Четверте тайноводче повчання
Про Тіло і Кров Христові. На слова з Послання Павла до коринф’ян: «Я від Господа прийняв те, що і вам передав» та ін. (1 Кор. 11: 23.).
1. Навіть одного цього вчення блаженного Павла достатньо для того, щоб запевнити вас про Божественні тайни, яких сподобившись, ви стали Христу співтілесними і співкровними. Бо тепер виголосив апостол: «Господь Ісус у ніч, коли був зраджений, узяв хліб і, подякувавши, переломив, і, давши ученикам Своїм, сказав: Прийміть, споживайте, це є тіло Моє» (1 Кор. 11: 23-24). «І, взявши чашу і воздавши хвалу, сказав: (Прийміть) пийте, це є кров Моя» (Мф. 26: 27). А коли Сам (Христос) виголосив і сказав про хліб: «Це є тіло Моє», то хто вже після цього наважиться не вірити? І коли Сам запевнив і сказав про чашу: «Це є кров Моя», то хто коли засумнівається і скаже, що це не кров Його?
2. Він колись у Кані Галілейській перетворив воду на вино (Ін. 2: 1, 10), подібне до крові, то чи не достойний віри, коли вино у кров перетворює? Якщо, будучи званим на тілесний шлюб, Він звершив це преславне чудо, то чи не тим більше «синам весільним» (Мф. 9: 15), дарувавши для насолоди Своє Тіло і Кров Свою, вимагає нашого сповідання.
3. Тому з усякою впевненістю приймемо це як тіло і кров Христові. Бо в образі хліба тобі дається Тіло, а в образі вина тобі дається Кров, щоб причастившись Тіла і Крові Христа, ти став співтілесним і співкровним Йому. Бо таким чином ми є христоносцями, коли Його Тіло і Кров подається нашим членам. Так, за словами блаженного Петра, «ми є причасниками Божественного єства» (2 Пет. 1: 4).
4. Колись Христос, розмовляючи, говорив до юдеїв: «Якщо не споживатимете Моєї плоті і не питимете Моєї крові, не будете мати життя в собі» (Ін. 6: 53). Вони ж, не духовно почувши сказане, але спокусившись, «відійшли» (Ін. 6: 61-62, 66), думаючи, що схиляє їх до плотоядіння.
5. Були і в Старому Завіті хліби принесення, але вони, оскільки відносилися до Старого Завіту, відмінені. А в Новому Завіті існує «хліб небесний» і «чаша спасіння» (Пс. 115: 4), що освячують душу і тіло. Бо як хліб схожий до тіла, так само слово пристойне душі.
6. Отже, хліб і вино (в Євхаристії) не розумій простими, бо вони є Тілом і Кров’ю Христа, за висловом Владики. Бо хоч відчуття являє тобі це, але віра нехай утверджує тебе. Не за смаком думай про річ, але від віри будь засвідчений без сумніву, що ти сподобився Тіла і Крові Христових.
7. І Давид пояснює тобі силу цього (таїнства), кажучи: «Ти приготував переді мною трапезу супроти тих, які гноблять мені» (Пс. 22: 5). А слова його означають це: раніше Твого пришестя трапезу людям готували біси, нечисту і осквернену (Мал. 1: 7), сповнену диявольської сили, але після Твого пришестя, о Владико, «Ти приготував переді мною трапезу». Коли людина говорить Богу: «Ти приготував переді мною трапезу», що інше це означає, як не таємничу і мислену трапезу, яку Бог приготував нам «супроти», тобто з противного противну, і супроти бісів? І дуже справедливо. Бо та мала спілкування з демонами, а ця — спілкування з Богом. «Ти намастив єлеєм голову мою» (Пс. 22: 5). Єлеєм намастив твою голову на чолі через печать, яку ти маєш від Бога, щоб ти був «образом печаті, Святиня Господня» (Вих. 28: 36). «І чаша Твоя, яка напоює, як державна» (Пс. 22: 5). Чи бачиш, що тут йдеться про ту чашу, яку взяв у руки Ісус, подякував і сказав: «Це є кров Моя, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мф. 26: 28).
8. Тому і Соломон, роздумуючи про цю благодать, говорить в Екклезіасті: «Прийди, їж у радості хліб твій» (Еккл. 9: 7), тобто духовний хліб. І через слово «прийди» називає спасительне і блаженнотворче покликання. «І пий у радості серця вино твоє», тобто вино духовне. «І нехай ллється єлей на голову твою» (Еккл. 9: 8). (Чи бачиш, як назвав таємниче Миропомазання?) «І нехай будуть повсякчас ризи твої білими, бо угодні Богові діла твої» (Еккл. 9: 8, 7). Бо раніше, ніж ти приступив до благодаті, «суєта суєт» (Еккл. 1: 2) були діла твої. Коли ж скинув ти старий одяг і зодягнувся духовно в білий, то належить повсякчас носити біле. Ми зовсім не говоримо те, що нібито тобі належить повсякчас одягатися в білий одяг, а в білий і світлий в істинному значені (тобто духовний) тобі потрібно одягатися, щоб говорив ти з блаженним Ісаєю: «Нехай радіє душа моя в Господі, бо одягнув мене в ризу спасіння і одежею радості одяг мене» (Іс. 61: 10).
9. Пізнавши це та переконавшись, що видимий хліб не є хлібом, хоч відчувається смаком, а Тіло Христове; і видиме вино не є вином, хоча на смак так видається, а Кров Христова, як про це давніше і Давид, оспівуючи, говорив: «І хліб укріпляє серце людини, єлей намащує лице» (Пс. 103: 15). Укріпляй серце твоє, причащаючись того як духовного, намащуй лице твоєї душі. Маючи це одкровенним у чистій совісті і «споглядаючи славу Господню», о коли б приходив ти «від слави в славу» (2 Кор. 3: 18), у Христі Ісусі! Якому честь і держава, і слава на віки віків. Амінь.
