15. На повернення своє з Константинового граду
15. На повернення своє з Константинового граду
Пускаюся в дорогу, залишивши за собою велику широту життя, що хвилюється тут і там бурхливими вітрами, маючи при собі все, що зробив; і покинувши, що мене обтяжувало; пускаюся в путь, одним тремтячи, а іншим звеселяючись. 5. Не покинув я нічого приємного, нічого такого, про що б почав жаліти. Хоча я підкорився одному проти волі, зате іншому — з власної волі.
Одне було в мене улюблене надбання, одне головне багатство, одна надія до забуття трудів — це загальне для всіх сяйво великої Тройці, проповідувати Яку приходив я 10. до людей іменитих, для мене чужоземних. І хоча я не зовсім залишився невразливий (мене, як нечестивця, зустріли камінням; за що подяка Тобі, Тройце!), однак проповідував я Тройцю, і як навколо центру, привів усіх у рух мовою про благочестя. 15. Я був ще на стезі, але мене повернули назад заздрість і хвороба; і дуже багато скаржуся на заздрісного демона, який видер у мене чистий плід моїх мук народження, що тільки-но утворювався, коли він перебував у переддвер’ях життя.
Тепер моя Тройця знову серед торговищ і ликостоянь 20. розсікається вустами нечестивими і слова блудні беруть верх. Жаль! Жаль! Який Фінеєс, ревнитель в душі та іменем, устромить меч рукою, що карає блуд! 25. Або який Мойсей надасть допомогу єврейським догматам, що неправедно топчуться, і, негайно порубавши єгипетські байки, придбає велику славу у великого народу? Хто вмістить у своєму розумі всеціле Божество, нічого не скоротивши у великій Тройці? Або хто розсудливим розумом і міцними доводами 30. розвіє силу супротивних учень? Хто захистить від стріл непохитну віру, не пристосовуючись до обставин, стоячи твердо при зміні володарів, і не збиватиме її із прямого шляху, спрямовуючись туди й сюди, як течія непостійного Еврипа? 35. Хто зупинить жахливу боротьбу поважних ієреїв, примиривши між собою поборників миролюбства?
А я дуже бажав цього; тому що Христос Бог, лікування людей, повеліває це законами Своїх страждань, якими Він зв’язав хрестом разом і добрих, і злих, 40. і того, хто близький до Нього; чому для тих і для інших становить Він наріжний камінь (див.: Пс. 117, 22; Діян. 4, 11), з’єднуючи людей воєдино союзом любові. Я бажав цього; але ті, які раніше ворогували зі мною, поставили мене ні в що, не виявили ніякої уваги до моїх порад. 45. О якби тільки вони не озброїлися проти Тройці, в Яку кидають хмари стріл!
Ти Сама, Тройце, зупини сварку! Нікого так не вразить ця злоблива сварка, а навпаки, поклади добрий кінець моїм трудам, давши зростати правому про Тебе вченню!
Пробач, знаменитий храме Анастасії! Ти за допомогою моїх слів 50. знову викликав до життя померлу віру. І вмираючи, не забуду про тебе, але ставитиму тебе поряд із чудовими храмами, благаючи Тройцю за моїх дітей.
