Епітафії
1. Навкратію, братові Василія Великого
Одного разу Навкратій поринув у річковий вир, щоб у глибині розплутати від каменю рибальські сіті, але сіті розплутати не міг, а сам був утриманий ними у водах. Скажи мені, Слово, чому сіті замість риби вловили рибалку? А я гадаю, що зразок чистого життя — Навкратій витяг для себе з вод і благодать, і смерть.
2. Інше
Навкратій скінчив життя в безодні заздрої ріки, заплутавшись у мотузках зануреної в глибину сіті. Навчися із цього, що смертельними є забави цього життя, з якого викрадений цей молодий кінь, що високо несеться.
3. Інше
Навкратій, заплутавшись у мотузках рибальської сіті, визволився від уз цього життя.
4. Мартиніану
Перед тобою гори й море, нечестивцю! Користуйся рівнинами, засіяними пшеницею, і отарами чотириногих. Таланти золота й срібла, самоцвіти й тонкі шовкові нитки — 5. усе це життя приносить у дарунок живим. А померлим залишається небагато каміння, і те їм дороге. Але ти й на це здіймаєш руку, нещасний, не боячись, що інший, за твоїми ж законами, але більш правдивими руками, може зруйнувати і твою могилу.
5. Софістові Проересію
Не дуже величайся після цього Кекропсове місто! Невеликий світильник неможливо порівнювати із сонцем, і іншому смертному не можна сперечатися в красномовстві із Проересієм, котрий колись зворушував світ новонародженими промовами. Аттика знову прогриміла громом. А весь сонм славнозвісних софістів поступився Проересію. Поступився, однак заздрість і Проересія підкорила смерті. Не славні тепер стали Афіни; тікайте, юнаки, з Кекропсового міста!
6. Кесарію
Немилостивий цей гріб. Я ніяк не очікував, що перші ховатимуть останніх. Однак він прийняв у себе Кесарія, знаменитого сина знаменитих батьків, і прийняв раніше, ніж батьків. Яка в тому справедливість? Не гріб у цьому винний, не дорікай йому: це справа заздрості. Чи могла вона терпляче бачити, що юний премудріший за старців?
7. Інше
Правда, що ти, Григорію, мав такого сина, котрий і красою, і мудрістю перевершував смертних і користувався дружбою царя; однак не думав я, щоб він був зовсім не підвладний невблаганній смерті. Але що говорить гріб? Будь терплячим! Хоча помер Кесарій, однак замість улюбленого сина в тебе залишилася велика його слава.
8. Інше
Ми вже дозріли для могили, коли каменярі клали цей камінь для нашої старості. Так, вони клали для нас, а камінь дістався, кому не належало, дістався Кесарію, останньому з наших дітей. Велике, велике наше горе, сину! Але прийми скоріше нас, які поспішають у нашу могилу!
9. Інше
Цей камінь ставили батьки для свого гробу в тому очікуванні, що вже залишається невелика частка їхнього життя. Але проти бажання вони виявили тим гірку послугу синові Кесарію, тому що він раніше за них пішов з життя.
10. Інше
Моя старість уповільнилась на землі, а улюбленіший із дітей Кесарій замість батька одержав цей камінь. Який у цьому закон? Яке правосуддя? Як благозволив це Ти, о Царю смертних? Для одного таке довге життя! Для іншого така поспішна смерть?
11. Інше
Не хвалю, не хвалю того, що ти, Кесарію, із усіх наших надбань обрав один дар, і саме цю могилу. Який гіркий цей камінь старим батькам! Так захотіла заздрість. І наскільки тривалим стало наше життя від таких прикростей!
12. Інше
І в геометрії, і в пізнанні положення небес, і в логічному мистецтві змагатися, і в граматиці, і в лікарській науці, і в силі красномовства, один ти, Кесарію, крилатим своїм розумом осягнув усю мудрість, яка доступна тонкому розуму людському. А тепер, жаль, жаль, як і будь-хто інший став ти жменею пороху.
13. Інше
Славний Кесарію, все ти залишив своїм єдиноутробним і замість усього обираєш невелику могилу. Ні геометрія, ні зірки, положення яких знав ти, ні лікарська наука, ніщо не захистило від смерті.
14. Інше
Прекрасний, славний, іменитий, першим у всякій мудрості був ти, Кесарію, коли тебе, прекраснішого з лікарів, ми відпускали з батьківщини до царя. І жаль! З Віфінії прийняли назад один твій порох.
15. Інше
Хоча уник ти страшної небезпеки під час жахливих землетрусів, коли місто Нікея зрівнялось із землею, однак втратив життя від жорстокої хвороби, і цнотливою юністю і мудрістю прикрашений Кесарій.
16. Інше
Я, гріб, вміщаю в собі кращого із синів Григорія і богобоязливої Нонни, шляхетного Кесарія, котрий був чудовим даром слова, високим при царському дворі і блискавкою осяяв кінці землі.
17. Інше
Коли помер Кесарій, засмутився двір царський, упали духом каппадокійці і загинуло все, що ще залишалося в людей прекрасного, навіть і язики одяглися хмарою мовчання.
18. Інше 1
Якщо якимось деревом стане горе або каменем, якщо якесь джерело плачу потече, каміння, ріки, дерева — будьте сумними, усі сусіди Кесарія й друзі його. 5. Кесарій всіма шанований і голос царів, о горе! Він зійшов у пекло.
19. Інше
Ось що пише Григорієва рука: уболіваючи за прекрасного брата, проповідую смертним зненавидіти теперішнє життя. Хто подібний до Кесарія красою? Хто своєю мудрістю в такі роки досяг такої слави, як він? Ніхто з жителів землі. Але і Кесарій відлетів з життя, як троянда з терня, як роса з листя дерев.
20. Інше
Мученики, будьте милостивими співжителями і в своє лоно прийміть кров Григорія, Григорія і великославної Нонни, — прийміть з’єднаних укупі і благочестям, і священними гробами!
22. Горгонії
Тут лежить улюблена дочка Григорія і Нонни, таїнниця пренебесного життя, Горгонія.
23. Інше 2
Немає Горгонії: землі залишила вона лише кості, все ж інше добропобідні мученики піднесли в гарнеє.
24. Інше
Майно, і плоть, і кістки — все принісши в дар Христу, Горгонія залишила одного чоловіка, але і його ненадовго, а тепер раптово захопила до себе і славного Аліпія. 5. Блаженний чоловік і блаженніша дружина, залишивши скверни в купелі, живете відродженими!
25. Лівії
Один будинок, але внизу могила, а вгорі храм; гробниця — храмобудівничим, храм — добропобідним мученикам. І храмобудівничі покриті вже солодким порохом, а це ти, Лівіє, блаженна дружина Амфілохія, і ти, 5. найпрекрасніший із синів, Євфимій! Прийміть же їх, свідки істини; прийміть і тих, які ще залишилися серед живих!
26. Інше 3
Краще б жити тобі, Лівіє, і твоїм улюбленим дітям! Краще б досягти тобі воріт старості! Але тепер ще прекрасну, яка ще блищить квітами юності, скрушила тебе передчасна смерть. А чоловік твій, Амфілохій, замість доброї і розумної дружини, 5. жаль! жаль! має перед собою жалюгідну гробницю.
27. Інше
Жаль! Жаль! І Лівію покриває порох. Ніколи не подумав би, що ця жінка була смертна, дивлячись на її зовнішність, лагідність і цнотливість, якими вона перевершувала всю свою стать. 5. Тому тебе й померлу вшанували таким гробом троє твоїх синів і чоловік твій Амфілохій.
28. Євфимію
Справді було подружжя, подружжя священне, у двох тілах єдина душа, і по крові, і по славі, і по мудрості, по всьому рідні брати, два Амфілохієві сини, Євфимій та Амфілохій — 5. світлі зірки для всіх каппадокійців. Але грізно на обох дивилася заздрість і одного позбавила життя, а другого залишила; але в ньому вже одна половина Амфілохія.
29. Інше 4
Оратор між ораторами, співак між співаками, слава своєї батьківщини, слава своїх батьків, який тільки-но юнацьких років досяг, і недавно в чертог свій закликав любов, помер Євфимій. Який жаль! 5. Замість діви знайшов він собі гріб, і після днів передшлюбних веселощів настав день плачу.
30. Інше
Двадцятилітній Євфимій настільки був знайомий з еллінською і авзонською музою, наскільки інший не ознайомився б і з однією з них. Він сяяв і красою, і доброзичливістю. Але тепер зійшов у землю. Жаль! Жаль! Як скороспішна заздрість у роздумах добрих!
31. Інше
Світло засяяв людям Євфимій, але ненадовго, тому що й блиск блискавки буває нетривалий; засяяв же разом і мудрістю, і зовнішньою красою, і благосердям. Усе це становило колись славу каппадокійців, а тепер стало причиною сліз.
32. Інше 5
Засяяв серед людей великий Євфимій, але не на довгий час, адже й у блискавки коротке світло. Засяяв одночасно і мудрістю, і виглядом, і серцем, і все це, що колись було славою Каппадокії, а тепер обернулося на ридання.
33. Інше
Хто це, чий він? Амфілохія Євфимій лежить тут, цей, що усім каппадокійцям [улюблений] заради вуст [його], цей, якого Харити Музам дали; вони — Гіменеї між воротами; але прийшла найшвидша заздрість.
34. Інше
Плачте, джерела, ріки, гаї, солодкоспівні птахи, що з вершини дерев прекрасно вражаєте слух, вітерці, що своїм шелестом навіюють тонкий сон, 5. і квітники зібраних разом Харит! А тебе, чарівний сад Євфиміїв, наскільки славним зробив померлий Євфимій, бо ти маєш його ім’я! Якщо був хто прекраснішим за всіх юнаків, то це Євфимій. Якщо є яке поле прекрасніше за всі поля, то це його Елізій. Тому й зібралися разом усі Харити. Хоча покинув життя Євфимій, 10. однак залишив своє ім’я цьому чудовому місцю.
35. Інше
Харити Музам кажуть: «Що скажемо ми? Ні зображення ніякого, [що вийшло] з-під наших рук для Євфимія серед людей». Музи ж Харитам відповідають: «Оскільки заздрість підступна, нехай так і буде, для нас же нехай клятва буде тверда, що не повстане ніяка така подоба серед людей».
36. Інше
Джерела, ріки й гаї, птахи, дзвінкі прекрасні на гілках, сопілки, що своїм диханням навівають слабкий сон, і сади Харит, воєдино зібрані, плачте. О краса Євфимія! Адже тобі помираючому Євфимію славне ім’я повертає.
37. Елладію
Твій розум, Елладію, завжди перебував на небі, на дольній землі не утверджував ти і малого сліду, а тому і відійшов так швидко із землі. А порох твій обійме єдиноутробний твій брат Евлалій.
38. Інше 6
Я, обитель мучеників, тримаю в собі юного, але великого для Христа і посивілого розумом Елладія. І нема чому дивуватися, тому що і він терпляче ніс скорботи, як мученики, коли погашав у собі боротьбу заздрого супротивника.
39. Інше
Ледь дихав ти на землі, поступаючись потребам плоті, більшу ж частину життя мав уже на небі, о велика слава Христова, Елладію! А якщо дуже швидко ти звільнився від уз, то й це — нагорода за твої труди.
40. Мартиніану 7
Якщо у водах є для невірних який-небудь сухий Тантал, якщо є який-небудь камінь над головою, що завжди загрожує, розривається птахами нестаріюча печінка нечестивого, вогненна ріка, безсмертний морок, 5. глибини безодні, демони звіроподібні та інші, що викликають трепет покарання пекла; кожен, хто Мартиніану славному зашкодить, зрушивши надгробок, усе те страшне знайде [на покарання].
41. Інше
Ріки й море, тобі, нечестивий, і рівнинами насолоджуйся родючими, отарами чотириногих, тобі й золота таланти, і срібло, шляхетне каміння й сирійська тонка вовна. 5. Усе життя — живучим; мале каміння улюблене — смертним; ти ж дай мені цю руку, і щоб жоден негідник не пошкодив твоєї могили, [і захисти її] твоїми законами і руками справедливішими.
42. Інше 8
Коли Мартиніан вступив у спільну для всіх матір землю, тоді заплакали всі міста Авзонїї, жителі всієї Сицилїї і широкі краї землі обстригли собі волосся, бо відійшла від людей сама Феміда. Але ми, замість тебе обіймаючи твою славну могилу, завжди будемо показувати її тим, що приходять, як щось священне.
43. Інше
Послухайте, христоносці і ви, котрим відомі права живих і шана, що личить померлим! Усе я залишив — царський двір, батьківщину, рід, славу. Жаль! Жаль! У всьому мав я перевагу, однак тепер шанований усіма Мартиніан став невеликою жменею пороху. Зроніть же сльозу на мою могилу, але не накладайте на неї рук!
44. Інше
Я, гробниця, вміщаю в собі шляхетного Мартиніана, віршотворця, витію, суддю, чудового у всьому, переможця на морях, войовничого на суші. Але геть від могили, поки не потерпіли чого поганого!
45. Інше
Не оголошуйте війни померлим, лиходії; багато і живих. Не оголошуйте війни померлим. Я, Мартиніан, наказую це всім живим! Несправедливо заздрити мертвим у тому, що є в них кілька каменів.
46. Інше 9
О Фемідо! Як колись я приводив чаші міст у рух, о жахливі покарання для душ нечестивих! Цей несе моєму камінню стогнуче залізо. Цей — мені! О горе, горе! Де ж камінь Сізіфа?
47. Інше
Щасливий, у добрій старості, безболісно, займаючи перше місце при царському дворі, досягнувши висоти священної мудрості, помер я, якщо ви чули про якого-небудь Мартиніана. Але геть від моєї гробниці; не заносьте на мене неприязних рук!
48. Інше
Відійди, відійди геть! Ти чиниш недобре — тривожиш каміння і мою могилу. Відійди! Я, Мартиніан, приносив користь живим і мертвий маю тут чималу силу.
49. Інше
Велика похвала каппадокійців, пресвітлий Мартиніан, і могилу твою шануємо ми, смертні! Ти колись становив силу градоправителів у царських твердинях, а зброєю придбав Сиканію і Лівію.
50. Інше
Клянемося державою безсмертного і царюючого в небесах Бога, клянемося душами померлих і твоїм порохом, знаменитий Мартиніане, клянемося тобі, що на твій пам’ятник і на твою гробницю як на святиню ніколи, ніколи не піднімемо руки.
51. Інше
Рим, царі мої й кінці землі — ось пам’ятники Мартиніану, яких не зруйнує час. Однак боюся за цю невелику могилу, щоб їй не потерпіти чого-небудь, бо в багатьох руки не святі.
52. Інше
Ось надгробний камінь славного Мартиніана, якщо чув ти про римського правителя зі шляхетних каппадокійців, котрий прикрашався чеснотами всякого ролу. Шануючи його порох, поцілуйте пам’ятник і могилу.
53. Інше
Ніколи не піднімав я руки на померлих і не шукав собі добра в гробницях — клянуся в цьому правосуддям і померлими. Тому і ти не занось заліза на моє каміння; а якщо занесеш, нехай упаде це на твою голову! Ось про що просить тебе Мартиніан. Якщо слава моя дорога тобі, то нехай завжди стоїть моя гробниця!
54. Емілії, матері св. Василія Великого
Хто б сказав це? Померла Емілія, котра дарувала світу світло стількох чудових дітей, і синів і дочок, шлюбних і безшлюбних, вона одна в людському роді була і благодітна, і багатодітна! 5. Тому що від неї народилися три славні ієреї. Сама — дружина ієрея, і близькі її як воїнство небесне. Дивуюся, бачачи численне і знамените покоління великої Емілії — це повне плодоносіння її утроби. Чому, 10. якщо Емілію назву Христовим надбанням, благочестивою кров’ю, то скажу цим не багато. Такий корінь, така священна нагорода твоєму благочестю, о сповнена досконалостей, тобто шана твоїх дітей, з якими ти мала одне прагнення!
55. Батькові
Столітній, переступив за межі людського життя, сорок років у дусі 10 і на престолі, лагідний, солодкомовний, світлий проповідник Тройці, Григорій споживає тут тілом глибокий сон, 5. окрилена ж душа його преселилася до Бога. А ви, ієреї, з повагою цілуйте і його гріб!
56. Інше 11
Мене, що був дикою маслиною, великий Бог покликав до Себе, як не останню вівцю поставив вождем Свого стада, дарував же мені щастя від богомудрого ребра. Обоє ми досягли блаженної старості. 5. Найулюбленішого зі своїх дітей присвятив я Богові. А якщо кончина спіткала мене, Григорія, це не дивно: я смертний.
57. Інше
Якщо хто, як Мойсей на горі, був таїнником, що слухав чистий голос, то це розум великого Григорія. Його, що стояв раніше вдалині, благодать зробила великим архієреєм, а тепер поставляє біля Святої Тройці.
58. Інше
Сам я прикрасив храм Богові і Григорія дав чистій Тройці, щоб він був світлим ієреєм, вісником істини, гучномовним пастирем людей, цнотливим захисником тієї й іншої мудрості. 5. Сину мій, намагайся у всьому іншому перевершити батька, а в лагідності будь гідним його; більшого й бажати неможливо; керуючись нею, зустрінеш, блаженний, глибоку старість.
59. Інше
Тут лежу я — спочатку не вівця Христова, потім найкраща з овець, потім пастир, а потім батько і пастир пастирів, котрий приводить у спілкування смертних з великим безсмертним Богом, Григорій, Григоріїв батько.
60. Інше
Щасливий, благодітний, у старості добрій помер я — Григорій, архієрей і батько архієрея. Чого ж більше? Хоча й не рано прийшов я в багатоплідний виноградник, однак одержую винагороду більшу, ніж ті, що прийшли раніше за мене.
61. Інше
Я, Григорій, пастир добрий, що лагідними вдачами виховав Христу більшу частину стада, хоча не святого кореня паросток; однак глава побожного подружжя і трьох дітей 5. керував одностайною паствою і відійшов звідси, сповнений земних і небесних років.
62. Інше
Григорій, узятий звідси (о чудо!), і благодать і свтілосяйність Духа поклав на улюбленого сина.
63. Інше
Перлина невелика, але царює між самоцвітами. Малий і Віфлеєм, але христоносний. Так і я, Григорій, одержав у долю малу, щоправда, однак найпрекраснішу паству. Про неї прошу і тебе, улюблений сину, будь її вождем.
64. Інше
Пастирську сопілку вклав у твої руки я, Григорій. А ти, сину, грай на ній, як вправний пастир; усім відчиняй двері життя і в батьківський гріб зійди дозрілим.
65. Інше
Засяяло колись світло учням, перед котрими Христос преобразився на горі; засяяли світло і розум чистого Григорія, коли він утік від ідольського мороку. Оскільки ж він очистився вознесеними ним жертвами, то й досі веде свій народ.
66. Матері, котра померла у святилищі
У кожному слові й ділі опорою для тебе, матір моя, був день Господній; усякий плач вшановувала ти плачем, але уступала тільки святам; свідком веселощів і скорбот мала храм. 5. Кожне місце полите твоїми слізьми, але єдиним хрестом перемагались і сльози. Жертвоприємна Трапеза ніколи не бачила твоєї спини; через вуста твої не проходило скверне слово; на ніжних твоїх щоках, таїннице, не мав собі місця сміх. 10. Промовчу про таємні труди твої, блаженна, — вони були внутрішні. А зовнішні труди твої всім відомі, тому й тіло своє залишила ти у Божому храмі.
67. Інше 12
Як знемогли прекрасні коліна Нонни? Як зімкнулися вуста її? Чому не проливає вона сліз із очей? Інші волають біля гробниці. Ця Трапеза вже не має плодоносінь великої руки; 5. порожнє місце, де стояла її непорочна нога. Ієреї не покладають на голову тремтячої руки. Що робитимете ви, вдови й сироти? І дівство, і благовлаштований шлюб обстригли своє волосся. Та, що прикрашалася ними, все віддає землі після того, 10. як своє зігнуте тіло залишила в храмі.
68. Інше
Премудра Сарра, котра шанує улюбленого чоловіка, але ти, матір моя, доброго чоловіка, що далекий був від світла, підготувала до того, щоб він став раніше християнином, а потім великим ієреєм. Ти — Анна; ти й народила після молитви улюбленого сина, 5. і принесла в дар храму чистого служителя Самуїла. Але була й інша Анна, котра великого Христа прийняла у своє лоно. І слави обох сподобилася Нонна; наостанку ж, молячись у храмі, скинула із себе любе нам тіло.
69. Інше
Жерло вогняної Етни довело про тебе, дарма надимаючий себе Емпедокле, що ти смертний. А Нонна не кидалася в жерло, але, перед цією Трапезою молячись одного разу, взята звідси, як чиста жертва. І тепер стала опорою жінок, із Сусанною, Маріамою і Аннами вирізняючись у сонмі благочестивих.
70. Інше
Геракле, Емпедотиме, Трофонію і ти, неймовірна гордине марнославства Аристея, замовкніть зі своїми байками! Ви смертні, а не блаженні зі своїми пристрастями. Але христоносна Нонна, 5. служителька Хреста, котра знехтувала світ, з мужнім духом пройшовши шлях життя, тепер, як бажала, триблаженна злетіла в пренебесне коло, звільнившись від тіла в храмі.
71. Інше
Закликаючи Григорія серед квітучих виноградників, виходила ти, матір моя, назустріч тому, хто повертався із чужої сторони і любі руки свої простягала до улюблених дітей, закликаючи Григорія. Кров матері текла в обох синах, 5. але особливо в тому, котрого ти вигодувала своїми сосками. Тому й вшанував я тебе, матір, стількома написами.
72. Інше
Дитя сосків моїх, священний паросток, Григорію, з якою любов’ю до тебе відходжу я в небесне життя! Ти багато потрудився, доглядаючи за моєю й батьківською старістю; це записано у великій книзі Христовій. 5. Піди ж, улюблений, за батьками; ми з охотою якомога швидше приймемо тебе в те світло, в якому самі.
73. Інше
Інша з жінок заслуговує славу домашніми трудами, інша — люб’язністю або цнотливістю, інша ж — ділами благочестя й умертвінням плоті, слізьми, побожністю, піклуванням про бідних. 5. А Нонна славна всім. Вона, якщо можна назвати це кончиною, і померла під час молитви.
74. Інше
Я, гріб, вміщаю в собі Нонну, котра насолоджується пренебесним світлом, присноквітучий паросток священного кореня, дружину ієрея Григорія, з ним доброзвичайну, матір побожних дітей.
75. Інше
Молитва, жадані зітхання, без сну проведені ночі й зрошуваний слізьми поміст храму надали тобі, дивна Нонно, таку кончину, що в храмі прийняла ти і визначення смерті.
76. Інше
Окрилена душа Нонни злетіла на небо, а тіло її із храму перекладаємо до мучеників. Прийміть же, мученики, велику жертву, цю матір, котра багато попрацювала, долучилася навіть до ваших кровей, 5. — ваших, кажу, кровей, бо тривалими подвигами вона скинула із себе велику державу згубника душ. Не в тінях зображувану жертву, не тельців, не козлів, не первородних принесла в дар Богові Нонна. Те пропонував закон прадавнім, бо це тільки образи. 10. Вона сама себе приносила в жертву впродовж усього життя, себе ж принесла (зауваж це) і в самій смерті.
77. Інше
Нехай якийсь любитель чистоти заперечує переваги в Нонні, але неможливо змагатися з нею в молитовній ревності. Доказом цьому кінець її життя, що припинилося посеред молитви. О, зітхання, сльози, цілонічні пильнування! О, скрушені подвигами члени дивної Нонни! У храмі вона була одного разу, і храм поклав кінець її старості, якої не могли перемогти труди.
78. Інше
Молячись і благаючи перед пречистою Трапезою, померла Нонна; зв’язані стали і голос, і прекрасні вуста стариці. Що ж дивного? Богу угодно було піснесловлячий язик, коли він виголошував хвалебні слова, замкнути ключем. 5. І нині на небесах старанно молиться за нас богобоязлива Нонна. А раніше своїми молитвами для своїх улюблених дітей вона утихомирювала море, і її материнська любов з країв сходу й заходу звела разом покритих славою синів, коли вони не очікували такої зустрічі. Колись своїми молитвами вона визволила і чоловіка від жорстокої хвороби. 10. Але що найдивніше, молячись, усередині храму вона скінчила життя.
79. Інше
Як померла вона? Чи яким був славний кінець моєї матері? Під час молитви її душа відлетіла на небо до Бога.
80. Інше
Душа Нонни, котра колись молилася тут, залишила тіло. Звідси піднеслася Нонна, котра залишила тіло.
81. Інше
Неодноразово рятувала ти мене від хвороб, від страшних бід, від жахливих коливань і від моря, що люто бушує; тому що Бог був до тебе милостивим. Але спасайте мене й тепер великими молитвами, о батьку, 5. і ти, блаженна мати, що померла в молитвах!
82. Інше
Нонна, світла Нонна! У тебе залишався ще голос, коли ти від чистого серця піднесла чисту жертву, все вклавши у велике точило. А наостанок піднеслась звідси і цей голос ти залишила в храмі.
83. Інше
Не поза благозапашним храмом померла Нонна, але раніше голос, що молився, захопив звідси Христос, бо вона бажала в молитві скінчити це життя, яке було чистіше за всяку жертву.
84. Інше
Священна Нонно, ти, все своє життя підносячи в дар Богові, наостанок і душу віддала в чисту жертву. Тому що тут, молячись, залишила ти життя, і ця Трапеза дарувала славу твоїй смерті, матір моя. Цієї ж Трапези великим служителем був мій батько; перед цією же Трапезою, молячись поруч з чоловіком, і матір припинила життя.
85. Інше
Григорій і Нонна великославні. Молю Царя, щоб і мені мати таке ж життя і такий же кінець.
86. Інше
«Багато сліз Нонниних прийняла ти, улюблена Трапезо, прийми тепер і душу, цю останню жертву!» Так сказала Нонна, і душа її відлетіла з тіла, але бажала взяти з собою і сина, який один із її дітей залишається ще на землі.
87. Інше
Колись злетів звідси розум Нонни, котра молилася, а нарешті й душа пішла за взятим розумом. І ось мрець, що молиться, лежить перед священною Трапезою! Благочестиві, запишіть це чудо для майбутніх поколінь!
88. Інше
Хто вмирав, як померла Нонна, перед святою Трапезою, тримаючись за священні дошки? Хто розладнав це положення Нонни, котра молилася? Як довго вона хотіла перебувати тут, і мертва зберігаючи побожний вигляд!
89. Інше
Нонні, що молилася тут одного разу, з небес сказав Бог: «Прийди!» — і вона охоче відділилася від тіла, однієї рукою тримаючись за Трапезу, а другою молячись: «Будь милосердним, Христе Царю!»
90. Інше
Як залишила ти свого Ісаака, улюблена Сарро? Чи побажала ти, Нонно, на Авраамовому лоні скоріше зустріти богомудрого Григорія? Справді велике чудо — і померти не поза храмом, недалеко від жертв! 5. Простіть мені, мученики! Не без остраху, але скажу, що улюблена Нонна не нижче за вас у своїх подвигах і в таємній, і у відкритій боротьбі. Тому й одержала вона таку кончину життя, знайшовши для себе один кінець і молитви, і життя.
91. Інше
Від благочестивого кореня походить Нонна; була і плоттю, і матір’ю ієрея; і тіло, і життя, і сльози — усе виснажила в дар Христу, а наостанок звідси захоплена, у храмі залишила старече тіло.
92. Інше
Віра переселила Єноха та Іллю, а з жінок першою матір мою. Це знає ця Трапеза, бо звідси разом з безкровними жертвами захоплена улюблена Нонна, котра ще молилася тілом.
93. Інше
Не хвороба, не подібна до хвороби старість, не скорбота скрушили тебе, стара матір моя. Навпаки, невразлива й незборима була ти, Нонно, і, молячись біля підніжжя пречистої Трапези, віддала голос свій Христу.
94. Інше
Авраам і знаменитий Ієффай принесли Богові великі жертви: один приніс сина, а другий — дочку (див.: Бут. 22, 6; Суд. 11, 30-34). Але ти, Нонно, принесла в жертву чисте життя, а наостанок молитовну душу — це угодне Богові заколення.
95. Інше
Єдине сяйво, єдина велич — Тройця, до Якої прагнула ти, Нонно, тебе, що молилася, захопила на небо з великого храму; і ти зустріла кінець, який став чистішим за саме життя.
96. Інше
Ніколи ти, матір моя, не з’єднувала чистих своїх вуст з вустами нечистими, ніколи чистої долоні своєї не давала руці безбожній; і в нагороду за це скінчила життя при принесенні жертв.
97. Інше
Променистий і пресвітлий ангел захопив тебе, Нонно, коли молилася ти, чиста і тілом, і розумом, і розум твій захопив, а тіло залишив тут, у храмі.
98. Інше
Цей храм не міг утримати в собі всієї Нонни, тому, коли душа вийшла, залишив у собі одне тіло, щоб душа, коли знову буде з’єднана з тілом більш чистим, піднеслася звідси та одягнулася в славу разом з плоттю, яка потрудилася.
99. Інше
Тут лежить Нонна, дочка Філтатієва. Де вона померла? У храмі. Як? Молячись. Коли? У старості. Яке прекрасне життя і яка свята кончина!
100. Інше
На вогняній колісниці зійшов на небо Ілля, а Нонну, котра молилася, прийняв до Себе великий Дух.
Тут глибоким сном спочила улюблена Нонна, котра охоче пішла за чоловіком Григорієм.
5. І жах і радість разом! На небо в захопленні звідси посеред молитви зійшла Нонна, залишивши життя.
Кінець і молитви, і життя Нонни! Цьому свідок — ця Трапеза, біля якої піднята Нонна, що раптом стала бездиханною.
Ось могила цнотливої Нонни, котра раніше, ніж розлучилася з життям, 10. уже вступила в небесні врата!
Смертних оплакуйте смертні, а хто як Нонна помер молячись, за того не плачу.
Прославляючи непорочне життя Нонни, ще більше прославлю її кончину, бо вона і померла в храмі, молячись.
15. Тут колись, молячись і упавши на землю, померла світла Нонна; тепер же вона молиться, стоячи в соборі благочестивих.
Пам’ятником жаданої смерті для тебе, Нонно, служить ця Трапеза, перед якою пішла ти з життя, молячись востаннє.
20. Небагато в тобі, Нонно, залишалося дихання життя, і те віддала ти Богові, молячись колись тут.
Усі проводжайте із храму богоподібну Нонну, проводжайте велику старицю, котра звідси виноситься!
Із чистого храму захопив Бог на небо мене — Нонну, поспішаю наблизитися до небесних!
25. З великого храму виносили Нонну, і говорила вона так: «За багато трудів приймаю ще більшу нагороду».
Тут лежить Нонна — жертва улюбленої нею молитви, — Нонна, котра, одного разу молячись, відійшла від цього життя.
30. З великого храму вознесена велика жертва — Нонна. Вона відійшла від життя в храмі. Радійте, благочестиві!
Ця Трапеза послала від себе до Бога богоподібну Нонну.
101. Уособлення мови померлих батьків 13
Юнак сильний у слові і священик, і нашого міста опора — Григорій, нехай буде твоє життя щасливим завдяки всякому благословенню, яке стосується синів, котрі шанують старість батька. Щоб життя було легким, кончина святою, яку нашій старості дарує Цар.
102. Інше
Любі тут під землею рідними руками сина сховані благочестиві батьки Григорія, котрий і нашій старості тяготам повернув легкість, і тепер приносить жертви. 5. Відпочинь від трудів за доглядом над старими, найкращий з дітей, Григорій, у благочесті рівний мученикам — твоїм батькам. У нагороду тобі Великий Отець буде милостивим, створить тобі духовних благочестивих дітей.
103. Амфілохію 14
І Амфілохієве любе для нас тіло перейшло у величну гробницю, а душа вийшла, відлетівши в блаженні обителі. Що потрібно для ближніх, усім володів ти, блаженніший, знайшов ключ розуміння для всякої книги, чи була вона смертним написана, чи пренебесна, 5. а в любу землю зійшов уже в старості, залишивши дітей, які кращі й за батьків. Людині неможливо і побажати більшого.
104. Інше
Амфілохій, зустрівши бадьору старість, охоче додав своє тіло до тіл дружини й синів. Він був щасливий, шляхетний, сильний у слові, служив захистом для всіх ближніх, благочестивих, шляхетних, учених; 5. він був багатим роздавателем слова. Подивись же, друже, на цей надгробний напис одного із твоїх товаришів. Усе ти, о блаженний, загальне лікування убогості; о крилаті промови, о джерело, з якого всі черпали, — все ти залишив з останнім подихом. 10. Але одна вічно квітуча слава пішла за тобою, викраденим звідси. Це написав Григорій, словом подякував за слово, якому навчився в тебе, Амфілохію.
105. До іншого Амфілохія
Амфілохій помер; зруйнувався прекрасний храм витійства, який ще залишався в людей. Заплакали Харити, зійшовшись із Музами, особливо ж заплакала за тобою улюблена батьківщина — Діокесарія.
106. Інше
Мале я містечко — Діокесарія, але вівтарям правосуддя дарований мною великий муж, Амфілохій. Він помер; померли з ним і полум’яне красномовство, і слава батьківщини, яка народжує таких доблесних мужів.
107. Інше
Я, малий порох, поза батьківщиною тримаю Амфілохія, великого сина Філтатієва й Горгонії, який своїм полум’яним красномовством вражав супротивників, а за вдачами і серцем був солодшим за мед.
108. Інше
Мовте тепер, витії; я, могила, вміщаю в собі вуста великого Амфілохія, зв’язані мовчанням.
109. Інше
Ось гробниця медоточивого Амфілохія, котрий колись перевершував усіх каппадокійців своїм красномовством і добросердям.
110. Вассу
Далеко від батьківщини рукою розбійника умертвлений ти, друже Вассе, що догоджав більше за всіх Христу. Тебе тримає в собі не отцівська могила. Однак велике ім’я твоє залишилося в спадщину всім каппадокійцям; воно написане на таких стовпах, які кращі за непорушні. Ось пам’ятник, що споруджується тобі Григорієм, котрого ти любив!
111. Інше 15
Ти, Вассе, як Авраам, прийняв на лоно своє Картерія, безсумнівного твого за духом сина. Але і я, хоча б і сховав мене один гріб з моїм батьком, нерозлучний буду з вашим товариством.
112. Нікодиму
Відійшов від нас ти, Нікомиде, моя славо. Як же закінчать своє життя твої діти, — ця чиста пара? Чия рука довершить прекрасний храм? Чий розум пошле до Бога досконалу жертву? Відтоді як ти, блаженний, так швидко вступив у спілкування із пренебесними, чого тільки не потерпів нещасний рід людський?
113. Інше 16
Подивися і на могилу Нікомида, якщо чув ти про того Нікомида, котрий, спорудивши храм великому Христу, спочатку себе, а потім цнотливість своїх дітей приніс у славну, чисту жертву, бо нічого не знайшов у себе кращого цей ієрей і найкращий батько. За це й вступив він швидко в спілкування з великою Тройцею.
114. Інше
Нарешті, Нікомиде, відійшов ти в славне життя, але дуже швидко викрадений звідси. Хто ж дав на це свій вирок? Цар Христос, щоб разом зі священною парою своїх дітей з небес керував своїм народом.
115. Картерію
Куди ти, улюблений з товаришів, славетний Картерію, відійшов так поспішно, залишивши на землі мене, знесиленого трудами? Куди відійшов ти, що управляв кормилом моєї юності, коли в чужій стороні вивчав я слово, — ти, котрий прив’язав мене до життя безплідного? Без сумніву, для тебе всього найжаданіший Цар Христос, Яким тепер володієш. Блискавка великославного Христа, прекрасна огорожа побожності, віжки мого життя, не забувай Григорія, котрого формував ти в добрих вдачах, що було вже давно, мій вождь до чесноти, Картерію!
116. Інше 17
Від чого, як у кожного смертного, і в Картерія вичерпалися ви, джерела сліз, бездіяльними стали ви, коліна, і ви, руки, що умилостивлювали Христа найчистішими жертвами? Тому, що тамтешнє ликостояння побажало мати нового піснеспівця.
117. Інше
Швидко ти, Нікомиде, викрав серце моє, викрав Картерія, котрий заодно з тобою подвизався в благочесті.
118. Інше
О, священна країна блаженних Ксолів, яку опору маєш ти для себе, покликавши до себе хрестоносця Картерія?
119. Василію Великому
Колись думав я, що те саме жити тілу без душі і мені без тебе, улюблений Христовий служитель, Василію. Але переніс я розлуку і ще живий. 5. Чи довго ж баритися? Для чого не забираєш мене звідси і не введеш із собою в ликостояння блаженних? Не залиши ж, не залиши мене! Клянуся могилою, що ніколи, якби й захотів, не забуду тебе. Ось Григорієве слово!
Коли Тройця взяла до себе дух богомудрого Василія, котрий охоче поспішав звідси, тоді все небесне воїнство зраділо, бачачи як він прямує, 10. а кожне місто в каппадокійців заридало. Скажу ще більше: тоді і великий світ звернувся: «Не стало проповідника, не стало того, хто був вузлом, що скріплює прекрасний світ».
Весь світ — надбання рівномогутньої Тройці — приведений у незвичайне збурення супротивними вченнями. 15. А вуста Василія (жаль! жаль!) закриті мовчанкою. Пробудися, Василію, і зупини бурю своїм словом і своїми священнодійствами. Бо ти один показав нам, як життя рівне вченню, так і вчення рівне життю.
Один Бог, що царює в горніх; 20. і наш вік бачив одного достойного архієрея. Це ти, Василію, громогласний вісник істини, світле око християн, що опромінює душевними доблестями, велика слава Понта і каппадокійців! Благаю тебе, і нині заступайся і принось свої дари за світ.
25. Тут кесарійці поклали мене, архієрея, Василія, Василієвого сина, Григорієвого друга. Сердечно любив я Григорія: нехай дарує йому Бог, як благоуспішність у всьому іншому, так і те, щоб швидше вступити йому в наше життя. 30. Що користі, залишаючись довго на землі, вболівати тому, хто шукає небесної дружби?
Небагато чим дихав ти на землі, але все приніс і віддав у дар Христу, і душу, і тіло, і слово, і руки, о Василію, велика слава Христова, опора ієреїв, опора істини, яку нині найбільше намагаються розсікти.
35. Науки! Загальна обитель дружби! Дорогі Афіни! Ранні умови вести божественне життя! Знайте це, що Василій на небі, чого бажав, а Григорій на землі і на вустах носить узи.
Світлоносний Василій, велика похвала кесарійців! 40. Твоє слово — грім, а життя — блискавка. Але й ти залишив священний престол! Так угодно стало Христу, щоб якомога швидше прийняти тебе до сонму небожителів.
Ти вивчив усі глибини Духа і всю земну мудрість. Ти був живою жертвою.
45. Вісім років тримав ти віжки богомудрого народу. Це одне мале в ділах твоїх, Василію.
Радій, Василію, хоча ти й розлучений ще зі мною! Таке тобі від Григорія надгробне писання!
Ось слово, яке любив ти! Віддаю тобі, Василію, 50. борг дружби і дар для нас багатослізний.
Цю дводесятницю написів покладає Григорій на порох твій, Василію.
120. Макрині, сестрі св. Василія Великого
Я, порох, покриваю собою світлоносную діву, якщо чув ти про Макрину, первородну дочку великої Емілії. Вона ховалася від поглядів усіх чоловіків, а тепер на вустах у кожного і всіх перевершує славою.
121. Євсевію і Василисі
Тут лежать великославні Євсевій і Василиса, христоносні вихованці боголюбих Ксолів, а з ними і священне тіло блаженної Нонни. Ти, що проходиш повз ці гроби, згадай про ці великі душі.
122. Георгієві
І ти тут лежиш, любе тіло Георгія, котрий посилав до Христа багато чистих жертв; а разом з тобою рідна твоя сестра і плоттю, і духом, велика Василиса, має спільний гріб, як мала спільне життя.
123. Феосевії, сестрі св. Василія Великого
І ти, Феосевіє, дочко славної Емілії, у точному сенсі супутниця 18 великого Григорія, опора жінок благочестивих, покрилася тут священною землею; від життя ж відійшовши у зрілих літах.
124. Філтатію
Ця священна земля приховує в собі тіло Філтатія — великого юнака, правителя великого народу.
125. Григорієві
Дядько по матері, великий ієрей Григорій, поклав тут у чистих мучеників юного, квітучого Григорія, котрий не досяг зрілих років; і попередні надії мати годувальника в старості стали порохом.
126. Максентію
Шляхетної був я крові, служив при царському дворі, високо піднімав марнославну брову. Усе розсіяв Христос, коли покликав мене до Себе. На багатьох шляхах життя я утверджував свою стопу, що хвилюється бажаннями, поки не знайшов надійного шляху. Для Христа виснажував я тіло багатьма скорботами, і тепер Максентій легкий відлетів звідси в небесне.
127. Інше 19
У трепет приходить серце моє, коли пишу ім’я твоє, Максентію; ти йшов суворим шляхом життя, не людським, високим, неприємним. І до гробу твого, неперевершений, не без тремтіння буде наближатися християнин.
128. Євпраксію
Я, велика аріанзька земля, вміщаю в собі Євпраксія, архієрея цієї священної країни. Він був друг, одноліток і співпрацівник 20 Григорія, тому в сусідстві з ним знайшов собі й могилу.
129. Павлу
Невідома межа життя, тому йди не на удачу, а прагни до чесноти, щоб знайти тобі блаженство там.
5. Дивися, все порох і все обертається на попіл; що є у світі, усе неодмінно прийме в себе могила. І тривале життя 10. є швидко в’януча квітка, незвершене блаженство, незакарбований слід.
О мати, що проливає гіркі сльози на гріб мій! 15. На що подивишся ти, отримуєш тільки нову хворобу серцю.
Могили повні сліз, повні безмірного горя. 20. Хто загляне в гріб, збере в серці скорботу.
Ти звертаєш свій погляд на моє тіло, поглянь на мої члени. 25. Як молодий паросток, підкосила мене смерть; ненаситний тартар відкрив свою похмуру обитель і втягнув туди мене, Павла, зрізавши передчасно, як ніжний паросток. Усю красу юних, як траву, 30. пожинає смерть своєю косою, тому що, дійсно, вона неминуча.
Дивися, куди йдеш? Зупинися! 35. Дивися! Ти торкаєшся до тління. Цей світ є порох, хмара, вітер, попіл. Усе на зразок повітря тече швидко, безповоротно.
40. Земля приховала мене в надрах своїх. Не можу промовити жодного слова, тління зв’язало мені язик, розсипало всі мої члени.
Отче, Отче, Боже мій! 45. Тобі належить дихання кожного, Ти створив мої руки. Коли потягне мене клекочуче полум’я всеочисного суду, тоді — жаль мені! — як не запалитися тій скверні, 50. яку зібрав я собі, бо справи мої — солома?
Граматику Феспесію 21
Жаль! Жаль! Феспесію, і ти помер; заздра смерть і тебе сховала в могилу! Але слава і померлого Феспесія не помре; так рясно виточував ти новонароджені промови; і Аттика волає: «Хто тепер підтримає славу моєї мудрості?»
- Перекладено для цього видання за PG. Т. 38. Соl. 19-20. — Ред. [↩]
- У ТСО надгробки № 23 і 24 публікувалися без назви в циклі «Горгонії», під № 2 і 3. — Ред. [↩]
- У TCO надгробки № 26 і 27 публікувалися без назви в циклі «Лівії», під № 2 і 3. — Ред. [↩]
- У ТСО надгробки № 29, 30, 31 і 34 публікувалися без назви в циклі «Євфимію», під № 2, 3, 4 і 5 — відповідно. — Ред. [↩]
- Надгробки № 32, 33, 35 і 36 перекладені для цього видання за PG. 38. Соl. 26-29. — Ред. [↩]
- У TCO надгробки № 38 і 39 публікувалися без назви в циклі «Елладію», під № 2 і 3. — Ред. [↩]
- Надгробки № 40 і 41 перекладено для цього видання за PG. T. 38. Соl. 30-32. — Ред. [↩]
- У ТСО надгробки № 42-45 і 47-53 публікувалися без назви в циклі «Мартиніану», під № з 2-го по 12-й — відповідно. — Ред. [↩]
- Надгробок № 46 перекладено для цього видання за PG. Т. 38. Соl. 34. — Ред. [↩]
- У християнстві. [↩]
- У TCO надгробки № 56-65 публікувалися без назви в циклі «Батькові під № з 2-го по 11-й — відповідно. — Ред. [↩]
- У TCO надгробки № 67-100 публікувалися без назви в циклі «Матері, котра померла у святилищі», під № з 2-го по 35-й — відповідно — Ред. [↩]
- Надгробки № 101 і 102 перекладено для цього видання за PG. T. 38. Соl. 62-64. — Ред. [↩]
- Цей Амфілохій був батьком святого Амфілохія, єпископа Іконійського.
У TCO надгробки № 103-109 були об’єднані під загальним заголовком «Амфілохію» і публікувалися без назв із нумерацією з 1-го по 7-ий. Однак «Патрологія» Міня ясно вказує на існування «іншого Амфілохія» і об’єднує п’ять надгробків (№ 105-109) у самостійний цикл. — Ред. [↩]
- У ТСО надгробок № 111 публікувався без назви в циклі «Вассу», під № 2. — Ред. [↩]
- У ТСО надгробки № 113 і 114 публікувалися без назви в циклі «Нікомиду», під № 2 і 3. — Ред. [↩]
- У TCO надгробки № 116, 117 і 118 публікувалися без назви в циклі «Картерію», під № 2, 3 і 4. — Ред. [↩]
- σύζυγε — клична форма від ἡ σύζυγος — супутниця, подруга, дружина. Одне з важливих свідчень, що викликає суперечку про шлюбний стан св. Григорія Ниського, дружиною якого за традицією називають Феосевію. — Ред. [↩]
- У ТСО надгробок № 127 публікувався без назви в циклі «Максентію», під № 2. — Ред. [↩]
- Συνοδίτης, як видно з Кодексу Феодосія (lib. II, lex 57), є слово тотожне κοινόβιος — «спільний у житті чернець». [Однак, можливо, мова йде і про спільну участь в архієрейських соборах.] [↩]
- Надгробний вірш «Граматику Феспесію», опубліковано у виданні ТСО, відсутній в «Патрології» Міня, і тому не має номерного позначення. — Ред. [↩]
