17. Про відмінності в житті і проти псевдоієреїв
17. Про відмінності в житті і проти псевдоієреїв
Той досконалий живописець, хто накреслює на картинах правильні й живі зображення, а не той, хто намішав марно багато фарб, хоча й добробарвних, малює на картині лук. 5. І корабель морехідний хвалю не за те, що блищить зайвими прикрасами і розфарбованою кормою, але за те, що рука корабельного будівельника міцно збила його цвяхами, надійним і сміливим пустила на хвилі. І військо має бути хоробрим, а не красивим; 10. і в домі гарне оздоблення — вже друга якість після міцності. Так і життя людське або божественне, коли страх веде людину до Христа, робить її далекою від сітей гріха; постійною, нерозсіяною і безпечальною; або дуже порочне і внутрішньо безсиле, 15. хоча зовнішність ненадовго має таку ж силу, яку помічаємо у звихнених з розуму, у яких все кружляє, тому що думка йде обертом.
Так не однакове і серце молитвеників великославного Христа. Один — постійний слуга людської могутності, залежно від обставин, як тростина, що колихається вітром, 20. хилиться туди й сюди і подає не лікування, а зразок усякого пороку. Другий трепетними і побожними руками підносить дари подяки Христовій плоті і великим стражданням, які поніс на землі Бог для нашого визволення від первородних недуг. 25. Він живе для єдиного Христа, Ним утішається, для Нього, підносячись звідси, відриває серце від земного і в людей одним добрим підкорює думки, злим же противиться, як твердий камінь адамант. Він не турбується про багатство, про високі престоли, 30. про людську славу, що плазує долу. І, носячи на собі шкуру могутнього лева-царя, не приховує під нею раболіпства лисиці, щоб бути мертвоїдцем, хитруном, злодієм, перекидатися в усі види пороку. 35. Навпаки, безперестанно збагачуючи розум чистим умоспогляданням, торкається навіть небесної Тройці, утвердив Її образ у своєму серці, споглядаючи; єдину Славу в трьох Добротах, а нарешті, коли чистими жертвами приготовлений богоподібний народ, приносить безкровну жертву серця.
40. З-поміж таких молитвеників бажав бути і я, — не приховаю цього, тому що моя нога вже стояла всередині переддвер’я. Але як тільки побачив я діла непотрібні і дбайливо обміркований обман, відступив і поставив свою ногу поза. 45. Правда, що багато перетерпів я прикростей і серед інших неправовірних, у яких і тепер ще віддаються звуки мого голосу. Мені — каміння, а їм — новоутверджене Божество Тройці, — ось дари, які ми принесли один одному! Але якщо і уступав я, то ніде не залишав слова не утвердженим, 50. куди тільки не затягали мене наші хвилювання. Тепер я скинутий; наступай, наступай на мене, злобна заздросте! Або, можливо, зупиню тебе, хоча буду схований в крайніх межах землі, закритий в похмурій утробі морського звіра — кита, як колись було з Іоною. 55. Нехай тіло в утробі, але розум, хоч скільки б перегорожували йому шляхи, з нестримним прагненням піде, куди бажав. Ось єдине надбання добрих — свобода, нестримність, нездоланність, розум, що підноситься до Христа!
60. Григорій вже не співтрапезник земного царя, як колись, не стане робити і незначного догоджання своєму мішку 1, не буде потупленим і безмовним лежати серед бенкетуючих, із труднощами переводячи подих і перенасичуючись, як раб. Суддя не посадить мене або поруч із собою, щоб вшанувати, або нижче від себе, щоб покласти міру моєму духу. 65. Не цілуватиму закривавлених рук або не пеститиму підборіддя, щоб добитися невеликої милості. Не побіжу з велелюдним почтом на священний, або іменинний, або похоронний, або весільний обід, щоб усе віддати розкраданню, одне знищивши власними зубами, 70. а інше надавши своїм провідникам — цим хижацьким рукам Бріарея; пізно ж ввечері відвести на навантажений корабель одушевлений гріб, тобто із труднощами знову принести додому хворобливе черево, але, тільки-но переводячи подих від перенасичення і ще не позбувшись колишнього тягаря, поспішати на інший багатий бенкет. 75. Ні, ні, не говоритиму приємного слуху, головуючи у священних місцях або один, або в сукупних зборах багатьох; не відкину слів Духа через прагнення здобути любов у народу; не стану тішитися рукоплесканням, втішатися на видовищах; 80. не буду, подібно до тих, що змагаються на аренах у спритності і верткості, або тих, що обганяють один одного на колісницях, ганяти по стромовинах слова того, хто сперечається, і притім не для того, щоб знищити гнів, остудити сказ гарячого тіла, узами слова зв’язати руку, 85. яка із шаленством тягнеться до всього чужого, вигнати із серця оманливу славу, своїми повчаннями скинути на землю гординю, джерелами сліз викликати сльози, але для того, щоб спожити одну жорстоку отруту, яка заподіє безсумнівну смерть — 90. задовольнити пристрасті, ганятися за славою. Не засідатиму в зібраннях гусей або журавлів, які б’ються між собою без причини, де розбрат, де сум’яття, а ще, раніше цього, де зібрані в одне місце всі таємні сороми ворогуючих.
95. Ось причини, через які поряд з низькими сиджу я — такий лікар пристрастей, який сам не хворий. Тому що моїй сивині не пристойно забавлятися по-дитячому і проти свого звичаю прислуговувати заради престолів, за які інші, сперечаючись, діляться на збіговиська і незаконно ділять цілий світ. 100. Жаль! Жаль! Як великі наші скорботи!
Володій усім цим хто хоче і хто хитрий. А я безтрепетно буду наповнюватися Христом. Якщо ж негоже покинути управління богомудрого народу, то нехай упаде це на голову тих, які самі скинули його із себе, 105. щоб, як швидкий кінь, що не терпить вузди, несамовито гнатися по стромовинах і стрімчаках. У мене одне бажання — щоб вони мали піклування про все богоугодне. Якщо ж піклуються про погане, молю Бога поставити слух мій далеко від них.
- Тілу. [↩]
