Соборне посланнє святого Апостола Якова
Текст Нового Завіту перекладу Пилипа Морачевського розпізнано за виданням «Новий Завіт Господа нашого Іисуса Христа українською мовою. — Херсон. Видання кооперативного товариства «Українська Книгарня», — 1919».
Електронна форма тексту поширюється на умовах ліцензії «Attribution-ShareAlike 3.0 Unported». Посилання на електронне джерело (цю сторінку) обов’язкове.
© Наша Парафія
Глава 1↑
Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванадцяти родам, що розсіяні, вітайте.
2. Усяку радість майте, брати моі, коли впадаєте в різні спокуси,
3. Знаючи, що доказ вашоі віри робить терпіннє,
4. Терпіннє ж нехай має звершене діло, щоб ви були звершені і повні, ні в чому не маючи недостатку.
5. Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, Котрий дає всім щедро, та й осоромлює, та й дасться йому.
6. Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись: хто бо сумниться, той подобен хвилі морській, котру вітер жене та й розбивав.
7. Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.
8. Чоловік двоєдушний не статечний у всіх дорогах своіх.
9. Нехай же хвалиться брат смиренний висотою своєю,
10. А багатий смиреннєм своім; бо він, як травяний цвіт, перейде.
11. Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цвіт іі опав, і краса лиця іі зникла: так і багатий в дорогах своіх зівъяне.
12. Блажен чоловік, що витерпить спокусу: тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять його.
13. Ніхто ж у спокусі нехай не каже: Бог мене спокушує; Бог бо не спокушується лихим, і не спокушує Сам [нікого].
14. Кожен же спокушується, надившись і лестившись похоттю своєю.
15. Потім похоть зачавши роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16. Не заблуджуйтесь, брати моі любі.
17. Усяке добре даяннє і всякий звершений дар зверху, сходить од Отця світла, в Котрого нема переміни ані тіни зміни.
18. Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
19. Тим же, брати моі любі, нехай буде всякий чоловік скорий па слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнів.
20. Гнів бо чоловіка правди Божоі не чинить.
21. Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти души ваші.
22. Будте ж чинителями слова, а не тілько слухателими, обманюючи себе самих.
23. Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивиться на природне лице своє в зеркалі.
24. Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
25. Хто ж дивиться в звершений закон свободи, та й пробуває, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла такий буде щасливий у діланню своім.
26. Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
27. Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб довідувати сиріт і вдовиць у горю іх, і держати себе неопоганеним од світу.
Глава 2↑
Брати моі, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Іисуса Христа прославленого.
2. Коли бо ввійшов у громаду вашу чоловік із [золотим] перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мизерній одежі,
3. І ви споглянете на того що носить осяйну одежу, і скажете йому; Ти сідай отут гарно; а вбогому скажете: Ти стань отам, або сідай отут на підніжку моім,
4. То чи не порознитесь між собою і не станетесь суддями з ледачими думками?
5. Слухайте, брати моі любі: хіба не Бог вибрав вбогих світу сього багатих вірою і наслідників Царства, котре обіцяв тим хто любить його?
6. Ви ж зневажили вбогого. Хіба не багаті підневолюють вас; і не вони тягнуть вас на судища?
7. Хіба не вони зневажають добре імя, яким вас названо?
8. Коли ж оце звершуєте закон царський по Писанню: «Люби ближнього свого, як себе самого», добре чините;
9. Коли ж на лиця дивитесь, то гріх робите, докорені законом як переступники.
10. Кожний бо, хто увесь закон заховає, та згрішить в одному, станеться у всьому виноватий.
11. Хто бо сказав: «Не чини перелюбу,» Той сказав і «Не вбивай». Коли ж не зробиш перелюбу, а вбъєш, стався єси переступником закону.
12. Так говоріте і так творіте, яко такі, що законом свободним судитиметесь.
13. Суд бо без милосердя тому, хто не зробив милости, і вихваляється милосердє суду.
14. Яка користь, брати моі, коли хто каже, що віру має, та діл не має? чи може віра спасти його?
15. Коли ж брат або сестра нагі будуть і жадні щоденноі страви,
16. А з вас хто скаже ім: Ідіть з миром, грійтесь і годуйтесь, а не дасть ім потрібного для тіла; яка (з того) користь?
17. Так само й віра, коли діл не має, мертва сама по собі.
18. Ну, скаже хто: Ти віру маєш, а я діла маю. Покажи мені віру твою з діл твоіх, а я тобі покажу з діл моіх віру мою.
19. Ти віруєш, що Бог один; добре робиш; і біси вірують, та й тремтять.
20. Чи хочеш же зрозуміти, чоловіче марний, що віра без діл мертва?
21. Авраам, отець наш, хіба не з діл оправдився, [пі]днявши Ісаака сина свого на жертівник?
22. Чи бачиш, що віра допомагала ділам його, і ділами звершилась віра?
23. І сповнилось Писаннє, що каже: «Увірував же Авраам Богові, полічено йому (те) за праведність, і другом Божим наречено його».
24. Чи бачите ж оце, що з діл оправдується чоловік, а не з однієі віри?
25. Так само і Раава блудниця хіба не з діл оправдилась, прийнявши посланців і вивівши іх иншою дорогою?
26. Яко бо тіло без духа мертво, так и віра без діл мертва.
Глава 3↑
Не бувайте многі учителями, брати моі, знаючи, що більший осуд приймемо.
2. Багато бо грішимо всі. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тіло.
3. Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тіло іх повертаємо.
4. Ось і кораблі, хоч які величезні, і страшенними вітрами носяться, обтаються малим стерном, куди воля стерника хоче.
5. Так само й язик малий член, а вельми хвалиться. Ось малий огонь, а які великі речі палить.
6. І язик огонь, світ неправди; так і язик стоіть між членами нашими, сквернячи все тіло, і помочи круг природи, а запалюючись од геєнни.
7. Всяка бо природа, звірей і птиць, гадів і морських (звірів) вгамовується і вгамовано природою чоловічою;
8. Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносноі.
9. Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобію Божому.
10. Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає брати моі любі, сьому так бути.
11. Хіба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке?
12. Хіба може, брати моі, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само ні одна криниця не дає солоноі і солодкоі води.
13. Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя, діла своі в лагідности і премудрости.
14. Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцю вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.
15. Не сходиться премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.
16. Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе діло.
17. А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.
18. Овощ же праведности сіється в впокоі тим, хто творить впокій.
Глава 4↑
Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсіля, з роскошів ваших, що воюють у членах ваших?
2. Бажаєте, та й не маєте: убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите.
3. Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на роскоші ваші.
4. Перелюбники і перелюбниці! хіба не знаєте, що любов світу сього вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем світу, той стається порогом Бога.
5. Або думаєте, що марно писаннє каже: «До зависти жадає дух, що вселився в нас?»
6. Більшу ж дає благодать; тим же і каже: Господь гордим противиться, смиренним же дає благодать».
7. Корітеся ж оце Богу, противтеся ж дияволові, то й утіче од вас.
8. Приближуйтесь до Бога, то й приближиться до вас; очистіть руки, грішники; і направте серця (ваші), двоєдушники.
9. Страдайте, сумуйте та плачте; сміх ваш у плач нехай обернеться, і радість у горе.
10. Смирітесь перед Господом, то й підійме вас.
11. Не осуджуйте один одного, брати: хто бо, осуджує брата та судить брата свого, осуджує закон і судить закон; коли ж закон судиш, то ти не чинитель закону, а суддя:
12. Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити; ти ж хто єси, що судиш другого?
13. А нуте ж ви, що говорите: сьогодні, або завтра, пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгуватимем та дбатимем,
14. (Ви, що не знаєте, що завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явиться, а потім щезає).
15. Замість щоб говорити вам: коли Господь зволить та живі будемо, то зробимо се або те.
16. Нині ж хвалитесь у гордощах ваших. Усяка така хвала лиха.
17. Оце ж хто знає, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.
Глава 5↑
А нуто ж ви, багаті, плачте ридаючи над злиднями вашими, що надходять.
2. Богатство ваше згнило, і шати ваші міль поіла.
3. Золото ваше та срібло поржавіло, і ржа іх на свідченнє проти вас буде і ззість тіло ваше, як огонь.
4. Ось плата робітників, що порали ниви ваші, задержана од вас, голосить; і голосіннє женців до ушей Господа Саваоөа дійшло.
5. Роскошували ви на землі та буяли; повгодовували серця ваші, мов на день заколення.
6. Осудили ви, убили праведного; не противився вам.
7. Терпіть же оце, брати моі, аж до приходу Господнього. Ось ратай жде доброго овощу в землі, дожидаючись терпіливо його, доки получить дощ ранній і пізній.
8. Терпіть же й ви, отвердіте серця ваші: бо прихід Господень наближується.
9. Не зітхайте один на одного, брати, щоб вас не осуджено: ось Суддя перед дверима стоіть.
10. За взір тяжкоі муки і довгого терпіння прийміть, брати моі, пророків, що казали імям Господнім.
11. Ось ми звемо блаженними хто терпів. Про терпіннє Іовове чули ви, і кончину Господню бачили: бо Господь вельми милосерний і благий.
12. Перше ж усього, брати моі, не кленітесь ні небом, ні землею, ні иншою якою клятьбою; а нехай буде в вас: так, так, ні, ні, щоб не впали ви в осуд.
13. Хто між вами тяжко страдає? нехай молиться; хто радіє? нехай співає.
14. Чи хто нездужає між вами, нехай призове пресвитерів церкви, і нехай моляться над ним, помазавши його оливою в імя Господне;
15. І молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь; і коли гріхи вчинив, відпустяться йому.
16. Визнавайте один одному гріхи, і молітеся один за одного, щоб сцілитись вам. Много бо може молитва праведного ревна.
17. Ілля був чоловік подобний нам страстями, а помоливсь молитвою, щоб не було дощу, то й не було дощу на землі три роки і шість місяців.
18. А знов помолився, то й дало небо дощ, і земля зростила овощ свій.
19. Брати, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його,
20. Нехай знає, що навернувший грішника від блудноі дороги його спасе душу від смерти і покриє множество гріхів.
