Бесіда на псалом 10
1. «На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах?» Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві в непорочних серцем. Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний? Господь у храмі святому Своєму» (Пс. 10, 1-4). Велика сила надії на Бога. Вона є неприступною огорожею, нездоланною стіною, непереможною допомогою, тихою пристанню, незламною міцністю, непереможною зброєю, нескоримою силою, яка прокладає собі шлях серед непрохідних місць. Нею беззбройні перемагали озброєних, жінки — чоловіків, діти досить легко виявлялися сильнішими за досвідчених у військовому мистецтві. І чи дивним є те, що вони перемагали ворогів, якщо вони здобували перемогу над самим світом? Перед ними стихії забували про свою природу і поверталися на їхню користь, звірі не були більше звірами, а піч — піччю, бо надія на Бога долає все. Гострі зуби, тісна темниця, природна лютість, нестерпний голод, щелепи біля самого тіла пророка — ніщо (не було для них) перешкодою, бо надія на Бога, стримуючи щелепи сильніше за будь-які вузди, повертала їх назад.
Вказуючи на це, Псалмоспівець і говорив тим, які радили йому вийти, тікати і шукати для себе порятунку в безпечних місцях: «На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй…?» Що ти говориш? Я маю своїм помічником Владику світу, Який звершує все легко; Його я маю завжди своїм вождем і заступником. А ти посилаєш мене у безлюдні місця і радиш шукати безпеки в пустелі? Хіба допомога пустелі є більшою за Того, Хто може зробити все із неабиякою легкістю? Для чого ти змушуєш мене, добре озброєного, втікати, ніби роздягненого і беззбройного, і хочеш зробити вигнанцем? Тому, хто має військо й захищений стінами і зброєю, ти не порадив би втікати в пустелю, а якби порадив, то виявився б смішним. То чому ж того, з яким Сам Владика світу, ти виганяєш, змушуєш поневірятися і втікати від нападу грішників?
Крім сказаного, я маю й іншу причину не втікати. Якщо і Бог допомагає, і нападаючі є грішниками, то чи не вартує крайнього безчестя той, хто радить наслідувати боязких птахів? Хіба ти не знаєш, що військо, яке приготовлене проти мене, слабкіше за павутиння? Якщо ворог земного царя, куди б не пішов, скрізь знаходиться в небезпеці, боїться і тремтить, то тим більше ворог Бога. Куди б він не пішов, усі для нього є ворогами і навіть сама природа, бо як друзів Божих бояться і стихії, і звірі і поважає усяке створіння, так на ворога і супротивника Божого озброюються і нападають навіть неживі створіння. Ось тому одних, перш ніж вони торкнулися землі, розтерзали звірі, інших винищив вогонь. Вороги мають стріли і сагайдак, і все в них готове, уже «наготували, — сказано, — стріли», однак немає в них жодної сили, тому нічого такого ми не боїмося. Якби навіть я побачив кого-небудь, що він випускає стрілу, то й тоді не злякався б. Справді, яка користь від зброї, коли немає сили? Так і в них її немає, бо немає до них милосердя Божого. Вони влаштовують підступи і нападають не прямо. Але якраз тому я і глузую з них, що вони кидають свої стріли в темряві.
Ніщо не може бути більш безсиле за людину, яка влаштовує підступи. Не потрібно іншим уражати її — вона падає від власної руки і гине від власної підступності. Що ж може бути більш безсиле за того, кого долає власна зброя? Крім цього, потрібно сказати і те, що вони нападають на нас не тільки як грішники на тих, кого укріплює Бог, і причому з підступністю, але й нападають на безвинних, які не зробили їм ніякого зла. І це особливо робить їх слабкими. Як ті, що йдуть проти рожна (Діян. 9, 5), не спричиняють йому ніякої шкоди, а ранять власні ноги, так і вони. Водночас є ще причина, яка знищує силу їхнього нападу. Яка ж? «Те, що Ти довершив, — сказано, — вони зруйнували». Зміст його слів такий: вони нападають і ведуть війну з Тобою, порушуючи Твій закон і Твої веління. Так, вони намагаються зруйнувати Твої заповіді, і причому досконалі. Або це говорить пророк, або те, що вони є злочинцями перед законом. Немалим є доказ їхньої слабості і в тому, що вони виходять на війну, не зберігши Твоїх заповідей. Тому вони і воюють проти правих, і влаштовують підступи, що не слухаються Твоїх велінь.
2. Розкривши немічність ворогів і показавши її не в тому, в чому показують інші (бо не сказав, що вони не мають ані грошей, ані фортець, ані союзників, ані міст, ані військового таланту, але, залишивши і знехтувавши все це, як нічого не значуще, сказав, що вони беззаконники, які нападають на людей, котрі не вчинили їм жодного зла, що вони порушують заповіді Божі), пророк далі говорить про озброєння праведників, розкриваючи і в цьому легкість їхньої перемоги над ворогами. Так і ми повинні розрізняти між сильним і слабким, і не боятися того, чого бояться люди, гідні осміяння. Справді, що вони говорять? Такий-το є жорстоким, підступним, має багато грошей і велику владу. Але саме тому я і глузую з нього — все це вигляд слабкості. Але він, скажеш, уміє влаштовувати підступи. У цьому ти відкриваєш переді мною новий вид слабкості.
Чому ж багато хто з таких людей перемагає? Бо ти не вмієш добре боротися з ними, бо ти сам домагаєшся того ж, що робить їх слабкими, — слави і влади. Уникай цієї причини ворожнечі, уражай супротивників інакше: гордого — смиренністю, корисливого — щедрістю, нестриманого — помірністю, заздрісного — дружелюбністю і ти легко переможеш їх.
Розкривши, як я вже сказав, слабкість супротивників, поглянь, як він зображує й озброєння праведника. «Що зробить, — каже, — праведний?». Тобто тоді, коли вороги так приготувалися, ти запитуєш, як озброївся праведник? Послухай. «Господь — на небі Престіл Його. Очі Його на вбогих споглядають, зір Його випробує синів людських» (Пс. 10, 4). Чи бачиш, як коротко він висловив його захист? Ти запитуєш: що він зробив? Звернувся до Бога, Який живе на небі, Який є скрізь. Він не натягнув лука, не приготував стріли, як його вороги, не ховався в темряві, але, залишивши все це, захистився від усього надією на Бога і протиставив їм Того, Хто не має потреби ні у будь-чому подібному: ані в часі, ані в місці, ані в зброї, ані в грошах, але одним помахом робить усе. Чи бачиш захист його, непереможний, швидкий і легкий? «Очі Його на вбогих споглядають, зір Його випробує синів людських. Господь випробує праведного й нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою» (Пс. 10, 4-5).
«Той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою». Чи бачиш готового Помічника, надійного Захисника, Який є скрізь присутнім, усе бачить, за всім спостерігає, Якому особливо властиво турбуватися і піклуватися, хоч би й ніхто не просив Його, перешкоджати ображаючим, допомагати скривдженим, одним відплачувати нагородами за чесноти, а іншим призначати покарання за гріхи? Він знає все, очі Його бачать весь світ. І не тільки знає, але й бажає виправити все. Тому пророк в іншому місці, виражаючи те ж саме, називає Його Праведним (Пс. 10, 7). Якщо ж Він Праведний, то Він не стане тільки дивитися на такі справи — Він відвертається від нечестивих і схвалює праведних. Далі, розкриваючи і тут те ж саме, про що він говорив у попередньому псалмі, тобто, що гріх сам по собі може достатньо покарати грішників, додає: «Той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою». Гріх є противним для душі, ворожим і згубним, тому нечестивий переживає покарання вже, ще до покарання. Чи бачиш, що коли праведник має такого Помічника, то вороги зі всіх боків виявляються вразливими, — вони зазнають поразки від власної зброї, якою захищаються, спричиняючи шкоду і погибель самі собі? Чи бачиш легкість цієї допомоги? Не потрібно ані будь-куди йти, ані втікати, ані витрачати майно, оскільки Бог присутній скрізь і все бачить.
«Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої. Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його» (Пс. 10, 6-7). Сказавши про покарання, яке спричиняється самим гріхом, і знаючи, що багато хто не зважає на це, пророк нарешті потрясає душу нечестивих карами, які посилаються з неба, використовуючи більш сильні вислови і страшні назви. Він говорить, що на них з неба дощем проллються вогонь, сірка, бурхливий вітер і гаряче вугілля, бажаючи цими переносними висловами наголосити на неминучості помсти, на вищому ступені мук, швидкій і руйнівній силі покарання.
3. Що означає «частка чаші скорботи їхньої»? Це, каже, їхня доля, це їхнє надбання, це спіткає їх у житті, від цього вони загинуть. Далі вказується і причина: Всевидячий не допустить того, щоби все минуло безкарно. Як інший пророк говорить: «Чистим очам Твоїм не властиво дивитися на злодіяння, і дивитися на утиск Ти не можеш» (Авв. 1, 13), так і він виражає те ж у словах: «Бо праведний Господь і любить правду». Богові якраз властиво приймати правду, справедливість, і Він ніколи не допустить супротивного їй.
Ось тому і на початку псалма пророк сказав: «На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах?» (Пс. 10, 1). Ті, які сподіваються на земні блага, нічим не кращі за птаха, який, сподіваючись на пустелю, стає легкою здобиччю для всіх. Таким є той, хто надіється на багатство. Як птаха можуть зловити навіть діти і сітями, і сільцями, й іншими незліченними засобами, так і багатий стає здобиччю і для друзів, і для ворогів. Він живе навіть у більшій небезпеці, ніж птах, оскільки має безліч людей, які ловлять його, а насамперед — свої нечестиві бажання. Він є вигнанцем, який завжди залежний від обставин часу. Він боїться і лютості катів, і гніву царя, і підступності з боку підлесників, й обману від друзів. Коли проти нього повстають вороги, то він тремтить більше за всіх; а коли буває спокій, тоді він боїться підступу, бо не має надійного і непорушного багатства. Тому він постійно поневіряється і переселяється з одного місця на інше, проходячи через пустелі й гори, перебуваючи в темряві, перебуваючи серед полудня у глибокій пітьмі і влаштовуючи підступи.
Не таким є праведник. «Путь праведних — як світило променисте, яке більше і більше світлішає до повного дня» (Притч. 4, 18). Вони не зважуються ані підступи влаштовувати, ані чинити несправедливість, і мають спокійну душу. А нечестиві, постійно влаштовуючи підступи, завжди перебувають у темряві і страху, подібно до злодіїв, розбійників і перелюбників. Вони і вдень бачать морок, оскільки їхня душа буває одержима страхом. Як же можна розвіяти цей морок? Якщо ти, відійшовши від усього цього, утвердишся в надії на Бога, хоч би й був найбільшим грішником. «Гляньте, — говорить Премудрий, — на давні роди і подивіться: хто вірив Господу — і був посоромлений?» (Сир. 2, 10). Не сказав: праведник, але: «Хто». Хоч би, каже, це був грішник. Те і дивним є, що і грішники, тримаючись цього якоря, стають непереможними для всіх. Такою є особлива властивість відданості Богові, що й будучи обтяженим гріхами, ти знайдеш підбадьорення в Його людинолюбстві, бо як «проклята людина, яка надіється на людину», так «благословенна людина, яка надіється на Господа» (Єр. 17, 5, 7).
Отже, залишивши все інше, тримайся цього якоря. Бог усе бачить і праведно судить, і не тільки судить, але й звершує Свій вирок. Тому пророк, сказавши про Його праведність, зображує і покарання вогнем і бурхливим духом. Він робить це тому, що піклується про грішників і хоче покаранням спонукати їх до виправлення. Тож будемо, зважаючи на всі ці причини, прибігати до Нього і постійно звертати до Нього свої погляди. Так ми досягнемо всіх благ у Христі Ісусі, Господі нашому, Якому слава навіки-віків. Амінь.
Бесіда на псалом 9 | Зміст | Бесіда на псалом 11
