42. Плач
42. Плач
Люба земля, і море, і отчий і чужий край, і юність, і сивина на заході життя, і крилаті слова — марна праця, і ті промови, які породив світлий дух, і міста, і притулок мій — стрімчаки, 5. які тільки обійшов я, намагаючись наблизитися до Божества Христового! Чому я один ішов скорботним шляхом, і тут і там міняючи образ велетрудного життя? Жодного разу не міг твердо поставити на землю легкої своєї стопи, але одні нещастя безперестанно супроводжують мене до більших нещасть? 10. Ти навчи мене, Премудросте, чому на мені такий тягар? Чому благочестиві в трудах, а ті, що гинуть, не знають труда? Чи не покарання за гріх? Чи вугілля, яким очищається життя, як золото в горні? 15. Чи мене, як Іова, викликає на боротьбу із собою злісний і заздрісний ворог, і Ти, як борця Свого, намастив мене наперед рясно єлеєм, виводиш оголеним для великого подвигу, щоб потім нагородити і прославити подвижника? Все це відомо Тобі одному, Царю мій, Слово, бо Ти управляєш усім світом за великими і таємними законами, 20. з яких хіба [лише] малий деякий відблиск цілком доходить до нас, що маємо покриті пилом короткозорі очі.
Але я знеможений життям, тільки-но переводжу подих на землі, уражений безліччю бід від ворогів і від друзів, що і засмучує мене надмірно. 25. Тому плачу і припадаю до Твоїх колін. Подай мерцеві Твоєму кончину життя, подай знеможеному відпочинок і зведи мене до найлегшого життя, для якого терплю скорботи і переніс тисячі прикростей; захопивши в ангельські лики, 30. наблизь подорожнього до небесного чертога, де слава єдиного великого Бога, що сяє в трьох Світлах!
