2. Клятви Григорія
2. Клятви Григорія
Поклявся я самим Словом 1, Яке для мене є найвищий Бог, Начало від Начала — від безсмертного Отця, Образ Першообразу єство рівне Отчому, Бог, Який прийшов з небес і вступив у людське життя, 5. — поклявся я, не розумом, що замислив ворожнечу, не принижувати великий Розум, ні чужим словом — Слово. А якби підпав під вплив богоборних часів, я став би розсікати Божество Пресвітлої Тройці; 10. якби мій розум звабився високим Престолом або я подав руку шуканню інших; якби я віддав перевагу не Богу, а смертному помічнику, прив’язавши свій корабель до тендітного каменя; якби в щасті я загордився серцем або знову, зустрівшись із бідами, засумував духом; 15. якби я почав судити суд, відхилившись хоч трохи від закону; якби людській гордості я віддав перевагу перед преподобними; якби, бачачи, як злі насолоджуються тишею, а добрі розбиваються об стрімчаки, я зійшов з правого шляху; якби заздрість висушила моє серце; 20. якби я посміявся над падінням інших, хоча і не святих, начебто сам стою нерухомою ногою; якби від жовчі, що примножилася, упав мій розум; якби язик побіг без вузди і похітливе око захопило за собою серце; якби я зненавидів кого марно; якби підступно або явно я почав мстити своєму ворогу; якби я відпустив від себе жебрака 25. з пустими руками або із серцем, що жадає небесного слова, — то Христос нехай буде милосердним до іншого, а не до мене; мої ж труди до самої сивини нехай розвіває вітер!
Такими законами я зв’язав своє життя. 30. А якщо в бажаному досягну кінця, то Твоєю благодаттю, Нетлінний!
- У Біллія починається тут вірш 17-й під заголовком: «Клятви» або «Клятвені обітниці». Втім, сам Біллій у своєму тлумаченні зауважує, що цей вірш у рукопису об’єднаний з попереднім.
У ТСО вірш № 2 доданий як частина до твору «Слово 12, блаженства і визначення духовного життя» у циклі «Песнеспіви таємничі». — Ред. [↩]
