Бесіда на псалом 145
1. «Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки й життя мого. Співатиму Богові моєму, поки й живу« (Пс. 145, 1-2). Пророк починає цей псалом із того, на чому завершив попередній, — хвалою і славослів’ям. Це чимало сприяє очищенню душі. Хвалою ж, як я неодноразово говорив, він називає прославляння у ділах, як і Христос говорить: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5, 16). Так само говорить і Павло: «Прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших» (1 Кор. 6, 20). І як у попередньому псалмі пророк говорив: «Щодня благословлятиму Тебе» (Пс. 144, 2), так і тут: «Співатиму Богові моєму, поки й живу». Далі, знову бажаючи зробити інших людей учасниками славослів’я, він, палаючи і полум’яніючи любов’ю, починає розповідати про людинолюбство Боже, споглядаючи на весь світ і запрошуючи всіх до свого хору. Справді, і в цьому є велика хвала і велика слава для Бога, коли Він закликає багатьох бути учасниками Його спасіння.
«Не надійтеся на князів, на синів людських, в них немає спасіння» (Пс. 145, 3). Інший перекладач (невідомий, про якого згадує Ориген в «Екзаплах») говорить: «… на того, хто не може спасти». Нехай вислухають це умовляння і пораду ті, які надіються на людське заступництво, ненадійне і невірне. Що означає «в яких немає спасіння»? Вони, каже, не владні над своїм особистим спасінням, не можуть заступитися навіть за себе; коли прийде кончина, вони лежатимуть безмовнішими за каміння. Це й означають наступні слова: «Вийде дух його і повернеться в землю свою; у той день загинуть усі помисли його» (Пс. 145, 4). Інший перекладач (невідомий, про якого згадує Ориген в «Екзаплах»): «…припущення його». Значення цих слів таке: хто не може захистити самого себе, то як він може спасти інших? Нема нічого більш немічного і ненадійного за таку надію. Це показують самі справи. Павло, коли говорить про надію на Бога, каже: «А надія не посоромить» (Рим. 5, 5).
Не такими є справи людські, вони немічні, як тінь. Не говори мені, що такий-то чоловік є начальником. І начальник у цьому не має жодної переваги над звичайною людиною — він стоїть перед такою ж невідомістю. Навіть можна сказати дещо дивне: саме тому і не слід надіятися на нього, що він начальник. Така влада досить ненадійна. Коли він не падає, тоді схильний до гніву і користується своєю владою не в доброму розумінні, ніби не повинен буде дати звіт тому, хто приймав від нього обітницю. А коли він буде розумним, тоді скоріше у порівнянні з простими людьми може піддаватися падінням, і чим більше людей влаштовують йому підступи, тим скоріше він може впасти. Що таке охоронці? Що таке численна варта? Отже, хто у порядному місті не може поручитися навіть за власне тіло, а перебуває в такому тривожному стані, наче знаходиться серед ворогів, то як він може спасати інших? Хто під час миру боїться тих, які більше знаходяться на війні, то як він може іншим гарантувати безпеку і захищати від небезпеки? Чимало було таких, які самі могли б жити в безпеці, однак загинули саме тому, що надіялися на таких людей. Коли ці останні падали, то вони гинули разом з ними, а для декого сама варта робилася зрадниками.
Але пророк, залишивши все це, — адже багато хто уникав подібних випадків, — указує на те, що не підлягає сумніву, на смерть. Якщо, каже, навіть усе буде йти в тебе добре, якщо він буде до тебе доброзичливим, прихильним і готовим віддячувати, то, завершивши життя серед обіцянок, він залишає тебе з порожніми надіями, бо для виконання обіцянки йому не стало життя. Тож, коли він навіть не має достатньо життя, щоби виконати обіцянку, але життя його обривається ще до виконання, то ти вдаєшся до ненадійної допомоги. Хіба ви не знаєте, що так трапилося з багатьма, і коли падав їхній покровитель, вони, втративши помічника, терпіли від цього ще більше падіння?
Але що я говорю про ненадійність і невиконання обіцянок, коли ненадовго залишається і той, хто обіцяє? «І повернеться, — каже пророк, — у землю свою». Якщо він гине, то тим більше обіцянки його. Тому пророк і додає: «У той день загинуть усі помисли його», вказуючи на те, що не тільки його обіцянки не будуть виконані, але загине і той, хто обіцяє. Що ж він робить далі? Відхилюючи людські надії, він указує на безпечну пристань і непохитну фортецю і дає пораду. Це і є найкращий спосіб наставляння — відхиляти від ненадійного і приводити до непохитного, знищувати помилкове і подавати істинне, викривати шкідливе і показувати корисне.
«Блажен, кому Бог Якова — помічник його; у кого надія на Господа Бога Свого» (Пс. 145, 5). Чи бачиш важливість поради й наставляння? Під блаженством він має на увазі всі блага і вказує на непорушність цієї надії. Назвавши блаженним того, хто надіється на Бога, він далі говорить про силу Помічника, пояснюючи, якою є людина, і Яким є Бог: вона гине, а Він перебуває вічно, і не тільки Сам перебуває, але й діла Його. Тому і додає: «Який створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік» (Пс. 145, 6).
2. Якщо ж Його діла постійні, то тим більше Він є незмінним і всемогутнім. Самі діла Його засвідчують Його силу і те, що Він є таким. Але якщо Він при незмінності і всемогутності не бажає? Багато безрозсудних так говорять. Але поглянь, як пророк викорінює такий сумнів. Сказавши: «Який створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік», він додає: «Творить суд покривдженим, дає поживу голодним. Господь визволяє закованих» (Пс. 145, 6-7). Значення його слів таке: в тому і полягають діла Божі, звичайні і саме Йому властиві, щоб не залишати без уваги скривджених, не проходити повз гноблених, подавати руку допомоги тим, кому влаштовуються підступи. І це є постійним, тому він говорить: «… повік», вказуючи на це і не тільки на це, але й на те, про що йдеться далі. «Дає поживу голодним. Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників. Господь охороняє пришельців, сироту і вдову прийме, а шлях грішників погубить» (Пс. 145, 7-9).
Чи бачиш, як він усіляко доводить, що Провидіння Боже поширюється на все, що Його справа — спасати від бід, угамовувати голод, звільняти від пут? Однак це до певної міри можуть робити і люди, але те, що йде далі, — ні. Він зцілює, каже, сліпих, піднімає тих, що впали, прославляє тих, які сяють чеснотами, рятує беззахисних, утішає і підбадьорює скорботних і тих, які страждають від сирітства і вдівства. Далі, сказавши: «Любить праведників», показує, що Бог багато допомагає навіть просто через біди. Так, голодних Він годує тому, що вони голодні, хоч у цьому немає чесноти; зв’язаних звільняє тому, що вони зв’язані, хоч і це не є чеснотою, а нещастям; сліпим дає зір через сліпоту, хоч і це не є заслугою, а нещастям, так само, як і розслаблення, і бездомність, і сирітство, і вдівство.
Якщо ж Він допомагає тим, які знаходяться в нещасті, то тим більше тим, які трудяться в чесноті. Отже, якщо Він і може, і хоче, і всі справи Його є постійними, якщо Він і чесноту приймає, і милує через нещастя, то чому ти не покидаєш захисника ненадійного, слабкого, тлінного і не вдаєшся до сильного та непереможного, Який не дорікає за нещастя, а звільняє від нього, і може зробити все, що захоче? Поглянь, як чітко висловився пророк і в останніх словах. Він не сказав, що погубить грішників, але «шлях грішників», тобто їхні справи. Бог не відвертається від особи, а ненавидить нечестя.
«Царюватиме Господь повік, Бог Твій, Сіоне, з роду в рід!» (Пс. 145, 10). Якщо ж Він царює постійно і перебуває вічно, то ми не повинні сумніватися; і коли Він не виявив відплати тут, то відкладає її для більшої відплати. Отже, не будемо бентежитися і турбуватися в спокусах, якщо ми не так швидко отримуємо звільнення від них, а надамо час для визволення Самому Господу. І коли вчинимо дещо добре, не будемо негайно вимагати відплати, а так само покладатимемося на Його волю, бо коли Він відкладає, то потім виявить більшу відплату. Тож будемо дякувати Йому за все і постійно підносити Йому хвалу. Так ми і це життя проведемо у великій безпеці, і досягнемо невимовних благ через благодать і людинолюбство Господа нашого Ісуса Христа, Якому слава і держава із безначальним Його Отцем і Животворчим Духом нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
Бесіда на псалом 144 | Зміст | Бесіда на псалом 146
