Бесіда на псалом 146
1. «Хваліть Господа, бо благо співати Богу нашому: нехай буде Йому насолодою наша хвала» (Пс. 146, 1). Вище, у сто сорок четвертому псалмі, пророк говорив: «Великий Господь і преславний» (Пс. 144, 3), і багато говорив про славу Його, а тут показує, що і саме славослів’я — це «благо», і співання псалмів є джерелом незліченних благ. Воно підносить розум від землі, окрилює й заспокоює душу, і прославляє нас. Тому і Павло говорить: «Наповнюйтеся Духом, повчаючи самі себе псалмами та славословленнями і піснями духовними, співаючи і прославляючи в серцях ваших Господа» (Еф. 5, 19). «Нехай буде Йому насолодою наша хвала». Що означає «нехай буде Йому насолодою наша хвала»? Нехай буде, говорить, приємною. Але для того, щоби хвала була приємною Богові, недостатньо тільки співати, а ще необхідне і добре життя, і молитва, й уважність співаючого.
Мені здається, що цей псалом має відношення до періоду повернення із вавилонської неволі, як це видно із наступних слів. Псалмоспівець продовжує: «Господь будує Єрусалим і розсіяних людей Своїх збере» (Пс. 146, 2). Хоча Кир і відпустив їх, однак усе це звершилося не з його міркувань, а з волі Божої. Інший перекладач (Симмах), замість «будує», сказав «відбудує», а замість «розсіяних», — «вигнаних». Чому ж пророк так говорить? Тому, що вони не всі відразу ж повернулися, але після того, як були відпущені, збиралися поступово.
«Він зцілює розбитих серцем і перев’язує рани їхні» (Пс. 146, 3). Інший перекладач (невідомий, про якого згадує Ориген в «Екзаплах»): «…пошкодження їхні». Оскільки він не міг з відвагою вказати на своє життя, тому знову вказує на біди і на властиві Богові дії. Богові властиво втішати пригноблюваних — це, власне, Його справа. Як Павло говорить: «Блаженні ті, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи відпущені» (Рим. 4, 7), вказуючи на дії, які належать саме Богові, так і пророк тут говорить: «І зціляє розбитих серцем», вказуючи цим на те, що, хоч би ми були негідними, та оскільки ми є Його творінням, тому Він не залишить Свого творіння, не відступить від властивої Йому справи. Так і Павло говорить: «Як почав, так і закінчив у вас і це добре діло» (2 Кор. 8, 6). Й інший говорить: «Щоб оживити дух смиренних й оживляти серця упокорених» (Іс. 57, 15). І цей же пророк в іншому місці: «Серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш» (Пс. 50, 19). Отже, коли ти захочеш отримати втіху, то упокорюй себе, віддай свою душу смиренню. Це сказано про благовоління Боже, про Його милосердя і людинолюбство, про те, що Його справа — втішати тих, які перебувають у прикрощах, а далі йдеться про Його могутність.
«Знає кількість усіх зірок і всіх їх за іменами називає» (Пс. 146, 4), тобто Він знає все. Оскільки тут йшлося про народ розсіяний, якого ніде не було видно, тому пророк справедливо навів цей приклад, виражаючи те, що Бог може зібрати і розсіяних. Він зазвичай підбадьорює й утішає засмучених і достеменно знає незліченну безліч зірок, отже, неодмінно збере і нас, яких Він обіцяв розмножити, подібно до зірок. «І всіх їх за іменами називає». Інший перекладач (невідомий, про якого згадує Ориген в «Екзаплах»): «…усім імена називає». Я думаю, що це сказано про ізраїльтян. Пророк говорить те ж саме, що пізніше говорив Ісая: «Ти Мій раб, Я обрав тебе і не відкину тебе, не бійся» (Іс. 41, 9). Що ж означає «і всіх їх за іменами називає»? Ніхто з них, каже, не загине, але як вони названі за іменами, так Він неодмінно і збере всіх.
«Великий Господь наш і велика сила Його, і розуму Його немає числа» (Пс. 146, 5). Оскільки він сказав про найбільшу справу, про те, що Бог збере стільки тисяч людей, розсіяних по всьому світу, тому тепер говорить про Його могутність, прихиляючи тих з юдеїв, які хитаються, до віри. «І розуму Його немає числа». Тому не досліджуй, як і яким чином — Його велич безмежна. Тому він і сказав: «І немає меж величі Його» (Пс. 144, 3). Як безмежною є Його велич, так безмежною є і мудрість. Тому сказавши: «Великий Господь наш», він і додав: «І розуму Його немає числа». Дивним є знання Його, тому пророк і говорить: «Дивне для мене всевідання Твоє; високе воно для мене, і я не можу збагнути його» (Пс. 138, 6). І визначення Його неосяжні, тому він говорить: «Істина Твоя понад хмарами» (Пс. 35, 6).
2. Отже, якщо Бог і великий, і сильний, і премудрий, то не досліджуй, як це може бути. «Смиренних підносить Господь, а нечестивих принижує до землі» (Пс. 146, 6). Щоби будь-хто із безумних не сказав: що нам до того, що Він достеменно знає зірки, тому пророк говорить і про Його піклування про людей, що виявляється таким чином. І не сказав: Господь допомагає смиренним, а набагато більше: «підносить», вказуючи цим мовби на люблячого батька. Що ж означає «підносить»? Заспокоює, підтримує, направляє. Чи бачиш Його досконалу силу в тому і в іншому випадку — і в піднесенні смиренних, і в позбавленні влади гордих? Він не просто упокорює, а вкрай, саме це означає «до землі».
«Співайте Господу хвалу, співайте Богу нашому на гуслях» (Пс. 146, 7). Сказавши про Його справи, пророк знову закликає людей до славослів’я: «Співайте, — говорить, — Господу хвалу», тобто з подякою, з великою старанністю. «Співайте Богу нашому на гуслях». Інший перекладач (Симмах): «…на лірі».
«Він покриває небо хмарами і посилає на землю дощ, вирощує на горах траву і всяку рослину на поживу людям» (Пс. 146, 8). Щоби будь-хто із бездушних не сказав: що мені до небесного, пророк тут же вказує і на користь для людей, вказуючи цим і те, для чого Бог покриває небо хмарами. Для тебе, каже, для того, щоби послати тобі дощ; і знову для тебе, щоб він виростив траву. Поглянь на мудрість пророка: він говорить про блага загальні, які Бог дарував усім, і цим з особливою силою затикає вуста безумним. Справді, якщо Бог такий щедрий для невірних, що і хмари збирає, і дощ посилає, і землю живить, то тим більше подасть добро вам, які називаєтеся Його народом.
«Вирощує на горах траву». Зверни увагу, яким щедрим є Його піклування: не тільки на оброблюваній землі, але й на горах Він подає Свою щедру трапезу, готує їжу для худоби, яка створена для служіння людям. Тому пророк і продовжує: «Дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його» (Пс. 146, 9). Тут він указує на інший вид піклування Бога — на те, що Бог дає їжу не тільки худобі, яка служить людині, але й іншим безсловесним тваринам. «І всім птахам, — говорить, — що прославляють Його». Якщо ж Він так піклується про безсловесних тварин, і притому диких, які не служать людям, то набагато більше піклується про людей, а особливо про тих, які прославляють Його співом, яких Він навіть назвав Своїм народом і спадщиною. Далі, оскільки вони були слабкими, не мали зброї і відчували потребу в усьому, тому, щоб вони не бентежилися від цього, поглянь, як він виправляє такий недолік.
«Не на силу коня, — каже, — дивиться Він і не на швидкість людських ніг зважає. Господь любить тих, що бояться Його й уповають на милість Його» (Пс. 146, 10-11). Інший перекладач (невідомий, про якого згадує Ориген в «Екзаплах»): «… що чекають милості Його». Якщо, каже, ви будете мати страх і повну надію на Нього, то отримаєте Його благовоління; а отримавши Його благовоління, будете могутнішими за всіх, які мають коней і зброю. Необхідно тільки одне: не печалитися і не бентежитися, а чекати Його милості, бо саме в тому і полягає надія, щоб тоді, коли не відразу отримуємо очікуване, не зневірятися і не падати духом. І добре сказав він: «…на милість Його», оскільки вони не мали відваги у своїх справах. Хоч, каже, ваші справи зраджують вас, але ви надійтеся на Його милість і сподобитеся Його піклування та допомоги, і цього щоби сподобитися всім нам за благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, Якому слава і держава навіки-віків. Амінь.
Бесіда на псалом 145 | Зміст | Бесіда на псалом 147
