88. До душі своєї
88. До душі своєї
Чого тобі хочеться? — запитую свою душу. Що для тебе важливе і що незначне з високо цінованого смертними? 5. Проси тільки щось славне, і охоче дам тобі. Чи хочеш мати, що було в лідійця Гігеса, і царювати за допомогою персня, 10. обертаючи його печатку: робитися невидимою, як тільки печатка закрита, і видимою, як тільки вона відкрита? Чи хочеш долі багатого мерця Мідаса, 15. у котрого все перетворювалося на золото і який на покарання за непомірне бажання терпів золотий голод? Чи хочеш прозорого каміння, плодоносних нив, 20. безлічі отар, волів і верблюдів? Цього не дам тобі: і тобі отримати не корисно, і мені дати не легко, 25. бо я залишив про це піклування ще тоді, як прийшов до Бога. Чи ти хочеш престолів і начальства — цієї короткочасної чванливості, щоб завтра ж бути скинутою 30. і смиренно дивитися в землю, тим часом як підніме вгору голову інший, який був у тебе служителем, і навіть, можливо, одним з негідних служителів? Чи не хочеш зв’язати себе шлюбом, 35. віддатися нецнотливим і короткочасним захопленням? Чи не бажаєш цієї солодкої хвороби — турботи про благополуччя дітей? Але якщо твою благодітність 40. назву злодітністю, що тоді скажеш? Чи не хочеш гриміти словом і збирати навколо себе глядачів? Чи є в тебе бажання торгувати законами, тлумачити їх усупереч справедливості, 45. тягти інших і самій бути притягненою до беззаконних судилищ? Чи хочеш грозити списом, дихати любов’ю до війни, домагатися вінця за подвиги, 50. випробовувати свою мужність у боротьбі зі звірами? Чи бажано тобі заслужити рукоплескання в місті і статуї з міді? Чи хочеш уловити тінь сновидінь, мимовільний вітерець, 55. шум стріли, що не залишає після себе сліду, звук плескаючої руки? Для розумної людини чи важливо те, що сьогодні є і чого завтра не буде, 60. чим користуються і злі, що не супроводжує тих, що відходять із цього життя? Отже, що ж? Якщо не цього бажаєш, то чого тобі хочеться? 65. Чи не хочеш стати богом — богом, тобто світлоносно стояти перед всевишнім Богом і радіти з ангелами? Розправ же свої крила, 70. здіймайся в швидколітному ширянні, линь у висоту; я очищу тобі крила, дам тобі таке вчення, яке підніме тебе вгору, 75. піднесу тебе в ефір, як легкокрилого птаха.
Скажи й ти, негідна, смердюча плоте! Оскільки я, володарка, з’єднана з тобою, стравоваром, то скажи: 80. чого ти хочеш собі, щоб утримати в собі дихання? Я винна тобі небагато, хоча намагаєшся винудити з мене чимало. Чи хочеш мати стіл, 85. що духмяніє ароматами і зайвими кухарськими хитруваннями, чути запальні звуки музичних інструментів і рукоплескання, бачити танці юних отроків, 90. не властиві чоловікам, і кружляння дів, неблагопристойно оголених, бо все це вводять на бенкетах любителі студодіяння, 95. щоб ще більше розпалити вино, що затьмарює розум? Якщо ти хочеш цього від мене, то скоріше одержиш зашморг. 100. Я ненаситним друзям пропоную таке! Нехай приховає тебе який-небудь притулок, або той, що сам собою, утворювався в кам’яній горі, або, якщо потрібно тобі й потрудитися, справа кількох годин. 105. Одягом нехай буде в тебе або верблюже волосся, за уставом праведників, або навіть шкіра — покров прадавньої наготи. Для ложа бери, що трапилося; 110. а трава і віття дерев нехай будуть тобі пурпуровою скатертиною, безпечною для співтрапезників. І приємно духмяна трапеза нехай пропонується тобі без особливих приготувань із тих природних дарів, 115. які дружелюбна земля пропонує кожному. А влаштувавши твоє приміщення, і наситимо тебе охоче. Хочеш їсти? 120. Бери собі хліб, якщо трапиться, навіть і пшеничний. А для приготування без міри даємо тобі сіль і дику цибулю — не куплений овоч; іншою кращою приправою нехай буде голод. 125. Чи хочеш ти пити? Перед тобою струменіє вода — чаша, що завжди через край ллється, питво, яке не сп’янить, насолода, що позичається не у виноградної лози. А якщо хочеш і розкоші, 130. то не пошкодуємо оцту. Але тобі й цього буде недостатньо. Ти невтомно й ненаситно хочеш черпати задоволення дірявою бочкою. 135. Шукай же собі іншого піклувальника, а в мене немає часу плекати свого домашнього ворога, який би вразив мене, що як змія окостенів від холоднечі і потім у недрі моєму відігрітий. 140. Ти хочеш величезних будинків, позолочених стель, митецьких творів живопису й мозаїки, тільки не живих зображень, 145. стін, що блистять різними й мистецьки підібраними кольорами? Хочеш пишного одягу, до якого не можна і доторкнутися, хочеш дорогих перснів і цього оздоблення, 150. смішного для тих, які вчаться цнотливості, а ще смішнішого для мене, який знає одну [лише] внутрішню красу?
155. Так кажу вам, смертним, які плазуєте долу, шукаєте лише скороминучого і ні на що більше не звертаєте уваги! А тим, що живуть шляхетно й гідні цієї частки, 160. яка в мені від Бога і співрозчинна із тлінною моєю дебелістю (зауваж величавість жебрака), запропоную ось яку їжу: «Богомудрий! Пройди повз 165. полум’яніючого меча, будь доглядачем божественних рослин, що цвітуть розумом, яких позбавив мене ворог, упіймавши сластолюбством. 170. Приступи знову до дерева життя, що вічно перебуває; а воно, як пізнав я, є відання всевишнього Бога, єдиного Трисяючого Світла, 175. до Якого прагне все». Нехай скаже сам собі кожен, якщо він мудрий. А хто не захоче сказати, той марно прожив життя. 180. О якби ще тільки марно, а не в найбільшому злі!
