Бесіда на псалом 120
1. «Звів я очі мої в гори, звідки прийде поміч моя» (Пс. 120, 1). Інший невідомий перекладач (про якого згадує Ориген в «Екзаплах»): «Зводжу очі мої в гори, звідки прийде поміч моя». Поглянь на душу, яка, зазнавши прикрощів, опинилася перед труднощами, розгублюється і бажає отримати втіху через звернення до Бога. Це знову дія і користь від спокус — вони окриляють душу, зворушують і примушують шукати небесної допомоги, відмовляючись від усього земного. Якщо ж юдеї, грубі і прив’язані до землі, через страждання під час полону зробилися такими розсудливими і звернулися до неба, то тим більше ми так повинні робити під час бід і звертатися до Бога. Від нас вимагається більша досконалість, ніж від них. Знаходячись серед ворогів, не маючи ні міста, ні стіни, ні башти, ні зброї, ані допомоги від людей, ані багатства, ані будь-чого подібного, але, перебуваючи в неволі й рабстві своїх володарів і серед ворогів, будучи гнобленими такими великими бідами, вони звернулися до непереможної Правиці й, будучи позбавленими людської допомоги, завдяки своїй безвихідності навчилися мудрості, а тому й говорили: «Звів я очі мої в гори, звідки прийде поміч моя». Все людське пропало, загинуло, зникло; залишилося тільки єдине спасіння — від Бога. «Поміч моя від Господа, що створив небо і землю» (Пс. 120, 2).
Чи бачиш, як вони шукають Бога скрізь: і на землі, і на небі, і в горах, і в пустелі, — скрізь уявляючи Його перед собою? Чи бачиш, як підносилася їхня душа, як вони проповідують про Провидіння, яке простягається на все? Недаремно пророк додав: «Що створив небо і землю», а сокровенно висловив думку: якщо Він створив небо і землю, то може допомогти скрізь, — і в чужій землі подати руку, і в країні чужоземців спасти тих, котрі позбавлені вітчизни; якщо Він одним словом створив такі стихії, то тим більше може звільнити нас від чужоземців. Чи бачиш, до якої мудрості прийшли ті, які були черствішими за каміння і жили в чужій землі? Вони згадують вже не про храм, а про небо і землю. Поглянь, як вони сповідують творчість, премудрість і провидіння Боже. Ті, які раніше говорили дереву: «Ти мій батько», і каменю: «Ти народив мене» (Єр. 2, 27), тепер сповідують Творця світу. «Поміч моя від Господа», а не від людей, не від коней, не від багатства, не від союзників, не від огорож. «Поміч моя від Господа». Ця допомога нездоланна, ця поміч непереможна і не тільки непереможна, але й легка, і зручна. Не потрібно ані йти далеко, ані кланятися сторожам, ані витрачати гроші, ані відправляти посольства, а можна отримати це заступництво, залишаючись вдома. Тільки потрібно відмовитися від усього земного, триматися цієї надії, мати гострий зір і споглядати на речі високі.
Для того Бог і створив зі всіх створінь тільки людину з прямим станом і встановив її очі у верхній частині тіла, щоб через саму зовнішність навчити її, що вона повинна звертати свій погляд угору. Тільки це створіння влаштоване так: всі інші дивляться вниз і звернені до землі, а людина повернена до неба, щоби споглядала туди, про те роздумувала, про те пам’ятала і мала гострий зір душі. Ось тому і сказав один Премудрий: «У мудрого очі його — в голові його» (Еккл. 2, 14), тобто він є далеким від усього низького, прагне до неба, роздумує про високе.
«Він не дасть спіткнутися нозі твоїй, не задрімає Охоронитель твій» (Пс. 120, 3). Чи бачиш, якої ревності вимагають від нас ці слова? Оскільки вони згадали про Божу поміч, призвали допомогу звище, тому пророк застерігає, пропонує пораду і ніби говорить: якщо хочеш отримати її, то зроби належне і зі свого боку. Що ж саме він радить? «Він не дасть спіткнутися нозі твоїй», тобто не ухиляйся, не спокушайся, і тоді Бог подасть тобі руку допомоги, не залишить тебе, не відступить від тебе.
Отже, початок справи залежить від нас — це в нашій владі. Якщо ж це в нашій владі, то, бажаючи отримати бодай дещо, ми повинні дещо привносити зі свого боку. Цього хоче Бог. Бодай мале і незначне, однак повинні привносити, не залишаючись бездіяльними, не віддаючись дрімоті й сну, не зневіряючись, а діючи і прагнучи спасти себе. Тому Господь нагородив і тих, які працювали тільки з одинадцятої години, хоч чи багато могли зробити ті, що прийшли в одинадцятій годині (Мф. 20, 6)? Але Він зробив це для того, щоби через їхню працю мати причину, мати підставу для дарування вінців. Тому пророк і говорить: «Він не дасть спіткнутися нозі твоїй, не задрімає Охоронитель твій». Коли ти зробиш належне зі свого боку, тоді буде належне і від Нього. Звідси відкривається ще і те, що, якщо ми і зробимо належне з нашого боку, то й тоді відчуваємо потребу в Його допомозі, щоб досягти безпеки, щоб залишатися непохитними.
2. Хто ж допускає спотикатися своїй нозі? Той, хто ганяється за речами тлінними, які не мають надійної основи, наприклад, захоплюється пристрастю до багатства, любов’ю до земного. Тому такі люди часто спотикаються і падають, наражаючи себе на крайню небезпеку. Ці речі ніколи не бувають надійними і постійними, а завжди хитаються і змінюються, хитаються сильніше за хвилі, проходять швидше за водні потоки і розсипаються легше за всякий пісок.
«Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля» (Пс. 120, 4). Якщо ти, каже, так налаштував себе, то і Він «не задрімає і не засне», тобто не знехтує, не видасть, не залишить тебе голим і безпорадним. Бажаючи висловити це, він не даремно сказав: «Той, Хто охороняє Ізраїля». Значення цих слів таке: якщо Бог постійно, спрадавна, від часів предків твоїх, усе чинив задля твоєї безпеки, то Він не залишить Своєї справи, не перестане робити так, як робив постійно, якщо тільки ти не даси спотикатися своїй нозі; і не тільки не залишить тебе, але й захистить з великою силою. «Господь — охорона твоя, Господь — покрова твоя на правиці твоїй» (Пс. 120, 5). Він буде, каже, твоїм Покровителем, Помічником, Захисником. Чи бачиш, як і тут він хоче зробити тебе діяльним? Він стане праворуч тебе, як буває у воїнів, які стоять у строю, щоб ти був непереможним, діяльним, твердим, сильним, щоб здобув трофей, отримав перемогу, бо цією рукою (правицею) ми переважно робимо все. Він не тільки буде знаходитися біля тебе і не тільки буде Помічником твоїм, але й Покровом. Знову повторюю: через речі, які є близькими для нас, пророк ознаменовує Божу допомогу, де правицею і покровом зображає цілковитий захист і найближче сприяння Боже.
«Вдень сонце не обпалить тебе, а вночі — місяць (не пошкодить)» (Пс. 120, 6). Це було тоді, коли вони виходили з Єгипту і мандрували в пустелі. Тут він виражає велику безпеку. Однак, можливо, що й тоді, при поверненні (із Вавилона), вони удостоїлися подібного чуда якимсь іншим чином. Тому, бажаючи показати особливе Боже піклування, пророк додає, що Бог не тільки визволить їх від бід, але й від того, що зазвичай буває з людьми, бо Його милість щедра, людинолюбство невимовне Він подає нам Свою поміч не тільки за нашими потребами, але Своїми дарами перевершує наші прохання.
«Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою Господь» (Пс. 120, 7). Той, Хто не допускає, щоб ти зазнавав бодай малих неприємностей і до такої міри поширює Своє піклування і провидіння, то звичайно, що ще більше захистить тебе від всього іншого. Від помаху Божого відступає і проходить і велика печаль, чого у людей бути не може. Людина часто від одного зла зможе врятувати, а від іншого — не зможе, або й коли зможе, однак не захоче. А всемогутня і всесильна Божа правиця, яка би біда не трапилася, зможе припинити її, зможе спасти і звільнити тебе від усього.
«Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки» (Пс. 120, 8). Чи бачиш постійну допомогу скрізь: і при вході, і при виході? Що може порівнятися з такою любов’ю, з таким людинолюбством? Цими словами пророк вказує на все життя, бо з цього і складається все життя, із входів і виходів. Виражаючи це яскравіше, він додає: «Віднині й навіки». Не на один день, каже, не на два, на три, на десять, на двадцять або на сто, а постійно, чого у людей не буває. У них велика непостійність, часті зміни, раптові перевороти, сьогодні товариш, завтра ворог, сьогодні допомагає, завтра залишає, а часто не тільки залишає, а ще й починає ворогувати і влаштовувати підступи зліше за всякого ворога. Справи ж Божі незмінні, постійні, вічні, непохитні, безконечні. Щоб і нам сподобитися їх, будемо виконувати все належне з нашого боку і так досягнемо великої безпеки і майбутніх благ із Христом Ісусом Господом нашим, Якому слава навіки-віків. Амінь.
Бесіда на псалом 119 | Зміст | Бесіда на псалом 121
