Бесіда на псалом 121
1. «Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього» (Пс. 121, 1). А зараз багато хто навіть засмутився б при такому запрошенні. Якщо хтось запросить іти на кінські іподроми або на видовища беззаконня, то чимало збігається; а в дім молитви небагато йдуть без лінощів. Але не так було з юдеями. Що може бути більш сумним, коли християни виявляються більш байдужими, ніж юдеї? Через що вони зробилися такими? Знову повторюю: через неволю вони зробилися кращими. Ті, які раніше нехтували й уникали храму та слухання Божественних слів, ходили на пагорби, в гаї і діброви, віддавалися великому безчестю, тепер залишили пристрасть до марновірства, з радістю слухають ці заклики, прокидаються, встають і підносяться у своїй душі. Вони страждали і відчували голод і спрагу, однак «не голод хліба, не спрагу води, але спрагу слухання слів Господніх» (Ам. 8, 11). І переживши таке покарання, тепер з великим бажанням прагнуть того, від чого раніше відступили. Вони обіймають сам поміст (Сіона) і говорять: «Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його» (Пс. 101, 15); і ще: «Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?» (Пс. 41, 3); і далі: «Тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої» (Пс. 41, 7); і ще: «Згадуючи це, я виливаю душу мою перед собою» (Пс. 41, 5). Що, скажи мені, ти згадував? «Бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радості й хвали, з голосами урочистого святкування» (Пс. 41, 5), тобто що я прийду до цих ликів, до цього урочистого зібрання, до цього богослужіння.
«Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме» (Пс. 121, 2). Інший невідомий перекладач (про якого згадує Ориген в «Екзаплах») говорить: «Я звеселився, коли сказали мені: в дім Господній ми прийшли. Стали ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме». Чи бачиш надмірну радість? Вони раділи самому покликанню і з великою любов’ю обіймали дім молитви і місто так, ніби вже отримавши бажане.
Так Бог завжди чинить. Коли ми, володіючи благами, не усвідомлюємо цього, тоді Бог відбирає їх із наших рук, щоби те, чого не зробило володіння, зробило позбавлення. Те ж саме пережили і вони, обіймаючи храм, обіймаючи місто, віддаючи велику подяку Богові за повернення їм вітчизни, бо «Єрусалим створений як місто, і доля його з народом його» (Пс. 121, 3). Тобто, за перекладом «Сімдесяти», Єрусалим буде побудований, як місто, чим указується на деякий час ще до його побудови. Або, за іншим перекладачем: «Ми повернулися до Єрусалима, побудованого, як місто», де вказується на події після полону. Оскільки тоді у всьому місті було велике запустіння та руїни, вежі були скинені, стіни зруйновані, тільки було видно залишки стародавньої вітчизни, тому юдеї, які повернулися, побачивши його запустіння, пригадували його колишній добробут, звеличували його похвалами й говорили, що місто, таке славне і прекрасне, яке мало храм, начальників, царів, первосвящеників, яке виділялося великою красою, доведений до такого жалюгідного стану. А що це так, то вислухай самі слова: «Єрусалим створений як місто», — отже, тоді він ще не був містом. Те ж саме видно і з наступних слів, які додає пророк: «Поєднаний разом». 1 Тут він говорить, що в місті будівлі були поєднані, тверді й суцільні, що між ними не було нічого порожнього, але скрізь воно було забудоване цілковито, повністю, суцільно, так що до полону було безперервним і суцільно зв’язаним. Тому інший перекладач (Симмах), виражаючи це, говорить: «Має зв’язок».
Далі пророк висловлює йому і іншу похвалу. «Бо туди увійшли коліна, коліна Господні, за законом Ізраїля, щоб прославляти ім’я Господнє» (Пс. 121, 4). Саме цим прикрашалося місто, не стільки пишністю і будівлями, скільки тим, що туди всі збиралися, коли відбувалося народне або церковне зібрання або коли виникали деякі питання. Оскільки тут знаходився храм, відправлялися всі богослужіння, були і священики, і левити, і царський палац, і неприступне (святе-святих), і притвор 2, і жертви, і жертовник, і свята, і торжества, і молитви, і читання, — тобто оскільки тут була зосереджена вся сутність суспільного устрою, то сюди повинні були збиратися всі коліна, а особливо тричі на рік: на Пасху, на П’ятидесятницю і на свято Кущей, бо в інших місцях все це не було дозволено. Тому-то задля похвали міста він і говорить: «Туди увійшли коліна». Інший (Акила): «Туди входять скіпетри». Не просто сказав: коліна, але «коліна Господні». Хоч усі коліна були Господніми, однак їм не було дозволено звершувати все це у власній вітчизні, — така честь була надана столиці, яка збирала і привертала до себе всіх.
2. Це було встановлено з метою богопізнання, щоб юдеї, які блукали всюди, не мали причин і шляхів для ідолопоклонства. Тому Бог і заповідав там приносити жертви, там молитися, там відправляти торжества, бажаючи через обмеження місця захистити, утримати і приборкати їхні думки, які схилялися до безчестя. Це і висловлює пророк: «Коліна Господні, за законом Ізраїля». Що означає «за законом Ізраїля»? Найбільше свідчення, доказ, ознака піклування Божого, після якого, якщо вони відступлять, розбестяться і відійдуть до ідолів, для них уже не залишалося жодного виправдання. Це було найбільшим свідченням Його піклування, сили і премудрості. Там читався закон, який містить відомості й розповіді про стародавні великі події; там вони, зустрічаючись один з одним, єдналися любов’ю; там торжества, які звершувалися, служили для них приводом і нагодою для взаємних стосунків; підсилювався страх (Божий), примножувалося благочестя і завдяки їхньому зібранню в цьому місці, подавалося безліч благ. «Прославляти ім’я Господнє», тобто дякувати, звершувати богослужіння, молитися, приносити дари і жертви, які спрямовували їх до благочестя і робили суспільний устрій більш непохитним.
«Бо там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому» (Пс. 121, 5). Ось й інша перевага міста. Яка? Та, що там царські чертоги. Саме це й означають слова «там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому». Двояке начальство, священиків і царів, там поєднувалося в єдине, так що місто прикрашалося мовби подвійною прикрасою — вінцем і діадемою. Там були судді, до яких приходили справи, що перевищували розуміння інших. Якщо в будь-яких інших містах виникало питання, що викликало подив, то його подавали, мовби на апеляцію, до суддів єрусалимських і звідти приходило вирішення (питання). Так було в старовину, а тепер все було в жалюгідному стані, — це було цілковите запустіння, руїни, розвалини, декілька залишків будівель жалюгідного вигляду, які тільки натякали й нагадували про колишній добробут.
Однак пророк не обмежує своїх слів цими сумними спогадами, а подає радісну надію і говорить: «Просіть про мир для Єрусалима, і благоденство тим, що люблять тебе» (Пс. 121, 6). Що означає «просіть про мир для Єрусалима»? Інакше кажучи: просіть, вимагайте. Інший перекладач (Симмах) говорить: «Вітайте Єрусалим», тобто моліться, щоб він повернувся до колишнього добробуту, щоби позбувся частих війн, щоб отримав нарешті спокій. Це пророк або говорить, або провіщає. «Просіть про мир для Єрусалима», тобто мир буде даний йому. «І благоденство тим, що люблять тебе». Інший невідомий перекладач (про якого згадує Ориген в «Екзаплах») говорить:: «Нехай благоденствують ті, що люблять тебе». Тут йдеться про найбільше благоденство, коли воно не обмежується тільки самим містом, але насолоджуються благами й ті, що люблять його, тоді як за колишніх часів було навпаки. Тоді якраз ті, що ненавиділи його і нападали на нього, були особливо сильними, сильнішими і славнішими за інших і легко отримували перемогу. А тепер ті, які люблять тебе, будуть у великій безпеці, будуть захищені разом з тобою. Тут він має на увазі або тих, які сприятимуть їм, або самих громадян.
«І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх» (Пс. 121, 7). Інший невідомий перекладач (про якого згадує Ориген в «Екзаплах») говорить: «… в огорожі твоїй». Третій (Симмах): «… в околиці твоїй». Що означає «силою твоєю»? Означає в надрах твоїх, в жителях твоїх, в добробуті твоєму. Оскільки війна є руйнівною і погубила його, тому тепер бажає йому миру. «І благоденство у стінах твоїх». Інший (Симмах): «…у палацах твоїх». Передбачає їм не тільки визволення від бід, але й отримання незліченних благ: миру, достатку, родючості. Яка користь від миру, коли житимуть в бідності, убогості, голоді? І яка користь від достатку, якщо буде війна? Тому він і передбачає їм ті й інші блага — і достаток, і користування ним в безпеці, в мирі. «Заради братів моїх і ближніх моїх промовляю: мир тобі» (Пс. 121, 8). Тут має на увазі або сусідів, які раділи їхньому падінню, і молиться за мир, щоб і ті змирилися і пізнали силу Божу, або говорить про братів, які жили в місті. Отже, «заради братів моїх і ближніх моїх», нехай буде мир, щоб ви хоч бодай пізно заспокоїлися, зробившись через прикрощі кращими.
«Заради дому Господа Бога нашого жадаю я блага тобі» (Пс. 121, 9). Сказавши: «Заради братів моїх і ближніх моїх» і показавши, що він молиться за це не ради їхніх заслуг, а щоб більш облагодіяти їх, додає: «Заради дому Господа Бога нашого», тобто бажаю миру задля Його слави, для відновлення Його богослужіння, для більшого розповсюдження Його вчення. Одні з юдеїв народилися під час неволі, інші були свідками і відведення в неволю, і повернення. Перші дізналися про все від найстарших: про те, що було раніше, про звершення богослужінь, про велич і благоденство, якого вони позбулися. Чи бачиш, як він упокорює їхню гордість, щоб не думали, начебто вони отримали блага як такі, що потерпіли гідне покарання, а знали, що вони повернені в свою вітчизну для слави Божої, і, знаючи це, були обережними, щоби, вдаючись до колишніх гріхів, не зазнати того, що було?
І ми, знаючи це, всіляко прагнутимемо не падати. А коли впадемо в гріхи, то постараємося швидше встати і не повертатися до колишнього, щоб не почути сказаного розслабленому: «Ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого» (Ін. 5, 14). Це сказано для того, щоб навчити добродійних надійно берегти свої чесноти, а тим, які звільнилися від гріхів, залишатися у тій добрій переміні, щоб усім разом отримати небесні блага, яких щоби сподобилися всі ми за благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, Якому слава і держава навіки-віків. Амінь.
Бесіда на псалом 120 | Зміст | Бесіда на псалом 122
- Другу частину цього вірша, яка в Синодальному перекладі звучить: «Доля його (Єрусалима) з народом його», св. Іоан Золотоустий тлумачить відповідно до грецького перекладу «Сімдесяти» — «поєднана разом», де під поєднанням має на увазі не народ, а будівлі міста. [↩]
- Вхід до храму. [↩]
