Книга перша. Про мирян
1. Апостоли і пресвітери всім із язичників, що увірували в Господа Ісуса Христа: благодать вам і мир від Вседержителя Бога через Господа нашого Ісуса Христа нехай примножиться у пізнанні Його.
Кафолична Церква є Боже насадження і вибраний виноградник Його (Іс. 5: 2, 7). Ви, які увірували в непомильне богошанування Його, здобули через віру вічне Царство Його, прийняли силу Його і причастя Святого Духа, озброєні через Ісуса і осягнули всім серцем страх Його, приєдналися до окроплення дорогоцінною і невинною кров’ю Христовою, отримали сміливість називати Вседержителя Бога Отцем, співспадкоємці і співпричасники улюбленого Отрока Його, вислухайте, які тримаєтеся обітниці Його за повелінням Спасителя, священне учення, згідне зі славними словами Його.
Старайтеся, сини Божі, все робити із послуху Божого і у всьому будьте угодні Христу, Господу нашому; бо хто досягає успіху в беззаконні і робить противне волі Божій, той буде визнаний Богом як беззаконний язичник.
2. Стримуйте себе від всякого користолюбства і несправедливості; бо і в Законі написано: «Не пожадай жони ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, ні всього того, що є у ближнього твого» (Вих. 20: 17), тому що всяке побажання цього — від лукавого. Бо хто зажадав жону або раба, або рабиню ближнього, той вже перелюбник і злодій у думці; якщо він не покається, то осуджений Господом нашим Ісусом Христом, через Якого слава Богу на віки. Амінь. Бо в Євангелії, приводячи до єдинства (в рос. пер. — «возглавляя»), утверджуючи і доповнюючи десятислів’я закону, Він говорить: «У Законі написано: «Не чини перелюбу», Я ж говорю вам (тобто в Законі Я через Мойсея говорив, а зараз особисто говорю вам): всякий, хто подивиться на жону ближнього, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму» (Мф. 5: 27 — 28). Ось той, що пожадав, визнаний перелюбником у думці! А хто пожадав вола або осла, той хіба не про те помишляє, щоб украсти і привласнити собі або відібрати їх? Або знову, хіба не чинить погано той, хто пожадав поле і залишився в такому намірі, коли, зруйнувавши межу, примушує господаря віддати йому його дарма? Бо пророк говорить в одному місці: «Горе вам, хто приєднує дім до дому і поле до поля, віднімаючи у ближнього» (Іс. 5: 8), чому говорить: «Хіба ви одні оселилися на землі? Бо почув Господь Саваоф це» (Іс. 5: 8 — 9); і у іншому місці: «Проклятий той, хто порушує межі ближнього свого! І весь народ скаже: амінь» (Втор. 27: 17); чому Мойсей говорить: «Не порушуй меж ближнього твого, які поклали батьки твої» (Втор. 19: 14). Тому і йдуть на таких від Бога страхи, смерті, судилища, осудження. Але в людях, які послушні Богові, один закон Божий, простий, істинний, живий, такий (закон. — Пер.): «Не чини іншому того, чого не хочеш, щоб було тобі від іншого». Ти не бажаєш, щоб хто-небудь погано дивився на твою жону, щоб розтлити її? І ти не дивися на жону ближнього свого з лихим пожаданням (в рос. пер. «злообычно»). Ти не бажаєш, щоб украли твій одяг? І ти не викрадай одягу іншого. Не бажаєш, щоб тебе били, лихословили, безчестили? І ти не чини цього іншому.
3. Але тебе хто-небудь проклинає? Ти благословляй його, тому що в книзі Чисел написано: «Благословенний той, хто благословляє тебе, і проклятий, хто проклинає тебе» (Числ. 24: 9). Так само і в Євангелії написано: «Благословляйте тих, хто проклинає вас» (Лк. 6: 28). Коли вас кривдять, ви не кривдьте взаємно, але терпіть, тому що Писання говорить: «Не говори: помщуся ворогові за те, що образив мене, але потерпи» (Притч. 20: 22), нехай відомстить за тебе Господь і наведе помсту на того, що кривдить тебе. І знову в Євангелії говорить воно (Писання. — Пер.): «Любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, і будете синами Отця вашого, що є на небесах, бо сонцем Своїм осяває злих і добрих, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мф. 5: 44 — 45). Будемо, улюблені, послушні цим заповідям, щоб через їхнє виконання стати нам синами світла. Тому, терпіть, раби і сини Божі, один одного.
4. Чоловік нехай буде до своєї дружини ні гордовитий, ні гордий, але милосердний, щедрий, охочий подобатися тільки своїй дружині і проявляти до неї ласку шанобливо, нехай старається бути їй до душі, нехай не вбирається, щоб уловити собою яку-небудь іншу. Бо якщо ти, будучи приневолений нею, згрішиш проти неї, то на тебе прийде від Бога вічна смерть, і ти будеш жорстоко покараний. Але якщо ти і не зробив мерзоти, але, відштовхнувши жону, відрікся від неї, то і тут ти згрішив, хоча і не зробив діла, а тільки своїм вбранням спокусив жону до пожадання тебе: бо ти зробив, що через це вона зажадала вчинити з тобою перелюб. Звичайно, ти не так винен, тому що не ти спокусився нею, а вона тобою, і не ти зажадав її; і якщо не згрішиш із нею, то помилуваний будеш Господом Богом, Який сказав: «Не чини перелюбу» (Вих. 20: 14) і «Не пожадай» (Вих. 20: 17). Але якщо вона уразилася в думці і спокусилася тобою від того, що побачила тебе або зустрілася з тобою несвоєчасно, то хоча ти, як богочестивий, відрікся від неї, утримався і не згрішив проти неї, але оскільки вона уразилася в серці так, що здобула любов до тебе від того, що ти, благовидний юначе, наряджений, — ти, як той, що став винуватцем її спокуси, виявляєшся винним у її гріхопадінні і спадкоємцем горя. Тому молися Господу Богові, щоб не спіткало тебе за це ніяке зло. Бо ти повинен не людям догоджати на гріх, але триматися Бога, щоб жити праведно і упокоїтися вічно. Краси, даної тобі від природи Богом, не прикрашай, але смиренномудро стримуй її перед людьми. Так, не відрощуй свого волосся, але краще підрізай і обстригай його, щоб тим, що ти часто причісуєшся і бережеш свою голову не обстриженою, або тим, що ти намазав запашними оліями, не привернути до себе тих жінок, які таким чином уловляються або уловлюють. І вишуканого одягу ти не носи на зваблювання, і шароварів або сандаліїв на ноги свої не одягай спокусливо, але носи тільки те, чого вимагають статечність і потреба. І золотого персня ти не одягай на свої пальці. Все це — ознаки розпусного життя. Якщо займешся цим більше належного, то не вчиниш справедливо. Бо тобі, віруючому і людині Божій, не дозволено відрощувати волосся на голові і збирати їх разом, тобто в косу, або завивати їх, або берегти їх необстриженими, так само як і збивати їх, або через гребінець і завивку робити їх кучерявими, або підфарбовувати їх. Це і Закон забороняє, кажучи у Второзаконні: «Не стрижіть волосся голови вашої навкруги». Не варто також і на бороді псувати волосся і змінювати образ людини всупереч природі. «Не оголюйте, — говорить Закон, — борід ваших». Бо це [бути без бороди] Творець Бог зробив властивим для жінок, а для чоловіків визнав Він непристойним. Ти ж, що оголюєш бороду свою, щоб подобатися, і цим противишся Закону, будеш мерзенний у Бога, що створив тебе за образом Своїм. Тому якщо хочеш подобатися Богові, то утримуйся від усього, що ненавидить Він, і не роби нічого, що не подобається Йому.
5. Не будь легковажним, не блукай, не поневіряйся по вулицях, щоб постійно спостерігати за тими, що живуть погано; але, займаючись своєю майстерністю і справою, всіляко прагни робити любе Богові і, згадуючи слова Христові, безперестанно повчайся; бо Писання говорить тобі: «У Законі Його повчайся день і ніч, ходячи в полі і сидячи в домі, лягаючи і встаючи, щоб розуміти у всьому» (Нав. 1: 7 — 8; Втор. 6: 7). Навіть якщо ти і багатий, і не маєш потреби в майстерності для прожитку, і тоді не будь гультяєм, але або приходь до віруючих і однодумних і займайся з ними життєдайними бесідами, або ж, якщо не так, то, сидячи удома, прочитуй Закон, книги Царств, пророків, співай пісні Давидові і зі старанням проходь їхнє доповнення — Євангеліє.
6. Утримуйся від всіх язичницьких книг, бо навіщо тобі чужі речі або закони, або лжепророки, коли вони навіть відвертають слабких від віри? Чого не вистачає тобі в Законі Божому, щоб вдаватися тобі до тих язичницьких байок? Чи ти хочеш проходити твори історичні? — Маєш книги Царств. Чи хочеш проходити твори софістичні та піїтичні (поетичні)? Маєш пророків, Іова, Приточника, в яких знайдеш значно більше розуму, ніж в будь-якій піїтиці і софістиці, тому що це — віщання (слова — Пер.) Господа, єдиного премудрого Бога. Чи бажаєш ти творів ліричних? Маєш псалми. Чи бажаєш древностей? Маєш Буття. Чи бажаєш творів про закони і заповіді? Маєш славний закон Господа Бога. Тому посилено утримуйся від всього чужого і диявольського. Але і коли Закон читаєш, утримуйся від того, що введене в нього, і якщо не від усього, то від деякого, що становить Второзаконня; а читай це тільки для історії, щоб знати тобі і славити Бога, Який звільнив тебе від таких і стількох пут. Нехай же буде у тебе перед очима знання, що таке закон природний і що таке введене, яке становить Второзаконня, дане тим, які зробили тельця в пустелі. Закон є те, що сказав Господь Бог раніше, ніж єврейський народ впав у ідолопоклонство, тобто десятислів’я; а пут, які накладені на нього після того, як згрішив він, ти до себе не привертай. Бо Спаситель наш прийшов не для чого-небудь іншого, але для того, щоб виконати Закон і пророків, а ті пута Второзаконня, пута введеного, або відмінити, або змінити: тому, закликаючи нас, сказав: «Прийдіть всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11: 28). Тому ти, читаючи Закон, згідний з Євангелієм і пророками, читай і книги Царств, щоб знати тобі, що всі царі, які були праведними, возлюблені Богом, і що для них оберігається у Нього обітниця життя вічного, а ті царі, які відійшли (в рос. пер. — «соблудили») від Бога, за правосуддям Божим, скоро загинули у відступництві своєму і позбавилися життя Його, успадкувавши замість упокоєння вічне покарання. Читаючи це, ти зростеш у вірі і приєднаєшся до Христа, Якого ти тіло і член.
А коли проходиш площею, бажаючи помитися, то користуйся чоловічою банею, щоб через показ свого тіла жінкам непристойно відкритим або через споглядання видовища, непристойного чоловікам, ти не уловився або собою не уловив так жінок, які легко уловлюються. Бережися цього, щоб не заплутати тобі душі своєї в петлі (тенетах. — Пер.).
7. Бо послухаймо, що говорить святе слово в Премудрості: «Сину, зберігай слова мої, і заповіді мої приховай у себе. Назви премудрість сестрою твоєю, розум же близьким сотвори собі, щоб вони охороняли тебе від дружини іншої і лукавої, якщо почне говорити тобі слова улесливі. Бо якщо у вікні з будинку свого побачить кого-небудь на шляху недосвідченого, з безумних дітей юнака нерозумного, що проходить по торжищу на роздоріжжях до дому її і говорить в темний вечір: коли буде упокоєння нічне і в мороці: дружина ж зустріне його, маючи вигляд перелюбниці, який окриляє серця юних; збуджена ж вона і блудна, в домі ж не живуть ноги її. Бо якийсь час зовні блукає, часом же на роздоріжжях при кожному розі сидить. Потім, узявши, цілує його, безсоромним лицем: мирна жертва у мене, сьогодні я звершила обітниці мої; тому я вийшла назустріч тобі; бажаючи лиця твого, знайшла тебе; простирадлами покрила постіль мою, килимами ж пристойними з Єгипту постелила; шафраном я посипала ложе моє, і дім мій корицею. Прийди і насолодимося любов’ю навіть до ранку, прийди і поваляємося в похоті», та інше (Притч. 7: 1, 4 — 18), до чого додає: «І спокусила його довгою бесідою, тенетами ж уст привернула його; він же негайно пішов за нею, збожеволівши (в рос. пер. — «объюродив»)» (Притч. 7: 21 — 22); і знову говорить: «Не слухай злої дружини: бо мед капає з уст жони-блудниці, що на якийсь час насолоджує гортань твою; потім ж гіркіше за жовч знайдеш, і виточений більше за меч двогострий» (Притч. 5: 3 — 4), і знову: «Але відскоч і не барися, і не зупиняй погляду свого на ній» (Притч. 9: 18); «бо багатьох уразивши, повалила, і незчисленні ті, яких вона убила» (Притч. 7: 26). У протилежному ж випадку, говорить: «Розкаєшся при кінці твоєму, коли зноситься плоть тіла твого, і скажеш: навіщо я зненавидів повчання, і від викриттів праведних відхилилося серце моє? Не послухав я голосу того, що наставляє мене, і до того, що учить мене, я не прихиляв вуха мого: ледь не впав я у всяке зло» (Притч. 5: 11 –14). Але щоб більше не поширювати нам свідчень, ви, мудрі, якщо які (свідчення — Пер.) ми опустили, самі вибираючи зі Священних Писань придатне для себе, утверджуйтеся, ухиляючись від всього поганого, щоб явитися вам праведними у вічному житті у Бога.
8. Дружина нехай покоряється чоловікові своєму, тому що чоловік є глава дружини, а глава чоловіка, що ходить по шляху правди, є Христос, глава ж Христа — Бог і Отець Його (1 Кор. 11: 3). Тому після Вседержителя Бога нашого і Отця, Господа теперішнього і майбутнього віку і Творця всякого дихання і сили, і після возлюбленого Сина Його, Господа нашого Ісуса Христа, через Якого слава Богу, бійся, дружино, чоловіка свого і страшися його, прагни подобатися йому одному, і бути благоугодною йому служіннями своїми, щоб і ради тебе був щасливий (в рос. пер. — «ублаженный») чоловік Премудрістю, яка говорить через Соломона: «Хто знайде доброчесну дружину? Ціна її вища за дорогоцінне каміння. Упевнене у ній серце чоловіка її: і він не залишиться без прибутку. Бо робить чоловікові добро у все життя. Знайшовши шерсть і льон, творить благопотрібне руками своїми; вона, як купецький корабель, що здалеку збирає йому багатство; і встає вночі, і роздає їжу в домі і роботу служницям; побачивши поле, купить, від плодів же рук своїх насаджує виноградник. Підперезавши стегна свої, укріпить м’язи свої, і відчуває, що робота її добра, і не згасає світильник її всю ніч. Лікті свої простягає на корисне, руки свої утверджує на веретені, і руки свої відкриває бідному, долоню ж простягає жебракові; не турбується про тих, що знаходяться в домі чоловік її, бо всі у неї одягнені в пристойне одіяння, і одяг робить чоловікові своєму, з вісону і порфіри одіяння. Славиться у брамах чоловік її, коли сидить у зібраннях зі старцями землі. Покривала робить і продає фінікійцям, пояси ж хананеянам. Славою і красою вдягатиметься, і звеселиться у кінці днів. Уста свої відкриває мудро і уважно, і чин заповідає язику своєму. Тісні стежки дому її: їжу не їсть від неробства. Уста свої відкриває мудро і згідно із законом, наставляння ж милостиві на язиці її; встануть діти її, і, збагатившись, похвалять її, і чоловік її похвалить її: «Багато дочок здобували багатство, багато хто сотворив силу: ти ж досягла успіху і звеличилася над всіма. Неправдивого догоджання і суєтної краси жіночої немає в тобі, «бо дружина благочестива є благословенна; страх Господній ця нехай хвалить. Дайте їй від плодів уст її, і нехай хвалений буде у брамах чоловік її» (Притч. 31: 10 — 32). І знову: «Доброчесна дружина — вінець для чоловіка свого» (Притч. 12: 4). І знову: «Мудрі дружини збудували доми» (Притч. 14: 1). Вислухали ви, які похвали отримує від Господа Бога дружина цнотлива і яка любить чоловіка.
Якщо хочеш, дружино, бути вірною і угодною Господу, то не вбирайся, щоб подобатися чужим чоловікам, і в носінні заплетеного волосся або одягу, або підв’язок не наслідуй тих, що провадять розпусне життя, щоб привертати до себе тих, які уловлюються цим. І хоч би ти робила цю мерзоту не для того, щоб грішити, але тільки для того, щоб вбиратися, то і в цьому випадку не уникнеш покарання згодом, якщо схилиш кого-небудь спокуситися до пожадання тебе і не остережешся, щоб або самій не впасти в гріх, або щоб інших не увергнути в спокусу. А якщо, віддавшись до спокушеного тобою, згрішиш, то і особисто звершиш беззаконня, і в душі тієї людини будеш винна; потім, згрішивши з одним, немов би забувшись на один раз, нечутливо відхилишся знову до інших, як говорить божественне слово: «Коли прийде нечестивий до глибини злий, недбалий: находить же на нього безчестя і ганьба» (Притч. 18: 3); бо така жінка, уразившись нарешті жорстоко, уловлює душі нецнотливих. Послухаймо ж, як і таких жінок ганьбить божественне слово, кажучи: «Я зненавидів більше за смерть дружину, яка є тенетами і сіттю для серця, пута ж — руки її» (Еккл. 7: 26); і у іншому місці: «Яке кільце золоте в ніздрях свині, така краса дружини нерозсудливої» (Притч. 12: 4); і знову: «Як дерево — черв’як, так чоловіків губить дружина, що чинить зло» (Притч. 12: 4); і знову: «Краще жити в кутку непокритому, ніж з дружиною балакучою і сварливою» (Притч. 21: 9, 19). Не наслідуйте таких жінок ви, християнки. Але якщо ти бажаєш бути вірною своєму чоловікові, то прагни подобатися йому одному. На вулицях покривай свою голову, бо через покривало ти не допустиш дивитися на себе дуже цікавим. Обличчя, даного тобі Богом, не розфарбовуй, бо в тобі немає нічого такого, що потребувало б прикраси, тому що все, що тільки створив Бог, «вельми добре» (Бут. 1: 31), а безмірна прикраса хорошого безчестить дар художника. Шлях свій звершуй, дивлячись донизу, з покритою головою, як пристойно жінкам.
9. Уникай і непристойного миття в лазні з чоловіками, бо багато пасток у лукавого. Дружина віруюча не повинна митися у спільній для чоловіків і жінок лазні, бо якщо вона покриває обличчя, із соромом приховуючи свій вигляд від чужих чоловіків, то як вона увійде до лазні з чоловіками нагою? Але оскільки є лазня жіноча, то в ній нехай і миється вона благочинно, зі соромливістю і помірно; а обмивання зайвого, багатого, частого, також опівдні, а якщо можливо, то і щоденного, нехай не робить вона. Визначеним же часом для своєчасного обмивання нехай буде у тебе десята година, бо ти як віруюча всіляко і завжди повинна уникати багатоокої цікавості.
10. І сварливість свою до всіх, особливо ж до свого чоловіка, ти, як віруюча, стримуй, щоб чоловік твій, якщо він невіруючий або язичник, будучи спокушений тобою, не похулив Бога, а ти не виявилася у Бога спадкоємицею горя: бо горе, — говорить Він, — тому, ради кого «ім’я Моє неславиться у народах» (Іс. 52: 5); якщо ж чоловік твій віруючий, який знає Писання, то доречно було б сказати слово, написане в Премудрості: «Краще жити на землі порожній, ніж з дружиною балакучою і сварливою» (Притч. 21: 19).
Тому, дружини, виявляйте богошанування через соромливість і лагідність і всім зовнішнім [не християнам], як жінкам, так і чоловікам, щоб привертати і заохочувати їх до віри. І як ми не багато чому навчили вас напоумленням, сестри, дочки і члени наші, то ви самі, як мудрі, живучи так, щоб не злословили вас, всіляко прагніть дізнаватися повчання, через які благоугодно могли б ви наблизитися до Царства Господа нашого і упокоїтися на віки віків. Амінь.
