Одинадцяте оголошувальне повчання
До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «Сина Божого Єдинородного, від Отця народженого перше всіх віків, Бога істинного, через Якого все сталося». І також на слова з Послання до євреїв: «Бог, Який багаторазово й різноманітно говорив здавна через пророків, в останні дні говорив через Сина» та ін. (Євр. 1: 1-2).
1. Те, що ми маємо надію на Ісуса Христа, про це по можливості достатньо сказано в повчанні, викладеному вам вчора. Але не просто треба вірити в Ісуса Христа і не потрібно шанувати Його нарівні з будь-ким з безлічі тих, які не у власному значенні названі христами; вони були прообразними христами, а Цей є істинний Христос, Який не з числа людей через спадкоємство вступив у священство, але завжди має достоїнство священства, дане від Отця. Саме тому віра, застерігаючи нас, щоб між простими помазаниками не шукали істинного Христа, приєднує: Єдиного, сповіщаючи в Символі віри, що ми віруємо в «Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного».
2. Тепер, коли ти чуєш «Сина», не розумій Сина усиновленого, але природного, Сина Єдинородного, Який не має у Себе іншого брата. Єдинородним Він називається тому, що за Божественним достоїнством і народженням від Отця не має брата, а Сином Божим називаємо Його ми не від себе, але тому, що Сам Отець назвав Ісуса Христа Сином Божим. Найменування ж, яке дається від Отця дітям, — істинне.
3. Господь наш Ісус Христос втілився, але багатьма не був пізнаний. А коли, бажаючи відкрити непізнане, у зібранні учеників запитав: «За кого вважають мене, Сина Людського?» (Мф. 16: 13). (Запитав про це не через марнославство, але для того, щоб показати їм істину, щоб вони, живучи разом з Богом, Єдинородним Божим, не думали про Нього, як про просту людину). І коли ученики відповідали Йому: «Одні за Іллю, інші ж за Єремію» (Мф. 16: 14), Він сказав їм: цим, хто не знає Мене — це вибачається, а вам, апостоли, які ім’ям Моїм очищаєте прокажених, виганяєте бісів, воскрешаєте мертвих, не можна не знати Того, Чиєю силою творите чудеса. Коли всі мовчали (бо вчення це було вище людського розуміння), тоді Петро, перший між апостолами і верховний проповідник у Церкві, слідуючи не здогадкам і людським умовиводам, але бувши просвічений в розумі від Самого Отця Бога, сказав Йому: «Ти є Христос, причому не просто, але Син Бога Живого» (Мф. 16: 16). І за цими словами слідує найменування блаженним. Воістину, вони були вищі людського розуміння і відобразили істину того, що їм Отець відкрив. Бо Спаситель сказав: «Блажений ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і кров відкрили це тобі, але Отець Мій, Який на небесах» (Мф. 16: 17). Тому той, хто визнає Господа нашого Ісуса Христа Сином Божим, має частку в блаженстві, а той, хто не визнає Його Сином Божим, є нещасною і бідною людиною.
4. Знову, коли чуєш, що Христос є Син Божий, не приймай цього не у власному значенні, але повір, що Він є істинно Син, Син за єством, безначальний, Який не з рабства перейшов в стан усиновлення, але Син, Який предвічно народжений нез’ясованим і незбагненним народженням. Також коли чуєш, що Він є першонароджений, не думай, що Він є таким за людством. Бо первістки людей мають і інших братів, як десь сказано в Писанні: «Син первісток Мій Ізраїль» (Вих. 4: 22). Але як первісток Рувим, так і Ізраїль позбулися першості. Бо той ліг на ложе батька свого, а Ізраїль, вигнавши Сина Отця з виноградника, розіп’яв Його. Писання і до інших говорить: «[Ви] є синами Господа Бога вашого» (Втор. 14: 1); також, Я сказав: «[Ви] богами є, і всі сини Всевишнього» (Пс. 81: 6), тільки сказав, а не породив. Вони через це слово Боже отримали усиновлення, якого не мали. А Христос раніше був не чимось іншим і іншим став після народження, але від початку народився Сином, Сином Отця, подібним у всьому Тому, Хто народив Його, народився як життя від життя, світло від світла, істина від істини, премудрість від премудрості, Цар від Царя, Бог від Бога.
5. Тому, коли почуєш слова Євангелія: «Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового» (Мф. 1: 1), розумій тут народження за плоттю. Бо Сином Давида Він став під кінець віків, а Він Син Божий є раніше всіх віків, безначально. У першому випадку Він отримав те, чого не мав, а тут те, що має, має завжди, будучи народжений від Отця. Він має двох Отців, Давида по плоті, і Бога Отця за Божеством. Але народження від Давида і в часі підлягає і дослідженню, і родовому обчисленню, а народження за Божеством не підлягає ні часу, ні місцю, ні родовому обчисленню. «Бо про рід Його хто розповість» (Іс. 53: 8); Бог Дух, як Дух, як безтілесний, духовно народив народженням недослідимим і незбагненним. Сам Син говорить про Отця: «Господь говорить до Мене: Ти є Син Мій, Я сьогодні породив Тебе» (Пс. 2: 7), «сьогодні» тут є не щось недавнє, але вічне, передчасне, «сьогодні», раніше всіх віків: «З утроби раніше віків породив Тебе» (Пс. 109: 3).
6. Тому віруй в Ісуса Христа, Сина Бога Живого, Сина Єдинородного за Євангельським словом: «Так полюбив Бог світ, що і Сина Свого Єдинородного віддав, щоб кожний, хто вірує, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3: 16); і в іншому місці: «Хто вірує в Сина Божого, не буде засуджений, а перейде від смерті до життя» (Ін. 3: 18), а «якщо не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуватиме на ньому, бо не увірував в Сина Божого Єдинородного» (Ін. 3: 36), про Якого, засвідчивши, Іоан сказав: «І бачив славу Його, славу як Єдинородного від Отця, повну благодаті й істини» (Ін. 1: 14). Демони, тремтячи перед Ним, говорили: «Залиш, що Тобі до нас, Ісусе, Сину Бога Живого» (Лк. 4: 34; Мк. 5: 7).
7. Тому Він є Син Божий за єством, не через усиновлення народжений від Отця. І кожен, хто любить Того, Хто народив, любить і народженого від Нього (1 Ін. 5: 1), а хто відрікається Народженого, завдає образи Тому, Хто народив. Коли ж ти чуєш про Бога, Який народжує, не впадаючи в плотські помисли, не розумій тлінного народження, щоб не стати нечестивим. Бог є Дух, і народження духовне. Від тіл народжуються тіла, і для тілесного народження потрібен певний проміжок часу. Навпаки, народження Сина від Отця — без посередництва часу. Притому там народжуване народжується недосконалим, Син же Божий народився досконалим. Бо Який Він є тепер, Такий є від початку, бувши народжений безначально. Ми, народжуючись, із дитячого стану нерозуміння переходимо в стан здорового глузду. Твоє народження, людино, недосконале. Твоє зростання буває поступовим. Але не думай так про це Народження і не звинувачуй Того, Хто породив, в слабкості. Бо якщо Він породив недосконалого і в часі вже Народжений отримав досконалість, то, так думаючи, ти Того, Хто породив, звинувачуєш в слабкості. Якщо ж Народжений отримав щось з плином часу, то цього, звісно, на твою думку, Той, Хто народив, не дарував Йому спочатку.
8. Тому це народження не вважай людським, не вважай таким, як народив Авраам Ісаака. Авраам народив Ісаака, але народив не того, кого б хотів народити, а кого Інший йому дарував. Але коли народжує Бог Отець, тут не має місця ні незнанню, ні роздуму. Говорити, що Він не знав народжуваного від Себе, є найбільше нечестя; говорити також, що Він через роздуми в часі нарешті став Отцем, є також нечестям. Бо Бог раніше не був без Сина і не став Отцем потім в часі, але завжди має Сина, народивши Його не так, як люди народжують людей, але так, як Сам один знав, народивши Його раніше всіх віків, народивши Бога істинного.
9. Отець, Бог істинний, народив і Сина, подібного Собі, Бога істинного, народив не так, як вчителі народжують учнів, не так, як Павло говорить до деяких: «Я породив вас у Ісусі Христі Євангелієм» (1 Кор. 4: 15). Тут той, який не був сином Павла за єством, став сином через навчання від нього, а там Син за єством, істинний Син, не так, як ви, що готуєтеся до просвічення, стаєте тепер синами Божими. І ви теж стаєте синами Божими, але з усиновлення через благодать, як написано: «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу бути дітьми Божими, які не від крові, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися» (Ін. 1: 12-13). Хоча і ми народжуємося водою і Духом, але не так народився Христос від Отця, Який під час Його хрещення велемовно сказав: «Це Син Мій» (Мф. 3: 17). Не сказав: нині став Сином Моїм, але: «Цей є Син Мій», щоб показати, що й раніше дії хрещення Він був Сином.
10. Отець породив Сина не так, як розум в людині народжує слово. Бо розум перебуває в нас незмінним, а вимовлене слово, розсіюючись в повітрі, втрачається. Але ми знаємо, що Христос, народившись, є Слово невимовне, але Слово, Яке постійно перебуває і живе, не устами вимовлене, але вічне, невимовним чином, як Особа, народжена від Отця. «На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Бог був Слово» (Ін. 1: 1). Слово, як сиділо праворуч, Яке розуміло волю Отця і за Його мановінням в усьому дієве; Слово, яке сходить і возноситься, бо Слово, яке усно вимовляється, ні сходить, ні возноситься; Слово, яке виголошує і говорить: «Я говорю те, що бачив у Отця Мого» (Ін. 8: 38); Слово могутнє і яке царює над усім, бо «все віддав Отець Синові» (Ін. 13: 3).
11. Отець породив Сина не так, як би хтось з людей подумав, але так, як Сам Він один знає. Як Він Його породив, про це обіцяю сказати, а що породив Його не так, це знову підтверджую. Та не тільки ми одні не знаємо народження Сина від Отця, а й вся створена природа. «Поговори із землею, нехай тобі скаже» (Іов. 12: 8)? І якщо від всього, що знаходиться на землі, ти почнеш досліджувати, то ніщо не зможе сказати тобі про це. Бо земля не може сказати про сутність Творця і Того, Хто влаштував її. І не тільки земля, а й сонце не знає цього. Бо сонце, бувши створеним в четвертий день, не знає, що відбувалося в три дні до нього, а не знаючи, що відбувалося до нього в три дні, не зможе сказати про сутність Самого Творця. Саме небо цього не збагне. Бо й «небо» мановінням Отця через Христа, «як дим, утвердилося» (Іс. 51: 6). І небеса небес не повідають, і води, «що вище небес» (Пс. 148: 4), не повідають цього. Тому для чого тобі бентежитися, людино, якщо не знаєш того, чого не знають і небеса! Але не тільки небеса не знають цього народження, але і все ангельське єство. Бо якби хто, якщо б тільки це було можливо, зійшовши на перше небо і розглянувши стан ангелів, які там перебувають, приступивши до них, запитав, як породив Бог Свого Сина, думаю, вони сказали б: над нами вище є більші, їх запитай. Зійди тепер на друге і третє небо, осягни, якщо можеш, до престолів і господств, начал і властей. Якщо б і до них досяг, що є неможливим, то і вони відречуться і не скажуть тобі, бо не знають.
12. Я завжди дивувався цікавості тих сміливих, які через уявне благочестя впадають у нечестя. Бо, не знаючи ні престолів, ні господств, ні начал і властей, створених Христом, насмілюються цікавитися про їхнього Творця. Скажи мені наперед ти, сміливий, яка різниця між престолами і властями? І тоді цікався про Христа. Скажи мені, що таке є начало, власть, сила, ангел? І тоді цікався про їхнього Творця. Бо «все через Нього сталося» (Ін. 1: 3). Але ти не хочеш або не можеш запитувати престоли і господства. Хто інший знає «глибини Божі» (1 Кор. 2: 10), крім одного Духа Святого, Який пояснив Божественне Писання? Але й Сам Святий Дух не розтлумачив в Писанні народження Сина від Отця. Тому для чого ж ти цікавишся про те, чого і Дух Святий не сказав в Писанні? Не знаючи і написаного, ти цікавишся про те, що не написано. У Божественному Писанні знаходиться багато предметів для дослідження, і написаного ми не розуміємо. Для чого ж цікавитися нам тим, про що не написано? Досить нам знати, що Бог породив Єдиного тільки Сина.
13. Не соромся усвідомлювати своє незнання, бо ти не знаєш того, чого не знають ангели. Один Той, Хто народив, знає Народженого, і Народжений від Нього знає Того, Хто народив. Той, Хто народив, знає, Кого Він народив, а Святий Дух Божий свідчить в Писанні, що Народжений є безначальний Бог. «Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого» (1 Кор. 2: 11). «Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі» (Ін. 5: 26). «Нехай всі шанують Сина, як шанують Отця» (Ін. 5: 23); «бо як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче» (Ін. 5: 21). Ні Той, Хто породив, нічого не втратив, ні Народжений не має ніякого недостатку (знаю, що багато разів я вам про це говорив, але говорив багато разів для вашого ж утвердження), ні Той, Хто народив, не має у Себе Отця, ні Народжений не має брата, ні Той, Хто народив не змінився в Сина, ні Народжений не став Отцем. Тільки від Єдиного Отця народився один Єдинородний Син, ні два ненароджених, ні два єдинородних. Один є ненароджений Отець (ненароджений же є Той, Який не має Отця), і один є Син, Який вічно народжений від Отця, не в часі народився, але народжений перед віками, Який не поступово зростав, але народжений тим, що Він тепер є.
14. Тому ми віруємо в «Сина Божого Єдинородного, від Отця народженого, Бога істинного». Бо істинний Бог не народжує неправдивого, як вже сказано. Притому Він породив Його не через попередні роздуми, але вічно народив, породив незрівнянно швидше, ніж як у нас народжуються слова та думки. Бо ми, вимовляючи слова в часі, вживаємо на це час, але народження, яке звершується силою Божою, не має часу. Бог, як багато разів вже сказано, не привів Свого Сина з небуття до буття, не прийняв в усиновлення таку особу, яка не була Сином; але, бувши вічним Отцем, вічно і невимовно породив тільки Єдиного Сина, Який не має брата. Не два Начала, але одне Начало, Отець — глава Сина. Бо Отець породив істинного Бога, названого Еммануїлом. «А Еммануїл означає: «З нами Бог» (Мф. 1: 23).
15. І якщо хочеш знати, що народжений від Отця і після втілення є Бог, то вислухай слова пророка: «Це є Бог наш, і ніхто інший не зрівняється з Ним. Він знайшов усі путі премудрості і дарував її рабові Своєму Якову й улюбленому Своєму Ізраїлю. Після того Він явився на землі і знаходився між людьми» (Вар. 3: 36-38). Бачиш, що Бог втілився після Законодавства Мойсеєвого? Прийми ж і інше свідчення про Божество Христа, яке недавно прочитане: «Престол Твій, Боже, на віки віків» (Пс. 44: 7). А щоб внаслідок Його явлення у плоті тут хтось не подумав, що Він з часом отримав насліддя Божества, ясно говориться: «Тому помазав Тебе, Боже, Бог твій єлеєм радості більше, ніж спільників твоїх» (Євр. 1: 9). Бачиш, що Христос Бог помазаний від Бога Отця.
16. Чи хочеш знати і третє свідчення про божественність Христа? Вислухай слова Ісаї: «Потрудився Єгипет і торгівля ефіоплян» (Іс. 45: 14), і потім: «І в Тобі помоляться, бо в Тобі є Бог, і немає Бога, крім Тебе. Ти бо є Бог потаємний, Бог Ізраїлів Спаситель» (Іс. 45: 15). Бачиш, що Бог Син має в Самому Собі Бога Отця, коли майже те саме говорить, що сказав в Євангелії: «Отець в Мені, і Я в Отці» (Ін. 14: 20)? Не сказав: «Я є Отець», але «Отець у Мені, і Я в Отці». І в іншому місці не сказав: «Я і Отець, єдине є», але «Я і Отець є єдині» (Ін. 10: 30) 1, щоб ми не відокремлювали Одного від Іншого, або не змішували через Сино-Отцівство. Вони є «Єдині» по достоїнству Божества, оскільки Бог народив Бога; є «Єдині» через Царську владу, бо не над одними царює Отець, а над іншими Син (як Авесалом, що повставав проти свого батька), але над якими царює Отець, над тими самими царює і Син; є «Єдині», оскільки немає між ними ніякої розбіжності або відстані, бо не інше хотіння Отця, а інше Сина; є «Єдині», тому що не інше творіння Христа, й інше Отця, бо все творіння єдине, творіння Отця через Сина: «Бо Він сказав, і сталося, Він повелів, і створилося» (Пс. 148: 5), — говорить псалмоспівець. Той, Хто говорить, каже Тому, Хто слухає, і Той, Хто повеліває, повеліває Тому, Хто знаходиться з Ним.
17. Тому Син є істинний Бог, що має в Самому Собі Отця, не змінившись в Отця. Бо не Отець став людиною, але Син. Пояснимо істину вільніше. Не Отець постраждав за нас, але Отець послав Того, Хто постраждав за нас. Не будемо говорити, що Він ніколи не існував і не був Сином; також не будемо допускати Сино-Отцівства, але підемо царським шляхом, не ухиляючись ні ліворуч, ні праворуч. Не будемо називати Сина Отцем, думаючи віддати цим Йому честь; також не будемо шанувати Сина за одне якесь із творінь, думаючи цим віддати честь Отцю. Треба поклонятися Єдиному Отцю через Єдиного Сина і не розділяти поклоніння. Так проповідується Єдиний Син раніше віків, що сидить праворуч Отця, не в часі, після страждання в міру вдосконалення, Який отримав це сидіння, але Який має його від вічності.
18. «Той, що бачив Сина, бачив Отця» (Ін. 14: 9), бо Син в усьому подібний до Того, Хто народив, бувши народжений життям від життя, світлом від світла, силою від сили, Богом від Бога. Божественні властивості в Сині зовсім не є різними. Тому той, хто удостоївся бачити Божество Сина, насолоджується баченням Того, Хто народив. Це не мої слова, але слова Єдинородного Сина: «Скільки часу Я з вами, а ти не пізнав Мене, Филипе? Той, хто бачив Мене, бачив Отця» (Ін. 14: 9). Коротко кажучи, ми не повинні ні розділяти їх, ні робити змішання. Не говори, ніби Син колись був відчужений від Отця, і не слухай тих, які говорять про Отця, ніби Він в один час Отець, а в інший — Син. Таке вчення є вченням чужим, нечестивим і не є вченням Церкви. Отець, Який народив Сина, залишився Отцем і не змінився. Він породив премудрість, але Сам не залишився без премудрості; породив силу, але не знемігся; породив Бога, але Сам не позбувся Божества, і нічого не втратив, не умалився, не змінився, так само і Народжений не має ніякого недоліку. Досконалий Той, Хто народив, досконалий Народжений. Той, Хто народив, є Бог, і Народжений є Бог. Він Бог всього, втім Отця вважає Своїм Богом. Бо не осоромився сказати: «Схожду до Отця Мого і Отця вашого, і Бога Мого, і Бога вашого» (Ін. 20: 17).
19. Але щоб ти не подумав, що Він в одному значенні є Отець Сина і творіння, то Христос тут зробив розділення. Не сказав «схожду до Отця нашого», щоб не вийшло спілкування творіння з Єдинородним, але сказав: «До Отця Мого й Отця вашого», інше «Мого» Отця за природою, інше вашого, через усиновлення, і знову: «До Бога Мого і Бога вашого», інше «Мого», бо Я Син істинний і Єдинородний, інше «вашого», бо ви творіння. Тому Син Божий є істинний Бог, невимовно народжений раніше віків. Багаторазово кажу я вам про одне й те саме, щоб це закарбувати у вашому розумі. Те, що Бог має Сина, віруй цьому, а як має, не цікався. Бо через дослідження не осягнеш цього. Не величайся надмірно, щоб не впасти. «Що проповідане тобі, про те розмірковуй» (Сир. 3: 22). Скажи мені спершу хто є Той, Хто народив, і тоді дізнавайся, що Він народив. Якщо не можеш уявити єства Того, Хто народив, то не цікався про властивості Народженого.
20. Для благочестя досить тобі знати, як я сказав, що Бог має тільки єдиного Сина, єдиного, народженого природно, Який почав існувати не тоді, коли народився у Вифлеємі, але перед усіма віками. Вислухай слова пророка Михея: «І ти Вифлеєме, доме Євфрафів, чи малий ти між тисячами Юдиними? З тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних» (Мих. 5: 2). Не дивися на Нього як тепер народженого у Вифлеємі, але поклоняйся Йому як предвічно народженому від Отця. Не слухай, ніби хтось сказав, що початок Сина тимчасовий, але знай, що початок Його є предвічний — Отець. Початок Сина є предвічний, незбагненний, безначальний Отець, Джерело ріки правди, Отець Єдинородного, який народив Його так, як Сам один знав. Якщо ж хочеш знати, що Господь наш Ісус Христос є і вічний Цар, послухай знову слів Його Самого: «Авраам, отець ваш, був би радий побачити день мій; і побачив, і зрадів» (Ін. 8: 56). Потім, коли юдеї з прикрістю прийняли ці слова, то Він до більшого їхнього жалю сказав: «Раніше, ніж навіть був Авраам, Я є» (Ін. 8: 58). В іншому місці, звертаючись до Отця, Він говорить: «І нині прослав Мене Ти, Отче, у Тебе Самого славою, яку Я мав у Тобі, раніше створення світу» (Ін. 17: 5). Ясно сказано, що раніше, ніж світ створився, Я мав у Тебе славу. Також коли говорить: «Як полюбив Ти Мене раніше створення світу» (Ін. 17: 24), то цим ясно говорить, що Я у Тебе маю вічну славу.
21. Тому ми віруємо «в єдиного Господа Ісуса Христа, Єдинородного Сина Божого, від Отця народженого, Бога істинного, перше всіх віків, що через Нього все сталося; чи престоли, чи господства, чи начала, чи власті (Кол. 1: 16); все через Нього сталося» (Ін. 1: 3), і немає нічого зі створеного, що було б вилучене з Його влади. Так нехай замовкне всяка єресь, що вводить різних творців і світотворителів. Нехай замовкне язик, який хулить Христа, Сина Божого. Нехай замовкнуть ті, які говорять, що сонце є Христос, бо Він є Творець сонця, а не сонце видиме. Нехай замовкнуть ті, які, бажаючи забрати достоїнство у Єдинородного, кажуть, що світ є творіння ангелів. Бо «видимі і невидимі, — чи престоли, чи господства (Кол. 1: 16), або як би там не називалося, — все через Христа сталося». Він царює над усім створеним від Нього, царює, захопивши не чуже надбання, але царює над Своїми власними творіннями, як сказав євангелист Іоан: «Все через Нього сталося, і без Нього нічого не сталося, що сталося» (Ін. 1: 3). «Все через Нього сталося», бо Отець творив через Сина.
22. Хотів би я і вам навести приклад на сказане, але знаю, що він буде слабкий. Бо що з видимих речей може стати прикладом для пояснення Божественної і невидимої сили? Втім, від слабких для слабких нехай скажу і слабкий приклад. Як, ніби якийсь цар, що має сина-царя, бажаючи влаштувати місто, доручив своєму синові-співправителю влаштування міста і той би, отримавши план, привів до кінця написане в розумі; так, коли Отець захотів все створити, Син за мановінням Отця все влаштував, так що цим мановінням цілком зберігається влада Отця, щоб і Син разом має владу над Його власним творінням, і як Отець не віддалений від панування над Своїм творінням, так і Син царює над творінням, не кимось іншими створеним, але Ним Самим. Бо не ангели, як я сказав, створили світ, але Єдинородний Син, народжений перше всіх віків, як і сказано: «Все через нього сталося», не виключаючи жодного Його творіння. І цього сказаного мною через благодать Христову поки досить.
23. Звернувшись знову до Символу віри, закінчимо тепер наше слово. Все створив Христос — і ангелів, і архангелів, і господства, і престоли — не тому, що Отець не міг би Сам створити творіння, але тому, що схотів, щоб Син царював над створеним від Нього, Сам показуючи Йому зразок творіння. Бо Єдинородний, віддаючи честь Своєму Отцю, говорить: «Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо як Він творить, це так само творить і Син» (Ін. 5: 19); також: «Отець Мій досі робить, і Я роблю» (Ін. 5: 17), так що немає нічого протилежного у вчинених ділах. «І все Моє — Твоє, і Твоє — Моє» (Ін. 17: 10), говорить у Євангелії Господь, що зрозуміло можна бачити зі Старого і Нового Завіту. Бо Той, Хто сказав: «Створімо людину за образом Нашим і за подобою» (Бут. 1: 26), без сумніву, пророкував з Кимось, хто перебував з Ним. Але набагато ясніше сказав псалмоспівець: «Той сказав, і сталося. Той повелів, і створилося» (Пс. 148: 5). Отець повелівав і говорив, а Син за Його повелінням все творив. Про що й Іов таємниче сказав: «Він Єдиний розпростирає небеса і ходить по морю, як по землі» (Іов. 9: 8), показуючи через це тим, що розуміють, що Він ходив по морю під час Свого перебування на землі, був раніше того Творцем небес. І в іншому місці Господь говорить: «Чи ти взяв глину від землі і створив все тварне, і цього, який здатний говорити, посадив на землі» (Іов. 38: 14)? Потім: «Чи відчинялися для тебе врата смерті, і чи бачив ти врата тіні смертної» (Іов. 38: 17)? Показуючи цим, що Той, Який зійшов у пекло через чоловіколюбство, на початку з глини створив людину.
24. Тому Христос є Єдинородний Син Божий і Творець світу. «У світі був, і світ через Нього постав» (Ін. 1: 10); і: «До Своїх Прийшов» (Ін. 1: 11), як вчить нас Євангеліє. Христос є творець не тільки видимого, але і невидимого, мановінням Отця. «Бо Ним створено все (Кол. 1: 16), — за словами апостола, — що на небі або на землі, видиме і невидиме: чи престоли, чи господства, чи начала, чи власті, усе Ним і для Нього створено. І Він є раніше усього, і все Ним стоїть» (Кол. 1: 17). Якщо б ти став говорити і про самі віки, то і цих Творець за мановінням Отця є Ісус Христос. «В останні ці дні говорив нам через Сина, Якого поставив спадкоємцем усього, що Ним і віки створив» (Євр. 1: 2). Нехай буде Йому слава, честь, сила з Отцем і Святим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
- В російському перекладі – «Аз и Отец, єдино есмь» але «Аз и Отец єдино есма». [↩]
