Слово 1
«на початку створив Бог небо і землю» (Бут. 1, 1),
також про піст і милостиню
1. Приємна весна для мореплавців, приємна і для хліборобів; але не настільки приємна весна для мореплавців та хліборобів, як для тих, хто бажає виявляти любов до мудрості, приємним є час посту — ця духовна весна для душі, це істинне втихомирення помислів. Для хліборобів весна приємна тому, що вони бачать, як земля прикрашається квітами і як усюди, подібно до різнобарвного одягу, її покривають трави. Для мореплавців весна приємна тому, що вони можуть безпечно плавати по морській поверхні, хвилі затихли й у глибокій тиші грають дельфіни, які часто стрибають біля самих бортів кораблів. А для нас приємна весна посту тому, що вона, зазвичай, заспокоює в нас хвилі, але не вод, а божевільних пожадань, і готує нам вінець не з квітів, а із (дарів) духовної благодаті: «Прекрасний вінець, — сказано, — для голови твоєї» (Притч. 1, 9). Не так поява ластівки може проганяти зиму, як настання посту видаляє з нашої душі зиму пристрастей. Уже немає війни душі з плоттю, раба не повстає проти господині — вся ця війна тіла завершилася.
Отже, коли в нас (тепер) великий мир і глибокий спокій, то спрямуємо і ми корабель повчання, переводячи ваш смиренний слух із пристані в пристань. Тепер наважимося розважати про високі речі: про небо, землю, море та інше творіння, оскільки сьогодні про це нам було прочитано 1. Але скаже хто-небудь: для чого нам слово про творіння? Так, улюблені, воно (корисне) для нас. Якщо через велич і красу творіння пізнається його Винуватець, то чим більше ми будемо розглядати велику красу творіння, тим більше наблизимося до Винуватця.
Велике благо в тому, щоби знати, що таке творіння і Хто Творець, що створено і Хто створив. Якби вороги істини вміли досконало розрізняти це, то не змішували б усе, ставлячи верхнє внизу. Це не означає, що вони опустили вниз зірки і небо, а землю підняли нагору, а те, що Царя Небесного скинули з царського престолу і поставили в один ряд із творінням, а творінню віддали божественні почесті. Якби манихеї вміли добре розмірковувати про творіння, то його, створене із нічого, тлінне, недовговічне, мінливе, не вшановували б як нестворене. Якби елліни вміли добре розмірковувати про творіння, то не відійшли б від істини до омани, не поклонялися б і не служили б творінню замість Творця 2. Небо прекрасне, але воно створене для того, щоби ти віддав поклоніння Творцеві. Сонце світле, але для того, щоб ти вшанував Творця. А коли ти зупиняєшся (тільки) на чудесах творіння, дивишся на красу створінь, тоді світло для тебе стало темрявою, а краще сказати — ти світло перетворив на темряву.
Бачиш, яке благо в тому, щоби знати вчення про творіння. Тож не нехтуй цим благом, а уважно слухай наші слова. Ми будемо говорити не тільки про небо, землю і море, але й про наше походження, також про те, звідки смерть, чому життя стало важким, звідки скорботи й турботи. Пояснення про це і багато чого іншого Бог дарував нам у цій книзі 3. Бог не відмовляється захищатися перед людьми, а волає через пророка: «Прийдіть і розсудимо», — говорить Господь» (Іс. 1, 18). І не тільки захищається і судиться, а ще й повчає, як нам уникнути осуду. Не просто сказав: «Прийдіть і розсудимо», але наперед показав, що нам говорити і що робити, а вже потім вивів на судилище. Тож послухай, що було сказано в пророка. «Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від душ ваших; навчіться чинити добро…, захищайте сироту, заступайтеся за вдову» (Іс. 1, 16-17). А далі говорить: «Прийдіть і розсудимо», — говорить Господь». Я, каже, не хочу поставити вас (на суд) цілком беззахисними, а подаю вам засоби для виправдання. Я закликаю до відповіді і хочу судитися з вами не для того, щоб засудити, а щоб помилувати. Так говорить (Бог) і в іншім місці: «Говори ти насамперед про беззаконня твої, щоб оправдатися» 4 (Іс. 43, 26). Є в тебе жорстокий і нещадний обвинувач. Тож постарайся скоріше зайняти його місце й заткати його безсоромні вуста.
2. Спочатку Бог Сам розмовляв з людьми, наскільки людям можливо було слухати (слова Божі). Так Він прийшов до Адама, так викрив Каїна, так говорив з Ноєм, так явився мандрівником Авраамові. Але коли наша природа ухилилася до зла і ніби відійшла в далеку чужу країну, тоді вже Бог посилає нам, які знаходимося далеко, в чужій стороні, Писання, відновлюючи, мовби через якийсь лист, з нами стару дружбу. Це Писання послав Бог, а приніс Мойсей. Що ж говорить Писання? «На початку створив Бог небо і землю» (Бут. 1, 1). Чому говорить нам (Писання) не про ангелів, не про архангелів? Адже, коли Творець пізнається через творіння, то тим більше Він відкривається через цих (духів).
Небо прекрасне, але не настільки прекрасне, як ангел; сонце світле, але не настільки світле, як архангел. Чому, залишивши вищий шлях, (Писання) веде нас нижчим? Бо воно говорить юдеям, які були ще надто нерозважливими, прив’язаними до матеріального, які щойно вийшли із Єгипту, де люди вшановували крокодилів, собак і мавп. Тому й неможливо було вести їх до Творця вищим шляхом. Звичайно, що той шлях вищий, але зате він більш обтяжливий, важкий і більш крутий для немічних. Тому (Писання) веде їх більш легким шляхом — через небо, і землю, і море, і все видиме творіння. А що саме це є причиною, то послухай, як пророк, коли вони виявляли деякі успіхи, говорить їм і про небесні сили. «Хваліть Господа, — каже, — з небес! Хваліть Його у вишніх. Хваліть Його всі ангели Його, хваліть Його всі Сили Його… Бо Він промовив — і сталося, Він повелів — і створилося» (Пс. 148, 1-2, 5).
І що дивного в тому, що такий спосіб повчання використовується в Старому Завіті, якщо й у Новому, коли прийшов час вищих уроків, Павло, розмовляючи з афінянами, пішов тим же шляхом, яким ішов Мойсей, повчаючи юдеїв? І він говорив їм не про ангелів і архангелів, а про небо, і землю, і море. Ось як він проповідував: «Бог, що створив світ і все, що в ньому, Він, будучи Господом неба й землі, не в рукотворних храмах живе» (Діян. 17, 24). Але, коли він розмовляв з колосянами, то повів їх уже не цим шляхом, а запропонував їм вищу проповідь, кажучи: «Ним створено все, що на небесах і що на землі…, чи престоли, чи господства, чи начальства, чи влади, — усе Ним і для Нього створено» (Кол. 1, 16). Так й Іоан, маючи учнів більш досконалих, згадав водночас про все творіння. Не сказав: небо, землю і море, але «все через Нього сталося і без Нього нічого не сталося, що сталося» (Ін. 1, 3), — чи видиме, чи невидиме.
Як між учителями один, прийнявши дитя від матері, вчить його перших початків, а інший, отримавши учня від іншого вчителя, веде його до вищих пізнань, так само чинили Мойсей, Павло та Іоан. Мойсей, маючи справу з нашою природою, яка ще нічого не знала, щойно віднята від молока, навчив її перших початків богопізнання, а Павло та Іоан, прийнявши їх (людей) від Мойсея, мовби від учителя, зводять їх до вищого вчення, коротко нагадавши про те, що вже було раніше подане. Бачиш єдність обох завітів? Бачив їхню злагодженість у вченні? Чув про створення матеріальних речей у Старому Завіті та розумних (сил) у Давида, який говорить: «Бо Він сказав — і сталося» (Пс. 32, 9)? Так і в Новому (Апостол), коли говорив про невидимі сили, сказав і про матеріальне творіння. «На початку створив Бог небо і землю». Слово це коротке й просте, один вислів, однак він може зруйнувати всі твердині супротивників. Поглянь же.
Приходить Манихей і говорить: речовина не створена. Скажи йому: «На початку створив Бог небо і землю», — і тут же повалиш усю його зарозумілість. Але він, скаже хто-небудь, не вірить слову Писання. Тоді, з огляду на це, відкинь його й відійди від нього, як від безумного. Хто не вірить тому, що говорить Бог, а обвинувачує істину в неправді, хіба цим невір’ям не подає яскравого доказу свого безумства? Але як, скажуть, могло що-небудь створитися із неіснуючого? А ти скажи мені, як може що-небудь створитися з існуючого? У те, що земля створилася із неіснуючого, я цьому вірю, а ти сумніваєшся. Але з тим, що людина створена із землі, ми згідні обидва. Тож поясни те, що ми обидва визнаємо і що більш легке, а саме, як єство плоті створилося із землі? Адже із землі виготовляється глина, цегла, горщик, черепиця; а щоб із землі утворилася плоть, — цього ніхто не бачив. Як же створився тілесний склад? Як утворилися кістки, нерви, жили, артерії, перетинка, жир, м’ясо, шкіра, нігті, волосся і така розмаїтість різних речовин з однієї речовини — із землі? Ти не можеш пояснити цього. Тож хіба не дивно, що незнаючий більш ясного і легкого займається і розмірковує про більш важке й таємниче?
3. Може, хочеш зупинити увагу на іншому, ще більш легкому, на тому, що буває щодня? Але ти не даси мені пояснення й щодо цього. Ми щодня споживаємо хліб. Як же, поясни мені, єство хліба перетворюється на кров, на слиз, на жовч та інші наші соки? Адже хліб густий і твердий, а кров — речовина рідка, розливається; той білий або має колір пшениці, а кров — червона чи чорна. Якщо розглянеш й інші якості, то побачиш велику різницю між хлібом і кров’ю. Як же це відбувається, скажи мені і дай відповідь? Але ти не можеш. Не будучи в змозі пояснити щоденну зміну їжі, то чи можеш ти жадати від мене звіту про творіння Боже? Хіба це не до краю нерозважливо?
Якщо Бог подібний до нас, то вимагай пояснення того, що відбувається. Хоч краще і тут не вимагати, бо ж і про чимало видів людської діяльності ми не можемо сказати, як усе відбувається. Наприклад, як із землі в рудниках утвориться золото, як пісок перетворюється на чисте скло. Можна вказати безліч й інших речей, які виробляться завдяки талантам людини, але як — ми не знаємо. Але нехай так: якщо Бог подібний до нас, то вимагай пояснення. Та коли Він безконечно віддалений від нас і незрівнянно перевершує (нас), то хіба це не буде крайнім безумством, визнаючи Його мудрість і силу безмежною, божественною і неосяжною, жадати від Його звіту за кожну справу, ніби за якийсь людський витвір?
Але залишімо розмірковування і знову станьмо на непорушну скелю. «На початку створив Бог небо і землю». Стій на цій основі, щоби будь-хто не звів тебе в смуту людських мудрувань: «Помисли смертних нетверді, і думки наші помилкові» (Прем, 9, 14). Не залишай же твердої основи і не довіряй спасіння своєї душі слабкому й ненадійному, а «перебувай у тому, чого тебе навчили і що тобі довірили» (2 Тим. 3, 14), і говори: «На початку створив Бог небо і землю». Чи Манихей прийде, чи Маркіон, чи одержимі недугою Валентина, чи будь-хто інший, виставляй проти них цей вислів; і коли побачиш, що він сміється, то поплач над ним, як над божевільним. У них (єретиків) колір обличчя блідий, брови опущені, слова тихі. Однак тікай від зваби і впізнавай вовка, який ховається під виглядом вівці. Зненавидь його особливо за те, що він у ставленні до тебе, такого ж, як і він, раба, здається тихим і смиренним, а у ставленні до нашого Владики — лютіший за скажених собак, веде непримиренну боротьбу і безупинну війну з небом і протиставляє Богові якусь ворожу силу 5. Тікай від отрути безчестя, зненавидь згубну отруту і старанно зберігай отриману тобою від батьків спадщину — віру і вчення Божественного Писання.
«На початку створив Бог небо і землю». Що означає те, що спочатку (назване) небо, а потім земля, спочатку покрівля, а потім основа? Так, (Бог) не підлягає діям природи, непідвладний правилам мистецтва. Воля Божа є будівничого і художницею природи, мистецтва і всього існуючого. «Земля ж була безвидна і порожня» (Бут. 1, 2). Чому Мойсей небо представив завершеним, а землю такою, що облаштовується поступово? Для того, щоби ти, побачивши Його могутність у (створенні) кращої стихії, переконався, що Він міг і землю, подібно до неба, зробити цілком завершеною. Але Він зробив не так задля тебе і твого спасіння. Як, скаже хтось, для мене і мого спасіння? Земля — це загальна трапеза, і батьківщина, і годувальниця, і мати — загальне і місто, і домовина. Саме із неї, звідси і їжа для наших тіл, на ній ми живемо і проводимо час, і після смерті знову повертаємося в неї. Отже, щоби насущна користь не викликала в тобі надто великого захоплення нею, щоб численність благодіянь не потягнула до безчестя, тому (Мойсей) попередньо показує її тобі безвидною і порожньою, щоб ти, побачивши її недосконалість, дивувався Тому, Хто створив її і вклав у неї всю цю силу, щоб ти прославив Того, Хто влаштував це для нашого користування. Прославляється ж Бог не тільки належними догматами, але й життям: «Так нехай сяє, — сказано, — світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5, 16).
4. Хотів я ще додати слово про милостиню, але, здається мені, зайвим є вчити вас словом, коли учить вас справами сидячий тепер серед вас наш спільний отець і вчитель 6. Він начебто для того й отримав від предків батьківський будинок, щоби віддати його на користь мандрівникам. Він цілком уступив його тим, котрі скрізь гнані за істину, приймає їх і виявляє для них всілякі послуги, так що я не знаю, чи потрібно його називати його домом, чи домом мандрівників. Однак краще вважати це домом його, оскільки він є домом мандрівників. І справді, наше майно саме тоді буває нашим, коли ми ним користуємося не для самих себе, а винятково для бідних. Як саме, — зараз скажу.
Коли я віддам гроші в руки бідного, тоді ані ошуканець не нападе, ані заздрісне око не задивляється, ані розбійник, ані злодій, розламавши стіну, не викраде їх, ані слуга, вкравши, не тікає, бо ця комора безпечна. А коли закопаєш золото вдома, тоді ти наражаєш його на небезпеку і від розбійника, і від грабіжника, і від заздрісника, і від ошуканця, і від слуги, і від усякої шкоди. Часто бувало так, що, завдяки безлічі дверей та замків, уцілівши від зовнішніх нападів, (золото) не уникало рук стражів, і ті, яким була довірена його охорона, викрадали його й тікали.
Бачиш, що ми саме тоді буваємо господарями свого майна, коли довіряємо його бідним. І це місце є найбезпечнішим не тільки заради його цілості, але й тому, що приносить велику користь і прибуток. Якщо даси в борг людині, то одержиш соту частину 7, а коли через бідних даси в борг Богові, тоді одержиш не соту частину, а в сто разів більшу. Якщо сієш на родючій землі, то тоді, коли вона принесе щедрі жнива, ти одержиш у десять разів більше проти посіяного. А коли посієш для неба, тоді прибуток зросте в сто разів, і ти одержиш життя вічне, яке не старіється і є безсмертним. Причому тут для того, хто сіє насіння, необхідно багато праці, а там посіяне виростає без плуга, без волів, без землеробів і без будь-якого неспокою. І для тих, які сіють там, не потрібно ніколи боятися ані посухи, ані повені, ані медвяної роси, ані граду, ані сарани, ані будь-чого іншого. Те насіння, яке сіється там, (Бог) захистив від усякої такої шкоди.
А коли немає ані трудів, ані небезпеки, ані страху, ані будь-яких несприятливих обставин, а навпаки, виростає набагато більше, ніж сіється, і виростає стільки добра, що його «не бачило око, і вухо не чуло, і на серце людині не приходило» (1 Кор. 2, 9), то хіба не буде крайньою безтурботністю, залишивши більше, гнатися за меншим, кинувши вірне, прагнути за невірним, дуже небезпечним і згубним? Яке вибачення, яке прощення буде нам, якщо це робимо? Ми, зазвичай, все звертаємо на бідність. Але ж ми не убогіші за ту вдову, яка мала тільки дві лепти, і ті поклала (Лк. 21, 2). Тож наслідуймо її багатство, наслідуймо велич її наміру, щоб і ми одержали приготовлені для неї блага, яких щоби сподобитися всім нам за благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, з Яким Отцеві зі Святим Духом слава, держава, честь нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
Бесіда 67 | Зміст | Слово 2
- Мається на увазі паримійне читання з книги Буття (1, 1-13), що читається на вечірні в понеділок 1-го тижня Великого посту, коли і було виголошене це повчання. [↩]
- Маються на увазі язичницькі філософи з еллінів. [↩]
- Мається на увазі Біблія. [↩]
- Переклад за церковнослов’янським текстом. [↩]
- Манихей або Манес говорив, що матерія вічна. Його книга починалася, за свідченням Єпіфанія, словами: «Був Бог і матерія, світло і темрява». Маркіон допускав два початки: добро і зло; він, за свідченням Єпифанія, говорив, що добрий Бог не брав участі у створенні світу. Валентиніани все приписували еонам, тобто вторинним початкам, яких у Пліромі або першому початку, на думку Валентина, було 30 – 15 чоловічих і 15 жіночих. [↩]
- Мається на увазі єпископ Антіохійський Флавіан. [↩]
- Імовірно, мається на увазі сота частина від прибутку або один відсоток на місяць, тобто 12 відсотків на рік. [↩]
