Бесіда на псалом 128
«Багато разів бороли мене від юності моєї, — нехай скаже Ізраїль; багато разів бороли мене від юності моєї, але не перемогли мене» (Пс. 128, 1-2). Інший перекладач (невідомий, про якого згадує Ориген в «Екзаплах») говорить: але не здолали мене». Цей псалом пов’язаний змістом із попереднім. Оскільки будівництво (храму) переривалося і справа до завершення не наближалася, тому пророк, бажаючи надихнути юдеїв доброю надією, щоб вони не зневірялися, на прикладі минулого надихає їх сміливо чекати майбутнього і повчає говорити ці слова. Які? Вороги, каже, часто нападаючи, не змогли подолати їх і не отримали цілковитої перемоги. Хоч вони брали полонених, переселяли їх у чужу країну і в багатьох війнах здобували перемогу, але й тоді вони перемагали не власного силою, а через гріхи юдеїв. Притому не залишилися переможцями до кінця, — вони не змогли ані цілком знищити юдейський рід, ані знищити міста, ані повністю погубити народ, але, ставши через допущення Боже на короткий час переможцями, вони знову були переможені. Чим були переможені? Тим, що юдеї поверталися до попереднього добробуту. Це і висловив інший перекладач, сказавши: «Але не здолали мене».
«На хребті моєму орали грішники, примножуючи беззаконня свої» (Пс. 128, 3) 1. Що це означає? Вони, каже, влаштовували підступи не будь-як, а з неабиякими зусиллями й хитрощами, вигадуючи обман, таємно нападаючи. Слова «на хребті моєму» означають або хитрість і підступність, або напруженість і велику силу, тобто вони прагнули скрушити мою силу. Інші перекладачі (Акила і Феодотіон) замість «орали», сказали «обробляли», щоб показати, що вони підступи проти праведника перетворили на (звичайне) заняття. «Примножуючи беззаконня свої». Що він говорить? Показує, що вони нападали не тільки із силою, але й із неабиякою наполегливістю, докладаючи чимало часу, перетворюючи підступи на заняття, і так діяли невпинно. Однак вони, каже, не добилися жодного успіху не через нашу силу, а через силу Божу. Тому, вказуючи на Того, Хто здобував трофей і подавав перемогу, він додає: «Господь праведний: Він розсік пута беззаконників» (Пс. 128, 4). Інші перекладачі (Акила і Симмах), замість «пута» написали «сіті», виражаючи цим задуми, хитрощі, підступи.
Добре сказав він: не зруйнував, а «розсік», щоб краще показати, що Бог зробив їхні задуми абсолютно даремними. І справді, коли місто почали відбудовувати знову, багато хто із тих, яких мучила заздрість, нападали зі всіх боків і робили це не раз чи двічі, а багато разів. Так було і з Церквою. Коли вона почала утверджуватися, то на неї постійно нападали всі: спочатку царі, народи, володарі, потім підступні єретики, і зі всіх боків піднімалися проти неї великі і різноманітні війни. Проте ніщо не здолало її, — вороги подолані, а Церква процвітає.
«Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сіон! Нехай будуть, як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її, якою жнець не наповнює руки своєї і в’язальниця не зв’яже снопа. А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас; благословляємо вас ім’ям Господнім» (Пс. 128, 5-8). Завершує умовляння молитвою, вселяючи слухачеві бадьорість і вказівкою на те, що вже минулося, і самою молитвою, і вказує на несправедливу причину війни. Вони, каже, розпочали війну через заздрощі і ненависть, тому і вигукує: «Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сіон!». Нехай не тільки буде переможений, а ганебно переможений. Далі, сказавши: «Нехай будуть, як трава на покрівлі», зупиняється на цьому порівнянні, порівнюючи їх не просто з травою, а з травою на покрівлях. Хоч трава і на врожайному полі швидко в’яне, однак він, бажаючи сильніше висловити нікчемність супротивників, порівнює їх із травою на покрівлях і таким чином показує їх немічність з двох боків — і за властивістю трави, і за властивістю місця. Такими, каже, є задуми ворогів, вони не мають ані кореня, ані основи, але на короткий час здаються квітучими, а потім ганьбляться і падають самі собою. Таким є і благоденство тих, які живуть нечестиво, такою є слава земних благ! Вони щойно появившись, тут же зникають, не маючи ані основи, ані сили.
Ось тому й не потрібно приліплюватися до них, але, зважаючи на їхню скороминучість, прагнути речей вічних, непохитних, які не піддаються мінливості, яких щоби сподобитися всім нам за благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, з Яким Отцеві зі Святим Духом слава навіки-віків. Амінь.
Бесіда на псалом 127 | Зміст | Бесіда на псалом 129
- Переклад за церковнослов’янським текстом. [↩]
