Друге тайноводче повчання
Про хрещення. На слова апостола з Послання до римлян, від цього місця: «Невже не розумієте, що ті, які в Христа Ісуса хрестилися, у смерть Його хрестилися?» До цього місця: «Бо ви не під законом, а під благодаттю» (Рим. 6: З,14).
1. Корисні для нас повсякденні тайноводства і нове вчення про нові речі, а особливо вам, оновленим зі старої людини в нову. Чому я, як вимагає сама потреба, запропоную вам наступне за вчорашнім тайноводством, щоб ви зрозуміли, які речі зображуються тією дією, яка звершена вами у внутрішньому притворі.
2. Отже, не зволікаючи, після вашого входу, ви скинули з себе ризу, і це означало: «Скинули стару людину з ділами її» (Кол. 3: 9). Після зняття ризи ви були нагими, наслідуючи і в цьому Христа, оголеного на Хресті, Який через це оголення «скинув начала і власті і з дерзновенням переміг їх на Хресті» (Кол. 2: 15). А оскільки у ваших членах таїлися супротивні сили, то не личить вам більше носити ці старі ризи, не ці, звичайно, чуттєві, а «стару людину, яка зотліває в спокусливих похотях» (Еф. 4: 22). Нехай не зодягнеться душа знову в людину, якої одного разу позбулася її, але нехай повторює слово, яке в Пісні Пісень говорить невіста Христова: «Скинула ризи мої, як одягнуся в них» (Пісн. 5: 3). О дивна річ! Ви були нагими перед очима всіх, і не соромились. Істинно ви носили образ первозданного Адама, який був нагим в раю і не соромився (Бут. 2: 23).
3. Потім, скинувши, ви були помазані заклинальним єлеєм, від верху голови навіть до ніг, і стали спільниками доброї оливи — Ісуса Христа. Бо, відсікшись від дикої оливи, ви приліпилися до доброї оливи і з’єдналися з соками доброї оливи. Отже, заклинальний єлей означав участь у помазані Христовому, яке відганяє всякий слід супротивної сили. Як подув святих, подібно до найсильнішого полум’я, палить і відганяє бісів, так і цей заклинальний єлей, закликанням Бога і молитвою таку отримує силу, що не тільки очищає, спопеляючи сліди гріхів, але й виганяє усі невидимі сили лукавого.
4. Після цього ви були ведені до святої купелі Божественного хрещення, за образом Христа від Хреста до належного гробу. І кожного з вас запитували, чи вірує в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа? І ви виголосили спасительне сповідання і триразово занурювалися у воду, і знову з води являлися. І тут ви образно зобразили триденне Христове погребіння. Бо як Спаситель три дні і три ночі перебував в утробі землі (Мф. 12: 40), так само й ви першою появою з води зобразили перший день, а зануренням — першу ніч Христового перебування в землі. Бо як людина вночі більше не бачить, а вдень звертається до світла, так само і в зануренні, як в ночі ви нічого не бачили, а в появі з води були як в день. І в той же час ви вмирали і народжувалися, і ця спасительна вода була вам і гробом, і матір’ю. І що Соломон про інші речі сказав, це стосується вас. Там сказав: «Час народжуватися, і час помирати» (Еккл. 3: 2); про вас же навпаки: «Час помирати і час народжуватися». І єдиний час звершив і те, й інше: і смерть, і народження ваше вкупі злилися.
5. О, дивне і чудесне діло! Не істинно ми померли, не істинно були поховані, не істинно після розп’яття воскресли, але в образі уподібнення, в істині спасіння. Христос був істинно розп’ятий, істинно похований, істинно і воскрес; і все це дав нам по благодаті, щоб, подобою долучившись до Його страждань, самою істиною здобули спасіння. О, незбагненне чоловіколюбство! Христос на Своїх пречистих руках і ногах прийняв цвяхи і зазнав страждання, а мені, хоч я не хворів і не страждав, спасіння дарує через єдине долучення до Його страждань.
6. Отже, нехай ніхто не думає, що нібито хрещення є тільки благодаттю відпущення гріхів, як було Іоанове хрещення, але воно є і благодаттю усиновлення. Оскільки ви істинно знаєте, що воно є як відпущенням гріхів і поданням дару Святого Духа, так і зображенням страждань Христових. Бо для цього і Павло недавно, взиваючи, говорив: «Невже не розумієте, що ті, які в Христа Ісуса хрестилися, у смерть Його хрестилися! Співпоховані з Ним хрещенням у смерть» (Рим. 6: 3-4). Це він говорив до тих, які вважають, що в хрещенні, хоч звершується відпущення гріхів і усиновлення, але не має спілкування Христових страждань в подобі.
7. Тому, щоб ми зрозуміли, що Христос усе, що перетерпів, для нас і для нашого спасіння перетерпів самою істиною, а не примарою, і оскільки ми є спільниками Його страждання, Павло взивав з усякою відомістю: «Бо якщо ми співнасаджені подобою смерті Його, то і подобою воскресіння будемо» (Рим. 6: 5). Неабияке це слово «співнасадження», бо як тут 1 насадив виноград істинний, то і ми, з’єднавшись хрещенням смерті, стали йому співнасадженими. Зверни з великою увагою свою думку на слова апостола. Бо не сказав: «Ми співнасаджені смертю», а «подобою смерті». Бо істинно до Христа відноситься смерть, тому що істинно душа відділилася від тіла й істинне погребіння, бо чистою плащаницею було обгорнуте Його святе тіло (Мф. 27: 59), і все в Ньому істинно звершилося. У вас же подоба смерті і страждань, а спасіння не подоба, а істина.
8. Достатньо зрозумівши це, зберігайте в пам’яті, молю вас: нехай і я недостойний скажу про вас: «Люблю вас, браття, що завжди мене пам’ятаєте і передання, яке звістив вам, дотримуєтесь» (1 Кор. 11: 2). Сильний є Бог, Який «представив вас як з мертвих живими» (Рим. 6: 13), даючи вам в «оновленому житті ходити» (Рим. 6: 4), бо Тому слава і держава, нині і на віки. Амінь.
- Розумій гріб Господній, перед яким святитель Кирил викладав вчення. [↩]
