27. Плач Григорія про себе самого
27. Плач Григорія про себе самого
Жаль, Жаль! які страждання! У чому згрішив я? Чи один доторкаюся до чистих жертв Твоїх непреподобно? Чи Ти, Очистителю, перепалюєш мене стражданнями, чи зменшуєш зарозумілість інших, чи для того оголюєш мене, щоб вивести на боротьбу із супротивником? 5. Усе це Ти Сам розподіляєш, Царю мій — Слово. Але я ледь переводжу на землі останній подих; виплакав усі сльози; одне в мене заняття — плакати. Чи ж довго залишатися мені в руках нечестивих? Але ти, Блаженний, підніми мене; нехай я поганий, однак священик; підніми, 10. щоб не спокусився хто-небудь моїми нещастями! Зникла моя похвала, нехай зникнуть і тілесні скорботи! Втрачена для мене Анастасія, нехай припиниться й гріх! Жаль! Жаль! Сльози мої не пересихають, серце ціпеніє в грудях. Утримай, Царю, подвійну хворобу! 15. Утримай хворобу, — я гину. Невже милосердя закрите для одного служителя Твого Григорія? Багатьма нещастями і тілесними скорботами скрушений я. А в Тебе, Христе, є благодать, — у Тебе, Який перепалюєш мене стражданнями. Або зупини нещастя і змилосердься над рабом Твоїм, 20. або дай силу переносити все з твердим духом!
