46. На плоть
46. На плоть
Згубна плоть — чорна хвиля зломудрого веліара! Згубна плоть — корінь різних пристрастей! Згубна плоть — подруга земного швидкоплинного світу! Згубна плоть — противниця небесного життя! 5. Плоть — мій ворог і друг, приємна війна, невірне благо, плоть, що безперестанно споживає плід людиновбивчого дерева, тління, брудний ланцюг, важкий свинець, неприборканий звір, породження воюючої зі мною речовини, негідна кипучість, гріб і узи царя твого — 10. небесного образу, який одержав я від Бога! Чи не покладеш ще кінця безсоромним порокам, не підкоришся духу і сивині, о окаянна зловмиснице? Тебе одну Христос, коли неблагопристойності речовини надавав благоліпності словом, тебе одну створював власними руками 15. і наостанок поєднав з Божеством, щоб улюблене творіння, спадкоємицю великого життя, але яку одурманюючий веліар обтяжив стражданнями, спасти і Своєю смертю позбавити від лютої смерті. Тому вияви мені повагу, 20. годі божеволіти і мати непримиренну ворожнечу до моєї душі!
Рукою безсмертного Бога і тим скорботним днем, який, нарешті, збере воєдино всі діла смертних, засвідчуюсь тобі, що, виснаживши і здолавши тебе всякого роду скорботами, зроблю безсилішою за самих мерців, 25. якщо не зупиниш в собі божевілля й кровотечі, дотиком до краю чистих риз Христових (див.: Мф. 9, 20-22).
Відвідайте ж мене, нарешті, очисне джерело сліз і великотрудне пильнування тіла й розуму, щоб остудилося в мені полум’я, 30. обмилася смердюча гнилість болісних пристрастей! Відмовся від перенасичення, черево; засохніть, схилені до землі коліна; попіл нехай буде мені хлібом, тверде веретище нехай покриває зніжені члени, служачи загородою схвильованої душі. 35. Прийди до мене, сумирнице плоті, турбота, що не сміє підняти очі, і безперестанно нагадуй мені про майбутні бичі!
Такі мої лікування від нерозумності! Але Твій, Христе, дар — чисте життя, і життя з мертвих. Хто милостиво прийняв прабатька нашого гріха і нашої крові, 40. коли він почав оплакувати свою споживу і звабу? Хто слізьми очистив розбещеного царя Манассію? Хто визволив Давида від великого гріха?
Хто спас смиренну Ніневію, бачачи її в сльозах? Хто проливав сльози за сина молодшого? 45. Хто, з радістю приймаючи чистих життям, не відкидав і митарів? Хто поклав на свої рамена заблудлу вівцю? Хто очищав прокажених, зціляв тяжкі хвороби, подаючи блага тілу й душі? Твої це дари, о Блаженний, о Світло людей! Зійди ж 50. на неспокійне море нашого життя, і буря негайно стихне!
