31. Тим-то ви сами свідчите про себе, що ви сини тих, що повбивали пророків.
32. Заповнюйте ж міру батьків ваших.
33. Змїї, кодло гадюче! як утічете ви від суда пекельного?
34. Ось тим-то Я пошлю до вас пророків, і мудреців, і книжників; і ви инших убъете й розпнете, а инших битимете в синагогах ваших та гонитимете з города в город:
35. Щоб упала на вас уся кровь праведна, що пролита на землі, від крови Авеля праведника до крови Захарії, сина Варахіїного, якого ви вбили між храмом і жертовником.
36. Истинно кажу вам, що те все прийде на рід сей.
37. Ієрусалиме, Ієрусалиме, ти, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням посланих до тебе! Скільки раз хотів Я зібрати дітей твоїх, як птаха збирає пташат своїх під крила, і ви не схотіли!
38. Отсе ж оставляється вам дом ваш пустий.
39. Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, але поки скажете: благословен, хто йде в имя Господнє!

Глава 24.

І вийшовши, Іисус ішов од храма, і приступили до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівля церковне.
2. Іисус же сказав їм: бачите оце все? Истинно кажу вам: не зостанеться тут камня на камні, щоб не було його зруйновано.
3. А як сів на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики Його насамоті, кажучи: скажи нам, коли се буде, і яка ознака Твого приходу й кінця віку?
4. Отповідаючи, сказав їм Іисус: бережіться, щоб хто не облестив вас.
5. Бо багато їх прийде в имя Моє й казатимуть: я Христос, і багато облестять.
6. Почуете ж і про войни й про чутки воєнні: глядіть же, не жахайтесь, бо повинно всьому тому бути, але не тоді ще конець.
7. Бо встане народ на народ і царство на царство, і будуть голоди, мори і трус по місцях.
8. Все ж се початок туги.
9. Тоді видаватимуть вас на муки, і вбиватимуть вас, і зненавидять вас усі народи за имя Моє.
10. І тоді поблазняться багато; видаватимуть один другого, і зненавидять один другого.
11. І багато лжепророків зъявляться й облестять многих.
12. І через те, що намножаться всякі кривди, прохолоне любов многих!
18. І хто витерпить до кінця, той спасеться.
14. І проповідане буде се Євангеліє Царства по всьому світу на свідкування всім народам, і тоді прийде конець.
15. Так, коли побачите, що гидота зпустіння, про яку пророкував Даниїл пророк, стоїть на святому місці (хто читає, нехай розуміє),
16. Тоді, хто в Іудеї, нехай біжать у гори;
17. І хто на покрівлі, нехай не сходить взяти що з хати своєї;
18. І хто на полі, нехай не вертається назад захопити одежу свою.
19. Горе ж вагітним і годуючим матерям у ті дні.
20. Моліться ж, щоб не довелось вам утікати зимою, або в суботу.
21. Бо тоді буде туга велика, якої не бувало від початку світа й до сього часу, і не буде.
22. І коли б не вкоротились ті дні, то не спаслась би ніяка тварь, але задля вибраних вкоротяться ті дні.
23. Тоді коли хто вам скаже: осьде Христос, або онде, не йміть віри.
24. Бо встануть лжехристи і лжепророки, і покажуть ознаки великі й чудеса, щоб отуманити, коли можна буде, й вибраних.
25. Оце ж наперед Я сказав вам.
26. Так, коли скажуть вам: от він у пустині, не виходьте: от він у потайнім покої, не йміть віри.
27. Бо як блискавиця блискає від сходу й сяє аж до заходу, так буде й приход Сина Чоловічеського.
28. Бо де буде падло, там збируться й орли.
29. І зараз після туги днів тих сонце затмиться, і місяць не дасть свого світла і зорі спадуть з неба, і сили небесні порушаться.
30. Тоді явиться ознака Сина Чоловічеського на небі, і тоді заголосять усі роди земні, і уздрять Сина Чоловічеського, як Він ітиме на хмарах небесних з силою й славою великою.
31. І пошле Ангелів Своїх з голосним гуком трубним, і скличуть вибраних Його від чотирьох вітрів, од краю небес аж до краю.
32. На смоковниці ж навчіться притчі: як віття її стане вже мягке й пустить листя, то знаєте, що близько літо.
33. Так і ви, як побачите усе те, знайте, що близько під дверима.
34. Истинно кажу вам: не перейде рід сей, доки отеє все станеться.
35. Небо и земля перейдуть, а слова Мої не перейдуть.
36. Про день же той і годину ніхто не знає, ні Ангели Небесні, тільки Отець Мій один.
37. Бо як було в дні Ноєві, так буде й приход Сина Чоловічеського.
38. Бо як у дні перед потопом їли, ішли, женились і виходили заміж до того дня, як Ной увійшов у ковчег;
39. І не зчулись, аж поки прийшов потоп і не зніс усіх: так буде й приход Сина Чоловічеського.
40. Тоді двоє буде на полі; одного беруть, а другого лишають.
41. Дві молотимуть на жорнах; одну беруть, а другу лишають.
42. Так будьте ж на сторожі, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде.
43. Се ж знайте, що коли б знав господарь, в яку годину прийде злодій, то не спав би і не дав би підкопати свого дому.
44. Для того й ви будьте готові, бо в яку годину й не гадаєте, Син Чоловічеський прийде.
45. Хто ж вірний і розумний слуга, якого пан його поставив над челядью своєю, щоб давати їм харч у свій час?
46. Блажен той слуга, якого пан його, вернувшись, знайде, що він так і робить.
47. Истинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його.
48. А коли слуга той лихий скаже в серці своїм: не скоро пан мій прийде,
49. І зачне бити товаришів своїх, і їсти й пити з пьяницями,
50. То прийде пан слуги того в день, у який він не жде, і в годину, в яку він і не гадає.
51. І розітне його й присудить йому долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.

Глава 25.

Тоді Царство Небесне уподобиться десяти дівам, що, узявши світильники свої, вийшли назустріч женихові.
2. Пять з них було розумних, а пять нерозумних.
3. Сі нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
4. Розумні же взяли оливи в посудини з світильниками своїми.
5. А коли жених забаривсь, то задрімали вони всі й поснули.
6. Опівночі ж гукнув голос: ось жених іде, виходьте назустріч йому.
7. Тоді встали всі діви й наготовили свої світильники.
8. Нерозумні ж сказали розумним: дайте нам вашої оливи, бо наши світильники гаснуть.
9. Одповіли ж розумні, кажучи: а як і нам і вам не стане? ідіть лучче до продавців та й купіть собі.
10. Коли ж пійшли вони купувати, прийшов жених, і ті, що були готові, увійшли з ним на весілля, і двері зачинились.
11. Потім же прийшли й останні діви й кажуть: Господи, Господи! відчини нам.
12. Він же озвався, кажучи: истинно кажу вам: не знаю вас.
13. Так будьте ж на сторожі, бо не знаете ні дня, ні години, коли Син Чоловічеський прийде.
14. Се так, як один чоловік, що, відъїжжаючи, покликав слуг своїх і доручив їм своє добро.
15. І дав одному пять талантів, другому два, третьому один, кожному по його силі, і зараз відъїхав.
16. Той, що взяв пять талантів, пійшов, орудував ними і заробив других пять талантів.
17. Так само й той, що два, заробив других два.
18. А той, що взяв один, пійшов, закопав його в землю й сховав срібло пана свого.
19. Через довгий час приходить пан тих слуг і зводить рахунки з ними.
20. Підійшов той, що взяв пять талантів, і приніс других пять талантів та й каже: пане! ти дав мені пять талантів; от я заробив на них других пять талантів.
21. Сказав же йому пан його: гаразд, слуго добрий і вірний! у малому ти був вірний, над великим тебе поставлю; увійди в радість пана твого.
22. Підійшов і той, що два таланти взяв, та й каже: пане! ти дав мені два таланти; от я заробив на них другі два таланти.
23. Сказав же йому пан його: гаразд, слуго добрий і вірний! у малому ти був вірний, над великим тебе поставлю; увійди в радість пана твого.
24. Підійшов же й той, що взяв один талант, та й каже: пане! я знав тебе, що ти чоловік не милосердний, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25. І побоявшись, я пійшов і сховав талант твій в землю; от тобі твоє.
26. Озвавшись же, пан його сказав йому: лукавий слуго і ледачий! ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;
27. То треба було тобі оддати срібло моє купцям, і я, вернувшись, узяв би моє з баришем.
28. Возьміть же в його талант і оддайте тому, що має десять талантів.
29. Бо всякому, хто має, ще дасться й передасться, а в того, хто не має, відбереться й те, що він ніби-то має.
30. І непотрібного слугу вкиньте в тьму найкрайню: там буде плач і скрегіт зубів. Вимовивши се, Він додав: хто має уші, щоб слухати, нехай слухає.
31. Як же прийде Син Чоловічеський у славі Своїй, і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї;
32. І зберуться перед Ним усі народи, і відлучить їх одних од других, як пастух одлучає овець од козлів;
33. І постановить овець по праву руку Свою, а козлів по ліву.
34. Тоді скаже Царь тим, що по праву руку Його: прийдіть, благословенні Отця Мого! осягніть Царство, що приготоване вам од создання світа.
35. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; жадав пити, і ви напоїли Мене; странником був, і ви прийняли Мене.
36. Нагий був, і ви одягли Мене; нездужав, і ви одвідали Мене; в темниці був, і ви прийшли до Мене.
37. Тоді озвуться праведники, кажучи Йому: Господи! коли ми бачили Тебе голодного і нагодували? або, як Ти жадав пити, і напоїли?
38. Коли ж ми бачили Тебе странником, і прийняли Тебе, або нагим, і одягли?
39. Коли ж ми бачили Тебе недужим, або в темниці, і прийшли до Тебе.
40. І одповідаючи, Царь промовить до них: истинно кажу вам, коли ви вчинили се одному з сих найменших братів Моїх, то Мені вчинили.
41. Тоді скаже й тим, що по ліву руку: ідіть од Мене, прокляті, в огонь вічний, приготований дияволу й ангелам його:
42. Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; жадав пити, і ви не напоїли Мене.
43. Странником був, і не прийняли Мене; нагим, і не одягли Мене, недужим і в темниці, і не одвідали Мене.
44. Тоді озвуться до Нього й сі, і скажуть: Господи! коли ми бачили Тебе голодним, або жадним, або странником, або нагим, або недужим, або в темниці, та й не послужили Тобі?
45. Тоді озветься Він до них, кажучи: истинно кажу вам, коли не вчинили ви сього одному з сих найменших, то й Мені не вчинили.
46. І пійдуть сі на муку вічну, а праведники на життя вічне.

Глава 26.

І сталось, як скінчив Іисус усі ті слова, то сказав ученикам Своїм:
2. Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Сина Чоловічеського видано буде на розпяття.
3. Тоді зійшлись первосвященики й книжники й старші людські на двір первосвященика, на ймя Каїафа,
4. І радились, як би схопити Іисуса хитростью й вбити.
5. Але казали: тільки не в свято, щоб не спинилась колотнеча в народі.
6. Коли ж Іисус був у Віθанії, в госпóді Симона прокаженого,
7. То підійшла до Нього жінка з посудиною мира дорогого і вилила Йому на голову, коли Він сидів.
8. Побачивши ж, ученики Його ремствували, кажучи: нащо така трата?
9. Бо можна було се миро продати дорого й роздати убогим.
10. Іисус же, зрозумівши, сказав їм: на що ви турбуєте жінку? вона добре діло вчинила для Мене;
11. Бо убогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
12. Виливши се миро на тіло Моє, вона наготовила Мене на похорон.
13. Истинно кажу вам: де тільки буде проповідано се Євангеліє по всьому світу, скажеться й про те, що вона вчинила, на память їй.
14. Тоді один з дванадцятьох, що зветься Іуда Іскаріот, пійшов до первосвящеників,
15. І сказав: що дасте мені, і я вам видам Його? Вони поставили йому тридцять срібників.
16. І з тієї пори він шукав слушного часу, щоб Його видати.
17. У перший же день опрісночний приступили ученики до Іисуса, кажучи Йому: де Ти хочеш, щоб ми спорядили Тобі їсти пасху?
18. Він сказав: підіть у город до такого-то та скажіть йому: Учитель каже: час Мій близько; у тебе справлю пасху з учениками Моїми.
19. І вчинили ученики так, як звелів їм Іисус, і спорядили пасху.
20. А як настав вечір, возліг Він з дванадцятьма учениками.
21. І коли вони їли, сказав: истинно кажу вам, що один з вас видасть Мене.
22. Вони дуже засмутились і почали говорити Йому один по другому: чи не я, Господи?
23. Він же, озвавшись, сказав: хто вложив зо Мною руку в миску, той Мене видасть.
24. Син же Чоловічеський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, через кого Сина Чоловічеського видано буде; лучче було б не родитися чоловікові тому.
25. Озвавсь і Іуда, предатель Його, і сказав: чи не я, Равві? Іисус говорить йому: ти сказав.
26. Коли ж вони їли, Іисус узяв хліб і, поблагословивши, розломив і дав ученикам, і сказав: прийміте, ядіте: сіє єсть тіло Моє.
27. І взявши чашу і воздавши хвалу, подав їм, кажучи: пийте од неї всі.
28. Сія бо єсть кров Моя нового завіту, що за многих проливається на оставлення гріхів.
29. Кажу ж вам, що з сієї пори не питиму від плоду сього виноградного до того дня, як питиму з вами нове (вино) в Царстві Отця Мого.
30. І проспівавши, пійшли на гору Еленонську.
31. Тоді каже їм Іисус: І усі ви зблазвитесь за Мене сю ніч: бо написано: ударю пастуха і розсиплються вівці стада (Захар. 13, 7).
32. А як воскресну, то попережу вас у Галилеї.
33. Озвавшись же, Петр сказав Йому: коли й всі зблазняться за Тебе, я ніколи не зблазнюсь.
34. Іисус сказав йому: истинно кажу тобі: сю ніч, перше, ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене.
35. Каже Йому Петр: хоч би мені прийшлось і вмерти з Тобою, не одречусь од Тебе. Те ж і всі ученики казали.
36. Тоді приходить з ними Іисус до місця, що І зветься Геθсіманія, і каже ученикам: посидьте тут, поки я пійду помолюсь там.
37. І взявши з Собою Петра та обох синів Зеведеєвих, почав скорбіти й тужити.
38. Тоді їм каже Іисус: тяжко сумна душа Моя аж до смерти: зостаньтесь тут і пильнуйте зо Мною.
39. І, одійшовши трохи, пав ниць і молився, кажучи: Отче Мій! коли можна, нехай мимо йде від Мене ся чаша: а проте не як Я хочу, а як Ти.
40. І приходить до учеників і знаходить їх сплячих, і каже Петрові: чи так-то ви й одної години не змогли попильнувати зо Мною?
41. Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу. Дух бодрий, та тіло немощне.
42. Потім удруге пійшов і моливсь, кажучи: Отче Мій! коли не може ся чаша минути Мене, щоб Мені її не пити, то нехай буде воля Твоя!
43. І, вернувшись, знов їх знаходить сплячих, бо очі в них злипались.
44. І, зоставивши їх, одійшов Він знов і помоливсь утретє, промовивши те ж саме слово.
45. Тоді приходить до учеників Своїх і каже їм: ви все ще спите й спочиваєте. Ось наближалась година, і Син Чоловічеський видається в руки грішників.
46. Встаньте, ходім: от наближивсь той, що видає Мене.
47. І коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами й кіями від первосвящеників і старших народних.
48. А предатель Його дав їм знак, кажучи: кого я поцілую, той і єсть: беріть Його.
49. І зараз, підійшовши до Іисуса, сказав: радуйся, Равві! і поцілував Його.
50. Іисус же сказав йому: друже, (чини) на що ти прийшов? Тоді, приступивши, наложили руки на Іисуса і взяли Його.
51. І ось один з тих, що були з Іисусом, простягнувши руку, вихопив меч свій та й, вдаривши слугу первосвященика, відсік йому ухо.
52. Тоді Іисус сказав йому: верни меч твій у місце його, бо всі, що взялись за меч, од меча й загинуть.
53. Чи вже ж здається тобі, що я теперь не можу вблагати Отця Мого, і Він пошле Мені більш, як дванадцять легіонів Ангелів?
54. Як же справдиться писання, що так повинно статися?
55. В той час Іисус сказав народові: неначе на розбійника вийшли ви з мечами та кіями, щоб Мене взяти; щодня сидів Я з вами в храмі, навчаючи, і ви не брали Мене.
56. Се ж усе сталось, щоб справдились писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглись.
57. А воїни, взявши Іисуса, повели до Каїафи первосвященика, де книжники і старші зібрались.
58. Петр же йшов за Ним оддалеки до двору первосвященика і, ввійшовши в двір, сів з слугами, щоб бачити конець.
59. Первосвященики і старші і увесь сінедріон шукали кривдного свідчення на Іисуса, щоб Його вбити,
60. І не знаходили; і хоч багато лжесвідків підступало, не знайшли. На останок, підійшовши, два лжесвідки.
61. Сказали: Цей казав: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
62. Первосвященик встав і сказав Йому: що ж Ти нічого не відказуєш, що сі на Тебе свідчать?
63. Іисус же мовчав. І озвавшись, первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий.
64. Каже йому Іисус: ти сказав. Але кажу вам: незабаром побачите Сина Чоловічеського, сидячого праворуч сили й грядущого на хмарах небесних.
65. Тоді первосвященик розідрав одежу свою, кажучи: Він сказав хулу! яких ще треба нам свідків? Ось тепер ви чули хулу Його.
66. Як вам здається? Вони ж, озвавшись, сказали: повинен смерти.
67. Тоді плювали Йому в лице і знущались над Ним, а инші били Його по щоках,
68. Кажучи: відгадай нам, Христе, хто Тебе вдарив?
69. А Петр сидів на дворі, і підійшла до його одна челядка, кажучи: і ти був з Іисусом Галилейським.
70. Він же одрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти кажеш.
71. А коли він проходив у ворота, побачила його друга, і каже тим, що були там: і сей був з Іисусом Назореєм.
72. І знов одрікся з божбою, що — не знаю сього чоловіка.
73. Трохи ж згодом підійшли ті, що там стояли, і сказали Петрові: справді й ти з них, бо мова твоя виявляє тебе.
74. Тоді він почав божитись і клястись, що — не знаю сього чоловіка. І зараз півень проспівав.
75. І згадав Петр слово Іисусове, що Він сказав: перше ніж півень проспіває, тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.

Глава 27.

Як же настав ранок, то всі первосвященики й старші народні зклали раду на Іисуса, щоб убити Його.
2. І звязавши Його, одвели й видали Його Пилатові Понтійскому, управителеві.
3. Тоді Іуда, предатель Його, побачивши, що Його осудили, і роскаявшись, вернув тридцять срібників первосвященикам і старшим,
4. Кажучи: согрішив я, видавши кров невинну! Вони ж сказали: а нам що? гляди сам.
5. І кинувши срібники в храмі, вийшов і пійшов та й удавився.
6. Первосвященики ж, узявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю храма, бо то ціна крові.
7. І порадившись, купили за них землю ганчареву, щоб ховати странників.
8. Тим-то зветься те місце землею крові й до сього дня.
9. Тоді справдилось, що сказав пророк Ієремія сими словами: І взяли тридцять срібників, ціну оціненного, якого оцінено від синів Іараїлевих,
10. І дали їх за землю ганчареву, як сказав мені Господь (Захар. 11. 12,13).
11. Іисус же став перед управителем; і запитав Його управитель, кажучи: Ти царь Іудейський? Іисус сказав йому: ти кажеш.
12. А коли первосвященики й старші наговорювали на Нього, Він не відказував нічого.
13. Тоді Пилат Йому каже: Ти не чуєш, скільки на Тебе свідчать?
14. І Він не відказав йому ні на одно слово, так що управитель дивувався дуже.
15. На свято ж Пасхи управитель мав звичай відпускати народові одного вязня, якого хотіли.
16. На той час був звісний вязень, що звався Варавва.
17. Коли ж вони зійшлись, то Пилат запитав їх: кого хочете, щоб я відпустив вам з двох: Варавву, чи Іисуса, що звуть Його Христом?
18. Бо він знав, що видали Його з зависти.
19. А як сидів він на судищі, жінка його послала йому сказати: нічого не чини Праведнику Тому, бо я багато терпіла сьогодня у сні за Нього.
20. Первосвященики ж і старші намовили народ випросити Варавву, а Іисуса погубити.
21. Озвавшись, управитель запитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони ж сказали: Варавву.
22. Каже їм Пилат: що ж я зроблю з Іисусом, що звуть Його Христом? І кажуть йому всі: нехай буде розпятий.
23. Управитель же сказав: яке зло Він зробив? А вони що гірш кричали, кажучи: нехай буде розпятий.
24. Пилат, побачивши, що ніщо не помагає, а буча більш росте, взяв води і вмив руки перед народом, кажучи: невинен я в крові Праведника Сього: самі побачите.
25. І озвавшись, увесь народ сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
26. Тоді Пилат одпустив їм Варавву, а Іисуса, бивши, оддав, щоб розпяти.
27. Тоді воїни управителеві взяли Іисуса в преторію і зібрали на Нього всю ватагу.
28. І, роздягши Його, накинули на Нього багряницю,
29. І, сплівши вінець з тернини, положили Йому на голову, а тростину в праву руку Його, і падаючи перед Ним на коліна, глузували над Ним, кажучи: радуйся, Царю Іудейський!
30. І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31. І коли вже наглумились над Ним, то зняли з Нього багряницю й одягли Його в одежу Його, і повели Його на розпяття.
32. Виходячи, зустріли вони чоловіка Киринейського, на ймя Симона, і сього примусили нести хрест Його,
33. І, прийшовши на місце, що зветься Голгоθа, се б то сказати: Лобне місце,
34. Дали Йому випити оцту, змішанного з жовчью; і Він, покуштувавши, не схотів пити.
35. Ті ж, що розпяли Його, поділили одежу Його, кидаючи жереб;
36. І сидючи, стерегли Його там.
37. І прибили над головою Його напис вини Його: Сей єсть Іисус, Царь Іудейський.
38. Тоді розпяли з Ним двох розбійників, одного з правого, а другого з лівого боку.
39. Ті, що проходили поуз Його, глузували з Нього, похитуючи головами своїми
40. І кажучи: Ти, що руйнуєш храм і за три дні будуєш! спасися Сам! Коли Ти Син Божий, зійди з хреста!
41. Те ж і первосвященики з книжниками і старшими, насміхаючись, казали:
42. Других спасав, Себе ж спасти но може. Коли Він царь Ізраїльський, нехай теперь зійде з хреста, і ми увіруємо в Його.
43. Він уповав на Бога: нехай теперь поратує Його, коли Він угоден Йому. Адже ж Він казав: Я Син Божий.
44. Теж і розбійники, розпяті з Ним, докоряли Йому.
45. Од шостої ж години сталась тьма по всій землі до години девятої.
46. А коло девятої години зкричав Іисус голосно, кажучи: Ілі, ілі, ліма савахθані! що значить: Боже Мій! Боже Мій! на що Ти Мене покинув?
47. Де-які з тих, що тут стояли, чуючи се, казали, що Ілію Він зве.
48. І зараз кинувсь один з них, узяв губку, помочив у оцет і, настромивши її на тростину, дав Йому пити.
49. А другі говорили: постій, побачимо, чи прийде Ілія спасти Його.
50. Іисус же, знов зкрикнувши голосно, спустив дух.
51. І ось завіса в храмі роздерлась на двоє од верху до низу, і земля затрусилась, і скелі пороспадались,
52. І гроби одкрились, і багато тіл умерших святих воскресло,
53. І вийшовши з гробів після воскресения Його, увійшли в святий город і явились многим.
54. Сотник же (і ті, що стерегли з ним Іисуса), побачивши, що земля трусилась, і що тут діялось, дуже полякались і казали: истинно Він був Син Божий.
55. Було ж там багато й жінок, що дивились оддалеки, які пійшли слідом за Іисусом з Галилеї, прислугуючи Йому.
56. Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Іакова та Іосії, і мати синів Зеведеевих.
57. Як стало ж пізно, то прийшов один багатий чоловік з Аримаθеї, на ймя Іосиф, що й сам учивсь у Іисуса;
58. Сей, прийшовши до Пилата, просив тіла Іисусового. Тоді Пилат звелів оддати тіло.
59. І, узявши тіло, Іосиф обвив його чистою плащаницею.
60. І положив його в новім своїм гробі, що вибитий був у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гроба, одійшов.
61. Була ж тут Марія Магдалина й друга Марія, і сиділи навпроти гроба.
62. На другий день, що після пятниці зійшлись первосвященики й фарисеї до Пилата,
63. Та й кажуть: добродію! ми згадали, що Той обманщик, як був ще живий, сказав: на третій день воскресну;
64. То звели стерегти гроб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши в ночі, не вкрали Його й не сказали б народові: воскрес із мертвих, і буде останній обман гірший, ніж перший.
65. Пилат сказав їм: маєте сторожу, підіть, забезпечте, як знаєте.
66. Вони пійшли, забезпечили гроб, запечатавши камінь і приставивши сторожу.

Глава 28.

Після ж вечера суботи, як почало світать у перший день по суботі, прийшла Марія Магдалина і друга Марія поглянути на гроб.
2. Аж ось затрусилась дуже земля; бо Ангел Господень, зійшовши з неба, приступив, одвалив камінь од дверей гроба і сів на ньому.
3. Взгляд його був, як блискавиця, і одежа його біла, як сніг.
4. І від страху ті, що стерегли, затрусились і стали як мертві.
5. Ангел же, озвавшись, сказав жінкам: не бійтесь; знаю бо, що ви шукаєте Іисуса розпятого.
6. Нема Його тут, бо Він воскрес, як сказав; підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь;
7. І пійдіть хутко і скажіть ученикам Його, що Він воскрес із мертвих і буде поперед вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я вам сказав.
8. І одійшовши хутко від гроба зі страхом і радістью великою, побігли сповістити учеників Його.
9. Як же йшли вони сповістити учеників Його, ось Іисус стрів їх і сказав: Радуйтесь! Вони ж, підійшовши, кинулись Йому в ноги і поклонились Йому.
10. Тоді каже їм Іисус: не бійтесь; пійдіть, дайте знати браттям Моїм, щоб вони йшли в Галилею, і там Мене побачать.
11. Як вони йшли, от де-які з сторожі, прийшовши в город, сповістили первосвящеників про все, що сталось.
12. І ті, зібравшись з старшими й порадившись, дали досить грошей воїнам,
13. Кажучи: скажіть, що ученики Його, прийшовши в ночі, украли Його, як ми поснули.
14. І коли почує про се управитель, то ми ублагаємо його, і вас не допустимо до біди.
15. Вони взяли гроші й зробили, як їх навчено. І розійшовся той поговір проміж іудеїв навіть до сього дня.
16. А одинадцять учеників пійшли в Галилею, на гору, куди звелів їм Іисус.
17. І, побачивши Його, поклонились Йому, а деякі усумнились.
18. І, приступивши, Іисус сказав їм: дана Мені всяка власть на небі й на землі.
19. Ідіть же, навчайте всі народи, хрестячи їх во имя Отця і Сина і Святого Духа,
20. Навчаючи їх держати все, що Я заповідав вам. І ось Я з вами по всі дні до кінця віку. Амінь.

1. Мудреці. [↩]
2. Рама — село недалеко від Виθлеєма. [↩]
3. Никчемний чоловік [↩]
4. Вищий суд у Ієрусалимі. [↩]
5. Багацтву [↩]
6. Дрібна монета [↩]
7. Камінь [↩]
8. Дідрахма — монета [↩]
9. Дві дідрахми, або чотири драхми. [↩]
10. Талант — вага золота й срібла, велика сумма грошей. [↩]
11. Динарій — срібна римська монета. [↩]
12. Осанна — спасення [↩]

Опубліковано: 23.09.2011; востаннє змінено: 13.04.2021.

Коментарі закриті.