Бесіда на псалом 126
1. «Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа. Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон» (Пс. 126, 1-2). У цьому псалмі йдеться про стан справ після повернення юдеїв з полону. Коли вони після звільнення з полону і повернення з країни чужоземців побачили місто зруйнованим, стіни і вежі перетвореними на руїни і почали відновлювати їх, а тим часом багато хто, позаздривши благополуччю юдеїв і побоюючись їхнього процвітання, нападали на них зі всіх боків і перешкоджали справі, то тоді серед таких подій тільки витрачався час і було витрачено часу стільки, що більше сорока років пішло на будівництво храму. Це висловили юдеї, коли говорили: «Сорок шість років будувався храм цей» (Ін. 2, 20), маючи на увазі не перше будівництво храму за Соломона, а друге, яке було після звільнення з Персії. Оскільки багато витрачалося часу на будівництво храму, міста і стін (відбудова міста вимагала ще більше часу), тому пророк, повчаючи їх, знову вдається до Бога, пояснює це і показує, що все буде марним і даремним, якщо вони не отримають допомоги від Бога. Без Божої допомоги неможливо не тільки звільнитися з полону, але і відновити стіну після звільнення. Що я говорю: відновити стіни і побудувати місто? Навіть побудованого і завершеного ніхто не зміг би зберегти, якби не мав такої допомоги.
Це говорить пророк для того, щоби всіма засобами переконати їх знову звертатися до Бога за допомогою, щоб через спокійне життя вони не стали більш байдужими. Тому і Бог подавав їм блага не відразу, а поступово і потрохи, щоби після швидкого визволення від прикрощів вони знову не повернулися до колишнього нечестя. Та й при самому даруванні благ часто нагадував їм про напади ворогів, постійно розбуджуючи їх від безпечності. Слова пророка сказані в загальному, однак початок беруть від цієї події. Справді, їх можна пристосовувати до всіх, щоб і ми не були байдужими, не залишалися бездіяльними, а щоб, сповняючи все залежне від нас, у всьому покладалися на Бога, постійно і в усьому тримаючись надії на Нього. Як без Божої допомоги неможливо довести справи до кінця, так і з Божою допомогою, якщо самі будемо байдужими й бездіяльними, не зможемо досягти завершення.
«Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий» (Пс. 126, 2). Значення цих слів наступне: хоч би ви не спали, хоч би вставали до зорі, хоч би не лягали спати, використовуючи весь час на працю і труди, та коли ви не отримаєте допомоги звище, то всі людські справи будуть руйнуватися і від таких зусиль не буде жодної користі. «Лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий». Цими словами він виражає те, що вони проводили життя в трудах, будучи водночас і воїнами, і будівничими. Однією рукою, каже, вони тримали кошик або камінь, а другою — меч, розділяючи себе для будівництва і для війни, і разом зі щитами носили сміття. Оскільки місто не було захищене мурами і було беззахисним, тому, справді, юдеї, щогодини побоюючись раптових і несподіваних нападів, будували стіни, будучи озброєними: вони мали мечі, щити і списи, а віддалік знаходилися спостерігачі, які сповіщали їм про скритні рухи ворогів і, як тільки здалека помічали їхнє наближення, давали знак звуком сурм. Але, хоч би ви все робили, говорить пророк, і їли хліб у виснаженні, все буде марним і даремним, якщо не отримаєте допомогу звище. Якщо ж вони так потребували небесної допомоги для відновлення міста і мурів, то набагато більшу потребу маємо ми, які йдемо шляхом, що веде до неба.
«Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби» (Пс. 126, 3). Який тут зв’язок бесіди? Великий і нерозривний з попереднім. Значення цих слів таке: якщо Бог не подасть Своєї допомоги, то все буде даремним; а коли Він подасть Свою допомогу, тоді і сон приємний, тоді буде і спокій, і життя вільне від небезпек, наповнене миром.
2. Отже, коли Бог дасть їм сон, коли Він заспокоїть їх, коли Він відіб’є нападаючих, тоді вони не тільки відбудують місто, не тільки збережуть його, але і отримають набагато більші блага: вони будуть батьками багатьох дітей, — Бог дасть їм ще й багатодітність. «Нагорода від Нього — плід утроби». Що це означає? Нагородою, каже, вони отримають багатодітність. Хоч це є справою природи, однак коли Бог подасть Свою допомогу, то й це буде успішнішим, адже і тут потрібна небесна допомога, — із нею Єрусалим наповниться безліччю жителів.
Однак їхній добробут не обмежиться тільки цим, тобто відбудовою, збереженням і багатодітністю, але до цього приєднається і дещо інше. А що саме, пророк пояснює в наступних словах: «Як стріли в руках сильного, так і сини молоді" (Пс. 126, 4). Значення слів його таке: вони не тільки знаходитимуться за безпечними мурами, в укріпленому місті, серед численних дітей, але й будуть страшними для ворогів, — такими страшними, як стріли. Не сказав просто: «Стріли», але «стріли в руках сильного». Стріли самі по собі не страшні, але коли вони в руках сильної людини, тоді нападникам загрожують смертю. Такими страшними будуть вони. Хто вони? «Сини молоді», тобто сини тих, які колись були немічними, були зв’язаними. Він постійно під час благоденства нагадує їм і про колишні біди, щоби всіма засобами виправити їхнє серце, — і тим, що вони перетерпіли, і тим, чого позбулися, і тим, чим будуть насолоджуватися.
«Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами» (Пс. 126, 5). Інший (Феодотіон) говорить: «Блаженний, хто наповнить сагайдак свій ними». Тобто і це буде дано їм: тілесна сила, нестерпний страх для інших, багатодітність, безпека, краса міста, перемога і трофеї на війнах. Тому він й звеличує їх як таких, що мають насолоджуватися таким благоденством. Вони, каже, будуть озброєні. Але не в цьому їхнє блаженство, а в тому, що вони не посоромляться. «Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами». Що це? Найбільший трофей, найбільша слава, торжество, блаженство. Їх не засуджуватимуть як таких, що начебто не удостоїлися Божого піклування, чи таких, що начебто мають безсилого Бога, або, хоч і сильного, але начебто вони відкинули від себе Його піклування своїми гріхами. Навпаки, відзначаючись усім цим: містом, мурами, вартою, дітьми, зброєю, силою, — вони не ховатимуться, побачивши ворогів, а зустрічатимуть їх із великою мужністю, прикрашаючись, підносячись, величаючись цим, як ознакою Божого заступництва над ними. Вершина всіх благ і вінець блаженства — це бути в змозі величатися допомогою Божою. Тому пророк цим і завершує слово, повчаючи всіх перш за все шукати цієї прикраси і хвалитися нею.
Тож будемо і ми здобувати цю прикрасу, щоби сподобитися вічних благ за благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, з Яким Отцеві зі Святим Духом слава навіки-віків. Амінь.
Бесіда на псалом 125 | Зміст | Бесіда на псалом 127
