47. Докори нерозумним прагненням душі
47. Докори нерозумним прагненням душі
Нічна примара, менада — бідне моє серце! Нічна примара, менада, чи довго ти ганятимешся за задоволеннями, — заглядаючи на все, що тебе оточує? Невже не уцнотливишся? Невже не вгасиш вогню, 5. який запалює в тобі незаконні бажання? Невже не розігрієш в собі природженої розумної сили, прийнявши поборником дратівливу силу? Що сталося з тобою, душе моя? Для чого помишляєш про те, що не відповідає твоїй гідності? Чи не знаєш, що тобі одній дані віжки 10. і що ти маєш управляти ніби колісницею, в яку впряжено трьох коней, несхожих властивостей? Один кінь шляхетний, другий безчинний, третій лагідний. І якщо послабити віжки буйному, він стає дибки, упирається, завдає тобі труднощів під час дороги, 15. кидаючись сам не знаючи куди; він підштовхує і середнього коня, переконує його бути з ним заодно, а коня шляхетного, як полоненого, поневолює й захоплює проти волі, хоча він і сумує через відхилення з дороги. Але буйний кінь, безчинно, із найбезглуздішим прагненням, 20. нестримно несучись униз, як із кручі, нітрохи не дивиться уперед, не зупиняє свого бігу, поки не провалиться у ворота пекла, занапастивши і себе, і тебе, нещасна душе! А якби ти думала згідно зі своєю природою, 25. то з радістю віддала б весь шлях шляхетному коневі, який добре знає шлях, що веде в горнє; ти й середньому коневі суворо вселила б, щоб він показував свою завзятість де тільки потрібно і біг заодно 30. з конем розумним; а коня буйного утихомирювала б сильними бідцями 1, ні на хвилину не попускаючи вузди. Тоді твій шлях був би радісний, добропорядний, спокійний, безпечальний, сповнений надії. Тому що розум, як шляхетний кінь, 35. якому від природи дана сила брати гору, перемагати і, безперестанно рухаючись уперед, безтрепетно спрямовуючи погляд угору, оминаючи всі тутешні труднощі, не зменшує швидкості свого бігу, поки не досягає призначеного Богом жереба, спасаючи і себе, і тебе, блаженна душе!
- Бодець — кіл, шип; гострий ціпок, яким підганяли коней. [↩]
