Бесіда 49
1. Знову хочу вести вас до звичайної трапези і запропонувати вам частування зі слів Мойсея, а краще сказати — зі слів Духа, бо не сам від себе подає нам Мойсей свої розповіді, а від наставляння Святого Духа. Отже, й сьогодні подивимося, чого він нас повчає. Адже він не без причини і не без мети подає нам життя праведників, а для того, щоб ми наслідували їхні доброчинності й були послідовниками їхньої досконалості. Досконало розповівши про обставини життя праотця (Авраама) й описавши останній його подвиг — жертвопринесення єдинородного (сина), — показавши нам, як праотець приніс Богові цю дивну жертву, хоч і не насправді, а наміром, Мойсей на цьому завершив свою розповідь про нього.
Тепер він подає нам те, що стосується Ісаака, принесеного й не принесеного в жертву, — настільки ця подія подібна на притчу. Справді, послухай, що говорить Павло: «Вірою Авраам, будучи випробуваним, приніс у жертву Ісаака, і, маючи обітницю, приніс єдинородного» (Євр. 11, 17). А далі, щоби ми повністю пізнали, як праотець усе це зробив вірою, як не збентежився духом, бачачи, що повеління, яке він отримав, суперечить обітниці, Апостол говорить: «Тому й одержав його як передвістя» (Євр. 11, 19). Що означає «одержав як передвістя»? Означає те, що, приносячи сина в жертву і виявляючи в цьому рішучий намір, і сам він сподобився вінця, і сина отримав назад, і водночас жертва звершена приношенням барана. В усьому цьому Бог наш виявив безмірність Свого людинолюбства й показав, що дав (праотцеві) таке повеління, не бажаючи смерті Ісаака, а тільки випробовуючи слухняність праведника.
Отже, ми бачили доброчинність праотця, яка сяє в усіх його справах. Тепер, розглядаючи розповідь про Ісаака, так само бачимо, що й він у всіх справах виявляв свій благочестивий дух. Послухаймо, як говорить про це Писання. «Ось родовід, — говорить воно, — Ісаака, сина Авраамового. Авраам породив Ісаака. Ісаак був сорока років, коли він узяв собі за дружину Ревекку, дочку Вафуїла арамеянина із Месопотамії, сестру Лавана арамеянина» (Бут. 25, 19-20).
Зверни увагу, улюблений, на чіткість Божественного Писання, — як воно не говорить нічого зайвого. Для чого воно вказує нам вік Ісаака і говорить: «Ісаак був сорока років, коли він узяв собі за дружину Ревекку»? Не без причини і не без мети. Оскільки далі Писання буде розповідати вам про безпліддя Ревекки і про те, що тільки через молитви праведника вона почала народжувати дітей, тому воно і хоче показати вам усю силу терпіння Ісаака і чітко визначити час, упродовж якого він був бездітним, щоб і ми, наслідуючи праведника, так само були невідступними в молитвах до Бога, коли чогось у Нього просимо. Цей праведник, будучи настільки побожним, маючи таке благовоління від Бога, виявляв надзвичайно велику ревність і твердість духу, безупинно благаючи Бога звільнити Ревекку від безпліддя. Що ж скажемо ми, обтяжені безліччю гріхів, які не виявляємо в собі бодай мізерної частки (чеснот) праведника? А коли в нас і з’явиться ненадовго деяка ретельність, однак не будемо негайно почуті, то ми бентежимося і відступаємо від подвигу.
Тому закликаю вас: повчаючись подіями із життя цього праведника, ніколи не переставаймо благати Бога про поблажливість до наших гріхів, виявляймо гарячу ревність і не будьмо нетерплячими, не розлінімося, якщо не будемо негайно вислухані. Можливо, що Господь не спішить, повчаючи цим нас невсипущій старанності (у молитві), хоче, щоб ми і за терпіння отримали нагороду. Він знає час, коли для нас буде корисним одержати бажане. Ми самі не знаємо, що для нас є корисним так, як це знає Він, — Він знає найпотаємніші думки кожного. Тому ми не повинні й надто досліджувати, надто роздумувати над тим, що подається від Бога, а маємо за все виражати Йому нашу вдячність і дивуватися чеснотам праведників.
Отже, Божественне Писання, вказавши, скільки років було Ісааку, говорить далі про Ревекку, його дружину, що вона була безплідною. Тож зверни увагу на благочестя праведника. Як тільки він побачив недосконалість природи, то звернувся до Творця природи й намагався розв’язати її пута силою молитви. «І молився, — сказано, — Ісаак Господу за Ревекку, дружину свою, тому що вона була неплідна» (Бут. 25, 21). Насамперед тут варто розглянути бодай те, чому вона була безплідною, тоді як і вона, і її чоловік були людьми дивного життя й обоє зберігали неабияку цнотливість? Ми не можемо запідозрювати бодай чогось у їхньому житті й сказати, що безпліддя було наслідком гріхів. І що є дивним, — не тільки Ревекка була безплідною, але й мати праведника, Сарра. І не тільки його мати, але й невістка, маю на увазі Рахіль, дружину Якова. Що означає таке зібрання безплідних? Усі вони праведні, всі побожні, всі отримали від Бога свідчення (своєї праведності). Адже Бог говорив про них: «Я Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова» (Вих. 3, 6). І блаженний Павло говорить: «І Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом» (Євр. 11, 16). Чимало прославляються вони в Новому Завіті, чимало прославляються й у Старому. В усьому вони славні й знамениті й однак усі мали дружин безплідних і тривалий час були бездітними.
2. Отже, коли побачиш чоловіка й жінку, які живуть побожно й водночас бездітні, коли побачиш, що вони богобоязливі й піклуються про благочестиве життя, але не мають дітей, то не думай, що це є наслідок гріхів. У Божественному домобудівництві багато намірів для нас невідомі, однак за все потрібно дякувати (Богу) і нещасливими вважати тільки тих, котрі проводять життя в гріхах, а не тих, котрі не нажили дітей. Бог часто багато чого влаштовує задля нашої користі, тільки ми не знаємо причини того, що відбувається. Тому в будь-якому разі необхідно дивуватися Його премудрості й прославляти Його невимовне людинолюбство. Усе це сказано вам задля вашої користі, щоб ви завжди виявляли вдячність Божому Провидінню, а не досліджували Його дії.
Однак треба ж розкрити і причину, чому ті жінки були безплідними. Яка ж це причина? Та, щоб ти не впадав у невір’я, коли чуєш, що Діва народжує нашого Владику. Писання наче говорить: напоум тут свій розум прикладом безплідних і, споглядаючи, як утроба, яка постаріла і є безплідною, розкривається Божою благодаттю для народження, не дивуйся, коли потім чуєш, що народила Діва. Або краще — дивуйся, дивуйся, тільки вір чуду. Отже, коли говорить тобі юдей: як саме народила Діва, тоді й ти скажи йому: а як народила безплідна й стара? В останньому випадку для народження було дві перешкоди: невідповідність віку і нездатність природи; а для Діви могла бути тільки одна перешкода — те, що вона була незаміжньою.
Отже, безплідна жінка приготовляла шлях для Діви. Щоби переконатися в тому, що безплідні появилися насамперед для того, щоб ми вірували народженню від Діви, вислухай слова Гавриїла, які він сказав Діві. Коли він прийшов до неї і сказав: «Ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я йому Ісус». Вона здивувалася і з подивом запитала: «Як же станеться це, коли Я мужа не знаю?» Що ж ангел? «Дух Святий зійде на Тебе, — говорить він, — і сила Всевишнього осінить Тебе» (Лк. 1, 31, 34-35). Не вимагай, говорить, природного порядку, коли ця справа вища за природу. Не думай про скорботи подружнього життя, коли саме народження буде вищим за подружнє життя. «Як же станеться це, — говорить вона, — коли Я мужа не знаю?» Саме тому це й звершиться, що ти не знаєш чоловіка. Якби ти пізнала чоловіка, то не була б гідною послужити цій тайні. Отже, віруй якраз із тієї причини, через яку не віриш. Однак не тому, що заміжжя саме собою погане, а тому, що дівоцтво краще за нього. Сам вигляд приходу на землю нашого Господа мусив бути вищим за наш, бо то був царський прихід. У народженні Він повинен був мати дещо спільне з нашим народженням, однак повинен був мати й відмінне від нашого. І те й інше звершилося, а як, послухай.
Те, що Він народився із утроби Матері — це в Нього спільне з нами; а те, що Він народився без чоловіка — це вище за нашу природу. Мати в утробі — це властиве для людської природи; але зачаття без чоловіка — це вище за людське єство. Тож зрозумій: у цьому і подібність Його, і перевага перед тобою. А ще зверни увагу на премудрість і в тому, що ані перевага Його не знищила подібності й поєднання з нами, ані Його поєднання з нами не затьмарило Його перевагу. І те, й інше відкривалося в Його ділах: одні з них були цілком подібні до наших, а інші — відмінні від наших. Саме тому, як я сказав, і ті жінки були безплідними, щоб ми вірували народженню від Діви, і щоб Вона Сама утверджувалася (їхніми прикладами) у вірі в отримане нею благовістя й обітницю. Послухай, що говорить їй ангел: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе». Отже, говорить він, усе звершиться під дією Святого Духа, і Ти народиш. Не дивися на землю, ця сила прийде з небес, це — справа благодаті Святого Духа. Не шукай тут природного порядку й законів подружжя. А оскільки ці слова були вищими за Її сприйняття, то він хоче подати їй ще й інший доказ.
3. Поглянь же, улюблений, як безплідна жінка спрямовує Діву повірити в це народження. Оскільки перший доказ був вищим за свідомість Діви, то послухай, як (ангел) спрямовує свої слова до найпростіших речей, напоумляючи її земними прикладами. «Ось і Єлисавета, — говорить він, — родичка твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною» (Лк. 1, 36). Безсумнівно, що він вказав на неплідну жінку задля переконання Діви. А інакше для чого б він наводив їй для прикладу народження її родичкою і для чого додавав би: «Хоча називають її неплідною»? Усім цим він підводить її до того, щоб вона увірувала в благовістя; для цього згадав і про вік (Єлисавети), і про немічність природи; для цього вказав і на час зачаття. Ангел не відразу ж, не від самого початку (зачаття Єлизаветою) благовістив Діві, а після шести місяців, щоб явні ознаки вагітності могли яскраво засвідчити правдивість зачаття. І зверни увагу на мудрість Гаврила: не згадав він їй ані про Сарру, ані про Ревекку, ані про Рахіль. Чому ж і для чого? Адже й вони були безплідними й перестарілими, і над ними звершилося велике чудо? Але всі вони належать до стародавньої історії, тому ангел указує їй на найближчу подію, щоб утвердити (у вірі) її думки.
4. Але повернемося до раніше початого слова й покажемо чесноту праведного Ісаака, — як він молитвою розв’язав безпліддя Ревекки й подолав пута природи. «І молився, — говорить Писання, — Ісаак Господу за Ревекку, дружину свою, тому що вона була неплідна, і Господь почув його» (Бут. 25, 21). Не подумай, що як тут швидко написано, так відразу ж він й одержав те, чого просив. Упродовж двадцяти років він не переставав просити і благати Бога й аж тоді отримав бажане. Звідки ж ми про це можемо довідатися? Можемо довідатися, якщо уважно простежимо розповідь, поміщену в Божественному Писанні. Воно не приховало від нас цього часу, а визначило його, хоч і приховано, щоб зосередити нашу увагу й спонукати нас до дослідження. Як воно показало нам, скільки років було Ісаакові, коли він узяв Ревекку, так яскраво вказує нам і на це.
«Ісаак, — говорило воно, — був сорока років, коли він узяв собі за дружину Ревекку, дочку Вафуїла арамеянина» (Бут. 25, 20). Зверни ретельно увагу на цей час. Далі, сказавши: «І молився Ісаак за Ревекку, дружину свого, тому що вона була неплідна» (Бут. 25, 21), Писання, щоб ми довідалися про роки, що минули за весь цей час, вказує й те, скільки років було Ісаакові, коли в нього народилися від Ревекки діти. «Ісаак же був, — говорить воно, — шістдесяти років, коли вони народилися від Ревекки» (Бут. 25, 26). Отже, якщо йому було сорок років тоді, коли він узяв її, і шістдесят років, коли вона народила, то очевидно, що впродовж двадцяти років він молив Бога і так пробудив неплідну утробу Ревекки до народження.
Бачите силу молитви, — як могла вона перемогти навіть саму природу? Тож і ми всі будемо наслідувати Ісаака: так само будемо постійно в молитвах із пильною душею, із смиренним серцем. Послухаємо Павла, який наставляє нас словами: «Щоб підносили молитви, піднімаючи чисті руки без гніву та сумніву» (1 Тим. 2, 8). Постараємося завжди бути далекими від душевного збурювання й зберігати розум світлим, особливо ж під час молитви, коли маємо потребу в особливому людинолюбстві від Бога. Якщо Він побачить, що ми звершуємо молитву за законами, установленими Ним, то незабаром подасть нам достаток Своїх дарів, яких щоби сподобилися всі ми за благодаттю і людинолюбством Господа нашого Ісуса Христа, з Яким Отцеві зі Святим Духом слава, держава, честь нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
Бесіда 48 | Зміст | Бесіда 50
