«Наша Парафія»

До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «І в єдину, Святу Соборну Церкву», вірую «у воскресіння плоті і життя вічне». Також на слова Єзекиїля: «І була на мені рука Господня, і вивів мене в Дусі Господньому, і поставив мене серед поля: воно ж було повне кісток людських» та ін.

1. Корінь всякого доброго діла є надія воскресіння. Бо очікування нагороди зміцнює душу в добрій діяльності. Тому що всякий робітник охоче переносить труди, коли передбачає за труди плату, а в тих, які працюють і не бачать плати, передчасно з тілом знемагає і душа. Воїн в очікуванні нагороди охоче йде на ворогів, натомість ніякий воїн, перебуваючи на службі в нерозсудливого царя, який не дає плати воїнам за труди, не хоче померти за нього. Так і всяка душа, яка вірує у воскресіння, береже сама себе, як належить, а та, яка не вірує у воскресіння, іде на погибель. Той, хто вірує, що тіло воскресне, береже цей одяг, і не осквернює тіла перелюбом; а той, хто не вірує у воскресіння, віддає себе перелюбу, не дбаючи про своє тіло, ніби про чуже. Отже, віра у воскресіння мертвих є важливою настановою і вчення Святої Соборної Церкви важливе і дуже необхідне; і хоча багато хто заперечують це, проте істина переконує в цьому. Заперечують це елліни, не вірять самаряни, спростовують його єретики. Різноманітне протиріччя, а істина єдинообразна.

2. Елліни разом з самарянами заперечують нам так: відходить в землю померла людина і згниває, уся перетворюється на черви, потім і черви помирають. Такому гниттю і руйнуванню піддається тіло: як же воно буде воскрешене? Тих, які потонули, з’їли риби, і самі вони з’їджені. Тих, які билися зі звірами, ведмеді і леви умертвили, розтрощивши самі кістки. Шуліки і ворони, які з’їли плоть лежачих мерців, розлетілися по всьому світу. Звідки візьметься тіло? З птахів, які з’їли його; одному випаде померти в Індії, іншому — в Персії, а ще іншому — в землі готів. У інших, які згоріли у вогні, і сам попіл дощ чи вітер розніс. Звідки візьметься тіло?

3. Для тебе, людини, істоти досить обмеженої і слабкої, далеко Індія від землі готів, далеко Іспанія від Персії, а для Бога, Який у жмені тримає всю землю, все близько. Отже, тому, що ти слабка, не уявляй собі немічним Бога, але краще зверни увагу на Його могутність. Сонце — не велике діло Його, одним спрямуванням променів зігріває весь світ; і повітря, яке Бог створив, обіймає все в світі; а Бог, Творець сонця і повітря, невже далеко знаходиться від світу? Нехай будуть змішані різні насіння рослин (тобі слабкій у вірі і приклади подаю слабкі), і це різне насіння рослин буде знаходитися в одній твоїй жмені: чи важко для тебе, людини, або, навпаки, легко розрізнити, що знаходиться в твоїй жмені і відокремити насіння кожної рослини за їхніми властивостями, і дати їм своє місце, щоб росли? Так, ти можеш розрізнити і привести в попередній стан те, що знаходиться в твоїй руці, а невже Бог не може розрізнити і привести до попереднього стану те, що міститься в Його жмені? Зрозумій, що кажу я, чи не є нечестивим ділом відкидати це?

4. Вникни і в сам закон справедливості і звернися до себе самого. Ти маєш різних рабів: одні з них добрі, інші — погані: добрих, звичайно, ти шануєш, а поганих караєш. І якщо ти суддя, то хвалиш добрих і наказуєш злочинців. Отже, у тебе, смертної людини, справедливість спостерігається, а у Бога, вічного Царя всіх, невже немає справедливої відплати? Нечестиво заперечувати це. Розглянь, що кажу я: багато вбивць непокараними померли на своїх ложах: де ж правосуддя Боже? Часто вбивця буває винний в п’ятдесятьох вбивствах, але йому одну відсікають голову; де ж він візьме покарання за сорок дев’ять убивств? Якщо не буде суду і відплати після закінчення цього світу, то ти будеш викривати Бога в неправосудді. Втім не дивуйся повільності суду. Всякий подвижник після звершення подвигу буває увінчаний або посоромлений; і ті, які визначають подвижникам нагороду, ніколи не увінчують їх під час подвигів, але очікують, поки звершать це всі подвижники, щоб, після всього розібравшись, могли дати кожному достойні нагороди і вінці. Так само і Бог, коли ще триває у цьому світі подвиг, хоч і допомагає праведним, скільки потрібно, але повну нагороду віддає їм потім.

5. Якщо, на твою думку, не буде воскресіння мертвих, то чому ти звинувачуєш тих, які грабують мертвих? Якщо тіло загинуло і не можна сподіватися воскресіння, то чому повинен піддатись покаранню той, хто грабує мерців? Чи бачиш, що хоча устами ти заперечуєш воскресіння, але у твоїй совісті істина цього залишається незборимою?

6. Посічене дерево знову розцвітає; а невже не розквітне людина, посічена смертю? Те, що ми сіємо і пожинаємо, буває збереженим на токах, а людина, коли пожинає з цього світу, невже не буде збережена на току цього світу? Гілки винограду або інших дерев, що були повністю відрізані і посаджені, оживають і приносять плід; невже ж людина, для якої і древа існують, після того, як відійде в землю, не воскресне? Якщо порівняти важкість речі, то що важче, чи спочатку виліпити статую, чи привести в попередній вигляд ту, яка впала? Бог, Який створив нас з нічого, невже не зможе воскресити існуючих, коли помремо? Але ти, елліне, не віриш тому, що говориться в Писанні про воскресіння: розглядай предмет цей з природи речей і пізнавай його з того, що бачиш досі. Сіється пшениця, якщо трапиться, або якийсь інший рід насіння: насіння, яке впало, вмирає, згниває і робиться непридатним для їжі. Втім, згнивши, воно виникає в зелені і, впавши в малому вигляді, тепер з’являється у вигляді прекрасному, але пшениця створена для нас. Бо пшениця і інше насіння для нашого вжитку, а не для них самих створені. Так, створене для нас, будучи умертвленим, оживає, а ми, для яких створено це, померши, невже не воскреснемо?

7. Зимовий час тепер, як ти бачиш; дерева стоять, ніби мертві, бо де листя смоковниці? Де грони виноградні? Втім мертві вони зимою, а весною зеленіють, і коли прийде час, тоді ніби сама мертвість дає їм життя.

Бог, передбачаючи твоє невірство, в тому, що ти бачиш щороку, показує дію воскресіння, щоб ти, дивлячись на те, що відбувається з речами бездушними, повірив тому стосовно і одушевлених, розумних істот. Мухи і бджоли, які здебільшого у воді задушуються, у свій час воскресають, і деякі роди земних тварин, які зимою перебувають нерухомими, під час літа воскресають. Оскільки твої поняття слабкі, то відповідно до них наведу тобі і приклади. Отже, Той, Який безсловесним і нікчемним тваринам надприродно дає життя, невже не благоволить дарувати його нам, для яких створив їх?

8. Втім елліни хочуть ще ясніше переконатися у воскресінні мертвих; вони кажуть, що хоча й оживають ті тварини, проте ті, які ще не зовсім згнили. Вони хочуть явно бачити тварину повністю згнилою і воскреслою. Бог передбачив невірство людей і для цього створив птаха, якого називають феніксом 1. Він, як пише Климент та розповідають багато інших, будучи в своєму роді самотнім, через п’ятсот років прилітаючи в країну Єгипетську, показує воскресіння, не в пустих місцях являючись, де була б невідомою тайна, яка звершується, але серед міста, щоб можна було відчувати те, чому не вірять. Зробивши собі гніздо з ладану, смирни та інших запашних речовин і після закінчення цих років, сівши в нього, він явно вмирає і згниває. Потім зі згнилої плоті померлого фенікса народжується якийсь черв’як. Він, вирісши, стає птахом. (Ти повинен вірити цьому. Бо бачиш, що й бджоли таким самим чином утворюються з черв’яків; бачиш, що з найрідших яєць утворюються пір’я і кістки, і суглоби птахів). Потім фенікс, про якого я сказав, вкрившись пір’ям і ставши абсолютно таким самим, яким був раніше, феніксом, злітає в повітря у такому вигляді, в якому і помер, а цим він достатньо ясно показує людям воскресіння мертвих. Дивний птах фенікс, але птах безсловесний і який ніколи не славословив Бога. Літає він в повітрі, але не знає Єдинородного Сина Божого. Отже, якщо безсловесній тварині, яка не відає Творця всіх смертних, дарується воскресіння, то невже нам, які прославляють Бога і зберігають повеління Його, не буде дароване воскресіння?

9. Але оскільки фенікс — знамення воскресіння — віддалений від нас і з’являється рідко, та ще й не вірять в його існування, то ти маєш доказ воскресіння в тому, що бачиш кожен день. Де були ми всі за сто або й за двісті років, які тепер говоримо і слухаємо? Чи не знаємо ми первісного складу наших тіл? Чи ти не знаєш, що народжуємося ми зі слабких, безобразних і одновидних речовин? І з цієї одновидної і слабкої речовини утворюється жива людина; з цього слабкого, коли воно прийме плоть, утворюються міцні нерви і ясні очі, і ніздрі для нюху, вуха для слухання, язик для слова, серце, що б’ється, утворюються руки для роботи і ноги для бігу, і всі інші члени. І слабке це стає будівником кораблів і домів і зодчим, і художником у всякому мистецтві, і воїном, і законодавцем, і царем. Бог, Який створив нас із безформних речовин, невже не зможе воскресити померлих? Той, Який з найслабшої речовини утворює тіло, невже не зможе воскресити померле тіло? Той, Який створив те, що раніше не існувало, невже не воскресить те, що вже існувало і померло?

10. Ось ще ясний доказ воскресіння мертвих на небі і в світилах, який підтверджується кожного місяця. Місячне тіло, яке повністю припиняє своє світло, так що вже мало що його видно, знову наповнюється світлом і повертається до свого попереднього стану. І щоб повністю довести тобі предмет цього, місяць після закінчення декількох років затьмарюється і явно перетворюється у кров, а потім знову приймає світловидне тіло. Бог влаштував це для того, щоб і ти, людино, що складаєшся з крові, не була у невірстві щодо воскресіння мертвих, але щоб цьому вірувала і в роздумі про себе самого, що бачиш на місяці. Такі вживай докази проти еллінів. З тими, які не приймають того, що міститься у Священному Писанні, борися не знаряддям Писання, але тільки поясненнями висновків розуму. Бо їм невідомо, хто такий Мойсей, хто Ісая; невідоме ні Євангеліє, ні Павло.

11. Перейди тепер до самарян, які, приймаючи тільки закон, не приймають пророків; для них непереконливе і нинішнє читання з Єзекиїля, бо пророків, як я сказав, вони не приймають. Як же переконувати нам самарян? Звернемося до написаного в законі. Так говорить Бог до Мойсея: «Я Бог Авраама, Ісаака та Якова» (Вих. 3: 6, 15, 16), немає сумніву, що Він Бог тих, які мають буття і справжнє існування. Бо якщо Авраам, Ісаак та Яків перестали бути, то, очевидно, Бог буде Богом тих, яких немає. Чи говорить колись Цар, що він Цар над воїнами, яких немає? Чи показує хтось багатство, якого немає в нього? Отже, потрібно прийняти, що справді існують і Авраам, і Ісаак, і Яків, щоб Бог був Богом існуючих. Він не сказав: Я був, але є Бог їхній. А оскільки буде суд, про це говорить Авраам до Господа: «Суддя всієї землі чи не вчинить суд» (Бут. 18: 23)?

12. Але при цьому знову заперечують безумні самаряни і говорять, що можуть мати буття душі Авраама, Ісаака і Якова, а тіла воскреснути не можуть. Чи може жезл праведного Мойсея бути змієм: невже ж тілам праведних людей не можливо ожити і воскреснути? То було не за законом єства; а це за законом єства, чи не прийде знову в свій стан? І Ааронів жезл, відсічений і висохлий, процвів без водної вологості; і притому, будучи під покровом, виростив те, що росте на полях, і, лежачи в сухому місці, в одну ніч приніс плоди, що приносяться на місцях, які напоюються впродовж багатьох років. Жезл Аарона ніби воскрес із мертвих, невже сам Аарон не воскресне? Щоб надати йому первосвященство, Бог звершив над дерев’яним жезлом чудо, а самого Аарона невже не благоволить воскресити? Дружина надприродно робиться сіллю, і плоть перетворюється в сіль, невже плоть не може знову стати тією самою плоттю? Соляним стовпом стала дружина Лота, а жінка Авраама невже не воскресне? Якою силою змінювалася рука Мойсея, яка в одну мить стала біла, як сніг, і знову прийшла в попередній стан? Без сумніву, Божественним повелінням. Так! Тоді Божественне повеління було сильне, а нині невже більше не сильне?

13. Притому, з чого на початку і людина створена, безумні з усіх людей самаряни? Відкрийте першу книгу Писання, яку і ви приймаєте: «І створив Бог людину, (взявши) від землі порох» (Бут. 2: 7). Порох перетворюється на плоть, а чи не стане плоть знову плоттю? Потрібно запитати вас, з чого склалися небеса і земля, і моря? З чого сонце і місяць, і зірки? Як із вод виникли птахи і риби? Як із землі виникли всі тварини? Настільки багато міріад приведені з небуття до буття, і невже ми, люди, які мають образ Божий, не воскреснемо? Воістину думка самарян сповнена невірства, а невіруючим великий буде осуд. Авраам говорить Господу: «Суддя всієї землі» (Бут. 18: 25). І не вірять цьому ті, які навчаються в законі. Написано, що людина створена із землі, і не вірять ті, які читають закон.

14. Це сказано для них невіруючих, а для нас, віруючих, є свідчення у пророків. Оскільки деякі, читаючи і пророків, не вірять тому, що в них написано, і протиставляють нам, по-перше, ці слова: «Не воскреснуть нечестиві на суд» (Пс. 1: 5), ще: «Бо якщо людина зійде в пекло, то вже не вийде» (Іов. 7: 9), також: «Не мертві хвалитимуть Тебе, Господи» (Пс. 113: 25), (написано добре, але вони погано пояснюють), то потрібно мимохідь, і скільки тепер можна, відповісти їм на це. Коли кажуть, що «не воскреснуть нечестиві на суд», то це означає, що вони воскреснуть не для суду, а для осудження. Бо для Бога не потрібне довгострокове випробування, але разом з тим, коли воскреснуть нечестиві, настане і покарання. І коли говориться: «Не мертві хвалитимуть Тебе, Господи», то цим показується, що час покаяння і відпущення гріхів обмежується тільки цим життям, упродовж якого ті, які отримали його, прославлять Тебе, а ті, які закінчили життя у гріхах, після смерті своєї вже не зможуть хвалити Тебе, подібно до тих, які отримають благодіяння: вони повинні будуть плакати, бо хваління належить тим, які дякують, а плач — покараним. Тому праведні будуть тоді хвалити Бога, а померлим у гріхах буде вже не час Його славити.

15. Що ж стосується цього місця: «Якщо людина зійде в пекло, то вже не вийде» (Іов. 7: 9), то читай наступні за цим слова. Тут же написано: «То не вийде, ні повернеться у дім свій» (Іов. 7: 10). Коли перейде весь світ і зруйнований буде всякий дім, то в який ще ввійде вона дім, бо земля буде вже нова? Але належало б їм вислухати ці слова Іова: «Для дерева є надія, і, якщо буде посічене, знову розквітне, і паростки його не збідніють. Якщо зістариться в землі його корінь, на камені загине стебло його: від смороду води розквітне, створить жнива, ніби новонасаджене. Чи відійде чоловік, який помер? Чи не буде людини, яка впала» (Іов. 14: 7, 8, 9, 10)? Цим він ніби посоромлює і докоряє. Бо потрібно із запитанням читати слова: «Чи не буде її?» «Дерево, — говорить він, — падає і піднімається; невже та сама людина, для якої створені дерева, не воскресне? А щоб ти не подумав, ніби я спотворюю зміст промови, для цього прочитай, що йде після того. Після того, як він сказав із запитанням: «Чи не буде людини, яка впала?» говорить: «Бо якщо помре людина, жива буде». І тут же говорить: «Витерплю, аж поки буду знов» (Іов. 14: 14). І ще в іншому місці: Бо «має на землі воскресити шкіру мою, яка це терпить» (Іов. 19: 25). А пророк Ісая говорить: «Воскреснуть мертві, і встануть ті, що в гробах» (Іс. 26: 19). Дуже ясно говорить і пророк Єзекиїль: «Ось, Я відкрию гроби ваші і виведу вас з гробів ваших» (Єз. 37: 12). Також і Даниїл говорить: «Багато з тих, що сплять у поросі земному, піднімуться, одні в життя вічне, а інші — на вічне посоромлення» (Дан. 12: 2).

16. Та й Писання багаторазово свідчить про воскресіння мертвих. Бо і в інших багатьох місцях говорить воно про це, тому ми лише мимохідь згадуємо про воскресіння Лазаря чотириденного, мимохідь, через брак часу, згадуємо і про воскресіння сина вдови. Для нагадування тільки зображаємо дочку начальника синагоги. Для одного нагадування скажемо і про те, що камені розпалися, «і багато тіл святих померлих воскресли» (Мф. 27: 52) тоді, коли відкрилися гроби. Особливо потрібно згадати про те, що Христос воскрес із мертвих. Я не говорю про Іллю, про сина вдовиці, воскрешеного ним, не говорю про Єлисея, який воскрешав два рази, один раз за свого життя, інший — після смерті. Він, будучи живим, звершив чудо воскресіння своєю душею. Втім, щоб не тільки були шановані душі праведних, а вірили б, що і тіла праведних мають таку силу, то мертвий, що впав у гріб Єлисея, торкнувшись мертвого тіла пророка, ожив. Мертве тіло пророка звершило діло замість душі. Тоді, як воно було мертве і лежало у гробі, дарувало життя мертвому, і, дарувавши життя, саме як і раніше залишилося мертвим. Для чого? Для того, щоб це діло не було приписане одній душі, коли б воскрес Єлисей, а щоб показати, що і тоді, коли не знаходиться в тілі душа, знаходиться в тілі святих людей якась чудодійна сила; оскільки впродовж багатьох років жила в ньому праведна душа, якій воно було покірне. І ми не повинні, подібно до дітей, не вірити цьому як такому, якого не було. Бо якщо хустки і рушники, які знаходяться поза тілом, торкаючись хворих, підіймали недужих, то чи не зручніше саме тіло пророка могло воскресити мертвого?

17. Можна було багато говорити про це, розповідаючи про чудеса кожної події, яка сталася, але через стомлення, яке походить від тривалого посту, який є в п’ятницю, і від бдіння, скажемо про це мимохідь, не багато кидаючи насіння, щоб ви, за прикладом доброї землі, прийнявши насіння, принесли рясний плід. Пригадаймо також, що й апостоли воскрешали мертвих: Петро в Іопії воскресив Тавифу, Павло — Євтихія в Троаді, і всі інші апостоли, хоча і не все написано, що кожний з них звершив чудесного. Пригадайте все те, що в Першому посланні до коринф’ян пише Павло проти тих, які говорять: «Як мертві воскреснуть? В якому тілі прийдуть» (1 Кор. 15: 35)? Він говорить: «Якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес» (1 Кор. 15: 16). І невіруючих назвав безумними: пригадайте і все вчення про воскресіння мертвих, яке там знаходиться, і те, що написав він до солунян: «Не хочу ж вас, браття, лишати у невіданні про померлих, щоб не сумували, як і інші, які не мають уповання» (1 Сол. 4: 13). І все інше, і особливо це: «І мертві у Христі воскреснуть раніше» (1 Сол. 4: 16).

18. Але особливо зверніть увагу на те, що Павло, ніби перстом вказуючи, говорить: «Цьому тлінному належить одягнутися в нетління і цьому смертному одягнутися в безсмертя» (1 Кор. 15: 53). Бо це тіло воскресне не в тому стані немочі, в якому воно тепер, те ж саме воскресне, але зміниться, будучи одягнене в нетління; зміниться подібно до того, як залізо від вогню стає вогненним або, краще, як знає це Господь, Який воскрешає. Воскресне те саме тіло, але не в тому стані, воно буде вічним. Уже не буде мати потреби в нашій їжі для підтримання життя, ні в сходах для сходження. Воно буде духовне, дивне, таке, властивості якого пояснити, як належно, ми не можемо. «Тоді праведники, — говорить Писання, — просвітяться, як сонце» (Мф. 13: 43) і місяць, «і як світила тверді» (Дан. 12: 3). І Бог, передбачивши людське невірство, найменшим червам під час літа дарував здатність випускати з тіла світловидний блиск, щоб люди, судячи з того, що бачать, вірили тому, чого очікують. Той, Який дає дещо, може подати і все: Той, Хто створив черв’яка блискучим, наскільки ж більше просвітить праведну людину.

19. Отже, ми воскреснемо, і всі будемо мати вічні тіла, але не всі подібні. Якщо хтось праведний, отримає тіло небесне, в якому б він зміг, як належить, спілкуватися з ангелами; якщо ж хтось грішний, отримає вічне тіло, яке змушене терпіти муки за гріхи, щоб вічно горіти у вогні і не руйнуватися. І праведно відплатить Бог і тим, і іншим. Нічого ми не робимо без тіла. Хулимо устами і молимося устами, блудимо тілом і тілом чистоту зберігаємо; крадемо рукою і милостиню даємо рукою, так само і все інше. Отже, оскільки тіло в усьому сприяло душі, то і відплату в майбутньому віці отримає відповідно зі своїми ділами.

20. Отже, будемо, браття, берегти свої тіла, не станемо використовувати їх на зло, як чужі; не будемо, подібно до єретиків, говорити, що цей тілесний одяг є чужим, але будемо берегти як свій. Бо нам належить дати відповідь Господу в усьому тому, що ми зробили в тілі. Не говори: ніхто мене не бачить, і не думай, що немає свідчення твоїх діл: людини-свідка часто немає, але Творець, правдивий «свідок», перебуває «вірний на небесах» (Пс. 88: 38) і бачить твої діла; притому і гріховні скверни залишаються на тілі. Бо як рана, що трапилася в тілі, хоча б як була вилікувана, проте залишає після себе знак, так і гріх уражає душу і тіло, і знаки колишніх ран залишаються в обох, а загладжуються тільки у тих, які приймають хрещення. Колишні рани душі і тіла зцілює Бог через хрещення, але надалі ми всі взагалі повинні остерігатися, щоб нам зберегти цей тілесний одяг в чистоті і щоб ради короткочасних розпусти і похоті або якогось іншого вчиненого гріха не позбавитися небесного спасіння, але щоб успадковувати Царство Боже, вічне, якого всіх вас Своєю благодаттю нехай сподобить Бог.

21. Це належало сказати нам, щоб довести воскресіння мертвих. А сповідування віри, яке ми вам повторили, при самому нашому читанні, ви повинні зі всякою ретельністю промовити і запам’ятати.

22. Виголошений Символ віри за порядком містить це: «І в єдине хрещення покаяння на відпущення гріхів, і в єдину святу соборну Церкву, і в воскресіння плоті, і в життя вічне». Про хрещення і покаяння сказано мною в перших повчаннях, про воскресіння мертвих сказано нині на ці слова: «І в воскресіння плоті», тепер залишається нам сказати і на ці слова: «І в Єдину, Святу, Соборну Церкву». Про неї можна багато говорити, але ми скажемо коротко.

23. Церква називається соборною тому, що знаходиться по всій вселенній від кінців землі до кінців її, яка повсюдно і в повноті подає все те вчення, яке повинні знати люди, вчення про речі видимі і невидимі, небесні і земні, яка весь рід людський приводить до істинної віри, начальників і підлеглих, вчених і простих людей, і яка повсюдно лікує і зцілює всі роди гріхів, вчинених душею і тілом, має в собі всякий вид досконалості, який виявляється в ділах, словах і всяких духовних даруваннях.

24. Церквою ж (тобто скликанням або зібранням) називається відповідно до самої речі, оскільки всіх скликає і разом збирає, як у книзі Левит Господь говорить: «І весь сонм збери перед дверима скинії свідчення» (Лев. 8: 3). Чудово, що слово «збери» в перший раз в Писанні вжито тоді, коли Бог поставив Аарона первосвящеником. І в книзі Второзаконня Бог говорить до Мойсея: «Збери до Мене людей, і нехай слухають слова Мої, щоб навчилися боятися Мене (Втор. 4: 10). Найменування Церкви вживається також тоді, коли говорять про скрижалі: «І на них були написані усі слова, які говорив Господь до вас на горі з середовища вогню в день зібрання» (Втор. 9: 10). Ясніше ніби так говорить Мойсей: в той день, в який, будучи скликані Богом, ви зібралися. І псалмоспівець говорить: «Прославлю Тебе, Господи, у великій церкві: в людях численних буду хвалити Тебе» (Пс. 34: 18).

25. Спочатку псалмоспівець оспівував: в церкві «благословляйте Бога, Господа від джерел Ізраїлевих» (Пс. 67: 27). Але з того часу, як юдеї через злий замисел проти Спасителя відкинені від благодаті, Спаситель створив іншу з язичників християнську нашу святу Церкву, про яку сказав Петру: «І на цьому камені збудую Церкву Свою, і ворота пекла не здолають її» (Мф. 16: 18). Про ту й іншу з них передрікаючи, Давид ясно говорив: і про першу відкинуту: «Зненавиджу церкву лукавих» (Пс. 25: 5). Про другу, яка повинна бути створена, говорить в тому самому псалмі: «Господи, полюбив красу дому Твого» (Пс. 25: 8), і потім тут же: «В Церквах благословлю Тебе, Господи» (Пс. 25: 12). Бо коли перша Церква юдейська була відкинена, то по всій вселенній вже множилися Христові Церкви, про які сказано в псалмах: «Співайте Господеві пісню нову, хваліть Його в Церкві преподобних» (Пс. 149: 1). Відповідно до цього і пророк сказав юдеям: «Немає волі Моєї до вас, — говорить Господь Вседержитель» (Мал. 1: 10). І потім тут же: «Бо від сходу сонця до заходу ім’я Моє прославиться в народах» (Мал. 1: 11). Про цю святу вселенську Церкву пише Павло до Тимофія: «Так знай, як треба в домі Божому жити, яким є Церква Бога живого, стовп і утвердження істини» (1 Тим. 3: 15).

26. Оскільки назва Церкви вживається в різних випадках, як, наприклад, про народ, який був на Ефеському видовищі, написано: «І, сказавши це, розпустив народ, який зібрався» (Діян. 19: 40) (Церкву); по правді і воістину можна назвати церквою лукавих, зборище єретиків, тобто маркіонітів і маніхеїв та інших, то тому Символ віри для застереження тепер навчає тебе так: «І в Єдину, Святу, Соборну Церкву», щоб ти уникав цих осквернених зборищ, а перебував би завжди у святій вселенській Церкві, в якій ти і відродився. Якщо колись прийдеш в місто, не просто запитуй, де храм Господній? Бо й інші нечестиві єретики свої печери називають храмами Господніми; і не запитуй просто, де Церква? Але де вселенська Церква? Бо це власне ім’я цієї святої і спільної нашої Матері Церкви, яка є Невістою Господа нашого Ісуса Христа, Єдинородного Сина Божого. Бо написано: «Як і Христос полюбив Церкву і Себе віддав за неї» та ін. (Еф. 5: 23). Вона носить образ і подобу «горнього Єрусалиму, який є свобідним і мати всім нам» (Гал. 4: 26). Вона раніше була безплідна, а нині має багатьох дітей (Гал. 4: 27).

27. Після відкинення першої в цій другій вселенській Церкві, за словами Павла: «Бог настановив, по-перше, апостолів, по-друге, пророків, по-третє, вчителів, потім уже сили, також дарування зцілення, заступництва, управління, роди мов» (1 Кор. 12: 28), і всякий вид усіх чеснот, тобто премудрість і розум, цнотливість і правду, милостиню і чоловіколюбство і непереможне терпіння серед гонінь. Ця Церква — «зброя правди в правиці і лівиці, у славі і безчесті» (2 Кор. 6: 7-8), спочатку серед гонінь і напастей прикрашала святих мучеників за терпіння різноманітними і багатообразними вінцями, нині ж в час миру, за благодаттю Божою, отримує належну честь від царів і володарів, і від людей всякого стану і роду. Царі країн і народів мають межі своєї влади, одна свята вселенська Церква у всьому світі має безмежну силу. Бо Бог, як написано, «поклав у її межах світ» (Пс. 147: 3). Якби я про неї намірився говорити все, то для викладу цього потрібно було б мені дуже багато часу.

28. В цій святій вселенській Церкві ми, приймаючи настанови і проводячи добре життя, досягнемо Царства Небесного і успадкуємо вічне життя, для якого і переносимо всі труди, щоб отримати його від Господа. Бо не маловажливе в нас у намірі; вічне життя — предмет нашого піклування. Тому в сповідані віри після цього: «І в воскресіння плоті», тобто мертвих, про що ми говорили, навчаємося вірувати «і в життя вічне», для якого ми, християни, подвизаємося.

29. Отже, суттєве й істинне життя є Отець, Який через Сина у Святому Дусі на всіх виливає небесні дари. Через Його чоловіколюбство і нам, людям, правдиво обіцяне вічне життя; не потрібно сумніватися у можливості цього. Не на нашу неміч, але на Божу могутність ми повинні дивитися і вірити, бо Богу все можливо. А оскільки це можливо, то й ми повинні чекати життя вічного, говорить Даниїл: «І від багатьох праведних, як зірки, на віки і ще» (Дан. 12: 3). Також і Павло говорить: «І так завжди з Господом будемо» (1 Сол. 4: 17). Бо завжди бути з Господом означає жити вічно. Досить ясно і Спаситель в Євангелії говорить: «І підуть ці на вічну муку, а праведники в життя вічне» (Мф. 25: 46).

30. Багато є доказів щодо вічного життя. А нам, які бажаємо досягти це вічне життя, Божественне Писання пропонує самі засоби для його досягнення. Щодо них, тепер через тривалість слова не багато запропонуємо свідчень, решту віддаючи дослідженню старанних. Іноді таким засобом ставиться віра, бо написано: «Хто вірує в Сина, має життя вічне» й інше (Ін. 3: 36). І в іншому місці Сам Спаситель говорить: «Істинно, істинно говорю вам: хто слухає слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, той має життя вічне» й інше (Ін. 5: 24). Іноді засобом ставиться Євангельська проповідь, бо Він говорить: «Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне» (Ін. 4: 36). Іноді мученицький подвиг і сповідування Христа, бо Христос говорить: «Хто зненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її в життя вічне» (Ін. 12: 25). Також надання переваги Христу над майном і родичами: «І всякий, хто залишить братів або сестер» та ін., «успадкує життя вічне» (Мф. 19: 29). І дотримання заповідей: «Не чини перелюбу, не вбивай» та ін. (Мф. 19: 18), яке міститься у відповіді Спасителя тому юнакові, який, підійшовши, говорить: «Учителю Благий, що зробити, щоб мати життя вічне?» (Мф. 19: 16). Також засобом ставиться залишення злих діл і служіння Богові, як говорить Павло: «Нині, звільнившись від гріха і ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне» (Рим. 6: 22).

31. Різноманітні й засоби для досягнення вічного життя, яких я не згадав через їхню велику кількість. Бо Господь, будучи чоловіколюбним, не одні лише і не двоє, але багато відкрив дверей для входу у вічне життя, щоб всі отримали його, оскільки з Його боку немає перешкод. Тепер коротко сказане мною і про вічне життя, яке в сповіданні віри становить останній предмет вчення і кінець. Нехай усі ми — як ті, які навчають, так і ті, які слухають — сподобимося благодаттю Божою його досягнути.

32. На кінець, браття улюблені, прошу всіх вас у цій повчальній бесіді приготувати душу для прийняття небесних дарів. Про передане вам для сповідання святої і апостольської віри, наскільки можна було помістити в оголошувальних настановах, за благодаттю Господньою, я сказав вам у ці дні чотиридесятниці, які минули. Чи не це тільки повинен був я сказати, бо багато опущено мною, яке, можливо, вимагає більшого і притому роздумів кращих вчителів. Втім, коли настане день святої Пасхи і коли ви, улюблені, просвітитесь у Христі купіллю відродження, тоді знову почуєте, якщо сподобить Бог, достойне вчення про те, з яким благоговінням і приготуванням потрібно вам, покликаним, вступати в Церкву; для чого звершуються всі святі таємничі обряди Хрещення, з яким благоговінням і приготуванням після Хрещення потрібно приступати до святого жертовника Божого, і там причаститися духовних і Небесних Таїн, щоб ваша душа, будучи попередньо просвічена словом вчення, пізнала в кожній речі велич дарів, посланих вам від Бога.

33. Після святого і спасительного дня Пасхи, з другого її дня в кожен день седмиці, збираючись на Святе місце воскресіння, будете слухати інші повчання, якщо Богу буде угодно. З них ви пізнаєте пояснення всього того, що з вами буде відбуватися, і почуєте на те докази зі Старого та Нового Завіту. Спочатку дізнаєтеся про те, що відбувається перед самим Хрещенням, потім — як ви отримали від Господа очищення гріхів «водяною купіллю через слова» (Еф. 5: 26); як ви, будучи освяченими, стали причасниками імені Христового і як вам дарована печать через дарування Святого Духа; дізнаєтеся про тайни Нового Завіту, які звершуються на жертовнику, які тут отримали свій початок, і що про них передано в Божественному Писанні, яка їхня сила, як приступати до них, і коли і яким чином їх потрібно вживати; на закінчення всього — як вам надалі потрібно вести себе і словами, і ділами достойними цієї благодаті, щоб усім вам було можливо досягти вічного життя. Про це, якщо Богу буде угодно, я вам скажу.

34. «Втім, браття, радуйтеся у Господі завжди» (Флп. 3: 1); «знову мовлю: радуйтеся» (Флп. 4: 4), бо «наблизилося визволення ваше» (Лк. 21: 28), і вашого спасіння очікує небесне ангельське воїнство, і «глас» уже волає «в пустелі: приготуйте путь Господній» (Мф. 3: 3). А пророк виголошує: «Спраглі! Йдіть до вод» (Іс. 55: 1). І потім тут же: «Послухайте Мене і споживайте благо, і нехай насолодиться благом душа ваша» (Іс. 55: 2). І згодом почуєте ці благі слова: «Світися, світися, новий Єрусалиме, бо прийшло твоє світло» (Іс. 60: 1). Про цей Єрусалим пророк сказав: «Після цього назвешся містом правди, мати міст — вірний Сион» (Іс. 1: 26). «Бо від Сиону вийде закон і слово Господнє — із Єрусалима» (Іс. 2: 3), яке звідси вилилося на всю вселенну, як дощ. Звертаючись до Сиону, пророк говорить про вас: «Зведи навколо очі твої, і побачиш зібраних дітей твоїх» (Іс. 60: 4). А Сион відповідає, кажучи: «Хто це, як хмари, летить, і як голуби із пташенятами, до мене» (Іс. 60: 8)? Хмари, тому що духовні, голуби, тому що незлобиві. І в іншому місці: «Хто чув подібне до цього, і хто бачив це? Чи родила земля з хворобою в один день і чи народжувався весь народ разом? Коли пройде муки, тоді народить Сион дітей своїх» (Іс. 66: 8). Все наповниться невимовною радістю, тому що Господь сказав: «Це Я творю веселість Єрусалиму і людям моїм радість» (Іс. 65: 18).

35. Скажемо нині і про вас: «Радуйтеся, небеса, і веселися, земле» та ін., «бо помилував Бог людей своїх і смиренних людей своїх утішив» (Іс. 49: 13). Це залежить від чоловіколюбства Господа, Який говорить вам: «Ось відніму, як хмари, беззаконня твої і, як туман, гріхи твої» (Іс. 44: 22). А ви, удостоївшись імені вірних, про яких написано: «Ті, які працюють ради Мене, назвуться ім’ям новим, яке благословиться на землі» (Іс. 65: 15-16), скажете з радістю: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який благословив нас у Христі всяким благословенням духовним у небесах» (Еф. 1: 3). «У Ньому маємо визволення кров’ю Його і прощення гріхів через багатство благодаті Його» (Еф. 1: 7), «яку примножив у нас» та ін. (Еф. 1: 8); і ще: «Бог, багатий милістю, через превелику любов Свою, якою полюбив нас» (Еф. 2: 4) «і нас, мертвих прогрішеннями, оживотворив Христом» та ін. (Еф. 2: 5), подібно до цього хваліть Господа всіх благ, кажучи: «Коли з’явилися благодать і чоловіколюбство Спаса нашого Бога» (Тит. 3: 4), «не від діл праведних, які ми вчинили, а через Його милість, спасе нас купіллю відродження і оновлення Святого Духа» (Тит. 3: 5), «Якого щедро вилив на нас Ісусом Христом Спасителем нашим» (Тит. 3: 6); «щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя» (Тит. 3: 7). «Сам Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, нехай дасть вам Духа премудрості й одкровення для пізнання Його, і просвітить очі розуму» (Еф. 1: 17-18), і нехай зробить Він, щоб і діла, і слова, і думки ваші завжди були добрими. Йому слава, честь і держава Господом нашим Ісусом Христом зі Святим Духом, нині і повсякчас, і на всі безкінечні віки віків. Амінь.

1. Цього птаха деякі письменники приймають тільки за символ або зображення воскресіння мертвих, не допускаючи істинного існування його в світі. [↩]

Опубліковано: 01.06.2014.