38. Пісня Христу після безмовності на Пасху
38. Пісня Христу після безмовності на Пасху
Царю мій, Христе! Оскільки я знову віддаю повітрю довго стримуване слово, то Тебе першого назву вустами. Перед тобою виливаю зі свого розуму це слово — це (якщо дозволено сказати, так) непорочне приношення найчистішої жертви.
5. Отче світло, Слово великого Розуму, достославніше за всяке слово, вишне Світло всевишнього Світла, Єдинородний, Образ безсмертного Отця й Печатка Безначального, що опромінює разом з великим Духом, Кінець неосяжного віку, великославний, Податель блаженства, 10. звеличений, небесний, всемогутнє дихання Розуму, Правитель світу, Життєподатель, Сотворитель усього що є і буде; Тобі все належить, Ти зв’язав помахом основи землі і все, що Тобі було угодне, несеш неухильним шляхом. 15. Твоїм помахом, Царю, високоходяче сонце, піднявшись на вогнисте коло, затьмарює собою зірки, як Ти затьмарюєш розуми. Твоїм помахом то живе, то зникає поперемінно і знову є в повному світлі око ночі — місяць. Твоїм помахом зодіакальне коло і цей розмірений хоровод 20. визначають міру пір року, що непримітно між собою розчиняються. І нерухливі й рухливі зірки, що повертаються на попередній свій шлях, є слово Твоєї Божественної мудрості. Твоє світло — всі ті небесні уми, які оспівують славу пренебесної Тройці. 25. Твоя слава — людина, яку Ти поставив тут ангелом, піснесловцем Твого сяйва, о безсмертне Світло і знову народжений для смертного, безплотна Висота, наостанок же, щоб визволити від загибелі смертних, Плотоносець! Для Тебе живу, для Тебе говорю; я одушевлена перед Тобою жертва — єдине приношення, 30. що залишилося в мене від усіх моїх багатств. Для Тебе зв’язував я свій язик, для Тебе розв’язую слово. Але молюся, зроби, щоб те й інше було святе, щоб я говорив, що пристойно, а недозволеного і не помислив; відкинувши бруд, виточував маргарит 1, 35. з піску витяг золото, з колючого терня — троянду, залишивши солому, зібрав з колосся пшеницю.
Ці начатки розуму мого приносячи Тобі, Христе, язик мій склав першу пісню. У цей день великий Христос покликаний від мерців, до яких приєднався. 40. У цей день Він знищив жало смерті, розтрощив похмурі засуви сумного пекла, дарував свободу душам. У цей день, вставши із гробу, явився Він людям, для яких народився, помер і збуджений з мертвих, 45. щоб ми, відроджені й котрі уникли смерті, були захоплені з Тобою, вознесеним. У цей день світлосяйний і великий ангельський лик сповнився радості, оспівуючи переможну пісню. У цей день і я, 50. відкривши вуста від мовчання, підніс гучний голос, і ось я став гуслями, щоб славословити Тебе. Розуму відкрив я внутрішність розуму і Слову — слово, а потім, якщо угодно, відкрию і великому Духові.
- Маргарит (ц.-сл.) — перли. — Ред. [↩]
