Послання апостола Варнави
Глава 1↑
Вітаю вас у мирі, сини і дочки в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, Який полюбив нас.
Знаючи, що ви володієте вдосталь великими і дорогоцінними чеснотами Божими, я незвичайно радію за блаженні і преславні ваші душі, — радію, що ви отримали благодать, яка так глибоко вкорінилася у вас. Тому і сам дуже втішаюся, чекаючи свого звільнення, тому що справді бачу, що на вас вилитий Дух від прекрасного Божественного джерела; я в тому переконаний і цілком знаю, що з тих пір, як спілкуюся (в рос. пер. «обращаюсь». — Ред.) з вами, я придбав багато благ на шляху Господнього спасіння.
З цієї причини, думаю, я і полюбив вас, браття, більше за свою душу, в цьому полягає велич віри і любов, і надія того (майбутнього) життя. Тому оскільки я, зазвичай, старався ділитися з вами тим, що сам отримав, і в цьому служінні вам, настільки обдарованим духовно, знаходжу і нагороду собі, то поспішаю написати до вас кілька слів, щоб ви разом з вірою мали і довершене відання.
Божественних постанов три: сподівання життя, його початок і звершення. Бо Господь через пророків провістив нам те, що тепер і сповнилося, а разом показав і початок майбутнього. Тому згідно з Його волею ми повинні ревніше і ближче приступати до Його жертовника. А я не як учитель, але як рівний з вами, поясню вам небагато що, від чого багато збільшиться ваша радість.
Глава 2↑
а юдейські жертви відмінені
Оскільки нині дні неприязні, і противник має владу над цим віком, то ми з увагою повинні досліджувати постанови (в рос. пер. «распоряжения» — Ред.) Господні. Помічниками віри нашої є страх Божий і терпіння, а нашими споборниками — великодушність і стриманість. З цими чеснотами, коли вони бувають чисті перед Господом, вступають у радісний союз премудрість і відання.
Бог відкрив нам через всіх пророків, що Він не має потреби ні в наших всепаленнях, ні в наших жертвах і приношеннях. «Для чого мені безліч жертв ваших, — говорить Господь? Сповнений Я всепаленням баранів і жиром ягнят, крові козлів і баранів не хочу. Неприємно, коли ви приходите являтися переді Мною; бо хто вимагав цього від рук ваших? Перестаньте топтати двір Мій. Якщо приносите мені пшеничну муку — марно; куріння противне для Мене. Новомісячів ваших і дня великого не терплю, пости, дні спокою і свята ваші ненавидить душа Моя» (Іс. 1: 11 — 14).
Отже, Господь скасував це, щоб новий закон Господа нашого Ісуса Христа без ярма необхідності представляв власне людське приношення. Господь ще говорить до них: «Чи заповідав Я батькам вашим, коли вони вийшли із землі єгипетської, приносити Мені всепалення і жертви? Але ось що Я заповідав їм кажучи (Єр. 7: 22 — 3): кожен із вас нехай не має злоби проти ближнього свого і не любить клятви неправдивої» (Зах. 8: 17).
Отже, оскільки ми не без розуму, то повинні розуміти благу волю Отця нашого, бо Він, бажаючи приєднати нас, які блукаємо, подібно до юдеїв, говорить нам, як ми повинні наближатися до Нього. Він говорить нам: «Жертва Богу — серце скорботне (в рос. пер. «сокрушенное» — Ред.), і серця смиренного Він не зневажить» (Пс. 50: 19).
Тому, браття, ми повинні вірніше досліджувати те, що належить до нашого спасіння, щоб коли-небудь противник не здобув доступу до нас і не відвернув нас від нашого життя.
Глава 3↑
як про це вже звіщали пророки
Про постанови Старого Завіту Господь ще говорить до них: «Навіщо Мені постите, щоб нині почутий був голос ваш з плачем (в рос. пер. «воплем» — Ред.)? Не такий піст Я обрав, — говорить Господь, — щоб людина томила душу свою без причини; і якби ти зігнув шию твою на зразок круга і зодягнувся у веретище, і покрив себе попелом, і тоді не сотворив би ти мені посту приємного» (Іс. 58: 4 — 5).
А до нас Він говорить: «Коли будеш постити, зруйнуй всякий союз неправди і розірви всякий неправедний запис; знищ обтяження насильного підкупу (в рос. пер. «торга» — Ред.), відпусти змучених на свободу і відкинь всяку зловмисну обережність (в рос. пер. «предосторожность» — Ред.). Розділи з голодними хліб твій і бідних, які без покрівлі, приведи у дім твій; коли побачиш нагого, одягни, і одноплемінників своїх не зневажай. Тоді відкриється раннє світло твоє, і одяг твій скоро засяє; і правда твоя піде перед тобою, і слава Божа супроводжуватиме тебе. Тоді ти взиватимеш, і Бог почує тебе, і коли ще ти говориш, Він скаже: «Ось Я, — якщо відкинеш від себе і союз, і раду злих, і слово нарікання, і від серця даси голодному хліба» (Іс. 58: 6 — 10).
В цьому, браття, відкривається піклування і милосердя Боже, бо Він людям, яких здобув для Улюбленого Свого, визначив вірувати в простоті і вже раніше напоумляв всіх нас не звертатися, подібно до прозелітів, до юдейського закону.
Глава 4↑
омани юдействуючих і віддалятися від діл злої путі
Отже, треба ретельно досліджувати цей предмет і викласти те, що може служити для нашого спасіння. Втечемо від всякого діла неправедного і зненавидимо заблудження теперішнього часу, щоб у майбутньому нам бути улюбленими Богом. Не дамо душі нашій місця, де б вона могла пристати з нечестивими і грішниками, щоб не уподібнитися їм.
Бо остання спокуса, як написано і як говорить Даниїл, наблизилася: Господь скоротив часи і дні для того, щоб Улюблений Його прискорив Своє пришестя для насліддя Свого. Пророк так говорить: «Десять царств царюватимуть на землі і після них повстане малий цар, який позбавить влади трьох царів» (Дан. 7: 24). Подібне потрібно розуміти і про царства. Про це ж ще говорить Даниїл: «Я бачив четвертого звіра злого, сильного і більш несамовитого від інших морських звірів; і з’явилося на ньому десять рогів, і серед них повстав ще ріг короткий і вибив три роги з числа великих рогів» (Дай. 7: 8). Ми повинні це розуміти.
І ще, як брат ваш, що любить всіх більше за душу свою, я прошу вас бути уважними до себе і не уподібнюватися тим, які примножують свої гріхи і говорять: «Завіт юдеїв є і наш». Він тільки наш тому, що вони втратили назавжди те, що отримав Мойсей. Бо Писання говорить: «Мойсей був на горі і постив сорок днів і сорок ночей, і прийняв завіт від Господа, скрижалі кам’яні, написані рукою Божою» (Вих. 31: 18). Але вони, звернувшись до ідолів, позбулися його. Бо Господь говорить Мойсею: «Мойсею, зійди скоріше, тому що переступив закон народ твій, який вивів ти із землі єгипетської» (Вих. 32: 7). І кинув Мойсей кам’яні скрижалі зі своїх рук: так їхні завіт їх знищений для того, щоб любов до Ісуса була у ваших серцях і свою надію ви покладали у вірі в Нього.
Тому будемо уважними до останніх днів. Бо весь час нашого життя і віри не дасть нам ніякої користі, якщо не зненавидимо неправди і майбутніх спокус, як говорить Син Божий: «Будемо противитись всякій неправді і зненавидимо її» 1. Отже, дивіться уважно на діла злого шляху.
Ви не повинні відділятися від інших, неначе ви були виправдані; але, збираючись в одне місце, досліджуйте, що подобає і корисно всім улюбленим взагалі. Бо Писання говорить: «Горе тим, які мудрі у своїх очах і розумні перед самими собою» (Іс. 5: 21). Станемо духовними, будемо довершеним храмом Богу; скільки може залежати від нас, роздумуватимемо про страх Божий і будем подвизатися в дотриманні заповідей Господа [так, щоб могли знаходити для себе радість в Його заповітах].
Господь справедливо судить світ; кожен отримає нагороду за своїми ділами: якщо він був добрий, то благість його служить (в рос. пер. «предходит») йому; якщо нечестивий, то відплата за нечестя послідує за ним (Рим. 2: 5 — 8). Дивіться, щоб нам, вже покликаним, не впасти у спокій і не заснути у своїх гріхах, щоб супротивник, повставши на нас, не підкорив нас своїй владі і не позбавив нас Царства Господнього. Подумайте і про те, що ви бачили стільки знамень і дивних явлень серед народу юдейського, і Господь так залишив його. Тому будемо уважними, щоб не опинитися, як написано, багатьма званими, але небагатьма обраними (Мф. 22: 14).
Глава 5↑
Для того Господь віддав Своє тіло на смерть, щоб ми отримали відпущення гріхів і освятилися, — саме через окроплення Його кров’ю. Про нього написане інше для народу юдейського, а інше — для нас.
Щодо нас Писання так говорить: «Він уязвлений був за беззаконня наші і мучений був за гріхи наші: кров’ю Його ми зцілилися. Як ягня, Він приведений на заколення, і як агнець перед тим, що стриже його, не відкривав уст Своїх» (Іс. 43: 5 — 7). Отже ми повинні дуже багато дякувати Господу те, що Він і сповістив нам те, що збулося нині, і тим зробив нас мудрими, — і не залишив нас у невіданні про майбутнє.
А щодо юдеїв Він говорить: «Недаремно натягуються тенета для пернатих» (Прит. 1: 17). Говорить же це тому, що праведно загине людина, яка має шлях істини — знання, але не віддаляється зі шляху темного. І далі, Господь захотів постраждати за нашу душу, хоча Він є Господь всієї вселенної, Якому раніше влаштування світу Отець говорив: «Сотворимо людину за образом і за подобою Нашою» (Бут. 1: 26).
Яким же чином Він піддався стражданням від людей, слухайте. Пророки, що отримали від Нього дар, вже пророкували про Нього. І для того, щоб знищити смерть і показати воскресіння з мертвих, Йому належало з’явитися у плоті; тому Він піддався цьому для того, щоб виконати обітницю, дану отцям, і, готуючи для Себе новий народ, упродовж Свого земного життя показав, що Він, воскресивши мертвих, судитиме їх. До того ж Він Сам проповідував, навчаючи ізраїльський народ і творячи такі великі чудеса і знамення, і явив до нього особливу Свою любов.
Але коли вибрав Він власних апостолів для проповіді Свого Євангелія — людей вкрай грішних, щоб показати, що прийшов не праведників, а грішників призвати до покаяння (Мф. 9: 13), тоді Він відкрив Себе Сином Божим. А якби Він не прийшов у плоті, то як би люди могли залишитися живими, дивлячись на Нього, коли і ті, які дивляться на сонце, що має колись знищитися, — на діло рук Його, не можуть прямо дивитись на його промені?
Тому Син Божий для того прийшов у плоті, щоб довершити повну міру гріхів тих, які переслідували Його пророків навіть до смерті. Для того Він і постраждав. Бо Бог говорить, що «рана плоті Його «походить від них»« (Іс. 53: 8); і [у іншого пророка]: «Коли уражу пастиря; тоді розсіються вівці стада» (Зах. 13: 7). Сам Він захотів постраждати відомим чином; оскільки Йому належало постраждати на древі. Бо той, хто пророкував про Нього, говорить: «Визволи душу мою від меча» (Пс. 21: 21), «прицвяхуй плоть мою» (Пс. 118: 120), «тому що сонми злих повстали на мене» (Пс. 21: 17). Ще сказано: «Ось я віддав хребет мій на побиття, і щоки мої на наругу, лице ж моє поклав, як твердий камінь» (Іс. 50: 6 — 7).
Глава 6↑
наперед сповіщені вже пророками
Коли ж Він виконав покладене на Нього, то що говорить? «Хто хоче сперечатися зі Мною? нехай протистоїть Мені. Або хто хоче судитися зі Мною? нехай наблизиться до Отрока Господнього. Горе вам. Бо всі ви постарієте як одяг, і міль поїсть вас» (Іс. 50: 8 — 9). І ще пророк говорить: «Як твердий камінь покладений для знищення (Іс. 8:14), ось покладу в основу Сиону камінь багатоцінний, вибраний, наріжний, шанований!» І далі що говорить? «Хто буде надіятися на Нього, той буде жити вічно» (Іс. 28: 16). Отже, надія наша утверджується на камені? Ні, але пророк говорить так про плоть Господа, тому що Господь обдарував силою Свою плоть. Бо говорить: «І поклав Мене, як твердий камінь» (Іс. 50: 7). Пророк також говорить: «Камінь, який зневажили будівничі, став в основу будівлі»; і далі: «Цей день великий і дивний, який сотворив Господь» (Пс. 117: 22). — Я просто пишу вам, щоб ви розуміли, — я сміття (в рос. пер. «отребье». — Ред.) любові вашої.
Але що ще говорить пророк? «Обступив мене сонм лукавих, оточили мене наче бджоли соти, про одежу мою кидали жереб» (Пс. 21: 17 — 19; Пс. 117: 12). Отже, оскільки Він у плоті мав з’явитися і постраждати, то і було показано Його страждання. Так пророк говорить до Ізраїля: «Горе їхнім душам, тому що задумали раду лукаву на себе самих, кажучи: зв’яжемо праведного, бо він обтяжливий для нас» (Іс. 3: 9; Прем. 2:12).
І Мойсей говорить до них: «Ось що говорить Господь Бог: вступайте в землю добру, якою присягався Господь Аврааму, Ісааку і Якову, і успадковуйте її, землю, яка тече медом і молоком» (Вих. 33: 1; Лев. 20: 24). Дізнайтеся, що говорить відання: «Уповайте на Ісуса, Який має явитися вам у плоті як чоловік». Бо земля, що страждає, означає людину; тому що з єства землі утворений Адам (Бут. 2: 7).
Що означають далі слова «землю добру, яка тече медом і молоком»? Благословенний Господь наш, що дав нам премудрість і відання Своїх таїн! Бо пророк говорить: «Притчу Господа хто зрозуміє, хіба премудрий і умілий, і той, хто любить Господа свого» (Іс. 40: 18; Сир. 1: 10). Оскільки Господь оновив нас відпущенням гріхів, то дав нам новий образ, так що ми маємо душу немовляти як відтворені (в рос. пер. «возсозданые») духовно. Бо до нас стосується слова Писання, які Отець говорить Сину: «Сотворимо за образом і за подобою Нашою людину, і нехай володіє звірами земними і птахами небесними, і рибами морськими» (Бут. 1: 26). І, бачачи людину, прекрасне творіння Своє, Господь сказав: «Зростайте і розмножуйтеся, і наповнюйте землю» (Бут. 1: 28). Це на початку сказано про нас до Сина. Далі я покажу вам, яким чином Він у кінці часів звершив у нас друге творіння. Господь говорить: «Ось я зроблю останнє так, як перше» (Мф. 19: 30; 20: 1 — 16). У цьому розумінні проповідував пророк: «Вступайте в землю, яка тече медом і молоком, і володійте нею».
Отже, ми відтворені (в рос. пер. «возсозданныя»), як знову у іншого пророка говорить Господь: «Ось, — говорить Він, — відніму від них», тобто від тих, яких провидів Дух Господа, «серця кам’яні і вкладу в них плотяні» (Єз. 11: 19; 36: 26), бо Він мав явитися у плоті і перебувати в нас, оскільки, браття мої, оселя нашого серця — святий храм для Господа. Ще говорить Господь: «У якому місці явлюся Господу Богу Моєму і прославлюся?» (Пс. 41: 3). І далі: «Принесу сповідання Тобі в церкві, посеред братів моїх, і оспіваю Тебе серед церкви святих» (Пс. 21: 23). Отже, ми ті, кого Бог увів у землю добру.
Але що таке молоко і мед? Те, що як життя немовляти підтримується спершу медом, а потім молоком, так і ми, що живомося вірою в обітування і словом Божим, житимемо і володарюватимемо над землею. На початку сказано було людям, щоб вони зростали і володіли звірами і птахами, і рибами. Хто ж нині може володіти звірами або рибами, або птахами небесними? А ми повинні розуміти, що володіти означає владу, коли хто-небудь розпоряджається і повеліває. Хоча цього володіння і немає нині, проте воно обіцяне нам, коли ж воно буде? Коли самі настільки будемо довершеними, що станемо спадкоємцями завіту Господнього.
Глава 7↑
прообрази страждань Христових
Отже, бачите, діти радості, що благий Господь все наперед відкрив нам, щоб ми знали, кому ми повинні за все дякувати і славословити. Якщо Син Божий — Господь, Який має судити живих і мертвих, постраждав для того, щоб Його рана оживлювала нас, то будемо вірити, що Син Божий не міг постраждати, хіба тільки для нас. Будучи розіп’ятий, Він був напоєний оцтом і жовчю.
Послухайте, як жерці юдейського народу передбачали це. У законі написана заповідь: «Хто не поститиме постом, смертю винищиться» (Лев. 23: 29), — так заповідав Господь, тому що Сам Він за наші гріхи мав принести в жертву сосуд Свого Духа, щоб сповнився і прообраз, що був на Ісааці, коли він був покладений на жертовник. Що ж говорить Бог у пророка? «І нехай їдять козла, який приносеться у день посту за всі гріхи», — слухайте уважно — «і нехай тільки жерці, всі, їдять нутрощі необмиті з оцтом». Чому? — «Оскільки Мене, — сказав Господь, — коли Я колись принесу в жертву Мою плоть за гріхи нового народу, будете поїти жовчю з оцтом: то і їжте ви одні, тоді як народ буде постити і скорбити, покрившись волосяницею і попелом».
А щоб показати, що Йому належить постраждати за них, послухайте, яку дав Він заповідь. «Візьміть двох козлів хороших і однакових, і принесіть їх у жертву: нехай одного з них жрець візьме у всепалення» (Лев. 16: 7 — 9). А з іншим що повинні вони зробити? «Інший», — сказано, — «нехай буде проклятий». Бачите, як відкривається тут прообраз про Ісуса. «Плюньте на нього всі, і уразите його, і покладете вовну червлену біля голови його, і нехай він так буде вигнаний в пустелю». Після звершення цієї дії носильник відносить козла в пустелю, знімає з нього червлену вовну і покладає її на чагарник, званий шипшиною, якого паростки, звичайно, їмо, знаходячи на полі, і який один між чагарниками має солодкі плоди.
А до чого і те, — зауважте, — що один козел покладається на жертовник, а інший стає проклятим, і чому проклятий увінчується? Тому, що юдеї побачать Його того дня в довгому червленому одязі навколо тіла і говоритимуть: «чи не той це, якого ми колись принижували, прокололи; піддали осміянню і розіп’яли? Справді, це той, який тоді називав Себе Сином Божим». Таким чином для чого і те, що козли мають бути однакові, хороші і рівні? Для того, щоб юдеї, побачивши Його тоді прийдешнього, здивувалися схожістю козла. Ось прообраз Ісуса, Який мав постраждати.
Чому ще вовну покладають серед тернів? — Це є прообраз Ісуса, даний Церкві: хто хоче зняти червлену вовну, повинен багато потерпіти від страшної колючої тернини і з болем оволодіти нею. Рівним чином говорить Ісус: «Хто хоче Мене бачити і отримати Моє царство, повинен здобувати Мене скорботою і стражданнями» (Лк. 16: 16; Дії. 14: 22).
Глава 8↑
прообраз Христа і його Царства
А який прообраз, думаєте, в тому, що Ізраїлю заповідано, «щоб мужі з тяжкими гріхами приносили в жертву телицю і, заколовши її, спалювали, щоб потім отроки збирали попіл і вкладали в сосуди, прив’язували до дерев’яного жезла червлену вовну й icoп, і таким чином окроплювали народ, кожну людину окремо, щоб очистилися від гріхів?» (Числ. 19: 2 — 9).
Дивіться, як просто говорить до нас Господь. Телець — Ісус; мужі, що приносять його, — грішники, які піддали Його смерті; [вони потім вже не грішники і не вважалися за грішних]. Отроки, що звершували окроплення, — благовісники, що сповіщають нам відпущення гріхів і очищення серця, яким Господь дав владу проповідувати Євангеліє: їх дванадцять для позначення колін ізраїльських, яких також дванадцять.
Для чого ж три отроки звершують окроплення? Для того, щоб вказати на трьох патріархів: Авраама, Ісаака і Якова, — оскільки вони великі перед Богом. А чому вовна покладалась на дерев’яному жезлі? — Тому що Царство Ісуса на древі, і тому ті, що уповають на Нього, житимуть вічно. — Чому ж вовна разом з ісопом? Тому що в Його царювання будуть дні тяжкі і нечисті, в яких ми, проте, отримаємо спасіння, — оскільки і хворий тілом зціляється за допомогою очищаючого соку ісопа. Все це для нас ясне, а для юдеїв темне, тому що вони не послухали голосу Господнього.
Глава 9↑
Далі, Писання говорить і про наш слух, як Господь обрізав його, і наше серце. Він говорить у пророка: «Слухом вуха послухалися Мене» (Пс. 17: 54). І ще говорить Він: «Слухом почують дальні, дізнаються, що Я зробив» (Іс. 33:13). Також: «Обріжте, — говорить Господь, — серця ваші» (Єр. 4: 4). І знову говорить: «Слухай, Ізраїлю, бо це говорить Господь Бог твій» (Єр. 7: 2). І ще дух Господа пророче говорить: «Хто хоче жити повіки? Слухом нехай послухає голосу Сина Мого» (Пс. 2:12; 33: 13). Говорить також: «Слухай, небо, і слухай, земле, тому що Господь говорить». 2 Ще: «Слухайте слово Господнє, князі народу цього» (Іс. 1: 2, 10). Ще: «Слухайте, чада, голос волаючого в пустелі» (Іс. 40: 3). Отже, Господь обрізав вуха наші, щоб ми слухали слово Його і вірували.
А обрізання, на яке надіялися юдеї, скасоване. Бо Він заповідав обрізання не тілесне, а вони порушили Його заповідь, тому що злий ангел спокусив їх. Пророк говорить до них: «Ось, що говорить Господь Бог ваш, — і тут я знаходжу [нову] заповідь, — не сійте на терня, обріжтеся Господу вашому» (Єр. 4: 3 — 4). А що це означає: «Обріжте грубість серця вашого, і шиї ваші не робіть жорстокими» (Єр. 7: 26). І ще: «Ось говорить Господь: всі народи не обрізані і мають крайню плоть; а цей народ не обрізаний в серці» (Єр. 9: 26).
Ти скажеш: юдейський народ обрізується для збереження завіту. Але обрізується і кожний сирієць, і аравітянин, і всякий жрець ідольський: а невже і вони належать до завіту Божого? Обрізуються і єгиптяни! Тому дізнайтеся, діти, про все докладно. Авраам, який перший ввів обрізання, передбачаючи духом Ісуса, обрізав свій дім, містячи у своєму умі таємниче значення трьох букв. Писання говорить: «Обрізав Авраам з дому свого (Бут. 17: 27) десять і вісім, і триста мужів» (Бут. 14: 14). Яке ж відання було дане йому в цьому? Дізнайтеся спершу, що таке десять і вісім, і потім, що таке триста. Десять і вісім позначаються: десять буквою йота (І), вісім — буквою іта (Н); і ось початок імені Ісус. А оскільки хрест у вигляді букви тав (Т), повинен був указувати на благодать викуплення, то і сказано: «і триста». Отже, в двох буквах відкривається ім’я Ісус, а в одній третій — хрест. Знає це Той, Хто поклав в нас постійний дар Свого вчення! Ніхто не чув від мене слова більш довершеного; але я знаю, що ви достойні того.
Глава 10↑
в духовному значенні
Чому Мойсей сказав: «Не споживайте свині, ні орла, ні яструба, ні ворона, і ніякої риби, яка не має на собі луски» (Втор. 14: 7 — 19)? Він при цьому мав в умі три глибокі думки. Сам Господь говорив юдеям у Второзаконні: «Дам для цього народу заповіді Мої» (Втор. 4: 2). Тому чи не Божа заповідь, щоб не споживати деяких тварин? Звичайно; але Мойсей говорив в духовному значенні.
Так. кажучи про свиню, він немов би так сказав: не приліплюйся до тих людей, які подібні до свиней. Бо вони, живучи в задоволеннях, забувають Господа свого, а терплячи не достатки, пізнають Його, так і свиня, коли їсть, не знає свого господаря, а коли терпить голод, кричить; отримавши їжу, знову замовкає. «Не їж, — сказано, — ні орла, ні яструба, ні шуліку, ні ворона», тобто не приліплюйся до таких людей, які не вміють доставляти собі їжу працею і потом, але беззаконно викрадають чуже і, ходячи, очевидно, з простотою, будують пастки іншим; так і ті птахи, сидячи в бездіяльності, шукають нагоду з’їсти чужу плоть і своїм лукавством заподіюють загибель, «Не їж, — сказано, — ні в’юна, ні поліпа, ні каракатиці». Це означає: не уподібнюйся і не приліплюйся до таких людей, які назавжди віддані нечестю і осуджені на смерть; як і ті риби, одні зі всіх прокляті, ходять тільки в глибині і не спливають, подібно до інших, але живуть у землі під безоднею.
«І зайця, — сказано, — не їж». У якому значенні? Не будь соромом і не уподібнюйся таким. Бо в тілі зайця щорічно буває зміна, осоружна єству всіх інших тварин. І гієни не їж, сказано; це означає: не будь прелюбодієм, ні розтлителем і не уподібнюйся таким. Чому? Тому що ця тварина щорічно змінює свою природу і буває то чоловічої, то жіночої статі. Справедливо відкинув Мойсей і тхора. Не уподібнюйся, — говорить він, — до тих нечистих мужів, і не приліплюйся до тих нечистих жон, які, як відомо, звершують беззаконня своїми устами. Бо ця тварина відступає від загальних законів в зачатті плоду.
Тому Мойсей, кажучи про страви, промовив три заповіді духовного значення; юдеї ж, рухомі похіттю плоті, прийняли їх, неначе говорилося про звичайні страви. Але Давид розумів таємниче значення трьох заповідей і так само говорить: «Блаженний муж, який не йде на раду нечестивих», — як ті риби ходять в мороці безодні, — «і не став на шляху грішних», — як ті, які показують що бояться Господа, але грішать подібно до свині, — «і не сів на сидіння губителів», як птахи сидять, підстерігаючи здобич (Пс. 1:1). Тепер ви цілком маєте відання про ті заповіді.
Але Мойсей також сказав: «їжте все, що має роздвоєні копита і відригає жуйку» (Лев. 11: 3). Хто розуміється під худобою, яка жує жуйку? Той, хто, отримуючи їжу, знає свого годувальника і, наситившись, радіє за нього. Чудово сказав Мойсей, маючи на увазі заповідь. Яку? Приліплюватися до тих, які бояться Господа, роздумують у своєму серці про отриману ними заповідь, які розмовляють про веління Господні і дотримуються їх, які знають, що роздумування — діло радісне і, так би мовити, пережовують слово Господнє. А на що вказують роздвоєні копита? На те, що праведник ходить у цьому світі і чекає іншого святого віку.
Дивіться, які прекрасні закони дав Мойсей. Але як можуть юдеї це зрозуміти? А ми, правильно розуміючи заповіді, говоримо так, як угодно Господу. Він і обрізав вуха і серця наші для того, щоб ми розуміли це.
Глава 11↑
були передбачені в Старому Завіті
Досліджуємо тепер, чи угодно було Господу заздалегідь відкрити про благодатну воду і про хрест.
Щодо води написано до народу ізраїльського, оскільки він не прийме того хрещення, яке подає відпущення гріхів, а встановить для себе інше (Мк. 4: 4). Так, пророк говорить: «Здивуйся, небо, і нехай здригнеться земля від того, що два великі злочини зробив цей народ: Мене, джерело живе, залишили і викопали собі криниці розбиті» (Єр. 2: 12 — 13). «Невже камінь безводний Моя свята гора, Синай? Бо будете ви, як пташенята птаха, що відлітають геть після розорення гнізда» (Іс. 16: 1 — 2). І ще говорить пророк: «Я піду перед тобою і вирівняю гори, і зруйную двері мідні, і зломлю окови залізні, і дам тобі скарби таємні, сокровенні, невидимі, щоб знали, що Я Господь Бог» (Іс. 45: 2 — 3). Також: «Він житиме у високій печері міцної скелі». І що далі говорить пророк про Сина: «Вода Його вірна; ви побачите Його царем у славі, і душа ваша навчиться страху Господнього (Іс. 33: 16 — 18).
У іншого пророка мовиться: «Хто робитиме це, той буде, як древо насаджене при джерелах вод, яке плід свій дасть в час свій, і лист його не опаде; і все, що він робитиме, буде успішним. Не так нечестиві, не так; але вони будуть як полова, яку відносить вітер з лиця землі. Тому не встоять нечестиві на суді, і грішники в раді праведних. Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине» (Пс. 1: 3 — 6). Зауважте, як він в цих словах зобразив воду і разом хрест. Ось їхнє значення: «Блаженні ті, які, надіючись на хрест (древо), зійшли у воду; бо отримають нагороду у свій час; «тоді, — говорить Бог, — Я воздам їм». Сказано: «Листя не опаде». Це означає, що всяке слово, яке вийде з уст ваших з вірою і любов’ю, послужить для багатьох до навернення і надії.
Ще інший пророк говорить: «Земля Якова була звеличена по всій землі» (Соф. 3: 19). Ці слова означають сосуд Духа Господнього, якого прославляє пророк. Потім, що інший пророк говорить? «Ріка протекла з правого боку, і з неї піднімалися красиві дерева; хто стане їсти від них, буде жити повіки» (Єз. 47: 12). Це означає, що ми сходимо у воду, повні гріхів і нечистоти, а виходимо з неї з придбанням — зі страхом у серці і з надією на Ісуса в дусі. «Хто буде їсти їхній плід, буде жити повіки». Тобто, хто слухатиме тих, хто проповідує, і увірує, той буде жити повіки.
Глава 12↑
про хрест Христів
Так само і на хрест, особливо, Господь вказуєте через іншого пророка, який говорить: «Коли це звершиться? Тоді, говорить Господь, коли древо нахилиться і стане і коли з дерева витече кров» (3 Езд. 5: 5). Ось ще одна вказівка про хрест і про Того, Хто мав бути розіп’ятий на ньому.
Про те ж говорить Бог і у Мойсея, коли Ізраїль долали іноплемінники (Вих. 17: 8). Щоб врозумити тих, хто уражений, що вони віддані на смерть за свої гріхи, Він говорить до серця Мойсея, щоб він зробив образ хреста і Того, Хто мав постраждати на ньому, тому що вони, якщо не уповатимуть на нього, будуть переможені повіки. Тому Мойсей поклав зброю одну на одну серед підвищення і, ставши вищим за всіх, простягнув свої руки, і тоді Ізраїль здобував перемогу, а коли опускав руки донизу, ізраїльтяни зазнавали поразки. Для чого це? Для того, щоб вони пізнали, що їм не можна спастися, якщо не будуть уповати на хрест.
У іншого пророка Бог говорить: «Весь день Я простягав руки Мої до народу непослушного, що противиться праведному путі Моєму» (Іс. 65: 2; Рим. 10: 21). І ще: Мойсей робить образ Ісуса, — що саме Він постраждає і Сам дарує життя, Той, Кого думали погубити на знаменні (знаці) хреста, — в той час, коли Ізраїль гинув від зміїв (Числ. 21: 6; Ін. 3:14). Оскільки злочин Єви відбувся за допомогою змія (Бут. 3: 1), то Бог попустив всякому змієві поражати ізраїльтян, і вони помирали для того, щоб врозумити їх, що вони за свій злочин віддані смертній скорботі. Тоді Мойсей, який дав заповідь: «Не буде вам богом ні статуя, ні злиття» (Втор. 27: 15), сам ось що робить, щоб показати образ Ісуса. Він робить мідного змія, покладає його на дереві і через глашатая скликає народ. Зібравшись, ізраїльтяни просили Мойсея принести за них жертву, помолитися за їхнє зцілення. А Мойсей сказав їм: «Коли хто-небудь з вас буде уражений, то нехай іде до змія, що повішений на дереві, і з вірою надіється, що хоча він мертвий, але може дарувати життя, і відразу зцілиться». Так вони і робили. Бачиш і тут славу Ісуса, бо все в Ньому і для Нього (Кол. 1: 16).
Далі, що говорить Мойсей Ісусу, сину Навина, якому він дав як пророку таке ім’я (Чис. 13: 17) тільки для того, щоб весь народ розумів, що Отець про Сина Свого Ісуса все відкриває сину Навина? Давши йому таке ім’я, коли посилав його спостерігачем землі Ханаанської, він сказав йому: «Візьми книгу в свої руки і напиши те, що говорить Господь», тобто, що Син Божий в останні дні винищить з коренем весь дім Амалика (Вих. 17: 14). Ось знову Ісус, не син людський, але Син Божий, Який явився у прообразі і у плоті.
Але оскільки можуть сказати, що Христос є Син Давида, то, побоюючись цього і знаючи заблудження грішників, сам Давид говорить: «Господь сказав Господу моєму: сиди праворуч Мене, доки Я покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх» (Пс. 109: 1; Мф. 22: 43 — 45). І Ісая так само говорить: «Сказав Господь Христу (помазанику) моєму Господу, Якого я утримав за правицю Його, щоб покорялися Йому народи, і кріпость царів зруйную» (Іс. 65: 1). Бачиш, як Давид називає Ісуса Господом і Сином Божим.
Глава 13↑
а християни спадкоємці Божественних обітувань
Але подивімося, чи цей народ, чи перший є спадкоємцем і чи до нас звернений Божий завіт, чи до них? Послухайте, що Писання говорить про народ. «Молився Ісаак за Ревеку, дружину свою, тому що вона була неплідною, і вона після того зачала. І вийшла Ревека запитати Господа, і сказав Господь до неї: два племені в утробі твоїй і два народи в утробі твоїй; і один народ перевершить інший, і старший служитиме меншому» (Бут. 25: 21 — 23).
Ви повинні розуміти, хто Ісаак, хто Ревека і про які народи Бог відкрив, що один буде більший за іншого. У іншому пророцтві Яків ще ясніше говорить Йосифу, сину своєму, так: «Ось не позбавив мене Господь лиця твого; приведи до мене твоїх синів, щоб я благословив їх». Йосиф привів Єфрема і Манасію, бажаючи, щоб був благословенний Манасія, тому що він був старшим; і підвів його Йосиф до правої руки батька свого Якова. Але Яків духом передбачив образ майбутнього народу. І що говорить Писання? «Яків змінив руки свої і поклав праву руку на голову Єфрема, другого і меншого Йосифового сина, і благословив його. І сказав Йосиф Якову: «Переклади свою праву руку на голову Манасії, тому що він первородний мій син». А Яків відповідав Йосифу: «Знаю, сину мій, знаю; але старший служитиме меншому, втім, і той отримає благословення» (Бут. 48: 9 — 19).
Дивіться, кому Бог визначив бути першим народом і спадкоємцем завіту. Якщо, притому, було сказано про цей народ і в обітниці Аврааму, то наше відання досягло довершеності. Що ж говорить Бог Аврааму, коли віра зарахувалася йому в праведність? «Ось я поставив тебе отцем народів, які вірують в Господа без обрізання крайньої плоті» (Бут. 15: 6; 17: 5; пор. Рим. 4: 9 — 10 і 13).
Глава 14↑
Господь відновив через Ісуса Христа
Достовірно так. Але дослідимо, чи дав Бог юдейському народу завіт, який з клятвою обіцяв дати його отцям? Дав, але вони через свої гріхи були не достойні прийняти його. Пророк говорить: «Мойсей постив на Синайській горі сорок днів і сорок ночей, щоб прийняти завіт Господній до народу» (Вих. 24: 18). І справді, він прийняв від Господа дві скрижалі, написані перстом руки Господньої, духовно; і, отримавши, ніс їх з гори, щоб віддати народу. Але Господь сказав Мойсею: «Мойсею, Мойсею, зійди скоріше, тому що беззаконно поступив народ твій, якого ти вивів із землі Єгипетської» (Вих. 32: 7). Мойсей дізнався, що вони знову вилили ідола, кинув з рук скрижалі; і скрижалі завіту Господнього розбилися.
Отже, Мойсей прийняв завіт, але вони не були достойні його. Дізнайтеся ж, яким чином ми отримали завіт. Мойсей прийняв його як служитель, а нам Сам Господь дав право бути народом-спадкоємцем, постраждавши за нас (Євр. 3: 5 — 6). Він і явився для того, щоб і міра гріхів їхніх сповнилася, і ми, ставши через Нього спадкоємцями, отримали завіт Господа Ісуса Христа, Який був для того і визначений, щоб своїм впливом звільнити від мороку наші серця, які мучилися смертю і були віддані неправді заблудження, і словом Своїм установити завіт з нами.
Бо написано, як Отець, щоб звільнити нас з мороку, повеліває Йому приготувати Собі народ святий, так пророк говорить: «Я Господь Бог Твій, прикликав Тебе в правді і буду тримати Тебе за руку, і оберігати Тебе. І Я поставлю Тебе у завіт для народу і у світло для язичників, щоб відкрити очі сліпим, і вивести з ув’язнення і тих, хто сидить у пітьмі — з темниць» (Іс. 42: 6 — 7). Тому знайте, від чого ми викуплені. Пророк ще говорить: «Ось Я поставив Тебе світлом народів, щоб Ти був спасінням до країв землі; так говорить Господь Бог, Спаситель твій» (Іс. 49: 6). І ще пророк говорить: «Дух Господній на Мені, тому що Господь помазав Мене возвістити радість смиренним, послав Мене зцілити сокрушенних серцем, проповідати полоненим відпущення і сліпим прозріння і проголосити приємне літо Господнє і день відплати, і утішити всіх скорботних (Іс. 41: 1).
Глава 15↑
Далі, і про суботу написано в десяти словах, які Господь на горі Синайській промовив Мойсею лицем до лиця: «І освячуйте суботу Господню руками чистими і серцем чистим» (Вих. 20: 8; Втор. 5: 12; Пс. 23: 3 — 4). І у іншому місці Він говорить: «Якщо сини мої дотримуватимуться суботи, то Я виливатиму милість Мою на них» (Єр. 17: 24 — 25). Про суботу згадує Писання і при початку творіння: «І сотворив Бог у шість днів діла рук Своїх, і закінчив у день сьомий, і спочив у той день, і освятив його» (Бут. 2: 2).
Зауважте, діти, що означає «закінчив у шостий день». Це означає, що Господь звершить все за шість тисяч років, бо у Нього день дорівнює тисячі років. Він Сам свідчить про це, кажучи: «Ось справжній день буде як тисяча років» (Пс. 89:5; 2 Пет. 3:8). Тому діти, за шість днів, тобто за шість тисяч років, закінчиться все. «І спочив у день сьомий». Це означає, що коли Його Син прийде і знищить час беззаконного, звершить суд над нечестивими, змінить сонце, місяць і зорі, тоді Він прекрасно спочине у сьомий день.
Притому сказано: «Освячуй його руками чистими і серцем чистим». Тому ми помилялися б, якби думали, що хто-небудь, не маючи у всьому чистого серця, може нині освятити той день, який освятив Бог. Тому тільки тоді хто-небудь прекрасно спочине і освятить його, коли ми будемо спроможні робити праведне, отримавши обітування, коли не буде вже беззаконня і все через Господа стане новим. Тоді ми зможемо освятити той день, коли спершу освятимось самі.
Нарешті, Бог говорить юдеям: «Новомісяч ваших і субот ваших не терплю» (Іс. 1: 13). Дивіться, як Він говорить: неприємні Мені нинішні суботи, але ті, які Я визначив і які настануть тоді, коли, поклавши кінець всьому, зроблю початок дню восьмому, або початок іншому світу». Тому ми і проводимо в радості восьмий день, у який Ісус воскрес із мертвих і, після того, як явився віруючим, вознісся на небо.
Глава 16↑
у серцях християн є істинним і угодним Богу
Нарешті, я скажу вам і про храм, як вони, бідні в омані своїй, надіялися не на Бога, Сотворителя свого, але на будівлю, немов би вона справді була домом Божим. Бо вони, майже як язичники, поклонялися Йому в храмі.
Але послухайте, як говорить Господь і відміняє храм: «Хто зміряв небо п’яддю або землю долонею? Чи не я» (Іс. 40: 12)? Господь говорить: «Небо — престіл Мій, земля — підніжжя ніг Моїх; який дім побудуєте мені або яке місце є місцем спокою Мого» (Іс. 66: 1)? Знайте, що їхня надія на храм суєтна. Бог же говорить ще: «Ось ті, які зруйнували цей храм, ті самі і збудують його» (Іс. 49:17). Це тепер і звершується. Бо за те, що вони постійно воюють, їхній храм зруйнований ворогами, і тепер піддані їхніх ворогів відновлять його.
А те, що місту з храмом і ізраїльським народом належало бути переданим язичникам, це було наперед сповіщено. Писання говорить: «Ось, що буде в останні дні: передасть Господь овець отари, хлів і стовп їхній на знищення». І збулося це, як сказав Господь.
Дослідимо тепер, чи є вже храм Божий. Є — там, де Сам Господь хоче сотворити його і влаштувати. Бо написано: «А після завершення седмин (Дан. 9: 27) збудується храм Божий славний, в ім’я Господнє» (Аг. 2: 6 — 9).
Тому я знаходжу, що храм існує. А як він буде сотворений в ім’я Господнє, дізнайтеся. Раніше, ніж ми увірували в Бога, житло серця нашого було слабким і підданим руйнуванню, подібно до храму, побудованого людською рукою. Бо ми були домом, сповненим ідолослужіння, житлом демонів, тому що ми робили противне Богу. Храм буде сотворений в ім’я Господнє, — зауважте, — для того, щоб був сотворений славний храм Господа. А як це — слухайте. Отримавши відпущення гріхів і надію на ім’я Господнє, ми стали новими, знову досконало сотвореними; тому в житлі наших сердець, у нас істинно Бог живе. Як це? Його слово віри, Його заклик обітування, мудрість Його розпоряджень, заповіді вчення, Він Сам у нас пророкує і в нас живе. Він відкрив нам, рабам смерті, двері храму, тобто уста, Він дав нам покаяння і ввів нас у нетлінний храм. Тому той, хто бажає спастися, зважає не на людину, але на Того, Хто в ній живе і говорить у ній, і дивується, що не чув ніколи з уст того, що говорить, таких слів і навіть сам ніколи не бажав чути. Ось духовний храм, який твориться для Господа!
Глава 17↑
Душа моя надіється, що я пояснив скільки міг і як міг просто і, згідно з моїм бажанням, нічого не опустив з того, що служить для вашого спасіння і що належить тільки до предметів теперішнього часу. А якщо стану писати вам про майбутнє, то не зрозумієте, тому що воно знаходиться в тайні. Досить про це.
Глава 18↑
Тепер перейдемо до іншого роду відання і вчення. Два шляхи вчення і влади, один — світла, інший — темряви. Але велика відмінність між цими двома шляхами (Дідах. 1:1). На одному поставлені світлоносні ангели Божі, а на іншому — ангели сатани. Бог є Господь від віків і на віки; сатана є начальником часу беззаконня.
Глава 19↑
Шлях світла є наступний. Хто хоче досягнути цим шляхом визначеного місця, той повинен прагнути до нього за допомогою своїх діл.
Тому відання, дане нам для ходіння шляхом світла, полягає в наступному: люби свого Сотворителя, прославляй Того, Хто викупив тебе від смерті. Будь простий серцем і багатий духом. Не спілкуйся з тими, які ходять шляхом смерті. Ненавидь все неугодне Богу, ненавидь всяке лицемірство. Не залишай заповідей Господніх.
Не звеличуй себе, але будь смиренномудрим. Не присвоюй собі слави. Не роби злого наміру проти свого ближнього. Не давай душі своїй зухвалості.
Не чини перелюбу, не розтлівай дітей. Слова Божі не вимовляй з нечистотою. Не дивися на особу, коли потрібно викрити кого-небудь у гріхопадінні. Будь лагідним, будь спокійний. Тремти від слів, які ти чув (Іс. 66: 2). Не пам’ятай зла на брата твого.
Не сумнівайся, чи сповниться сповіщене Богом, чи ні. Не вмовляй даремно імені Господнього. Люби ближнього більше, ніж свою душу. Не умертвляй немовляти (в утробі) і після народження не вбивай його (Дідах. 2: 1 — 7).
Не віднімай руки своєї від свого сина або своєї дочки, але від юності учи їх страху Господньому (Пс. 33:12; Дідах. 4: 9).
Не бажай того, що належить ближньому твоєму, і не будь користолюбним. Не приліплюйся душею до гордих, але єднайся з праведними і смиренними. Важкі обставини, що трапляються з тобою, приймай за благо. Не будь двоєдушним ні в думці, ні в слові, бо двоєдушність є сіттю смерті. Підкоряйся Господу і господарям як образу Божому з пошаною і страхом.
Не керуй жорстоко своєю рабинею і своїм рабом, що надіються на того ж Господа, щоб не виявилося, що ти не боїшся Бога, Який над обома вами, бо Він прийшов покликати, судячи не за особою, але того, кого приготував Дух (Дідах. 4: 10).
Май спілкування з ближнім у всьому і не називай нічого власністю (Діянь. 4: 32), бо якщо ви причасники в благах нетлінних, то чи не більше в речах тлінних (Лк. 16: 11 — 12). Не будь поспішний своїм язиком, бо уста є сіттю смерті. Скільки можеш, бережи чистоту своєї душі. Не будь таким, що простягає руки до прийняття і згинає їх, коли ти повинен дати (Дідах. 4: 5 — 8).
Всякого, що говорить тобі Слово Господнє, люби як зіницю ока, згадуй про нього вдень і вночі. Прагни щодня бачитися зі святими для бесіди; ходи до них для їхнього утішення, і турбуйся про те, щоб своїм словом спасти душу (Дідах. 4: 1 — 2).
Використовуй руки свої для милостині, щоб отримати відпущення твоїх гріхів. Не вагайся давати і, даючи, не ремствуй. «Всякому, хто просить у тебе, давай» (Мф. 5: 42); але знай, Хто добрий Податель (в рос. пер. «Воздаятель») нагороди (Притч. 19: 17; Дідах. 4: 7).
Бережи те, що ти отримав, не додаючи і не зменшуючи. Ненавидь лукавого до кінця. Суди справедливо. Не роби розділення, але примиряй і з’єднуй тих, що сперечаються (Дідах. 4: 3). Признавайся у гріхах своїх. Не приступай до молитви із злою совістю (Мф. 5: 23 — 24; Євр. 10: 22). Ось шлях світла!
Глава 20↑
Але шлях темряви викривлений і сповнений прокляттям. Бо є шляхом вічної смерті і покарання; на ньому все те, що губить душу людей. Тут ідолослужіння, зухвалість, гордовитість зі своєю силою, лицемірство, двоєдушність, перелюб, вбивство, крадіжки, гордість, віроломство, лукавство, злоба, зарозумілість, отруєння, чародійство, користолюбство, небогобоязливість (Дідах. 5: 1).
Тут гонителі добрих, ненависники істини, любителі неправди, що не визнають відплати за праведність, не приліплюються до добра, не турбуються про справедливий суд над вдовою і сиротою, пильні не в страсі Божому, але в злі, від яких вельми далекі лагідність і терпіння, які люблять суєту, ганяються за винагородами, не милосердні до бідного, не турбуються за убогого, спритні в злослів’ї, не знають Сотворителя свого, вбивці дітей, що в утробі гублять творіння Боже, ті, що відвертаються від убогого, гнобителі пригнобленого, захисники багатих, беззаконні судді бідних, у всьому грішники (Дідах. 5:2).
Глава 21↑
Але, дізнавшись про заповіді Господні, які зображені вище, належить поступати згідно з ними. Бо той, хто виконує їх, прославиться в Царстві Божому; а той, хто обирає інше, загине разом зі своїми ділами. Для того є воскресіння, для того — відплата. Вас, вельможі, — якщо хочете прийняти раду доброї моєї прихильності, — прошу: майте при собі тих, яким ви благодіяли, не залишайте їх. Бо близький день, у який все загине з нечестивим. Близький Господь і нагорода Його. Ще і ще прошу вас: будьте самі для себе хорошими законодавцями; самі будьте для себе вірними радниками — відкиньте від себе всяке лицемірство. Бог же, Владика всього світу, нехай дасть вам премудрість, пізнання, розуміння, відання заповітів Його з терпінням. Будьте учениками Божими, випробовуючи, чого вимагає від вас Господь, і робіть це, щоб ви спаслися в день суду. І якщо у вас є пам’ять добра, то згадуйте про мене і роздумуйте про ці настанови мої, щоб моє бажання і моя праця принесли яке-небудь добро. Прошу вас і вимагаю цього замість подяки: доки з вами цей прекрасний сосуд, не залишайте жодного з повчань, але невпинно вникайте в них і виконуйте всяку заповідь, бо вони достойні того. Я для того особливо прагнув писати вам у міру моїх сил, щоб доставити вам радість. Спасайтеся, діти любові і миру! Господь слави і всякої милості нехай буде з духом вашим! Амінь.
- Цих слів Спасителя немає в Євангелії і решті новозавітніх книг. Тому вважають, що автор або чув їх від когось з учеників Христових, або від Самого Христа. [↩]
- Це служить свідченням того, як обрізання угодне Богу [↩]
