32. Про суєтність і невірність життя і про загальний
32. Про суєтність і невірність життя
і про загальний для всіх кінець
Бажав би я стати або легкокрилим голубом, або ластівкою, щоб втекти із людського життя, або поселитися в якій-небудь пустелі і жити в одному притулку зі звірами, бо вони вірніші за людей. Там бажав би я провести своє одноденне життя 5. без сліз, без страху покарань і без клопоту, мати одну перевагу перед звірами — розум, який відає Божество і сходить на небо. Там серед спокійного життя збирав би я світло до світла або, зійшовши на верх якого-небудь високого стовпа, голосно став би волати до всіх, хто живе на землі.
10. Смертні люди, породження витіклої вологи, незначні, ви, які, живучи смертю, надимаєтеся суєтним! Чи довго вам, залишаючись ігрищем оманливих, що наяву представляються, сновидінь, і граючи ними, блукати на землі без мети? Дивися, ти, що зійшов своїм розумом вище за всіх, 15. як зійшов і я, тому що в мене Бог вклав велике відання корисного й шкідливого; а вище за всіх злітає розум. Той був свіжий і сильний, був славою друзів, високо носив голову й мав добре складені гнучкі члени. Той був прекрасною ранковою зорею, 20. весняним цвітом між чоловіками і привертав до себе погляди всіх. Той славний подвигами; той по зброї Арей; той прекрасніший борець зі звірами на арені і на горах міряв з ними силу. Той турбувався про бенкети й розкішні вечері; суша, море й повітря приносили данину його череву. 25. Але тепер він покритий зморшками і старезний; все відцвіло; прийшла старість, а краса відлетіла; черево відмовилося служити; невелика частина людини залишається ще живою, а набагато більша зійшла вже в могилу. Той надимається вченістю всякого роду; той високо думає про пишні гробниці своєї шляхетності або про те, 30. що і йому вдалося вписати свою кров у невеликі сувої; той величається силою своїх порад у містах, тим, що ім’я його у кожного на вустах; той зібрав безмірне багатство і ще примножує його в думках; той, сидячи на високому сідалищі, захоплюється даними йому вагами правосуддя; 35. той у багряному одязі і з увяслом 1 на чолі, володарює на землі, ні в що ставить саме небо, і хоча смертний, але бундючно сповнюється не смертними надіями. Все це нині, а через деякий час — порох; раби і скіпетроносці, найманці і ті, що пишаються багатством, — усі будуть рівні, 40. для усіх один морок, одна обитель, і гордовитим та одна перевага, що голосніший над ними плач, пишніша їхня гробниця і довше зберігається на жалюгідному камені надгробний напис. Рано чи пізно, але кожному смертному рівний жереб. Від кожного залишаться нарешті тільки тендітні, напівзотлілі кості й голий череп. 45. Скінчилася пишність, але і бідність уже не турбує праця, невідома хвороба, ненависть, шаленство, бажання великого, неприборкана нахабність. Усе померло, все поклалося разом з померлими до того часу, поки не піде звідси слідом за воскреслими.
Бачачи все це, послухайте порад моїх, 50. діти (можу назвати вас дітьми, бо довше за вас переводжу дихання на землі)! Відкинувши увесь світ, усе бентежне в світі, усе, чим зваблює земний цар — цей хижак чужої власності, шкідник і людиновбивця, тобто багатство, славу, головування, знатність роду, невірне щастя, 55. втечемо якомога швидше на небо; де навколо невимовного Троїчного Світла сяє багато краси. А інші нехай падають там і тут, як шашки, і знаходять задоволення в падінні шашок або, густою темрявою покривши свої очі і тримаючись за стіну, ідуть один за одним!
- Увясло (ц.-сл.) — головна пов’язка старозавітного первосвященика, у російському перекладі Біблії — «кидар» (див.: Вих. 28, 37; Лев. 8, 9). — Ред. [↩]
