«Наша Парафія»

Повне зібрання творінь святителя Іоана Золотоустого. — К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2009. — Том 2. Книга 1.

Видано з благословення
Святійшого Патріарха Київського
і всієї Руси-України
ФІЛАРЕТА

Переклад українською мовою
Кандидата богослів’я
Протоієрея Михайла Марусяка
Під редакцією
Патріарха Філарета (Денисенка)

Зміст

Бесіди про статуї, виголошені до антіохійського народу1

• Бесіда перша. Чудова краса і різноманітність Св. Писання. — Навіть найкоротші вислови в ньому дорогоцінні. — Пояснення тексту: «Вживай трохи вина заради шлунку твого і частих твоїх недуг» (1 Тим. 5, 23). — Чесноти Тимофія. — Чим більше святі досягають заслуг, тим більше страждають. — Дозвіл вживати трохи вина. — В лихах святих більш виявляється могутність Бога. — Чому Бог допускає святих страждати і піддаватися різним лихам? Чому Бог віддав тіло Іова у владу диявола? — Наші стосунки обмежені межами теперішнього життя. — Умовляння до богохульників про виправлення
• Бесіда друга. Скорбота проповідника про скоєний в Антіохії божевільний заколот, під час якого були скинуті царські статуї, — Тяжкий стан жителів міста. — Християнин повинен все терпіти з надією на майбутнє. — Проти богохульників. — В чому полягає істинне багатство. — Похвала і нагорода гостинності. — Плоди милостині. — Неміцність багатства. — Бідність для тих, хто розсудливо терпить її, є велике багатство. — Про істину св. Євхаристії
• Бесіда третя. Про відправлення єпископа Флавіана клопотати перед імператором про помилування нещасного міста. — В чому полягає істинний піст. — Бог хоче, щоб люди самі до Нього зверталися. — Даремність посту, якщо ми не утримуємося від пороків. — Опис теперішнього лиха. — Часті землетруси в Антіохії. — Моральне умовляння
• Бесіда четверта. Умовляння до народу про терпіння. — Приклад праведного Іова і трьох отроків. — Про утримання від клятв. — Плоди скорботи. — Біди як причина зміни на краще. — Поклоніння персів вогню як Богові. — Моральне умовляння
• Бесіда п’ята. Терпіння Іова — основа його слави. — Біди теперішнього життя — ніщо. — Єдине дійсне лихо є гріх. — Слід боятися не смерті, а образи своїми гріхами Спасителя. — Чиста совість не страшиться смерті. — Покаяння втихомирює гнів Божий. — Покаяння ниневитян. — Слід утримуватися від клятви
• Бесіда шоста. Влада відвертає від злочину страхом, що вселяється і нею. — Церква утішає тих, хто були залякані владою. — Різні спонуки до утіхи жителів Антіохії: колишні і теперішні знегоди достатні для божественного милосердя. Бог вже показав знаки свого заступництва: перешкоди, що уповільнили прибуття царських уповноважених. — Милість імператора з нагоди свята Пасхи. — Не слід боятися смерті; слід боятися гріха. — Лазар і безсердечний багач. Три отроки в печі вогняній. — Умовляння не присягатися
• Бесіда сьома. Потрібно тужити тільки про гріх. — На слова: «На початку створив Бог небо і землю». — Адам де єси? — В них полягає багато утіхи. — Слід відстати від звички присягатися
• Бесіда восьма. Св. Писання є невичерпне джерело утіхи. — Переваги, які воно подає людям. — На слова: «Бог ходив ввечері по раю». — Страх Адама; страх грішника взагалі. — Умовляння до чесноти. — Слід утримуватися від клятви
• Бесіда дев’ята. Поздоровлення їх з їхнім зростанням у добрі. — Жаль, що багато хто нехтує священними словами. — Чому Св. Писання явилося так пізно? — Краса творіння. — Зірки. — Ніч і день. — Порядок часів, земля і стихії, сонце — все це свідчить про всемогутність і премудрість Творця. — Слід утримуватися від клятви
• Бесіда десята. Велика користь від слухання слова Божого. — Чудеса творіння. — Те, що представляється ними, — дивовижна різноманітність. — Невибачність язичників у тому, що вони обожнювали всесвіт. — Слід утримуватися від клятви
• Бесіда одинадцята. Милість і прощення жителів Антіохії. — Чудеса творіння. — Тіло людське. — Очі. — Вуха. — Мозок. — Серце. — Перевага людини над тваринами. — Користь, яку людина отримує від різних видів тварин. — Слід утримуватися від клятви і готуватися гідно відсвяткувати свято Пасхи
• Бесіда дванадцята. Благодатна дія прощення образ, нанесених імператорові. — Про те, що Бог виявляється в творінні. — Творячи людину, Бог вклав в її серце початок природного закону. — Ретельно слід уникати клятви
• Бесіда тринадцята. Поздоровлення народу з приводу того, що він позбавився своєї тривоги і що після бурі наступила тиша. — Повернення до попереднього предмету. — Природний закон, совість і інші засоби, якими користується божественна благість для приведення нас до чесноти. — Погана звичка антіохійців — присягатися при суспільних і приватних справах. — Радість про виправлення деяких від цієї звички, але бажано було б повне визволення від неї. — Умовляння до виправлення
• Бесіда чотирнадцята. Новий тривожний слух після заспокоєння. — Безпідставність його і дяка Богові за відвернення загрожуючої бурі. — Продовження попереднього предмету про клятви. — Згубність клятви, доведена прикладом Ірода, який для виконання своєї божевільної клятви погубив Іоанна Хрестителя. — Навіть клятва приватної особи заподіює багато незручностей, а клятва правителя може зробитися дійсним лихом для цілого народу. — Приклад безрозсудних клятв Саула та Ієффая. — Зло, заподіяне царем Седекією юдейському народу через порушення клятви у вірності Навуходоносору. Як всі утримувалися від лазень на виконання заборони, накладеної Феодосієм, так всім слід виконувати і повеління Спасителя про недозволеність клятви. — В Антіохії вперше послідовники Христа почали називатися християнами; тому їй слід бути і першим містом, що виганяє всяке богохульство
• Бесіда п’ятнадцята. Корисність страху. — Він більше приносить користі, чим веселість. — Тлумачення на текст з книги Ісуса Сираха (9, 18). — Засоби забезпечення нас від небезпек світу цього. — Присягатися гірше, ніж вбивати. — Умовляння про те, щоб вірні уникали клятв
• Бесіда шістнадцята. Страх жителів Антіохії від чутки про прибуття в їх місто воїнів і заспокоєння їх правителем. — Викриття цієї слабкості, негідної християн. — Продовження бесіди про клятву. — Кайдани ап. Павла і їх повчальність. — Християнин, подібно до ап. Павла, повинен любити страждання, що ведуть його до слави вічного життя. З приводу третього тижня Великого посту проповідник застерігає слухачів не стільки підраховувати кількість пройденого часу, скільки суму свого успіху в чесноті і особливо в боротьбі з поганою звичкою присягатися
• Бесіда сімнадцята. Дяка Богові за відведення загрожуючого Антіохії лиха і похвала ревнощів ченців і пустельників, які клопотали про помилування міста. — Байдужість язичницьких філософів до лиха міста і перевага християнської любові. Утіха народу з нагоди позбавлення Антіохії деяких прав і переваг. — Дійсна слава міста повинна бути не у військових перевагах, а у внутрішніх чеснотах його жителів. — Антіохія славна тим, що в ній вперше вірні отримали ім’я християн, вона щедро допомагала Єрусалиму під час голоду і відкинула оману, яку хотіли розповсюдити юдеї. — Такі переваги невід’ємні у неї. — Умовляння до підтримки благочестя і релігійності
• Бесіда вісімнадцята. Осуд тих, які надмірно раділи тому, що пройшла половина Великого посту. — Потрібно радіти ступеню, досягнутому за цей час, духовного удосконалення. — Пояснення слів ап. Павла: «Радійте завжди». Доказ того, що ні багатства, ні почесті, ні здоров’я, ні всі земні блага не можуть дати чистої й істинної радості. — Така радість належить тільки християнинові, який перебуває вірним закону Господньому. — Скорбота апостола і перевага цієї скорботи над всіма задоволеннями світу цього, тому що вона знаходить собі невичерпну утіху, сподіваючись на життя вічне. — Викриття жителів Антіохії за те, що вони стали вже вдаватися до ігор і задоволень, хоча начальники їх ще знаходилися у в’язниці
• Бесіда дев’ятнадцята. Похвала мученикам з нагоди перенесення їх мощів. — Похвала їх вірі і простоті. — Перевага їх невідання над всіма пізнаннями стародавніх філософів. Пояснення богохульства і звички присягатися. — Сумні наслідки цієї поганої звички. — Лиха,
  накликані на народ клятвою царя Седекії. — Необхідність зусиль у справі виправлення. — Вираз надії, що Антіохія повністю позбавиться від гріховної звички клятви і клятвопорушництва
• Бесіда двадцята. Недостатність сорокаденного пощення для належного приготування до пасхального причастя. — Раніше і понад усе необхідна чеснота. — Умовляння забувати образи. — Помста за образи мучить людей раніше вогню пекельного. — Не слід присягатися. — Про тих, які ще не виправилися від цієї поганої звички
• Бесіда двадцять перша. Про повернення єпископа Флавіана і про прощення, дане імператором місту Антіохії. — Заступницька промова єпископа Флавіана перед імператором і відповідь Феодосія. — Повчання антіохійцям про те, як жити і поводитися в майбутньому

Слова-оголошення2

• Бесіда перша. До тих, що готуються до хрещення. — Похвала старанності і благоговінню тих, що сподобилися хрещення. — Різні найменування хрещення — баня, відродження, просвіщення та інші. — Відмінність хрещення від обмивань Старого Завіту. — Хрещення на відміну від них омиває душу, а не тіло. — Хрещення очищає нас від гріхів. — Про покаяння після хрещення. Умовляння до віддалення від гріхів, особливо гріхів язика, клятви і клятвопорушення.
• Бесіда друга. Переваги, які дає св. хрещення. Хрещений називається вірним, тому що він вірує в Бога, і Бог дає йому чистоту і святість душі, усиновлення і царство небесне. — Обов’язки, що накладаються хрещенням. — Сенс слів «відрікаюся від сатани». Потрібно відрікатися не тільки від сатани, але і від всіх його зваблювань, як театр, цирк, марновірне спостереження днів, чари і тому подібна мерзота, якої повинна уникати людина, що сприйняла учення Ісуса Христа.

Бесіди про диявола3

• Бесіда перша. Похвала старанності слухачів навіть до тривалих бесід. — Про Божественне провидіння. — Не Бог позбавляє нас своїх дарів, а ми самі втрачаємо їх. — Ми отримали найкращий дар — вічне блаженство. — Бог завжди піклується про наше благо. — Приклад цього — змішення мов, яке також послужило до блага людей. — Про моральне і фізичне зло, — відмінність між ними: останнє служить ліками для першого. — Що зробили б дияволи, якби світ був наданий їм. — Чому з двох злих людей один карається, а інший — ні? Умовляння про те, що не слід звинувачувати Промисел Божий.
• Бесіда друга. Вітання єпископові Флавіану, присутньому при бесіді. — Повернення до колишнього предмету. — Чому не був знищений диявол? — Знищення диявола зменшило б заслугу християн. — Злість походить не від природи, а від злого вживання, яке людина робить зі своєї свободи. — Тим часом, як все служить на користь людині доброчинній, все шкодить тому, хто не хоче добра. — Останній зловживає всім — творінням, своїм тілом, хрестом, апостольською проповіддю. — Сам Ісус Христос, будучи світлом для світу, засліплює немічні душі. — Потрібно постійно бути бадьорим — чи в молодості, чи в старості. — Різні способи покаяння
• Бесіда третя. Два класи людей: одні слухали бесіду про лукавство диявола, а інші в цей же час знаходилися в театрі, щоб потішатися спокусами диявола. — Від чого походить ця відмінність? — Від волі тих і інших, тому що тільки воля робить нас або добродійними, або порочними. — Якщо матимемо добру волю, то навіть диявол, замість того, щоб шкодити, служитиме нам. — Ось чому Бог не знищив диявола і чому Він допускає спільно жити і добрим, і злим. — Отже, тільки воля наша робить нас винними, і ця істина доводиться притчею про десять дів, покаянням ниневитян, падінням Адама і торжеством Іова. Завершальне умовляння

Бесіди про покаяння4

• Бесіда перша. Любов проповідника до своїх слухачів. — Відчай і нехтування однаково небезпечні. — Від цих двох недоліків загинули сатана й Іуда. Смиренне покладання надії врятувало ап. Павла, митаря, ниневитян. — В коринфському блудникові ап. Павло більш побоюється відчаю, ніж самого гріха. — Подальший розвиток цієї думки і підтвердження її історією блудного сина
• Бесіда друга. Не слід зневірятися грішникові. — Якщо Каїн не отримав прощення, то це за відчай. — Якщо Давид отримав прощення, то це за своє покладання надії і за виконання того, що сказав йому пророк. — Сповідати свій гріх — перший шлях покаяння. — Оплакати свій гріх — другий шлях покаяння. — Приклад Ахава в справі Навуфеєвого виноградинка. — Іона і ниневитяни. — Третій шлях покаяння — смирення. — Приклад фарисея і митаря. — Смирення ап. Павла. — Умовляння до слухачів
• Бесіда третя. Огляд попередньої бесіди про три шляхи покаяння. — Шлях четвертий — милостиня. — Пояснення притчі про десять дів. — Без оливи людинолюбства дівування не може відкрити неба. — Сила милостині. — Вона буде захистом робітників її в день судний. — Продовження притчі про десять дів. — Трудність дівування, невідомого стародавнім. — Узагальнення і висновок
• Бесіда четверта. Утішливість покаяння. — Приклад інших як підбадьорення нам у справі покаяння. — Легкість подвигу чесноти в біді і трудність його в благоденстві. — Святі не сумують у нещасті, не під-носяться в щасті. — Християни повинні шукати собі притулки не у людей, а в надрах Божих. — Якщо Бог попускає нам часто страждати, то це для того, щоб спонукати нас звертатися до Нього
• Бесіда п’ята. Піст збирає нас у домі Божому і приводить нас в обійми нашої матері — Церкви. — Він відгонить демонів, підтримує чесноту пустельників, приводить Мойсея і Ілію до присутності Божої. — Зневагою до посту накликається смертний вирок, через дотримання його відміняється цей вирок. — Приклад ниневитян. — Триденний піст врятував їх. — Покаяння очищає гріхи на тривалий час. — Приклад ап. Петра. — Постом Даниїл позбавився від левів і три отроки — від печі вогненної. — Піст корисний навіть для здоров’я. — Висновок
• Бесіда шоста. Вступні зауваження з приводу численності зборів. — Піст не приносить користі тим, які, утримуючись від їжі, не утримуються в той же час від гріха. — Марно постити і в той же час відвідувати видовища. — Слово проти видовищ. — Перебування в театрі спричиняє собою перелюбство. — Пояснення вислову: хто дивиться на жінку з жаданням, вже перелюбствував з нею в серці своєму. — Удавана трудність цього вислову. — Бог не вимагає нічого неможливого. — І Старий, і Новий закон походять від одного і того ж Законодавця. — Доказ пророка Єзекії. — В нагірній проповіді зіставляються закони Старого і Нового Завіту, щоб показати, що вони не протирічать між собою, а доповнюють один одного
• Бесіда сьома. Покаяння як цілющий засіб від гріха. — Дивне довготерпіння Боже до грішників, доводжуване тим, що від поганого кореня можуть іноді виростати добрі плоди. — Приклад Іова, що походить від Ісава. — Причина довготерпіння до грішників знаходиться в надії на їх виправлення. — Для блага всіх Бог буває часто поблажливий до грішника і строгий до праведника. — Покаяння досягається не тривалістю часу, а розташуванням серця. — Людина повільна до творення, швидка до руйнування, — що противне Богові. — Бог сім днів призначив для руйнування Єрихону. — Про Раав, як грішницю, що покаялася і зробилася прообразом Церкви. — Гріхом породжується скорбота, а скорботою руйнується гріх. — Хто дає бідному, той позичає цим Богу
• Бесіда восьма. Подібно до Ноєвого ковчегу, Церква приймає в свої надра шулік, вовків і змій; але в той час, як ковчег випустив їх такими ж, як і прийняв, церква перетворює їх покаянням на голубів, овець, агнців. — Покаяння принесе користь і тому, хто все своє життя проводив у гріху. — Милосердя Боже безмежне. — Гріховність людини зникає в милосерді Божому, як іскра в морі. — Не слід соромитися звертатися до церкви з покаянням. — Соромитися потрібно тільки гріха. — Диявол вселяє нам зухвалість до гріха і сором до покаяння. — Доказ цієї істини у Св. Писанні. — Пояснення першої глави з книги пророка Ісаї
• Бесіда дев’ята. Про необхідність добрих діл. — Спростування заперечень про трудність цих діл серед суєти світу цього. — Умовляння до відвідин церкви і до благоговійного перебування в ній під час звершення страшних Таїн Христових. — Нагадування про кончину світу. — Необхідність звершення добрих діл і покаяння на землі, тому що після закінчення теперішнього життя закінчиться можливість для них

Похвальні бесіди на свята Господні і святим

• Бесіда в день Різдва Спасителя нашого Ісуса Христа Про час встановлення свята Різдва Христового. — Таємниця Різдва Христова. — Зміцнення віруючих проти знущань язичників. — Викриття зловживання при св. причасті. — До св. Таїн повинно приступати з благоговінням і благопристойністю. — Велич і святість цього таїнства
• Слово в день Богоявлення Умовляння до народу про відвідини церкви. — Про двояке явлення Ісуса Христа: про його явлення волхвам і про майбутнє останнє пришестя, коли Він з’явиться в славі Своїй. — Дивне збереження водохресної води від псування. — Відмінність між хрещенням юдейським і християнським, між хрещенням Іоанна Предтечі й Господа Христа. — Пояснення того, як Христос виконав всяку правду. — Умовляння до народу про те, що до св. причастя повинно приступати з благоговінням і страхом
  

  Про зраду Юди

  • Бесіда перша.5 Питання про нещастя Іуди і тих, хто гонить праведників. — Нещасні не ті, кого гнали, а ті, хто гонить, тому що гоніння першим відкривають двері раю, а останнім — врата пекла. — Тому гнані повинні молитися за тих, що гонять. — Виклад історії зради Іуди. — Необхідність і всім нам берегтися того, щоб не впасти в гріх цього апостола. — Справа Іуди і жінки-грішниці як доказ свободи волі. — Таємна вечеря і пасха юдейська. — Встановлення таїнства євхаристії. — Прощення образ як один з кращих засобів приготування до св. причастя
  • Бесіда друга.6 Виклад думки, що слід оплакувати не тих, хто страждає, а тих, які заподіюють страждання іншим. — Чому потрібно молитися за ворогів своїх, а не проклинати їх. — Виклад обставин зради Іуди. — Подробиці Тайної Вечері і встановлення св. євхаристії. — Порівняння пасхи християнської з пасхою юдейською. — Неможливість звершення останньої після розсіяння народу. — Умовляння до народу приступати до св. причастя з благопристойністю і благоговінням

  Бесіда про кладовище і про Хрест Господа і Бога, і Спасителя Ісуса Христа7

  Про назву кладовища і про Хрест Господа і Бога, Спасителя нашого Ісуса Христа. — Причина виголошення бесіди поза містом. — Про те, як Христос переміг смерть. — Чим переміг диявол, тим і сам був переможений. — Перемога ця без нашого труда. — Чому роздерлася завіса в храмі? — Про те, як слід приступати до св. причастя. — Закликання Св. Духа

  Про Хрест і розбійника

  • Бесіда перша.8 Прославляння св. Хреста. — Він є жертовник, на якому Господь Ісус Христос звершив свою жертву і відкрив нам небо. — Все наше щастя походить від хреста. — Він є ключ, що відкриває нам двері раю. — Перший увійшов до цих дверей благорозумний розбійник. — Приклад цього розбійника як заохочення сміливості віри. — Хрест, який з’явиться в останній день, який будуть нести ангели й архангели. Необхідність молитися за ворогів для уподібнення Христу — Спасителю і на слухняність повчанням св. ап. Павла, тим більше, що і в Старому Завіті, де менш рясніла благодать, Мойсей, Давид і Самуїл молилися за ворогів. — Ми повинні слідувати по їх стопах
  • Бесіда друга. Прославляння св. хреста. — Витікаючі від нього блага. — Чому Ісус Христос, жертва Нового Завіту, був заколений поза стінами Єрусалиму? — Добрий розбійник. — Пояснення сказаних ним слів на хресті. — Велика нагорода за славне сповідання віри. — Ісус Христос в останній день явиться зі Своїм хрестом. — Умовляння віруючим прощати своїх ворогів. — Вказівка на приклад Господа Христа і святих праведників як в Старому, так і в Новому Завіті

  Бесіда про воскресіння мертвих9

  Істина воскресіння мертвих. — Докази її. — Вчення про Промисел Божий. — Про засіб направляти своє життя згідно з волею Божою. — Християни повинні терпіти страждання, маючи на увазі вічне блаженство. — Нагороди, що очікують добродійних людей в майбутньому житті. — Пояснення декількох текстів, що стосуються цього. — Про тлінність земних благ. — Викриття неправди манихеїв і доказ того, що тіло і людська природа не є зло само по собі. — Пояснення істини воскресіння

  Слово проти тих, що впиваються, і про воскресіння10

  Істинний піст полягає в тому, щоб утримуватися від гріха. — Всі можуть дотримувати такий піст і цьому не може не перешкоджати слабкість здоров’я. — Зображення людини, яка упилася і гірше біснуватого. — Пояснення тексту: «Не упивайтесь вином, від якого буває розпуста; але наповнюйтесь Духом» (Ефес. 5, 18). Отже, є впивання духовне. — День воскресіння Христового — загальна радість на небі і на землі. — Можливість для всіх брати участь у цій радості. — Рід людський помер в Адамі і воскрес в Ісусі Христі. — Розвиток цієї істини. — Умовляння до новохрещених уникати навіть і того, що може здаватися байдужим, як сміх, нескромні погляди, — що може привести і до подальших пороків

  Бесіда на Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа11

  Пояснення мети і значення свята. — Це є примирення людини з Богом, — примирення, посередником якого явився Ісус Христос. — У вознесінні природа людська поставлена вище небес. — Щоб зрозуміти це надзвичайне піднесення нашого єства, необхідно бачити, як вона була принижена. — Ангели страждали унаслідок нашого падіння і тому зраділи побачивши, як наш Спаситель народився і потім вознісся на небо. — Явлення ангелів-утішителів осиротілим апостолам. — Вірні, як багаті, так і бідні, повинні звертати свої погляди до неба в очікуванні повернення Спасителя і своїм добрим життям удостоїтися того, щоб бути звеличеними з Ісусом Христом, коли Він прийде судити живих і мертвих

  На Святу П’ятидесятницю

  • Бесіда перша.12 Необхідність безперервного святкування в Церкві Христовій. — В Старому Завіті були три свята в році. — Для християн всі дні повинні бути присвячені Богові. — Тому, хто з них приходить у церкву тільки по великих святах, виявляється невірним своєму покликанню. — Ап. Павло показує, в чому повинно полягати це безперервне святкування (1 Кор. 5, 8). — Дар Духа Святого є дар примирення. — Ось чому Він зійшов тільки після того, як був прославлений Ісус Христос, тобто згладив наші гріхи, що перешкоджали примиренню. — Істина примирення і зішестя Св. Духа доводиться чудесами, які здійснювали апостоли. — Відповідь на заперечення: якщо чудеса служать доказом присутності Св. Духа, це означає, що Його немає в Церкві тепер, оскільки в ній не здійснюються чудеса. — Якби Св. Дух не жив в Церкві, то в ній не було б ні хрещення, ні священства і інших таїнств. — Пояснення того, чому Св. Дух зійшов в день П’ятидесятниці й у вигляді вогненних язиків. — Умовляння слухачів про богоугодне життя
  • Бесіда друга. Умовляння слухачів радіти з нагоди свята, яке є основа свят. — Цього дня ми отримали виконання обіцяння Сина Божого. — Всі благодатні дари ми отримуємо від Духа Святого. — Його Божественність всупереч псевдовченню македонян. — Пояснення того, чому Ісус Христос не негайно послав Св. Духа Своїм ученикам після вознесіння і чому Св. Дух зійшов у вигляді вогненних язиків. — Необхідно прикрашати свої душі всіма чеснотами, щоб отримати плоди, які приносяться Св. Духом. — Умовляння до людинолюбства і викриття заздрості. — Умовляння новохрещеним про те, щоб зберігали отриманий ними дар благодаті

1. Славнозвісні бесіди до антіохійського народу про статуї були виголошені св. Іоаном Золотоустим у святу Чотиридесятницю 388 року. Причиною виголошення став страшний заколот, вчинений в Антіохії вуличною черню, яка осквернила і розбила імператорські статуї. Перша бесіда була виголошена ще до заколоту, а друга після нього, про що свідчить її зміст. Усіх бесід — 21, в яких із вражаючою достовірністю зображено стан Антіохії у той страшний час. [↩]
2. Два слова-оголошення для тих, що готуються до Хрещення, виголошені св. Іоаном Золотоустим, як думають, 387 року під час св. Чотиридесятниці: перше за тридцять днів до Великодня, друге — через десять днів після першого. [↩]
3. Три бесіди були виголошені св. Іоаном Золотоустим в Антіохії 388 року. Вони поєднані головною думкою про те, що виною всіх лих, які диявол вводить у життя людини, є наша байдужість і недбальство. [↩]
4. Із дев’яти бесід про покаяння не підлягають сумніву щодо приналежності їх перу святителя Іоана Золотоустого перших шість, які були виголошені в Антіохії, однак невідомо якого року і в якому порядку. Перша бесіда, як видно із заголовка і початкових слів, виголошена після його повернення із села, в якому він усамітнювався для поправлення свого здоров’я. [↩]
5. Ця бесіда була виголошена у Великий Четвер, однак час її виголошення конкретно не відомий. [↩]
6. Виголошена у Великий Четвер. [↩]
7. Бесіда, вважають, була виголошена у Велику П’ятницю 392 року. [↩]
8. Час виголошення цієї і наступної бесід невідомий. [↩]
9. Оскільки бесіди проти аномеїв були виголошені 386 року, тому вважають, що бесіда «Про воскресіння мертвих» була виголошена невдовзі після них, а саме на початку 387 року. [↩]
10. Виголошене у Світлий тиждень, можливо, 395 року. [↩]
11. Бесіда була виголошена в храмі мучеників у Романезії, у приміській місцевості Антіохії, куди були перенесені тіла мучеників, які досі лежали під спудом біля трупів єретиків. Рік виголошення бесіди невідомий. [↩]
12. 1-ша і 2-га бесіди до дня П’ятидесятниці були виголошені в Антіохії, однак час виголошення не відомий. [↩]

Опубліковано: 22.06.2016; востаннє змінено: 26.10.2016.