Надписання
1. Будівельникові дому, Гігантію
Дехто спорудив вавилонські стіни, якими могли їздити колісниці; інший спорудив єгипетські піраміди, а хтось піший перейшов через море і добре оснащені фракійські кораблі перевіз по суші. А я, похитнувши височину і невеликі пагорби Гігантієвою рукою, маю в себе зрошений водою сад.
2. Сігантію пустельникові
З радістю йшов я, сподіваючись погасити полум’я бажання, яким хотів насолодитися твоєю божественною бесідою. Коли ж ясно побачив, що водоймище безводне, бо не було зручного для мене джерела життя, 5. тоді повернувся з великою скорботою, отримавши одне — що ж саме? — більшу спрагу. Помолись, однак, щоб міг я побачитися з тобою іншим разом і загасити велике полум’я, взявши від тебе і тобі передавши кілька божественних думок.
3. Двом Євпраксіям
Не в останніх цей Євпраксій, як і другий; в обох одне ім’я і одне серце; обидва були чудовими служителями ієрея Григорія. Йому ж і нині служачи, там мають бути.
4. Філагрію, на його терпіння
У прадавніх у великій славі Епіктет, у великій — Анаксарх. Один, коли скрушували його, не звертав уваги на славу; другий, коли товкли руки його в ступі, кричав: вибивайте мішок. 5. Але ти, Філагрію, терпиш довгочасні страждання в тілі, яке пожирає хвороба, і душа твоя ніколи не дивується цьому.
5. Інше 1
Якби тіло твоє, Філагрію, не було таке хворобливе, то я не помітив би всієї сили твоєї чесноти. А тепер воно знищене хворобами, а ти непохитний. Як справедливе те, що Бог посилає добрим хвороби замість лікування.
6. Інше
Хвороба пожерла тебе, Філагрію, і закрила твої очі, але душа твоя від страждань стала світлішою. Хоча знаю, неперевершений, що ти знаєш усяку мудрість, однак ні про що інше не можу сказати, щоб воно було досконаліше за це.
7. Лихословцю
Багато поганого говориш ти про мене, шановний. Якщо сам ти довершений, то, можливо, і повірю тобі. А якщо ти дуже поганий, то прошу тебе говорити про мене завжди і ще гірше. Це може зробити мене досконалішим за всіх; добре бути ненависним у порочних.
8. Інше 2
Багато поганого говориш ти про мене, шановний, а зло заподіюєш собі самому. Для мене лікуванням у цій біді служать такі роздуми. Якщо великий Бог благоволить до тебе, то в іншому благоволить і до мене. А якщо прогнівається на тебе, то наскільки суворішим буде суд!
9. Інше
Багато поганого говориш ти про мене, шановний. Якщо говориш справедливо, то винний я, що дав привід твоїй мові. А якщо несправедливо і неправильно, що мені до твоїх слів? Говори навіть кожному: за це, без сумніву, більше покарання отримаєш від Бога.
10. До залюблених 3
У мене вже сивина; виснажую свою плоть, упокорюю око; денними й цілонічними трудами стомив я злощасну душу, тільки б визволитися мені від вогню; але при всьому цьому не без зусиль втримую в покорі тіло. Як же ти, хоча ще молодий і плоть у тебе ширша, ніж у слона, при всьому цьому покоїш себе, як людина, що досягла чистоти і духовно полюбила свою улюблену? Ні! Тікати треба від любові, яка не дбає про Христа.
11. Інше
Піклувальником у тебе, діво, присноживучий Христос, твій улюблений Наречений, що ревнує за твій небесний образ. Тому піклувальником своєї бідної плоті не приймай знову плоть, але тікай від пересуду злих людей. 5. Нескверного Христового хітона не покривай ганьбою, накликавши докір на всіх дів.
12. Інше
Небезпечний вогонь поруч із соломою. Небезпечно й тобі, ченцю, під одним із собою дахом тримати жінку-дівственницю. Припустимо, що надія кращих благ розлучила між собою чоловіка й жінку, але природа всередині себе ще приховує таємну недугу. Поки ти тримаєш себе вдалині, 5. у тобі одна іскра. Але як тільки сходишся разом, при подуві малого вітру запалиш пожежу.
13. Інше 4
І чоловікам і жінкам, які зближуються під ім’ям залюблених, скажу ось що: зникніть ви, виразка для християн, зникніть ви, що намагаєтеся прикрити шалений потяг єства! І в очах є щось любодійне.
14. Інше 5
Тікай від усякого чоловіка, особливо ж синизакта 6: це гірка вода Мерри, — повір мені в цьому, діво. Хвалю цнотливість і цнотливих. А ці залюблені і до меду домішують (о заздрість!) якусь жовч. Більше хвалю двоєженця, ніж залюбленого, бо шлюб не ганьба, а синизактів не щадить від докору й камінь.
15. Про цнотливих 7
Із суміші білого й чорного утворюється сіруватий колір. Життя й смерть не мають між собою нічого середнього. А цих, як їх називають, синизактів, не знаю, куди зарахувати! Чи визнати, що вони з’єднані шлюбом, 5. чи назвати безшлюбними, чи залишити для них якусь середину? Але я (нехай говорять про мене зле) не схвалюю цього. На світі більше нестриманих, і кожний з власної немочі швидкий на підозру в інших. Ти носиш на собі плоть і живеш разом зі своєї улюбленою, що також має плоть. 10. Який же, думаєш, зроблять висновок про тебе ті, що живуть нечисто? Нехай нічого не скажуть цнотливі, але хто байдуже слухатиме глузування, що розголошуються черню? Шлюб — справа законна й чесна. Але ще краще для плоті (і немало краще) свобода від плоті. 15. А якщо, залюблені, є крім цього безшлюбний шлюб, то ви житимете в сумнівному шлюбі.
16. Інше
Намагайтеся, по-перше, дійсно бути цнотливими, а по-друге, не подавати навіть і підозри до чого-небудь мерзенного. Ти чистий, ти чистіший за золото, однак мені боляче бачити, що тілом і очима ти відданий своїй улюбленій. 5. Ти називаєш її улюбленою, — це ще чесне ім’я. Але, жаль, жаль! Щоб не було тут і нечистої любові! Ти говориш: «Нічого немає нечистого». Так, вірю тобі. Але іншим це покаже дорогу жити не свято з жінками. Коли й цнотливий чоловік 10. живе із цнотливою жінкою, він для неї болотяна яма; кажу це чоловікам і жінкам, які живуть разом без шлюбу. Хоча й совість чиста, однак треба уникати лихослів’я. А язик найбільше готовий до лихослів’я. Хто приставить полум’яніючий меч до мого раю? Хто дасть сторожу великому дівству? 15. Хто перешкодить, щоб у мій рай не зійшов якийсь залюблений, щоб не прокрався туди язик заздрих? Глузування не щадить і святих.
17. До діви 8
Небесна, великосерда, світлозарна, високоходяча діво! Ти, яка співпрестольна з тими, що не знають подружніх уз і проводять самотнє життя ангелами, пам’ятай про Бога, уникай же стріл плоті і не осоромлюй свого життя, увівши до себе піклувальника чоловіка!
18. Інше
Діво, будь дівою і для сторонніх поглядів, і потай, і не вводь до себе опікуна-чоловіка. Твій улюблений — Христос. Із презирством дивися на кожного чоловіка. Навіщо тобі потрібно всередині свого житла мати смертоносну отруту? 5. Злий очі з очима, слово зі словом, а чисте із чистим; після цього прикрасимо тебе вінцями цнотливості. Чистому властиво не терпіти при собі кумира нерозумної плоті, а в общині чоловіків і жінок хвороба недалеко.
19. До ченців 9
Як важко при плотському зближенні уникнути плотських повстань! Тому, ченці, тримайте себе далі від жінок, бо й багато таких таємниць шлюбу, якими привабний погляд оскверняє душу.
20. Інше
Ченці! Ведіть чернече життя. Якщо ж живете з улюбленими, ви не ченці. Вам не властиво жити парою. Образ ангельської слави — самотність. А якщо утішаєтеся улюбленими, то ви любителі смертної пари. 5. Вірю, що ти чистий живеш із чистою. Але якщо нині й цнотливий ти з жінкою, то страшно про завтрашній день, щоб тим, що живуть для Христа і втішаються улюбленими, не приніс якийсь вітер великих занепокоєнь. В улюблених є або вогонь, або ознаки вогню. 10. Тікайте тільки від зовнішньої цнотливості.
21. Не слід обмовляти тих, хто живе чисто,
через те, що інші падають
Що говориш? Багато чистих і цнотливих не приховують у собі ніякої скверни й ніякого пороку, але один поганий між чесними і для багатьох служить докором, тому для чого дівам, котрі не вступили в шлюб, жити разом з чоловіками? Пощадіть свій язик, о заздрий роде! Не всі занадто погані, не всі й добропорядні. Потрібно поступитися чимось і природі. Якщо колись і гинув хтось з ревнителів чистоти, невже це перенесете на всіх? У кожного своє тіло.
22. Інше 10
Лукавий денниця був ангелом, але з його падінням ніщо не зменшилося в ангельській благодаті. І Іуда — не докір учням тому, що впав. А ти заради небагатьох ображаєш усіх чистих. Чи справедливо це?
23. Інше
До тих, що звершують щасливе плавання, не приєднуй тих, що перетерпіли аварію корабля; і з тими, що жили добре, не став в один ряд тих, що посковзнулися в житті. У добрих і в злих не збігаються між собою межі. Зауважую тільки те, що занепалі гинули. 5. Ти, ніяк не згадуючи про тих, які завершили течію життя успішно, називаєш тільки занепалих. А я називаю тих, що мали успіх. Ти виставляєш на показ тільки порочних, тому що сам поганий, а я виставляю побожних. Окремо став того, хто веде життя непристойно, і цнотливого. Через одного поганого не вважай усіх скверними. 10. Краще тобі поважати чистого, ніж мати ненависть до порочного.
24. Про шлюб
Скажи мені, друже, невже тобі служниця здається чимось більшим, ніж дружина? Принаймні не така моя думка. Тому що справді, усі ми в’язні плоті, і Божественна частка домішана в нас до гіршої. 5. Що ж краще? Чи відволікти нещасну душу від плоті, чи прив’язати до неї найтяжчі узи?
25. І в жарті має бути статечність
Жартує і сивина, але її жарти — статечні жарти. Вона до Христа домішує дитячу безвинність. І сміючись з якоюсь поважністю, насолоджую тим серце. Але геть від мене Гелікони і Дафни і шаленства триножників.
26. На тих, які біля гробниць мучеників розкошують
Коли майстерним у танці приємна боротьба, то й переможцям у боротьбі будуть приємні забави, бо одне одному протилежне. А якщо ні любителям танців не подобається боротьба, ні борцям — забави, то як же в дар мученикам ти приносиш 5. срібло, вино, страви і відрижку? Невже праведний той, у кого повна кишеня, хоча б він був і дуже несправедливою людиною?
27. Інше 11
Скажіть мені, мученики, чи дійсно вам бажані народні зібрання? — Що приємніше за це? — Чим же насолоджуєтесь ви? Чеснотою, бо багато хто можуть зробитися тут кращими, якщо вшановується чеснота. Справедливо це сказане вами. 5. А пияцтво, а служіння череву, звичайно, приємні іншим. Добрим подвижникам далека зніженість.
28. Інше
На честь демонів бенкетували ті, що за старих часів турбувалися приносити демонам приємне, а не чисті жертви. Ми, християни, звільнилися нарешті від цього і своїм добрим подвижникам установили духовні зібрання. Але тепер послухайте, любителі бенкетів, 5. мене бентежить страх, що й ви дотримуєтеся демонських обрядів.
29. Інше
Не обманюйтеся, добрі, нібито подвижники приносять похвалу череву. Це звички ваших гортаней. А я знаю одне тільки вшановування мучеників — віддалити від себе все, що ганьбить душу, і знищувати в собі повноту слізьми. Свідчусь вами, 5. добрі подвижники й мученики, що шанування, які віддаються вам, обертаються на наругу цими черевоугодниками. Ви не вимагаєте ні трапези, що видає приємний запах, ні кухарів. Вони ж у нагороду за чесноту приносять відрижку.
30. До церкви, яка з ідольського капища обернена святим Григорієм на храм Божий
Прадавнім був я містом, яке наповнювали демони, а тепер, відновлене руками Григорія, зробилося храмом Христовим. Покиньте мене, демони!
31. На розкрадачів гробів (1) 12
Коли тебе, лютий звіре, руйнівник гробниці настільки чудової — творіння багатьох рук, допустив усередину себе цей таємний притулок, тоді, скажи мені, що ти побачив там? Чи не гнилість, 5. чи не черепи померлих, чи не кістки людей, що колись жили, бо кажуть, що тут були покладені дружина й чоловік? І не розпалася твоя плоть? Але що ж ти знайшов? Нічого, точно нічого. Втім, злочин твій при тобі. Відійди, відійди від мене геть! Ти будеш покараний за мертвих; 10. не наближайся ж до живих; хоча ще і не померли ми, однак боїмося тебе.
32. Інше
Цього руйнівника гробниць, спустошувача могил, що готовий все зробити для золота, і розкопав цей гріб, найкращий з усіх пам’ятників, — його якщо вб’є хтось з власників цього гробу, коли тільки й тут є власники, 5. віддасть тим заслужене покарання. Але що кажу: уб’є? Хіба скине у стромовини. Що кажу: скине? Хіба відсіче йому обидві руки. Що кажу відсіче? Хіба труп його залишить без поховання. Тоді тільки зазнає справедливої страти; втім, залишиться ще непокараним за те, 10. що все це робив заради блискучого золота
33. Інше (3)
Хто ти, що йдеш до моїх кісток із землекопом і з руками, готовими зруйнувати мій гріб? Жаль! Жаль! Нещасний! Ти не хочеш виявити поваги і до самої краси цієї гробниці. О, як ти гідний того, щоб придушили тебе собою уламки цієї ж гробниці!
34. Інше (4)
Був фригієць Мідас. Він просив, щоб усе в нього оберталося на золото. І він одержує те, що просив, однак вмирає з голоду. Правда, помирає, яким бажав, тобто багатієм, але все-таки помирає. О, якби те ж саме спіткало і тебе, розкопувачу гробів, щоб усі навчилися поважати гробниці!
35. Інше (5)
Як? І на це наклали руки ви, лиходії? І сюди затягло вас оманне золото? Навіть не золото, а тільки надія знайти золото. Така пристрасть — гідна покарання злих!
36. Інше (6)
У цій гробниці немає золота. Якщо хочеш розбагатіти, зробися начальником розбійників, — ось найприбутковіше життя! Але не торкайся мертвих: тебе й самого очікує яка-небудь могила.
37. Інше (7)
Обманувся я, тому що, копаючи цю могилу, думав, що її поважають смертні. Але вони збіглися і до мене мерця, як до багатія, і, оскільки не було в мене нічого іншого, заволоділи моїм гробом.
38. Інше (8)
Розривай, розривай гробницю! Добре знаю, що ти хочеш у мертвого знайти золото; але ти собі самому риєш яму, в яку згодом скине тебе Боже правосуддя. Якщо воно приходить пізно, то з надлишком.
39. Інше (9)
Багато перетерпіла гробниця, а більше той, хто розкопав її. Гробниця і не відчуває того, що перетерпіла, а ти, любителю золота, став притчею для всіх. Якщо помреш, тебе не прийме могила.
40. Інше (10)
Згинь, згинь у людей золото, яке навчило багатих будувати гробниці! Свідком цьому і ця гробниця, тепер уже не схожа і на гробницю. Допоможіть, люди, інакше кому-небудь буде зле.
41. Інше (11)
Нехай обернеться на тебе в попіл те золото, яке виявиться в гробі! Це буде справедливим покаранням тобі, що і в гробах тривожиш давно померлих.
42. Інше (12)
Дивися, кого ти скривдив і кого оголив, розкопуючи гроби і перериваючи порох? Того, хто не може сказати живим, ні що він терпить, ні чи багато було в нього золота в гробу.
43. Інше (13)
Який це Скирон, або Тифей, або велетень приходить грабувати мертвих і мою могилу? Що це? Де гнів, що карає розкопувачів гробів? Пора вже блискавкам нищити злих.
44. Інше (14)
Допоможіть, мерці! Але яка сила в мертвих? Допоможіть, сусіди! Але хто ж інший і згубив мене? Ти баришся ще, Правосуддя? І гробу згубник — золото. Так я буду стояти до останнього вогню.
45. Інше (15)
Правосуддя, судді, закони, судилище, і ви допомагаєте лиходіям! Інакше цей гріб не був би зруйнований неприязною рукою, яка і в давно померлих вимагає золота.
46. Інше (16)
Оброблена земля дає плоди, пісок — золото, шовковичний хробак — тонкі нитки, а гробниця — порох. Якщо ж у тебе і з кісток добувається золото, то не залишай ні однієї кістки в землі: нехай з усіх тече золото!
47. Інше 13
Тричі гідні смерті; за те, що, по-перше: ви змішували тіла нечестивих і тіла вінценосців [-мучеників], і могила священика між ними; по-друге, що гроби, які ви грабували злочинно, самі маючи подібні до них могили, їх продавали 5. часто і давали кожному; по-третє, святотатствували проти мучеників, яких любите. Содоміти, ідіть, винуватці.
48. Інше 14
А. Діти християнські, послухайте. В. Гробниця — ніщо. А. Як же належить засипати ваші могили? В. Але є і всім нагорода та ж. А. Щоб із гробів не бути викинутими чужими ворожими руками? 5. Якщо ж що не мертвий знає те, що тут, це не вирішено, переконаний я, що ти несеш зухвалість загиблого батька. Співбрати по чарці, служителі черева, блюющі, розтовстілі, якими чужими могилами вшануєте мучеників? Благочестям, до неналежної міри? Приборкуйте апетит, 10. і тоді повірю вашому прославлянню мучеників. Г. Шана мученикам — завжди помирати для життя, до великої небесної крові нагадування, гроби ж померлим. Як сідалища нам установлюються далеким камінням, тому це не гроби. 15. Мученики кров’ю вилили велике жертовне узливання Богові, і тепер гідний Божественний дар сприйняли: піднесення 15, гімни, народи, душ шанування. Але від гробниць тікайте, піклувальники мертвих, слухайтеся мучеників.
49. Інше (17)
Видно, людині вже нудно проводити по землі борони плугом, перепливати море, брати до рук всезнищуючий спис, а тільки б з киркою і з жорстоким серцем у грудях, входячи в гробниці батьків, шукати там золото, коли і мою красиву гробницю розкопав якийсь нечестивець заради наживи.
50. Інше (18)
Сім на світі чудес: стіни, статуя, сади, піраміди, храм, ще статуя і гробниця. Восьмим же чудом була я — величезна, висока гробниця, що далеко вгорі піднялася на цих стрімчаках. 5. Але, будучи першою за славою у померлих, викликала тепер ненаситність твоєї шаленої руки, людиновбивця.
51. Інше (19)
Був час, коли непохитно стояла я, гробниця, багато чим перевищуючи вершину гори, як здалеку видно стрімчак, а тепер похитнув мене заради золота домашній звір, і я уражена руками сусіда.
52. Інше (20)
Хто розкрав цю могилу, яку з усіх боків обіймає собою вінець із чотиригранного каміння, той вартий, щоб його самого укласти в цей пам’ятник і отвір негайно закрити над нечестивцем.
53. Інше (21)
Злочинну справу бачив я на дорозі — розкопану могилу. Всьому цьому виною підступне золото. Але якщо й добув ти собі в ній золото, то знайшов погане. А якщо вийшов з могили ні з чим, то марно замислив таку нечестиву справу.
54. Інше (22)
Скільки разів мінялося при мені людське життя! Однак і я не уникла рук згубника сусіда. Не боячись ні Бога, ні святості померлих, немилосердно перекинув він на землю мене, гробницю, що велично стояла тут.
55. Інше (23)
Тікайте всі геть від цього лиходія — спустошувача гробів, коли він так легко зруйнував таку громаду, а не сам швидше нею присипаний! Далі, далі біжіть від нього! Цим ми догодимо померлим.
56. Інше (24)
Жаль! Жаль! Дивлячись на цей високо споруджений, але вже зруйнований пам’ятник, передбачаю близьке нещастя, що загрожує розкопачам гробів і околишнім жителям. Але ворог не мине страти, а наша справа — пролити сльози за померлих.
57. Інше (25)
Велична гробниця Мавзолів. Але вона у повазі в карійців. Там немає руки, що розкрадає гроби. А я відрізнявся своєю пишнотою в каппадокійців, і дивися, чого зазнав! Напишіть на ганебному стовпі ім’я вбивці мертвих.
58. Інше (26)
Під горою стояла стіна, і потім вона впала; з купи ж каміння, що лежало поряд, як пагорб, піднялася я, гробниця. Але що це значило для золотолюбців? Ніщо. Вони розтрощили мене дощенту.
59. Інше (27)
У мертвих і пам’ятники мертві. А хто споруджує чудову гробницю пороху, той нехай і постраждає за це, тому що ця людина не розкрала б мого гробу, якби і від мерців не сподівалася одержати золото.
60. Інше (28)
Який це пам’ятник і чий? — Не знаю; на стовпі не видно напису, бо перекинутий він раніше за гробницю. А якого часу? — Робота пам’ятника давня. Скажи ж, чия заздрість розкрала це? — Злочинні руки сусіда. Що хотілося їм знайти? Золотий обвідець.
61. Інше (29)
Хто проходитиме повз мою гробницю, нехай знає, що я потерпів цю образу від нового спадкоємця. Хоча в мене не було ні золота, ні срібла, однак краса цих блискучих зводів подала думку, що в мене є і те і інше.
62. Інше (30)
Стань ближче і плач, дивлячись на цей пам’ятник померлого. І я був колись величний, а тепер служу пам’ятником на гробі бідняка. Не будуй гробниці, другий смертний! Що буде з нею, крім того, що буде зруйнована золотолюбною рукою?
63. Інше (31)
Вічність, заклепи похмурої смерті, глибини похмурого забуття, мерці! Хто і як смів підняти руки на мою гробницю? Як наважився? І святість померлих не оберігає їх?
64. Інше (32)
Я, гробниця, покриваюся ганебними ранами, вся понівечена, як людина на згубній війні. Невже це угодно смертним? І який протизаконний привід! З мене витягають мерця, начебто золото.
65. Інше (33)
Богом, заступником подорожніх, благаю кожного, хто проходить повз мою гробницю, сказати: «Нехай зазнає того ж і сам, хто зробив це!» Не знаю, якого мерця має у собі гробниця, але, проливши на неї сльози, скажу: нехай зазнає того ж і сам, хто зробив це!
66. Інше (34)
Покинувши все, і земні глибини і межі моря, ідеш до мене, бажаючи знайти золото в мого мерця. У мене є мертве тіло і гнів померлого. Хто прийде, з охотою віддам це бажаючому.
67. Інше (35)
Якби дав я тобі золото один на один, чи не беріг би ти взяте в мене? А інакше я назвав би тебе дуже злочестивим. А якщо тепер розриваєш могилу, де прихована недоторкана застава, і робиш це для золота, то скажи, чого ти гідний.
68. Інше (36)
Заривай у землю живих, бо для чого заривати мертвих? Ті достойні могили, які попустили так жити тобі — ганьбителю померлих і золотолюбцю.
69. Інше (37)
І ти, нещасний, тими ж долонями дерзновенно прийматимеш таємничу Їжу, тими ж руками обійматимеш Бога, якими розкопав мою могилу? Невже праведним немає ніякої переваги, коли й ти уникаєш терезів правосуддя?
70. Інше (38, 39)
Що це за вірність, о люба земле, коли ти згубила після смерті того мерця, якого довірив я твоїм надрам? Не земля похитнула мене, а розтрощила зла людина і заради користі вдерлася всередину мене.
Колись були два притулки — Бог і мрець. Але Бог милостивий до тих, що вдаються до Нього, а чи буде милостивим мрець — побачить це розкрадач гробниць.
71. Інше
Нехай скоріше Еринії віднесуть тебе, я ж оплакуватиму мертвих, буду оплакувати твоїх рук злодіяння. Гробарі перестаньте, перестаньте в глибинах землі мертвих ховати, ховайте краще могили руйнівників.
72. Інше (40)
Тебе, звичайно, мучитиме совість, а я оплакуватиму померлих, оплакуватиму злодіяння твоєї руки.
Перестаньте будувати гробниці, перестаньте ховати померлих у земній глибині — дайте місце розкрадачам гробів!
І це хитра вигадка грабарів — будувати такі пам’ятники, щоб знайти золотолюбиву руку!
Що тебе, ненаситний, навело на думку домагатися такої біди для жалюгідного й непостійного прибутку?
73. Інше (41)
Не потрібні ви більше, стовпи і гробниці — пам’ятники мертвим. Не буду вже сповіщати про померлих спорудженням над ними пам’ятників після того, як сусід розкидав мою славну могилу. Ти, люба земле, приймай від мене мерців!
74. Інше (42)
Стовпи, кам’яні в горах могили — праця велетнів, не зотліваюча пам’ять померлих! Нехай усе це вивергне, здригнувшись, земля, і тим допоможе моїм мерцям, на яких нападає згубна рука, озброївшись залізом.
75. Інше (43)
Коли ти, лютий титане, розкопував на горі знамениту могилу, як насмілився подивитися на мерців? І коли дивився, як наклав руки на кістки? Або, можливо, й затримали б тебе там, якби можна було тобі мати одну з ними могилу.
76. Інше (44)
Гробниці, сторожові вежі, гори і подорожні, оплачте мою могилу, оплачте розкрадача гробів! А ти, ехо, повторюй з околишніх стрімчаків останні слова: «Оплачте розкрадача гробів!»
77. Інше 16
Могильні пагорби, гори, подорожні, плачте над гробом моїм, плачте і над гробокопачем. Ехо від високих скель голос мій відбиває: плачте над гробокопачем.
78. Інше (45)
Убивайте, розкрадайте, злі раби низької користі: ніхто вже не стримає вашого сріблолюбства! Якщо заради золота і на це зважився ти, злочинний лиходію, то на все накладеш свою хижацьку руку.
79. Інше (46)
Ця людина з порожньої надії розкопала мою дорогу для мене могилу — єдине надбання, що залишилося мені після смерті. І його який-небудь лиходій нехай уб’є своїми руками і, убивши, кине далеко від гробу батьків!
80. Інше (47)
Хто зруйнував дорогу для мене гробницю, яка на вершині високої гори здіймалася, як гора? Золото вигострило меч у людей, золото згубило ненаситного плавателя у хвилях весняного потоку; 5. надія одержати золото зруйнувала і мене — величезну й прекрасну гробницю. Для людей несправедливих усе нижче від золота.
Нерідко подорожній віддавав землі занесене хвилями тіло мореплавця, нерідко інший ховав умертвленого звіром і навіть кого сам убив на війні. 10. А я похований був чужими руками, але сусід розкопав мій гріб.
81. Інше (49)
Яке ти зло, о підступне й немилосердне золото! І на живих, і на мертвих здіймаєш несправедливу руку. Кому для збереження віддав я свій гріб і свої кістки, ті злочинницькі руки мене і згубили.
82. Інше (50)
Усе скінчилося: ми жартуємо над мерцями; у живих немає вже ніякої поваги до померлих! Подивися на цей гріб. Такий був прекрасний, був дивом для подорожніх, дивом для околишніх жителів; але надія отримати золото і його згубила.
83. Інше (51)
Хоч де помру я, благаю вас: киньте тіло моє в ріку або псам, або віддайте в їжу всепоїдаючому вогню. Це краще, ніж гинути від золотолюбних рук. А їх і боюся, дивлячись на цей гріб, що зазнав такого руйнування.
84. Інше (52)
Колись цар Кір, шукаючи золото, відкрив одну царську гробницю і знайшов у ній такий напис: «Розкривати гроби — ненаситна справа руки». Так і ти не святими теж руками розкрив цей величний надгробний пам’ятник.
85. Інше (53)
Хто недобрий до живих, той, можливо, ще допоможе померлим. А хто не допомагає померлим, той ніколи не допоможе живим. Так і ти, коли розкрадав гроби померлих, ніколи вже не простягнеш священної руки до непомерлих.
86. Інше (54)
Запевняю тебе, що немає в мене нічого: лежу тут бідний мрець. Ось і в цьому гробі не було золота, але він розкопаний. Золотолюбцям все доступне. Тікай звідси, правосуддя!
87. Інше 17
Могили до мертвих: допоможіть і скажіть все, як якийсь дикун турбує гроби. Мертві з могил: що нам робити? Знову нас підняли, і на вбитому бику залишає землю Діке.
88. Інше
Усе загинуло. Ми знущаємося з мертвих. Уже ніякого сорому немає в живих за мертвих. Зі здивуванням дивлюся на цей гріб, який надія на золото знищила, диво для подорожніх, диво для тих, що живуть навколо.
89. Інше (55)
Якщо такий пам’ятник спорудив ти померлому, це ще не велике чудо. А якщо зруйнував такий пам’ятник, то славний будеш у нащадків, а дехто зарахує тебе до великих лиходіїв, бо ти зруйнував гріб, який приводить у тремтіння і вбивць.
90. Інше (56)
Як на родосців дощем падало золото, так тобі з могили приноситься залізом золото, а з ним і лихо. Розкопуй же, розкопуй усі могили; можливо, яка-небудь із них, обвалившись, задушить і тебе, а тим дасть допомогу мерцям.
91. Інше (57)
Я була гробниця, але тепер уже не гробниця, а купа каміння. Так було угодно золотолюбцям. Де ж правосуддя?
Жаль! Жаль! Став я порохом, але не уник злочинних рук. Що гірше за золото?
5. Боюся за людський рід, якщо й тебе, гробнице, насмілився хтось непреподобними руками перевернути на землю.
Я, гробниця, як вежа, стояла на горі, але людські руки зрівняли мене із землею. Який закон дозволив це?
Ця обитель належала мені, мерцю, але залізо проникло і в мою могилу. Нехай і твоїм домом заволодіє інший!
10. Заступ потрібний на ріллі, але геть від моєї могили, геть! У мене немає нічого, крім гнівних мерців.
Якби чекав я тебе, ненаситний спустошувачу гробів, то тут висіли б і кіл, і колесо.
Для чого ти тривожиш мене — порожній гріб? Тільки кістки і порох приховую в собі для тих, що приходять.
92. Інше (58)
Я, гробниця, вища за всі гробниці, але й мене разом з іншими розкрила рука вбивці! І мене пограбувала рука вбивці! Смертні, не будуйте більше надгробних пам’ятників і не робіть поховань. Збирайтеся до мертвих тіл, пси! А люди, ці шукачі золота, і з пороху мерців витягають уже золото.
93. Інше (59)
Один спорудив гробницю, а ти знищив її. Нехай і тобі, якщо дозволено, спорудить один гробницю, а інший скине її на землю!
І на мерців уже наклали руки золотолюбці. Мерці, тікайте, якщо можна, із гробів.
5. Для чого тривожиш мене? Тільки тендітні черепи мерців вміщаю я у собі. Усе багатство гробниць — кістки.
Тікай від демонів, які тут поселилися! А більше нічого немає в мені, гробниці. Усе багатство гробниць — кістки.
Якби весь гріб була золота обитель, і тоді, золотолюбцю, 10. не належало б тобі піднімати своєї руки на померлих.
Усім володієте ви, живі, а мені, мерцю, дісталося небагато каміння, і воно для мене дороге. Пожалій же мерців!
15. Я не золота обитель, для чого ж спустошують і мене? У мене, гробниці, яку ти тривожиш, усе багатство — мрець.
Я, гробниця, була славою околишніх жителів, а тепер стала пам’ятником дуже злочинної руки.
Якщо в тебе занадто золотолюбне серце, 20. викопуй собі золото в іншому місці, а в мене немає нічого, крім зотлілого похоронного одягу.
Не залишай мерця оголеним напоказ людям, інакше і тебе інший оголить, а золото в основному тільки сонна мрія.
Для смертних стало недостатньо накладати руку на смертних. Навпаки, ви поспішаєте брати золото і з мерців.
25. Допоможіть і своїм гробницям ви, які бачите цей зруйнований пам’ятник. Подивіться, який цей розкрадач гробів!
Хто мене, з давнього часу закритого нерухливим камінням, напоказ смертним виставив бідним мерцем?
Для чого ти, нещасний, зруйнував мою могилу? 30. Нехай припинить Бог і твоє життя, о золотолюбне чудовисько!
Клянуся померлими, клянуся самим тартаром, ніколи не звертати доброзичливого погляду на розкрадача гробів!
Гори й стрімчаки, плачте над моїм гробом, як над одним з товаришів; усякий же камінь нехай упаде на того, хто доторкнеться до тебе залізом!
35. Був я багатий, а тепер злиденний; гробниця величезна, а золота всередині немає. Нехай знає це той, хто готує наругу недоторканному притулку мерця!
Хоча без відпочинку дощенту розкопуватимеш моє підземне житло, однак кінцем усього цього буде для тебе праця. У мене немає нічого, крім кісток.
40. Руйнуйте, руйнуйте! Гробниця багато дає золота любителям каміння, а все інше — порох.
Люба земле, не приймай у свої надра, коли помре той, хто насолоджувався вигодами від розкрадання гробів!
Приходило залізо насміятися наді мною, уже не живим, і знайти в мене золото, але знайшло злиденного мерця.
94. Інше (60)
Тартар для деяких вигадка, тому що інакше ця людина не відкрила б гробу. О правосуддя, яке ти повільне!
О правосуддя! Яке ти повільне! І тартар уже не страшний, бо інакше ця людина не відкрила б гробу.
- У ТСО надписи № 5 і 6 публікувалися без назви в циклі «Філагрію на його терпіння», під № 2 і 3. — Ред. [↩]
- У ТСО надписи № 8 і 9 публікувалися без назви в циклі «Лихословцю», під № 2 і 3. — Ред. [↩]
- У TCO надписи № 10, 11, 12 публікувалися без назви в циклі «До ченців», під № з 2-го по 4-й. — Ред. [↩]
- Перекладено для цього видання за PG. T. 38. Соl. 88. — Ред. [↩]
- У ТСО надпис № 14 публікувався без назви в циклі «До ченців», під № 12. — Ред. [↩]
- Синизакти від грец. συνείσακτος або ἀγαπητός «улюблений», «закоханий»; дослівно «введений разом» — так називалися в ранній Церкві ті особи різної статі, що жили разом дівственним (чернечим) життям. Святителі Григорій Богослов і Іоан Золотоустий різко критикували цей інститут за профанацію високого ідеалу цнотливого чернечого життя. — Ред. [↩]
- У ТСО надписи № 15 і 16 публікувалися без назви в циклі «До ченців», під № 5 і 6. — Ред. [↩]
- У ТСО надписи № 17 і 18 публікувалися без назви в циклі «До ченців», під № 7 і 9. — Ред. [↩]
- У ТСО надписи № 19 і 20 публікувалися без назви в циклі «До ченців», під № 8 і 13. — Ред. [↩]
- У TCO надписи № 22 і 23 публікувалися без назви в циклі «Не слід обмовляти тих, хто живе чисто…», під № 2 і 3. — Ред. [↩]
- У ТСО надписи № 27-29 публікувалися без назви в циклі «На тих, які при гробницях…», під № 2, 3 і 4. — Ред. [↩]
- Нумерація в дужках показує порядок твору в TCO. — Ред. [↩]
- Надписи № 47 і 48 перекладені для цього видання за PG. Т. 37. Соl. 107-109. — Ред. [↩]
- Розмова між А — поетом, В — грабіжником гробниць, і С або Г — учнями. Із тлумачення Боєвіна, Мураторі не насмілився приписувати цей вірш Григорієві. [↩]
- Схолія — священні храми. [↩]
- Перекладено для цього видання за PG. Т. 38. Соl. 120. — Ред. [↩]
- Надписи № 87 і 88 перекладено для цього видання за PG. T. 38. Соl. 124-125. — Ред. [↩]
